Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Національна безпека України в контексті сучасних європейських геополітичних трансформацій

Пендюра Максим Миколайович

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Київського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, член-кореспондент АПрН України Римаренко Юрій Іванович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративної діяльності

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Бабкін Володимир Дмитрович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник

кандидат юридичних наук, Українчук Олег Вікторович, Науково-організаційний центр Служби безпеки України, провідний науковий співробітник

Провідна установа:Львівський національний університет імені І. Франка, (кафедра теорії та історії держави і права) м. Львів

Захист відбудеться 19 жовтня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: індекс 03680 м. Київ, Солом'янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03680 м. Київ, Солом'янська площа, 1

Автореферат розісланий 18 вересня 2006 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Системне дослідження сутності, змісту й системи формування національної безпеки Української держави як невід'ємної складової архітектоніки європейської та міжнародної безпеки, зумовлена потребою наукового осмислення сучасних геотрансформаційних процесів у світі та Європі зокрема. Проблема формування національної безпеки України в умовах європейських геополітичних трансформацій, її правове забезпечення, моніторинг нових викликів і загроз - це новий напрям дослідження сутнісних засад українського державотворення.

Виходячи з теоретико-методологічного аспекту дослідження, дисертант в першу чергу спирався на положення і висновки наукових праць вчених, які працюють у галузі теорії та історії держави і права, конституційного права, історії, філософії, зокрема, С. Алексєєва, В. Бабкіна, І. Бачило, В. Батюка, О. Бєлова, І. Зозулі, Р. Калюжного, А. Колодія, Н. Косолапова, М. Левицької, Г. Мурашина, Н. Оніщенко, М. Панова, Г. Пастернак-Таранушенка, В. Сіренка, С. Сливки, В. Тихого, О. Тихомирова, О. Українчука, Ю. Шемшученка, О. Шмоткіна, В. Цвєткова, В. Циганова та інших.

Враховуючи підвищену актуалізацію проблеми національної і міжнародної безпеки, та, намагаючись осмислити тенденції і наслідки глибинних трансформацій геополітичного та геоекономічного простору, які відбулися наприкінці минулого століття, ряд провідних вітчизняних і зарубіжних вчених присвятили свої дослідження розв'язанню комплексної проблеми забезпечення національної безпеки. В Україні цим проблемам були присвячені роботи І.Ф. Бінька, О.С. Бодрука, О.М. Гончаренка, В.П. Горбуліна, О.Г. Данільяна, О.П. Дзьобаня, В.С. Картавцева, А.Б. Качинського, О.В. Копана, В.О. Косевцова, В.А. Ліпкана, О.О. Мітрофанова, В.І. Мунтіяна, Н.Р. Нижник, С.І. Пирожкова, Г.М. Перепелиці, Г.Г. Почепцова, Ю.І. Римаренка, Г.П. Ситника та інших.

Проблеми створення систем безпеки становили предмет досліджень західних науковців: Т. Гоббса, Н. Макіавеллі, Ш. Монтеск'є, С. Брауна, У. Ліппмана, М. Каплана, 3. Бжезінського, Г. Кіссінджера, Г. Моргентау, С. Хангтингтона, С. Хоффмана, Н. Спікмена та ін. Серед російських дослідників слід назвати роботи з питань безпеки в геополітичному аспекті П. Белова, К. Гаджиєва, О. Дугіна, В. Манілова, Ю. Тихонравова, В. Ярочкіна та ін. У своїх працях вони досить детально дослідили теоретичні підвалини національної безпеки в окремих її сферах (політичній, економічній, екологічній, воєнній та інших). На їх думку, з початком XXI ст. на перший план вийшли проблеми безпеки, пов'язані з діями радикальних організацій, спостерігається досить таки стійка тенденція до застосування силових методів при вирішенні міжнародних суперечностей, зростають обсяги контрабанди наркотиків, незаконної торгівлі зброєю, незаконної (нелегальної) міграції тощо.

Водночас дослідження, в яких з позицій системного підходу розглядалася національна безпека України в умовах геотрансформаційних процесів на Євроатлантичному просторі, практично відсутні. Як правило, дослідники віддають перевагу окремим проблемам у сфері забезпечення національної безпеки. Як наслідок, у цілому відсутні загальноприйнятні погляди щодо категоріального апарату у сфері національної безпеки, як на рівні теоретичних наукових досліджень, так і на рівні нормативно-правових документів. Тому дослідження національної безпеки України з позицій системного підходу в умовах європейських геополітичних трансформацій, розробка нових категорій, їх узгодження з загальноприйнятими конституційними конструкціями, нормативно-правове забезпечення та впровадження в сферу національної безпеки, моніторинг сучасних загроз національним інтересам країни, протидія таким транснаціональним викликам як нелегальна міграція, торгівля людьми, тероризму визначили мету, завдання, предмет, гіпотезу та методи цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема наукового дослідження затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ і є складовою частиною науково-дослідної роботи КНУВС. Роботу виконано в рамках планових наукових проектів та на виконання п. 26 розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 963-р “Про заходи щодо забезпечення виконання у 2005 році Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки”, наказу МВС України від 5 липня 2004 року № 755 “Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 рр”.

Мета і завдання дослідження. Враховуючи нові процеси у геополітичному просторі, розширення Європейського Союзу на Схід, приєднання у травні 2004 року до Євроспільноти країн першого та другого порядку, що оточують Україну та активізацією сучасних викликів і загроз національній безпеці України, в роботі була поставлена мета: в умовах сучасних європейських геополітичних трансформацій виявити тенденції розвитку безпекового простору, з'ясувати його вплив на стан національної безпеки і перспективи подальшого співробітництва Української держави з євроатлантичними структурами щодо унеможливлення сучасних викликів і загроз.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Визначити теоретико-методологічні підходи щодо розуміння сутності безпеки, її систем, підсистем, елементів та особливостей формування національної безпеки України в умовах сучасних геополітичних трансформацій.

2. Для всебічного вивчення теоретичних питань формування національної безпеки, її складових в умовах європейських геотрансформаційних процесів, конкретизувати методологію дослідження.

3. Виділити роль національних інтересів, цінностей, цілей при формуванні національної безпеки України в контексті сучасних європейських геополітичних перетворень.

4. Визначити засади державної політики у сфері національної безпеки України на основі врахування геополітичних процесів, уточнити стан правового забезпечення, систему принципів, функцій державного управління у сфері національної безпеки.

5. Розширити виявлення небезпек та, виходячи з політичного курсу держави, здійснити класифікацію сучасних викликів і загроз національній безпеці України, шляхів їх унеможливлення (зменшення).

6. На підставі міжнародно-правових документів, ратифікованих Україною, з'ясувати сутність транснаціональної організованої злочинності, її складових, визначити правові засади діяльності правоохоронних органів щодо запобігання транснаціональним проявам злочинності, як загрозам національній безпеці України.

7. Визначити форми впливу транснаціональних загроз (нелегальна міграція, торгівля людьми тощо) на стан внутрішньої безпеки держави, як складової загальноєвропейської архітектури безпеки та запропонувати рекомендації щодо вдосконалення законодавства з питань запобігання нелегальній міграції, торгівлі людьми.

Об'єктом дослідження є сучасні геотрансформаційні процеси провідних європейських та євроатлантичних структур безпеки (ЄС, ОБСЄ, НАТО тощо) та їх вплив на національну безпеку України.

Предметом дослідження є особливості формування національної безпеки України в умовах європейських геополітичних трансформацій.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стала система взаємодоповнюючих філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання соціально-політичних явищ, зокрема системно-структурний, порівняльно-ретроспективний, аксіологічний, інституціональний і структурно-функціональний, діагностика і прогнозування соціальних процесів, загальні методи аналізу і синтезу тощо. Так, структурно-функціональний метод - уможливив розгляд національної безпеки як складної системи, багатофункціонального феномену, що має власні закономірності й логіку розвитку. З використанням цього методу національна безпека розглядається як органічна сукупність взаємопов'язаних складників, де кожен виконує свою певну функцію, а разом утворюють неповторну субстанцію. Крім того, даний метод сприяє аналізу структури системи знань про національну безпеку. У поєднанні із дедуктивним методом, який визначає генеральний задум і спрямовує формування структури прикладних теорій національної безпеки, структурно-функціональний метод дає можливість адекватно підходити до різних наукових напрямів та теорій, які певною мірою торкаються питань національної безпеки в усьому її розмаїтті, виокремлювати ті з них, які дійсно відповідають меті формування системи знань про національну безпеку. Системно-структурний метод є найефективнішим при дослідженні складних, самоорганізаційних, динамічних систем, що складаються з безлічі взаємодіючих елементів. Стосовно системи національної безпеки, то її аналіз припускає вивчення структури елементів даної системи, властивих їм взаємозалежностей (внутрішніх зв'язків), а також, що особливо важливо, виявлення системостворюючих елементів, які б забезпечували цілісність системи. Метод аналізу уможливив поділ самої системи національної безпеки на складові елементи, водночас як синтез - об'єднав різні елементи в єдину систему національної безпеки, виявляючи її системостворюючі елементи. За допомогою методу порівняння можна вивчати не лише спільні риси між системами безпек різних країн, а і їх відмінності, що дає можливість відпрацьовувати дійовий механізм взаємодії. Яскравим прикладом є становлення національної безпеки України в умовах геотрансформаційних процесів, яка характеризується нетиповими явищами та тенденціями: поліетнічність, поліконфесійність, участь у різновекторних системах безпеки тощо.

Ще на один із загальнонаукових напрямів хотілось би звернути особливу увагу. Це один із компонентів системної методології - синергетичний підхід, застосування якого дозволяє розглядати національну безпеку саме як таку систему, яка характеризується відкритістю, нелінійністю, динамічністю, такою, що здатна до самоорганізації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вона є самостійною, завершеною роботою, зрештою, одним із перших в Україні комплексним науковим дослідженням процесів становлення і розвитку національної безпеки України в контексті сучасних європейських геополітичних трансформацій. Наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, новим ракурсом дослідження національної безпеки, її формування як в правовому регіональному полі так і на рівні Європростору, у контексті дослідження тенденцій розвитку механізмів побудови і функціонування загальноєвропейської архітектури безпеки, врахування нових викликів і загроз національній безпеці України, їх моніторинг і стримання, запобігання небезпечним явищам, як транснаціональна злочинність, нелегальна міграція, торгівля людьми.

Визначити всю небезпеку, що являє собою нелегальна міграція і торгівля людьми як загроз національної безпеки, дисертанту вдалося завдяки аналізу матеріалів, наданих Міністерством внутрішніх справ України, зокрема департаментом у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб та громадському утворенню Міжнародної організації з міграції (МОМ).

Наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями:

запропоновано авторське бачення основних понять теорії національної безпеки, а саме: “безпеки як соціального явища” під яким розуміється комплекс найбільш важливих категорій (прав, інтересів, цінностей, благ тощо) потреб людини, суспільства, держави, людства в цілому щодо їх захисту, безпечного існування та розвитку; “національної і державної безпеки”, “суспільної і правової безпеки”, зміст яких висвітлюється в Розділі 1 (стр. 8-9), взаємодії суб'єктів забезпечення національної безпеки з іншими організаціями безпеки Європростору;

обґрунтовано, що формування зваженої політики національної безпеки і ефективного механізму її реалізації неможливе без всебічного дослідження проблем забезпечення безпеки в першу чергу особи, соціальних груп, меншин, суспільства в цілому і держави, розробки основних напрямів цієї політики і науково обґрунтованих принципів побудови систем забезпечення безпеки (державної і недержавної підсистеми забезпечення безпеки);

дістало подальший розвиток дослідження національних інтересів, у контексті формування злагодженої несуперечливої системи з урахуванням сучасних геополітичних перетворень, що дає можливість чітко визначитись із національно-державними цілями, досягнути доцільного співвідношення стратегії і тактики у межах обраного політичного курсу держави;

доведено, що національна безпека з позицій синергетичного підходу, є нелінійною, постійно змінною категорією, яка включає в себе спектр теоретичних основ, від взаємоузгоджених принципів, правового забезпечення до скоординованих (взаємоузгоджених) заходів суб'єктів забезпечення національної безпеки з іншими організаціями безпеки (ОБСЄ, НАТО ін.);

запропонована узагальнена класифікація загроз національній безпеці України та дано поняття “загроз національній безпеці”, під яким дисертантом розуміються існуючі потенційно або реально небезпечні виклики у різних формах прояву (зовнішній - з боку іноземних держав і внутрішній аспект - всередині країни), які можуть чи завдаються національним інтересам України з боку природних явищ або під силою людського фактору;

за умов різнопланового розуміння сутності транснаціональної організованої злочинності, її невизначеності, запропоновано власне бачення поняття “транснаціональна організована злочинність” - як загрози національній безпеці, під якою дисертантом розуміється суспільно-небезпечне явище, яке виражається в існуванні відносно великих, стійких і керованих, корупційно пов'язаних владно-кримінальних структур, що систематично займаються особливо небезпечними видами злочинної діяльності на території декількох країн з корисливою метою, із зосередженням під своїм контролем значних фінансових ресурсів на національному і міжнародному рівнях;

для широкомасштабного наступу на транснаціональні організовані злочинні корпорації, їх контролю, запропоновано розробити системну програму протидії транснаціональній організованій злочинності і корупції, яка б базувалася на принципах міжнародного права;

для поліпшення ситуації у міграційному просторі, пропонується залучати до упереджувальних заходів силових структур міжнародні громадські організації (Міжнародна організація з міграції та її філіали), а поліцейське співробітництво спрямувати на подолання негативних умов (явищ), що їх створюють владно-кримінальні транснаціональні злочинні корпорації; національна безпека геополітична трансформація

пропонується приділяти особливо велику увагу жертвам вище вказаних злочинів (потерпілим), забезпеченню їх відповідного статусу, фінансовою підтримкою та гарантіями безпеки особи. Реалізація цих заходів повинна виходити з Комплексної стратегії щодо протидії нелегальній міграції і торгівлі людьми в Україні, яку необхідно розробити.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані у подальшій розробці концептуальних засад (концепцій, стратегій, доктрин, програм розвитку тощо), законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення актуальних питань національної безпеки, сприянні чіткому моніторингу потенційних та реальних викликів і загроз національним інтересам України, їх унеможливленню (зменшенню). У правотворчій та нормотворчій діяльності Верховної Ради України окремі матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці та розроблені нового проекту “Концепції національної безпеки України”, Закону України “Про національну безпеку України” і Закону України “Про органи внутрішніх справ України”. У правозастосовчій роботі Верховної Ради України, її профільних комітетів, міністерств і відомств Кабінету Міністрів України (зокрема міністерства внутрішніх справ, міністерства закордонних справ, міністерства оборони України тощо), урядових і неурядових делегацій, громадських організацій, постійних представників України в РЄ, ЄС при вироблені і реалізації як внутрішніх так і зовнішніх програм Української держави. У науковій та освітянській діяльності матеріали дисертації можуть бути використані для подальших теоретико-правових досліджень національної безпеки, а також у навчально-методичному забезпеченні навчальних курсів з теорії держави та права, конституційного права, адміністративного права, проблем управління, міжнародного права, геополітики і національної безпеки України та інших спеціалізованих курсів. Окремі матеріали дослідження використовувалися автором в навчальному процесі, зокрема при викладанні дисципліни “Національна безпека України” магістрам “Управління” Київського національного університету внутрішніх справ запропоновано новий курс “Геополітика та національна безпека України” (акт впровадження від 29.08.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. У книзі із серії “Людина, суспільство, поліція” - “Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика” - у співавторстві з Ю.І. Римаренко та ін. - К.: КНТ, 2006. - 740 с. (особистий внесок автора: с. 25-44) - дисертант зокрема в розділі 1 розкриває актуальність проблематики національних інтересів як одного з фундаментальних елементів безпеки, проводить співвідношення понять національної безпеки і національних інтересів, пропонує класифікацію національних інтересів, цінностей та цілей.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на міжнародних конференціях за участю представників дирекції Ради Європи з питань співробітництва по попередженню та боротьбі із організованою злочинністю країн Євросоюзу (Немецко-французский центр сотрудничества полиции и таможни в КЕЛ) яка проходила на базі Київського національного університету внутрішніх справ
(27 травня 2004 року, м. Київ); на міжнародній науково-практичній конференції “Досвід республіки Польща в державному будівництві” із виступом на тему: “Проблеми Європейської інтеграції в стратегії національної безпеки України: польський варіант”
(24 вересня 2004 року, м. Київ); на науково-практичній конференції молодих та майбутніх вчених, яка була присвячена п'ятій річниці Навчально-наукового інституту управління Київського національного університету внутрішніх справ: “Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” із виступом на тему: “Національна безпека і Європейський вибір України” (15 квітня 2005 року, м. Київ); на міжнародній конференції “Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво”: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право із виступом: “Україна в Європейському просторі безпеки” (19 травня 2005 року, м. Луцьк), на XIV міжнародній історико-правовій конференції “Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти” із виступом: “Сучасні транснаціональні загрози національній безпеці України: нелегальна міграція, торгівля людьми” (4 вересня 2005 року, м. Севастополь), на науково-теоретичній конференції “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності”, яка була присвячена створенню Академії управління МВС України із виступом на тему: “Методологія дослідження національної безпеки України як складової безпеки Європростору”
(14 квітня 2006 року, м. Київ).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в п'яти наукових статтях, які розміщені у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, апробовано у тезах виступів на міжнародних та інших науково-практичних конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Структура складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 211 сторінок, в тому числі список використаних джерел - (225 найменувань) - на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У “Вступі” обґрунтовується актуальність і ступінь дослідження теми, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічну основу, розкривається наукова новизна роботи, її теоретичне й практичне значення та особистий внесок здобувача, наведені відомості щодо апробації дослідження і публікацій, у яких викладені результати дослідження, структуру й обсяг роботи.

Розділ 1 “Теоретико-методологічні проблеми національної безпеки України у геополітичному контексті” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Огляд літератури з питань теорії безпеки в умовах геополітичних трансформацій” здійснюється аналітичний огляд літератури з проблеми та теоретичні підходи до розуміння сутності національної безпеки в контексті сучасних європейських геотрансформаційних процесів.

Забезпечення безпеки - одна з основних функцій будь-якої держави. Для вирішення завдань дослідження різних аспектів безпеки, формування і реалізації ефективної системи її забезпечення, потрібні наукова і методологічна база, загальноприйнята для даної галузі діяльності мова професійного спілкування, категоріальний апарат (глосарій), єдині принципи формування та забезпечення безпеки.

Поняття “національна безпека” у науковий обіг вводиться на початку двадцятого століття. Цей термін вперше був використаний в науковому лексиконі послання президента США конгресу, в якому він пояснював захоплення зони Панамського каналу інтересами саме національної безпеки. Звертає на себе увагу те, що поняття “національна безпека” спочатку використовувалося як синонім військової оборони будь-якої країни. Надалі це поняття трансформувалося, розширивши свій зміст у напрямі відображення в ньому не тільки військових аспектів, але і аспектів соціальних, гуманітарних, економічних тощо.

У процесі дослідження виникає правомірне запитання про вживання терміну “національна безпека” стосовно багатонаціональної держави. В англійській мові поняття “нація” (“nation”) означає рівною мірою як націю, так і державу, тобто вживається в значенні “нація - держава”. Тому в англомовній частині світу, “національна безпека” ототожнюється з поняттям “державна безпека”. Стосовно багатонаціональної держави термін “національна безпека” повинен, на наш погляд, охоплювати всі національності, які проживають у ній. Це узгоджується з тим об'єктивним фактом, що світова спільнота (співтовариство держав) існує і розглядається як єдина система функціонуючих в ньому національних держав, хоча національності, що входять в іншу державу, розрізняються між собою не тільки за ступенем розвитку, але і за типом національної консолідації, рівнем гомогенності та ін.

Що ж до інтерпретації поняття “безпека” практично всі соціальні науки, у тому числі правознавство, філософія, соціологія, політологія та ін., розробляючи проблеми гуманітарної безпеки або забезпечення безпеки людини, держав, народів, мають спиратися у своїх дослідженнях на загальнонаукову категорію “безпека”. Це поняття, таким чином, на думку дисертанта, виконує методологічну функцію, тому що виступає як концептуальна ідея для пояснення тих чи інших конкретних процесів і явищ соціальної реальності.

На думку дисертанта, у правознавстві категорію “безпека” або “правова безпека” варто тлумачити, як суспільну безпеку, без різниці, чи забезпечує безпека публічний або приватний інтерес. Тим самим акцент робиться на тому, що безпека (як соціально-правове явище) забезпечує захист інтересів усього суспільства, усіх його структурних підрозділів. Право загалом має своїм призначенням забезпечити нормальне існування і розвиток особистості, людини, суспільства, держави, що цілком природно передбачає також суспільну безпеку. Отже, право може розглядатися в системі управління як засіб (“інструмент”) забезпечення безпеки (безпечного існування) особистості, держави, суспільства. Таким чином, дисертантом застосовується нормативно-інструментальний підхід у тлумаченні співвідношення категорій “суспільна безпека” і “право”. Правову безпеку потрібно, на наш погляд, розглядати як фундаментальну категорію, яка має надзвичайно велике методологічне значення в реалізації наукових проблем багатьох галузей права. Це виявляється в наступному: категорія “суспільна безпека”, інтегруючи найбільш істотні властивості та принципи права, має водночас свій власний зміст; ця категорія дуже важлива для розуміння права і багато в чому визначає його сутність та основні риси; вона значною мірою впливає на зміст і сутність нормотворчості та правозастосування. Далі, правову безпеку дисертант пропонує розглядати як загальну цінність, котра відповідає інтересам суспільства і громадян, тому що вона є однією з постійних потреб, яка детермінована природними умовами життя людини, суспільства, людства. Водночас суспільну безпеку слід, на наш погляд, розглядати як самостійне благо, котре в свою чергу покликане забезпечити безпечне існування інших благ.

Отже, під національною безпекою дисертант розуміє стан країни, при якому відсутні або усунені реальні зовнішні і внутрішні загрози її національним цінностям, інтересам і національному способу життя, тобто забезпечується реалізація життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави. Іншими словами, національна безпека - це певний рівень захищеності життєво важливих інтересів окремих громадян, соціальних груп, всього суспільства і держави, а також національних цінностей і способу життя від широкого спектру реальних зовнішніх і внутрішніх загроз. Це такий рівень захищеності, який забезпечує суверенітет і територіальну цілісність держави, стабільність суспільства, благополуччя особи і гарантує можливість прогресивного розвитку нації. У підрозділі 1.2. “Методологія дослідження національної безпеки України як складової безпеки Європростору” пропонується системний інструментарій дослідження такого складного, динамічного, нелінійного явища як національна безпека України.

Таким інструментарієм, на нашу думку має виступити системологія - відносно самостійна предметна галузь науки про методи системних досліджень об'єктів, об'єднане єдиним задумом, вчення про матеріальні і концептуальні системи різного призначення, які вивчаються з метою досягнення глибшого і цілісного пізнання процесів, що відбуваються в світі, виявлення властивих їм закономірностей і використовування їх для створення досконаліших систем, що забезпечують досягнення поставлених цілей. Ця наука ставить за свою мету створення і вивчення найзагальніших способів опису законів функціонування і методів аналізу і синтезу складних систем незалежно від їх фізичної природи. Вона виступає як інтегральна теорія, предметом якої є формування і розвиток будь-яких систем у всьому різноманітті аспектів їх функціонування.

Важливим є те, що сутність системного підходу полягає в його прагненні встановити загальну орієнтацію досліджень і зафіксувати науковими засобами цілісність досліджуваного об'єкту з урахуванням всього різноманіття існуючих в ньому зв'язків і зв'язків із зовнішнім середовищем. Причому, якщо системний аналіз служить як технологія реалізації системного підходу, то завданням останнього є визначення на рівні спеціальної методології понять, принципів, положень і методів системних досліджень, відповідно до якої досліджуваний об'єкт, що являє собою складну систему, розглядається не тільки як щось самостійне ціле, але і як частина системи вищого рівня складності зі всіма її істотними взаємозв'язками з іншими об'єктами, що входять до складу цієї складної системи.

Отже, резюмує дисертант, забезпечення національної безпеки будь-якої держави може бути здійснене лише з системних позицій на основі врахування взаємних інтересів як окремих країн, так і світової спільноти в цілому. Це є однією з основних умов створення стійких міждержавних систем безпеки. У підрозділі 1.3. “Національні інтереси - фундаментальний елемент національної безпеки України” увага сфокусована на тому, що усвідомлення національних інтересів, глибоке їх розуміння та зведення до злагодженої несуперечливої системи мусить здійснюватися за умови обов'язкового урахування сучасної геополітичної ситуації. Лише у такому разі, на думку дисертанта, можливе чітке визначення національно-державних цілей, обґрунтування пріоритетних завдань, а також - досягнення доцільного співвідношення стратегії і тактики у межах обраного політичного курсу держави.

У цьому процесі Україна як молода незалежна держава має прагнути до створення стабільної системи міжнародного регіонального співробітництва - системи, що здатна забезпечити її сфери безпеки. Таке прагнення не тільки стимулює інтеграцію України у світове співтовариство, але й сприяє зростанню її впливу у різних регіонах, надає динаміку розвиткові торговельно-економічних зв'язків і виробничої кооперації, визначає пошук перспективних ринків збуту продукції тощо.

На думку дисертанта, науковий підхід до визначення національних інтересів України передбачає послідовне врахування істотних обставин розвитку української нації в процесі її генезису і до сьогодення. У цьому зв'язку сучасну українську націю можна трактувати у двох значеннях: у широкому розумінні - як відкриту поліетнічну спільноту, що історично склалася на території власне України і усвідомлює себе як український народ, як спільнота українських громадян. Це, на наш погляд, аж ніяк не суперечить більш вузькому розумінню української нації як етнічно однорідної спільноти осіб української національності, які проживають на території України та поза її межами. Перше віддзеркалює переважно сферу відносин державності й громадянства, друге - походження, виховання, культуру. При з'ясуванні конкретних національних інтересів мають братися до уваги обидва визначення.

Зазначається, що поняття “інтереси” не існує саме по собі. Воно є частиною тріади: цінності, інтереси і цілі. Отже: стосовно держави - це національні цінності, національні інтереси, національні цілі; стосовно особи - цінності, інтереси і цілі особи; стосовно суспільства - цінності, інтереси і цілі суспільства.

Висновок тут може бути таким. Стійкий характер корінних національних інтересів гарантує необхідний ступінь спадкоємності у внутрішній і зовнішній політиці держави, обумовлює її майбутнє, а для основної маси народу - життєво необхідну упевненість у завтрашньому дні. Все це, зумовлює стабільний стан і поступальний розвиток особи, суспільства і держави. Інакше кажучи, надбудовні структури суспільства, уряди можуть мінятися, а корінні національні інтереси повинні залишатися, виконуючи роль домінанти у визначенні магістральних (фундаментальних) напрямів не тільки в політиці, але і у всьому житті народу.

Розділ 2 “Правовий стан та сучасні небезпеки національній безпеці України” складається з двох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Правове забезпечення національної безпеки України в умовах геотрансформаційних процесів” виявляється важливий чинник успішного формування національної безпеки яким є усвідомлення того, що вона є системою для її складових елементів, і водночас - елементом систем безпеки вищого рівня (регіональної, колективної, міжнародної, глобальної). Саме тому її формування, на нашу думку, має відбуватися із закладенням таких параметрів її функціонування, які б давали змогу оптимізувати власну структуру з метою більш плідної взаємодії з іншими партнерами щодо забезпечення безпеки. Без урахування цього моменту, акцентування уваги лише на необхідності побудови внутрішньо узгоджених елементів, ігноруючи необхідність пристосовуватись до систем безпеки вищих рівнів, подальше існування системи національної безпеки України, на думку дисертанта, є безперспективним.

Одним з головних принципів, що має бути закладений у систему нормативно-правового забезпечення національної безпеки, є принцип, відповідно до якого унеможливлювалася б будь-яка узурпація усіх функцій одним з уповноважених державних органів щодо забезпечення національної безпеки, домінування одного органа над іншим. Принципами формування і забезпечення національної безпеки України, на наш погляд, мають стати: принцип верховенства права означає, що основою побудови законодавства у сфері забезпечення національної безпеки мають бути принципи забезпечення українських національних інтересів, справедливості, гуманізму, пріоритету інтересів української нації, їхній захист від зазіхань будь-якого рівня інтенсивності з боку інших націй, посадових осіб і державних органів, розумний баланс інтересів особи (також і меншин), нації і держави; принцип верховенства закону означає, що Закон України “Про національну безпеку України”, являтиме собою безпосереднє джерело всіх інших нормативних актів, що регулюють правові відносини держави й особи в сфері національної безпеки. Відповідно до цього принципу всі нормативно-правові акти щодо забезпечення національної безпеки мають відповідати не лише Конституції України, а й Закону України “Про національну безпеку України”; принцип верховенства Конституції полягає у відповідності даного законодавства (законодавства про національну безпеку країни) Основному Закону держави. Воно не може звужувати прав і свобод людини і громадянина, що надані їм Конституцією; принцип демократизму полягає у створенні юридичних механізмів щодо участі в забезпеченні національної безпеки широкого кола громадських організацій і тісного взаємозв'язку з уповноваженими органами державної влади в цій сфері. У більш абстрактній формі можна говорити про необхідність вироблення механізмів взаємодії державної і недержавної підсистем забезпечення національної безпеки в сфері окреслених питань; принцип соціальної доцільності уявляє собою застосування державою адекватних засобів реагування на динаміку соціальних явищ, у тому числі соціально-аномальних, з метою “цементування” балансу між об'єктивними потребами і можливостями держави щодо задоволення цих потреб і забезпечення інтересів - з іншого. Даний принцип у своїй основі, на наш погляд, закладає спроможність держави щодо реагування на динаміку соціальних явищ за допомогою застосування відповідного інструментарію, важливе місце серед якого посідають законодавчі важелі; принцип наукової обґрунтованості вимагає, щоб увесь інструментарій легітимації забезпечення національної безпеки базувався б на сучасних досягненнях науки і практики, застосуванні наукової системної методології, концепціях, міжнародному досвіді розв'язання зазначених питань; принцип системності і погодженості означає певну послідовність, поступовість у законотворчості, взаємозв'язок і взаємодію законодавчих актів як зсередини, якщо сукупність нормативних актів щодо забезпечення національної безпеки у своїй єдності буде утворювати нову якість, так і ззовні, якщо Закон України “Про національну безпеку України” буде погоджений з іншими законодавчими актами, що стосуються питань захисту конституційного ладу, територіальної цілісності, державного суверенітету і забезпечення національної безпеки; принцип пріоритетності загальновизнаних норм і принципів міжнародного права щодо національного законодавства означає узгодження аналізованого законодавства з нормами міжнародного, європейського права, з тими Конвенціями, угодами, які ратифікувала або до яких приєдналася Україна. У підрозділі 2.2. “Структура та види сучасних викликів і загроз національній безпеці України” зазначається, що реальна і потенційна загрози об'єктам безпеки (громадянину, суспільству, державі), що виходять від зовнішніх і внутрішніх джерел небезпеки визначає зміст діяльності щодо забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки. Прикладом зовнішніх джерел загрози національній безпеці можуть слугувати конфлікти різних масштабів і сфер прояву (територіальні претензії, о. Тузла), а внутрішніх джерел небезпеки - правовий вакуум у багатьох питаннях забезпечення національної безпеки, зловмисне чи незловмисне порушення діючого законодавства з питань національної безпеки. Тобто, робить висновок дисертант, сукупність джерел з притаманними їм видами дестабілізуючих факторів і відповідних умов формує цілий спектр загроз національним інтересам, що впливають на стан забезпечення національної безпеки.

Класифікація загроз ставить своїм завданням їх поділ за сутнісними ознаками на окремі групи, види. Якщо ця класифікація виконана досконало, то вона може надати точне уявлення про завдання кожної окремої групи загроз та про їх місце у загальній системі дестабілізації. Слід також враховувати і той факт, що закінченої структури викликів і загроз існувати не може, оскільки, цивілізаційний рух постійно піддається змінам, а відповідно виникають все нові виклики і загрози. А тому, у дисертації були виявлені основні класи, види та типи загроз як природного характеру так і виклики національним інтересам під дією людського фактору, що дало змогу визначити нове поняття загрозам національній безпеці України.

Розділ 3 “Внутрішня безпека України як складова єдиного загальноєвропейського безпекового простору” складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Транснаціональна злочинність як виклик світовому співтовариству” дисертант відштовхувався від “Положення IX Конгресу ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками” (1995 р.). Саме в ньому зазначено: “організована злочинність створює пряму загрозу національній і міжнародній безпеці і стабільності і є фронтальною атакою на політичні і законодавчі владні органи, а також створює загрозу самої державності. Вона порушує нормальне функціонування соціальних і економічних інститутів і компрометує їх, що призводить до втрати довіри до демократичних процесів”.

У зв'язку з цим дисертант вважає, що попередження даного виду злочинності, усунення причин і умов, що її породжують, стають проблемою загальною, інтернаціональною. Це, на думку дисертанта, викликає необхідність об'єднання зусиль вчених-теоретиків, юристів-міжнародників, фахівців-кримінологів і практичних працівників правоохоронних органів, а також активізацію співпраці держав в рамках універсальних і регіональних міжнародних організацій, таких як: Організація Об'єднаних Націй, Інтерпол, Європол, FATF (Financial Action Task Force on Money Laundering), Співдружність Незалежних Держав (СНД) і ін.

На основі проведеного компаративного аналізу міжнародних документів у сфері запобігання організованої злочинності, дисертантом запропоновано ряд принципових пропозицій щодо удосконалення сучасного правового механізму співпраці держав в боротьбі із злочинами транснаціонального характеру, впровадження у практичну повсякденну діяльність правоохоронних органів України. У підрозділі 3.2. “Нелегальна міграція, торгівля людьми - сучасні загрози національній безпеці України в геополітичному вимірі” досліджуються сучасний стан і головні тенденції цих явищ, заходи протидії на національному та наднаціональному (міжнародному) рівнях на підставі компаративного аналізу правових документів. Нелегальна міграція і торгівля людьми в цій роботі розглядається на рівні кримінального злочину міжнародно-правової ваги, що є не тільки прибутковим бізнесом, але й серйозною міжнародною загрозою безпеці всього людства. З огляду на геополітичну ситуацію в світі нелегальна міграція може використовуватися спецслужбами та неурядовими організаціями іноземних держав для цілеспрямованого підриву економіки і дестабілізації суспільного життя в Україні.

У форматі “Європейського простору правосуддя”, українській стороні, на нашу думку, слід визначити такі напрями спільної політики. Для забезпечення цивілізаційного процесу оскарження, протесту щодо незаконних дій ширше використовувати загальновизнані міжнародно-правові документи.

Оскільки торгівля людьми і нелегальна міграція є комплексною проблемою, протидія цим явищам повинна, на наш погляд, також бути комплексною, тобто із залученням як державних органів (по вертикалі), так і громадських організацій, що до речі активно використовуються міжнародним співтовариством.

Аналіз правового забезпечення протидії нелегальній міграції і торгівлі людьми в інших країнах свідчить, що потрібно приділяти особливо велику увагу жертвам цих злочинів (потерпілим), забезпеченню їх відповідним статусом, фінансовою підтримкою та гарантіями безпеки особи. Реалізація цих заходів повинна відбуватися в рамках Комплексної стратегії щодо протидії нелегальної міграції і торгівлі людьми під егідою ОБСЕ. Дисертант пропонує ініціювати запровадження в Україні комплексної багатосторонньої програми стабілізації міграційної ситуації і торгівлі людьми, одним з елементів якої був би її моніторинг за участю міжнародних організацій (ЄС, ОБСЄ, МОМ). Це підвищило б можливості залучення технічної допомоги ЄС та інших міжнародних організацій для посилення матеріально-технічного забезпечення східного і північного кордонів України, фінансування процедури депортації нелегальних мігрантів, повернення потерпілих на батьківщину та їх реінтеграція (притулок, медична допомога, психологічна допомога, поновлення паспортів, житло тощо).

ВИСНОВКИ

В цілому, серед висновків, що зроблені в дисертації, найважливішими є такі:

· Для вирішення завдань дослідження різних аспектів безпеки, формування і реалізації ефективної системи її забезпечення потрібні наукова і методологічна база, загальноприйнята для даної галузі діяльності мова професійного спілкування, відповідний категоріальний апарат.

· Із врахуванням історичного розвитку поняття “національна безпека” доведено, що розробка концептуальних положень теорії національної безпеки, як у розумінні західних науковців так і вітчизняних, повинна виходити із загального контексту національних інтересів та національних пріоритетів, без вирішення якої проведення обґрунтованої внутрішньої та зовнішньої політики принципове не можливе.

· Обґрунтована думка про те, що формування зваженої політики національної безпеки і ефективного механізму її реалізації неможливе без всебічного дослідження проблем забезпечення безпеки особи, суспільства і держави, розробки основних напрямів цієї політики і науково обґрунтованих принципів побудови систем забезпечення безпеки, глибокого аналізу умов і чинників, що впливають на ефективність їх функціонування.

· Зроблено акцент на тому, що забезпечення національної безпеки будь-якої держави може бути здійснене лише з системних позицій на основі врахування взаємних інтересів як окремих країн, так і світової спільноти в цілому. Це є однією з основних умов створення стійких міждержавних систем безпеки.

· Виходячи з історичного екскурсу поняття “національний інтерес”, автором проаналізована сутність та дана класифікація базових понять “національний інтерес” (види), “національні цінності”, “національні цілі” при формуванні національної безпеки в умовах геотрансформацій.

· Обґрунтована думка про те, що безпековий стан повинен ґрунтуватися на правовій, системно узгодженій базі нормативно-правового законодавства, на скоординованих (взаємоузгоджених) заходах суб'єктів забезпечення національної безпеки, на виробленій класифікації викликів і загроз національним цілям, цінностям, інтересам та шляхів їх локалізації (унеможливлення).

· Як негативне явище в нормативно-правовому забезпеченні сфери національної безпеки вказується на відсутність сучасного, вкрай потрібного, виваженого, опертого на міжнародні принципи Закону “Про національну безпеку України”, а щодо забезпечення внутрішньої стабільності (безпеки всередині країни), - нормативно-правового забезпечення діяльності правоохоронних органів і зокрема ОВС - Закону “Про органи внутрішніх справ України”, які необхідно терміново розробити та прийняти.

· Автором із врахуванням закордонного досвіду, обґрунтовано думку про необхідність створення і поступовий розвиток нової підсистеми національної безпеки - недержавної системи національної безпеки. Саме її існування дасть можливість говорити на міжнародному рівні про демілітаризацію силових структур, забезпечення ними відповідно до основного Закону - Конституції України, основних багатств демократичного суспільства - життя, здоров'я людини і громадянина.

· На підставі проведеного автором аналізу стану викликів і загроз національній безпеці України, розроблено поняття “загрози” та здійснено їх класифікацію, в якій були враховані виклики як природного характеру так і загрози, що випливають із суб'єктивного фактору (впливи людської діяльності). Окремо визначено етно-національний фактор (внутрішні загрози) загроз у зв'язку з тим, що Україна є країною з поліетнічним складом населення.

· Із врахуванням всіх ознак, різнопланових розумінь багатьма вченими, юристами, кримінологами, автором запропоновано власне бачення поняття “транснаціональна організована злочинність”.

· Для широкомасштабного наступу на транснаціональну організовану злочинність, її контроль, зменшення злочинних фінансових потоків, автором запропоновано розробити на рівні країн ООН системну програму протидії транснаціональній організованій злочинності і корупції, яка б базувалася на принципах міжнародного права: принципу співробітництва, принципу безумовного виконання міжнародних зобов'язань, принципу невтручання у внутрішні справи і принципу поваги прав людини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика - Авторський колектив/ Відп. редактор: Ю.І. Римаренко. - К.: КНТ, 2006. - 740 с. - (Людина. Суспільство. Поліція). - (текст автора на с. 25-44).

2. Пендюра М.М. Національні інтереси - фундаментальний елемент національної безпеки України в умовах євроінтеграції // Держава і право. - 2004. - № 26. - С. 48-52.

3. Пендюра М.М. Нелегальна міграція - сучасна загроза національній безпеці України в геополітичному вимірі // Держава і право. - 2004. - № 25. - С. 52-56.

4. Пендюра М.М. Правове забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції // Науковий вісник НАВС України. - 2005. - № 2. - С. 86-94.

5. Пендюра М.М. Транснаціональна злочинність як виклик світовому співтовариству // Міліція України. - 2005. - № 5. - С. 13-16.

6. Пендюра М.М. Співпраця правоохоронних органів щодо унеможливлення сучасних викликів і загроз // Науковий вісник КНУВС - 2006. - № 2. - С. 239-245.

7. Національна безпека та європейський вибір України // Україна 2005: поступальна хода до верховенства права: Зб. матер. конф. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. - С. 25-28.

8. Україна в європейському просторі безпеки // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право: Тези доповідей ІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 19-20 травня 2005 р. / За ред. В.Й. Лажніка і В.С. Федонюка. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім.. Лесі Українки, 2005. - С. 57-60.

9. Методологія дослідження Національної безпеки України як складової безпеки Європростору // “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності”: Зб. матер. конф. - К.: Академія Управління МВС України, 2006. - С. 17-21.

10. Проблеми європейської інтеграції в стратегії національної безпеки України:: польський варіант // “Досвід республіки Польща в державному будівництві”: Зб. матер. науково-практичної конференції. - К.: 2004.

11. Проблеми тероризму: деонтологічний аспект // “Актуальні проблеми поліцейської деонтології в сучасних умовах”: Зб. матер. конф. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2004.

12. Сучасні транснаціональні загрози національній безпеці України: нелегальна міграція, торгівля людьми // “Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти”: Збірник матеріалів XIV міжнародної історико-правової конференції. (4-7 вересня 2005 року, м. Севастополь).

АНОТАЦІЇ

Пендюра М.М. Національна безпека України в контексті сучасних європейських геополітичних трансформацій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2006.

Наукове дослідження присвячено теоретико-методологічним проблемам формування національної безпеки України з позицій системного підходу в умовах сучасних європейських геополітичних трансформацій, розробці нових категорій, їх узгодження з загальноприйнятими конституційними конструкціями, міжнародними документами, нормативно-правовим забезпеченням сфери національної безпеки, моніторингу сучасних викликів і загроз національним інтересам України, протидії транснаціональним викликам - організованій злочинності, нелегальній міграції, торгівлі людьми, тероризму.