Інтереси в цивільному праві: сутність, місце та особливості захисту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет

внутрішніх справ

Інтереси в цивільному праві: сутність,

місце та особливості захисту

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Чепис Олеся Іванівна

Харків - 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Оптимальність реалізації цивільно-правових норм багато в чому залежить від того, наскільки повно та збалансовано будуть враховані й забезпечені за допомогою права інтереси окремих осіб (фізичних та юридичних), їх груп, суспільства в цілому та його прошарків. Саме ця обставина є вирішальною в побудові соціально орієнтованої ринкової економіки та попередженні численних конфліктів, що виникають у разі колізії, конкуренції, різкого протистояння інтересів зазначених осіб.

Право опиняється в епіцентрі проблеми інтересів у плані їх виявлення, нормативного закріплення та захисту. Складні суспільні явища, що підлягають регулюванню правом є поєднанням різних інтересів - економічних, соціальних, політичних і т.д. Інтенсивний розвиток і диференціація соціальних інтересів висунули в розряд першочергових завдання адекватного правового їх вираження, забезпечення та захисту від посягань. Успішне виконання правом його функцій соціального регулювальника та засобу організації суспільного життя можливе лише при правильному поєднанні юридичних механізмів із соціальними інтересами людей, оскільки будь-яка норма права так чи інакше пов'язана з конкретним інтересом.

Позитивним кроком у цьому напрямку стало прийняття Цивільного кодексу України, який підтримав ідею про життєздатність категорії “інтерес” як самостійного об'єкта охорони та захисту. Це означає наділення громадян і організацій правом на звернення до суду й інших органів за захистом не тільки суб'єктивних прав, а й інтересів, що відображає міру їх поваги державою, а також міру їх гарантованості та реальності. Таким чином, в Україні до суду може звернутися всяка зацікавлена особа, що вважає порушеними свої цивільні інтереси. Це вимагає однозначної впізнанності інтересу як об'єкта охорони та захисту, оскільки розв'язання цих завдань пов'язане з відповіддю на питання про сутність цивільного інтересу.

Актуальність обраної теми полягає в наступному:

1. Цивільний та Цивільно-процесуальний кодекси України активно використовують поняття „інтереси” та „законні інтереси”, не даючи при цьому ні визначення цих понять, ні вказівки на їх особливості чи ознаки. Нічого не сказано й про різницю між суб'єктивним цивільним правом і законним інтересом. Складається враження, що це абстрактне поняття без фіксованого змісту.

2. На сьогодні відсутнє не тільки законодавче визначення, але й комплексне наукове дослідження проблеми інтересу в праві взагалі та цивільному праві зокрема.

3. Глава 3 ЦКУ містить ст. 15, у якій сказано, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цим положенням законодавець надає інтересу статусу самостійного об'єкта захисту. Однак, на відміну від суб'єктивного права, про підстави захисту не сказано нічого.

Науково-теоретичною базою дисертації стали теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі теорії держави та права, римського, цивільного, господарського, процесуального, адміністративного права різних періодів (дореволюційного, радянського та сучасного).

Науково-теоретичне підґрунтя підготовки та проведення дослідження мали праці: С. Алексєєва, М. Баймуратова, Ю. Бисаги, О. Вінник, В. Грибанова, Р.Гукасяна, І. Дзери, А.Запорожця, О.Марцеляка, Р. Ієринга, О. Іоффе, Д. Керімова, О. Кімова, Н. Кляус, М. Коркунова, О. Малько, С. Михайлова, М. Першина, З. Ромовської, О. Скакун, В. Сєрьогіна, Ю. Тихомирова, Н. Улаєвої, К. Ушинського, А. Хакімуліна, Д. Чечота, Я. Шевченко, Г. Шершеневича, С. Шимон, О. Юрченко та ін.

Нормативними джерелами стали Конституція України, Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Сімейний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України, укази Президента, декрети та постанови уряду, відомчі нормативні акти, а також низка нормативно-правових актів зарубіжних країн тощо.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з формуванням та реалізацією інтересів.

Предметом дисертаційного дослідження є інтереси в цивільному праві. У дисертації, зокрема, досліджуються теоретичні проблеми сутності категорії «інтерес», визначення місця та ролі інтересів у цивільно-правовому регулюванні та особливостей їх захисту.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування науково-теоретичних та практичних висновків щодо подальшого вдосконалення інституту інтересу в цивільному праві на основі системного наукового аналізу сутності інтересу, його місця в цивільному праві України.

Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена розв'язанню таких завдань:

розглянути еволюцію поглядів філософів та вчених-юристів на категорію інтересу (інтерес - суб'єктивний, інтерес - об'єктивний, інтерес - діалектичний, концепція дворівневого інтересу ) та дати її авторське визначення;

визначити роль інтересу в праві загалом та в цивільному праві зокрема. З'ясувати, чи може інтерес виступати критерієм розмежування права на приватне і публічне, а також дослідити проблему гармонійного поєднання приватних та публічних інтересів, а також приватно-правових та публічно-правових засобів у механізмі цивільно-правового регулювання;

з'ясувати різницю між термінами “інтерес”, “законний інтерес”, “охоронюваний законом інтерес” та уточнити доцільність їх застосування у чинному цивільному законодавстві України;

проаналізувати проблему співвідношення суб'єктивного права та законного інтересу шляхом дослідження ключових концепції і дати авторське визначення законного та охоронюваного законом інтересів, їх основних ознак, дати визначення суб'єктивного цивільного права на основі інтересу;

сформулювати алгоритм трансформації соціально-економічних (фактичних) інтересів у законні інтереси, охоронювані законом інтереси та суб'єктивні права;

проаналізувати структуру цивільного охоронюваного законом інтересу;

розглянути охоронюваний законом інтерес як самостійний об'єкт захисту, а також систему способів та засобів захисту охоронюваного законом інтересу в цілому, та зокрема практичну реалізацію окремих її складових частин;

надати пропозиції по вдосконаленню чинного цивільного законодавства України щодо закріплення категорії “інтерес”.

Методологічна основа дослідження. При проведення дисертаційного дослідження дисертантка керувалася загальнонауковим діалектичним методом та окремими науковими методами історичного, порівняльного, догматичного і системно-структурного аналізу. Так, зокрема, за допомогою діалектичного методу досліджується формування та розвиток категорії „інтересу”, місце та роль публічних і приватних інтересів в цивільному праві. Історичний метод дозволив дослідити передумови виникнення, а також зміну підходів щодо змісту та ролі категорії „інтересу” в різні періоди розвитку цивілістичної науки як в Україні так і за кордоном. Порівняльний метод використовувався для виявлення особливостей формування інтересу як особливої категорії цивільного права в різних країнах. Догматичний метод дозволив проаналізувати зміст норм чинного законодавства щодо цих питань, а метод системно-структурного аналізу - визначити місце інтересів у загальній структурі права та у системі цивільного права, зокрема.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням правових проблем визначення сутності категорії „інтереси”, місця інтересів у цивільно-правовому регулюванні та особливостей їх цивільно-правового захисту. У роботі дається вирішення низки інших теоретичних проблем, а також обґрунтовані та визначені основні напрями вдосконалення чинного цивільного законодавства України, що закріплює зазначену категорію. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:

І. Уперше:

1) описано алгоритм трансформації фактичних інтересів у законні та охоронювані законом інтереси. Виглядає він наступним чином: фактичні інтереси проходять стадію перевірки на відповідність закону, в результаті якої відсіюються незаконні інтереси. Залишаються законні інтереси, яким для реалізації надається інструмент у вигляді суб'єктивних цивільних прав. Ті законні інтереси, котрі в силу економічних, якісних та кількісних причин залишилися не опосередкованими правовими нормами, ми пропонуємо іменувати охоронюваними законом інтересами;

2) обґрунтовано використання в цивільно-правових актах єдиного поняття “охоронювані законом інтереси” як однопорядкового із суб'єктивним цивільним правом, але не тотожного йому;

3) визначено структуру охоронюваного законом інтересу, яка включає два елементи: а) фактичну можливість (простий юридичний дозвіл) користуватися конкретним соціальним благом у рамках загальних дозволів та б) юридичну можливість звернутися за захистом у випадку деформації фактичної можливості;

4) обґрунтовано критерії розмежування таких категорії як „охоронюваний законом інтерес” та „охоронний інтерес”. Охоронюваний законом інтерес - це соціальний інтерес, не опосередкований регулятивним суб'єктивним правом, який отримує визнання з боку закону шляхом надання його суб'єкту охоронного суб'єктивного права як засобу захисту цього інтересу. Охоронний інтерес - виникаючий одночасно із охоронним суб'єктивним правом інтерес, що реалізується в процесі захисту регулятивного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

ІІ. Удосконалено:

1) теоретичне тлумачення категорії „інтерес”. Запропоновано авторське визначення та власний погляд на сутність та місце інтересу в юридичній науці;

2) визначення суб'єктивного цивільного права, до змісту якого запропоновано включити категорію „інтерес”. Суб'єктивне цивільне право - це врегульована цивільно-правовими нормами міра можливої поведінки суб'єкта, спрямована на реалізацію його законних інтересів.

3) наукові положення щодо місця категорії „інтерес” в цивільному праві, її зв'язку з іншими поняттями, а також самостійної ролі інтересу в окремих інститутах цивільного права.

ІІІ. Дістало подальшого розвитку:

1) з'ясування співвідношення категорій “інтерес” та “суб'єктивне цивільне право”; вказано на спільні та відмінні риси між ними;

2) теоретичне обґрунтування положення про те, що критерієм виокремлення приватного права від публічного права у системі позитивного права цілком здатний виступати саме інтерес суб'єктів правовідносин, оскільки він дозволяє рельєфно визначити власне юридичну специфіку означеної галузі;

3) обґрунтування можливості використання окремих способів захисту суб'єктивних цивільних прав для захисту охоронюваних законом інтересів, та, відповідно до цього, запропоновано внести окремі зміни та доповнення до цивільного законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний із державною науковою програмою “Правові засади розбудови державності”. Тема дослідження пов'язана із комплексною тематикою науково-дослідної роботи Інституту держави і права країн Європи Ужгородського національного університету „Державно-правове будівництво в країнах Європи”, одним з виконавців якої була дисертантка.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у подальших теоретичних дослідженнях поняття інтересу як загальнотеоретичної категорії та зокрема інтересу в цивільному праві, механізм його правового захисту, а також у навчальному процесі та в ході вдосконалення законодавства України (Цивільного, Господарського, Сімейного кодексів тощо). Положення цієї роботи були використані в навчальному процесі під час викладення курсу “Цивільне та сімейне право України” в Ужгородському національному університеті.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на засіданнях кафедри цивільного права Ужгородського національного університету; науково-практичних конференціях різних рівнів.

Результати дослідження були оприлюднені: на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету УжНУ (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 22 лютого 2007 року); на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету УжНУ (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 25 лютого 2009 року); на міжнародному науково-практичному круглому столі „Україна-ЄС: правові, політичні, соціальні та економічні аспекти інтеграції” (Ужгородський національний університет, Інститут держави і права країн Європи, Науковий центр Європейських досліджень, м. Ужгород, 26 червня 2009 року).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження опубліковані автором у п'яти наукових статтях у фахових виданнях України і одних тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 230 сторінок машинописного тексту, з них список використаних джерел складає 28 сторінок (330 джерел).

Основний зміст роботи

У вступі розкривається сутність і стан проблеми правового забезпечення збалансованого врахування та реалізації інтересів у цивільно-правових відносинах; обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; визначається його мета та завдання; формулюється наукова новизна і викладаються основні положення, які характеризуються новизною; висвітлюється практичне значення та апробація результатів дослідження; вказуються публікації за результатами дослідження.

Розділ 1. “Сутність категорії інтересу. Значення інтересів для формуванні цивільного права” складається з 2 підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та зміст категорії „інтерес” аналізується ступінь дослідження категорії інтересу в науковій літературі та різні точки зору щодо природи інтересу як загальнонаукової категорії. Акцентується увага на історії становлення та застосування цього поняття у філософсько-правовій літературі. Вказується на співвідношення категорії „інтерес” із такими поняттями: 1) інтерес - потреба; 2) інтерес - ціль; 3) інтерес - благо; 4) інтерес - соціальна потреба; 5) інтерес - діяльна позиція. В контексті цього висловлюється авторська думка, що змістом інтересу є соціальна потреба, тобто потреба, обумовлена соціальними чинниками. Об'єктом інтересу виступає певне благо. Формою вираження інтересу є діяльність.

Розкриття сутності інтересу вимагає також відповіді на питання, яким явищем він виступає - об'єктивним, суб'єктивним чи об'єктивно-суб'єктивним? У результаті аналізу існуючих у філософській та юридичній науках концепцій (1) суб'єктивна - В. Міхни, А. Гош; 2) об'єктивна - Р. Глезерман, А. Айзикович, К. Маркс; 3) концепція двох рядів інтересів - М. Шайкенов, А. Курбатов; 4) об'єктивно-суб'єктивна - В. Грибанов, Ханіпов), автор приходить до висновку, що інтерес - діалектична категорія. Оскільки в основі обраної концепції лежить діяльний підхід, автором було використано не формально-логічний, а діалектичний метод дослідження. Алгоритм формування інтересу при цьому виглядає наступним чином:

1 - наявність об'єктивної, реально існуючої потреби соціального характеру;

2 - усвідомлення цієї потреби суб'єктом, проходження нею мотиваційно-орієнтаційної стадії та, як наслідок, формування мети та цілей;

3 - діяльність суб'єкта по задоволенню цієї потреби (саме діяльність об'єктивує інтерес).

Дисертантом запропоновано авторське визначення інтересу - це прагнення суб'єкта задовольнити потреби соціального характеру, що проявляється у його вибірковій позиції стосовно об'єктивних умов існування та реалізується ним шляхом діяльності у суспільних відносинах

Поряд із аналізом інтересу як загальнонаукової категорії, вказується на особливе місце та роль інтересу в праві загалом та цивільному праві зокрема. Доводиться, що саме інтереси є рушійною силою будь-якої діяльності, в тому числі законотворчої. Адже для того, щоб правова форма була наповнена реальним змістом, вона повинна відображати інтереси суб'єктів правовідносин. На відміну від багатьох науковців, які вважають інтерес суто доправовою категорією, у роботі відстоюється думка про існування інтересів не «до», а «поряд» із суб'єктивними правами.

У підрозділі 1.2. „Значення приватних та публічних інтересів для формування цивільного права” розкривається значення приватних та публічних інтересів для формування цивільного права. Воно полягає в наступному: 1) інтерес здатний виступати критерієм поділу права на приватне і публічне. Оскільки джерело розподілу права потрібно шукати, керуючись соціально-юридичною концепцією правоутворення, у соціальних явищах, що обумовлюють право взагалі, приватне й публічне зокрема, а за приватним і публічним правом стоять інтереси, то вважаємо такий критерій цілком виправданим; 2) приватні інтереси становлять основу приватного права. Вони виконують роль рушійної сили розвитку суспільства; 3) інтереси безпосередньо закріплюються у праві на етапі законотворчості. Саме тому законодавцеві необхідно насамперед правильно кваліфікувати інтерес, що підлягає правовому відображенню, оскільки останній детермінує вибір і застосування різних за своєю юридичною природою засобів та способів правового регулювання. Не випадково категорії “приватний інтерес” та “публічний інтерес”, як правило, виступають елементом дефініціювання приватного й публічного права; 4) об'єктом публічних інтересів є ті потреби соціального характеру, від яких залежить існування та розвиток суспільства в цілому. Об'єктом приватних інтересів - соціальні потреби; 5) актуальною методологічною проблемою цивілістики є проблема використання та меж використання публічних засобів у цивільно-правовому регулюванні. На наш погляд, функцією публічно-правових засобів у цивільному праві є не придушення або підкорення приватного інтересу на догоду публічному, а застосування механізму їх узгодження. Інтегральним критерієм ступеня допустимості використання у сфері цивільно-правового регулювання публічних начал виступає інтерес суб'єктів, що є індикатором соціально-економічної активності.

Розділ 2 „Місце та роль інтересів у цивільно-правовому регулюванні” складається з 2 підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Співвідношення категорій “суб'єктивне право” - “законний інтерес” - „охоронюваний законом інтерес” у цивільному праві України” дисертант аналізує зазначені поняття та формул є їх авторські визначення. Законні інтереси в цивільному праві - це соціально-економічні (фактичні) інтереси особи, які не суперечать загальним засадам цивільного права. Незаконні інтереси у цивільному праві - це соціально-економічні (фактичні) інтереси особі, прояв яких прямо заборонений або обмежений державою або незаконність яких випливає із загальних положень цивільного законодавства. Схематично це можна зобразити так: соціально-економічні (фактичні) інтереси > перевірка на відповідність діючому цивільному законодавству > законні/незаконні інтереси.

У дисертації проаналізовано основні існуючі у правовій думці концепції щодо співвідношення суб'єктивного права та законного інтересу: 1) суб'єктивне право та законний інтерес - тотожні поняття; 2) суб'єктивне право включає в себе інтерес (тут інтерес розглядається як елемент суб'єктивного права); 3) суб'єктивне право - це засіб захисту законного інтересу; 4) суб'єктивне право співвідноситься із законним інтересом як засіб і ціль. Автором сформульовано авторське визначення суб'єктивного цивільного права - це врегульована цивільно-правовими нормами міра можливої поведінки суб'єкта, спрямована на реалізацію його законних інтересів. Схема трансформації виглядає наступним чином: соціально-економічні (фактичні) інтереси > перевірка на відповідність діючому цивільному законодавству > законні інтереси > інструмент > суб'єктивні права. Існування законних інтересів, не опосередкованих правовими нормами, обумовлене трьома основними причинами: кількісною, якісною та економічною. Отже, охоронювані законом інтереси - це не опосередковані правовими нормами, але такі, що не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, прагнення суб'єкта задовольнити соціально-економічні потреби, які реалізуються у цивільних правовідносинах і підлягають цивільно-правовому захисту. Охоронювані законом інтереси - це правове явище, якому притаманні наступні ознаки: а) не може суперечити загальним засадам цивільного законодавства; б) виходить за межі змісту суб'єктивного права, співвідноситься з ним як ціль і засіб; в) не опосередковане правовими нормами; г) має на меті задоволення соціально-економічних потреб; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) реалізується у цивільних правовідносинах;

є) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Автор відстоює думку про необхідність закріплення та використання у цивільному законодавстві єдиного поняття “охоронювані законом інтереси” для позначення законних інтересів, не опосередкованих суб'єктивними правами, з метою уникнення термінологічних розбіжностей. Пропонується внести відповідні зміни до нормативно-правових актів, у яких використовується поняття „законні інтереси”.

У підрозділі 2.2. „Роль інтересів у цивільних правовідносинах. Структура охоронюваного законом інтересу” дисертант наголошує, що виникнення, динаміка та припинення цивільних правовідносин безпосередньо пов'язані з інтересом. Тут наочно проявляється значення інтересу як “містка”, що зв'язує цивільне право з реальними життєвими відносинами. Таким чином: 1) інтерес “провокує” виникнення цивільного правовідношення; 2) наявність інтересу хоч би у одного учасника майбутнього цивільного правовідношення необхідна не лише для його виникнення, але і розвитку.

Автор акцентує увагу на тому, що і суб'єктивне право, і охоронюваний законом інтерес є дозволами. Але останній відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки. Для характеристики внутрішньої структури охоронюваного законом інтересу висловлена авторська думка про можливість використання в теорії науки цивільного права терміна “елементи охоронюваного законом інтересу”, під якими пропонуємо розуміти складові частини, що у сукупності визначають зміст, обумовлюють самостійність й індивідуальність цивільного інтересу.

Автором запропоновано виділяти у структурі цивільного інтересу два основні елементи 1) фактична можливість, або простий юридичний дозвіл користуватися конкретним соціальним благом, яка або передбачена конкретною цивільно-правовою нормою, або випливає із загальних засад і змісту цивільного законодавства; 2) юридична можливість (правомочність) звернутися за захистом інтересу, а це стає необхідним у випадку деформації фактичної можливості.

Розділ 3 „Поняття та особливості цивільно-правового захисту охоронюваного законом інтересу ” складається з 2 підрозділів.

Підрозділ 3.1. „Поняття захисту охоронюваного законом інтересу, засобів та способів захисту.” автор пропонує розмежовувати предмет захисту та предмет реалізації. У випадку, коли предметом захисту виступає охоронюваний законом інтерес, особливість механізму полягає в тому, що відсутній такий компонент, як регулятивне суб'єктивне право. Предметом реалізації тут є охоронне суб'єктивне право та супутній йому інтерес, який дисертант пропонує називати “охоронним”. Оскільки будь-яке суб'єктивне право опосередковує певний законний інтерес, то охоронне суб'єктивне право опосередковує охоронний інтерес. Автор розглядає охоронний інтерес як такий, що виникає разом із охоронним суб'єктивним правом та реалізується в процесі захисту регулятивного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Дисертант звертає увагу на те, що засобами захисту охоронюваних законом інтересів виступають охоронні суб'єктивні права. Способи захисту охоронюваних законом інтересів, виходячи з тексту глави 3 Цивільного кодексу України, можна розділити на три групи (залежно від суб'єкта застосування): 1) способи, застосування яких можливе лише судом (визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, відновлення становища, яке існувало до порушення і т.д.); 2) способи, які можуть бути використані стороною правовідносин як за допомогою суду, так і самостійно (відшкодування збитків); 3) самозахист.

У підрозділі 3.2. „Окремі способи захисту охоронюваного законом інтересу” автор аналізує такі способи захисту суб'єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів як 1) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; 2) самозахист; 3) відшкодування збитків. Дисертант звертає увагу на те, що редакція ст. 21 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що особа, охоронювані законом інтереси якої порушені актом органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, має право на судове відновлення режиму сприяння реалізації свого інтересу. Підставою виникнення права на захист у такому випадку є порушення охоронюваного законом інтересу. При цьому необхідна наявність наступних умов: 1) існування інтересу як об'єктивної реалії, що випливає із цивільно-правових відносин; 2) неможливість задовольнити інтерес в силу дії акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Захист інтересу у сформованій ситуації можливий двома шляхами: 1) особа самостійно заперечує акт в адміністративному або судовому порядку; 2) контрольно-ревізійні служби заперечують акт як за власною ініціативою, так і за заявою носія інтересу.

Сучасні реалії суспільного життя пов'язують ефективність механізму цивільно-правового захисту, перш за все, з його оперативністю. Самозахист надає можливість особі своїми діями відновлювати порушені права та усувати перешкоди у їх здійсненні без звернення до юрисдикційних органів. У роботі вказується на можливість застосування до охоронюваних законом інтересів за аналогією закону правил, що встановлені для суб'єктивних прав: наявність порушення охоронюваного законом інтересу; необхідність припинити це порушення; співрозмірність вжитих для припинення порушення заходів захисту та характеру порушення.

Відшкодування збитків - один з найпоширеніших способів захисту в цивільному праві України. Разом з тим відшкодування абстрактних збитків, тобто збитків, які кредитор міг би понести, якби усунення наслідків правопорушення здійснювалося ним самостійно за свій рахунок вітчизняне цивільне законодавство не передбачає. На думку дисертанта, захист охоронюваних законом інтересів шляхом відшкодування збитків був би можливим саме за умови закріплення категорії абстрактних збитків у главі 3 Цивільного кодексу України. Відшкодування абстрактних збитків при захисті охоронюваних законом інтересів повинно відбуватися в розмірі тих законних платежів, які кредитор повинен сплатити своїм контрагентам внаслідок порушення зобов'язань (якщо він перебував у становищі боржника в інших правовідносинах), а також у розмірі банківського відсотка за користування кредитом, що було б необхідно залучити для безперебійного забезпечення поточної діяльності кредитора.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у з'ясуванні сутності, місця та особливостей захисту інтересів у цивільному праві. За результатами дослідження зроблено такі висновки:

- інтереси виникають саме з потреб, які мають соціальне значення та залежать від рівня розвитку суспільства, стану науки, культури і т.д. Перехід суспільства на якісно нові рівні, прогрес в усіх сферах життєдіяльності призводить до виникнення все нових потреб, а отже й інтересів;

- інтерес - це прагнення суб'єкта задовольнити потреби соціального характеру, що проявляється у його вибірковій позиції стосовно об'єктивних умов існування і реалізується ним шляхом діяльності у суспільних відносинах;

- інтерес - це також і правова категорія; неодмінною умовою існування та нормального функціонування суспільства є наявність правового регулювання, а для того, щоб правова форма була наповнена реальним змістом, творці права повинні рахуватися з об'єктивними інтересами;

- критерієм відокремлення приватного права від публічного права у системі позитивного права цілком здатний виступати саме інтерес суб'єктів правовідносин, оскільки він дозволяє рельєфно визначити власне юридичну специфіку означеної галузі;

- приватні та публічні інтереси в чистому (рафінованому) вигляді не існують: вони взаємопов'язані і взаємозалежні, таким чином, що приватні інтереси не можуть бути задоволені без врахування тією чи іншою мірою публічних інтересів, а останні обов'язково мають враховувати законні приватні інтереси, аби забезпечити задоволення суспільних потреб у певних благах, що створюються (або створення яких організується) носіями приватних інтересів;

- законні інтереси в цивільному праві - це соціально-економічні (фактичні) інтереси особи, які не суперечать загальним засадам цивільного права;

- суб'єктивне цивільне право - це врегульована цивільно-правовими нормами міра можливої поведінки суб'єкта, спрямована на реалізацію його законних інтересів;

- виділяються дві групи законних інтересів: до першої групи належать законні інтереси, реалізація яких урегульована нормами права; до другої групи належать законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами. Відповідно до цього охоронювані законом інтереси - це не опосередковані правовими нормами, але такі, що не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, прагнення суб'єкта задовольнити соціально-економічні потреби, які реалізуються у цивільних правовідносинах і підлягають цивільно-правовому захисту;

- інтерес, визначаючи функцію суб'єктивного права (як засобу реалізації інтересу), завжди присутній у цивільних правовідносинах.

- в структурі охоронюваного законом інтересу виділяються наступні елементи: 1) фактична можливість (простий юридичний дозвіл) користуватися конкретним соціальним благом у рамках загальних дозволів; 2) юридична можливість (правомочність) звернутися за захистом (у першу чергу в суд) у випадку деформації фактичної можливості;

- інтерес конституюється як самостійний об'єкт захисту саме тому, що йому не кореспондує якесь регулятивне суб'єктивне право, - такий інтерес виступає самостійним об'єктом захисту; його захист виражається наданням охоронного суб'єктивного права власникові інтересу;

- проводиться розмежування між охоронюваним законом інтересом й охоронним інтересом. Під охоронюваним законом інтересом розуміється соціальний інтерес, не опосередкований регулятивним суб'єктивним правом, який отримав визнання з боку закону шляхом надання його суб'єкту охоронного суб'єктивного цивільного права як засобу захисту цього інтересу. Охоронний інтерес ми визначаємо як виникаючий одночасно з охоронним суб'єктивним правом інтерес, що реалізується в процесі захисту регулятивного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Чепис О.І. Інтерес як правова категорія: сутність та роль у правовому регулюванні / О.І. Чепис // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - Вип. 8. - 2007. - С. 202-205.

2. Чепис О.І. Аліментні правовідносини: поєднання приватних інтересів та імперативного регулювання / Чепис О.І. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - Вип. 9. - 2008. - С. 216-219.

3. Чепис О.І. Захист інтересу в цивільних правовідносинах: питання теорії / О.І. Чепис // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - Вип. 11. - 2008. - С. 256-261.

4. Чепис О.І. Законний інтерес як категорія цивільного права / О.І. Чепис // Форум права. - 2009. - № 1. - С. 551-559 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/index.htm

5. Чепис О.І. Співвідношення категорій „суб'єктивне право” - „законний інтерес” та їх місце у цивільному праві України / О.І. Чепис // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - Вип. 12. - 2009. - С. 288-292.

6. Чепис О.І. Захист інтересу в цивільних правовідносинах: міжнародне закріплення та практичне застосування в Україні / О.І. Чепис // Наукові праці професорсько-викладацького складу юридичного факультету ДВНЗ «УжНУ»: Матер. наук. конф. (м. Ужгород, 8 жовтня 2009 р.). - Ужгород, 2009. - С.54-60.

Анотація

Чепис О.І. Інтереси в цивільному праві: сутність, місце та особливості захисту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2010.

Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов'язаних із поняттям та змістом категорії „інтерес”. Аналізується ступінь дослідження категорії інтересу в науковій літературі та різні точки зору щодо природи інтересу як загальнонаукової категорії. Авторка акцентує увагу на історії становлення та застосування цього поняття у філософсько-правовій літературі, визначає етимологію поняття „інтерес”. Вказується на співвідношення категорії „інтерес” з іншими подібними поняттями, дається власне визначення інтересу. У роботі запропоновано авторське визначення таких категорій як: „суб'єктивне право”, „інтерес”, „законний інтерес”, „охоронюваний законом інтерес” та на основі цього запропоновані зміни до чинного законодавства України.

У роботі значна увага приділяється місцю інтересу в праві загалом та цивільному праві зокрема, його ролі у речових, а також зобов'язальних правовідносинах, розглядається структура цивільного правовідношення, а також визначено основні способи захисту інтересу в цивільному праві.

Ключові слова: інтерес, законний інтерес, охоронюваний законом інтерес, суб'єктивне право, приватні та публічні інтереси, способи захисту інтересу.

інтерес правовідношення закон цивільний

Аннотация

Чепис О.И. Интересы в гражданском праве: сущность, место и особенности защиты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2010.

Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических вопросов, связанных с понятием и содержанием категории „интерес”. Анализируются степень изученности категории интереса в научной литературе и разные точки зрения относительно природы интереса как общенаучной категории. Делается акцент на истории становления и применения этого понятия в философско-правовой литературе, выясняется этимология понятия „интерес”. В работе описан алгоритм трансформации фактических интересов в законные и охраняемые законом интересы. Выглядит он следующим образом: фактические интересы проходят стадию проверки на предмет соответствия закону, в результате чего незаконные интересы отсеиваются. Остаются законные интересы, для реализации которых предоставляется инструмент в виде субъективных гражданских прав. Те законные интересы, которые в силу экономических, качественных и количественных причин остались не опосредованными правовыми нормами, мы предлагаем именовать охраняемыми законом интересами.

Обосновано использование в гражданско-правовых актах единого понятия "охраняемые законом интересы" как равноправного с понятием субъективного гражданского права, но не тождественного ему. Определена структура охраняемого законом интереса, включающая два элемента: а) фактическую возможность (простое юридическое разрешение) пользоваться конкретным социальным благом в рамках общих разрешений и б) юридическую возможность обратиться за защитой в случае деформации фактической возможности. Обоснованы критерии разграничения таких категорий как "охраняемый законом интерес" и "охранный интерес". Охраняемый законом интерес - это социальный интерес, не опосредованный регулятивным субъективным правом, которое получает признание со стороны закона путем предоставления его субъекту охранного субъективного права как средства защиты этого интереса. Охранный интерес - возникающий одновременно с охранным субъективным правом интерес, который реализуется в процессе защиты регулятивного субъективного права или охраняемого законом интереса.

В работе значительное внимание уделяется месту интереса в праве в целом и гражданском праве в частности, его роли в вещественных, а также обязательственных правоотношениях, рассматривается структура гражданского правоотношения, а также определены основные способы защиты интереса в гражданском праве.

Ключевые слова: интерес, законный интерес, охраняемый законом интерес, субъективное право, частные и публичные интересы, способы защиты интереса.

Annotation

Chepys OI Interests in civil law: the essence of place and security features. - Manuscript.

Thesis for the degree of legal specialty 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure, Family Law, Private International Law. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2010.

The thesis contains a comprehensive analysis of theoretical and practical issues related to the concept and the category "interest". Analyzed the degree of research categories of interest in the scientific literature and various opinions on the nature of general interest as a category. The author focuses on the history of the development and application of this concept in the philosophical and legal literature, etymology defines the term "interest". Ratio indicates the category of "interest" with other similar concepts are given their own definitions of interest.

The paper presents author's definition of such categories as: "subjective right, interest, legal interest, legally protected interest" and based on that proposed changes to the legislation of Ukraine.

In this paper considerable attention is paid to local interests in general law and civil law in particular, its role in a real, legal relationships and obligations, the structure of civil law relations, as well as certain basic ways to protect the interest in civil law.

Key words: interest, interests, legally protected interest, subjective law, private and public interests, methods of defence of interest.

Размещено на Allbest.ru