Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

УДК 351.74

Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку

Спеціальність 12.00.07 - теорія управління;

адміністративне право і процес; фінансове право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Лошицький Михайло Васильович

КИЇВ 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Олефір Віктор Іванович,

Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри адміністративної діяльності

Офіційні опоненти:

Член-кореспондент АПрНУ, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Нижник Ніна Романівна, Українська академія державного управління при Президентові України, перший проректор

кандидат юридичних наук, доцент Демський Едуард Францович, Інститут економіки та права “Крок”, доцент кафедри конституційного та адміністративного права

Провідна установа Національний університет внутрішніх справ України, кафедра управління ОВС (м. Харків)

Захист відбудеться “24” квітня 2002 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

Автореферат розісланий “15” березня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук'янчиков

АНОТАЦІЯ

Лошицький М.В. Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. - Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена проблемам, які виникають при охороні громадського порядку спеціально уповноваженими органами виконавчої влади на сучасному етапі становлення державності в Україні.

У дисертації розглядаються визначення громадського порядку та класифікація його видів. Докладно аналізуються різноманітні концептуальні підходи щодо розуміння сутності громадського порядку та його охорони. Досліджується діяльність контрольно-наглядових органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції здійснюють охорону громадського порядку. Автор обгрунтовує такий вид діяльності як поліцейська діяльність та визначає відносини, що виникають в процесі її здійснення як поліцейські правовідносини.

На основі проведеного дослідження обгрунтовується необхідність загальноприйнятого розуміння громадського порядку для об'єктивної кваліфікації правопорушень та злочинів, а також єдиного нормативного акту, який би регулював охорону громадського порядку. Обгрунтовується також пропозиція виділення підгалузі адміністративного права - поліцейського права.

Ключові слова: адміністративно-правові відносини, громадський порядок, охорона громадського порядку, поліцейська діяльність, поліцейські правовідносини.

АННОТАЦИЯ

Лошицкий М.В. Административно-правовые отношения в сфере охраны общественного порядка. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблемам, которые возникают при охране общественного порядка специально уполномоченными органами исполнительной власти на современном этапе становления государственности в Украине.

В диссертации определяются методологические подходы к исследованию административно-правовых отношений в сфере охраны общественного порядка, выделяется научный инструментарий изучения объекта исследования. Рассматривается понятие административно-правовых отношений, а также исследуются их виды по разным критериям. На данном основании определяется место административно-правовых отношений в сфере охраны общественного порядка в системе видов административных правоотношений

Диссертантом анализируются определения общественного порядка в юридической литературе и действующем законодательстве, а также разрабатывается альтернативная классификация его видов: общественный порядок в широком понимании, общественный порядок в политико-правовом понимании, общественный порядок в полицейском понимании. Основательно анализируются разнообразные концептуальные подходы относительно определения сущности общественного порядка и его охраны. Создана функциональная модель общественного порядка, что позволило выделить положительные и отрицательные элементы исследуемого объекта.

Автор обращается к историко-правовому аспекту охраны общественного порядка, то есть изучает возникновение необходимости охраны общественного порядка и ретроспективное развитие этой проблемы, а также исследует деятельность полиции зарубежных стран по охране общественного порядка и правовые основы этой деятельности в исследуемых странах в сравнении с аналогичной деятельностью органов внутренних дел Украины.

Исследуется деятельность контрольно-надзорных органов исполнительной власти, осуществляющих охрану общественного порядка в границах своей компетенции, а также место и роль граждан в обеспечении общественного порядка. В исследовании определяются закономерности устойчивости и стабильности общественного порядка в зависимости от состояния и процессов, происходящих в общине. Автор, исследуя деятельность специальных органов исполнительной власти по охране общественного порядка, обосновывает такую деятельность как полицейскую деятельность и определяет отношения, которые возникают в процессе полицейской деятельности как полицейские правоотношения.

На основе проведенного исследования обосновывается необходимость общепринятого определения общественного порядка для объективной квалификации правонарушений и преступлений, а также единого нормативного акта, который бы регулировал охрану общественного порядка. Обосновывается также предложение выделения подотрасли административного права - полицейского права.

Ключевые слова: административно-правовые отношения, общественный порядок, охрана общественного порядка, полицейская деятельность, полицейские правоотношения.

SUMMARY

Loshitsky M.V. Administrative-legal Relations in the Sphere of Public Order Guarding. - Manuscript.

The dissertation on getting a Candidate Degree in Science of Law by the speciality - the Theory of Administration; Administrative Law and Process; Financial Law. - National Academy of Internal Affaires of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation is devoted to the problems that take place while guarding the public order by special executive government bodies during the modern period of Ukrainian state implementation.

The concepts of the public order and their classification are examined in the dissertation. The work presents a thorough analysis of various conceptual trends concerning the understanding of the public order essence and its guarding. The activity of control-supervising executive government bodies that provide the public order guarding is investigated. The author grounds such activity as police activity and determines the relations that take place in the process of police activity as police legal relations.

On the base of the investigation it is grounded the necessity of the only public order understanding to qualify crimes and violations objectively as well as the need of the only normative act to regulate public order guarding. Also it is grounded an advise to define a police law as a subbrunch of the administrative law.

Key words: administrative-legal relations, public order, public order guarding, public activity, police legal relations.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Україна стоїть на шляху побудови правової держави та створення якісно нового суспільства, в якому забезпечуються пріоритети загальнолюдських цінностей. Тобто, вона претендує на визнання її іншими державами світу цивілізованою країною, яка іде у своєму розвитку шляхами пріоритетності прав людини і верховенства закону.

Здійснені в Україні масштабні перетворення пов'язані зі змінами в економічній, соціальній та політичній сферах, формуванням у громадян держави принципово нових ціннісних орієнтацій та установок, призвели до перебудови державних інституцій та вимагають від юридичної науки якісно нових досліджень державотворчих процесів.

В зазначених умовах корінних соціально-економічних перетворень у державі зростає необхідність забезпечення належного громадського порядку, особистої безпеки громадян та громадської безпеки. Громадянам необхідна впевненість у безпеці і власній, і своєї сім'ї, і свого майна. Міліція створювалася суспільством, як структура, яка виступає гарантом такої безпеки, і тому виконує якісно нову роль у розв'язанні однієї з найголовніших проблем сучасності - охорони громадського порядку.

Закономірні процеси демократизації суспільства та держави, утвердження в громадській свідомості нових поглядів на права і свободи особистості отримали своє закріплення в Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

В цих умовах охорона громадського порядку, забезпечення реальної безпеки громадян, боротьба з різними видами злочинності - першочергове завдання сьогодення. Ігнорування проблем, пов'язаних з охороною громадського порядку, як основного показника цивілізованості, може привести лише до одного - руйнування самої держави як суспільного утворення. Проблема ускладнюється й тим, що Україна пережила зміну соціальних формацій, що внесло деякий хаос і у суспільне життя і у свідомість громадян. Міцний та стабільний громадський порядок обов'язково стане передумовою економічного та соціального розвитку, а також політичної стабільності.

Відтак, проблеми охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю набувають особливої актуальності та потребують, на наш погляд, спеціального дослідження у контексті здійснення адміністративної реформи, виходячи, зокрема, з того, що органи внутрішніх справ є, по суті, різновидом органів виконавчої влади, які мають бути реформовані відповідно до нових вимог. Звертає на себе увагу те, що перебуваючи на порозі третього тисячоліття, більшість країн світу приділяє значну увагу удосконаленню організації та діяльності саме правоохоронних органів як одному з найважливіших інститутів демократичного суспільства, піднесенню цієї діяльності на рівень цивілізації. Тим паче, що професійна діяльність органів внутрішніх справ постійно перебуває у фокусі громадської уваги і суворого контролю.

Слід зазначити, що ця проблема ще не стала предметом розгорнутих наукових досліджень, особливо щодо вивчення адміністративно-правових відносин в сфері охорони громадського порядку, коли сьогоднішні стандарти відносно ролі, місця та характеру діяльності міліції вийшли далеко за межі тих уявлень, які склалися впродовж десятиліть в умовах жорсткого адміністрування та централізації за радянських часів.

Дослідження цієї проблеми значно полегшується тим, що у науковій літературі з адміністративного права вже розглянуті загальнотеоретичні та практичні питання охорони громадського порядку та удосконалення діяльності органів внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку.

Науковим розробкам щодо функціонування органів внутрішніх справ та відносин, які виникають при охороні громадського порядку присвячені роботи таких фахівців, як А.Б. Авер'янов, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Є.О. Безсмертний, Ю.П. Бітяк, В.В. Богуцький, В.І. Варенко, І.І. Веремєєнко, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Є.В. Додін, М.М. Дорогих, М.І. Єропкін, В.Ф. Захаров, Д.П. Калаянов, А.П. Клюшніченко, Л.В. Коваль, Ю.М. Козлов, В.К. Колпаков, О.П. Коренєв, М.В. Корнієнко, Ю.Ф. Кравченко, В.А. Куліков, В.В. Лазарєв, Н.Р. Нижник, В.І. Олефір, В.М. Плішкін, Л.Л. Попов, Ю.І. Римаренко, Л.М. Розін, Г.А. Туманов, О.В. Серьогін, О.М. Якуба.

Специфіка даного дослідження, а також ідеологічна та політичнп однобічність адміністративного права за радянських часів змушує звернутися до вивчення наукових праць у сфері охорони громадського порядку дореволюційного часу. Зокрема, йдеться про таких науковців, як М.М. Бєлявський, Я.М. Бєльсон, В.А. Гаген, В.М. Гессен, В.О. Дерюжинський, Н.М. Коркунов, В.М. Лєшков, І.Т. Тарасов, О.С. Окольський, І.В. Платонов, Н.В. Рейнгардт, М.М. Шпилевський та ін.

Отже, відсутність системного та комплексного дослідження адміністративно-правових відносин в сфері охорони громадського порядку, необхідність впровадження дійових форм його охорони та законодавчого унормування, а також відсутність належного наукового забезпечення діяльності спеціальних органів виконавчої влади по охороні громадського порядку обумовлює актуальність теми дослідження, її теоретичну та практичну важливість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обумовлена рішенням Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року “Про удосконалення організації науково-дослідної діяльності у системі МВС України”. Дисертація також є складовою частиною наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 рр.”). Крім того напрямок дослідження відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996р., Указу Президента України від 18 лютого 2002р. №143/2002 “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ “Народ і міліція - партнери”.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є комплексне системне дослідження поняття “громадський порядок” у контексті адміністративно-правових відносин, проблеми охорони громадського порядку, розкриття їх змісту та правового регулювання, а також розробка науково-практичних рекомендацій по удосконаленню державної системи охорони громадського порядку в сучасних умовах.

У відповідності до поставленої мети в процесі дослідження вирішувались наступні завдання:

розробка визначення поняття “громадський порядок” та класифікація його видів;

з'ясування суті громадського порядку та визначення його елементів;

дослідження проблеми охорони громадського порядку в історико-правовому аспекті;

систематизація суб'єктів охорони громадського порядку, їх задач та компетенції;

дослідження змісту та правового регулювання охорони громадського порядку;

розкриття місця і ролі органів внутрішніх справ, громадян та громадськості в загальнодержавній системі охорони громадського порядку, у контексті реформування міліції;

порівняльний аналіз діяльності органів внутрішніх справ України та поліції зарубіжних країн в сфері охорони громадського порядку;

дослідження діяльності спеціально уповноважених органів виконавчої діяльності в сфері охорони громадського порядку;

створення моделі громадського порядку з метою виділення позитивних та негативних елементів, які впливають на громадський порядок та наближення практичної діяльності з охорони громадського порядку до зразкової моделі;

підготовка пропозицій по удосконаленню правового регулювання охорони громадського порядку.

Об'єктом дослідження виступає реальний стан суспільних відносин у сфері адміністративно-правового регулювання охорони громадського порядку.

Предмет дослідження складають громадський порядок, вітчизняна та закордонна нормативна база, що його регулюють та діяльність спеціальних органів виконавчої влади по охороні громадського порядку.

Методи дослідження. Застосований теоретико-методологічний арсенал зумовлений метою дослідження та характером досліджуваного об'єкта. Дисертант здійснює науковий аналіз, опираючись на загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз соціальних явищ у сфері, яка є предметом дослідження.

У роботі застосовуються також окремі наукові методи пізнання: логіко-семантичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-функціональний, соціологічний, статистичний, логіко-юридичний, історико-правовий, конкретно-соціологічний, системно-структурний, формально-логічний.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній літературі комплексним дослідженням адміністративно-правових відносин, що виникають в процесі діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони громадського порядку.

Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною:

пропонується альтернативна класифікація громадського порядку: громадський порядок у широкому розумінні, громадський порядок у політико-правовому розумінні та громадський порядок у вузькому, тобто поліцейському (міліцейському), розумінні, а також у відповідності до приведеної класифікації даю їх визначення;

сконструйовано модель громадського порядку і на основі даної моделі визначено елементи громадського порядку: зміст; засоби його регулювання; цілі встановлення громадського порядку;

доведено необхідність не лише охорони громадського порядку, а й управління ним;

визначено, що адміністративне право регулює суспільні відносини у двох сферах соціальної дійсності: управлінській та поліцейській, тобто регламентує певні галузі державної діяльності та упорядковує відносини, які випливають із цієї діяльності, і на цій основі обґрунтовується підгалузь адміністративного права - поліцейське право;

визначається, що найпоширенішими суб'єктами адміністративно-правових відносин виступають виконавча влада в особі державного службовця, з одного боку, та громадянин - з іншого. Саме у сфері охорони громадського порядку виконавча влада створює регулюючий вплив на громадянина шляхом спостереження, нагляду та контролю за його поведінкою;

визначено роль громади в сфері охорони громадського порядку: чим стабільніша громада і чим тісніші зв'язки між членами громади, тим стабільніший громадський порядок в даній громаді; визначається, що діяльність громади має адміністративне, релігійне, господарське і правоохоронне значення, що чітко проявляється в сфері охорони громадського порядку;

обґрунтовано на основі аналізу зарубіжного досвіду та аналізу нормативної бази України необхідність єдиного нормативного акту, який би регулював відносини в сфері охорони громадського порядку;

запропоновано класифікацію поняття “поліція”: у широкому та вузькому розумінні;

діяльність органів виконавчої влади по охороні громадського порядку розглядається як поліцейська діяльність.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що при безпосередній участі автора були розроблені і впроваджені у навчальний процес кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України теми, які стосуються діяльності органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку. Деякі пропозиції використані при розробці “Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті”; створенні програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція - партнери”.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані також при:

впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи і Концепції реформи адміністративного права України, що стосується діяльності органів виконавчої влади в сфері охорони громадського порядку;

при вивченні курсу “Адміністративне право” та “Адміністративна діяльність”, а також інших спеціальних курсів в навчальному процесі юридичних навчальних закладів;

при вдосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів та розробці єдиного нормативного документу в сфері охорони громадського порядку;

у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів і громадських організацій по забезпеченню громадського порядку;

при вдосконаленні внутрішньо-організаційної роботи органів внутрішніх справ з метою поліпшення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами і громадськими організаціями в забезпеченні громадського порядку в державі;

при подальших теоретичних розробках у сфері забезпечення громадського порядку.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались і були схвалені на спільному засіданні кафедр адміністративної діяльності, адміністративного права, теорії та практики управління ОВС та економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України та використовуються в даному учбовому закладі в процесі викладання.

Окремі положення дисертації знайшли відображення в доповідях та виступах на наукових і науково-практичних конференціях, зокрема на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, присвяченій 10-річчю незалежності України “Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової держави Україна”, організована МВС України та Львівським інститутом внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ 4-5 травня 2001 року в місті Львові; а також на міжвузівській науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності”, яка проводилась Донецьким інститутом внутрішніх справ МВС України та МВС України 27 квітня 2001 року в місті Донецьку.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в розділі науково-практичного, документально-джерельного та навчально-методичного комплексу, а також у п'яти наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладання матеріалу. Вона містить вступ, три розділи, які поділяються на десять підрозділів, висновки, список використаних джерел (254 найменування) та два додатки. Обсяг роботи становить - 158 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

громадський порядок загальнодержавний

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми, зв'язок її з науковими програмами та ступінь розробки, окреслюється об'єкт і предмет дослідження, визначаються мета, завдання, методи і наукова новизна дослідження та практична значимість його результатів, подаються відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

Перший розділ - “Теоретико-правові засади адміністративно-правових відносин в сфері охорони громадського порядку” - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Методологічні підходи до дослідження адміністративно-правових відносин в сфері охорони громадського порядку” розглядається система методів, які застосовуються при дослідженні даної проблеми. Зокрема, дисертантом визначається, що методологія дослідження адміністративно-правових відносин в сфері охорони громадського порядку - це система принципів і способів організації та побудови теоретико-правового мислення, розширення його діапазону. Так як наукове мислення функціонує та розвивається в понятійній формі, то автор вбачає необхідність прискіпливого аналізу визначень громадського порядку, які вживаються в науковій літературі та аналізу функціональної аналогії між засобами праці (форми, методи, сили і засоби охорони громадського порядку) в процесі діяльності (охорони громадського порядку), що дозволяє синтезувати проаналізовані елементи та охарактеризувати наукове поняття громадського порядку як мисленнєве відтворення сутності об'єкта.

Дисертант здійснює науковий аналіз, опираючись на загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.

Також дисертантом вбачається необхідним застосування загальнонаукових методів: аналізу та синтезу, тобто вивчення, аналізування та синтезування статистичних даних правопорушень, які посягають на громадський порядок, що дозволило виявити причини та умови порушення громадського порядку, а також виявити закономірності виникнення та розвитку вказаних факторів.

Важливим є також метод анкетування, особливо щодо отримання достовірної інформації про фактичне становище сфери громадського порядку, її оцінку працівниками практичних органів, що забезпечують охорону громадського порядку та іншими респондентами.

Автором застосовано також системний підхід, що дозволило створити функціональну модель громадського порядку в державі та визначити закономірності як виникнення суспільних відносин в сфері громадського порядку, так і здійснення керівного впливу на охорону громадського порядку, тобто з'ясувати реалізацію суспільних відносин в сфері охорони (забезпечення) громадського порядку.

Історико-правовий метод застосовується протягом всього дослідження, що дозволило кожну проблему та елемент дослідження розглянути в історичній ретроспективі, прослідкувати генезис проблеми в її складових елементах. Поряд з історико-правовим методом застосовується порівняльно-правовий метод, який полягає у вивченні діяльності поліції зарубіжних країн по охороні громадського порядку та аналітичному порівнянні цієї діяльності з аналогічною діяльністю міліції України, а також порівнянні правових основ вказаної діяльності у досліджуваних країнах.

У підрозділі 1.2. - “Поняття та види адміністративно-правових відносин” - порівнюються визначення адміністративних правовідносин, які застосовуються в юридичній літературі та розглядаються погляди науковців на класифікацію видів адміністративно-правових відносин.

В результаті проведеного порівняння дисертантом акцентується увага на найбільш повне поняття адміністративно-правових відносин запропоноване, зокрема, В.К.Колпаковим: “Адміністративно-правові відносини - це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб'єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв'язки державно-владного характеру.”

Автором звертається також увага на те, що адміністративно-правові відносини - це суспільні відносини, які виникають на основі юридичного факту, тобто адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку виникають в результаті порушення встановленого порядку. Дослідження видів адміністративно-правових відносин показує, що залежно від критеріїв класифікації виділяються різні види досліджуваних відносин. Водночас, сфері охорони громадського порядку, завдяки масштабності цієї категорії, виділяються всі види адміністративно-правових відносин незалежно від критеріїв класифікації.

Другий розділ - “Громадський порядок як категорія адміністративно-правової науки” - складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Сутність громадського порядку” автор звертається до норм конституційного, кримінального та адміністративного законодавства з метою визначення змісту, який вкладається в поняття “громадського порядку” законодавцем. Такий підхід дає можливість виявити ряд протиріч у сутності громадського порядку. Підтвердженням виявлених протиріч послугувало і вивчення наукової літератури з питань поняття “громадського порядку”.

На даному підгрунті автором зроблений критичний аналіз існуючого поняття “громадського порядку” та чинного законодавства у сфері охорони громадського порядку, що виявило проблему неоднозначного трактування цього поняття, тобто автором доводиться необхідність загальноприйнятого поняття “громадський порядок”. Дисертантом у зв'язку з цим пропонується визначати сутність громадського порядку через його елементи. Іншими словами, поняття “громадський порядок” є категорією, яка головним чином складається з трьох основних елементів: зміст громадського порядку, засоби його регулювання та цілі встановлення.

Таким чином, здобувачем вбачається, що громадський порядок являє собою урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних регіонах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Підрозділ 2.2. “Громадський порядок у політико-правовму розумінні” присвячений розгляду громадського порядку в широкому розумінні, що викликано обґрунтуванням викладеним у попередньому підрозділі. В результаті проведеного дослідження автор ототожнює громадський порядок у широкому розумінні з усією системою суспільних відносин, що існують у даному суспільстві.

Дисертант звернувся до сутності держави і, аналізуючи теорії виникнення держави, доводить, що певною мірою виникнення держави обумовлюється необхідністю створити порядок у суспільстві. На цьому базисі автор конструює поняття “громадський порядок у політико-правовому розумінні”, яке складає сутність громадського порядку в широкому розумінні.

В процесі обґрунтування даного поняття автор, застосовуючи історико-правовий метод, доходить висновку, що охорона громадського порядку являє собою важливу функцію органів виконавчої влади. Загалом, досліджуючи політико-правовий аспект громадського порядку у широкому розумінні, автор стверджує, що цей аспект є основоположним для системного та впорядкованого життя людей.

Підрозділ 2.3. “Громадський порядок в поліцейському розумінні: ознаки та форми прояву” присвячений вивченню громадського порядку у вузькому або, як визначається автором, у поліцейському розумінні. У даному підрозділі автор звертається до першоджерел обґрунтування поняття громадського порядку.

Дисертантом визначається громадський порядок у поліцейському розумінні через сукупність ознак громадського порядку та форми його прояву. Зокрема, звертається особлива увага на прояв громадського порядку у громадських місцях: обґрунтовується поняття “громадське місце” з урахуванням історичного досвіду та зарубіжних здобутків у цій сфері; характеризується упорядженість громадських місць; досліджуються наслідки правомірної і неправомірної поведінки в громадських місцях.

З урахуванням обсягу поняття “громадського порядку” дисертантом досліджується масштабність цієї категорії, вказується, що адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку складаються у відповідності до форм прояву громадського порядку. Враховуючи масштабність досліджуваної категорії, також вказується, що громадський порядок у вузькому розумінні - це не звужене поняття, а таке що має об'ємний зміст і виступає у різних формах. В свою чергу, досліджені форми прояву громадського порядку у своїй єдності утворюють категорію “громадський порядок”, власне, у поліцейському розумінні. Кожна з розглянутих форм громадського порядку забезпечується спеціально уповноваженим органом держави.

У підрозділі 2.4. “Модель громадського порядку” автором обґрунтовується створена ним модель громадського порядку, яка служить схемою подальшого дослідження.

На основі створеної моделі дисертант доводить необхідність не лише охорони громадського порядку, а й управління ним. Відтак, автор пропонує під управлінням в сфері громадського порядку розуміти вплив на складові компоненти (елементи) громадського порядку (суб'єкти відносин; правові і моральні норми, що регулюють суспільні відносини в цій сфері; умови прояву цих відносин) з метою забезпечення зразкового громадського порядку, своєчасного попередження порушень суспільних відносин, припинення таких порушень та відновлення порушених відносин. Стосовно ж управляючого суб'єкта, то дисертант обґрунтовує необхідність точного визначення повноважень відповідних державних органів, які здійснюють керівний вплив по кожному компонентові громадського порядку.

Відтак, модель була створена з метою виявлення позитивних і негативних елементів громадського порядку. Дана модель є зразковою, у якій негативні елементи прямують до абсолютного нуля, а позитивні до якісної одиниці. В реальних умовах створення такої діючої моделі неможливе, тому автором обґрунтовується виявлення такого співвідношення позитивних і негативних елементів, при якому громадський порядок у державі набуде ознак міцності і стабільності.

У третьому розділі - “Зміст і значення охорони громадського порядку” - виділені чотири підрозділи.

Підрозділ 3.1. “Виникнення необхідності охорони громадського порядку” присвячений аналізу генезису охорони громадського порядку, тобто досліджуються першопричини, які змусили суспільство охороняти встановлений порядок. Автор звертається до історичного аспекту проблеми, що дозволило прослідкувати методи та сили, якими держава охороняла громадський порядок в залежності від суспільно-економічної формації та державно-політичного устрою. Дисертант також вивчає відносини, які виникають при здійсненні охорони громадського порядку та галузі права, що регулюють ці відносини в їх історичному розвитку.

При проведеному дослідженні доводиться, що проблема охорони громадського порядку почала виникати з утворенням великих міст, і перші поліцейські установи створювались саме з метою охорони громадського порядку. Відтак, громадський порядок - важлива сфера державного регулювання, яка забезпечується спеціальними державними органами, на які покладається забезпечення всебічної охорони. Крім того всі державні органи, виконуючи покладені на них обов'язки, в межах своєї компетенції фактично здійснюють функції охорони громадського порядку. Отже, функція охорони громадського порядку являє собою один з основних напрямів діяльності органів виконавчої влади.

Автором також вивчено реальний стан громадського порядку на сучасному етапі методом використання статистичних даних та опитування працівників органів внутрішніх справ. Проведене дослідження виявило необхідність удосконалення чинного законодавства у сфері охорони громадського порядку.

У підрозділі 3.2. “Забезпечення громадського порядку: роль громадян та органів виконавчої влади” розкриваються шляхи, якими забезпечується охорона громадського порядку. Зокрема, досліджується роль громадян в охороні громадського порядку, з'ясовується сутність нагляду громади за громадським порядком та охорони громадського порядку наглядовими органами виконавчої влади. Проведене дослідження дозволило виявити закономірності охорони громадського порядку в залежності від відношення до цієї діяльності громадян і соціуму, тобто громади, а також виявити коло органів виконавчої влади, які здійснюють охорону громадського порядку та визначити межі їх компетенції. Дисертантом доводиться залежність міцного громадського порядку від правомірної поведінки громадян, а також автор стверджує, що громадський порядок - це важлива сфера державного регулювання.

Дисертант доводить, що стан громадського порядку значною мірою залежить від кожного члена суспільства та від суспільства в цілому, а зміцненню громадського порядку сприяє правомірна поведінка громадянина, тобто виконання ним встановлених правил поведінки у громадських місцях. Стабільність же громадського порядку в кожній громаді залежить від стану зв'язків між членами громади та стабільності самої громади. Відтак стверджується, що в сфері охорони громадського порядку завдання громади суто профілактичне, тобто громадський порядок в общині підтримується за допомогою регулярності, яка відбувається в житті громади та шляхом нагляду за громадським порядком відповідними громадськими та адміністративними службами. Підрозділ 3.3. “Діяльність поліції зарубіжних країн по охороні громадського порядку” спрямований на дослідження діяльності по охороні громадського порядку поліції Великобританії, США, Канади і Франції. Автор розкриває поняття “адміністративна діяльність” та “охорона громадського порядку” через призму їхнього національного законодавства у порівнянні з аналогічним законодавством та діяльністю міліції України. Здобувачем вивчаються форми і методи охорони громадського порядку поліцією зарубіжних країн, що дозволило вичленити позитивні елементи та з урахуванням здобутків українського національного державотворення запропонувати їх впровадження в діяльність державних органів України. Даний напрямок також дозволив виявити закономірності діяльності поліції досліджуваних країн по охороні громадського порядку та здійснити порівняльний аналіз правових основ даної діяльності у досліджуваних країнах та в Україні.

На цій підставі автор доводить необхідність законодавчого регламентування охорони громадського порядку в Україні. У підрозділі 3.4. “Відносини, що виникають у процесі поліцейської діяльності спеціальних органів виконавчої влади” здійснено певні узагальнення проведеного дослідження. Дисертантом акумулюються отримані результати, а саме діяльність по охороні громадського порядку характеризується як поліцейська діяльність. На вказаній основі визначаються органи, що здійснюють цю діяльність, вичленовуються її елементи та сфера компетенції визначених органів.

Дисертантом водночас визначаються закономірності відносин, які виникають в процесі цієї діяльності, тобто поліцейських правовідносин. Ці правовідносини по своїй суті і є адміністративно-правовими відносинами в сфері охорони громадського порядку, поліцейські правовідносини є різновидом адміністративних відносин, які регулюються нормами поліцейського права. Таким чином автор обґрунтовує “реабілітацію” поліцейського права як підгалузі адміністративного права.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження, формулюються рекомендації щодо їх наукового і практичного застосування для зміцнення громадського порядку в державі.

Результати дослідження можна викласти у наступних концептуальних висновках:

1. В сучасній юридичній літературі та чинному законодавстві не склалася єдина думка щодо поняття “громадський порядок”, що спричиняє певні труднощі у сфері охорони та забезпечення громадського порядку. Зокрема, відсутність загальновизнаного поняття “громадського порядку” в правовій науці викликає неадекватність у сфері законодавчого забезпечення протидії посяганням на громадський порядок (кримінальне та адміністративне законодавство по різному визначають об'єкт посягання на громадський порядок). Реалії сьогодення вимагають від юридичної науки виробити адекватне поняття “громадський порядок”, що матиме не лише важливе теоретичне значення, а й суттєве практичне значення. У зв'язку з цим дисертантом пропонується альтернативна класифікація видів громадського порядку: громадський порядок у широкому розумінні; громадський порядок у політико-правовому розумінні; громадський порядок у вузькому (поліцейському) розумінні:

громадський порядок у широкому розумінні - це вся система суспільних відносин, що склалися в даному суспільстві, тобто, це система урегульованих правовими та іншими соціальними нормами суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності в державі, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян. В свою чергу, необхідність створення вказаного режиму життєдіяльності обумовила виникнення держави, а це, у свою чергу, викликало те, що важливим елементом громадського порядку в широкому розумінні виступає громадський порядок в політико-правовому розумінні, без якого неможливе упорядковане та системне життя людей в державі;

громадський порядок у політико-правовму розумінні - це порядок, який встановлюється в державі самою державою, забезпечується і охороняється нею шляхом надання своїм громадянам широкого спектру прав та покладання обов'язків на державні органи по забезпеченню встановлених прав з метою всебічного задоволення інтересів громадян і суспільства та підтримки стабільності в державі.

громадський порядок у вузькому, або поліцейському, розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян. Це не звужене поняття, а таке, що має об'ємний зміст і виступає у різних формах.

2. Громадський порядок в поліцейському розумінні характеризується наступною сукупністю ознак:

громадський порядок встановлюється в громадських місцях, які є різними за призначенням та терміном використання;

громадський порядок залежить від упорядкування громадських місць;

громадський порядок залежить від правомірної та моральної поведінки громадян;

громадський порядок - це морально-правовий стан суспільства, який характеризується ознаками міцності та стабільності.

3. Дисертант приходить до висновку, що громадський порядок - це масштабна та всеохоплююча категорія, яка виступає як певна стійка система взаємопов'язаних і утворюючих цілісну єдність ознак-елементів, основу якої складають безпека та правомірна поведінка громадян в громадських місцях, громадський благоустрій, охорона громадського порядку спеціальними органами. Ці елементи громадського порядку є головними, суттєвими. Сутність громадського порядку полягає в елементах, що його складають:

зміст громадського порядку;

засоби його регулювання;

цілі встановлення громадського порядку.

4. Пропонується розрізняти наступні види поліцейських органів, тобто термін “поліція” може вживатися у двох значеннях:

по-перше, поліція - це державний апарат, на обов'язки якого лягає основний тягар по охороні громадського порядку та правопорядку. Він являє собою універсальний апарат примусу і в більшості країн називається поліцією;

по-друге, термін “поліція” є широким і компактним, таким, що об'єднує в одну систему всі наглядово-контрольні органи, які застосовують адміністративний примус та адміністративну юрисдикцію з метою охорони громадського порядку, тобто здійснюють поліцейську діяльність.

Таким чином, “поліція” являє собою частину виконавчої влади, яка здійснює специфічне управління - охорону громадського порядку шляхом адміністративного нагляду. Значення поліції суто обслуговуюче: вона нічого не створює, а тільки охороняє існуюче шляхом спостереження, попередження і припинення.

5. Поліцейська діяльність - це охоронна діяльність держави, яка має своїм предметом охорону громадського порядку, а також існуючі блага, особисті та майнові. Поліцейська діяльність має за мету охорону всіх форм громадського порядку і спрямована, в першу чергу, проти ексцесів в громадських місцях. Поліцейська діяльність як наглядово-примусова діяльність по наведенню порядку в громадських місцях - необхідний атрибут держави.

6. Поняття “громадський порядок” виділяють вчені та законодавці в усіх країнах, що досліджувались, проте називається він по різному і має певні відмінності у змісті, що вкладається в це поняття. У Великобританії та Канаді - це королівський порядок, який по суті є державним порядком, тобто громадський порядок у широкому розумінні. У США - це публічний порядок, який визначає порядок у місцях загального користування, тобто є по суті громадський порядок у вузькому розумінні. У Франції - це спокій або добрий порядок, тобто стан справ у суспільстві, який служить попередженню та усуненню деяких обставин, які виходять за межі звичайних нормативних незручностей життя в суспільстві, наприклад, непомірний гамір, перешкоди при пересуванні, загрози нападу з боку осіб, які знаходяться в нетверезому стані, загрози спричинення тілесних ушкоджень та т.ін.

7. Вбачається необхідність єдиного законодавчого акту, який би регламентував громадський порядок та узгоджував між собою всі інші нормативні акти поліцейського характеру.

Такий законодавчий акт можна назвати Загальним поліцейським кодексом України. В ньому для більш поступового переходу від кримінально-правових положень до адміністративно-правових можна було б відтворити ряд норм кримінального та кримінально-процесуального права. Поряд із розділом про органи, уповноважені здійснювати заходи прямого адміністративного примусу та адміністративну юрисдикцію, в кодексі слід спеціально виділити розділ: “Права, обов'язки та відповідальність громадян у сфері охорони громадського порядку”. Такий розділ буде сприяти наближенню положень Кодексу до потреб населення та встановленню більш тісних зв'язків між органами нагляду за громадським порядком і громадянами, надаватиме самому Кодексу, під кутом зору правових норм, що містяться в ньому, масштабність та цілісність.

8. Адміністративне право регулює суспільні відносини у двох сферах соціальної дійсності: управлінській та поліцейській. Тобто адміністративне право регламентує певні галузі державної діяльності та упорядковує відносини, які випливають із цієї діяльності. Управлінські відносини є одним з перших елементів структури суспільства, а соціальне управління, в свою чергу, не може бути відокремлене від соціального (громадського) порядку, на створення якого воно спрямоване. Таким чином, забезпечення громадського порядку вимагає не лише охорони, а й управління. Найпоширенішими суб'єктами адміністративно-правових відносин виступають виконавча влада в особі державного службовця, з одного боку, та громадянин - з іншого. І в сфері охорони громадського порядку виконавча влада створює керуючий вплив на громадянина шляхом спостереження, нагляду та контролю за його поведінкою, тобто виникають суспільні відносини між громадянами та органами виконавчої влади. Правовідносини, які виникають у сфері охорони громадського порядку реально називаються поліцейськими правовідносинами. Таким чином, проведене дослідження свідчить про реальне існування суспільних відносин, які виникають в сфері громадського порядку як між громадянами, так і між громадянами та державою. Поліцейське законодавство фактично існує з моменту виникнення та розвитку апарату держави, який був покликаний захищати державний устрій та здійснювати охорону громадського порядку в середині держави. На певному історичному етапі розвитку держави поліцейське право існувало легально в системі права, потім галузь поліцейського права було замінено галуззю адміністративного права. Проте на сучасному етапі побудови держави та розвитку національної системи права, адміністративне право не може охопити собою вимоги, які ставляться до регулювання поліцейських суспільних відносин. Реалії сьогодення вимагають створення підгалузі адміністративного права - поліцейського права.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Забезпечення громадського порядку органами внутрішніх справ // Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Частина перша. - К., 2001. - с. 166-223.

2. Міліцейське право як підгалузь адміністративного права // Науковий вісник НАВСУ. - 2000. - №2. - с.61-66;

3. Забезпечення громадського порядку в державі // Науковий вісник НАВСУ. - 2001. - №3. - с.54-58;

4. Охорона громадського порядку як один з основних організаційних аспектів профілактики правопорушень на транспорті // Науково-практичний збірник Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. - 2001. - №5. (Додаток до журналу “Міліція України”). - с.20-24;

5. Громадський порядок у вузькому (поліцейському) розумінні // Науково-практичний збірник Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. - 2001. - №9. (Додаток до журналу “Міліція України”). - с. 14-22;

6. Сутність та масштабність громадського порядку // Збірник наукових праць Держава і право. Випуск 12. - Київ, 2001. - с.256-262.

Размещено на Allbest.ru