Захист майнових інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право

ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ІНТЕРЕСІВ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ ЛІКВІДАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

ТИТОВА Олена Віталіївна

Донецьк - 2006

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інститут ліквідації є одним з важливих елементів ринкової економіки, що застосовується до суб'єктів господарювання, які не мають можливості або наміру продовжувати господарську діяльність.

Оскільки господарські організації створюються для участі в майновому обороті, найважливішою задачею процесу ліквідації є завершення майнових відносин за їх участю. Ефективність здійснення процедури ліквідації залежить саме від належного врегулювання відносин, пов'язаних з акумулюванням майна ліквідованої господарської організації, задоволенням вимог її кредиторів, а також передачею майна, що залишилося, учасникам такої організації. У даному питанні поєднані інтереси усіх категорій учасників процесу ліквідації на підприємствах: власників (учасників) та контрагентів підприємства, споживачів, держави і суспільства в цілому.

Законодавство про ліквідацію, незважаючи на порівняно невеликий період свого розвитку, здійснює суттєвий вплив на економічні відносини, усуваючи з ринку господарські організації, що працюють неефективно або такі, чия діяльність не відповідає суспільним інтересам.

Недоліки законодавства, яке було сформоване на початку періоду переходу до ринкової економіки, призвели до масових порушень при ліквідації господарських організацій. В умовах відсутності контролю над здійсненням ліквідаційної процедури, правових наслідків ухилення власників та ліквідаційної комісії від здійснення заходів щодо ліквідації підприємств страждали майнові інтереси кредиторів та учасників ліквідованих підприємств, стабільність господарського обороту в цілому.

З прийняттям Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року, Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 травня 2003 року було вдосконалено процедуру ліквідації підприємств, вирішено окремі проблеми її проведення. Проте поза межами законодавчого регулювання продовжує залишатися низка проблем, пов'язаних з акумуляцією та розподілом майна ліквідованих господарських організацій і забезпеченням майнових прав та інтересів учасників процесу ліквідації.

Питанням захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації приділяли увагу такі дослідники, як Л. Азаров, О. Вінник, В. Джунь, О. Єфименко, О. Зельдіна, О. Кібенко, Б. Поляков, С. Теньков та ін. Але автори торкалися лише окремих проблем захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації. Комплексні дослідження правового забезпечення захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах не проводилися.

Вищенаведене свідчить про актуальність і доцільність проведення дослідження за темою дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України в рамках теми “Забезпечення взаємозв'язку основних законодавчих актів, що регламентують економічні відносини” (номер держреєстрації 0102U005361), у якій дисертантка брала участь як співвиконавець і у межах якої проведено дослідження окремих аспектів правового регулювання майнових відносин у сфері господарювання, що можуть бути використані, у тому числі, для вдосконалення захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка нових наукових положень і пропозицій щодо захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах, вироблення пропозицій з удосконалення законодавства.

Відповідно до поставленої мети були зазначені і вирішені наступні завдання:

провести класифікацію видів інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах та визначити поняття їх захисту;

проаналізувати поняття майна у господарській діяльності та обґрунтувати пропозиції щодо його удосконалення;

проаналізувати способи захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання при виникненні процесу ліквідації та обґрунтувати пропозиції щодо їх удосконалення;

запропонувати заходи щодо вдосконалення порядку ліквідації підприємств, спрямовані на захист майнових інтересів учасників процесу ліквідації;

запропонувати додаткові гарантії захисту майнових інтересів меншості акціонерів у процесі ліквідації;

обґрунтувати пропозиції щодо застосування мір відповідальності за порушення майнових інтересів учасників процесу ліквідації;

запропонувати заходи щодо додаткового захисту майнових інтересів кредиторів підприємств, що ліквідуються;

запропонувати критерії та правила застосування спрощеної процедури ліквідації як заходу захисту майнових інтересів суб'єктів малого підприємництва.

Об'єктом дослідження є відносини, що виникають у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Предметом дослідження є правове регулювання відносин, пов'язаних із захистом майнових інтересів учасників процесу ліквідації на підприємстві (матеріально-правовий аспект).

Методи дослідження. Дослідження проведено на основі таких методів пізнання: діалектичний, логіко-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, компаративний, статистичний та інших загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Поняття захисту інтересів та поняття майна у господарській діяльності було досліджено за допомогою діалектичного та системно-структурного методу. Статистичний метод використано для дослідження господарської практики. За допомогою компаративного та порівняльно-правового методів вивчено та узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання ліквідації комерційних компаній та захисту інтересів учасників процесу ліквідації у зарубіжних країнах. Логіко-юридичний метод використано для опрацювання та обґрунтування напрямків удосконалення правового регулювання захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах.

Теоретичну основу дослідження, крім зазначених авторів, склали наукові здобутки провідних українських та зарубіжних вчених, присвячені проблемам господарського законодавства, а саме В.М. Гайворонського, О.М. Вінник, Г.Л. Знаменського, О.Р. Кібенко, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, В.Ю. Полатая, Б.Г. Розовського, О.М. Сиродоєвої, О.О. Чувпила, В.С. Щербини, О.С. Янкової та ін.

Емпіричну базу дослідження склали нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, що регулюють порядок ліквідації підприємств, установчі документи суб'єктів господарської діяльності, статистичні матеріали, справи, що розглядалися в господарських судах України, листи та роз'яснення Вищого господарського суду України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на основі комплексного дослідження господарсько-правового забезпечення захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах, обґрунтовано нові наукові положення щодо захисту таких інтересів та розроблені пропозиції щодо вдосконалення законодавства у даній сфері. Наукова новизна результатів дослідження підтверджується наступним.

Уперше:

проведено класифікацію видів інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах, а саме виділено приватні та публічні інтереси; законні та незаконні інтереси; інтереси кредиторів, учасників (власників), робітників підприємств, що ліквідуються;

обґрунтовано доцільність закріплення в законодавстві майнової відповідальності членів ліквідаційної комісії (ліквідатора) за збитки, завдані винним невиконанням (неналежним виконанням) ними своїх обов'язків майновим інтересам кредиторів та учасників господарських товариств;

запропоновано надати акціонерам, які володіють не менш ніж 5% простих акцій товариства, право вводити до складу ліквідаційної комісії свого представника, що має стати додатковою гарантією забезпечення їх майнових інтересів;

визначено необхідність стосовно власників, які не виконують обов'язків по здійсненню ліквідації підприємств, встановити відповідальність у вигляді штрафу та заборону на заняття ними підприємницькою діяльністю протягом певного терміну (для фізичних осіб);

запропоновано порядок прийняття учасниками господарських товариств рішення про відновлення діяльності товариства у будь-який час до моменту розподілу майна серед учасників;

обґрунтовано необхідність зарахування до депозиту коштів ліквідованого підприємства, які повинні бути сплачені відомим кредиторам, що не пред'явили свої вимоги, або не прийняли виконання;

запропоновано загальні критерії та правила застосування спрощеної процедури ліквідації підприємств з метою додаткового захисту інтересів суб'єктів малого підприємництва, а саме: скорочені терміни ліквідації; спрощений характер перевірок з боку органів державної влади (введення комплексної перевірки); більш суворі (у порівнянні з загальними) міри відповідальності; спеціальні вимоги щодо сфери і термінів функціонування та майнового положення таких підприємств.

Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення:

порядку ліквідації господарських товариств у зв'язку зі зменшенням розміру чистих активів нижче встановленого законом мінімуму, а саме обґрунтована необхідність встановлення конкретного строку для відновлення капіталу до необхідного розміру; обмеження кола осіб, які мають право ініціювати процес ліквідації таких товариств;

поняття нематеріальних активів в п. 1.2. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з урахуванням, що нематеріальними активами є права на об'єкти нематеріальної власності, а не об'єкти нематеріальної власності.

Дістали подальший розвиток положення щодо:

розширення законодавчого поняття майна у господарській діяльності шляхом доповнення його словами “та боргові зобов'язання”;

порядку ліквідації підприємства у зв'язку з настанням строку закінчення діяльності або досягненням мети, зокрема, запропоновано передбачити у законодавстві таку підставу ліквідації, як неможливість досягнення мети;

диференціації відповідальності по боргах повного товариства його учасників залежно від порядку вступу до товариства та виходу зі складу його учасників, а саме виділено відповідальність учасника повного товариства, який вступив у товариство після його створення як новий учасник; учасника повного товариства, що вийшов із його складу в порядку передачі частки іншому учаснику чи третій особі; спадкоємця померлого, якому було відмовлено в прийомі до товариства;

визначення прав та обов'язків органів підприємства, що ліквідується, а саме запропоновано закріплення в законодавстві повноважень спостережної ради та ревізійної комісії з контролю за діяльністю ліквідаційної комісії;

порядку компенсації витрат на ліквідацію підприємства, а саме запропоновано включити витрати, пов'язані з роботою ліквідатора (ліквідаційної комісії) у загальну черговість задоволення вимог до підприємства та віднести до обов'язків ліквідаційної комісії складання кошторису витрат на ліквідацію підприємства і надання його для схвалення органу, уповноваженому затверджувати проміжний ліквідаційний баланс.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчому процесі.

Основні положення дослідження стосовно захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації було використано у процесі підготовки змін та доповнень до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна фірма „Альва” (довідка № 12/04 від 01.12.2005 р.), а також у навчальному процесі в Донецькому національному університеті при викладанні дисципліни “Господарське право зарубіжних країн” (довідка № 1573/23-37/05 від 10.02.2006 р.).

Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, які мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.

Особистий внесок здобувачки. Наукові результати дисертаційної роботи отримані особисто авторкою на основі аналізу законодавства України про ліквідацію суб'єктів господарської діяльності та практики його застосування.

Особистий внесок здобувачки у спільні публікації полягає в класифікації проявів тіньової діяльності в майновій сфері суб'єктів господарювання та дослідженні правового режиму майна довірчих товариств з обґрунтуванням напрямків захисту майнових інтересів його кредиторів.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, доповідалися на науково-практичній конференції молодих юристів “Право власності в Україні в умовах ринкових відносин” (Одеса, 1995), на міжнародній науково-практичній конференції “Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора” (Донецьк, 2004), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень '2004” (Дніпропетровськ, 2004), VІІ міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта `2004” (Дніпропетровськ, 2004), І міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу '2004” (Дніпропетровськ, 2004), а також підсумкових наукових конференціях Донецького національного університету за період 2001-2002 рр. та період 2003-2004 рр. (Донецьк, 2003, 2005).

Публікації. Основні результати дослідження викладені в 12 наукових працях, з яких 6 опубліковано в фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, загальним обсягом 3,8 д.а., де 3,0 д.а. належать особисто автору.

Структура дисертації визначається її предметом, метою та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, 3 розділів, що мають шість підрозділів, висновків та додатків; загальний обсяг дисертації 179 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація також містить список використаних джерел із 234 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

господарській майновий ліквідація акціонер

Розділ 1. Теоретичні основи захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах складається з двох підрозділів, у яких аналізується поняття та види інтересів учасників процесу ліквідації, поняття захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації. Досліджується поняття майна в сучасних умовах господарської діяльності, проводиться класифікація складу майна підприємств, що ліквідуються.

У підрозділі 1.1. “Поняття та види інтересів учасників процесу ліквідації” міститься загальна характеристика інтересів учасників процесу ліквідації і обґрунтування необхідності реалізації системи заходів, спрямованих на забезпечення майнових інтересів учасників процесу ліквідації.

У сучасних умовах проблема інтересу набула великої практичної значимості у зв'язку з виникненням нових видів інтересів. Серцевиною процесу ліквідації є акумуляція і розподіл майна підприємства, що ліквідується, тому майнові інтереси мають найбільш важливе значення для учасників процесу ліквідації.

При ліквідації підприємства мають місце майнові інтереси таких учасників процесу ліквідації, як кредитори та учасники підприємства, наймані робітники, держава, інтереси самого підприємства, що ліквідується. В окремих випадках процес ліквідації підприємства зачіпає також майнові інтереси територіальної громади (ліквідація гірничих підприємств тощо). Кожен учасник відносин ліквідації має свої об'єктивні майнові інтереси, а їх дотримання і реалізація потребують впровадження відповідних законодавчих механізмів. Відправною точкою при впровадженні таких механізмів має бути збалансування інтересів учасників процесу ліквідації та додаткове забезпечення інтересів найменш захищених учасників процесу ліквідації.

Одним з важливих моментів досягнення балансу приватних та публічних інтересів є врахування інтересів суспільства у сфері детінізації відносин, що виникають при ліквідації суб'єктів господарської діяльності. Чинне законодавство потребує впровадження заходів, здатних припинити застосування тіньових схем учасниками процесу ліквідації, які суперечать суспільним інтересам, шляхом встановлення відповідальності засновників за незаконний вихід заснованих ними підприємств з ринку, за непроведення у передбачених законом випадках процедури ліквідації тощо. Необхідність дотримання балансу інтересів при впровадженні таких заходів вимагає ув'язування їх із спрощенням процедури ліквідації окремих категорій суб'єктів господарської діяльності.

Більш складна, ніж у суб'єктів господарювання інших організаційно-правових форм, система інтересів існує в акціонерних товариствах, що об'єктивно виявляється як у процесі їхнього функціонування, так і у процесі ліквідації. Викликано це наявністю усередині акціонерного товариства різних груп акціонерів, яким притаманні специфічні інтереси, що потребують урахування та захисту.

Забезпечення інтересів різних груп акціонерів у процесі ліквідації має бути пов'язане не тільки зі встановленням у законодавстві черговості розподілу майна, що залишилися після розрахунків із кредиторами, але і з можливістю меншості акціонерів захищати свої інтереси, безпосередньо впливаючи на здійснення процедури ліквідації.

У роботі проаналізовано теоретичне поняття захисту інтересів суб'єктів господарської діяльності та застосування цього поняття у положеннях діючого законодавства України. На основі проведеного аналізу пропонується визначення захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації як введення в дію системи правових заходів, спрямованих на запобігання, ослаблення та усунення несприятливих наслідків для таких інтересів.

У підрозділі 1.2. “Поняття та види майна як об'єкта інтересів учасників процесу ліквідації” проаналізовано поняття “майно”. Відзначено, що в правовій науці і законодавстві воно має кілька значень. Так, майно розглядається як окремий матеріальний об'єкт, як аналог поняття “річ”, як сума належних визначеній особі і виражених у грошовій формі активів. Найбільш широке трактування поняття “майно” включає сукупність речей, майнових прав і обов'язків, тобто актив і пасив у повному обсязі. З цим розумінням майна традиційно в праві пов'язувалося універсальне правонаступництво при спадкуванні та припиненні суб'єкта господарювання внаслідок реорганізації.

Проведений аналіз законодавства, що регламентує порядок здійснення господарської діяльності в Україні та інших країнах показує, що подібне широке розуміння категорії “майно” є також найбільш адекватним як для процесу ліквідації, так і для господарської діяльності в цілому. У зв'язку з цим пропонується трактувати це поняття з урахуванням основних тенденцій теоретичного розвитку концепції майна, потреб практики, зарубіжного досвіду. Закріплене у ст. 139 Господарського кодексу України поняття майна у сфері господарювання після слів “сукупність речей, інших цінностей (включаючи нематериальні активи)” пропонується доповнити словами “та майнових обов'язків”.

Проведено класифікацію майна підприємств, що ліквідуються. Зазначається, що з початком процесу ліквідації підприємства зберігає значення розподіл майна на: основні та оборотні засоби; матеріальні активи і нематеріальні активи; рухоме та нерухоме майно; майно, що використовується та майно, яке не використовується у виробничій діяльності; майно вилучене з обігу, обмежене в обігу і те, що може вільно відчужуватися і переходити від однієї особи до іншої.

Також під час ліквідації підприємства виникає специфічний поділ його майна, який є характерним саме для процедури ліквідації. Так, кредиторська заборгованість поділяється на заявлену у встановлений термін; заявлену після закінчення встановленого терміну; таку, що не була заявлена. У свою чергу заявлену заборгованість можна розділити на визнану ліквідаційною комісією і не визнану ліквідаційною комісією. Одним з обов'язків ліквідаційної комісії в процесі консолідації ліквідаційної маси є стягнення дебіторської заборгованості. У межах процедури ліквідації втрачає значення поділ дебіторської заборгованості на поточну дебіторську та довгострокову. Має значення виділення у її складі сумнівного боргу та безнадійної дебіторської заборгованості.

У складі майна підприємства, що ліквідується, окремо виділяється майно, передане в заставу (яке може бути використано лише для першочергового задоволення вимог заставоутримувачів), та майно, яке належать підприємству, що ліквідується, на підставі речових прав, крім права власності і права повного господарського відання (вони не включаються до складу ліквідаційної маси).

Серед закладеного майна пропонується окремо виділити майно, що знаходиться в податковій заставі у зв'язку з установленим законодавством для нього спеціальним правовим режимом.

На підставі проведеного аналізу запропоновано уточнити закріплені в чинному законодавстві визначення поняття “основні засоби” та “нематеріальні активи”.

Розділ 2. Аналіз способів та методів захисту інтересів суб'єктів господарювання у ліквідаційному процесі складається з двох підрозділів. Цей розділ присвячено аналізу способів та методів захисту інтересів учасників процесу ліквідації на різних його стадіях, а також обґрунтуванню пропозицій щодо формування правових засобів захисту інтересів суб'єктів господарської діяльності при виникненні процесу ліквідації, в процесі консолідації та розподілу ліквідаційної маси підприємства.

У підрозділі 2.1. “Способи та методи захисту інтересів суб'єктів господарської діяльності при виникненні процесу ліквідації” аналізується поняття ліквідації та обґрунтовується необхідність закріплення в законодавстві, з метою захисту інтересів суб'єктів господарювання, загального поняття ліквідації як припинення діяльності підприємства без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб, крім випадків, спеціально обумовлених законодавством.

Виходячи з сформульованого визначення захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації, пропонуються способи захисту таких інтересів при ініціюванні ліквідації. Відзначається, що одним із способів захисту інтересів учасників процесу ліквідації є закріплення в законодавстві належних підстав ліквідації. Проводиться аналіз наявних у діючому законодавстві України підстав ліквідації суб'єктів господарської діяльності. Пропонується встановити загальні для всіх суб'єктів господарської діяльності підстави ліквідації та закріпити їх у Господарському кодексі України з одночасним усуненням наявних протиріч і повторювань, що містяться у законодавстві. У зв'язку з необхідністю захисту інтересів учасників процесу ліквідації та недопущення порушень таких інтересів акцентується увага на необхідності встановлення у законодавстві положення щодо здійснення примусової ліквідації винятково на підставі рішення судових органів. Пропонується виключити з діючого законодавства таку підставу ліквідації, як рішення органу державної влади.

Сформульовано пропозиції стосовно доопрацювання правової основи щодо окремих підстав припинення діяльності підприємств. Зокрема, пропонується включити до норм законодавства такі підстави ліквідації, як неможливість досягнення поставленої при створенні товариства мети; зменшення (перевищення) числа учасників товариства нижче (вище) встановленої законом кількості.

Пропонується закріпити у законодавстві порядок реалізації права учасників господарського товариства на відновлення діяльності товариства у будь-який час до моменту розподілу майна серед учасників.

Ще одним способом захисту майнових інтересів учасників ліквідації при її ініціюванні є визначення кола осіб, які мають право звернутися до судових органів з вимогою про примусову ліквідацію підприємства (крім визнання підприємства банкрутом). Зокрема, запропоновано обмежити коло учасників господарських товариств, що мають право у судовому порядку ініціювати ліквідацію такого товариства, особами, що володіють певним процентом акцій товариства (мають певну частку у капіталі товариства).

У підрозділі 2.2. “Задоволення інтересів учасників у ході ліквідаційного процесу” відзначається, що у ході ліквідаційного процесу запорукою захисту майнових інтересів його учасників є встановлення спеціального правового режиму майна підприємства, що ліквідується, та порядку задоволення інтересів його кредиторів.

Аналізується порядок консолідації майнової маси підприємства, що ліквідується, порядок складання проміжного ліквідаційного та ліквідаційного балансу, а також порядок переходу прав на майно підприємства, що ліквідується, до його кредиторів та учасників.

У роботі відзначається, що з початком процесу ліквідації здійснюється перехід від розподілу майна на окремі фонди до консолідації його в єдиний майновий масив. У період між початком процесу ліквідації і складанням проміжного ліквідаційного балансу важливе значення набуває виділення у складі майна підприємства кредиторської і дебіторської заборгованості. Зобов'язання групуються не за терміновістю погашення, а в залежності від встановленої законодавством черговості їх погашення.

У дисертації відмічається, що діюче законодавство не містить визначення проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу. З урахуванням зарубіжного досвіду і положень діючого законодавства України проміжний ліквідаційний баланс можна визначити як звіт про фінансовий стан майна підприємства, що ліквідується, який складається після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів і містить дані про вартість активів (включаючи право вимоги) і боргові зобов'язання, визнані та не визнані ліквідаційною комісією. На підставі проведеного дослідження запропоновано визначення ліквідаційного балансу як звіту про фінансове положення ліквідованої юридичної особи, що відбиває розмір і склад наявних активів після завершення розрахунків із кредиторами. Аналіз літератури та положень чинного законодавства дозволив зробити висновок, що баланс, про який йде мова в Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженій наказом ДПАУ від 19 лютого 1998 року, не відповідає сутності та призначенню ліквідаційного балансу. Запропоновано внести відповідні зміни до п. 8.1.3 Інструкції про порядок обліку платників податків.

Як показує аналіз діючого законодавства України, найбільш істотні відмінності у регламентації майнових аспектів ліквідації та захисту майнових інтересів учасників ліквідації пов'язані з організаційно-правовою формою суб'єкта господарської діяльності. Аналіз порядку акумулювання та розподілу майна суб'єктів різних організаційно-правових форм дозволив сформулювати окремі пропозиції з удосконалення діючого у даній сфері законодавства. Зокрема, пропонується диференціювати відповідальність учасників повного товариства по боргах останнього в залежності від порядку його вступу в товариство. Учасник повного товариства може вступити в товариство після його заснування як у порядку правонаступництва - у порядку передачі частки у зв'язку з прийняттям спадщини, так і в порядку набуття статусу нового учасника. Відповідальність цих двох категорій учасників по боргах товариства, що виникли до їхнього вступу у товариство, повинна бути різною. Так, учасник повного товариства, що вступив у товариство після його створення у зв'язку з передачею частки чи правонаступництвом, повинен відповідати нарівні з іншими учасниками і по зобов'язаннях, що виникли до його вступу у товариство. Учасник повного товариства, що вступив у товариство після його створення як новий учасник, повинен відповідати тільки по зобов'язаннях, що виникли після його вступу у товариство. Учасник, що вийшов зі складу повного товариства в порядку передачі частки іншому учаснику чи третій особі (тобто якщо мало місце правонаступництво), а також спадкоємець померлого, якому було відмовлено в прийомі до товариства, не повинні відповідати по зобов'язаннях товариства у зв'язку з його ліквідацією.

Відзначається, що особливістю діючого законодавства України є відсутність єдності в правовому регулюванні черговості розподілу майна серед кредиторів у процесі ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності. Наслідком цього є низка істотних невідповідностей між нормами діючого законодавства, що встановлюють порядок розрахунків із кредиторами в процесі ліквідації підприємств. Запропоновано встановити однакову черговість задоволення вимог кредиторів підприємств, що ліквідуються добровільно, а також згідно з рішення суду з підстав, не пов'язаних з банкрутством підприємства. У якості базового закону, що встановлює черговість задоволення вимог кредиторів у процесі добровільної ліквідації, пропонується використати Господарський кодекс України.

Розділ 3. Напрямки підвищення ефективності захисту майнових інтересів учасників ліквідації на підприємствах складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню та врахуванню зарубіжного досвіду правового забезпечення майнових прав і інтересів всіх учасників процесу ліквідації, а також обґрунтуванню пропозицій щодо формування системи заходів захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації підприємств.

У підрозділі 3.1. “Врахування зарубіжного досвіду в процесі вдосконалення законодавства про захист майнових інтересів учасників ліквідації” проводиться дослідження відповідного досвіду правового регулювання у зарубіжних країнах, у тому числі - у контексті його використання для подальшого удосконалення законодавства України.

У дисертації відзначається, що в даний час зберігається специфіка національного законодавства країн-учасниць ЄС, регламентуючого порядок ліквідації суб'єктів господарської діяльності, і питання його гармонізації та уніфікації в цілому не ставиться. У той же час низка положень носить транснаціональний характер і можуть бути корисні з метою удосконалення вітчизняного законодавства.

Аналіз нормативної бази зарубіжних країн показує, що в них застосовуються наступні види ліквідації: добровільна (позасудова), примусова (судова), добровільна ліквідація під контролем суду. Добровільна ліквідація компаній у свою чергу може бути “членською” та “кредиторською”. “Членська” ліквідація компанії має місце тоді, коли збори директорів приймають декларацію про те, що компанія здатна оплатити усі свої борги, включаючи відсотки по них, у період, що не перевищує 12 місяців з моменту початку добровільної ліквідації. При відсутності такої декларації має місце “кредиторська” добровільна ліквідація. У випадку “членської” ліквідації ліквідатори призначаються на загальних зборах компанії. При “кредиторській” ліквідації компанія скликає раду кредиторів, що призначає ліквідаторів.

Правове підґрунтя процесу ліквідації в інших країнах складають як кодифіковані акти (цивільні і торгові (комерційні) кодекси), так і законодавство, що регламентує діяльність окремих видів суб'єктів господарювання (закони про компанії, торгові товариства, сільськогосподарські кооперативи тощо).

У роботі відзначається, що останнім часом для низки країн (Російська Федерація, Республіка Білорусь тощо) є актуальним питання розробки спеціальних законодавчих актів, присвячених питанням припинення діяльності (ліквідації і реорганізації) господарських (комерційних) організацій. Розгляд зарубіжного досвіду вирішення проблеми зосередження в одному нормативному акті положень про ліквідацію суб'єктів господарської діяльності стосовно України дозволяє додатково обґрунтувати доцільність закріплення таких норм у Господарському кодексі України як акті, що містить найважливіші правові засади господарювання в країні.

Дослідження зарубіжного досвіду показало, що консолідація майна підприємства, формування ліквідаційної маси і подальший її розподіл між кредиторами, а також іншими особами, що мають відповідні права, є центральною частиною процедури ліквідації в усіх країнах.

У роботі відзначається доцільність урахування зарубіжного досвіду забезпечення майнових прав і інтересів кредиторів ліквідованої комерційної організації, зокрема, у частині закріплення підстав ліквідації, практичної реалізації забезпечувальної функції статутного фонду; встановлення відповідальності ліквідаторів за заподіяні збитки; закріплення положень щодо передачі до депозиту (капіталізації) коштів відомих кредиторів, які не заявили вимоги, або не прийняли виконання; правового статусу ліквідаційної комісії, захисту інтересів меншості акціонерів у процесі ліквідації тощо .

У підрозділі 3.2. “Напрямки вдосконалення законодавства про захист інтересів учасників ліквідації на підприємствах та практики його застосування” обґрунтовується доцільність вдосконалення діючого законодавства з метою забезпечення захисту майнових інтересів усіх учасників процесу ліквідації на підприємствах.

Обґрунтовано, що визначення конкретних напрямків удосконалення законодавства про ліквідацію необхідно проводити з урахуванням необхідності закріплення заходів щодо захисту прав і законних інтересів всіх учасників процесу ліквідації. А саме запропоновано:

забезпечити наявність у підприємства, що ліквідується, майна в обсязі, що гарантує задоволення вимог кредиторів;

удосконалити правове забезпечення процедури ліквідації підприємства, з урахуванням повного задоволення в процесі ліквідації майнових інтересів усіх її учасників.

встановити відповідальність за порушення майнових прав і інтересів учасників процесу ліквідації.

запровадити застосування спрощеної процедури ліквідації.

Доцільно протягом певного часу зберегти в законодавстві України положення про ліквідацію АТ і ТОВ у зв'язку зі зменшенням розміру їхніх чистих активів нижче закріпленого законом мінімуму статутного капіталу. Дану процедуру пропонується удосконалити, установивши конкретний термін і чіткий порядок ініціювання ліквідації, надавши АТ і ТОВ термін для відновлення капіталу до необхідного розміру.

Відзначається також, що одним з важливіших обов'язків ліквідаційної комісії (ліквідаторів) повинен стати обов'язок вжиття належних заходів по забезпеченню збереження майна підприємства, що ліквідується. Його треба закріпити у законодавстві як окремий обов'язок ліквідаційної комісії при ліквідації усіх видів господарських організацій в Україні.

Удосконалення правового забезпечення процедури ліквідації має передбачити більш чітке закріплення в законодавстві правового статусу ліквідаційної комісії. У дисертації обґрунтовується доцільність використання зарубіжного та вітчизняного історичного досвіду і введення в чинне законодавство України положення про те, що ліквідатор (ліквідаційна комісія) акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю має ті ж правомочності та обов'язки, що і виконавчий орган (правління), у тій мірі, у якій вони сумісні з діяльністю ліквідатора. З урахуванням тієї обставини, що ліквідація може здійснюватися протягом тривалого терміну, пропонується зберігати повноваження спостережної ради та ревізійної комісії стосовно контролю за діяльністю ліквідатора (ліквідаційної комісії), схвалення значних угод, угод, щодо яких є зацікавленість та ін. Пропонується закріпити у законодавстві обов'язок ліквідаційної комісії у встановлений термін звітувати перед органом (особою), що її призначив.

Відзначається також необхідність впровадження механізмів, що забезпечують додатковий захист інтересів меншості акціонерів у процесі ліквідації, надавши їм право впливати на призначення та відкликання ліквідаторів (членів ліквідаційної комісії), а також додаткові можливості контролю над проведенням процесу ліквідації. Для забезпечення прав акціонерів на здійснення контролю над процедурою ліквідації пропонується надати акціонерам, що володіють у сукупності не менш ніж 5% капіталу, право призначити додаткового ліквідатора.

З метою упорядкування фінансування процесу ліквідації запропоновано встановити за обов'язок ліквідатора (ліквідаційної комісії) складання кошторису витрат на процес ліквідації із затвердженням його органом, уповноваженим затверджувати ліквідаційний баланс підприємства. Витрати на проведення процесу ліквідації запропоновано включити до встановленої законодавством черговості розподілу коштів підприємства серед його кредиторів.

Наступним напрямком удосконалення правового забезпечення процедури ліквідації має стати оптимізація порядку розподілу майна підприємства, що ліквідується, серед його кредиторів. Обґрунтовується положення, у відповідності до яких у процесі добровільної ліквідації повинні бути захищені інтереси усіх відомих кредиторів, а не тільки тих, хто заявив свої вимоги. Діюче законодавство повинне виходити з положення, згідно з яким, якщо кредитор відомий ліквідаційній комісії, то виконання йому не повинно залежати від подачі таким кредитором відповідної вимоги. Для задоволення вимог таких кредиторів пропонується закріпити у законодавстві порядок, згідно з яким, якщо відомий кредитор не заявив про себе в зазначений термін чи не з'явився для прийняття виконання, належна йому сума депонується на певний строк в установах банку на спеціальних рахунках. Введення в законодавство такого положення буде сприяти забезпеченню стабільності господарського обороту і дозволить максимально захистити майнові права кредиторів підприємства, що ліквідується.

Відзначається, що встановлена чинним законодавством заборона на розподіл майна товариства серед його учасників у випадку існування спору по виплаті заборгованості (до її вирішення чи одержання кредиторами відповідних гарантій) захищає права кредиторів щодо спірних вимог лише у випадку сумлінних дій ліквідаційної комісії і засновників. Зазначається, що необхідно регламентувати також відносини, коли має місце зловживання членів ліквідаційної комісії або учасників господарського товариства у випадку існування спору стосовно виплати заборгованості, і вимоги кредиторів не забезпечені гарантією, однак майно розподілене між учасниками товариства. Пропонується закріпити право кредиторів звертатися з вимогами до таких учасників, які повинні нести відповідальність у межах отриманого ними майна після ліквідації господарського товариства.

Запропоновано закріпити в чинному законодавстві положення щодо накладення штрафу на власника (засновників, учасників) підприємств, що уникають прийняття рішень про ліквідацію підприємства і здійснення заходів щодо його ліквідації. Крім цього в законодавстві може бути закріплена заборона на зайняття підприємницькою діяльністю для таких власників (засновників, учасників), що є фізичними особами, протягом визначеного терміну (наприклад, рік чи два) з моменту, коли судом (господарським судом) було прийняте рішення про ліквідацію “покинутого” засновниками підприємства.

Запропоновано закріпити в законодавстві міри відповідальності за порушення майнових прав учасників процесу ліквідації, а саме положення, що передбачають солідарну майнову відповідальність ліквідаційної комісії (ліквідатора) за шкоду, заподіяну винним невиконанням (неналежним виконанням) нею своїх обов'язків. Передбачити звільнення від відповідальності для членів ліквідаційної комісії, що голосували проти рішення, що спричинило збитки, чи не приймали участь у голосуванні.

При формуванні системи спрощеної добровільної ліквідації пропонується чітко визначити коло суб'єктів, до яких може бути застосована спрощена система ліквідації. До них доцільно віднести підприємства, що відносяться до категорії малих, згідно з п.7 ст. 63 Господарського кодексу України. При цьому можуть бути встановлені виключення для суб'єктів, що займаються окремими видами господарської діяльності (наприклад, діяльністю у сфері ігорного бізнесу і т.п.), а також обмеження за строками функціонування (не більше 5 років). Дану процедуру недоцільно також застосовувати до підприємств, що мають на момент початку ліквідації дочірні підприємства, філії, або є учасниками господарських товариств, об'єднань підприємств. Ліквідований у спрощеному порядку суб'єкт не повинен мати на момент ліквідації кредиторської заборгованості, бути позивачем чи відповідачем по справах у загальних або господарських судах.

Специфікою спрощеної процедури повинні стати: скорочені терміни ліквідації; спрощений характер перевірок з боку органів державної влади (введення комплексної перевірки).

Повинна бути встановлена більш сувора (у порівнянні з загальною) відповідальність за порушення у процедурі добровільної ліквідації.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та запропоновано наукове обґрунтування напрямків удосконалення правового забезпечення захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах. Для вирішення наукової задачі дисертанткою підготовлені нові наукові положення та пропозиції щодо удосконалення законодавства, що регулює майнові відносини в процесі ліквідації суб'єктів господарської діяльності з метою захисту інтересів учасників процесу ліквідації та публічних інтересів.

Зокрема, у дисертації:

1. Проаналізовано види інтересів, що виникають в учасників процесу ліквідації. Проведено класифікацію видів інтересів учасників процесу ліквідації на підприємствах, а саме виділено приватні та публічні інтереси; законні та незаконні інтереси; інтереси кредиторів, учасників (власників), робітників підприємств, що ліквідуються Відокремлено види інтересів, що потребують додаткового захисту з закріпленням відповідних правових засобів захисту у нормах законодавства. Запропоновано визначення захисту майнових інтересів учасників процесу ліквідації як введення в дію системи правових заходів, спрямованих на запобігання, ослаблення та усунення несприятливих наслідків для таких інтересів.

2. Допрацьовано поняття майна у господарській діяльності, шляхом доповнення положень статті 139 Господарського кодексу України словами “та боргові зобов'язання”, після слів “включаючи нематеріальні активи”. Проведено класифікацію майна суб'єктів господарської діяльності, що ліквідуються, за допомогою чого було виявлено недоліки у визначенні таких термінів, як “нематеріальні активи”, “основні фонди”, та запропоновано внесення відповідних змін до діючого законодавства.

3. Обґрунтована доцільність введення до законодавства дефінітивної норми, яка містить визначення ліквідації підприємства як припинення його діяльності без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб, крім випадків, спеціально обумовлених законодавством.

4. Запропоновано визначити та закріпити загальні підстави ліквідації підприємств у нормах Господарського кодексу України. Обґрунтовано, що передумовою належного захисту інтересів учасників процесу ліквідації є закріплення у законодавстві підстав ліквідації, що відповідають інтересам господарюючих суб'єктів, дозволяють підтримувати баланс приватних та публічних інтересів. Запропоновано встановити у законодавстві, що примусова ліквідація суб'єктів господарської діяльності можлива тільки на підставі рішення суду. Обґрунтована доцільність закріплення в Господарському кодексі України такої підстави ліквідації суб'єктів господарської діяльності, як зменшення кількості учасників нижче встановленого законом мінімуму (або перевищення встановленого максиму учасників).

Запропоновано порядок прийняття учасниками господарських товариств рішення про відновлення діяльності товариства у будь-який час до моменту розподілу майна серед учасників.

5. Запропоновано встановити у Господарському кодексі України єдину черговість задоволення вимог кредиторів у процесі добровільної ліквідації та примусової ліквідації з підстав, не пов'язаних з банкрутством, що дозволить уникнути існуючих у нормах діючого законодавства протиріч та захистити інтереси найбільш незахищених учасників процесу ліквідації (робітників підприємств тощо).

6. Запропоновані положення щодо вдосконалення порядку фінансування процесу ліквідації та контролю за витратами на її проведення, а саме складання кошторису витрат щодо ліквідації підприємства; затвердження кошторису органом, уповноваженим затверджувати ліквідаційний баланс підприємства; включення витрат на проведення процесу ліквідації у встановлену законодавством черговість розподілу коштів підприємства серед його кредиторів.

7. Обґрунтована необхідність закріплення в законодавстві відповідальності власників (учасників) підприємства, що ухиляються від проведення процедури ліквідації підприємств, що буде сприяти захисту як майнових інтересів кредиторів таких підприємств, так і суспільних інтересів в цілому, дозволить зменшити прояви тіньової економічної діяльності. Пропонується закріпити в чинному законодавстві положення щодо накладення штрафу на власника (засновників, учасників) підприємств, що уникають прийняття рішень про ліквідацію підприємства і здійснення заходів щодо його ліквідації, а також заборону на зайняття підприємницькою діяльністю для таких власників (засновників, учасників) - фізичних осіб, протягом визначеного терміну (наприклад, рік чи два) з моменту, коли судом (господарським судом) було прийняте рішення про ліквідацію “покинутого” засновниками підприємства.

8. Для запобігання та подолання негативних наслідків порушень, що мають місце у процесі ліквідації, захисту інтересів учасників процесу ліквідації аргументовано доцільність закріплення в законі майнової відповідальності членів ліквідаційної комісії (ліквідатора) за збитки, завдані ними майновим інтересам кредиторів та учасників господарських товариств.

9. Запропоновано впровадити механізми, що забезпечують додатковий захист інтересів меншості акціонерів у процесі ліквідації акціонерних товариств, надавши їм право впливати на призначення та відкликання ліквідаторів (членів ліквідаційної комісії), а також можливість контролю над проведенням процесу ліквідації.

10. Обґрунтовано необхідність введення у діюче законодавство загального принципу, згідно з яким виконання відомим кредиторам підприємства, що ліквідується, не повинно залежати від заявлення ними вимог до такого підприємства чи прийняття виконання. Запропоновано передбачити в законі необхідність депонування в процесі ліквідації коштів підприємства, які належать виплаті відомим кредиторам, що не заявили своїх вимог або не прийняли виконання.

11. Додатково аргументовано необхідність запровадження спрощеної процедури ліквідації, яка має захистити інтереси суб'єктів малого підприємництва та повинна поєднуватися зі встановленням заходів відповідальності за порушення у процесі ліквідації. Запропоновано загальні критерії застосування спрощеної процедури ліквідації підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Титова Е.В. Основания ликвидации субъектов хозяйственной деятельности // Економіка та право. - 2003(7). - № 3.- С. 84-88.

2. Титова Е.В. Удовлетворение требований кредиторов при ликвидации субъектов хозяйственной деятельности // Економіка та право. - 2005. - №1(11). - С. 131-135.

3. Титова Е.В. Развитие законодательства о ликвидации субъектов хозяйственной деятельности // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины. - 2005. - С. 206-209.

4. Титова Е.В. Правовые аспекты составления ликвидационного баланса субъекта хозяйственной деятельности // Економіка та право. - 2005. - №2(12). - С. 105-109.

5. Знаменський Г.Л., Горпиненко А.Є., Титова О.В., Кузьміна С.А. Класифікація проявів тіньової господарської діяльності // Детенизация экономики: опыт экономико-правового и экономико-математического исследования. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины. - 2000. - С. 57-65. (Особистий внесок здобувачки полягає в класифікації проявів тіньової діяльності в майновій сфері суб'єктів господарювання).

6. Грудницкая С.Н., Зверева Е.В., Титова Е.В. Правовой статус доверительных обществ // Вісник Донецького університету. Сер. В: Економіка і право - 2002. - №1. - С. 277-283. (Особистий внесок здобувачки полягає в досліджені правового режиму майна довірчих товариств та обґрунтуванні напрямків захисту майнових інтересів його кредиторів).

7. Титова О.В. Щодо визначення поняття основних фондів // Наука і освіта'2004: Матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. (10-25 лютого 2004 р.). - Т.17: Бухгалтерській облік і аудит. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 77-78.

8. Титова О.В. Про поняття корпоративних прав у законодавстві України // Динаміка наукових досліджень'2004: Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф. (21-30 червня 2004 р.). - Т.5: Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 48-50.

9. Титова О.В. Концепція довірчої власності та проблеми її застосування в економіці та правовій системі України // Право власності в Україні в умовах ринкових відносин: Тези допов. і наук. повідомлень наук.-практ. конф. молодих юристів (22-24 вересня 1995 р.). - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, Юридичний інститут Одеського держ. ун-ту ім. І.І.Мечникова, 1995. - С. 27-29.

10. Титова Е.В. К вопросу о правовом статусе ликвидационной комиссии // Науковий потенціал світу'2004: Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.” (1-15 листопада 2004 р.). - Т.51: Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 26-27.

11. Титова Е.В. Распределение имущества хозяйственного общества среди учредителей // Материалы итоговой науч. конф. Донецкого национального университета за период 2001-2002 гг.: Правоведение. - Донецк: ДонНУ, 2003. - С. 119-121.

12. Титова Е.В. О возмещении расходов реестродержателей в процессе ликвидации акционерных обществ // Материалы итоговой науч. конф. Донецкого национального университета за период 2003-2004 гг.: Правоведение. - Донецк: ДонНУ, 2005. - С. 162-163.

Размещено на Allbest.ru