Цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов’язань

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ТАРАСЕНКО Лідія Валентинівна

УДК 347.42

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Спеціальність 12.00.03 - Цивільне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2006р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, ЄРЬОМЕНКО Галина Вікторівна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України ЛУЦЬ Володимир Васильович

Академія муніципального управління, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук, доцент КАЛАКУРА Віктор Ярославович,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародного приватного та митного права.

Провідна установа - Львівський національний університет ім. Івана Франка, кафедра цивільного права і процесу, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “ ___ ” ____________ 2006 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор юридичних наук Кучеренко І.М.

Актуальність теми дослідження. Гроші є основою будь-якої економіки та її чудовим індикатором, адже за тим як здійснюється їхній обіг або як він утруднюється, за тим як грошей не вистачає, можна впевнено судити про всю діяльність людей. Недаремно перші економічні перетворення в нашій країні були пов'язані зі зміною ролі грошей у функціонуванні господарського механізму. На сучасному етапі розвитку економіки гроші повною мірою реалізують свої найважливіші властивості - здатність виступати загальним засобом обігу і загальним еквівалентом вартості. В соціалістичному суспільстві роль грошей була іншою, вони слугували засобом для досягнення певної, чітко поставленої мети економічної політики, не будучи при цьому загальною мірою вартості і універсальним засобом задоволення потреб.

Відновлення економічних властивостей грошей, а також посилення ролі зобов'язально-правової форми регулювання суспільних відносин призвело до зростання кількості грошових зобов'язань як зобов'язань, які можуть замінювати собою будь-який предмет боргу. Поширеність та значущість грошових зобов'язань неминуче тягнуть за собою необхідність ефективних механізмів забезпечення прав та законних інтересів учасників цих зобов'язань. Одним з таких механізмів є сплата процентів як плати за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України - новела і позитивне в Цивільному кодексі України. Однак найважливішим механізмом, який покликаний зміцнити зобов'язальні грошові правовідносини, є цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов'язань. Даний інститут не належить до числа новел Цивільного кодексу України і був відомий попередньому законодавству. Однак дослідження цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання набуло особливого значення за Цивільним кодексом України, який по-новому підійшов до регулювання грошових зобов'язань, зокрема, встановивши принцип відплатності за користування чужими коштами. Саме тому визначення місця ст. 625 ЦК України, а також ст. 536 ЦК України в системі норм цивільного права взагалі і норм про цивільно-правову відповідальність зокрема є вкрай актуальним.

Науково-теоретична основа дослідження базується на працях дореволюційних, радянських та сучасних вчених-цивілістів з проблем об'єктів цивільних прав, загальної теорії зобов'язань, інституту цивільно-правової відповідальності та спеціальних дослідженнях грошей і грошових зобов'язань у цивільному праві.

Перш за все необхідно відзначити монографічні дослідження Л.А. Лунца про гроші та грошові зобов'язання в цивільному праві, які деякою мірою обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Теоретичні розробки проблем, пов'язаних з темою роботи, проводилися М.М. Агарковим, Б.С. Антімоновим, І.А. Безклубим, В.А. Бєловим, Д.В. Бобровою, Т.В. Боднар, М.І. Брагінським, Є.О. Васильєвим, О.В. Васьковским, В.В. Вітрянським, Г.В. Єрьоменко, Л.Г. Єфімовою, О.С. Іоффе, Н.С. Кузнєцовою, І.М. Кучеренко, Д.Г. Лавровим, М. Литовченком, В.В. Луцем, Г.К. Матвеєвим, Л.О. Новосьоловою, О.О. Отрадновою, О.П. Печеним, О.П. Подцерковним, І.А. Покровським, В.Д. Примаком, М.Г. Розенбергом, Є.О. Сухановим, А.Л. Ткачуком, Ю.К. Толстим, П.П. Цитовичем, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневичем, Л.С. Ельяссоном та іншими. Серед вчених інших країн світу слід згадати дослідження Е. Годеме, Г. Дернбурга, Ф.К. Савіньї, Р. Саватьє, Л. Еннекцеруса. Також автор зверталась до фундаментальних економічних досліджень грошових відносин П. Самуельсона, Ф. Хайєка, В.М. Усоскіна.

Слід відзначити, що у наукових дослідженнях, присвячених грошовим зобов'язанням або окремим питанням цивільно-правової відповідальності, містяться лише окремі положення про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (зокрема, у роботах таких вітчизняних науковців як, О.В. Кривенди “Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні” (2003); О.О. Отраднової “Неустойка в цивільному праві” (2002); О.П. Печеного “Прострочення виконання договірного зобов'язання” (2002); О.П. Подцерковного “Грошові зобов'язання і розрахункові правовідносини в Україні” (2005) тощо). Однак комплексного дослідження цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання з урахуванням впливу особливостей предмету грошового зобов'язання (грошей) на інститут цивільно-правової відповідальності не існує. Сучасний стан наукової розробки даної проблеми відстає від вимог практики та зміненого цивільного законодавства, оскільки переважна більшість досліджень проводилася до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Результатом даного дослідження стануть рекомендації, спрямовані на заповнення прогалин у правовому регулюванні цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Все вищевикладене обумовило актуальність теми дисертаційного дослідження як для науки цивільного права, так і для українського цивільного законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Приватноправові засади нового цивільного законодавства України” (державна реєстрація за № РК 0102 V 007078).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які зумовлюються специфічними властивостями грошей як об'єкту цивільних прав і розробка на цій основі науково-теоретичних рекомендацій щодо правового регулювання цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Для досягнення даної мети були поставлені такі основні завдання: 1) з'ясувати правову природу грошей і визначити їх місце в системі об'єктів цивільних прав; 2) визначити поняття грошового зобов'язання та деякі особливості його виконання; 3) окреслити межі цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань; 4) дослідити правову природу процентів за грошовим зобов'язанням (ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України) та їх співвідношення між собою, а також з формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань (неустойка, відшкодування збитків); 5) на основі проведеного аналізу розробити пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання грошових зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за їх порушення.

Об'єктом дослідження є цивільні відносини, які виникають у зв'язку з цивільно-правовою відповідальністю за порушення грошових зобов'язань.

Предметом дослідження є особливості цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, що зумовлені специфічними властивостями грошей як предмету грошового зобов'язання.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використано такі методи дослідження: діалектичний, історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний. Діалектичний метод сприяв виявленню ідеї обумовленості особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання специфічними властивостями грошей як предмету зобов'язання, за порушення якого настає цивільно-правова відповідальність. За допомогою історичного методу проведено дослідження, зокрема, стадій розвитку грошей, обов'язку сплати процентів за грошовим зобов'язанням, питання вини як підстави відповідальності за порушення грошових зобов'язань та інші. При визначенні окремих понять та тлумаченні цивільно-правових норм було використано правила формальної логіки і мови (формально-логічний метод). Значний обсяг в дисертаційному дослідженні займає порівняльний аналіз аналогічних норм та інститутів законодавства України, Росії, інших країн СНД та зарубіжних країн, метою використання якого є правильне розуміння та застосування відповідних норм та інститутів (порівняльний метод). Всі цивільно-правові категорії, які є предметом дослідження (зокрема, це стосується грошей як об'єкту цивільних прав, грошових зобов'язань, процентів за грошовим зобов'язанням) розглядаються системно - із визначенням їх місця в системі цивільного права, що зумовлено використанням системно-структурного методу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці цілісної концепції цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань з урахуванням специфічних властивостей грошей як предмету грошового зобов'язання. Вибраний підхід дозволив провести комплексне дослідження природи грошей і грошового зобов'язання з метою встановлення особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

В результаті проведеного дисертаційного дослідження отримано такі наукові положення, що виносяться на захист:

1. Додатково аргументовано висновок про те, що гроші як готівкові, так і безготівкові є єдиним об'єктом цивільних прав - річчю. Слід розмежовувати сутність грошей і їх функціональні форми (готівкова, безготівкова), які є продуктом тривалого історичного розвитку. В ході історії гроші змінювали лише свою форму, але зберігали свій зміст. ЦК України визначає гроші як єдиний об'єкт цивільних прав - річ, тим самим закріплюючи їхній зміст - бути законним платіжним засобом, а формі грошей, як явищу змінному, не надає правового значення. Висловлена пропозиція про недоцільність вживання термінів “готівкові гроші” або “безготівкові гроші” саме як правових термінів.

2. Дістало подальший розвиток вчення про мету (causa) грошового зобов'язання. Аргументовано, що грошове зобов'язання може мати мету як causa solvendi (погашення зобов'язання), так і causa credendi (зустрічне задоволення). Мета грошового зобов'язання - погашення зобов'язання - не є специфічною ознакою цього зобов'язання, за допомогою якої розмежовують грошове зобов'язання і негрошове зобов'язання, предметом якого є гроші.

3. З огляду на необхідність ствердження принципу свободи договору обґрунтовано доцільність диспозитивної дії принципу номіналізму. Надано пропозицію в ч. 2 ст. 198 ГК України дозволити учасникам господарських відносин визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

4. У дисертації запропоновано вирішення проблеми поєднання принципу повного відшкодування збитків та принципу номіналізму при визначенні розміру збитків, які відшкодовуються в судовому порядку. Надано пропозицію в ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України встановити обов'язок суду задовольняти вимогу кредитора про визначення розміру збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення судового рішення.

5. Ґрунтуючись на проведеному аналізі особливостей грошей, вини як підстави цивільно-правової відповідальності та неможливості виконання грошового зобов'язання зроблено пропозицію щодо меж цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Оскільки цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов'язань за своїм характером є абсолютною, і такою, що закріплена імперативно в ч. 1 ст. 625 ЦК України, її межі охоплюють всі випадки порушення грошових зобов'язань і виключають будь-яку можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

6. Додатково аргументовано, що проценти за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України є самостійною цивільно-правовою категорією - платою за користування чужими коштами. В цих процентах закріплено економічну суть процентів за грошовим зобов'язанням - слугувати винагородою за користування чужими коштами. В конструкції процентів за ст.536 ЦК України відсутні ознаки та підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Проценти за користування чужими коштами сплачуються одночасно з основним боргом і ніяким чином не входять до складу збитків кредитора в юридичному їх розумінні як категорії, що обумовлює застосування відповідної форми цивільно-правової відповідальності і завжди є наслідком порушення зобов'язання.

7. Обґрунтовано доцільність внесення змін до ст. 536 ЦК України в частині встановлення законного проценту за користування чужими коштами. Аргументами внесення такої пропозиції слугують: 1) неможливість встановлення договірного проценту за користування чужими коштами в деяких випадках (у разі безпідставного одержання чи збереження грошей); 2) відсутність законного проценту за користування чужими коштами, як це передбачено ч. 2 ст. 536 ЦК України, внаслідок чого втрачається імперативний характер вимоги сплачувати проценти за користування чужими коштами (для юридичних осіб); 3) невиправданість застосування аналогії закону (ч. 1 ст. 1048 ЦК України) через необґрунтоване ускладнення найпоширеніших правовідносин зі сплати грошей.

8. У дисертації дістали подальший розвиток положення щодо правової природи процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Обґрунтовано, що проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України є законною неустойкою (пенею), що стягується за прострочення грошових зобов'язань. Через порівняння ознак процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України з ознаками інших форм цивільно-правової відповідальності зроблено висновок, що стосовно процентів річних цивільним законодавством встановлено такий правовий режим, який нічим не відрізняється від правового режиму законної неустойки.

9. Вперше сформульовано висновок, що особливість цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань можна визначити через співвідношення різних форм цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань: 1) збитків, завданих простроченням грошового зобов'язання; 2) процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законної неустойки; 3) збитків, заподіяних знеціненням національної валюти (як складової частини збитків, заподіяних простроченням грошового зобов'язання), - з процентами як платою за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України).

Вперше запропоновано встановити в ст. 625 ЦК України: 1) право кредитора вимагати від боржника відшкодування збитків та (або) сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у частині, що перевищує суму процентів, належних йому відповідно до ст. 536 ЦК України; 2) сплату штрафної неустойки (пені) у розмірі трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір неустойки (пені) не встановлений договором або законом.

10. Аргументовано висновок про необхідність розрізнення індексації грошового зобов'язання і стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції. Відмінність між ними полягає в тому, що сплата боргу з урахуванням індексу інфляції за ч. 2 ст. 625 ЦК України має місце лише в разі прострочення зобов'язання і є заходом цивільно-правової відповідальності, на відміну від індексації, застосування якої відбувається за належного виконання грошового зобов'язання і лише у випадках, передбачених законом або договором, що пояснюється дією принципу номіналізму.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в роботі сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства про цивільно-правову відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

Ці висновки можуть бути використані в правотворчій діяльності щодо удосконалення інституту цивільно-правової відповідальності та правозастосовчій діяльності як судовими органами при розгляді судових справ, так і суб'єктами цивільних правовідносин при укладенні та тлумаченні договорів.

Окремі положення та висновки роботи використовуються дисертанткою в процесі підготовки і проведення практичних занять з курсу “Цивільне право”, а також під час читання лекцій з курсу “Господарське законодавство” в Міжгалузевому інституті управління (м. Київ).

Апробація результатів дослідження.

Дисертація обговорена на засідання відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Основні результати дослідження знайшли своє відображення в доповідях на науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (м. Київ, 19 квітня 2001 р.) та Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 статей у наукових фахових виданнях згідно з вимогами ВАК України та 2 тез доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та одного додатку. Загальний обсяг дисертації становить 212 сторінок, в тому числі 18 сторінок списку використаних джерел, який містить 227 найменувань, а також 1 додаток на 1 сторінці.

інфляція грошовий борг відповідальність

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об'єкт, предмет, мета і задачі дослідження, наводиться методологічна основа дослідження, наукова новизна одержаних результатів, зазначено теоретичне і практичне значення одержаних результатів, відомості про їх апробацію та наявність публікацій за темою дисертації.

Розділ 1 “Гроші та грошові зобов'язання в цивільному праві України” присвячений дослідженню грошей як об'єкта цивільних прав, визначенню поняття грошового зобов'язання та деяких особливостей його виконання у цивільному праві України.

У підрозділі 1.1. “Гроші як об'єкт цивільних прав” обґрунтовано правову природу грошей як законного платіжного засобу та належність грошей як цілісного правового феномену без їх поділу на гроші готівкові і безготівкові до родових, замінних, подільних і споживних речей - єдиного об'єкту цивільних прав, закріпленого ст. 177 ЦК України. Цим самим спростовано поширену нині у правовій науці позицію, за якою в обороті функціонує два види грошей: готівкові гроші і гроші безготівкові, причому останні є зобов'язальним правом вимоги до банку. Обґрунтовується, що безготівкові гроші не є окремим видом грошей і окремим об'єктом цивільних прав. Безготівкові гроші - це одна з форм, якої набули гроші в процесі їх тривалої еволюції. В ході історії гроші змінювали лише форму, але зберігали зміст. У цивільному законодавстві закріплено зміст грошей - бути універсальною мірою корисності товару та законним платіжним засобом, а формі грошей, як явищу змінному, не надається правового регулювання. Безготівкова форма грошей характеризується відсутністю матеріального носія, адже за її допомогою та за участю банківської установи замінюють реальну передачу грошей. При цьому запис на банківському рахунку розглядається не як матеріальний носій безготівкової форми грошей, а лише як засіб, за допомогою якого фіксується рух грошей у їх безготівковій формі.

У підрозділі 1.2. “Поняття грошового зобов'язання” досліджується, яке цивільно-правове зобов'язання є грошовим зобов'язанням. Сутність грошового зобов'язання, яка дозволить відмежувати грошове зобов'язання від інших зобов'язань, полягає в діях боржника - зобов'язанні боржника передати (сплатити) гроші на користь кредитора. Причому при здійсненні такої дії необхідна реалізація правової природи грошей - слугувати законним платіжним засобом.

При конструюванні поняття грошового зобов'язання зроблено висновок про недоцільність використання у визначенні грошового зобов'язання економічних функцій грошей, адже в роботі встановлено, що, користуючись економічними властивостями грошей, держава надає їм юридичної властивості - бути законним платіжним засобом. Тому при вживанні поняття “грошове зобов'язання” під його предметом розуміються гроші як законний платіжний засіб. У зв'язку з цим грошове зобов'язання у вузькому (власному) його розумінні визначене як цивільне правовідношення, в якому боржник зобов'язаний сплатити на користь кредитора суму грошей, які виконують функцію законного платіжного засобу, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке визначення грошового зобов'язання не виключає існування грошового зобов'язання в широкому розумінні, предметом якого є гроші в широкому розумінні, в тому числі іноземна валюта. Тому грошове зобов'язання в широкому розумінні - це цивільне правовідношення, в якому боржник зобов'язаний сплатити на користь кредитора суму грошей, які виконують функцію законного платіжного засобу, якщо платіж не обумовлений іншим видом грошей, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спростовано наукову позицію, за якою розмежування грошових і негрошових зобов'язань здійснюється за критерієм специфічної мети грошового зобов'язання - це платіж, погашення зобов'язання. В зв'язку з відсутністю такої мети в зобов'язанні надати кредит, передати аванс чи суму попередньої оплати такі зобов'язання не розглядаються як грошові. В дисертації обґрунтовано, що грошове зобов'язання може мати мету як сausa сredendi (зустрічне задоволення), так і сausa solvendi (погашення зобов'язання). Тому неприпустимо розмежовувати грошові і негрошові зобов'язання за критерієм мети грошового зобов'язання, оскільки вона не виявляє особливостей категорії грошового зобов'язання порівняно з іншими цивільно-правовими зобов'язаннями.

Підрозділ 1.3. “Особливості виконання грошового зобов'язання”. Особливості предмету грошового зобов'язання (грошей) обумовлюють наявність у цивільному законодавстві спеціальних правил щодо виконання грошових зобов'язань. У складі грошового зобов'язання розрізняють валюту боргу і валюту платежу. В зв'язку з цим одним з основних питань виконання грошових зобов'язань є застосування до валюти боргу принципу номіналізму. Обґрунтовується доцільність диспозитивної дії принципу номіналізму, що означає законодавчу можливість сторони в договорі застосувати правові засоби, спрямовані на захист від знецінення валюти, серед яких найбільш поширеними є валютні застереження. В зв'язку з цим надано пропозицію в ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України дозволити учасникам господарських відносин визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. При розгляді випадків обмеженої дії номіналістичного принципу (відшкодування збитків, які виникли внаслідок правопорушень, у тому числі порушення як грошових, так і негрошових зобов'язань) зроблено висновок про можливість поєднання цього принципу та принципу повного відшкодування збитків шляхом визначення розміру збитків на момент ухвалення судового рішення. В зв'язку з цим внесено пропозицію в ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України встановити обов'язок суду задовольняти вимогу кредитора про визначення розміру збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення судового рішення.

Досліджено питання моменту виконання грошового зобов'язання, за яким розрахунок здійснюється грошима в безготівковій формі. В такому випадку грошове зобов'язання пропонується вважати виконаним у момент зарахування коштів на рахунок банку кредитора. Важливість визначення моменту виконання грошового зобов'язання та неврегульованість даного питання в цивільному законодавстві призвели до висновку про необхідність внесення пропозиції з удосконалення ЦК України: ст. 528 ЦК України доповнено ч. 4 наступного змісту: “Грошове зобов'язання, розрахунок за яким здійснюється в безготівковій формі, вважається виконананим боржником в момент зарахування коштів на рахунок банку кредитора. Якщо грошові кошти не надійшли на рахунок кредитора з вини банку боржника, вважається, що боржник не виконав грошове зобов'язання перед кредитором.”

Розділ другий “Поняття цивільно-правової відповідальності та підстави її застосування за порушення грошових зобов'язань” присвячений аналізу поняття цивільно-правової відповідальності, підстав цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а також визначенню меж цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Підрозділ 2.1. “Поняття та форми цивільно-правової відповідальності”. Акцент на компенсаційній природі цивільно-правової відповідальності та виявлення її сутнісних ознак дозволили визначити наступне поняття цивільно-правової відповідальності як вихідне поняття та основу для подальшого виявлення особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань: цивільно-правова відповідальність - це санкція, що застосовується до правопорушника у вигляді покладення на нього додаткового цивільно-правового обов'язку або позбавлення належного йому цивільного права з метою відновлення або компенсації порушеного права потерпілого.

Зроблено висновок, що окремо визначеній формі цивільно-правової відповідальності як особливому різновиду цивільно-правової санкції, конкретно в якій знаходить своє вираження цивільно-правова відповідальність, властиві всі ознаки цивільно-правової відповідальності. Форма цивільно-правової відповідальності може мати свої особливості в залежності від особливостей цивільно-правового інституту, за порушення норм якого вона встановлена.

Автор не підтримує точку зору вчених-цивілістів, які не визнають покладення на правопорушника додаткового обтяження майнового характеру як обов'язкову ознаку цивільно-правової відповідальності і тому до мір відповідальності відносять примусове виконання договору в натурі. Наголошується, що саме в грошовому зобов'язанні, враховуючи особливості його предмету (грошей), необхідно чітко проводити межу між виконанням зобов'язання в натурі і застосуванням форм відповідальності за його порушення.

У підрозділі 2.2. “Підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання” запропоновано розглядати цивільне правопорушення як загальну підставу цивільно-правової відповідальності. Залежно від форми цивільно-правової відповідальності законом визначені підстави такої відповідальності. Тому саме передбачений законом склад цивільного правопорушення для кожної окремої форми відповідальності пропонується вважати підставою цивільно-правової відповідальності цієї форми відповідальності.

Ґрунтуючись на нормі ч.1 ст. 625 ЦК України, якою повністю враховані особливості грошей як об'єкту цивільних прав, що зумовлюють доцільність виключення вини як підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, та здійсненому історичному аналізі законодавчого регулювання вини у відносинах цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань (на прикладі римського приватного права, норм ЦК РРФСР 1922 р., ЦК УРСР 1963 р.), аргументовано висновок про відповідальність за порушення грошових зобов'язань незалежно від вини.

Зроблено висновок, що як для стягнення неустойки за порушення грошових зобов'язань - спеціальної форми цивільно-правової відповідальності, так і для сплати процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідна наявність єдиної підстави - прострочення боржником грошового зобов'язання. В разі застосування загальної форми цивільно-правової відповідальності - відшкодування збитків - достатньо довести факт прострочення грошового зобов'язання, наявність збитків та причинний зв'язок між простроченням зобов'язання і збитками кредитора.

Підрозділ 2.3. “Межі цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань”. Дослідження категорії вини та неможливості виконання зобов'язань дозволили визначити межі цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. При цьому під межею цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання взагалі і грошового зокрема розуміються так звані правові кордони такої відповідальності, в яких боржник може бути притягнений до відповідальності за порушення зобов'язання. Поза цими “правовими кордонами” правопорушник звільняється від відповідальності за вчинене правопорушення. Обґрунтовано, що оскільки цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов'язань є відповідальністю абсолютною і такою, що закріплена імперативною нормою законодавства, її межі охоплюють всі випадки порушення грошових зобов'язань і виключають будь-яку можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення грошових зобов'язань. При цьому боржник, який не виконує грошового зобов'язання внаслідок прострочки кредитора і не несе відповідальності за таке невиконання, не порушує даного правила, оскільки з огляду на норму чинного законодавства (ч. 4 ст. 612 ЦК України) його дії не є протиправними.

Розділ третій “Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань”.

У підрозділі 3.1. “Правова природа процентів за грошовим зобов'язанням (ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України) та їх співвідношення між собою” з'ясовано, що розуміється під терміном “правова природа процентів”. Дослідження правової природи процентів передбачає розкриття правової сутності процентів - змісту, виявленого у правових нормах як формах їхнього існування. В зв'язку з цим зроблено висновок про необхідність дослідження правової природи процентів виключно на підставі аналізу чинних законодавчих положень, а не просто природи абстрактних процентів за грошовим зобов'язанням.

Встановивши, що ЦК України регулює два види процентів: 1) проценти за користування чужими коштами відповідно до ст. 536 ЦК України та 2) проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України, визначено їх правову природу наступним чином:

1. Проценти за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України є самостійною цивільно-правовою категорією - платою за користування чужими коштами. Наголошується, що саме цією правовою нормою закріплено економічну суть процентів за грошовим зобов'язанням слугувати платою за користування чужими коштами. Такий висновок зроблено після аналізу правової природи процентів за грошовим зобов'язанням в історичному розрізі (зокрема, в Стародавньому Римі проценти usurae, буквально - плата за користування капіталом), розкриття змісту поняття “чужі грошові кошти”, законодавчих підстав для сплати процентів за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України (для сплати таких процентів не вимагається факту прострочення грошового зобов'язання, що свідчить про неприпустимість їх кваліфікації як форми цивільно-правової відповідальності).

2. Проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України є формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, оскільки за своїм характером сповна відповідають всім ознакам цивільно-правової відповідальності і вимагають для свого застосування підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань - прострочення грошового зобов'язання.

Визначено співвідношення цих двох видів процентів між собою, яке ґрунтується на їх абсолютно різній правовій природі.

У підрозділі 3.2. “Співвідношення процентів за грошовим зобов'язанням (ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України) з формами цивільно-правової відповідальності” через дослідження, чи є проценти річні самостійною формою цивільно-правової відповідальності, відмінною від неустойки і збитків, чи за своєю природою мають характер неустойки або збитків, зроблено висновок, що в ЦК України відсутнє диференційоване правове регулювання процентів річних та законної неустойки. Прикладення ознак неустойки до процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України дало підстави для висновку, що їх ознаки повною мірою відповідають ознакам неустойки. Більш того, специфікою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань за законодавством України і не повинно бути встановлення нової форми цивільно-правової відповідальності, оскільки всі особливості процентів, що сплачуються за грошовим зобов'язанням (необхідність їх стягнення за весь час прострочення та застосування в зв'язку з цим загального строку позовної давності; неприпустимість їх зменшення судом), враховані в конструкції процентів як плати за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України.

Відсутність назви процентів річних як неустойки в ч. 2 ст. 625 ЦК України є законодавчим недоліком, який зумовлений механічним перенесенням ст. 214 ЦК УРСР до нового ЦК України без будь-якої узгодженості з іншими нормами ЦК України, насамперед з нормами, які регулюють проценти як плату за користування чужими коштами. Однак не дивлячись на цей недолік природа процентів річних визначається не лише їх назвою. Через відсутність назви на перший план виступають ознаки, які в повній мірі відповідають ознакам неустойки.

Сформульовано висновок, що особливість цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань визначається через співвідношення різних форм цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань: 1) збитків, завданих простроченням грошового зобов'язання; 2) процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законної неустойки, - з процентами як платою за користування чужими коштами ( ст. 536 ЦК України).

Виходячи з компенсаційної природи цивільно-правової відповідальності зроблено висновок про заліковий характер процентів як плати за користування чужими коштами зі збитками, завданими простроченням грошового зобов'язання;

Визначення співвідношення між процентами річними за ч. 2 ст. 625 ЦК України та процентами за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України) призвело до висновку, що ці проценти, як абсолютно різні за своєю правовою суттю, ніяким чином не пересікаються, не взаємообумовлюють одне одного і сплачуються автономно: проценти за користування чужими коштами сплачуються за весь час користування чужими коштами, незалежно від притягнення чи непритягнення боржника до цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання; проценти річні стягуються поряд зі сплатою процентів за користування чужими коштами, але незалежно від них у разі наявності підстав цивільно-правової відповідальності. Крім цього, встановлення співвідношення між процентами річними та процентами за користування чужими коштами вимагає наявності висновку про нарахування процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України виключно на основне прострочене зобов'язання.

Підрозділ 3.3. “Правова природа сплати боргу з урахуванням індексу інфляції”. Проведене дослідження правової природи сплати боргу з урахуванням індексу інфляції дозволило встановити, що різниця між сумою боргу, що сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції, та номінальною сумою боргу є відшкодуванням кредиторові збитків, заподіяних знеціненням національної валюти. Такі збитки за законодавством України мають абстрактний характер.

Висновки. У дисертації здійснені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягають у розробленні цілісної концепції цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань з урахуванням специфічних властивостей грошей як предмету грошового зобов'язання шляхом виявлення особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань і розробки на цій основі рекомендацій щодо правового регулювання інституту цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Головним науковим і практичним доробком дисертації є наступне:

1. Оскільки цивільне законодавство передбачає наявність двох видів процентів за грошовим зобов'язанням - проценти за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України як плата за користування чужими коштами та проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законна неустойка за прострочення грошового зобов'язання - зроблено висновок, що особливість цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань визначається через співвідношення різних форм цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань: 1) збитків, завданих простроченням грошового зобов'язання; 2) процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законної неустойки; 3) збитків, заподіяних знеціненням національної валюти (як складової частини збитків, заподіяних простроченням грошового зобов'язання), - з процентами як платою за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України).

2. Ґрунтуючись на вищевикладеному, в ст. 625 ЦК України слід встановити: 1) право кредитора вимагати від боржника відшкодування збитків та (або) сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у частині, що перевищує суму процентів, належних йому відповідно до ст. 536 ЦК України; 2) сплату штрафної неустойки (пені) у розмірі трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір неустойки (пені) не встановлений договором або законом.

В зв'язку з цим запропоновано нову редакцію ст. 625 ЦК України:

“Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Якщо збитки, завдані кредиторові простроченням грошового зобов'язання та (або) збитки від знецінення коштів за час прострочення грошового зобов'язання, перевищують суму процентів, належних йому відповідно до статті 536 цього Кодексу, він має право вимагати від боржника відшкодування збитків та (або) сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у частині, що перевищує цю суму.

3. У разі прострочення грошового зобов'язання, понад суми, зазначені у п. 2 цієї статті, стягується неустойка (пеня) у розмірі трьох процентів річних від суми, сплату якої прострочено, якщо інший розмір неустойки (пені) не встановлений договором або законом”.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Тарасенко Л.В. Гроші як об'єкт цивільних прав // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2004. - С. 319-324;

2. Тарасенко Л. Межі цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання // Юридична Україна. - 2005. - № 2. - С. 40-45;

3. Тарасенко Л. Проценти за законодавством України: плата за користування коштами чи форма відповідальності? // Юридична Україна. - 2005. - № 4. - С. 49-53;

4. Тарасенко Л. Проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України - законна неустойка за порушення грошового зобов'язання // Юридична Україна. - 2005. - № 9. - С. 59-64;

5. Тарасенко Л.В. Правова природа сплати боргу з урахуванням індексу інфляції // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 29. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2005. - С. 426-432;

6. Тарасенко Л.В. Сплата процентів річних як форма цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань // Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України. Тези доповідей і наук. повідомлень наук.-практ. конф. (Київ, 19 квітня 2001 року). - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2001. - С. 93-95;

7. Тарасенко Л.В. Про мету (сausa) грошового зобов'язання // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року): У 3-х частинах: Частина друга: “Приватно-правові науки”. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права. - 2005. - С. 348-351.

АНОТАЦІЯ

Тарасенко Л.В. Цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов'язань. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2006.

У дисертації досліджено правову природу грошей та визначено їх місце в системі об'єктів цивільних прав. Наведено поняття грошового зобов'язання та деякі особливості його виконання. Проаналізовано підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та обґрунтовано висновок, що за цивільним законодавством України така відповідальність є відповідальністю без вини. Окреслено межі цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Встановлено правову природу процентів за грошовим зобов'язанням: проценти за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України як плата за користування чужими коштами та проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законна неустойка за прострочення грошового зобов'язання. Аргументовано висновок, що різниця між сумою боргу, що сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за ч. 2 ст. 625 ЦК України, та номінальною сумою боргу є відшкодуванням кредиторові збитків, заподіяних знеціненням національної валюти. Сформульовано особливості цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання та пов'язані з ними пропозиції з удосконалення чинного законодавства.

Ключові слова: гроші, грошові зобов'язання, межі цивільно-правової відповідальності, проценти за користування чужими коштами, проценти річні, законна неустойка, індекс інфляції.

АННОТАЦИЯ

Тарасенко Л.В. Гражданско-правовая ответственность за нарушение денежных обязательств. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2006.

В диссертации исследовано правовую природу денег и определено их место в системе объектов гражданских прав. Обосновано, что правовая суть денег - выступать в качестве законного платежного средства. Деньги как целосный правовой феномен, без их деления на деньги наличные и безналичные принадлежат к родовым, заменимым, делимым и потребляемым вещам - единому объекту гражданских прав, указанному в ст. 177 ЦК Украины. При этом безналичные деньги не являются отдельным видом денег и отдельным объектом гражданских прав.

Приведено понятие денежного обязательства как гражданское правоотношение, в котором должник обязан уплатить в пользу кредитора сумму денег, которые передаются в качестве законного платежного средства, а кредитор вправе требовать от должника исполнения его обязанности. Доказывается, что правовая природа денег - способность выступать законным платежным средством - является решающей при определении сути денежного обязательства и разграничения денежных обязательств и так называемых неденежных обязательств, предметом которых являются деньги. В связи с этим обосновано, что обязательства предоставить кредит, передать аванс или сумму предоплаты являются денежными, в отличии от распространенной в науке противоположной точки зрения. Автором доказано, что денежные обязательства могут иметь цель как causa сredendi (встречное удовлетворение), так и causa solvendi (погашение обязательства). В связи с этим нельзя указывать на цель денежного обязательства - платеж, погашение обязательства как на критерий разграничения денежных и неденежных обязательств.

В диссертации исследованы некоторые особенности исполнения денежных обязательств, связанные, в частности, с существованием принципа номинализма. Обосновывается целесообразность в законодательстве диспозитивного действия принципа номинализма.

Автором проанализированы признаки гражданско-правовой ответственности и определено понятие гражданско-правовой ответственности как исходное понятие и основа для выявления особенностей гражданско-правовой ответственности за нарушение денежных обязательств.

Уделяется внимание основаниям гражданско-правовой ответственности за нарушение денежных обязательств. Обоснован вывод, что согласно гражданскому законодательству Украины ответственность за нарушение денежных обязательств является ответственностью без вины.

Очерчены пределы гражданско-правовой ответственности за нарушение денежных обязательств. Исходя из анализа норм Гражданского кодекса Украины, сделан вывод о применении гражданско-правовой ответственности за нарушение денежных обязательств с учетом принципа абсолютной ответственности, несмотря на объективную и субъективную невозможность исполнения.

Определена правовая природа процентов по денежному обязательству: проценты за пользование чужими денежными средствами согласно ст. 536 ГК Украины как плата за пользование чужими денежными средствами и проценты годовые согласно ч. 2 ст. 625 ГК Украины как законная неустойка за просрочку денежного обязательства. Проанализировано соотношение этих процентов между собой, а также соотношение процентов за пользование чужими денежными средствами с убытками, причиненными просрочкой денежного обязательства. Обращено внимание на необходимость законодательного закрепления правила о начислении процентов годовых согласно ч. 2 ст. 625 ГК Украины исключительно на основное просроченное обязательство.

Исследована обязанность уплаты долга с учетом индекса инфляции согласно ч. 2 ст. 625 ГК Украины. Аргументирован вывод о том, что разница между суммой долга, уплачиваемой с учетом индекса инфляции согласно ч. 2 ст. 625 ГК Украины, и номинальной суммой долга является возмещением кредитору убытков, причиненных обесцениванием национальной валюты. Обращено внимание на необходимость разграничения понятий “индексация денежного обязательства” и “взыскание долга с учетом индекса инфляции”. Сформулирован вывод, что особенность гражданско-правовой ответственности за нарушение денежных обязательств определяется через соотношение разных форм гражданско-правовой ответственности за нарушение денежных обязательств: 1) убытков, причиненных просрочкой денежного обязательства; 2) законной неустойки - процентов годовых (ч. 2 ст. 625 ГК Украины); 3) убытков, причиненных обесцениванием национальной валюты (как составной части убытков, причиненных просрочкой денежного обязательства), - с процентами как платой за пользование чужими денежными средствами (ст. 536 ЦК Украины). Сделан вывод о необходимости учета данных особенностей гражданско-правовой ответственности в действующем Гражданском кодексе Украины, в связи с чем предложено статью 625 ГК Украины изложить в новой редакции.

Ключевые слова: деньги, денежные обязательства, пределы гражданско-правовой ответственности, проценты за пользование чужими денежными средствами, проценты годовые, законная неустойка, индекс инфляции.

Annotation

L.V. Tarasenko, Civil Responsibility for Breakage of Pecuniary Obligations. Manuscript.

Thesis for taking of Master of Law degree on specialty 12.00.03 - civil law and civil procedure; law of domestic relations; private international law. - Institute of State and Law named after V.M. Koretskiy of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

In the Thesis legal nature of money has been studied and their place in the system of civil law objects has been determined. Concepts of pecuniary obligations and some peculiarities of their arising have been adduced. The scope of civil responsibilities for breakage of pecuniary obligations has been defined. Basis of the civil responsibility for breakage of pecuniary obligations have been analyzed and the conclusion, that under civil legislation of Ukraine such responsibility is the responsibility without gilt, has been substantiated. Legal nature of interests under pecuniary obligations has been determined, namely, interests for other's money use under Article 536 of Civil Code of Ukraine as a payment for other's money use and annual interest rate under part 2 of Article 625 of Civil Code of Ukraine as a legal penalty for the delay of pecuniary obligations. Conclusion made that the difference between amount of debt, which is to be paid considering established inflation index under part 2 of Article 625 of Civil Code of Ukraine, and nominal amount of debt is a payment of damages to a creditor caused by devaluation of national currency. Peculiarities of civil responsibility for pecuniary obligations and suggestions on development of the current legislation have been represented.

Key-words: money, pecuniary obligations, scope of civil responsibility, interest for other's money use, annual interest rate, legal penalty, inflation index.

Размещено на Allbest.ru