Імплементація міжнародно-правових зобов’язань України у сфері зовнішньої міграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЇ МІГРАЦІЇ

Науменко Світлана Володимирівна

Харків - 2005

Анотації

міжнародний право міграція нелегальний

Науменко С.В. Імплементація міжнародно-правових зобов'язань України у сфері зовнішньої міграції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків. - 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню питання про вдосконалення імплементаційного механізму України при виконанні міжнародно-правових зобов'язань у сфері зовнішньої міграції. Розглянуто теоретичні й практичні аспекти цього питання. Запропоновано критерії, що дозволяють зрозуміти ступінь імплементації норм міжнародних актів нормам національного права, а також відповідність нормативних актів України міжнародно-правовим стандартам з питань зовнішньої міграції. Проаналізовано особливості міграційних процесів в Україні та визначено коло правових засобів, спрямованих на запобігання та протидію нелегальній міграції в Україну та переміщення її до країн Західної Європи.

Ключові слова: зовнішня міграція; співвідношення норм міжнародного й національного права при розгляді імміграційних питань; класифікація правових режимів іноземців; біженці та вимушені переселенці; еміграційні тенденції в Україні; методи протидії нелегальній міграції.

Науменко С.В. Имплементация международно-правовых обязательств Украины в сфере внешней миграции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена исследованию вопроса усовершенствования имплементационного механизма Украины при выполнении международно-правовых обязательств в сфере внешней миграции. Предложены критерии, которые позволяют понять степень имплементации норм международных актов в нормах национального права, а также соответствие нормативных актов Украины международно-правовым стандартам в вопросах внешней миграции. Проанализированы особенности миграционных процессов в Украине и определен круг правовых мер, направленных на предотвращение и противодействие нелегальной миграции в Украину, а также перемещение ее в страны Западной Европы.

Одним из решающих факторов, определяющим реализацию провозглашенного Украиной курса на более полное вхождение в мировое сообщество и интеграцию в европейские структуры, является соответствие норм национального законодательства Украины международно-правовым стандартам, которое определяет ключевые характеристики механизма обеспечения эффективности действия норм международного права в процессе их имплементации в нормы национального права. Предпосылкой процесса гармонизации национального права с международным правом необходимо признать безоговорочное соблюдение и выполнение Украиной обязательств по правам человека. Современный период характеризуется массовыми волнами внешней миграции. Среди них можно выделить четыре главных типа международных миграционных потоков:

1) трудовая миграция;

2) воссоединения семей;

3) беженцы и переселенцы;

4) нелегальная миграция.

Пути и методы противодействия нелегальной миграции актуальны сегодня. Поэтому особое значение в ходе приведения нормативных актов Украины по вопросам борьбы с нелегальной миграцией иностранцев в Украину и недопущение ее в страны ЕС в соответствие с международными стандартами, уделяется разработке Единой государственной концепции международной политики Украины. Обеспечение контрольно-пропускных пунктов (КПП) границы Государственной пограничной службы Украины необходимыми техническими средствами и криминалистической техникой позволит более эффективно выявлять подделки документов, переправление через границу наркотиков и оружия. В свою очередь создание на КПП государственной границы Украины передвижных медицинских пунктов, а также филиалов комитета Общества Красного Креста в Украине с целью обеспечения нуждающихся мигрантов одеждой, медикаментами и продуктами питания, обеспечит выполнение Украиною обязательств по гуманному отношению к нелегальным мигрантам.

Необходимость приведения норм национального права Украины в соответствие с принципами и нормами международного права требует усовершенствования имплементационных обязательств Украины в сфере внешней миграции: а) упрощение порядка въезда-выезда трудящихся-мигрантов; б) создание общей организационной структуры по туристической деятельности субъектов туристической деятельности разных форм собственности как в Украине, так и за границей; в) разработка Единого типового контракта для иностранцев, желающих учиться в Украине; г) всестороння поддержка и оказание социальной и правовой помощи лицам украинского происхождения, которые возвращаются на свою историческую родину; д) предоставление работникам-мигрантам, законно пребывающим на территории иностранного государства, не менее благоприятного режима, чем тот, что предоставляется его собственным гражданам относительно условий принятия на работу, оплаты труда, членства в профсоюзах, получения жилья на время работы; е) предоставление иностранным гражданам, постоянно проживающим в Украине, избирательных прав на муниципальных выборах и др.

В свою очередь соотношение 3-х правовых режимов - национального, наибольшего благоприятствования и специального - позволяет признать, что отдельные элементы каждого из этих режимов законодательно переплетаются между собою и тем самым создают новый вид правового режима иностранцев - социально дифференцированный режим иностранцев.

Гармонизация национальных норм права с международными при заключении Украиною межгосударственных соглашений о предоставлении эмигрантам украинского происхождения соответствующих условий для проживания и трудоустройства за границей, содействует в практическом плане выполнению Украиной своих обязательств по правам человека, а в теоретическом - разработке законодательных актов Украины по вопросам миграции с учетом опыта иностранных государств в составлении иммиграционных законов о квотах иммиграции (США, Канада, Германия, Австралия и др.).

Ключевые слова: внешняя миграция; соотношение международного и национального права при рассмотрении миграционных вопросов; классификация правовых режимов иностранцев; беженцы и вынужденные переселенцы; эмиграционные тенденции в Украине; методы противодействия нелегальной миграции.

Nаumеnkо S.V. Implementation of international legal obligations of Ukraine in terms of external migration. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in Law Sciences. Speciality 12.00.11 - International Law. - The Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine, Kharkiv. - 2004.

The thesis deals with improvement of the mechanism of implementation of Ukraine at performance of international legal obligations in sphere of an external migration. The criteria which allow to understand a degree of implementation of standards of the international law within the standards of the national right, and also conformity of statutory acts of Ukraine to international legal standards in terms of external migration were specified. The peculiarities of migratory processes in Ukraine were analysed and the circle of the legal measures directed at prevention and counteraction of illegal migration to Ukraine, and its transfer to the countries of Western Europe was determined.

Key words: an external migration; a parity of norms of the international and national right by consideration of migratory questions; classification of legal regimes of foreigners; refugees and the compelled immigrants; emigratory tendencies in Ukraine; methods of counteraction of illegal migration.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Інтеграція України в європейські структури неможлива без забезпечення ефективного процесу імплементації норм міжнародного права в національному законодавстві, виконання державою міжнародно-правових зобов'язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції населення та протидії нелегальній міграції. Як загальносвітове суспільне явище, міграція сьогодні визнана об'єктом комплексного дослідження - від вивчення проблем переміщення людей до регулювання міграційних процесів у міжнародному й внутрішньодержавному праві.

Зміни, викликані розпадом СРСР й прискоренням процесів глобалізації, привели до глибоких і суттєвих наслідків, що відбулися в міграційній політиці України та виразилися в збільшенні масштабів зовнішньої міграції населення. На її інтенсивність і спрямованість впливали, насамперед, процеси демократизації громадського життя, ліквідація характерних для тоталітарного суспільства обмежень в реалізації права людини на вільне пересування й вибір місця проживання, а також географічне становище України як транзитної території для багатьох людей, які в'їжджають в державу по різних причинах та різними цілями.

Правовідносини у сфері міграції з давніх-давен регулюється в країнах Європи як міжнародним, так і національним правом. Тому саме цим зумовлені національні особливості правового регулювання міграційних процесів в цих державах. З метою входження до європейського правового простору, виконання зобов'язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції, Україна повинна створити практично нове законодавство, засноване на міжнародних принципах і стандартах, але враховувати національні інтереси при врегулюванні проблем протидії нелегальній міграції.

Актуальність дослідження обумовлено також іншими обставинами. По-перше, для забезпечення державного контролю над удосконалюванням і реалізацією міграційної політики й законодавства, досягненням міжнародного рівня стандартів у цій галузі, забезпеченням національних інтересів України, створенням збалансованого державного механізму регулювання міграційних процесів. По-друге, реалізація державної міграційної політики вимагає приведення національного законодавства України з питань міграції у відповідність до міжнародних стандартів; удосконалення існуючого законодавства з цих питань та подальшого розвитку законодавства про імміграцію, притулок, можливо навіть, прийняття міграційного кодексу. По-третє, дослідження відповідності норм національного права міжнародним стандартам сприяє подальшому розвитку таких галузей законодавства, як адміністративне право (стосовно права особи на набуття громадянства України). Саме тому залучення в роботі до розгляду проблеми зовнішньої міграції населення норм конституційного права (населення, громадянство тощо) та адміністративного права (притягнення іноземців до адміністративної відповідальності, видворення їх за межі України та ін.) є доцільним та взагалі необхідним, оскільки без цих норм права розгляд поставленої проблеми буде необ'єктивним та неповним. По-четверте, дослідження проблеми вдосконалення імплементаційного механізму України щодо забезпечення прав людини у сфері зовнішньої міграції сприятиме зближенню законодавства України з міжнародним правом та активізації співробітництва нашої країни з іншими державами світу.

Стан дослідження теми дисертації. Питання виконання Україною її міжнародних зобов'язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції та протидії нелегальній міграції поки що не стало предметом широко дослідження українських фахівців у галузі міжнародного права. Усе це і є причиною того, що багато аспектів міграційної політики все ще залишаються поза правовим полем. До тепер ще в Україні відсутнє комплексне дослідження теоретичних аспектів цих питань при гармонізації національного законодавства з міжнародним правом.

Питанням реформування законодавства, необхідності стандартизації процедур, перегляду міграційної політики відповідно до вимог Ради Європи присвячені роботи таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як Е. Аметистов, І. Бліщенко, Ю. Боярс, М. Буроменський, В. Денисов, А. Довгерт, В. Захаров, В. Карташкін, І. Кисельов, В. Кисіль, О. Кузьменко, І. Лукашук, А. Овсюк, М. Пашков, О. Піскун, П. Рабінович, Л. Рибаковський, В. Семенов, Ю. Тодика, С. Черниченко, С. Чехович, В. Шумілов, К. Бечелор, Е. Борчард, Й. Відгерн, В. Гессен, Г.С. Гудвін-Гілл, В. Давід, М. Кесслер, Д. Кунц, П. Мартін, Л. Оппенгейм, Ч. Хайд, Г. Хекворд, Т. Хаммар, Д. Хендерсон та ін.

У дисертації використані відомості з монографій науковців, різних збірників документів і матеріалів щомісячних і періодичних видань, викладок з питань міграції іноземних дипломатичних представництв (Канади, Аргентини, США) в Україні, а також міжнародних і вітчизняних нормативних актів з зазначених проблем (Загальна декларація прав людини 1948 р., Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р., Конвенція про статус біженців 1951 р., Закон США про біженців 1980 р., Закон про надання політичного притулку ФРН 1993 р., Конвенція про долю іноземців у суспільному житті на місцевому рівні (Страсбург, 1992 р.), Європейська конвенція про громадянство (Страсбург, 1997 р.), Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах (Страсбург, 1959 р.) тощо; Закон України “Про біженців”, Закон України “Про громадянство”, Закон України “Про імміграцію”, Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, низка Указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота базується на планах наукових досліджень Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого й виконана в межах цільової комплексної програми “Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритетне)” № 0186.0.070868.

Мета й задачі дослідження. Метою є дослідження проблем співвідношення міжнародного й національного права та вдосконалення імплементаційного механізму України при виконанні міжнародних зобов'язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції населення та протидії нелегальній міграції.

Для досягнення означеної мети дослідження автор ставить перед собою такі задачі:

- дослідити ступінь імплементації норм міжнародних актів нормам національного права в питаннях зовнішньої міграції населення;

- встановити відповідність нормативних актів України міжнародно-правовим стандартам з питань міграції;

- провести системний аналіз особливостей міграційних процесів в Україні;

- дослідити основні риси існуючих у міжнародному праві правових режимів іноземців;

- проаналізувати ознаки та умови правового становища громадян України, які емігрували за кордон, у порівнянні з правовим станом іноземців, які постійно мешкають в Україні, щодо забезпечення виконання Україною її міжнародних зобов'язань з питань захисту прав людини;

- визначити коло правових засобів запобігання та протидії нелегальній міграції в Україні та її спрямованості до країн Західної Європи;

- зробити висновки щодо вдосконалення та подальшого розвитку імплементаційного механізму України з питань зовнішньої міграції з метою більш повного входження України до світового співтовариства та інтеграції у європейські структури.

Об'єктом дослідження є правові відносини між державою та іноземцем, що виникають між ними у зв'язку з виконанням Україною правових зобов'язань з питань дотримання прав людини.

Предметом дослідження є правові засоби вирішення проблем зовнішньої міграції та протидії нелегальній міграції у процесі вдосконалення імплементаційного механізму України як інституту міжнародного права, їх ознаки та подальший розвиток.

Методологічна основа дослідження. В основу методології дослідження покладено діалектичний метод, а також спеціальні методи юридичного аналізу - системно-структурний, історико-правовий, порівняльно-правовий, логічний, статистичний, соціологічний. Широке застосування знайшли принципи всебічного підходу й аналізу до досліджуваної проблеми, що дозволило об'єктивно й правдиво досліджувати розглянуту тему. Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, закони й категорії діалектики. Системно-структурний метод застосувався, зокрема, при характеристиці інституту звернення до законодавчих актів та міжнародних угод як одного з найефективніших джерел всесвітньої практики держав щодо питань міграційної політики, дослідження засобів вирішення проблем, зокрема, нелегальної міграції. Широко застосовувався історично-правовий метод при зверненні до генезису предмету дослідження і розвитку міграційних процесів. Соціологічний - застосовувався при аналізі письмових документів, як міжнародного характеру, так і внутрішньодержавного (Конвенцій ООН, Європейського Союзу, Ради Європи, міжнародних угод, декларацій, законів, указів та постанов), що забезпечує достовірність знань про досліджувані питання. Методом порівняльно-правового аналізу досліджено правове становище громадян України, які емігрували за кордон, та виконання Україною її міжнародно-правових зобов'язань у наданні іноземцям, які перебувають в Україні, прав та свобод, передбачених міжнародним правом. На підставі методу прогнозування зроблено висновки щодо шляхів подальшого становлення й розвитку, а також вивчення та застосування на практиці міграційного законодавства на підставі гармонізації міжнародного права з національним законодавством. Широке застосування у роботі знайшли категорії та способи формальної логіки. У дослідженні використовувалися й інші традиційні для сучасної юриспруденції методи.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є самостійною, завершеною працею, першим в українській правовій літературі загальнотеоретичним дослідженням, у якому на базі основних положень теорії міжнародного права, співвідношення міжнародного й внутрішнього права щодо питань зовнішньої міграції, здійснено комплексне дослідження імплементаційного механізму України стосовно виконання зобов'язань у сфері дотримання та захисту прав людини. При цьому вивчення цих проблем здійснювалося з урахуванням особливостей міграційного законодавства різних країн, сучасної практики та аналізу міграційної ситуації у світі. Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, яка потребує дослідження ряду важливих практично не вивчених, чи недостатньо вивчених питань, дослідження нових ідей та тенденцій розвитку правових механізмів, що розглядаються в роботі.

У дисертації обґрунтовується низка нових концептуальних у науковому плані та важливих для практики понять, положень і висновків, отриманих особисто здобувачем:

вперше у вітчизняній науці міжнародного права проведено комплексне дослідження відповідності норм українського законодавства у сфері міграції міжнародно-правовим нормам;

подальший розвиток отримало положення про ступінь відповідності норм національного права у сфері зовнішньої міграції вимогам міжнародного права щодо забезпечення та захисту прав і свобод людини;

уперше виділено суттєві ознаки правового становища іноземців, які іммігрували в Україну з метою навчання, працевлаштування, туризму, а також у приватних чи службових справах;

запропоновано новий вид правового режиму для іноземців - “соціально диференційований”;

удосконалено тезу про те, що при відповідності норм національного права міжнародним стандартам подальшому розвитку набувають такі галузі законодавства, як адміністративне право (щодо питань набуття іноземцями громадянства України).

вперше у вітчизняній науці міжнародного права на підставі вивчення укладених міжнародних угод проведено аналіз підстав, передбачених законодавством України, для імміграції іноземців на постійне проживання та з метою трудової діяльності;

надано подальший розвиток дослідженню інституту взаємності при визначенні особливостей правового становища іноземців, які іммігрували в Україну, порівняно з правовим положенням громадян України, які перебувають за кордоном;

узагальнено коло правових засобів запобігання нелегальної міграції в Україну та недопущення її у країни ЄС;

запропоновано конкретні шляхи розв'язання проблем, які виникають у зв'язку з теоретичними недоліками, а також практичними прогалинами та протиріччями, що мають застосовуватися державою при укладанні міжнародних угод з питань зовнішньої міграції.

Практичне значення дисертації. Воно полягає в подальшому розвитку окремих теоретичних положень науки міжнародного права: а) застосування висновків та пропозицій у законотворчому процесі щодо питань міграційної політики держави; б) міжнародного співробітництва з прав людини, зокрема, правового становища іноземців та режимів їх перебування на території держави; в) специфіки укладення міжнародних договорів; г) приведення норм національного права у відповідність до європейських стандартів; д) використання в практичній діяльності Представництва УВКБ ООН в Україні та правоохоронних органів України.

Результати дисертації можуть бути використані за такими напрямками: науково-дослідний - поглиблять наукові знання про методи, принципи вдосконалення імплементаційного механізму України у сфері зовнішньої міграції, правові засоби вирішення питань легальної та нелегальної міграції в Україні. Науково-освітній - сприятимуть вдосконаленню навчального процесу при викладанні курсу міжнародного публічного права, а також при підготовці відповідних навчальних видань. Правотворчий - враховуватимуться під час розробки, обговорення й укладання (затвердження) міжнародно-правових документів з питань виконання Україною її міжнародних зобов'язань по дотриманню та захисту прав та свобод людини. Зовнішньополітичний - використовуватимуться в роботі центральних органів державної влади України при формуванні зовнішньополітичного курсу держави щодо правового регулювання різних сфер діяльності шляхом розроблення та укладення відповідних міжнародних договорів; при створенні збалансованого державного механізму регулювання міграційних процесів та концепції Єдиної державної міграційної політики, а також у роботі правоохоронних відомств України.

Особистий внесок здобувача. Існуючі норми міжнародного права, систематизація міжнародно-правових актів відносно зовнішньої міграції, їх окремі норми й принципів, імплементовані у встановленому порядку в систему національного права й законодавства, автор поглиблено вивчала та досліджувала під час роботи над дисертацією. Сформульовані в дисертації положення і наукові результати ґрунтуються на особистих дослідженнях і мають наукове і практичне значення щодо: а) вдосконалення імплементаційного механізму України стосовно виконання міжнародних зобов'язань з прав людини; б) необхідності внесення змін у чинне законодавство України стосовно норм міграційної політики держави та їх відповідності міжнародним стандартам; в) формулювання конкретних пропозицій вирішення розглянутих проблем; г) висвітлення деяких питань по-новому. Дисертантом підготовлено три документи стосовно:

1) еміграції громадян України за кордон (Пам'ятка громадянину України, який виїжджає за кордон на тимчасове чи постійне проживання);

2) імміграції іноземних громадян в Україну, дотримання ними правил перебування на території держави (Пам'ятка іноземному громадянину, який відвідує Україну) та

3) Інструкцію співробітникові міліції, до функціональних обов'язків якого входять питання здійснення контролю за перебуванням іноземних громадян і осіб без громадянства на території країни та дотримання ними законодавства України.

Апробація результатів дослідження. Дисертація, виконана й обговорена на кафедрі міжнародного права і державного права іноземних держав Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Дисертаційні положення обговорювалися на науково-практичній конференції молодих учених і аспірантів “Актуальні проблеми правознавства (До 200-річчя Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого)” (30 жовтня 2004 р., м. Харків, тези опубліковані), а також на конференції молодих учених з педагогіки та психології (10-16 травня 2004 р., м. Харків, тези опубліковані), що проводилася Харківським національним педагогічним університетом ім. Г.С. Сковороди та Науково-дослідним інститутом педагогіки і психології ім. В.О. Сухомлинського.

Матеріали роботи можуть використовуватися у викладанні дисципліни “міжнародне публічне право”, а також мають бути закладені в основу спеціальних учбових курсів “Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю” та “Основи права Європейського Союзу”.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в чотирьох наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Відповідно до цілей, завдань, об'єкту і предмету дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, переліку використаної літератури, а також трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок. У дисертації одна таблиця, що займає 1 сторінку. Перелік використаної літератури становить 234 джерела і займає 22 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, характеризується стан її дослідженості, вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються об'єкт і предмет, мета і задачі дослідження, характеризується його методологічна основа, формулюються основні положення, які визначають наукову новизну дисертації, розкривається теоретичне і практичне значення праці, висвітлюється стан апробації результатів дослідження, наводяться відомості про публікацію результатів дисертації, структуру й обсяг дисертації.

Розділ 1 “Проблеми нелегальної міграції у сучасному міжнародному праві” складається з двох підрозділів, в яких розглянуто методи та правові засоби протидії нелегальній міграції та боротьби з нею, а також питання відповідальності іноземців за скоєння ними кримінальних злочинів чи адміністративних правопорушень та санкції з цього приводу.

У підрозділі 1.1 “Міжнародна співдружність у боротьбі з нелегальною міграцією. Вдосконалення імплементаційного механізму України щодо методів протидії нелегальній міграції в Україні та недопущення її у країни ЄС” досліджено чинники, що вимагають реформування системи протидії нелегальній міграції.

На основі аналізу сьогодення необхідно визнати, що виходячи за межі окремих держав, нелегальна міграція переросла в міжнародну проблему, вийшла на третє місце в світі після наркобізнесу і торгівлі краденими автомашинами і являє собою реальну загрозу суспільній безпеці. Але проблема нелегальної міграції є не тільки національною. Її повинні вирішувати як країни, з яких виїжджають, так і країни, куди в'їжджають, а також міжнародні організації. Найважливішим механізмом співробітництва в Європі в сфері міграції визнаний Будапештський процес, ключовим напрямком якого є мандат на боротьбу з нелегальною міграцією. Україна також бере участь у Будапештському процесі, а також є спостерігачем Виконавчого комітету МОМ.

У роботі доведено, що на основі аналізу міграційних процесів, що відбуваються в державі, проблема протидії нелегальній міграції повинна розглядатися у двох аспектах: перший - прикордонний контроль за в'їздом іноземців в Україну. При поступальній уніфікації режиму всіх кордонів України, результат якої повинен полягати в “лібералізації” південно-західних і побудови північно-східних рубежів, ці заходи необхідні для запобігання нелегальної міграції через східну частину кордону, що створює загрозу безпеці України й інших держав.

До другого аспекту віднесені питання виявлення та припинення перебування нелегальних мігрантів на території України. Якщо перший аспект стосується насамперед діяльності прикордонної служби, то другий - безпосередньо відноситься до компетенції правоохоронних служб України (МВС, СБУ тощо).

У підрозділі звертається увага на гостру необхідність приведення нормативних актів України з питань протидії нелегальної міграції іноземців в Україну та недопущення її до країн ЄС у відповідність до міжнародних стандартів: а) розробка Єдиної державної концепції міграційної політики України; б) створення ефективного механізму боротьби з нелегальною міграцією та міжнародним тероризмом через вивчення їх причин та масштабів; в) проведення спільних міждержавних заходів по виявленню та припиненню цих негативних проявів. Зазначається також і той факт, що створення в Україні Єдиної автоматизованої системи інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів і прикордонної служби у боротьбі з нелегальною міграцією, створення міжвідомчої законодавчої бази України з цих питань дозволить оперативно й успішно контролювати цілеспрямованість в'їзду іноземців в Україну, розшукувати та видворяти за межі країни осіб, ціль в'їзду яких зовсім протилежна подальшим намірам.

Є всі підстави вважати, що поряд з проблемою протидії нелегальній міграції існує й неменш гостра та болюча проблема - експлуатація жінок. Ця проблема є важливою та актуальною не лише для України, а й для всіх країн континенту, оскільки відповідно до вимог ст. 4 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини жодна людина не може перебувати в рабстві або в підневільному стані; жодна людина не може бути приневолена до примусової праці. У роботі доведено, що розробка Програми попередження торгівлі жінками і дітьми в Україні при сприянні Міжнародного жіночого правозахисного центру “Ла Страда - Україна” та практичного досвіду правоохоронних органів іноземних країн зможе ефективно протистояти таким різновидам злочинної діяльності, як примушування до проституції, позбавлення громадянина волі, залучення громадян у злочинну діяльність, боргову кабалу, грабежі, торгівлю наркотиками і зброєю.

У підрозділі 1.2 “Відповідальність нелегальних мігрантів за порушення міжнародно-правових норм та законодавства України” досліджено особливості відповідальності іноземців-нелегалів за порушення норм міжнародного права та законодавства України у сфері міграції.

Законодавством кожної держави встановлена відповідальність іноземних громадян за вчинення адміністративних правопорушень або скоєння кримінальних злочинів. Так, за порушення іноземцями встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів чи по недійсним паспортним документам, недотримання встановленого державою порядку реєстрації, пересування, вибору місця проживання, працевлаштування та ухилення від виїзду за межі країни по закінченні терміну перебування, до них застосовуються заходи адміністративного впливу. На підставі міжнародно-правових норм чинним законодавством України чітко визначено умови, за яких іноземець може бути визнаний нелегальним мігрантом та видворений за межі держави в примусовому порядку під конвоєм: а) якщо іноземець незаконно прибув на територію України і протягом 3 діб не звернувся з клопотанням про набуття статусу біженця; б) якщо іноземець легально в'їхав в Україну, але використав при цьому фіктивне запрошення; в) при втраті іноземцем зв'язку з юридичною чи фізичною особою, яка запросила його в Україну, та ухилення від виїзду з України по закінченні терміну перебування.

Імплементуючи міжнародно-правові зобов'язання у сфері зовнішньої міграції у національне законодавство Кримінальним кодексом України, що набрав чинності з 01.09.2001 р., чітко визначені злочини, за скоєння яких іноземці можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності: незаконне перетинання державного кордону України, ввезення зброї чи застосування її (ст. 331), незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332) тощо.

Сьогодні активно обговорюються питання про міжнародне співробітництво та координацію дій держав у боротьбі зі злочинністю, необхідність в узгодженні відповідних міжнародних і внутрішньодержавних правових засобів по запобіганню і припиненню злочинних діянь і надання взаємної правової допомоги по кримінальних справах, що цілком відповідає вимогам положень Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р.

У підрозділі також доводиться, що виконання Україною міжнародних зобов'язань по забезпеченню прав та свобод людини, гуманного ставлення до нелегальних мігрантів, передбачає створення у Берегово лікарні для іммігрантів, які по тим чи іншим причинам не змогли отримати повноцінного медичного обстеження на батьківщині, а також нелегалів, які добралися до України в антисанітарних умовах; створення на контрольно-перепускний пунктах державного кордону України пересувних медичних пунктів, а також філій Комітету Товариства Червоного Хреста в Україні для забезпечення нужденних мігрантів одягом, медикаментами та продуктами харчування.

Розділ 2 “Міжнародні зобов'язання України з прав людини при управлінні міграцією в Україні” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Міжнародно-правові аспекти імміграції іноземців в Україну. Класифікація правових режимів іноземців” досліджено підстави для імміграції іноземців в Україну, а також основні риси правових режимів іноземців, що надаються державою при перебуванні іноземців на її території.

Правовий статус іноземних громадян в Україні регламентується системою юридичних норм, покликаних регулювати відносини між громадянами іноземних держав та Україною з приводу придбання громадянства, забезпечення прав і свобод, виконання покладених обов'язків тощо. Обсяг прав і свобод, якими може користуватися особа в окремій державі, а також обов'язків, покладених на неї останньою, знаходиться у прямій залежності від наявності або відсутності в особи громадянства цієї країни. При цьому виникають різні правовідносини за участю іноземців. В одних випадках вони майже нічим не відрізняються від правовідносин за участю українських громадян, в інших - носять специфічний характер. Тому норми права, що регулюють правовий режим іноземців в Україні, можуть бути загальними як для українських громадян, так і громадян іноземних держав, а можуть бути спеціальними, тобто розрахованими тільки на іноземців.

Вирішуючи свої внутрішні проблеми, зокрема, у сфері громадянства й режимів перебування в країні іноземців, держава повинна всебічно дотримуватися норм міжнародного права. Для реального визначення всієї повноти правових зв'язків конкретного іноземця під час перебування в конкретній державі необхідно враховувати не тільки обсяг його прав і обов'язків, тобто правоздатність іноземця, але й можливість і порядок їх здійснення на території держави перебування. Тому правовий статус іноземців безпосередньо залежить від правового режиму, який встановлюється в даній державі для іноземців. Сучасне міжнародне право розрізняє від одного до трьох різних режимів для іноземців, а саме: а) режим найбільшого сприяння; б) національний режим; в) спеціальний режим. Але співвідношення зазначених правових режимів дозволяє визнати, що окремі елементи кожного з цих режимів законодавчо переплітаються між собою і саме тим створюють новий вид правового становища іноземців - соціально диференційований режим іноземців.

Питання режиму перебування в Україні іноземців, їх правового становища, а також громадянства є одним з найважливіших факторів розвитку законодавства України в ході приведення її у відповідність до вимог міжнародно-правових стандартів, гармонізації норм конституційного права з нормами міжнародного права по визначенню суміжних проблем.

У підрозділі 2.2 “Співвідношення норм міжнародного й національного права України при імміграції в Україну іноземців у приватних справах, з метою навчання й туризму” проаналізовано ступінь імплементації норм міжнародних актів в нормах національного права щодо питань зовнішньої міграції населення та, зокрема, особливості міграційних процесів в Україні.

При розгляді проблеми вдосконалення національного законодавства України у сфері зовнішньої міграції неможливо не враховувати нинішні соціально-економічні умови України. Саме тому наша країна поки що не має можливості забезпечити виконання ряду міжнародних норм, але намагається будь-що виконувати свої міжнародні зобов'язання з прав людини в сфері економіки, торгівлі, туризму, культури та науки. Так, є всі підстави вважати, що відповідно до вимог міжнародних стандартів Україна активно сприяє міжнародному співробітництву навчальних закладів та органів управління освітою, організовує роботу щодо встановлення еквівалентності українських дипломів міжнародному визнанню навчальних курсів, кваліфікацій, учених ступенів і звань.

Активна зовнішньополітична діяльність, економічне, науково-технічне, культурне співробітництво України з іноземними державами сприяє значному поширенню міжнародних зв'язків, зростанню кількості іноземних громадян, що постійно проживають і тимчасово перебувають на території України (з метою навчання, працевлаштування, туризму, набуття статусу біженця, у приватних справах тощо). Дослідження індивідуальних правових статусів іноземців залежно від цілі їх в'їзду й перебування в Україні, дозволяє зробити висновок, що правовий стан іноземних громадян повинен базуватися не лише на вдосконаленні різних видів правових режимів, а на дослідженні насамперед елементів, що складають правовий статус цих осіб (прав та обов'язків, їхніх гарантій, принципів правового становища, питань правосуб'єктності).

Саме тому у зазначеному підрозділі розглянуто не лише особливості правових статусів іноземних громадян, які тимчасово перебувають в Україні у приватних справах, з метою навчання й туризму, тобто найбільш поширених і численних категорій іноземних громадян, а й запропоновано шляхи до наближення національного законодавства у сфері міграції до міжнародних стандартів, створення правових норм, що поліпшили б національне міграційне законодавство та вдосконалили б існуюче. Це стосується, наприклад: а) здійснення процедури продовження терміну дії реєстрації для перебування в Україні громадян Російської Федерації з прикордонних областей безпосередньо в пунктах пропуску через державний кордон; б) створення Об'єднаного центру освіти України, до складу якого мають входити всі навчальні заклади країни, а також посередницькі організації - як українські, так і іноземні, - які здійснюють підготовку фахівців на комерційно-компенсаційній основі; залучення фінансів і формування валютного фонду України, необхідних для поширення за кордоном розробки рекламних проспектів про науковий потенціал навчальних закладів України і кваліфікаційну підготовку студентів; в) законодавче закріплення гарантій щодо притягнення у сферу розвитку туризму інвестицій і кредитів; активна рекламна й інформаційна діяльність суб'єктів туристичної діяльності в Україні й установ Укрзовніштур за кордоном по організації туризму, оскільки саме вона інформує про розвиток незалежної України, життєдіяльність її громадян, традиції й культурну спадщину країни.

У підрозділі 2.3 “Міжнародні стандарти й законодавство України щодо питань трудової імміграції іноземців” зроблено аналіз відповідності норм внутрішнього права України міжнародно-правовим стандартам у сфері трудової імміграції іноземних громадян, досліджено особливості залучення в Україну трудящих-мігрантів як з країн далекого зарубіжжя, так і з країн - учасниць СНД.

Масштаб залучення в економіку України іноземного капіталу багато в чому залежить від міцної законодавчої основи, що гарантує захист іноземної власності; вигідних умов для вкладення капіталу; прав іноземних юридичних і фізичних осіб.

Питання правового регулювання трудової імміграції розглядаються через призму забезпечення прав трудящих-мігрантів і знайшли своє відображення в актах регіональних міждержавних об'єднань, зокрема, Ради Європи. Так, серед найважливіших документів, що містять правові гарантії в сфері трудової імміграції та на яких повинно базуватися законодавство України, визнані Європейська соціальна хартія 1961 р., Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 р., Конвенція Ради Європи про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні 1992 р. тощо. У роботі доведено, що міжнародними актами щодо правового статусу трудящих-мігрантів, а саме Європейською соціальною хартією закріплено принципи, відповідно до яких працівникам-іноземцям, які перебувають на території іноземної держави на законних підставах, забезпечується режим, не менш сприятливий ніж той, що надається її власним громадянам стосовно умов прийняття на роботу, винагороди; членства у профспілках; отримання житла на час роботи тощо. Національним законодавством України зазначені питання теоретично розглянуті частково й майже зовсім не виконуються практично. Тобто, механізм імплементації міжнародних норм права у національне право щодо перебування в Україні трудящих-мігрантів потребує вдосконалення.

У даний час в Україні детально вивчається структура міграційного обміну на регіональному, міжрегіональному й міждержавному рівнях. Наприклад, проблемою міждержавної міграції, що є найактуальнішою, визнана проблема формування інтеграційного простору в рамках СНД та механізму правового регулювання трудової імміграції. Міжнародно-правове співробітництво країн - учасниць СНД з питань трудової імміграції має дві підстави до існування: а) необхідність формування національних ринків праці; б) міграція робочої сили сприяє формуванню міжнародного регіонального ринку праці.

У підрозділі досліджено особливості трудової імміграції в'єтнамських громадян до СРСР на підставі міжурядової угоди між СРСР та СРВ 1981 р. та міжурядових угод СРСР з СРВ та КНР 1990 р. Зазначені угоди мали певні недоліки, оскільки створювали в низці відносин дискримінаційний режим для працівників-мігрантів, що суперечило міжнародним стандартам, а саме принципам: а) державного суверенітету відносно правового режиму імміграції; б) державного контролю за правовим режимом перебування громадянина-мігранта на іноземному ринку праці; в) взаємності; г) заборони нелегальної трудової міграції; д) державного захисту трудящих-мігрантів.

Саме тому сучасний стан спільних відносин, підписання нових міжнародних договорів, розвиток нових форм правового регулювання трудової імміграції обумовили необхідність подальшого дослідження співвідношення правових систем, обгрунтованості ряду нових оцінок і рішень.

Розділ 3 “Гармонізація національного права України з міжнародним правом при регулюванні міграційних процесів” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 “Відповідність національного законодавства України нормам міжнародного права при імміграції іноземців на постійне проживання. Біженці та вимушені переселенці в Україні” на основі аналізу міжнародно-правових актів досліджено основні риси національної політики України щодо імміграційних процесів в державі, а також ставлення до біженців та вимушених переселенців.

Починається підрозділ з огляду підстав та умов, за наявності яких іноземець може іммігрувати в Україну на постійне проживання, а також розгляду категорій іммігрантів, на яких розповсюджується чи не розповсюджується квота імміграції.

У роботі доведено, що незважаючи на визначений законодавчими актами України характер, класифікація підстав для імміграції іноземців в Україну на постійне проживання теоретично не достатньо вивчена, тому потребує дослідження, уточнення та доповнення. Так, наприклад, при імміграції іноземця в Україну на постійне проживання на підставі перебування на його утриманні громадянина України має бути законодавчо затверджена процедура розгляду вказаного клопотання та необхідний перелік документів, що надаються іноземцем: а) наявність документального підтвердження про фінансову спроможність іноземця мати на своєму утриманні громадянина України; б) довідки органів місцевого самоврядування (районної служби соціального забезпечення громадян, ЖЕУ тощо) про дійсне виконання іноземцем взятого на себе зобов'язання по утриманню громадянина України та ін.

Відповідно до принципу поваги державного суверенітету сучасне міжнародне право визначає, що кожна держава має право вільно вирішувати питання про допуск іноземців на свою територію та наділення їх конкретними правами й обов'язками. З огляду на прагнення України стати державою європейського рівня розвитку, а також сприяти зміцненню демократичних перетворень у сфері міграції завдяки гармонізації національних норм права з міжнародними, в Україні назріла необхідність у корінних змінах правового положення іноземців. По-перше, відповідно до вимог європейського права, а саме Конвенції про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні (Страсбург, 05.02.92 р.) іноземцям, які постійно проживають в Україні, має бути надано політичних та виборчих прав на місцевому рівні, тобто права на голосування та висування своїх кандидатур до органів місцевого самоврядування. По-друге, всіляко сприяти поверненню в Україну осіб українського походження та набуття ними громадянства України у спрощеному порядку. По-третє, виконувати в повному обсязі міжнародні зобов'язання України щодо надання соціальної та правової допомоги біженцям та вимушеним переселенцям.

У підрозділі особлива увага звертається на причини та тенденції зростання в Україні кількості вимушених переселенців та біженців, які прибувають з Афганістану, Мозамбіку, Ефіопії, Шрі-Ланки, Азербайджану, Судану, Таджикистану, Конго й Анголи та потребують підтримки та турботи держави. На підставі таких законодавчих актів України, як закони “Про біженців” від 21.06.01 р., “Про громадянство України” від 18.01.01 р., “Про імміграцію” від 07.06.01 р. біженцям в Україні надається: а) мінімум такий же правовий режим, яким у цілому користуються іноземці, якщо спеціально для біженців не передбачено більш сприятливе положення; б) полегшена процедура асиміляції та натуралізації; в) відновлено право на пересування не лише по Україні, а й за її межі, тобто право бути документованими проїзними документами для виїзду за кордон.

Проблеми біженців - це і внутрішньодержавні, й міжнародно-правові, тому вони є об'єктом співробітництва різних держав з метою захисту цих людей.

У підрозділі 3.2 “Виконання Україною міжнародних зобов'язань з прав людини при еміграції громадян України до іноземних країн. Еміграційні тенденції в Україні” досліджено особливості еміграції громадян України за кордон, а також проблеми досягнення Україною міжнародних стандартів у сфері дотримання й захисту прав людини при укладенні міждержавних угод стосовно надання мігрантам відповідних умов для мешкання та працевлаштування.

Починається розділ з огляду причин та підстав, що спонукають громадян України до еміграції за кордон на постійне проживання чи з метою працевлаштування. При розгляді кожної з підстав для еміграції: а) за наявності дозволу на еміграцію країни в'їзду; б) за наявності запрошення рідних, які постійно мешкають в країні в'їзду; в) через подання клопотання до дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном про залишення на постійне проживання (якщо особа перебуває за кордоном тимчасово), та подальшого наділення емігрантів певним обсягом прав та обов'язків в роботі наводиться доробок імміграційного законодавства США, ФРН, Аргентини, Австралії, Ізраїлю та Канади. Саме дослідження законодавчих актів іноземних країн з питань зовнішньої міграції дозволяє:

1) зробити порівняльну характеристику правового положення емігрантів-громадян України і іноземців-іммігрантів в Україну;

2) сприяти розробці нових законодавчих актів України з питань міграції з урахуванням досвіду іноземних держав у складанні імміграційних законів про квоти імміграції, а також

3) намітити шляхи вдосконалення імплементаційного механізму України стосовно дотримання й захисту прав мігрантів.

До речі, виконання положень вищевказаного пункту 3 стосуються та пов'язуються не лише з проблемами трудящих-мігрантів, біженців та переселенців, а й з проблемами надання соціальної та правової допомоги остарбайтерам - колишнім жертвам нацистських переслідувань, які в роки Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років вимушено емігрували за кордон у примусовому порядку.

На підставі вимог Конвенції ООН про скорочення безгромадянства 1961 р., а також Конвенції Ради Європи 1963 р. про скорочення випадків множинного громадянства дисертантом проаналізовано випадки безпідставного надання іноземними державами свого громадянства громадянам України (США, Ізраїль), а також запропоновано варіант вирішення питання документування громадян України, які мешкають в іноземних країнах, де не функціонують дипломатичні представництва України (Болівія, Ліберія, Того на ін.), паспортними документами чи свідоцтвами на повернення в Україну, що засвідчують особу громадянина.

Висновки

Висновки, яких дійшов дисертант у результаті дослідження, підсумовані наприкінці кожного підрозділу та розділу роботи. Серед висновків, що зроблені в дисертації, найважливішими є такі.

1. Механізм імплементації норм міжнародного права у національне законодавство потребує вдосконалення, оскільки без цього неможлива реалізація проголошеного Україною курсу на більш повне входження до світового співтовариства та інтеграцію у європейські структури. У свою чергу необхідною передумовою процесу гармонізації національного права з міжнародним правом має бути беззаперечне дотримання і виконання Україною її зобов'язань з прав людини.

2. Проблеми забезпечення державного контролю за здійсненням міграційної політики й законодавства, досягнення міжнародних стандартів в сфері дотримання й захисту прав людини є украй важливими та необхідними для створення збалансованого державного механізму регулювання міграційних процесів.

3. Тенденції розвитку міграційних процесів є взаємозалежними з політичними, економічними, соціальними, географічними, природними та іншими чинниками розвитку людського суспільства. Проте міжнародна практика не дає підстав стверджувати, що людством уже вироблені універсальні і загально визначені правові механізми, здатні гарантувати цілком оптимістичне та безконфліктне регулювання міграцій, захисту прав певних категорій осіб, які беруть участь у цих процесах.

4. Сучасний період характеризується масовими хвилями міжнародної міграції. Серед них можна виокремити чотири головних типи міжнародних міграційних потоків: 1) трудова міграція; 2) возз'єднання сімей; 3) біженці та пошукачі притулку; 4) нелегальна міграція.

5. Для приведення нормативних актів України з питань протидії нелегальній міграції іноземців в Україну та недопущення її у країни ЄС у відповідність до міжнародних стандартів, потрібна Єдина державна концепція міжнародної політики України. Забезпечення контрольно-перепускних пунктів (КПП) кордону Державної прикордонної служби України необхідними технічними засобами і криміналістичною технікою дозволить більш ефективно виявляти підробки документів, провід наркотиків та зброї. Але створення на КПП державного кордону України пересувних медичних пунктів, а також філій комітету Товариства Червоного Хреста в Україні з метою забезпечення нужденних мігрантів одягом, медикаментами та продуктами харчування, забезпечить виконання зобов'язань України відносно гуманного ставлення до нелегальних мігрантів.