Система принципів трудового права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система принципів трудового права України

трудовий право теоретичний ринковий

Принципи є узагальнюючим відображенням змісту всієї галузі права, забезпечують єдність процесу його становлення, реалізації, охорони та вказують на тенденцію розвитку певної галузі в майбутньому.

У теорії права, незважаючи на численні дискусії, не вироблено досі єдиного ставлення ні до визначення поняття принципу, ні до розуміння його ролі в регулюванні суспільних зв'язків. Не є винятком і наука трудового права. В юридичній літературі як визначальне, базове поняття використовують терміни: «ідеї», «начала», «положення» з додаванням до них уточнювальних ознак: «вихідні», «керівні», «основоположні», «основні» і т.п. Одні автори пов'язують ці поняття з необхідністю закріплення в правових нормах, інші - ні. Усі ці обставини зумовлюють необхідність ґрунтовного тлумачення принципів трудового права та визначають актуальність дисертаційного дослідження.

Проблема принципів трудового права все ще залишається однією з найбільш дискусійних у теорії трудового права. Наявність чималої кількості різноманітних принципів трудового права є ознакою неналежного дослідження цього питання. У галузевій літературі (радянській, зарубіжній, вітчизняній) не вироблено єдиного підходу до визначення та системи принципів трудового права.

Сучасний стан розвитку наукових досліджень характеризується переходом від позитивістської теорії права до природно-правової теорії. Концептуально протилежна теорія походження права зумовлює кардинально новий підхід науковців до визначення поняття, змісту, правової природи принципів права. Все це викликає необхідність дослідження системи принципів з урахуванням нових досягнень теорії права та галузевих наук.

Питання принципів права у радянській правовій науці розглядались у наукових працях із загальної теорії права, зокрема, С.С. Алексєєва, М.І. Байтіна, Д.А. Керімова, Є.А. Лукашової, П.М. Рабіновича, Р.О. Халфіної, Л.С. Явича та теорії трудового права - Р.З. Лівшиця, В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, В.І. Прокопенка, О.В. Смирнова та ін.

Вийшла друком фундаментальна праця А.М. Колодія, де автор досліджує принципи права в умовах громадянського суспільства та правової держави. З'явилось і дисертаційне дослідження принципів права загальнотеоретичної спрямованості «Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні» Т.І. Фулей.

Окремі проблеми принципів трудового права за сучасних умов порушувались у роботах російських (К.М. Гусова, С.П. Мавріна, В.І. Миронова, В.М. Толкунової) та українських (О.Т. Барабаша, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, Д.О. Карпенка, П.Д. Пилипенка, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої) учених.

Не применшуючи ролі та значення наукових здобутків російських та вітчизняних учених, слід відзначити, що проблема принципів трудового права за умов ринкових перетворень залишається малодослідженою та дискусійною. Потребують правового дослідження: поняття та значення принципів права за умов ринкових відносин; юридичного змісту та ознак принципів права; місце принципів трудового права в системі структурних елементів галузі; система принципів трудового права; узгодженість принципів трудового права України з принципами міжнародно-правового регулювання праці.

Відсутність належної розробки вказаної проблеми у правовій науці на сучасному етапі підготовки та прийняття нового Трудового кодексу України і зумовили вибір теми та змісту дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковою тематикою відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Правові проблеми гармонізації трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу» (2005-2006 рр., № РК 0105 U 000796).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концепції розвитку галузевих принципів в умовах переходу до ринкових відносин, які визначаються специфікою предмета правового регулювання і складають основу трудового права України як системи правових норм.

Завдання дослідження, зумовлені поставленою метою, полягають у тому, щоб:

- з'ясувати поняття та правову природу принципів трудового права;

- дати класифікацію принципів трудового права;

- визначити місце принципів трудового права України в системі структурних елементів галузі;

- проаналізувати прояв загальноправових і міжгалузевих принципів у системі принципів трудового права України;

- охарактеризувати соціально-економічні передумови та обґрунтувати правові підстави дії галузевих принципів трудового права України;

- виробити рекомендації щодо вдосконалення сучасного механізму правового регулювання трудових відносин, завдяки яким можна досягти максимальних гарантій реалізації права особи на працю.

Об'єктом дослідження є законодавче закріплення та наукове обґрунтування сутності, видів та значення принципів трудового права України та закономірності їх розвитку в умовах переходу до ринкової економіки.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні проблеми системи принципів трудового права України в умовах переходу до ринкових відносин.

Методи дослідження становлять базові науково-теоретичні положення, загальноприйняті юридичною наукою; досягнення трудового права та інших галузевих юридичних наук. У роботі використані: діалектичний метод - при розгляді поставлених автором проблем системи принципів трудового права в їх розвитку та взаємозв'язку (розділ 1); системно-структурний метод - при дослідженні об'єктивної необхідності існування принципів права як керівних положень системи права, визначення їх специфічних рис і загальних ознак та виділення основних принципів трудового права України (розділи 1, 2); історико-правовий - у процесі дослідження розвитку теорії з питань принципів трудового права та розвитку чинного законодавства, а також обґрунтування необхідності подальшого дослідження цих правових явищ (розділи 2, 3); формально-логічний - для формулювання поняття принципів права (розділ 1); порівняльно-правовий - для аналізу внутрішнього трудового законодавства України та міжнародно-правових норм, що регулюють питання основних принципів трудового права, а також для обґрунтування можливості адаптації деяких норм трудового законодавства України до норм зарубіжного законодавства (розділи 2, 3); формально-юридичний - для розкриття спеціально-юридичної природи принципів права та виявлення нових принципів сучасної системи трудового права як результату розвитку вітчизняного законодавства (розділи 1, 2).

Висновки та рекомендації, що містяться в роботі, базуються на положеннях конвенцій та рекомендацій МОП, Конституції України, аналізі законодавства про працю та практиці його застосування в умовах ринкових перетворень у державі.

Науково-теоретичною базою дослідження є наукові положення відомих українських та російських учених у сфері трудового права О.Т. Барабаша, М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.Я. Буряка, В.С. Венедиктова, В.В. Жернакова, Л.І. Лазор, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, Р.З. Лівшиця, С.П. Мавріна, В.І. Миронова, В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, О.В. Смирнова, В.М. Толкунової, провідних учених із теорії права С.С. Алексєєва, А.М. Колодія, Є.А. Лукашової, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній галузевій науці в роки незалежності України проведено комплексне дослідження керівних положень - принципів права, що складають основу сучасного трудового права як системи правових норм.

На захист виносяться такі положення, висновки і рекомендації:

- вперше доводиться природно-правова концепція базових основ сучасного трудового права. Принципи права поряд із предметом та методом правового регулювання формують галузь права як органічне ціле;

- удосконалено загальне поняття принципів трудового права, за яким принципи трудового права розглядаються як основні і керівні положення, що закріплені у нормах або виводяться з них, відображають найбільш істотні риси змісту і застосування норм трудового права та напрями його подальшого розвитку, характеризуються універсальністю, імперативністю, загальнозначущістю, об'єктивною обумовленістю, регулятивністю, взаємоузгодженістю, системністю, предметною визначеністю;

- з метою реалізації принципу рівноправності вноситься пропозиція включити до нового Трудового кодексу України детальний перелік підстав відмови у прийнятті на роботу, який повинен бути виключним і не підлягати розширеному тлумаченню з боку роботодавця;

- для повної реалізації законодавчої концепції соціального партнерства вноситься пропозиція щодо доцільності закріплення у проекті Трудового кодексу України принципів, у яких проявляється соціальне партнерство;

- отримало подальший розвиток положення щодо зняття обмеження стосовно проведення надурочних робіт і запропоновано у новому Трудовому кодексі встановити лише заборони залучення до надурочних робіт окремих категорій працівників, а також норму щодо примусового залучення працівників до цього виду робіт;

- з метою реалізації інституційного принципу забезпечення права працівників на використання щорічної відпустки на власний розсуд обґрунтовується за доцільне змінити ст. 169 проекту Трудового кодексу України у частині, що стосується порушення вимоги про цільове використання відпустки, яке вважається дисциплінарним проступком і покладає на працівника обов'язок повернути грошові суми, отримані ним за використані дні відпустки та зняти ці обмеження стосовно щорічних основних та додаткових відпусток;

- дістало подальшого розвитку положення про недоцільність подовження термінів випробовування при прийнятті на роботу. З метою захисту їх від незаконного звільнення вноситься пропозиція закріпити норму у новому Трудовому кодексі про обов'язкове письмове обґрунтування роботодавцем відмови у прийнятті на роботу працівника, як такого, що не пройшов випробовування та вручення його працівникові;

- уточнено положення щодо віднесення принципу соціального партнерства та договірного встановлення умов праці до міжгалузевих принципів;

- новим є висновок, що принцип свободи праці пронизує не лише відносини, які передують трудовим, але й відносини, які супроводжують трудові, та відносини, що випливають із них;

- новим є висновок про наявність у принципі свободи трудового договору приватноправових та публічно-правових елементів у регулюванні трудових відносин;

- доповнено класифікацію принципів такими галузевими принципами, які запропоновано включити до ст. 2 нового Трудового кодексу України: визнання незаконності (недійсності) нормативних і правозастосовчих актів у сфері праці, які суперечать актам вищої юридичної сили; матеріальної підтримки державою роботодавця у сприянні всебічного розвитку працівника; колективно-договірне регулювання трудових відносин;

- удосконалено класифікацію принципів основних інститутів трудового права шляхом доповнення її такими принципам інституту: «Час відпочинку» - забезпечення права працюючих на використання щорічної відпустки на власний розсуд; забезпечення обов'язку працюючих на цільове використання відпусток, які мають такий характер; «Оплата та нормування праці» - пріоритет обов'язків роботодавця по виплаті зарплати працівникові; своєчасне забезпечення отримання зарплати роботодавцем; «Особливості регулювання праці окремих категорій працівників» - забезпечення пріоритету охорони здоров'я окремих категорій працівників, які потребують особливого соціального захисту; встановлення у централізованому порядку обмежень трудових прав працівників; «Трудові спори» - забезпечення права працівників на самозахист трудових прав не забороненими законом способами; гарантованість з боку держави у встановленні гарантій здійснення працівниками самозахисту трудових прав.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях проблем принципів трудового права.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції автора можуть бути використані у правотворчості:

- при розробці проекту Трудового кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів України, призначених регулювати трудові правовідносини. Обґрунтовані у дисертації рекомендації сприятимуть ефективнішому застосуванню на практиці норм чинного законодавства, що регулюють трудові правовідносини.

Отримані результати можуть використовуватися у навчальному процесі в юридичних й інших навчальних закладах у процесі вивчення дисципліни «Трудове право України», а також при написанні підручників, науково-практичних посібників, розробці методичних рекомендацій та у науково-дослідній роботі студентів.

Апробація результатів дисертації. Робота виконана та обговорена у відділі проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Розуміння автором різних аспектів досліджуваної теми оприлюднено у виступах: на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 10 річниці незалежності України, «Україна між минулим і майбутнім» (20 квітня 2001 р., м. Івано-Франківськ); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки» (19-20 травня 2003 р., м. Сімферополь); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (25-27 травня 2006 р., м. Харків). Робота частинами та в цілому обговорювалася на засіданнях кафедри цивільного права та процесу Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС. Теоретичні висновки використовуються автором у процесі викладання навчальних дисциплін: «Основи трудового права», «Трудове право», зокрема, при проведенні лекцій, семінарських та практичних занять у Прикарпатському юридичному інституті ЛьвДУВС.

Публікації. Основні положення дисертації викладені в трьох наукових статтях у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією, та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Структура зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дванадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 211 сторінок. Основного тексту - 193 сторінки. Обсяг списку використаних джерел - 18 сторінок (221 найменування).

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, наукову новизну та методологію роботи, охарактеризовано науково-теоретичну, нормативно-правову та емпіричну бази дослідження, з'ясовано теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ «Принципи як основоположний елемент системи трудового права України» складається з трьох підрозділів, у яких дається загальна характеристика принципів права, які є складовою системи трудового права України.

У підрозділі 1.1. «Поняття принципів трудового права» здійснено аналіз основних підходів до розуміння принципів права, які розробили С.С. Алексєєв, М.І. Дембо, Д.А. Керімов, А.М Колодій, В.С. Нерсесянц, П.М. Рабінович, Л.С. Явич.

Відзначається, що принципи права являють собою узагальнене знання про основне в праві. Вони відображають не лише суть права, його внутрішню будову, статику, але і весь процес його застосування, його динаміку.

Дослідження принципів права дозволило зробити висновок, що ці категорії проявляються у системі права. Разом з тим принципи права не завжди можуть відображатись у правових нормах. Проте вони притаманні будь-якій правовій системі. Як правило, принципи права можуть бути прямо закріплені у законодавчих актах або ж виводитись зі змісту правових норм.

Аналіз принципів права дає підстави для виокремлення властивих принципам таких ознак: об'єктивна обумовленість, регулятивний характер принципів права, імперативність, взаємоузгодженість, системність, універсальність, загальнозначущість та визначеність предметом правового регулювання.

На підставі проведеного аналізу принципів права дисертант приходить до висновку, що принципи трудового права є галузевим різновидом принципів права в цілому і визначає їх як керівні, вихідні положення цієї галузі права, які виражають її суть, єдність, відображають основні підходи правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин і визначають загальну спрямованість розвитку галузі трудового права.

У підрозділі 1.2. «Місце принципів трудового права в системі структурних елементів галузі» досліджується на підставі різних теорій походження права, з урахуванням нових досягнень теорії права та галузевих наук місце принципів трудового права в системі структурних елементів цієї галузі.

Для визначення місця принципів трудового права в системі структурних елементів галузі дисертант досліджує систему права та відповідно її структуру, виходячи із розуміння права з різних позицій. Так, якщо розглядати право з позицій нормативізму, структурними елементами його системи виступають норма права, інститут права, галузь права. Концепція природно-правового підходу до розуміння права, вважає здобувач, не відкидає названі вище елементи, але водночас не зводить розгляд системи права винятково до правових норм. Виходячи з ідей природно-правової доктрини, зокрема з того, що право невіддільне від моралі, від категорій свободи і справедливості, дисертант вважає за доцільне розглядати принципи права як один із елементів системи права.

Системна властивість, крім предмета та методу правового регулювання, характерна і такій правовій категорії, як принципи права, які стосовно трудового права виступають систематизуючими ознаками на рівні галузі в цілому та на рівні основних інститутів цієї галузі.

Принципи права, які є елементами системи права, самі утворюють певну систему. Система принципів трудового права - це науково обґрунтована класифікація керівних положень - принципів права, що передбачає розподіл їх за визначеними критеріями на загальноправові, міжгалузеві, галузеві та інституційні, які в сукупності є взаємообумовленими, узгодженими між собою і визначають зміст та спрямовують розвиток правових норм в межах всієї галузі трудового права або її окремих інститутів.

У підрозділі 1.3. «Дія загальноправових і міжгалузевих принципів у системі принципів трудового права» розглядаються загальноправові і міжгалузеві принципи і досліджується їх прояв у системі принципів трудового права.

При дослідженні загальноправових принципів встановлено, що, по-перше, загальноправові принципи є головними, мають всезагальний характер і значною мірою визначають систему принципів будь-якої галузі права, в тому числі трудового; по-друге, система загальноправових принципів динамічна. Серед загальноправових принципів дисертант виділяє такі, як пріоритетність прав і свобод людини; законність; рівність усіх перед законом і судом; недопущення дискримінації у сфері праці; гуманізм; демократизм; пріоритетність норм міжнародного права над нормами національного права; справедливість; єдність юридичних прав та обов'язків; взаємна відповідальність держави і особи.

До принципів правового регулювання праці дисертант відносить такі принципи, як свободу праці та заборону від примусової праці, захист від безробіття; право на охорону здоров'я; забезпечення права на освіту; забезпечення свободи діяльності громадських об'єднань; соціальне партнерство та договірне встановлення умов праці; захист прав і свобод усіма засобами, які не заборонені законом.

Здобувачем проводиться аналіз прояву загальноправових та міжгалузевих принципів у системі принципів трудового права, на основі якого вноситься ряд пропозицій щодо удосконалення трудового законодавства. З метою реалізації принципу рівноправності пропонується до нового Трудового кодексу України включити детальний перелік підстав відмови у прийнятті на роботу, який повинен бути остаточним і не підлягати розширеному тлумаченню з боку роботодавця. Обґрунтовується доцільність закріплення у проекті Трудового кодексу України принципу матеріальної підтримки державою роботодавця у сприянні всебічного розвитку працівника, в якому проявляється принцип гуманізму.

У кінці розділу зроблено короткі висновки.

Другий розділ «Галузеві принципи трудового права» складається із п'яти підрозділів, які присвячені визначенню поняття галузевих принципів трудового права, критеріїв їх класифікації та дослідженню змісту окремих видів цих принципів в умовах переходу до ринкової економіки.

У підрозділі 2.1. «Класифікація галузевих принципів трудового права» визначається поняття галузевих принципів трудового права, аналізуються основні критерії їх класифікації та виділяються основні види цих принципів.

Здобувач робить акцент на тому, що галузеві принципи трудового права закладають основу для розвитку всіх інститутів трудового права і виконують роль основних і керівних положень щодо решти норм цієї галузі права. Вони конкретизуються у принципах інститутів трудового права.

Аналізуються погляди учених (О.В. Смирнова, О.Г. Гирича) щодо класифікації принципів трудового права. Дисертант приходить до висновку, що в основу класифікації покладено такі критерії, як зв'язок з основними трудовими правами та обов'язками, а також юридичними гарантіями, які необхідні для їх реалізації. Пропонується в основу визначення галузевих принципів трудового права покласти також загальновизнані принципи та норми міжнародного права.

Здобувач удосконалює класифікацію галузевих принципів трудового права шляхом доповнення її такими принципами, як визнання незаконності (недійсності) нормативних і правозастосовчих актів у сфері праці, які суперечать актам вищої юридичної сили; матеріальної підтримки державою роботодавця у сприянні всебічного розвитку працівника; колективно-договірне регулювання трудових відносин. Дисертантом також визначається зміст цих принципів.

У підрозділі 2.2. «Зміст принципу свободи праці у галузі трудового права» розкривається зміст принципу свободи праці, визначається його місце в системі принципів трудового права України, а також з'ясовується його співвідношення з принципом свободи трудового договору. Робиться висновок, що, по-перше, принцип свободи праці як конституційний принцип є основною і центральною ідеєю регулювання праці; по-друге, він є міжгалузевим принципом; по-третє, право на працю і свобода праці повинні розглядатись як об'єктивно необхідні категорії, які взаємно доповнюють один одного; по-четверте, принцип свободи праці проявляється у трудовому праві і виражається через галузевий принцип свободи трудового договору; по-п'яте, свобода праці передбачає наявність свободи її суб'єктів у договірному регулюванні індивідуальних та колективних відносин у цій сфері при обов'язковому законодавчому закріпленні мінімуму трудових прав і гарантій для найманого працівника. Тобто, йдеться про наявність у принципі свободи трудового договору, у якому конкретизується принцип свободи праці, приватноправових та публічно-правових елементів у регулюванні праці.

У підрозділі 2.3. «Принцип соціального партнерства і договірного встановлення умов праці у галузі трудового права» аналізується соціальна природа партнерства, а також місце принципу соціального партнерства та договірного встановлення умов праці у галузі трудового права.

Розкривається поняття «соціального партнерства», яке здобувач визначає як засновану на співробітництві систему взаємовідносин найманих працівників, роботодавців, держави з вирішення соціально-економічних питань у сфері праці, розв'язання соціально-трудових конфліктів шляхом досягнення згоди та взаєморозуміння, що виражається у взаємних консультаціях, переговорах, в укладенні сторонами угод, колективних договорів, і прийняття спільних рішень.

Для повної реалізації законодавчої концепції соціального партнерства пропонується у проекті Трудового кодексу України закріпити принципи, у яких проявляється соціальне партнерство, перелік яких подано у роботі.

Дослідження принципу колективно-договірного регулювання трудових відносин дало підстави дисертанту виділити найбільш характерні його риси, а саме: можливість працівників та роботодавців виразити та погодити свої інтереси у сфері праці; спрямованість на узгодження інтересів працівників і роботодавців, досягнення балансу, який забезпечує поєднання економічної ефективності із соціальним захистом працівників; участь суб'єктів трудових відносин у колективно-договірному регулюванні праці, що організовані в самоврядні об'єднання.

У підрозділі 2.4. «Принцип забезпечення єдності та диференціації правового регулювання» розкривається зміст принципу забезпечення єдності та диференціації правового регулювання, аналізуються критерії диференціації.

Аналізуються поняття «єдність» та «диференціація» правового регулювання. Робиться висновок, що, по-перше, єдність правового регулювання не виключає його диференціацію; по-друге, невиправдана єдність зумовлює відрив від реальних умов праці, зниження ефективного правового впливу; по-третє, диференціація повинна проходити в межах єдності правового регулювання; по-четверте, необґрунтована диференціація приводить до розпорошеності правових актів у регулюванні умов праці.

Особливу увагу приділено аналізу критеріїв диференціації правового регулювання. Встановлено, що диференціація здійснюється за двома групами підстав: об'єктивні та суб'єктивні фактори. Об'єктивними факторами для диференціації виступають: галузева ознака; умови праці працівників; особливий характер праці; територіальна ознака; характер трудового зв'язку між працівником та роботодавцем; кількісний склад працівників на підприємстві; ступінь професійної майстерності працівника. Диференціація за суб'єктивними факторами включає такі підстави, як: статеві, вікові особливості суб'єктів трудового права і фізіологічні особливості їх організму.

У підрозділі 2.5. «Принцип оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання» аналізується та розкривається зміст принципу в нових умовах господарювання; визначається сфера локального та централізованого правового регулювання. Робиться висновок, що якщо раніше основою правового регулювання суспільних відносин, у тому числі трудових, виступало переважно централізоване правове регулювання, то нині, коли діють закони ринкової економіки, спостерігається тенденція до розширення сфери локальної нормотворчості.

Дисертантом обґрунтовується положення про те, що у перехідний період державі все ж повинна відводитись керівна роль у впорядкуванні і контролі суспільних відносин, у тому числі трудових.

Досліджуючи локальну нормотворчість, здобувач відзначає, що по-перше, локальна норма є результатом конкретизації норми загальної стосовно умов відповідного підприємства; по-друге, локальна нормотворчість спрямована на створення власних правил поведінки для заповнення прогалин у трудовому законодавстві; по-третє, локальне правове регулювання не повинно виходити за межі загальних норм; по-четверте, прийняття локальних норм суб'єктами трудових відносин можливе лише за наявності загальної законодавчої норми, яка дає можливість цим суб'єктам самостійно регулювати трудові відносини на локальному рівні; по-п'яте, локальні норми набувають чинності за умови прийняття їх у порядку, встановленому централізованими нормами.

У кінці розділу зроблено висновки.

Третій розділ «Принципи основних інститутів трудового права України» складається із чотирьох підрозділів, які присвячені визначенню поняття принципів інститутів трудового права, критеріїв їх класифікації та дослідженню змісту окремих інституційних принципів трудового права в умовах переходу до ринкової економіки.

У підрозділі 3.1. «Поняття та класифікація принципів інститутів трудового права» виділяються основні інститути трудового права; дається поняття принципів інститутів трудового права та виділяються основні інституційні принципи. Здобувачем пропонується визначення інституційних принципів, якими визнаються вихідні положення, що закріплені у нормах права або виводяться з них, виражають сутнісні властивості та закономірності розвитку сукупності однорідних суспільних відносин, що складають предмет інституту в рамках предмета галузі трудового права.

Дисертант обґрунтовує думку, що критерієм класифікації інституційних принципів виступає предметна самостійність, яка об'єднує норми у самостійний структурний підрозділ системи права.

Доцільно виділити такі інститути трудового права, як: зайнятість; трудовий договір; колективно-договірне встановлення умов праці; робочий час; час відпочинку; оплата та нормування праці; гарантії і компенсації; трудовий розпорядок, дисципліна праці; професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації; охорона праці; матеріальна відповідальність сторін трудового договору; особливості регулювання праці окремих категорій працівників; державний нагляд і громадський контроль за дотриманням норм законодавства про працю; трудові спори.

Кожному із названих інститутів притаманні свої специфічні принципи права, класифікація яких дається у цьому підрозділі.

У підрозділі 3.2. «Принцип договірного визначення трудової функції працівника» аналізується зміст інституційного принципу договірного визначення трудової функції працівника; досліджуються умови визначеності трудової функції.

Розглянутий принцип забезпечення визначеності трудової функції працівника дозволив дисертанту зробити висновок, що, по-перше, працівник і роботодавець при укладенні трудового договору визначають такий важливий чинник, як вид роботи, яку буде виконувати працівник; по-друге, трудова функція відноситься до істотних умов трудового договору і вона не може бути змінена в однобічному порядку; по-третє, умова про місце роботи поряд із трудовою функцією є необхідним елементом змісту трудового договору, а не змісту трудової функції; по-четверте, ступінь визначеності трудової функції належить погоджувати винятково роботодавцю і самому працівникові; по-п'яте, визначеність трудової функції як принцип трудового права забезпечується такими способами: а) роботодавець не може вимагати від працівника виконання обов'язків, які не передбачені його трудовою функцією; б) працівник зобов'язаний особисто виконувати роботу відповідно до трудової функції, яка погоджена сторонами у трудовому договорі.

У підрозділі 3.3. «Принцип забезпечення належної винагороди за працю» розглядаються питання визначеності правового змісту принципу забезпечення належної винагороди за працю, умов його реалізації.

Розглядаються та аналізуються проблеми в організації заробітної плати, які призводять до втрати працівником будь-якого інтересу до результатів своєї праці.

Обґрунтовується висновок, що правильна організація оплати праці значною мірою залежатиме від того, як оцінюватиметься вартість робочої сили, настільки дотримуватимуться справедливі пропорції розмірів заробітної плати з умовами і результатами праці; настільки погоджені та органічно взаємодіють притаманні ринку мотиви та стимули до праці; а також від подальшого удосконалення сфери державного регулювання оплати праці, що включатиме найбільш вдале співвідношення централізованого та локального методів регулювання.

У підрозділі 3.4. «Принцип забезпечення права на відпочинок» розкривається зміст принципу забезпечення права на відпочинок; визначається його місце в системі принципів трудового права України та з'ясовується його співвідношення з принципом встановлення державних гарантій забезпечення трудових прав працівників.

Принцип забезпечення права на відпочинок є інституційним принципом трудового права, а забезпечення права на відпустку є його складовим елементом. Особливу увагу приділено питанню співвідношення досліджуваного принципу із принципом встановлення державних гарантій забезпечення трудових прав працівників.

У роботі звернено увагу на те, що у принципі забезпечення права на відпочинок конкретизується галузевий принцип забезпечення єдності і диференціації правового регулювання.

Аналізується норма проекту Трудового кодексу України (п.3 ст.169) щодо використання відпустки за цільовим призначенням. Обґрунтовується позиція про недоцільність у нинішніх умовах говорити про нецільове використання щорічної основної відпустки і стягнення за це грошових сум.

Розділ завершується короткими висновками.

Висновки

У дисертації вирішено наукове завдання, що полягає в розробці концепції розвитку галузевих принципів в умовах переходу до ринкових відносин та виробленні рекомендацій щодо вдосконалення сучасного механізму правового регулювання трудових відносин. Виходячи з мети і завдань дослідження й одержаних результатів, автор дійшла таких висновків:

1. Система принципів трудового права України перебуває нині у стадії становлення та пошуку, що потребує осмислення багатьох проблем, пов'язаних зі становленням в Україні ринкових відносин.

2. Принципи права виражають суть тієї чи іншої системи права. Вони проявляються у системі права.

3. Ознаками принципів права виступають: об'єктивна обумовленість, регулятивний характер, взаємоузгодженість, системність, універсальність, загальнозначущість та визначеність предметом правового регулювання.

4. Принципи трудового права - це керівні положення, виражені в системі права (такі, що закріплені у нормах права або виводяться з групи норм), які відображають найбільш істотні риси змісту і застосування норм трудового права та напрями його подальшого розвитку, характеризуються універсальністю, імперативністю, загальнозначущістю, об'єктивною обумовленістю, регулятивністю, взаємоузгодженістю, системністю та визначеністю предмета правового регулювання.

5. Поряд із такими елементами структури права, як норма права, галузь, інститут, до системи права слід віднести принципи права і розглядати їх та норми як основоположні, базові, структуроутворюючі і самостійні елементи в системі права.

6. Системи принципів трудового права - це науково обґрунтована класифікація керівних положень - принципів права, що передбачає розподіл їх за визначеними критеріями на загальноправові, міжгалузеві, галузеві та інституційні, які в сукупності є взаємообумовленими, узгодженими між собою і визначають зміст та спрямовують розвиток правових норм в межах всієї галузі або її окремих інститутів.

7. Серед загальноправових принципів слід виділити наступні: пріоритетність прав і свобод людини; законність; рівність усіх перед законом і судом; недопущення дискримінації у сфері праці; гуманізм; демократизм; пріоритетність норм міжнародного права над нормами національного права; справедливість; єдність юридичних прав та обов'язків; взаємна відповідальність держави і особи.

8. До принципів правового регулювання праці слід віднести: свободу праці та заборону від примусової праці, захист від безробіття; право на охорону здоров'я; забезпечення права на освіту; соціальне партнерство та договірне встановлення умов праці; забезпечення свободи діяльності громадських об'єднань; захист прав і свобод усіма засобами, які не заборонені законом.

9. Принцип соціального партнерства та договірного встановлення умов праці є міжгалузевим принципом, оскільки він визначає зміст норм, що регулюють не лише колективні відносини з приводу застосування найманої праці, а й відносини, що знаходяться поза їх межами.

10. Основними критеріями класифікації галузевих принципів трудового права є: зв'язок з основними трудовими правами та обов'язками, юридичними гарантіями, загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права.

Література

1. Волощук О.Я. Поняття принципів трудового права // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2001. - № 5. - С. 135-140.

2. Волощук О.Я. Принцип соціального партнерства як один з галузевих принципів трудового права України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - Збірник. - Вип. 3. - 2003. - С. 241-250.

3. Волощук О.Я. Принцип забезпечення права на відпочинок як інституційний принцип трудового права // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 2. - С. 13-16.

4. Лаврів О.Я. (Волощук) Принципи трудового права як основа для регулювання трудового законодавства // Україна між минулим і майбутнім: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції; м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2001 р. - Київ: Видавництво Національної академії внутрішніх справ України, 2002. - С. 14-18.

5. Волощук О.Я. Принципи як основоположний елемент системи трудового права України // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції; м. Сімферополь, 19-20 травня 2003 р. / За ред. проф. В.С. Венедиктова. - Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. - С. 56-57.

6. Лаврів О.Я. Основні принципи трудового права України та європейське право: порівняльний аспект // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали науково-практичної конференції; м. Харків, 25-27 травня 2006 р./ За ред. проф. В.С. Венедиктова. - Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006. - С.287-291.

Размещено на Allbest.ru