Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК: 340.132.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

НОРМАТИВНА КОНСТРУКЦІЯ РЕТРОСПЕКТИВНОЇ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ПУБЛІЧНОМУ ПРАВІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

12.00.01 - теорія та історія держави і права

ОСАУЛЕНКО АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник доктор юридичних наук, доцент Тихомиров Олександр Деонисович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри теорії держави і права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Лемак Василь Васильович, Ужгородський національний університет, завідувач кафедри теорії та історії держави і права (м. Ужгород)

кандидат юридичних наук, доцент Самофалов Леонід Прохорович, Національний університет податкової служби України, завідувач кафедри теорії та історії держави і права (м. Ірпінь)

Провідна установа Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, відділ теорії держави і права (м. Київ)

Захист відбудеться “17” травня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: індекс 03680 м. Київ, Солом'янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03680 м. Київ, Солом'янська площа, 1

Автореферат розісланий “13” квітня 2007 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблематика юридичної відповідальності завжди посідала одне з центральних місць в юридичній науці. Будучи проявом зв'язку особи і держави, юридична відповідальність є однією з важливих гарантій правопорядку, забезпечення суспільних та особистих інтересів.

В останні роки спостерігається підвищення наукового та суспільного інтересу до цієї проблеми. Це зумовлено тим, що законність і правопорядок завжди були ключовими умовами розвитку демократичного суспільства. У сучасний період в Україні відбувається становлення правової держави і громадянського суспільства, яке проходить досить суперечливо. Однією з причин цього є існуючий рівень злочинності, який в значній мірі зумовлює необхідність удосконалення механізму функціонування юридичної відповідальності та підвищення його ефективності, вимагає чіткого визначення ролі і напрямів правового впливу юридичної відповідальності на суспільні відносини.

Теоретичне осмислення цих питань сприяє вдосконаленню законодавчої та правозастосовної діяльності, режиму законності та охорони правопорядку. Дослідженню юридичної відповідальності як на загальнотеоретичному рівні, так і на рівні галузевих юридичних наук, було присвячено ряд дисертацій, монографій, наукових статей, в яких у різних аспектах розглядалась її проблематика. Зокрема:

– теоретичні питання ознак, сутності, змісту та функцій юридичної відповідальності досліджувались у працях С.С. Алексєєва, В.Д. Бабкіна, Б.Т. Базилєва, В.М. Баранова, С.Н. Братуся, О.С. Іоффе, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, О.Е. Лейста, Д.А. Ліпінського, О.Г. Мурашина, Н.М. Оніщенко, І.С. Самощенка, І.Н. Сенякіна, П.Р. Стависького, В.А. Тархова, М.Х. Фарукшина та інших;

– місце юридичної відповідальності в системі гарантій прав і свобод суб'єктів права осмислювалось у працях таких вчених як М.В. Вітрук, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, А.В. Малько, Г.В. Мальцев, Н.І. Матузов, В.Ф. Сіренко, А.П. Таранов та інших;

– проблеми особливостей юридичної відповідальності в окремих галузях публічного права досліджувались у працях В.Б. Авер'янова, Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.С. Венедиктова, В.В. Голини, І.П. Голосніченка, В.К. Колпакова, М.Й. Коржанського, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янця, І.К. Туркевич, С.С. Яценка та інших;

– проблеми юридичної відповідальності в контексті особливостей національного та міжнародного права досліджували західні науковці: Дж. Дікс, К. Кенні, Ф. Конт, К. Лакнер, П. Местр, П. Нуволоне, Г. Пекер, Ж. Прадель, Х. Харт та інші.

Однак, незважаючи на значну кількість наукової літератури із цієї проблематики, слід зазначити, що й досі залишається чимало дискусійних, недостатньо розроблених питань і аспектів, що пояснюється складністю й багатогранністю юридичної відповідальності та значним оновленням законодавства України.

Одним із таких аспектів юридичної відповідальності є її нормативна конструкція, наукове дослідження якої передбачає, зокрема, визначення поняття нормативної конструкції ретроспективної юридичної відповідальності, виокремлення та характеристику її структурних елементів, розробку загальнотеоретичних методологічних засад, необхідних для вдосконалення законодавчої бази міжгалузевого інституту юридичної відповідальності в праві сучасної України тощо.

Розробка і теоретичне обґрунтування нормативної конструкції юридичної відповідальності є важливою умовою реформування права в Україні, підвищення ефективності застосування правових норм, зміцнення законності та правопорядку. Усе це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в рамках Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., Концепції по боротьбі з корупцією на 1998-2005 рр., а також відповідно до: а) Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр. та на період 2004-2009 рр. (затверджених відповідно наказами МВС України від 30 червня 2002 р. № 635 та від 5 липня 2004 р. № 755); б) Головних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є дослідження та розв'язання загальнотеоретичних проблем ретроспективної юридичної відповідальності та її нормативної конструкції, які повинні сприяти її ефективному науковому осмисленню та практичному застосуванню.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати етапи розвитку досліджень юридичної відповідальності, визначити основні підходи до її інтерпретації.

2. Визначити зміст та соціальну природу нормативної конструкції юридичної відповідальності в публічному праві як однієї з важливих категорій теорії юридичної відповідальності та з'ясувати й охарактеризувати її структурні елементи.

3. Дослідити юридичну відповідальність як інститут публічного матеріального права та визначити перспективи його розвитку в Україні з урахуванням зовнішньополітичних орієнтирів держави та світових тенденцій правового розвитку.

4. Охарактеризувати юридичну відповідальність як інститут публічного процесуального права та розкрити особливості процесуальної форми притягнення до неї.

5. Розглянути співвідношення санкцій та юридичної відповідальності в сучасному публічному праві, визначити взаємозв'язок юридичної відповідальності з державним примусом як форм забезпечення і реалізації санкцій норм права.

6. Розглянути вплив санкцій правових норм на здійснення принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та проаналізувати практику його реалізації в окремих зарубіжних правових системах з метою його впровадження в практичну діяльність правозастосовних органів нашої держави.

Об'єктом дослідження є ретроспективна юридична відповідальність як складне правове явище.

Предмет дослідження - теоретичні аспекти нормативної конструкції ретроспективної юридичної відповідальності в публічному праві сучасної України.

Методи дослідження обрані з урахуванням мети та завдань, об'єкта і предмета дослідження. Методологічну основу дисертації складає система загальнонаукових, приватно-наукових та спеціально-наукових методів пізнання правових явищ. Світоглядною основою дослідження є ідеї гуманізму, справедливості та законності. Теоретичну основу дослідження складає плюралізм підходів до праворозуміння, основним з яких є нормативістський. У дисертації використовувались такі загальні методи пізнання як аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, узагальнення, аналогія та інші. Серед загальнонаукових та приватно-наукових методів застосовувались, зокрема: інституціональний метод, за допомогою якого вивчалися стійкі форми організації і регулювання суспільного життя в зв'язку з існуючою системою права та окремою сукупністю правових норм, що передбачають правові наслідки правопорушень; системно-структурний метод використовувався для аналізу цілісності юридичної відповідальності, виокремлення її структурних елементів та властивих їм взаємозалежностей (внутрішніх зв'язків), а також внутрішньої побудови нормативної конструкції юридичної відповідальності, що розглядалася як складова системи більш високого рівня - публічного права.

Крім вищезазначених, на всіх етапах дослідження проблем юридичної відповідальності застосовувались аксіологічний, функціональний, порівняльно-правовий, історичний методи. Так, з'ясуванню соціального значення, суспільної та правової цінності юридичної відповідальності сприяв аксіологічний метод. Функціональний метод використовувався з метою виявлення функцій, місця і ролі нормативної конструкції юридичної відповідальності в системі публічного права. Порівняльний метод спрямовувався на співставлення юридичних понять, явищ і процесів, пов'язаних з юридичною відповідальністю, виявлення між ними спільного та відмінного. Історичний метод дозволив дослідити виникнення і розвиток ідей юридичної відповідальності, її генезис як правового явища.

Використання спеціально-наукових методів дослідження дало змогу проаналізувати нормативну базу, яка регламентує юридичну відповідальність, та визначити її нормативну конструкцію.

Джерельну базу дослідження склали національні й зарубіжні наукові праці з теорії держави та права, кримінального та кримінально-процесуального права, адміністративного, кримінально-виконавчого права, а також нормативно-правові акти України, зарубіжних країн, міжнародного та європейського права, що стосувалися предмета дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена актуальністю теми дисертації, її змістом та проблемами, що безпосередньо досліджені автором. Дисертація являє собою комплексне дослідження нормативної конструкції ретроспективної юридичної відповідальності, заповнює окремі прогалини в знаннях з проблем цієї наукової категорії.

Внаслідок проведеного дослідження сформульовано концептуальні положення, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:

вперше:

- нормативна конструкція ретроспективної юридичної відповідальності дістала своє теоретико-методологічне та концептуальне наповнення. Вона визначається як система матеріальних та процесуальних норм та їх санкцій, а також норм-принципів, що законодавчо закріплюють міжгалузевий інститут юридичної відповідальності та регламентують порядок здійснення охоронних правовідносин, що виникають на підставі факту протиправної поведінки;

по-новому:

– у контексті поставленої проблеми розглянуто і використано історіографію досліджень юридичної відповідальності, розуміння якої формувалось на різних історичних етапах під впливом географічних особливостей окремих країн та існуючих теоретичних підходів до цієї правової категорії;

– здійснено виокремлення структурних елементів нормативної конструкції ретроспективної юридичної відповідальності, що об'єднують міжгалузевий інститут відповідальності, який, з одного боку, є інститутом матеріального права, а з іншого, - інститутом процесуального права;

– розглянуто та розширено систему наукових знань про міжгалузевий інститут юридичної відповідальності в структурі публічного права України, визначено перспективи його розвитку в контексті тенденцій глобалізації та євроінтеграції;

– здійснено розгляд та розкриття особливостей використання процесуальної форми реалізації юридичної відповідальності як інституту процесуального права;

обґрунтовано:

– взаємозв'язок юридичної відповідальності та державного примусу як форм забезпечення і реалізації санкцій норм публічного права;

– власну позицію про співвідношення санкцій та юридичної відповідальності в сучасному публічному праві та доцільність збільшення суб'єктами правотворчості кількості відносно-визначених та альтернативних санкцій з метою підвищення ефективності реалізації принципу індивідуалізації юридичної відповідальності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані:

а) в науково-дослідній сфері - у процесі подальших розробок як загальнотеоретичних, так і галузевих проблем юридичної відповідальності; б) у правотворчій роботі - при вдосконаленні норм чинного кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного, митного та деяких інших галузей публічного права; в) в правозастосовній діяльності - при розгляді юридичних справ, пов'язаних з притягненням винних осіб до різних видів юридичної відповідальності; г) в навчальному процесі - при викладанні курсів теорії держави та права, конституційного права, кримінального та кримінально-процесуального права, адміністративного права тощо, спецкурсів з актуальних проблем теорії держави і права, теорії правозастосування та інших.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації обговорювалися на семи міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях (тези опубліковано): “Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (27-28 березня 2003 року, м. Київ); „Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (15 квітня 2005 року, м. Київ); „Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів” (17-18 травня 2005 року, м. Київ); „Региональная преступность: проблемы и перспективы борьбы” (25-26 мая 2005 года, г. Кишинэу); „Динаміка наукових досліджень - 2005” (20-30 червня 2005 року, м. Дніпропетровськ); „Соціальний захист в Україні (правовий аспект)” (17 лютого 2006 року, м. Київ); „Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції”.

Публікації. За темою дисертації опубліковано тринадцять наукових статей та тез виступів на наукових конференціях, із них п'ять статей надруковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахових.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 194 сторінки. Список використаних джерел налічує 266 найменувань на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У “Вступі” обґрунтовується актуальність і ступінь дослідження теми, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічну основу, розкривається наукова новизна роботи, її теоретичне й практичне значення, наведені відомості щодо апробації дослідження і публікацій, у яких викладено результати дослідження, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 “Загальна характеристика юридичної відповідальності та її нормативної конструкції” складається із чотирьох підрозділів, присвячених аналізу історіографії дослідження юридичної відповідальності, розкриттю змісту її нормативної конструкції та розгляду в якості міжгалузевого інституту матеріального і процесуального публічного права.

У підрозділі 1.1. “Історіографія дослідження юридичної відповідальності” дисертант аналізує історичні етапи дослідження юридичної відповідальності як особливого виду соціальної відповідальності.

Автор наголошує, що осмислення юридичної відповідальності розпочалося ще за часів Стародавньої Греції, Стародавнього Риму та продовжилось у Середні віки. В процесі зародження громадянського суспільства і боротьби з феодалізмом в період з ХVІІІ до середини ХІХ століття в працях Б. Спінози, К. Гельвеція, П. Гольбаха, Г. Гегеля, І. Канта та Ч. Бекаріа утверджувались основні положення сучасної теорії права та практики законотворчості відносно принципів застосування заходів юридичної відповідальності, метою якої стає охорона правопорядку за допомогою засобів державного примусу.

Питання юридичної відповідальності стали особливо активно розглядатись ученими в другій половині ХХ століття. Оскільки метою дослідження є ретроспективний аспект юридичної відповідальності, дисертант проаналізував та узагальнив різні підходи вчених до інтерпретації цього різновиду юридичної відповідальності, які зводяться до такого: юридична відповідальність - покарання (Н. Малеїн); реалізація санкцій (Л. Явич); міра державного примусу та реакція суспільства на правопорушення (І. Самощенко, М. Фарукшин, Р. Лівшиць); обов'язок перетерпіти позбавлення (Т. Зражевська); правовідношення (І. Сенякін, А. Булатов). На думку дисертанта, найбільш вдалим із вищезазначених підходів, з урахуванням мети дослідження, є концепція “юридична відповідальність - правовідношення”.

Автор обґрунтовує, що ретроспективна юридична відповідальність в публічному праві - це взяті в динаміці правові відносини між правопорушником (чи особою, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення) і державними органами. Виникнення, розвиток, здійснення, припинення юридичної відповідальності тотожні динаміці правових відносин, які виникають, розвиваються, припиняються тільки й виключно на підставі приписів правових норм як нормативної основи юридичної відповідальності.

У підрозділі 1.2. “Сутність і природа ретроспективної юридичної відповідальності та окремі особливості її нормативної конструкції” на підставі аналізу різних підходів до сутності юридичної відповідальності, автор розкриває сутність цього правового поняття через охоронні правовідносини, спирається на поняття її нормативної конструкції, формулює її авторське визначення як системи матеріальних та процесуальних норм та їх санкцій, а також норм-принципів, що законодавчо закріплюють міжгалузевий інститут юридичної відповідальності та регламентують порядок здійснення охоронних правовідносин, що виникають на підставі факту протиправної поведінки.

Автор обґрунтовує, що елементами такої нормативної конструкції є: а) норми матеріального права та їх санкції; б) норми процесуального права та їх санкції; в) нормативно закріплені принципи інституту юридичної відповідальності. Норми матеріального та процесуального права тісно взаємодіють між собою, у своїй сукупності створюють міжгалузевий інститут юридичної відповідальності, який, з одного боку, є інститутом матеріального права, а, з іншого, - інститутом процесуального права, та охоплює правові норми різних галузей права (адміністративного, кримінального, трудового тощо).

Ознаки нормативної конструкції юридичної відповідальності, на думку дисертанта, полягають у тому, що вона: є похідною від норм права, сформульована і закріплена в них та носить формально-визначений характер; є не теоретичною, а реально діючою конструкцією, що існує в площині формалізованого в законодавстві права, а не створена теоретичним шляхом; з урахуванням її формальної визначеності повинна однозначно розумітися суб'єктами правозастосування та іншими учасниками цього процесу; розкривається через нормативні терміни, сформульовані законодавцем.

Такий підхід до інтерпретації поняття “нормативна конструкція ретроспективної юридичної відповідальності”, на думку автора, дає можливість охопити всі підходи до розуміння змісту юридичної відповідальності у тій частині, в якій вони корелюють з законодавством, що дозволяє прослідкувати її зв'язок з суб'єктивним правом, юридичними фактами, реалізацією права у його особливій формі - правозастосуванні.

Виходячи з того, що основою нормативної конструкції юридичної відповідальності є норма матеріального права, яка формулюється в законодавстві як правило поведінки загального характеру та проявляється у вигляді моделі поведінки в масовій та індивідуальній правосвідомості і втілюється в правовій поведінці, дисертант аналізує різні підходи вчених щодо структури правових норм, що передбачають юридичну відповідальність. Дисертант поділяє точку зору тих учених, які вважають, що правові норми, пов'язані з юридичною відповідальністю, мають тричленну логічну побудову (гіпотеза, диспозиція, санкція), та переконливо доводить, що така модель правової норми представляє собою логічну структуру нормативної конструкції юридичної відповідальності.

Нормативний підхід до юридичної відповідальності не протиставляється автором так званій “широкій концепції права”, вивченню правових норм у зв'язку з суспільними відносинами, правосвідомістю та суб'єктивними правами, а визначається як один із домінуючих в умовах романо-германської правової сім'ї.

На думку автора, нормативна конструкція юридичної відповідальності набуде цілісного вигляду тільки після закріплення на нормативному рівні принципів юридичної відповідальності, які дисертант виділяє в якості третього структурного елемента.

У підрозділі 1.3. “Юридична відповідальність як інститут публічного матеріального права” дисертант розглядає це поняття через галузеві інститути юридичної відповідальності, які мають ряд спільних ознак та якостей і в своїй сукупності створюють інститут матеріального публічного права. Саме норми зазначеного інституту визначають діяння, які визнаються правопорушеннями та містять санкції, на підставі яких визначається можлива міра відповідальності за їх вчинення. Це вирізняє норми даного інституту з-поміж інших норм публічного права.

Предметом регулювання досліджуваного інституту є конфліктні, негативні, деліктні відносини, що відрізняються за видами залежно від ступеня суспільної небезпеки чи шкоди, але подібні за типовими властивостями. Спільним для цього інституту є імперативний метод регулювання відносин і способи регулювання: заборона та зобов'язання.

Систему норм матеріального публічного права міжгалузевого інституту юридичної відповідальності дисертант розподіляє на чотири групи:

1. Норми права, що регулюють загальні питання міжгалузевого інституту юридичної відповідальності в праві (наприклад, норми, що містяться в Конституції України, - ст. 58; ст.ст. 60 - 63; ст. 68; п. 22 ст. 92; ст. 105; ст. 129 та ін.).

2. Норми права, що містяться в кодифікованих нормативних актах, які регламентують окремі види галузевої юридичної відповідальності (наприклад, Кримінальний кодекс України).

3. Норми права, що містяться в кодифікованих нормативно-правових актах, які не передбачають самостійних видів юридичної відповідальності Наприклад, у Житловому кодексі України (розділ 5), Митному кодексі України (розділ 18), Господарському кодексі (глава 24) тощо.

4. Норми права, які містяться в поточних законодавчих актах, що регламентують питання застосування заходів юридичної відповідальності. (наприклад, норми Законів України „Про захист прав споживачів”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про захист економічної конкуренції” та інші).

Автор зазначає, що норми права третьої та четвертої груп є переважно бланкетними або відсилальними на норми права другої групи, а обов'язковою умовою існування подібної системи норм є уніфіковані найменування, формулювання, терміни, кількісні характеристики, символи, юридичні конструкції.

Аналіз змісту інституту юридичної відповідальності публічного матеріального права дає автору підстави дійти висновку, що в сучасному кримінальному, кримінально-процесуальному та адміністративному законодавстві існує недостатня кількість дефінітивних норм із зазначених питань, зокрема, на законодавчому рівні не розкриті навіть визначення як кримінальної, так і адміністративної відповідальності. Відсутня чітка регламентація конституційної та дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з чим дисертант вносить пропозицію щодо розробки Законів „Про конституційну відповідальність в Україні”, “Про принципи (основні засади) юридичної відповідальності” та Положення про дисциплінарну відповідальність.

У підрозділі 1.4. “Юридична відповідальність як інститут публічного процесуального права” досліджено значення, сутність процесуальних норм, які регламентують власне процесуальну юридичну відповідальність, а також реалізацію юридичної відповідальності в матеріальному публічному праві.

Процесуальні норми в структурі нормативної конструкції юридичної відповідальності посідають самостійне місце. За своїм змістом вони, з одного боку, передбачають процесуальну юридичну відповідальність, а, з другого, - регламентують не тільки дії учасників процесу, але й спосіб, порядок, послідовність їх здійснення, а також форму закріплення результатів цих дій. Під процесуальною відповідальністю автор розуміє охоронні правовідносини, які виникають на підставі норм процесуального права.

На підставі аналізу змісту та сутності процесуальних норм дисертант дійшов висновку, що, незважаючи на специфічні особливості змісту кожного виду юридичної відповідальності, різний ступінь деталізації і розробки процесуальних інститутів, цим нормам притаманні подібні інтегративні, системні властивості, спільність їх функцій і завдань, які стоять як перед окремими галузевими інститутами, так і перед міжгалузевим інститутом юридичної відповідальності.

Автор доводить, що юридична відповідальність як інститут процесуального права зумовлюється формою руху матеріальних норм, яка складає встановлені процесуальними нормами, засновані на принципах процесуального права процедури, правила, виконання яких приводить до найбільш точного і раціонального застосування заходів юридичної відповідальності матеріального права.

Процесуальна форма юридичної відповідальності забезпечує об'єктивність і всебічність розгляду справи про юридичну відповідальність суб'єкта правопорушення й одночасно гарантує право захисту його суб'єктивних прав з моменту притягнення до відповідальності до її реалізації.

Якщо норми юридичної відповідальності матеріального права встановлюють ознаки забороненої поведінки та визначають санкції за вчинення протиправних діянь, то норми процесуального права передбачають юрисдикційний процес реалізації перших. Ця реалізація характеризується наявністю певних процесуальних проваджень, процесуальних режимів і процесуальних стадій.

Автор виокремлює та аналізує такі стадії юридичної відповідальності: 1) стадію виникнення юридичної відповідальності; 2) стадію конкретизації юридичної відповідальності; 3) стадію реалізації юридичної відповідальності.

Розділ 2 “Роль санкцій норм публічного права в нормативній конструкції юридичної відповідальності” складається з трьох підрозділів, присвячених з'ясуванню співвідношення санкцій та юридичної відповідальності, взаємозв'язку юридичної відповідальності та державного примусу як форм забезпечення санкцій та їх впливу на реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності.

У підрозділі 2.1. “Співвідношення санкцій та юридичної відповідальності в сучасному публічному праві” досліджено проблеми співвідношення понять “юридична відповідальність” і “санкція”, роль останньої у виборі виду та міри юридичної відповідальності.

У науковій літературі і законодавстві термін “санкція” використовується у різноманітному тлумаченні, але найчастіше ототожнюється з терміном “юридична відповідальність”. На думку дисертанта, останнє розуміння є дещо спрощеним, оскільки юридична відповідальність як багатогранне правове явище знаходить свій вираз у санкціях правових норм, правозастосовних актах, безпосередньому перетерпінні правопорушником державного примусу тощо.

Узагальнивши та проаналізувавши різні точки зору щодо співвідношення санкції як складової норми права та юридичної відповідальності, дисертант дійшов висновку про нетотожність зазначених понять. Оскільки санкція - поняття комплексне, воно містить у собі: а) заходи ретроспективної відповідальності (наприклад, позбавлення волі, дисциплінарні стягнення, відшкодування збитку, штрафні чи каральні санкції); б) заходи попереджувального впливу (арешт майна, застереження, затримання, відміна неправомірних актів державних органів, примусове лікування); в) заходи захисту (утримання аліментів, усунення шкоди, вибачення); г) несприятливі наслідки, що виникають в результаті дій самого суб'єкта (власна правова втрата).

Таким чином, поняття юридичної відповідальності є ширшим, ніж поняття покарання і реалізації санкцій правових норм, хоча останні і відіграють важливу роль під час вибору виду та міри юридичної відповідальності. Такий підхід, на думку автора, дає можливість подальших досліджень проблем співвідношення позитивної та ретроспективної юридичної відповідальності, каральних, правовідновлюючих та правостимулюючих санкцій.

У підрозділі 2.2. “Взаємозв'язок юридичної відповідальності та державного примусу як форм забезпечення і реалізації санкцій норм публічного права” висвітлені спільні та відмінні ознаки юридичної відповідальності та державного примусу в публічному праві.

Розкриття взаємозв'язку вищезазначених категорій здійснено у двох напрямах: державного примусу в якості однієї з ознак юридичної відповідальності; юридичної відповідальності як самостійного виду (форми) державного примусу.

Розглядаючи державний примус як ознаку юридичної відповідальності, дисертант підкреслює, що остання, на відміну від інших видів соціальної відповідальності, завжди пов'язана з державним примусом, що притаманно, перш за все, кримінальній, адміністративній та дисциплінарній відповідальності.

При розгляді другого аспекту взаємозв'язку державного примусу і юридичної відповідальності дисертант зазначає, що вони співвідносяться між собою як ціле і частина. Певні заходи державного примусу (наприклад, накладення обов'язку без згоди іншої сторони) можуть застосовуватись не тільки за вчинене правопорушення, але і в деяких інших випадках, зокрема, під час здійснення профілактичних заходів чи реквізиції. Тому юридичну відповідальність як один із видів державного примусу слід відрізняти від інших його заходів: припинення протиправної поведінки, попереджувального впливу та охорони. Державний примус є необхідною, але не єдиною складовою, властивістю юридичної відповідальності. Розглядаючи юридичну відповідальність як один з видів (форм) державного примусу, автор доводить, що їй властивий ряд специфічних особливостей, тобто, юридична відповідальність - це не будь-який державний вплив владного характеру, а вплив на підставі факту правопорушення. Застосування ж інших примусових заходів можливе й за наявності інших причин: зокрема, державної необхідності, тобто у зв'язку з такими обставинами, до яких об'єкт примусу може бути зовсім не причетний, наприклад, у зв'язку зі стихійним лихом.

Більше того, застосування інших форм державного примусу - попереджувальних (превентивних), припиняючих, правовідновлюючих - може і не ґрунтуватися на принципі провини, тоді як юридична відповідальність в публічному праві поза винним правопорушенням є неможливою. Юридичній відповідальності, на відміну від суто державного примусу, властиві також державний і, як правило, суспільний осуд. Ознака процесуальної форми властива всім видам державного примусу, однак для юридичної відповідальності характерна більш детальна правова регламентація процесуальної форми.

У підрозділі 2.3. “Вплив санкцій правових норм на забезпечення реалізації принципу індивідуалізації юридичної відповідальності” розкривається роль санкцій правових норм у реалізації принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, під яким автор розуміє відповідність обраного в межах санкції правової норми заходу відповідальності негативній соціальній характеристиці конкретного суб'єкта правопорушення. Саме цей принцип, на думку автора, є одним з пріоритетних, оскільки втілює ідеї справедливості і гуманізму, а його вимоги дозволяють на підставі санкції правової норми вибрати найбільш відповідні до тяжкості вчинку та індивідуальних особливостей суб'єктів правопорушення вид і міру юридичної відповідальності.

При цьому дисертант звертає увагу на те, що вибір міри відповідальності здійснюється в межах альтернативних та відносно-визначених санкцій, і робить висновок про тісний взаємозв'язок санкцій та принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, а останній розглядається ним як своєрідна основа, що забезпечує ухвалення справедливого рішення стосовно суб'єкта, який притягується до юридичної відповідальності. Індивідуалізація юридичної відповідальності спрямована не тільки на забезпечення справедливості та відповідальності за вчинене (у вигляді встановлення відповідності між покаранням і ступенем суспільної небезпечності чи шкідливості правопорушення), але й на реалізацію виховних і ресоціалізаційних (соціально-адаптаційних) завдань юридичної відповідальності.

На підставі аналізу зарубіжних джерел дисертант робить висновок про те, що принцип індивідуалізації відповідальності в тих чи інших формах присутній практично в усіх правових системах сучасних країн, вивчення правотворчого і правозастосовного досвіду яких сприятиме більш ефективній реалізації зазначеного принципу в Україні.

Розглядаючи зазначений принцип як складне комплексне правове явище, реалізація якого в значній мірі залежить від діапазону альтернативності та відносно-визначеності санкцій правових норм, дисертант виходить з того, що його вимоги поширюються на сферу як матеріального, так і процесуального права. Це випливає з особливостей самої юридичної відповідальності, сутність і зміст якої розкриті через її нормативну конструкцію, охарактеризовану через інститути як матеріального, так і процесуального права.

нормативний юридичний відповідальність примус

ВИСНОВКИ

У цілому серед висновків, що зроблені в дисертації, найважливішими є такі:

· На підставі аналізу історіографії досліджень юридичної відповідальності дисертантом обґрунтовується концепція “юридична відповідальність - правовідношення”. Автор довів, що ретроспективна юридична відповідальність в публічному праві - це взяті в динаміці правові відносини між правопорушником (чи особою, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення) і державними органами.

· Виникнення, розвиток, здійснення, припинення юридичної відповідальності тотожні динаміці правових відносин, які виникають, розвиваються, припиняються тільки й виключно на підставі юридичного факту та приписів правових норм, які виступають в якості нормативної основи юридичної відповідальності. Глибинні підстави юридичної відповідальності полягають у включенні суб'єкта правопорушення в охоронні правові відносини і в його пов'язаності з вимогами, які висуваються до нього нормами права. В правовій нормі ці вимоги формалізуються і набувають загальнообов'язкового, владного та забезпечуваного державним примусом характеру.

· Розроблено авторське визначення нормативної конструкції ретроспективної юридичної відповідальності та виокремленні такі її елементи: а) норми матеріального права та їх санкції; б) норми процесуального права та їх санкції; в) нормативно закріплені принципи інституту юридичної відповідальності, що об'єднуються у міжгалузевий інститут, який, з одного боку, є інститутом матеріального права, а, з іншого, - інститутом процесуального права.

· Використання в процесі дослідження поняття нормативної конструкції юридичної відповідальності, на думку автора, дає можливість у значній мірі охопити не тільки всі підходи до сутності юридичної відповідальності, але й дозволяє прослідкувати її зв'язок з суб'єктивним правом, юридичними фактами, реалізацією права у його особливій формі - правозастосуванні.

· Особливості нормативної конструкції юридичної відповідальності полягають в тому, що вона: а) є похідною від норм права, сформульована і закріплена в них та носить формально-визначений характер; б) є не теоретичною, а реально діючою конструкцією, що існує в площині формалізованого в законодавстві права, а не створена теоретичним шляхом; в) з урахуванням її формальної визначеності повинна однозначно розумітися суб'єктами правозастосування та іншими учасниками цього процесу; г) розкривається через нормативні терміни, сформульовані законодавцем.

· Систему норм інституту юридичної відповідальності матеріального публічного права дисертант розподіляє на чотири групи: а) норми права, що регулюють загальні питання міжгалузевого інституту юридичної відповідальності; б) норми права, що містяться в кодифікованих нормативних актах, які регламентують окремі види юридичної відповідальності; в) норми права, які містяться в кодифікованих нормативно-правових актах, що не передбачають самостійних видів юридичної відповідальності; г) норми права, які містяться в поточних законодавчих актах, що регламентують питання застосування заходів юридичної відповідальності.

· На підставі аналізу змісту та сутності норм інституту процесуального права дисертант відзначає, що, незважаючи на особливості їх змісту, різний ступінь деталізації і розробки процесуальних інститутів, цим нормам притаманні подібні інтегративні, системні властивості, спільність їх функцій і завдань, які стоять як перед галузевими інститутами, так і перед міжгалузевим інститутом юридичної відповідальності.

· Автор аргументовано доводить, що юридична відповідальність як інститут процесуального права встановлюється процесуальною формою руху матеріальних норм. Остання складає встановлені процесуальними нормами, засновані на принципах процесуального права правила, процедури, виконання яких приводить до найбільш точного і раціонального застосування норм матеріального права та досягнення цілей, пов'язаних з притягненням особи до юридичної відповідальності. Разом з тим, на підставі норм процесуального права може бути застосований і окремий вид юридичної відповідальності - процесуальна відповідальність.

· На підставі дослідження проблеми співвідношення категорій “юридична відповідальність” і “санкція” дисертант дійшов висновку про суттєву різницю між цими поняттями, яка полягає в тому, що перше із них є родовим поняттям по відношенню до другого, видового - санкції як структурного елемента норми права.

· Проаналізувавши взаємозв'язок юридичної відповідальності і державного примусу, дисертант робить висновок, що ці категорії є взаємопов'язаними, але ототожнювати їх не можна, оскільки юридична відповідальність є лише однією з форм здійснення примусового забезпечення та реалізації санкцій правових норм.

· На підставі аналізу принципів юридичної відповідальності як елемента її нормативної конструкції, автор робить висновок про те, що принцип індивідуалізації є одним з пріоритетних, оскільки втілює ідеї справедливості і гуманізму, а його вимоги дозволяють на підставі санкції правової норми вибрати найбільш відповідні до тяжкості вчинку та індивідуальних особливостей суб'єкта правопорушення вид і міру юридичної відповідальності.

· Здійснений у дисертаційному дослідженні аналіз нормативної конструкції юридичної відповідальності в публічному праві сучасної України дозволяє дійти висновку, що нормативна база України щодо юридичної відповідальності потребує свого вдосконалення. Зокрема, в сучасному кримінальному, кримінально-процесуальному та адміністративному законодавстві існує недостатня кількість дефінітивних норм із зазначених питань, зокрема, на законодавчому рівні не розкриті навіть визначення як кримінальної, так і адміністративної відповідальності, ще й досі залишаються незакріпленими на нормативному рівні принципи галузевих інститутів юридичної відповідальності. На підставі вищезазначеного дисертант пропонує, крім внесення змін та доповнень до чинного галузевого законодавства, прийняття Законів України „Про принципи (основні засади) юридичної відповідальності” та “Про конституційну відповідальність в Україні”, а також Положення про дисциплінарну відповідальність, що стало б суттєвим доповненням до нормативної бази, яка визначає міжгалузевий інститут юридичної відповідальності в Україні, та сприяло б більш ефективному її застосуванню.

· Успішне й ефективне функціонування міжгалузевого та галузевих інститутів юридичної відповідальності сприятиме швидшому приєднанню України до Європейського Союзу. Завдяки наявності в правовій науці теоретично розробленої нормативної конструкції юридичної відповідальності, в Україні відкривається можливість подальшого вдосконалення національного законодавства та імплементування положень міжнародних стандартів з прав та свобод людини в національне законодавство нашої держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Осауленко А.О. Санкція і юридична відповідальність у публічному праві // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2003. - № 4. - С. 140-144.

2. Осауленко А. Юридична відповідальність як інститут матеріального права // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 4. - С. 81-84.

3. Осауленко А.О. Особливості нормативно-правової конструкції юридичної відповідальності // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2005. - № 2. - С. 79-85.

4. Осауленко А. Процесуальне доказування як стадія юридичної відповідальності // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 6. - С. 18-20.

5. Осауленко А.О. Юридична відповідальність та державний примус: аспекти співвідношення // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 5. - С. 20-25.

6. Осауленко А. Нормативно-правовая конструкция юридической ответственности как научная категория // Закон и жизнь. - 2005. - № 11. - С. 53-55 (Республика Молдова).

7. Особливості юридичної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції, Україна, Київ, 27-28 березня 2003 р. - І частина. - С. 257-259.

8. Санкції та індивідуалізація юридичної відповідальності // Україна 2005: поступальна хода до верховенства права: Зб. матер. конф. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. - С. 15-17.

9. Забезпечення прав та свобод осіб, притягнених до юридичної відповідальності // Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів: Тези доповідей міжвузівської науково-теоретичної конференції, Київ, 17-18 травня 2005 р. - Частина 2. - С. 59-61.

10. Взаимосвязь санкций и юридической ответственности // Региональная преступность: проблемы и перспективы борьбы: Материалы Международной научно-практической конференции, Кишинэу, 25-26 мая 2005 г. - С. 264-265.

11. Санкції і державний примус у публічному праві // Динаміка наукових досліджень - 2005: Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції. Т. 41. Історія держави та права. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 47-48.

12. Інститут юридичної відповідальності як засіб соціального захисту громадян // Соціальний захист в Україні (правовий аспект): Тези всеукраїнської наукової конференції. - К.: КНУКіМ, 2006. - С. 52-53.

13. Співвідношення юридичної відповідальності та державного примусу // Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції: Тези доповідей науково-практичної конференції, Київ, 21-22 квітня 2006 р. - Частина 1. - С. 98-99.

АНОТАЦІЇ

Осауленко А.О. Нормативна конструкція ретроспективної юридичної відповідальності в публічному праві сучасної України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2007.

Дисертація присвячена проблемі дослідження запропонованої автором правової категорії нормативної конструкції ретроспективної юридичної відповідальності в публічному праві України. Дисертантом сформульовано визначення нормативної конструкції ретроспективної юридичної відповідальності, охарактеризовані її структурні елементи. Розкриті особливості процесуальної форми притягнення до юридичної відповідальності, співвідношення санкцій правових норм та юридичної відповідальності, взаємозв'язок останньої з державним примусом та охарактеризовано принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, вносяться пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства.

Ключові слова: соціальна відповідальність, ретроспективна юридична відповідальність, нормативна конструкція, норми матеріального права, норми процесуального права, санкції, міжгалузевий інститут юридичної відповідальності, процесуальна форма, державний примус, індивідуалізація юридичної відповідальності.

Осауленко А.А. Нормативная конструкция ретроспективной юридической ответственности в публичном праве современной Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2007.

Диссертация посвящена проблеме исследования предложенной автором правовой категории нормативной конструкции ретроспективной юридической ответственности в публичном праве современной Украины. В работе исследована историография формирования юридической ответственности, сформулировано определение ее нормативной конструкции, выделены и охарактеризованы элементы ее содержания, дается характеристика каждого из них.

Юридическая ответственность рассматривается в качестве межотраслевого института права. Проанализировав различные подходы ученых к сущности и социальной природе юридической ответственности, автор делает вывод о том, что наиболее приемлемым из существующих подходов есть подход, когда эту правовую категорию с учетом цели исследования целесообразно рассматривать в аспекте “юридическая ответственность - правоотношение”, поскольку правоотношения ответственности возникают из самого факта правонарушения и представляют собой реализацию норм материального права, процедура которой дополнительно охватывается еще и процессуальными нормами.

Реализация норм материального права осуществляется в четко установленных законом процессуальных формах, которые характеризуются наличием определенных процессуальных производств, процессуальных стадий и процессуальных режимов на основании процессуальных норм. Комплексно рассмотрена цепь понятий: юридическая ответственность - государственное принуждение - санкции. Такой подход позволил диссертанту сделать следующие выводы: а) юридическая ответственность наделена таким свойством как нормативность, а нормативность ответственности, как и нормативность права, включает возможность государственного принуждения, которое с возникновением конкретного правоотношения юридической ответственности перерастает в реальность; б) формулу “юридическая ответственность - реализация санкций” диссертант считает нормативной, поскольку ее ядром выступает норма материального права и ее санкция (как структурный элемент этой нормы), а ответственность и ее меры исполняют служебную роль; в) при рассмотрении соотношений санкций и государственного принуждения отмечается, что эти понятия довольно тесно взаимосвязаны и в значительной мере обуславливают друг друга. На основании санкций определяются вид и мера юридической ответственности, которые как бы материализуют ее.

Санкции правовых норм играют значительную роль при реализации принципа индивидуализации юридической ответственности. Этот принцип юридической ответственности практически закреплен во всех правовых системах ведущих государств современного мира, как сложное комплексное явление, реализация которого в значительной мере зависит от диапазона альтернативности и относительно-определенности санкций правовых норм.

Наличие в правовой науке теоретически разработанной нормативной конструкции юридической ответственности дает возможность усовершенствовать национальное законодательство и в полном объеме имплементировать положения международных стандартов по правам и свободам человека применительно к юридической ответственности в национальное законодательство Украины.

Ключевые слова: социальная ответственность, ретроспективная юридическая ответственность, нормативная конструкция, нормы материального права, нормы процессуального права, санкции, межотраслевой институт юридической ответственности, процессуальная форма, государственное принуждение, индивидуализация юридической ответственности.

Osaulenko A.A. Normative construction of retrospective legal responsibility in public law of contemporary Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of legal sciences majoring in speciality 12.00.01 - theory and history of state and law; history of political and legal doctrines. - Kyiv national university of internal affairs, Kyiv, 2007.

The dissertation herein contains the results of the study such a juridical category as normative construction of retrospective legal responsibility in public law of modern Ukraine. The author gives a definition to a normative construction of retrospective legal responsibility in public law and its structural elements characteristics. He also exposes the distinctions of forms of bringing to legal responsibility, correspondence of punitive sanctions with legal responsibility, the nexus of the latter and state coercion. He also describes the principle of individualization of legal responsibility, and finally puts forward some proposals with respect to the legislature improvement.

Key words: social responsibility, retrospective legal responsibility, normative construction, rules of material law, rules of procedural law, sanctions, inter-branch establishment of legal responsibility, form of action, state coercion, individualization of legal responsibility.

Размещено на Allbest.ru