Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

КУРАСОВА Євгенія Євгенівна

УДК 35.075:371.15

ФОРМУВАННЯ ПРЕСТИЖУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ (НА ПРИКЛАДІ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ)

25.00.03 - державна служба

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

ДНІПРОПЕТРОВСЬК - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, доцент

ВІКТОРОВ Віктор Григорович, Діпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри філософії, соціології державного управління.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент

ХАДЖИРАДЄВА Світлана Костянтинівна,

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського,

завідувач кафедри загальних дисциплін та

управління освітніми закладами;

кандидат наук з державного управління

ГРЕЧКО Тетяна Костянтинівна,

Донецький державний університет управління,

доцент кафедри інноваційного менеджменту та управління проектами.

Провідна установа - Гуманарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, кафедра державного управління та адміністративного менеджменту.

Захист відбудеться 14 червня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.866.01 у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29, к. 104.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29).

Автореферат розісланий 12 травня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Дрешпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена необхідністю створення в Україні стабільної, престижної, професійної державної служби, яка спроможна ефективно вирішувати державні завдання, надавати управлінські послуги населенню та користуватися його довірою і повагою. Питання формування престижу державної служби є одним з найактуальніших питань у складних трансформаційних процесах державотворення.

Престиж державної служби тісно пов'язаний з існуванням еліти в державі. Численні дискусії з проблем соціальних еліт породжують суперечність щодо визначення державних службовців як еліти, місця державної служби в соціальній системі, рівня її престижності.

На сучасному етапі розвитку суспільства змінюються цінності поколінь, збільшується кількість девіацій у соціальній поведінці груп та індивідів, відбувається трансформація ієрархії значущих професій. Дослідження престижу з ціннісної позиції дозволяє прогнозувати динаміку змін, трансформації соціальних цінностей. Численні соціологічні дослідження констатують факт падіння престижу державної служби і, як наслідок, її знецінювання, непривабливості для людей молодих, висококваліфікованих та енергійних. Саме тому і постала сьогодні так гостро проблема підвищення її престижу.

Основна проблема, що висвітлюється в даному дослідженні, полягає в необхідності підвищення престижу державної служби в Україні та, одночасно, відсутності механізмів його формування в сучасних умовах.

Вивчення факторів престижу і спроба формування його моделі необхідні для управління процесом підвищення престижу суспільно значущих сфер життєдіяльності, однією з яких є захист національних інтересів України, що забезпечується складовою державної служби - митною службою. Працівник цієї служби в масовій свідомості асоціюється з “обличчям держави”, що актуалізує необхідність дослідження престижу професійної діяльності саме працівників митної служби України в умовах реорганізації митної системи країни, постійної зміни керівництва апарату, нової політики керівництва держави, що є підтвердженням актуальності теми.

У сучасних трансформаційних процесах, що відбуваються в українському суспільстві, роль інституту державної служби в житті соціуму дедалі зростає. Проблематика державної служби знайшла своє відображення в працях таких учених як О. Воронько, С. Дубенко, В. Луговий, Т. Мотренко, Н. Нижник, О. Оболенський, С. Серьогін та ін. Слід відзначити роботи Т. Гречко, В. Олуйка, В. Ребкала, В. Токарєвої, С. Хаджирадєвої, присвячені дослідженню кадрових процесів у системі державної служби. Проблеми, пов'язані з морально-етичними параметрами функціонування державної служби, активно розробляються вітчизняними дослідниками. Це, передусім, роботи А. Ліпенцева, Ю. Падафет, Т. Пахомової, М. Рудакевич, С. Серьогіна.

Але слід зазначити, що дослідження з формування престижу державної служби майже не проводилися, вивчалися лише окремі аспекти, такі як мотиваційна криза державних службовців (О. Воронько), професійна свідомість (Н. Нижник, С. Дубенко), паблік рілейшинз державної служби (В. Королько), професійна культура (Н. Липовська), психологічна культура державного службовця (Г. Леліков) тощо.

Останнім часом активізувалися дослідження, присвячені кадровим процесам у митній службі (С. Ківалов, Н. Липовська, П. Пашко, С. Петрусь, І. Письменний, Н. Стецюк та ін.), але проблема престижу державної митної служби залишилась поза увагою дослідників.

Теоретико-методологічне значення дослідження зумовлюється також необхідністю узгодження різних, багато в чому суперечливих підходів до вивчення поняття “престиж” у вітчизняній та зарубіжній науці; неоднозначністю трактування змістовного навантаження його сутності; невизначеністю якісних характеристик престижу, його ототожненням з поняттями “статус”, “авторитет”, “повага”, “привабливість”, “імідж”, що неприпустимо ні з теоретичного, ні з практичного погляду.

Отже, доводиться констатувати наявність прогалин і певних невизначеностей у трактуванні престижу, відсутність фундаментальної чи хоча б загальноприйнятої моделі, оскільки у галузі державного управління ця важлива в прикладному плані проблема до цього часу комплексно не розглядалась.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах науково-дослідної роботи за темою “Застосування синергетичних підходів до оптимізації системи публічної влади” (номер державної реєстрації 0106U006532) в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, а також у межах науково-дослідних робіт Академії митної служби України “Соціально-психологічний портрет працівників митних органів” (номер державної реєстрації 0106U008035) та “Державна митна служба України як соціальний інститут” (номер державної реєстрації 0106U008036), одним із виконавців яких є дисертант.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні та розробці структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

на базі аналізу філософських, соціологічних, психологічних підходів до проблеми престижу:

визначити змістовне навантаження сутності поняття “престиж державної служби”;

виділити якісні характеристики та різновиди престижу державної служби;

розкрити структуру, соціальну сутність та суспільні функції престижу;

виявити критерії і показники оцінювання престижу державної служби;

розробити структурно-логічну модель формування престижу державної митної служби та верифікувати її на емпіричному матеріалі;

обґрунтувати механізм формування оцінок престижу державної служби;

установити шляхи впровадження структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби в практику державної служби України.

Об'єкт дослідження - державна служба як професійна діяльність.

Предмет дослідження - формування престижу державної служби в Україні на прикладі митної служби.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що формування престижу державної служби в сучасному українському суспільстві буде більш ефективним, якщо здійснити оцінювання її престижу за об'єктивними і суб'єктивними показниками, запровадити структурно-логічну модель формування престижу державної митної служби, урахувати механізм формування оцінок престижу та рекомендації щодо шляхів упровадження цієї моделі в практику державної служби України.

Методи дисертаційного дослідження. Мета і характер визначених завдань дослідження зумовили застосування комплексу загальнонаукових і спеціальних методів вивчення проблеми.

Застосовано як базові загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії та методи пізнання суспільних явищ: структурно-функціональний, системний, біхевіористичний, порівняльно-історичний тощо.

При визначенні факторів, структуроутворювальних компонентів престижу, критеріїв класифікації, при побудові його моделі та інтерпретації результатів емпіричних досліджень застосовувались логічні методи: сходження від абстрактного до конкретного, єдності аналізу й синтезу, історичного й логічного.

Структура і логіка теоретичних досліджень щодо вивчення чинників і структур, що забезпечують формування престижу державної служби, визначається методологічними принципами системного підходу.

У процесі побудови структурно-логічної моделі формування престижу використані структурно-функціональний підхід та метод моделювання. Для розробки програми емпіричних досліджень, виділення індикаторів використано біхевіористичний підхід.

Автор також застосовує можливості добору комбінацій соціально-психологічних методів: спостереження, опитування, психологічної діагностики (методика дослідження особливостей індивідуального сприйняття дійсності методом асоціативного експерименту). При проведенні емпіричних досліджень обов'язковим елементом є експертні аналіз та оцінка.

У роботі також використовуються математико-статистичні методи обробки результатів експерименту - кореляційний і факторний аналіз (обробка й обчислення виконувалися на ЕОМ із застосуванням програми обробки соціологічних даних SPSS / PС+ і програми А. Кулаїчева STADIA, версія 5.2).

Емпіричну базу роботи складають авторські дослідження престижу державної служби, проведені разом із співробітниками відділу соціально-психологічних досліджень Академії митної служби України: матеріали пілотних досліджень по м. Дніпропетровську, проведених протягом 2004-2005 рр., матеріали експертного дослідження працівників митної служби, проведеного протягом 2003-2005 рр., результати опитування особового складу Дніпропетровської митниці в грудні 2006 р.

Також було виконано вторинний аналіз результатів досліджень, які проводились в Україні: Інститутом соціології НАН України (2004 р.); соціологічною службою Асоціації аналітиків політики в Дніпропетровській області (січень 2006 р.); відділом соціально-психологічних досліджень Академії митної служби України в липні 2006 р. (масове опитування працівників митної служби); відділом соціально-психологічних досліджень Академії митної служби України протягом 2006 р. (експертне опитування керівників митних органів).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці автором структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби, яка може бути застосована в практиці державної служби та в подальших наукових розробках, і визначається тим, що

уперше:

розроблено критерії оцінювання престижу державної служби, які дозволяють вимірювати об'єктивні та суб'єктивні показники престижу;

розроблено структурно-логічну модель формування престижу державної митної служби, особливістю якої є динамічна спрямованість;

обґрунтовано механізм формування оцінок престижу державної служби та шляхи впровадження структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби в практику державної служби України, що дозволяє розробити рекомендації щодо підвищення престижу державної служби;

удосконалено:

понятійно-категоріальний апарат досліджень престижу державної служби, а саме: поняття “престиж державної служби”, “оцінка престижу”, “класифікація престижу”, “функція престижу”;

методи соціопсихологічної діагностики для аналізу морально-психологічного стану та самопочуття працівників митної служби;

дістали подальшого розвитку:

теоретико-методологічна база дослідження проблем престижу державної служби: застосування комплексного методологічного підходу, який включає структурно-функціональний, системний та біхевіористичний аналіз;

інструментарій дослідження соціального статусу професійних спільнот (на прикладі працівників митної служби), а саме: вербальна та невербальна діагностика;

теоретичне обґрунтування методів роботи кадрових служб з персоналом митної служби: удосконалення виховної та профілактичної роботи з кадрами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані дисертантом теоретичні положення, висновки й рекомендації можуть бути застосовані в роботі з кадрами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у викладацькій та науково-дослідній роботі, що дасть можливість підвищити ефективність процесів формування та реалізації кадрової політики, у тому числі й у митній галузі.

Матеріали дисертації використовуються під час проведення лекцій та практичних занять викладачами Академії митної служби України в межах таких дисциплін, як “Соціально-психологічні аспекти управління персоналом митних органів”, “Психологія управління” у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців (довідка № 11/1894 від 23.10.2006 р.).

Також матеріали даного дослідження були використані в процесі підготовки та проведення занять викладачами Хмельницького центру підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Державної митної служби України в лекційних матеріалах “Основи теорії державного будівництва в Україні”, “Державне управління та державна служба в Україні” та “Престиж державної служби в українському суспільстві: особливості формування” (акт реалізації № 13/9 від 19.01.2007 р.).

Результати дослідження впроваджено в роботу з особовим складом структурних підрозділів Дніпропетровської митниці: до роботи митниці включено інструментарій діагностики престижу працівників митних органів, що дозволяє оцінювати соціально-психологічний стан як працівника, так і колективу загалом, який формується під час виконання працівниками функціональних обов'язків (довідка № 17-16-2/12244 від 28.12.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки роботи висвітлювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства” (Дніпропетровськ, 2005 р.), 6-й Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2005 р.), науково-методичній конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи” (Дніпропетровськ, 2005 р.).

Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри філософії, соціології державного управління Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 8 наукових статтях, з них 5 опубліковані у фахових виданнях, 3 публікації - у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 268 сторінок, з них 181 сторінка основного тексту. Робота містить 13 рисунків, 7 таблиць, список використаних джерел та літератури з 263 позицій на 20 сторінках, додатки - 67 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження та визначено ступінь її наукової розробленості, окреслено мету й завдання дослідження, його об'єкт та предмет, висунуто основну гіпотезу, охарактеризовано методологічну базу, розкрито наукову новизну та практичну значущість роботи, а також наведено дані про зв'язок роботи з науковими програмами, апробацію, упровадження та оприлюднення результатів дослідження, описано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі - “Науково-теоретичні засади формування престижу державної служби” - проаналізовано сучасний стан наукових досліджень, присвячених проблемі престижу державної служби як в Україні, так і за рубежем.

Розглянуто визначення поняття “державний службовець” загалом та, зокрема, стосовно працівника митної служби як суб'єкта державного управління, що наділяється державно-владними повноваженнями.

З'ясовано, що престиж є способом моральної винагороди (заохочення) у вигляді суспільного визнання, авторитету, уваги. Визначено, що престиж є інтегральною оцінкою. Доведено, що престиж - результат відповідності соціально значущих характеристик об'єкта шкалі цінностей. У той же час престиж ієрархізує цінності за певним сукупним критерієм.

Доведено, що поняття престижу неоднозначне і припускає наявність певних структуроутворювальних компонентів: авторитет, повага, атракція, які традиційно інтерпретуються як синонімічні. Розглянуто їх співвідношення і роль у процесі створення престижу.

З погляду найбільш сутнісних атрибутів престижу розкривається акмеологічний, діяльнісний, мотиваційний, структурно-функціональний, ціннісно-нормативний аспекти престижу.

Проведений автором аналіз вітчизняних та зарубіжних першоджерел засвідчив амбівалентність трактування поняття “престиж”. Протягом XX ст. цей феномен духовного життя привертав увагу вчених усього світу. Питання щодо змістовного навантаження сутності поняття “престиж” неоднозначне й поліваріантне. Одні автори визначають його, ураховуючи компенсаторні можливості престижу (А. Адлер, Г. Лассуелл, Дж. Мід, З. Фрейд та ін.); інші - через можливості задовольнити потреби в контролі, впливі, владі над людьми й подіями (Б. Рейвін, С. Реншон та ін.); треті - з огляду на ціннісні (аксеологічні) основи престижу (А. Здравомислов, А. Кисіль, В. Осовський, М. Титма, В. Чорноволенко, В. Ядов та ін.); четверті виходять зі стратифікаційних можливостей і досліджують престиж у контексті соціальної нерівності (М. Вебер, К. Девіс, Р. Мертон, У. Мур, В. Ільїн, Т. Парсонс, В. Радаєв, О. Шкаратан та ін.). Автор дослідження визнає правомірність існування й значущість усіх позицій. Однак у контексті поставленої мети і завдань доводиться, що найбільш важливим є оцінний і статусний аспекти престижу.

Статусний підхід простежується в теорії соціальної стратифікації. В її межах престиж розглядається як одна з основ суспільної нерівності й міра соціального статусу (М. Вебер); як складова габітусу й основа статусної ідентифікації (П. Бурдьє); як засіб соціальної мобільності (П. Сорокін). Показано, що престиж - це ціннісне новоутворення, що виникає в результаті співвідношення шкали індивідуальних і суспільних ціннісно-нормативних стандартів. Визначено, що престиж державної служби - відносна оцінка суспільної значущості державної служби, яка формується в громадській думці на основі інституціональних та індивідуальних оцінок.

Обґрунтовано, що престиж виконує регулятивну, заохочувальну, дистанцюючу, індикаторну, інтегративну, ілюзорно-компенсаторну функції та функцію символьного впізнання. Визначено, що функція престижу - здатність престижу виконувати певну роль в системі суспільних відносин, впливати на суспільні процеси в тому чи іншому напрямі.

Дослідження престижу державної служби проведено в контексті вивчення ціннісних орієнтацій, інтересів, потреб, мотивів державних службовців.

У другому розділі - “Діагностика престижності державної служби на прикладі митної служби” - запропоновано критерії і показники оцінювання престижу державної служби за трьома рівнями. Перший рівень пов'язаний з теорією соціальної стратифікації і оцінюванням престижу як критерію соціального статусу. Другий рівень розробки показників престижу спрямовує загальну теорію до практичного дослідження проблеми. Тут показники можуть вже класифікуватись з погляду як їх об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. До об'єктивних показників можна віднести рівень доходу, матеріального статку, умови праці, кваліфікацію, міру владних повноважень. До суб'єктивних показників належать престиж професії, задоволеність роботою, своїм суспільним становищем, кар'єрою, професійним вибором тощо.

Третій рівень є безпосереднім опрацюванням різних аспектів прояву соціального статусу на емпіричному рівні з метою точної фіксації та визначення соціального престижу державних службовців. Тут знаходять своє відображення перші два рівні теоретизування. Автор пропонує використовувати систему показників, яка складається з чотирьох блоків, кожен з яких містить кілька проміжних показників, подібних за деякими параметрами.

Перший блок об'єднує “умови”, необхідні для виявлення соціального статусу державної служби. Другий блок можна назвати “умови життя”. Він включає показники, які можуть бути виражені кількісно в абсолютних та відносних величинах і не залежать від суб'єктивних оцінок. Третій блок охоплює обсяг прав, пільг та привілеїв, що поширюються на державних службовців. Четвертий блок, який називається “престиж”, характеризує міру довіри суспільства до державної служби, привабливість професії, її авторитет серед населення. Наведена система показників дозволяє виміряти престиж, але передбачає значні інтелектуальні, часові та фінансові витрати. Тому особливу увагу слід зосередити тільки на четвертому блоці показників, а саме на престижі професії.

Об'єктивні статистичні показники є передумовою формування динамічних суб'єктивних показників. Ураховуючи систему оцінювання престижу державних службовців, престиж можна подати у вигляді піраміди оцінок. Основою є невербальна оцінка державних службовців, яка виражається в слабо усвідомлених формах реакції на власне становище. На другому рівні розміщується вербальна самооцінка, виражена свідомо. Третій рівень включає неофіційну оцінку позиції з боку оточення, яка з часом трансформується у престиж, привабливість, пошану. Ці три рівні складають нижню частину піраміди і є суб'єктивними показниками престижу. У верхній частині піраміди, на найвищому її рівні, викристалізовуються об'єктивні показники, а саме: офіційна оцінка позиції державних службовців, що виражається в нормативних документах, які регулюють владні повноваження, економічний статус, оцінка ЗМІ тощо. Кожний наступний щабель даної піраміди передбачає більшу ступінь формальності оцінки. Якщо підґрунтям є ще навіть не усвідомлене власне ставлення службовця до свого становища, то завершальна стадія враховує формальну, легітимізовану на вищому рівні оцінку.

Для практичного вимірювання кожного рівня запропонованої системи необхідно застосування окремих методик. Так, для вимірювання самопочуття та самооцінки державних службовців можуть бути застосовані як психологічні методики, так і соціологічне опитування.

У процесі проведення пілотного дослідження зафіксовано, що для більшості респондентів за самооцінкою власного статусу державна служба є престижною професійною діяльністю, незважаючи на негативне й стереотипне ставлення з боку суспільства. Це підтверджується результатами подальших досліджень серед особового складу митної служби країни.

Автором показано, що на формування престижу державної служби впливають не тільки об'єктивні, але й суб'єктивні фактори, найважливішим з яких є мотивація. Реалізація в процесі діяльності суб'єктивно значущих мотивів робить її престижною.

Однак припущення стосовно того, що мотивація державних службовців динамічна і наслідком цього є зміни в оцінках престижності, не підтвердилося. Мотивація на рівні груп і соціальних інститутів - інертна, і протягом кількох століть державна служба престижна на рівні службовців через схожі причини: можливість соціальної мобільності й забезпечення комфортності, стабільності існування.

Доведено, що матеріально-прагматичні аспекти не є домінантними. Оцінки престижу митної служби обумовлюються факторами “зростання” і “резонансу”, тобто для службовців приваблива можливість підвищити свій авторитет, статус, повагу, вплив у суспільній думці. Досягається цей “резонанс”, як правило, ілюзорним шляхом, тому що працівники митної служби мало зацікавлені в продуктивності своєї праці та в руйнуванні сформованого негативного образу та стереотипу державної митної служби.

Фактори “продуктивність” і “естетика” не займають, на думку автора, провідних позицій у мотиваційній структурі особистості службовців - працівників митної служби, і, як наслідок, спостерігається низький престиж державної служби в суспільній думці. Властива державним службовцям інертність мотивації найближчим часом не припускає різкої динаміки престижу державної служби.

Однак, експериментальні дослідження довели, що інколи фактори “естетика” і “продуктивність” актуалізуються у свідомості службовців і породжують девіації типового механізму престижування.

У третьому розділі - “Структурно-логічна модель формування престижу державної митної служби” - запропоновано структурно-логічну модель формування престижу державної митної служби (рисунок), яка базується на такій гіпотезі: динаміка мотивації сприяє динаміці престижу з припустимими невизначеностями. Отже, щоб підвищити престиж державної митної служби як складової державної служби, необхідні “переміщення” у мотиваційній структурі її представників (зокрема, актуалізація факторів “естетика” і “продуктивність” та їх реалізація в процесі професійної діяльності).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. Структурно-логічна модель формування престижу державної митної служби

Доведено, що на рівні масової свідомості оцінки престижу формуються за допомогою самих службовців (прикладом ефективної праці), засобів масової інформації, системи освіти державної служби, культури, інститутів соціалізації.

На основі емпіричного дослідження автором виділено види престижу державної служби та удосконалено його класифікацію. Класифікація престижу - впорядковуючий розподіл різновидів престижу за відмінними ознаками. Розмаїтість об'єктивно значущих мотивів має як наслідок неоднорідність престижу. Залежно від актуальних потреб він може бути:

- “матеріально-прагматичний” престиж передбачає те, що службовець прагне до престижного об'єкта, тому що він дає можливість поліпшити матеріальне становище, підвищити комфортність умов життя, почуття безпеки й самозбереження;

- “кар'єрний” престиж має значення там, де державна служба дає можливість професійно зростати, підвищити рівень кваліфікації з метою стати професіоналом своєї справи;

- “реляційний” престиж стає об'єктом бажань і прагнень службовця, коли для нього важлива суспільно-корисна діяльність, її продуктивність і ефективність;

- “статусний” престиж має значення там, де державна служба дає можливість підвищити (чи закріпити) свій статус, авторитет, повагу, вплив, збільшити соціальну дистанцію, відчути почуття переваги;

- “духовно-моральний” престиж виявляється, якщо для працівника актуальною є потреба у творчій праці, в естетичному, моральному й духовному розвитку в процесі професійної діяльності.

Підвищенню престижу державної служби сприяє гармонізація всіх видів престижу в структурі самосвідомості службовців. Ранжирування видів престижу відбувається відповідно до їх ціннісних орієнтацій та веде до агармонічності престижу, до деякої його амбівалентності: у суспільній думці державна служба не престижна, а на рівні самосвідомості службовців - престижна.

Визначено, що оцінка престижу - це один із дієвих регуляторів соціальної поведінки, рішень, які приймаються членами групи. Проаналізовано механізми формування оцінок престижу державної служби. Доведено, що значну роль у формуванні оцінок престижу відіграє сучасне й минуле формування образу державної служби. Такі оцінки стають сумою власного і культурного досвіду поколінь. Показано, що джерелом високого престижу є узагальнений, ідеалізований образ представників даного виду діяльності, закріплений у стереотипі. Стереотипне сприйняття окремих, найбільш яскравих представників професії переноситься на професійну діяльність у цілому, а потім і на її типових представників, формуючи оцінки престижу.

Підкреслено, що образ державного службовця має виражене негативне забарвлення, яке сформувалось історично, що певною мірою закріплюється засобами масової інформації, висловлюваннями певних політичних лідерів, урядовців, а тому підвищення престижу діяльності державних службовців нерозривно пов'язане з деконструкцією сформованого стереотипу.

Доведено, що процес формування оцінок престижу державної служби є результатом складної взаємодії двох факторів: оцінок професійної діяльності державних службовців суспільством, групами й оцінок діяльності окремими індивідами. Обидві групи оцінок взаємозалежні і складають єдиний механізм утворення престижу. Критеріями оцінок престижу державної служби є актуальні потреби взагалі і можливості професійної діяльності щодо їх задоволення. Показано, що найважливішим фактором престижу є система мотивів і бажань стати престижним чи ввійти в престижну групу. Подібного роду мотивація змушує індивіда здійснювати престижну діяльність щодо знаходження або утримання престижу. Визначено, що подібний механізм формування оцінок престижу є типовим. Однак існує ймовірність виникнення девіацій, які валентні від специфіки актуальної ситуації та індивідуальних уявлень, переживань, сприйняття. З часом девіації можуть стати своєрідними еталонами. Ризик подібного явища посилюється в нестабільних суспільствах, що характеризуються докорінною зміною цінностей.

Показано, що сьогодні престиж державної служби в Україні невисокий, і це обумовлено тим, що вона не дає можливості задовольнити кар'єрні, статусні, матеріально-прагматичні потреби тощо; сприйняття престижу державної служби суспільством залишається суперечливим, це підтверджує той факт, що рівень довіри з боку суспільства до службовців низький. Продовжується процес відчуження влади від суспільства. З іншого боку, попит на більш престижні професії відсуває державну службу на другий план, тим самим забезпечуючи її невисокий престиж; зниження престижності державної служби серед державних службовців обумовлене недостатнім рівнем соціального та правового захисту працівників, невідповідністю підвищених вимог до них статусним можливостям державних службовців.

Для впровадження структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби запропоновано соціальний напрям, який доцільно розглядати з позиції трьох перспектив:

1. Перспективи для митної служби полягають у необхідності покращення зв'язків з громадськістю, а саме:

- розширення доступу до громадськості з метою профілактики контрабандних вчинків та порушення митних правил;

- знаходження більш оптимального джерела комплектування кадрів митниці;

- удосконалення митного законодавства з метою збільшення каналів проведення роз'яснювальної роботи серед населення щодо митної політики держави.

2. Перспективи для суспільства. Суспільство повинно отримувати:

- достатню економічну безпеку;

- реалізацію фіскальної функції митної служби та спрямування до бюджету коштів, які витрачаються на соціальні програми;

- якісні послуги з боку митників;

- більшу відповідальність митників.

3. Перспективи для митної служби та суспільства загалом:

- посилення боротьби з контрабандою та порушенням митних правил, які породжується в основному соціальними чинниками, над якими митна система має відносно слабкий контроль;

- посилення контролю над злочинними проявами, у тому числі й корупційними, що передбачає, перш за все, концентрацію уваги на тих соціальних чинниках, які викликають злочинну поведінку;

- підвищення уваги до забезпечення громадянських прав та свобод, що є необхідним для успішної демократичної діяльності, спрямованої на підтримку порядку та законності.

Таким чином, узагальнене визначення “соціального напряму” діяльності митної служби сформульовано так: це політика і стратегія, націлена на досягнення більш ефективного та кваліфікованого контролю за злочинністю, підвищення якості життя, посилення роботи митної служби з населенням та підвищення правової культури громадян та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності завдяки підтримці з боку різноманітних груп, зацікавлених в ефективній діяльності митної служби та зміні соціальних умов, які приводять до порушення закону суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Його впровадження в практику діяльності істотним чином може підвищити престиж митної служби в суспільстві.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в розробці структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення мети, вирішення завдань, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, та дозволяють зробити такі висновки.

1. На підставі проведеного аналізу наукових публікацій за тематикою дослідження, категоріального апарату визначено, що проблема престижу державної служби, зокрема державної митної служби, ще не була до цього часу предметом спеціального дослідження. Деякі праці стосуються лише окремих аспектів цієї проблеми, зокрема, питання організаційно-правового статусу, кадрових процесів, етичного кодексу, іміджу державних службовців, й розглядають її переважно крізь призму реформування державної служби, без наявності глибокого наукового обґрунтування особливостей формування, структури, відтворення престижу державної служби в Україні, особливо працівників митних органів. Це дає підстави вважати, що стан наукового опрацювання вказаної проблеми не можна вважати задовільним, а сама тема реформування державної служби потребує комплексного дослідження, зокрема крізь призму підвищення її престижу.

2. Доведено багатоаспектність і поліфункціональність престижу, під яким слід розуміти значущість різних соціальних об'єктів, диференційованих за ступенем актуальності й важливості. Визначено, що престиж державної служби громадській думці на основі інституціональних та індивідуальних оцінок.

Установлено, що змістовне навантаження сутності поняття “престиж” може бути вивчено з погляду: компенсаторних можливостей престижу; задоволення потреби у владі й контролі над подіями й людьми; ціннісних основ престижу; здатності престижу ієрархізувати суспільство.

3. Показано, що поняття “престиж державної служби” містить у собі такі характеристики: авторитет, статус, повага, привабливість. Виділено аспекти престижу державних службовців: акмеологічний, діяльнісний, мотиваційний, структурно-функціональний, ціннісно-нормативний.

Установлено, що класифікація престижу може ґрунтуватися на різних критеріях. Класифікація престижу - впорядковуючий розподіл різновидів престижу за відмінними ознаками. Автором запропоновано три класифікації: за соціальною належністю - престиж соціальний і престиж професії; за критерієм “спосіб набуття” - аскриптивний та меритократичний престиж; за актуальними потребами державних службовців.

У процесі проведення пілотного дослідження престижу державної служби й аналізу отриманих даних виділено декілька видів престижу залежно від актуальних потреб і ціннісних орієнтації державних службовців, зокрема: “статусний”, “реляційний”, “кар'єрний”, “матеріально-прагматичний”, “духовно-моральний”.

4. Проаналізовано співвідношення престижу із такими структуроутворювальними компонентами: авторитет, повага, атракція, його зв'язок з такими категоріями, як статус та імідж.

Зазначено, що престиж є мірою соціального статусу. З'ясовано, що авторитет визначає значущість будь-якого соціального об'єкта, а престиж є результатом порівняння значущості соціальних об'єктів із загальноприйнятою шкалою цінностей. Обґрунтовано, що престиж і повага є винагородою за конформізм інституціоналізованій нормі, є суспільно визначеними способами заохочення адекватного виконання соціальних приписів і компенсують одна одну у свідомості індивіда.

Показано, що престиж і атракція - поняття взаємообумовлені, при цьому атракція має більш особистісне забарвлення, а престиж - соціальне, тому що формується на основі певного ціннісного стандарту, еталону, прийнятого в даному соціумі.

5. Визначено, що функція престижу - здатність престижу виконувати певну роль в системі суспільних відносин, впливати на суспільні процеси в тому чи іншому напрямі. Виділено, на основі структурного аналізу, такі функції престижу: заохочувальна, яка обумовлюється тим, що будучи одним зі способів моральної винагороди соціальних об'єктів суспільством, престиж є суспільно схвалюваною цінністю, що заохочує дії названих об'єктів, формуючи самооцінку; регулятивна, яка забезпечена тим, що престиж виступає як регулятор соціальної мобільності, при цьому визначає не тільки соціальну, але й професійну мобільність; дистанцююча, що полягає в здатності престижу дистанціювати соціальні об'єкти один від одного, зіставляючи й оцінюючи їх між собою; інтегративна, що виявляється через здатність престижу поєднувати суб'єктів всередині одного статусу, професії, соціального інституту; індикаторна, яка служить непрямим показником стану, ступеня актуалізації й задоволення суспільних потреб у соціальних об'єктах.

Функція символьного впізнання полягає в тому, що престиж подається як символи, що стають особливими знаками відмінності, засобами вираження й фіксації оцінок престижу. Показано, що символи престижу в суспільній думці закріплюються як індикатори, показники стану. Суть ілюзорно-компенсаторної функції в тому, що за допомогою престижу провокуються ілюзії, соціально-безпечні форми поведінки, відбувається компенсація бажаних, але відсутніх характеристик.

6. У результаті проведення емпіричного дослідження було підтверджено, що на формування престижу державної служби впливають не тільки об'єктивні, але й суб'єктивні критерії, найважливішим серед них є мотивація. Ми виділяємо такі мотиваційні критерії: реалізація базисних, соціальних, екзистенційних, престижних та творчих потреб. Реалізація в процесі діяльності суб'єктивно-значущих мотивів робить її престижною. Крім цього, як критерії престижу виступають: задоволеність професією, професійна активність, авторитет, повага, атракція, які діагностуються через систему об'єктивних і суб'єктивних показників. Як показники виділено такі: професійна й особистісна самореалізація, задоволеність колективом, референтною групою, престижем професії, професійним вибором, змістом роботи, відчуття безпеки існування, соціальний та правовий захист, моральне та матеріальне стимулювання, наявність перспектив просування по службі, умов для творчості, відчуття поваги оточенням, оцінка державного службовця суспільством.

7. Визначено, що побудову структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби необхідно здійснювати з урахуванням специфіки індивідуальних, групових, суспільних оцінок, впливу стереотипу і соціальних настанов, ролі мотиваційної системи як одного з факторів престижу.

Запропонована в дисертації структурно-логічна модель формування престижу державної митної служби була верифікована в процесі проведення емпіричного дослідження серед працівників митної служби протягом 2003-2006 рр., загальна кількість респондентів становила 340 осіб.

8. Установлено, що механізм “престижування” формується на основі загальноприйнятої ціннісно-нормативної системи. Найбільш вигідні, сприятливі для функціонування суспільства типи поведінки фіксуються у вигляді цінностей і норм. Ціннісно-нормативна система стає тим еталоном, з яким порівнюється справжня поведінка об'єкта престижування й оцінюється з погляду відповідності чи невідповідності йому. Високим престижем суспільство нагороджує, заохочує такий спосіб життєдіяльності, що якнайкраще відповідає ціннісним і нормативним стандартам.

9. Запропоновано соціальний напрям в роботі державної митної служби, який є підґрунтям формування шляхів упровадження структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби в практику державної служби:

- сформувати нову філософію і стратегію запобігання злочинності, корупції, соціальній дезорганізації, а також сервісну ідеологію, що орієнтується на загальноєвропейські стандарти надання послуг державними службовцями;

- активізувати роботу підрозділів, відповідальних за зв'язки з громадськістю;

- оптимізувати форми роботи з громадянами, зворотнього зв'язку з органами громадського контролю, а також оптимізувати виконання функцій державної служби.

10. Для підвищення престижу й авторитету працівників митної служби пропонуються:

- активний розвиток міжнародного співробітництва, який сприятиме розробці та імплементації митного законодавства до стандартів Євросоюзу, спрощенню та модернізації митних процедур, взаємодії з правоохоронними органами інших країн для протидії контрабанді та порушенню митних правил, виявленню схем та шляхів незаконного переміщення товарів, проведенню міжнародних конференцій з митного співробітництва тощо, що вплине на авторитет та атракцію митної служби, а отже, сприятиме підвищенню її престижу, у тому числі міжнародному;

- удосконалення правового забезпечення діяльності митної служби, що передбачає врегулювання правового статусу її працівників та зарахування митних органів до правоохоронних, прийняття Закону України “Про службу в митних органах України”, активізацію діяльності митної служби з питань оптимізації митно-тарифної та податкової політики держави;

- удосконалення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, що впливатиме на підвищення якості митного сервісу, а отже, на об'єктивні та суб'єктивні показники престижу;

- удосконалення добору, розміщення кадрів;

- соціально-психологічна та виховна робота з кадрами;

- посилення дисципліни та законності;

- удосконалення зв'язків з громадськістю.

Технологія формування іміджу працівників митної служби, дослідження статусу державної та митної служби, інших професійних спільнот українського суспільства можуть стати об'єктами подальших наукових досліджень.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

престиж державний служба

Курасова Є.Є. Евристичні можливості концепту “престиж державної служби” в сучасній гносеології // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 2 (20). - С. 215-223.

Курасова Є.Є. Престиж державної служби: проблеми генетичного аналізу// Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 4 (24). - С.23 - 29.

Курасова Є.Є. Престиж державних службовців: структурно-функціональний аналіз // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 4 (22). - С. 218 - 229.

Курасова Є.Є. Особливості управління процесом формування престижних оцінок державних службовців // Теорія та практика держ. упр.: Зб. наук. пр. - Х.: ХарРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 1 (13). - С. 115 - 122.

Курасова Є.Є. Питання підвищення престижу державної служби // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 4 (26). - С. 210 - 219.

Курасова Є.Є. Престиж державної служби як об'єкт наукового дослідження // Актуал. пробл. підготовки фахівців з митної справи: Матеріали наук.-методол. конф. - Д.: АМСУ, 2005. - С. 181 - 182.

Курасова Є.Є. Особливості управління процесом формування престижних оцінок працівників митних органів // Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Д.: АМСУ, 2005. - С. 107 - 108.

Курасова Є.Є. Сучасні проблеми управління формуванням престижу державних службовців // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління: Матеріали 6-ї міжнар. міждисциплінарної наук.-практ. конф. - Х.: Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2005. - С. 281 - 282.

АНОТАЦІЇ

Курасова Є.Є. Формування престижу державної служби (на прикладі митної служби України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.03 - державна служба. - Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - м. Дніпропетровськ, 2007.

У дисертації сформулювано і досліджено проблему формування престижу державної служби на прикладі митної служби України; на базі аналізу філософських, соціологічних, психологічних підходів до проблеми престижу виділено якісні характеристики та різновиди престижу, визначено змістовне навантаження сутності поняття “престиж державної служби”, розкрито структуру, соціальну сутність та суспільні функції престижу; виявлено критерії і показники оцінювання престижу державної служби; розроблено структурно-логічну модель формування престижу державної митної служби та верифіковано її на емпіричному матеріалі; обґрунтовано механізм формування оцінок престижу державної служби; встановлено шляхи впровадження структурно-логічної моделі формування престижу в практику державної служби України.

Ключові слова: державна служба, митна служба, престиж, статус, повага, авторитет, влада, мотивація, оцінка, стереотип.

Курасова Е.Е. Формирование престижа государственной службы (на примере таможенной службы Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.03 - государственная служба. - Днепропетровский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - г. Днепропетровск, 2007.

В диссертации сформулирована и исследована проблема формирования престижа государственной службы на примере таможенной службы Украины; на основе анализа философских, социологических, психологических подходов к проблеме престижа выделены качественные характеристики и виды престижа, определена содержательная нагрузка сущности понятия “престиж государственной службы”, раскрыта структура, социальное значение и общественные функции престижа; выявлены критерии и показатели оценивания престижа государственной службы; разработана структурно-логическая модель формирования престижа государственной таможенной службы и верифицирована на эмпирическом материале; обоснован механизм формирования оценок престижа государственной службы; установлены пути внедрения структурно-логической модели формирования престижа в практику государственной службы Украины.

В исследовании охарактеризован социально-правовой статус работников таможенной службы как государственных служащих (субъектов государственного управления), которые наделены государственно-властными полномочиями.

Дано определение престижа государственной службы.

Выделены аспекты престижа: акмеологический, деятельный, мотивационный, структурно-функциональный, ценносно-нормативный.

Установлены характеристики престижа: авторитет, статус, уважение, привлекательность. Рассмотрено их соотношение и роль в процессе формирования престижа.

Усовершенствована классификация престижа, доказано, что он выполняет общественные функции.

Показано, что реализация в процессе деятельности субъективно значимых мотивов делает её престижной.

Предложены критерии и показатели оценивания престижа на трёх уровнях.

Обоснован механизм формирования оценок престижа, проанализировано влияние стереотипа на формирование престижа государственной службы.

Доказано, что процесс формирования оценок престижа государственной службы - это результат сложного взаимодействия двух факторов: оценок профессиональной деятельности обществом, группами и оценок деятельности отдельными индивидами.

Подчёркнуто, что образ государственного служащего имеет выраженную негативную окраску, которая сформировалась исторически, а сегодня закрепляется средствами массовой информации, высказываниями отдельных политических лидеров, правительством.

Полученные в процессе пилотного исследования результаты показывают, что для большинства респондентов по самооценке собственного статуса государственная служба - престижная профессиональная деятельность, несмотря на то, что со стороны общества респонденты чувствуют в основном негативное отношение.

Разработана структурно-логическая модель формирования престижа государственной таможенной службы, которая имеет динамический характер и предусматривает, что для повышения престижа государственной службы необходимы изменения в мотивационной структуре её представителей (актуализация факторов “эстетика” и “продуктивность”).

Повышению престижа государственной службы способствует гармонизация всех видов престижа в структуре самосознания служащих. Ранжирование видов престижа происходит соответственно их ценностным ориентациям и ведёт к агармоничности престижа.

Предложено социальное направление работы государственной таможенной службы, которое является основанием формирования путей внедрения её модели в практику государственной службы.

Разработаны предложения повышения престижа и авторитета работников таможенной службы среди населения.

Ключевые слова: государственная служба, таможенная служба, престиж, статус, уважение, авторитет, власть, мотивация, оценка, стереотип.

Kurasova E.E. Forming the prestige of civil service on the example of the customs service of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation on obtaining the scientific degree of the Candidate Nauk on Public Administration on the speciality 25.00.03 - Civil service. - Dnipropetrovsk regional institute of public administration National academy of public administration, office of the President of Ukraine. - Dnipropetrovsk, 2007.

In the dissertation the problem of forming the prestige of civil service on the example of the customs service of Ukraine is set up and investigated.

On the base of analysis of existing philosophical, sociological, psychological approaches to the problem of prestige the qualitative characteristics and types of prestige are chosen, substantial loading of the concept's essence “the prestige of civil service” is defined, its structure, social matter and public functions are revealed.

Criteria and indexes of evaluating the prestige of civil service are revealed.

The structural and logical model of forming the prestige of customs service is developed and verified on empirical material.