Трудове правовідношення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Трудовий договір - підстава виникнення індивідуальних трудових відносин. Момент виникнення індивідуального трудового правовідношення прямо пов'язаний з укладення між працівником та працедавцем трудового договору чи контракту. «Для виникнення правовідношення потрібна подія або дія, передбачена нормою, але не створюваний нею юридичний факт. Для трудового правовідношення таким фактом є укладення трудового договору». «Трудове правовідношення виникає при укладенні трудового договору та припиняється з його розірванням». «Юридичною підставою для виникнення комплексу конкретних індивідуальних трудових відносин є трудовий договір, згідно з яким працівник включається в трудовий колектив, зобов'язується виконувати певну трудову функцію, підпорядковуючись єдиним правилам колективної праці, а підприємство як виробнича ланка, в якій відбувається безпосереднє поєднання робочої сили з засобами виробництва, зобов'язується оплачувати працівнику його працю та забезпечувати належні умови праці». Саме в межах трудового договору відбувається фактичне індивідуальне трудове відношення. У цьому ракурсі погоджуємося з О.І. Процевським у тому, що трудовий договір - це форма трудового правовідношення. «Правовими межами індивідуальних трудових відносин є рамки трудового договору. Індивідуальні трудові відносини - це відносини в межах трудового договору, відносини за межами договору - не відносяться до таких» - відзначають С.А. Іванов, Р.З. Лівшиць, Ю.П. Орловський. Відповідно до законодавства, зміст трудового договору складають умови про обов'язки і права його сторін. Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник, підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Таким чином, трудовий договір є не лише юридичним фактом, породжуючим виникнення конкретного індивідуального трудового правовідношення, але й юридичною основою для поширення на взаємовідносини сторін усього трудового законодавства. Звідси висновок: індивідуальне трудове правовідношення є продуктом взаємодії двох соціальних явищ - трудового права та індивідуального трудового відношення, адже суспільно-трудове правовідношення - це синтез матеріального змісту та його вольового опосередкування, котре має правову форму.

Як зазначає В.І. Попов, для правильного регулювання трудових відносин потрібно виокремити: по-перше, індивідуальний зв'язок, фактичне відношення, по-друге, ідеальний правовий зв'язок, по-третє, поєднання ідеального з матеріальним - юридичної форми з фактичним змістом.

Виходить, що трудовий договір та індивідуальне трудове правовідношення, як результат і наслідок укладення між працівником та працедавцем трудової угоди, явища взаємообумовлені і складають єдине ціле.

Можна навіть сказати, що трудовий договір - це індивідуальне трудове правовідношення в статиці, а індивідуальне трудове відношення - це трудовий договір в динаміці.

1. Трудовий договір, як підстава виникнення і форма існування індивідуального трудового правовідношення

Трудовий договір, як підстава виникнення і форма існування індивідуального трудового правовідношення у часі, тісно пов'язує права та обов'язки сторін по договору з правами і обов'язками їх в якості суб'єктів відповідного трудового правовідношення. Призначення трудового договору - встановити основні умови трудової діяльності працівника. Як говорить О.В. Прудивус, трудова діяльність, яка протікає в рамках трудового договору, характеризується такими правовими ознаками: це праця, яка здійснюється в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або у окремого громадянина (фізичної особи); вона здійснюється не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника, не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час і лише у випадках, встановлених в законі, - на певний термін; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в колективі працівників (трудовому колективі); виконання протягом встановленого робочого часу певної норми праці; отримання від роботодавця у встановлені терміни грошової винагороди за роботу, що виконується; забезпечення роботодавцем гарантій працівникам у встановлених випадках; участь роботодавця в фінансуванні соціального страхування працівника. Виходячи з цього, трудовий договір є підставою виникнення індивідуальних трудових відносин. Будучи підставою виникнення та існування у часі індивідуальних трудових правовідносин, трудовий договір виконує функцію їх специфічного регулятора. Він покликаний індивідуалізувати трудове правовідношення стосовно особи працівника та конкретного працедавця. Саме за допомогою трудового договору відбувається включення громадянина в трудовий колектив підприємства, установи, організації (до підпису трудового договору працівник залишається громадянином, після підписання - працівником).

Тобто, трудовий договір слід розглядувати в двох аспектах:

а) як юридичний факт, який є основною підставою виникнення індивідуальних трудових правовідносин, а також слугує передумовою для виникнення та існування правовідносин, тісно пов'язаних з індивідуальними;

б) як основний інститут трудового права, тобто система правових норм, регулюючих порядок прийняття на роботу, переведення на іншу роботу та припинення трудового договору. Звідси, характерними ознаками трудового договору слід вважати наступне.

По-перше, трудовий договір - це перш за все угода між двома сторонами (суб'єктами трудового права): працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. «Договір - це угода».

По-друге, трудовий договір містить основні права та обов'язки сторін. Працівник зобов'язується виконувати певну трудову функцію з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. «Договір - це комплекс взаємних прав та обов'язків, прийнятих на себе особами, які приймають в ньому участь».

По-третє, трудовий договір укладається між рівноправними основними суб'єктами трудового права та спрямований на взаємовигідне задоволення їх потреб за рахунок один одного. Оскільки однією з необхідних ознак будь-якої угоди є відсутність можливості у кожної з сторін нав'язувати іншій свої умови, укладення трудового договору можливе лише у тому випадку, якщо кожен з його учасників вважає його справедливим. При укладенні трудового договору сторони орієнтуються на те сприйняття справедливості, що є загальновизнаним в даному суспільстві. Укладення трудового договору передбачає обопільну свободу вибору його сторін. Свобода вибору полягає в тому, що вони можуть як укласти трудовий договір, так і не укласти, як встановити певні додаткові його умови, так і встановлювати їх. Л.Ю. Бугров підкреслює, що свобода праці працівників включає в себе наступне: добровільний порядок притягнення до праці; організацію праці, засновану на свідомому й творчому відношенні до праці; розподіл відповідно до здійсненої праці. В.В. Єршов пише, що трудовий договір є однією з «основних правових форм реалізації на практиці працівниками принципу свободи праці».

По-четверте, трудовий договір є підставою виникнення індивідуального трудового правовідношення найманого працівника, породжуючи це правовідношення та дію його в часі. За трудовим договором працівник стає членом відповідного трудового колективу. Отже, хоча трудовий договір і лежить в основі виникнення та існування індивідуального трудового правовідношення та поняття ці тісно пов'язані, але їх доцільно розрізняти. Ця різниця полягає у наступному: трудовий договір - це угода, тобто юридичний акт, а індивідуальне трудове правовідношення - це правовий зв'язок, який виникає на підставі трудового договору. Основна функція трудового договору - забезпечити дію у часі індивідуального трудового право-відношення, регулювати його зміст.

По-п'яте, трудовий договір - є результатом специфічного прояву індивідуально-договірного методу правового регулювання трудових відносин, адже у змісті договору персоніфікуються такі умови, як: місце роботи, трудова функція, термін роботи та інші, у тому числі і додаткові трудові пільги, переваги, які встановлюються за згодою сторін. Вважаємо, що трудовий договір надає досить широкі можливості для урахування інтересів та здібностей працівника, оскільки забезпечує диференційований підхід в оцінці ділових здібностей людей. Адже однакових працівників за своїм інтелектуальним, професійним, фізичним потенціалом практично не існує, а тому "гнучкий" підхід у правовому регулюванні праці окремих працівників може забезпечити тільки індивідуальне правове регулювання. Індивідуальне правове регулювання здійснюється шляхом конкретизації загальних приписів, що містяться в нормах трудового права, загальних прав і обов'язків, пов'язаних з реалізацією принципу «можна робити усе, що не заборонено законом». Правовим вираженням і безпосереднім відображенням індивідуального правового регулювання специфічних умов праці і є трудовий договір.

По-шосте, трудовий договір - це договір, що характеризується особистим характером, а тому він гарантує, охороняє особистість найманого працівника від незаконних умов праці, що можуть спричинити працівнику як моральну шкоду, шкоду його трудовій честі, гідності, його «моральному розвитку», так і фізичну. Так, на думку професора О.І. Процевського, яка поділяється в роботі, матеріалізація юридичних гарантій права на працю проявляється саме в укладенні трудового договору.

По-сьоме, за допомогою трудового договору (контракту) можна як найшвидше, найоперативніше врахувати динаміку соціальних та виробничих умов, з якими стикаються сторони трудового договору у процесі праці. Закріплюючи право сторін договору змінювати за взаємною згодою певні умови праці, законодавець тим самим не віддає перевагу виробничому інтересу в цілому або інтересу особистому, як окремо взятому, а розраховує на вирішення питання комплексно, з урахуванням законних інтересів обох сторін трудового договору, чим забезпечує ефективність трудової діяльності і стабільність правовідношення.

По-восьме, трудовий договір як документ, фіксує наміри сторін діяти певним чином. Права і обов'язки сторін встановлені в трудовому договорі реалізуються у подальших діях сторін.

Такий підхід до з'ясування суті, змісту та основних ознак трудового договору дозволяє визначити його поняття як об'єктивовані у вигляді взаємопов'язаних прав та обов'язків наміри сторін діяти відповідно до встановлених у ньому основних і додаткових умов та трудового законодавства України.

Отже, дослідження передумов виникнення індивідуальних трудових правовідносин, а також точок зору вчених на предмет трудового права та місце в ньому індивідуальних трудових відносин, дали можливість зробити такі висновки:

1. Індивідуальні трудові відносини складають ядро предмета трудового права. З їх існуванням пов'язується існування інших відносин, які охоплюються предметом трудового права (відносини, тісно пов'язані з трудовими).

2. В основі індивідуальних трудових відносин лежить праця. Праця, насамперед, процес, який здійснюється між людиною і природою, тобто процес, в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речей між собою та природою. З іншого боку праця, як специфічний процес, є можливою лише за сумісної діяльності людей, у спілкуванні один з одним.

3. Роль праці в розвитку людини і суспільства полягає не лише в створенні матеріальних та духовних цінностей, призначених для задоволення потреб людей, але й у розвитку самих працівників, які набувають навички, розкривають свої здібності, поповнюють та збагачують знання.

4. Праця виступає в якості суспільної діяльності, яка передбачає певні форми суспільної організації, за допомогою яких досягається потрібний рівень узгодженості індивідуальних та групових дій для досягнення життєво важливих цілей.

5. Трудове правовідношення - це різновид суспільного зв'язку який виникає в результаті впливу норм трудового права на відносини в сфері застосування найманої праці. Звідси: трудове відношення - це різновид суспільних відносин, а трудове правовідношення - це різновид правових відносин.

6. До ознак трудового правовідношення слід віднести наступні: по-перше, воно є правовою формою фактично існуючого суспільно-трудового відношення. По-друге, ґрунтується на вільному волевиявленні його сторін: працівників та роботодавців. По-третє, має безперервний характер, бо не припиняється після закінчення кожного робочого дня. По-четверте, відноситься до активного типу, адже обов'язки в ньому мають позитивний зміст - необхідність здійснювати певні дії. По-п'яте, правовідношення має вольовий характер. По-шосте, обов'язковим елементом трудового правовідношення є особистісний елемент. Громадянин, який укладає договір і набуває статусу працівника, має не тільки матеріальний інтерес - одержувати заробітну плату та інші матеріальні блага. Праця для нього - це також і основна форма його самовираження в суспільстві, в колективі, виходячи з існуючих в них моральних критеріїв, орієнтирів, прав людини як особистості. У суспільстві, в колективі вона виступає не тільки як працівник, а й як особистість зі своїми інтересами. Вони невіддільні від праці, від трудової діяльності, від його здатності виконувати ту чи іншу роботу. По-сьоме, трудове правовідношення має регулярний характер, адже воно визначає конкретну поведінку суб'єктів трудового права і вносить елемент урегульованості й порядку в суспільно-трудову практику.

7. Відносини тісно пов'язані з трудовими можна згрупувати в такі групи: відносини, які передують трудовим; відносини, які виникають і розвиваються паралельно з трудовими; відносини, які випливають з трудових.

8. Відносини, які передують трудовим правовідносинам виникають і розвиваються до трудових та припиняють свою дію в зв'язку з появою останніх: правовідносини щодо працевлаштування, професійної підготовки персоналу на виробництві. До відносин, які виникають і розвиваються паралельно з трудовими, слід віднести правовідносини по нагляду за охороною праці, організаційно-управлінські правовідносини, по розгляду трудових спорів. Відносинами, які випливають з трудових, є такі правовідносини, що виникають в зв'язку з припиненням трудових і мають за мету або матеріальне забезпечення звільненого працівника або його поновлення на роботі.

9. Правове відношення є способом перетворення або умовою існування суспільного відношення. Якщо суспільне відношення існує спочатку саме по собі, потім перетворюється на правове відношення, а після того, як втрачає юридичний характер зберігається, як відношення суспільне, то в цьому разі правове відношення виступає як спосіб перетворення суспільного відношення.

2. Зв'язок трудового договору з індивідуальним правовідношенням

У випадку, коли суспільне відношення періодично виникає та припиняється за наявності певної сукупності зовнішніх обставин, але при цьому завжди виникає як правове відношення, припиняючись одночасно з тим, як воно втрачає юридичний характер, то таке правове відношення виступає як умова існування суспільного відношення.

До елементів правовідношення, що утворюють його склад слід відносити:

1) суб'єкти правовідношення;

2) об'єкт правовідношення;

3) зміст правовідношення, який складається з зафіксованих в нормах права суб'єктивних прав і юридичних обов'язків його учасників (юридичний зміст) та реально здійснюваних суб'єктами правовідносин дій, спрямованих на реалізацію належних їм суб'єктивних прав та виконання покладених на них юридичних обов'язків (фактичний зміст).

Ознаками індивідуального трудового правовідношення є:

а) двосторонній вольовий зв'язок між працівником та працедавцем або уповноваженим ним органом;

б) цей зв'язок має правовий характер, бо визначається нормами трудового права;

в) двосторонній вольовий добровільний зв'язок виникає внаслідок укладення трудового договору;

г) індивідуальні трудові правовідносини виступають як форма наслідок чи умова існування фактичних індивідуальних трудових відносин; д) внаслідок укладання трудового договору у сторін індивідуального трудового правовідношення виникають взаємні права та обов'язки, відповідно до яких працівник зобов'язується виконувати певну трудову функцію, підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку, а працедавець мусить оплачувати працю працівника та створювати необхідні для високоякісної трудової діяльності останнього умови.

Індивідуальне трудове правовідношення - це добровільне, вольове, двостороннє, безперервне, врегульоване нормами трудового права відношення, яке виникає між працівниками та працедавцями внаслідок реалізації громадянами України права на працю та укладення трудового договору.

Трудовий договір є юридичним фактом, породжуючим виникнення конкретного індивідуального трудового правовідношення, а також юридичною основою для поширення на взаємовідносини сторін усього трудового законодавства.

Трудовий договір та індивідуальне трудове правовідношення, як результат і наслідок укладення між працівником та працедавцем трудової угоди, явища взаємообумовлені і складають єдине ціле. Можна навіть сказати, що трудовий договір - це індивідуальне трудове правовідношення в статиці, а індивідуальне трудове відношення - це трудовий договір в динаміці. Однак необхідно розрізнювати поняття «трудовий договір» і «індивідуальне трудове правовідношення». Ця різниця полягає у наступному: трудовий договір - це угода, тобто юридичний акт, а індивідуальне трудове правовідношення - це правовий зв'язок, який виникає на підставі трудового договору.

За юридичною природою трудовий договір є договором про працю між роботодавцем і найманим працівником. Трудовий договір - універсальна модель найму. Будь-який працівник здає в найом власнику засобів виробництва (роботодавцю) свою здатність до праці. Слід підкреслити, що з точки зору права не має різниці чи працює особа за трудовим договором на державному підприємстві, установі, чи у колективному господарстві, чи у приватного власника.

Всі наймані працівники мають однаковий правовий статус, і будь-який власник зобов'язаний додержуватись всіх правил і гарантій щодо них, передбачених трудовим законодавством.

Характерними ознаками трудового договору слід вважати наступне:

По-перше, трудовий договір - це перш за все угода між двома сторонами (суб'єктами трудового права): працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

По-друге, трудовий договір містить основні права та обов'язки сторін. Працівник зобов'язується виконувати певну трудову функцію з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

По-третє, трудовий договір укладається між рівноправними основними суб'єктами трудового права та спрямований на взаємовигідне задоволення їх потреб за рахунок один одного. Укладення трудового договору передбачає обопільну свободу вибору його сторін.

По-четверте, трудовий договір є підставою виникнення індивідуального трудового правовідношення.

По-п'яте, трудовий договір - є результатом специфічного проявуіндивідуально-договірного методу правового регулювання трудових відносин, адже у змісті договору персоніфікуються такі умови, як: місце роботи, трудова функція тощо.

По-шосте, трудовий договір - це договір, що характеризується особистим характером, а тому він гарантує, охороняє особистість найманого працівника від незаконних умов праці, що можуть спричинити працівнику як моральну, так і фізичну шкоду.

По-сьоме, за допомогою трудового договору (контракту) можна якнайшвидше, найоперативніше врахувати динаміку соціальних та виробничих умов, з якими стикаються сторони трудового договору у процесі праці.

По-восьме, трудовий договір як документ, фіксує наміри сторін діяти певним чином. Права і обов'язки сторін встановлені в трудовому договорі реалізуються у подальших діях сторін.

Трудовий договір - це об'єктивовані у вигляді взаємопов'язаних прав та обов'язків наміри сторін діяти відповідно до встановлених у ньому основних і додаткових умов та трудового законодавства України.

3. Індивідуальний трудовий договір у російському законодавстві

Поняття та зміст індивідуального трудового договору:

Ґрунтуючись на положення ст.ст. 7,8,9, “Закону про працю в РК” визначення індивідуальному трудовому договору можна дати наступне - це двостороння угода між працівником і роботодавцем у письмовій формі, по якій працівник зобов'язується виконати роботу з певної спеціальності, кваліфікації або посаді з виконанням актів роботодавця, а роботодавець зобов'язується вчасно й у повному обсязі виплачувати працівникові заробітну плату й інші, передбачені законодавством і угодою сторін, грошові виплати, забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю й колективний договір.

Індивідуальний трудовий договір має ознаки:

- працівник зобов'язується виконати роботу, що ставиться до певного роду діяльності, певну трудову функцію;

- необхідно особиста трудова участь працівника в передбаченій діяльності роботодавця;

- працівник повинен підкорятися актам роботодавця, зокрема, правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- роботодавець зобов'язаний виплачувати працівникові заробітну плату по заздалегідь установлених нормах, у грошовій формі, не нижче мінімального розміру, установленого законодавством.

Індивідуальний трудовий договір може містити пільги, переваги для окремих працівників. Під змістом будь-якого договору розуміються його умови. Вони визначають права та обов'язки сторін. Можна виділити дві групи умов трудового договору: необхідні (обов'язкові).

Необхідні умови - це такі, при відсутності яких трудовий договір не може бути, а отже, і не може виникнути реальне трудове правовідношення. До них відносяться умови:

1) про місце роботи (підприємство, організація і т.п., розташовані на день укладання договору в певній місцевості);

2) про трудову функцію працівника, що буде виконувати працівник, тобто спеціальності, кваліфікації, посади;

3) про розмір заробітної плати працівника й охорони праці;

4) про строк індивідуального трудового договору;

5) про дату початку здійснення трудових обов'язків;

6) про характеристику умов праці, гарантіях і компенсаціях працівникам за важку фізичну роботу або роботу в шкідливих або небезпечних умовах праці;

7) про режим робочого часу й часу відпочинку;

8) про права й обов'язки сторін;

9) про порядок зміни, розірвання та пролонгації індивідуального трудового договору;

10) про порядок виплати компенсацій і надання гарантій;

11) про відповідальність сторін.

Трудова функція (рід заняття) визначається шляхом встановлення сторонами договору професії, спеціальності, кваліфікації для робітника або посади для службовця, по якій він буде працювати. Професія - це вид трудової діяльності, обумовлений характером і метою трудових функцій, наприклад, будівельник, лікар, викладач, юрист і т.д.

Спеціальність - це більше дробовий розподіл професії, один з її різновидів. Спеціальність залежить від характеру навичок і знань по даній професії. Наприклад: лікар - терапевт, хірург, окуліст; будівельник - тесля, муляр, маляр і т.д.

Кваліфікація - це ступінь і вид професійної навченості, тобто рівень підготовки, досвіду, знань по даній спеціальності, обумовлений для робочих розрядами робіт, які вони можуть виконувати (наприклад, слюсар 3 або 5-го розряди), а для службовців - фаховою освітою, досвідом, займаною посадою, званням. Необхідною умовою індивідуального трудового договору є угода про початок часу роботи (місяць, число, рік) і термін дії договору. Це питання вирішується за згодою роботодавця із працівником. Законодавством передбачається висновок індивідуального трудового договору на:

1) невизначений строк;

2) певний строк;

3) час виконання певної роботи або на час заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Оплата праці - істотна умова індивідуального трудового договору. Державою визначені правові основи соціального захисту працюючі республіки в області оплати праці й рівноправності всіх форм власності, а також гарантії з боку держави на оплату праці не нижче встановленого мінімального розміру. Додаткові умови можуть бути найрізноманітнішими, але вони не повинні суперечити чинному законодавству. До їхнього числа ставляться, наприклад, установлення іспитового терміну.

Порядок укладення ІТД:

Порядок укладення ІТД - це прийом громадянина на роботу. Законодавство встановлює певний порядок прийому. Укладення трудового договору це одночасно прийом, зміна (перевід на іншу роботу) і припинення трудового договору. Ст.4 Закону «Про працю в РК» установлює гарантії при прийомі на роботу. Ніхто не може бути обмежений у трудових правах або одержувати які-небудь переваги при їхній реалізації залежно від статі, віку, раси, національності, мови, майнового і посадового положення, місця проживання, відношення до релігії, переконань, приналежності до громадянства, суспільним об'єднанням, а також інших обставин, не пов'язаних з діловими якостями працівника й результатами його праці. ІТД укладається в писемній формі, складається у 2-х примірниках, підписується роботодавцем і працівником (ст.12). Одночасно керівник видає наказ про прийом на роботу, що доводиться працівникові під розписку. Несвоєчасне оформлення прийому на роботу не є підставою визнання трудового договору недійсним. Більше того, якщо досягнуто згоди між працівником і роботодавцем про прийняття-надходження на роботу, але з якої-небудь причини не оформлений ІТД, то дія угоди починається з моменту фактичного допуску до роботи. Трудова дієздатність (ст.11 Закону «Про працю в РК») наступає з 16 років. При укладанні договору з особами, що не досягли 16 років, ІТД може бути укладений тільки за згодою батьків (опікунів, піклувальників), при отримані підлітком середньої освіти або залишенні загальноосвітнього навчального закладу, необхідно при цьому обов'язковий медичний огляд.

Працівники, що не досягли 18 років, не допускаються на важкі роботи, роботи зі шкідливими умовами праці, роботи, пов'язані з виробництвом, зберіганням і торгівлею спиртними напоями, тютюном і роботи, виконувані вахтовим методом. При укладенні ІТД роботодавець вправі вимагати у працівника документи, що підтверджують його трудову діяльність - посвідчення особи, свідчення про присвоєння індивідуального коду, пенсійний договір, свідоцтво про народження (для осіб молодших 16 років), документ про освіту або професійну підготовку. У свою чергу в працівника є право вимагати в роботодавця видати йому довідку із вказівкою спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи й розміру заробітної плати, характеристику-рекомендацію й інші документи про роботу. Відповідно до Закону «Про працю в РК» працівник має право укладати індивідуальні трудові договори з декількома роботодавцями на основі неповної тривалості робочого часу. Мова йде про сумісництво виконанні працівником, крім основної, іншої регулярно оплачуваної роботи, на умовах ІТД у вільний від основної роботи час.

Робота за сумісництвом має ряд особливостей:

- кількість договорів по сумісництву залежить від бажання працівника;

- дозвіл роботодавця по основному місцю роботи на сумісництво не потрібен;

- тривалість робочого часу за сумісництвом не може перевищувати половини тривалості норми робочого часу, установленого для відповідної категорії працівників;

- державні службовці не вправі займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім педагогічної, наукової або іншої творчої діяльності.

Однією з додаткових умов ІТД може бути встановлення випробування при прийомі на роботу. (ст.ст.15,16 Закону «Про працю в РК»). Мета випробування - визначити професійну приналежність працівника. При досягненні угоди між працівником і роботодавцем про встановлення випробувального терміну необхідно враховувати наступні положення Закону “Про працю в РК”:

- умова про випробування повинне бути зазначене в ІТД;

- строк випробування не може перевищувати трьох місяців;

- працівники, прийняті з умовою проходження випробування, користуються тими ж правами й несуть такі ж обов'язки, що й інші працівники;

- у випадку призначення працівника до закінчення терміну випробування на вищестоящу посаду, працівник уважається минуле випробування при прийомі на роботу.

Висновки

1. Зміст індивідуального трудового правовідношення можна умовно розділити на матеріальний і вольовий або юридичний. Так, фактична діяльність працівника та роботодавця є матеріальним змістом індивідуального трудового правовідношення.

2. Правовідношення завжди реальне (персоніфіковане) суспільне відношення, врегульоване нормами права, яке існує між конкретними соціальними суб'єктами.

А норми права можуть реалізуватися й поза межами конкретних правовідносин.

3. Поняття “суб'єкт правовідношення” і “учасник правовідношення” характеризують соціального суб'єкта тільки як сторону певного конкретного суспільного відношення, врегульованого нормами права. А тому вони є тотожними, синонімічними, такими, що характеризують одне правове явище, один з елементів правовідношення.

4. Суб'єкти трудового права та суб'єкти (учасники) індивідуальних трудових правовідносин співвідносяться як ціле і частина. Поняття “суб'єкти трудового права” має загальний характер, а “суб'єкти індивідуальних трудових правовідносин” - конкретний.

5. Суб'єктами індивідуальних трудових правовідносин є працівник та роботодавець.

6. Статус працівника набувають особи, які реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору з тим чи іншим роботодавцем.

7. Слід розрізняти фактичну здатність до праці та здатність до праці як правову категорію, тобто трудову правосуб'єктність. Перша виникає набагато раніше другої, визначає і лежить в її основі.

8. Суб'єктом індивідуальних трудових правовідносин особа стає не з моменту виникнення у неї фактичної здатності до праці, а з появою здатності до праці як правової категорії, тобто трудової правосуб'єктності.

9. Роботодавцем може бути фізична або юридична особа, яка володіє трудовою правосуб'єктністю. Трудова правосуб'єктність роботодавця-фізичної особи виникає по досягненню нею повноліття та при наявності дієздатності. Трудова правосуб'єктність роботодавця-юридичної особи виникає з моменту державної реєстрації.

10. До основних ознак юридичної особи як суб'єкта індивідуальних трудових відносин слід віднести наступні з них:

1) можливість приймати і звільняти працівників;

2) майнова самостійність;

3) здатність забезпечувати умови праці, необхідні для трудової діяльності працівників;

4) дисциплінарні повноваження;

5) можливість бути позивачем та відповідачем у суді.

11. Юридична особа-роботодавець - це підприємство, установа чи організація будь-якої організаційно-правової форми, що має право укладати трудовий договір з громадянами, може бути відповідачем і позивачем у суді та здатне організовувати і забезпечувати визначені законодавством про працю умови трудової діяльності працівників.

12. Під трудовою правосуб'єктністю юридичної особи розуміється здатність та можливість бути суб'єктом трудових правовідносин і набувати необхідні для виконання своїх уставних цілей та організації праці працівників права і обов'язки.

13. Під роботодавцем слід розуміти фізичну чи юридичну особи, які мають трудові права та обов'язки і використовують їх для створення робочих місць, найму робочої сили та створення необхідних умов для трудової діяльності працівників. трудовий законодавство правовідношення

Размещено на Allbest.ru