Всебічність, повнота й об'єктивність процесуальної діяльності слідчого

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ВСЕБІЧНІСТЬ, ПОВНОТА Й ОБ'ЄКТИВНІСТЬ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО

Чурікова Ірина Володимирівна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України

Підюков Петро Павлович,

Академія управління МВС,

проректор - начальник Навчально-наукового інституту підготовки управлінського персоналу ОВС

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Іщенко Андрій Володимирович,

Київський національний університет внутрішніх справ,

професор кафедри криміналістики

кандидат юридичних наук, доцент

Ляш Андрій Олексійович,

Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. Степана Дем'янчука,

завідувач кафедри кримінального права та правосуддя

Захист відбудеться ”25” червня 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ-35, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ-35, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий ”06” травня 2009 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Д. Удалова

АНОТАЦІЯ

Чурікова І.В. Всебічність, повнота й об'єктивність процесуальної діяльності слідчого. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних та практичних проблем щодо всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого, удосконалення її правової регламентації та практики застосування. На підставі аналізу чинного кримінально-процесуального законодавства України, проекту КПК України, міжнародних документів, які стосуються порядку провадження судочинства, рішень Європейського суду з прав людини, законодавства інших країн, судової статистики, результатів анкетування практичних працівників та наукових праць обґрунтовано теоретичні положення та викладено практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчих.

Внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного КПК України.

Ключові слова: принципи кримінального процесу, всебічність, повнота, об'єктивність, процесуальна діяльність слідчого, додаткове розслідування, обставини, що підлягають доказуванню.

АННОТАЦИЯ

Чурикова И.В. Всесторонность, полнота и объективность процессуальной деятельности следователя. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических проблем, которые связаны с всесторонностью, полнотой и объективностью процессуальной деятельности следователя, усовершенствованием её правовой регламентации и практики использования. На основании обобщения уголовно-процессуального законодательства, проекта УПК Украины, международных документов, которые касаются порядка судопроизводства, решений Европейского суда по правам человека, законодательства других стран, судовой статистики, результатов анкетирования практических органов и научных работ обоснованы теоретические положения и предложены практические рекомендации, направленные на усовершенствование всесторонности, полноты и объективности процессуальной деятельности следователей.

Основная цель исследования заключается в том, что на основе проведённого всестороннего теоретического анализа правовых норм разработать научно обоснованные предложения (рекомендации) по усовершенствованию границ использования принципа всестороннего, полного и объективного исследования обстоятельств дела в процессуальной деятельности следователя.

Исследованы и определены понятия принципов уголовного процесса и их системная совокупность, соотношение принципа всестороннего, полного и объективного исследования обстоятельств дела с другими принципами уголовного процесса, наиболее распространённые случаи нарушения следователями принципов уголовного процесса при расследовании уголовных дел. Проведён сравнительный анализ УПК Украины и уголовно-процессуального законодательства Российской Федерации, Республики Молдова, Республики Казахстан, Республики Болгария.

В диссертации рассмотрены и конкретизированы отдельные понятия: следственная деятельность, процессуальная и непроцессуальная следственная деятельность, всесторонность процессуальной деятельности следователя. Рассмотрены понятия полноты исследования обстоятельств дела, полноты процессуальной деятельности следователя, а также объективного исследования обстоятельств дела как требования к процессуальной деятельности следователя.

Особое внимание уделено анализу понятия составных и гарантий реализации всесторонности, полноты и объективности процессуальной деятельности следователя, их классификации. Обосновано их разделение на процессуальные и организационные.

Автором определены понятия “процессуальная деятельность следователя”, “всесторонность процессуальной деятельности следователя”, “полнота процессуальной деятельности следователя”, “объективность процессуальной деятельности следователя”, “гарантии реализации всесторонности, полноты и объективности процессуальной деятельности следователя”, а также условия соблюдения всесторонности, полноты и объективности процессуальной деятельности следователя.

Обоснованы предложения, направленные на внесение изменений к законодательству с целью усовершенствования норм, которые регулируют понятия всестороннего, полного и объективного исследования обстоятельств дела в процессуальной деятельности следователя, а также обозначены недостатки и круг проблем, которые связаны с реализацией на практике данного принципа в процессуальной деятельности следователя.

На основании научных положений, выводов и предложений, собранных и интерпретированных эмпирических данных, которые нашли своё отображение в работе, автор рекомендует внести изменения в структуру УПК Украины путём его дополнения главой “Принципы уголовного судопроизводства”, к которой отнести 23 принципа; изменить название ст. 64 УПК Украины на “Общие обстоятельства, что подлежат доказыванию по уголовному делу”; расширить перечень общих обстоятельств, которые подлежат доказыванию, за счёт дополнения предмета доказывания ст. 64 УПК Украины новыми: форма вины и мотивы преступления, причины и условия, которые способствовали совершению преступления; внести ряд изменений и дополнений ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 118, ч.1 ст. 119, ч. 3, 4 ст. 114-1 УПК Украины, которые касаются обеспечения всесторонности, полноты и объективности процессуальной деятельности следователя.

Ключевые слова: принципы уголовного процесса, всесторонность, полнота, объективность, процессуальная деятельность следователя, дополнительное расследование, обстоятельства, подлежащие доказыванию.

SUMMARY

Churikova I.V. Omnitude, Completeness and Objectivity of Investigator's Procedural Activity. - Manuscript.

Thesis for the Scholarly Degree of Ph.D. in Law in the speciality 12.00.09 - criminal process and criminalistics; legal expertise. - Kyiv National University of Internal Affairs. - Kyiv, 2009.

The thesis is dedicated to the integrated investigation of theoretical and practical problems as to omnitude, completeness and objectivity of investigator's procedural activity, improvement of its legal regulation and practice of application. On the basis of the analysis of the effective procedural criminal legislation of Ukraine, the draft Criminal Procedure Code of Ukraine, international documents regarding the procedure for legal proceedings, resolutions of the European Court of Human Rights, legislation of other countries, judicial statistics, results of questionnaire poll of practical employees and scientific works, theoretical provisions have been substantiated and practical recommendations have been set forth and aimed at the improvement of omnitude, completeness and objectivity of investigators' procedural activity.

Proposals have been made to improve the Criminal Procedure Code of Ukraine.

Key words: principles of criminal process, omnitude, completeness, objectivity, investigator's procedural activity, additional investigation, subject of proving.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основними завданнями органів досудового слідства та судово-прокурорських органів є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності й жоден невинний не був покараний.

Реалізація вказаних завдань повинна здійснюватися при суворому дотриманні процесуальних норм і принципів кримінального процесу, в тому числі принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин кримінальної справи. Ухилення від цього принципу або його ігнорування слідчим зумовлює, здебільшого, порушення інших принципів кримінального судочинства (законності, публічності тощо), що призводить до негативних наслідків.

Незалежно від обсягу зібраних по кримінальній справі доказів, рівня переконання чи впевненості слідчого щодо винуватості особи у вчиненому злочині, по кожній, без винятку, справі має бути забезпечене неухильне дотримання всіх складових принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи. Навіть тверде переконання слідчого або особи, яка провадить дізнання, щодо винуватості певної особи у вчиненні конкретного злочину не дає права залишити поза увагою жодного доказу, що характеризує обставини справи, особистість обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, чи обставини, що викривають та виправдують обвинуваченого. У зв'язку з цим, усі наявні версії і докази під час провадження досудового слідства або дізнання мають бути перевірені.

Всебічність, повнота й об'єктивність процесуальної діяльності слідчого є необхідною передумовою для встановлення істини по справі.

Актуальність даного дослідження зумовлена необхідністю визначення сутності процесуальної діяльності слідчого, місця в цій діяльності принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи та його складових елементів, узагальнення недоліків і прорахунків, найбільш характерних при його реалізації на практиці, розробки відповідних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення існуючого механізму забезпечення дотримання цього принципу в кримінальному судочинстві.

Важливість принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи в кримінальному процесі підтверджується й тим, що цю проблему розглядали багато вчених-процесуалістів, а саме: Г.М. Агєєва, Ю.І. Азаров, В.Д. Арсеньєв, А.С. Ахмадуллін, О.В. Баулін, Б.Т. Безлепкін, В.Д. Берназ, О.Д. Бойков, В.І. Галаган, С.О. Голунський, І.Д. Гончаров, Ю.М. Грошевий, О.І. Данилюк, І.Ф. Демидов, Т.М. Добровольська, А.Я. Дубинський, М.В. Жогін, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Є.Г. Коваленко, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, О.М. Ларін, Є.Д. Лук'янчиков, А.О. Ляш, В.Т. Маляренко, П.І. Мінюков, А.П. Мінюков, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, Я.О. Мотовиловкер, В.М. Ніколайчик, В.Т. Нор, Д.П. Письменний, М.А. Подольний, А.Л. Ривлін, О.Б. Соловйов, О.Д. Соловйов, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, В.М. Тертишник, І.В. Тирічев, Л.Д. Удалова, Ф.Н. Фаткуллін, С.А. Шейфер, І.І. Шереметьєв, В.П. Шибіко, М.Л. Якуб та ін.

Дослідження зазначених учених безперечно мають важливе практичне і наукове значення для вдосконалення норм чинного законодавства. Водночас, незважаючи на значну увагу до принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, низка питань, пов'язаних з цим принципом, залишається невирішеною і потребує якісно нового наукового обґрунтування. Значною мірою це зумовлено і недостатньо чіткою законодавчою регламентацією положень щодо цього принципу в процесуальній діяльності слідчого.

Актуальність теми дослідження обумовлена також тим, що донині вона не була предметом спеціального комплексного наукового аналізу. Вітчизняній науці поки що бракує фундаментальних монографічних робіт з проблем всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого. У той же час, зазначені питання потребують глибокого теоретичного осмислення, систематизації, узагальнення існуючого матеріалу, розробки на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, практики реалізації принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004-2009 рр. (наказ МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), Комплексної програми профілактики злочинності на 2007-2009 рр., яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767, Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки МВС України на період 2001-2005 рр., затвердженої рішенням Колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9км/1. Основні положення дисертації (її складові частини) входять до програм навчальних дисциплін “Кримінальний процес України” та “Теорія судових доказів”.

Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 2 від 28 лютого 2006 р.), передбачена планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006-2008 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягала в тому, щоб на основі проведеного всебічного комплексного теоретичного аналізу правових норм розробити науково обґрунтовані пропозиції (рекомендації) щодо вдосконалення меж застосування принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі основні завдання:

визначити місце принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи в системі принципів кримінального процесу;

розкрити сутність принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи та проаналізувати його зміст;

з'ясувати поняття “процесуальна діяльність слідчого” та проаналізувати його компоненти - всебічність, повнота та об'єктивність;

визначити умови дотримання слідчим принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи під час розслідування кримінальних справ;

охарактеризувати гарантії забезпечення реалізації принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого;

встановити недоліки в процесуальній діяльності слідчого, що пов'язані з реалізацією принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи;

надати обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства з метою вдосконалення норм, які регулюють питання всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого;

розробити рекомендації щодо використання на практиці слідчими підрозділами даного принципу під час розслідування кримінальних справ.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, які виникають у зв'язку з реалізацією слідчим принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи.

Предмет дослідження - всебічність, повнота й об'єктивність процесуальної діяльності слідчого.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об'єкта та предмета. Методологічну основу становить загальний діалектичний метод наукового пізнання реально існуючих явищ, а також їх зв'язок з практичною діяльністю відповідних правоохоронних органів. Також для досягнення поставленої в роботі мети використані: метод системного аналізу, який надав можливість проаналізувати фундаментальні положення сучасної теорії кримінального процесу, основоположні законодавчі та нормативні акти України - Конституцію України та закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених щодо з'ясування поняття та значення принципу всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого; формально-юридичний - застосовувався при зіставленні норм чинного Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України та його проекту, обґрунтуванні висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення; порівняльно-правовий - для аналізу та порівняння національного та іноземного кримінально-процесуального законодавства; формально-логічний - для визначення понятійного апарату за темою дослідження. Крім того, застосовувалися соціологічні методи (інтерв'ювання, анкетування) - для вивчення й узагальнення правозастосовної практики правоохоронних органів, при опитуванні слідчих МВС, органів безпеки, прокуратури, податкової міліції, а також статистичні методи - для аналізу та узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження. Зазначені методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв'язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об'єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.

Нормативну базу дослідження становлять: Конституція України; закони України; рішення Конституційного Суду України; постанови Пленуму Верховного Суду України; міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; міжнародні документи, які стосуються порядку провадження кримінального судочинства; рішення Європейського суду з прав людини; законодавство інших країн (Республіки Казахстан, Латвійської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Болгарія, Франції); кримінально-процесуальне законодавство колишнього СРСР; проект нового КПК України, а також відомчі нормативні акти МВС України.

Емпіричну базу дослідження становлять аналітичні та статистичні матеріали Державного комітету статистики України за 2001-2007 рр. та МВС України за 1999-2006 рр.; дані, отримані в результаті вивчення матеріалів 250 кримінальних справ за 1997-2006 рр.; матеріали анкетування слідчих МВС України, СБУ, прокуратури, податкової міліції (всього опитано 310 слідчих); особистий практичний досвід, набутий за час перебування на посаді слідчого ГУ МВС України в м. Києві. Це сприяло формуванню широкої емпіричної бази дослідження, що забезпечує репрезентативність його висновків у межах України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації автором на основі використання доробку вітчизняних та зарубіжних учених, вивчення матеріалів кримінальних справ, узагальнення даних проведеного анкетування практичних працівників, з урахуванням положень чинного КПК України, проекту КПК України та міжнародно-правових документів сформульовано низку положень і висновків, нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики. До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести такі положення:

вперше:

запропоновано внести зміни до структури чинного КПК України та доповнити його главою “Принципи кримінального судочинства”, у зв'язку з необхідністю процесуального закріплення та чіткого визначення статусу й переліку принципів кримінального судочинства, які становлять взаємопов'язану, єдину та неподільну систему, у тому числі принципу всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин справи;

обґрунтовано пропозиції щодо зміни назви ст. 64 КПК України на “Загальні обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі”, оскільки такі обставини підлягають доказуванню по всіх категоріях кримінальних справ; таке визначення точніше відображатиме зміст цієї статті і буде більш прийнятним для правозастосовників;

визначено умови дотримання всебічності, повноти та об'єктивності процесуальної діяльності слідчого, а саме: а) висунення і перевірка всіх версій по справі; б) встановлення обставин, не тільки зазначених у КПК України, а й інших, які мають значення у справі; в) правильне встановлення предмета доказування, визначення його меж; г) збирання, фіксація, перевірка та оцінка всіх доказів, які мають значення для правильного вирішення справи; є) відповідність сукупності доказів, зібраних у кримінальній справі, їх належності, допустимості, достовірності та достатності;

удосконалено:

перелік загальних обставин, що підлягають доказуванню, шляхом доповнення предмета доказування ст. 64 КПК України новими складовими: форма вини та мотиви злочину; причини та умови, які сприяли вчиненню злочину;

поняття “всебічність процесуальної діяльності слідчого” як з'ясування органами досудового слідства всіх обставин по справі, що викривають та виправдовують обвинуваченого, та обставин, що пом'якшують і обтяжують його покарання, для прийняття правильного рішення по справі шляхом висунення й перевірки всіх версій;

поняття “повнота процесуальної діяльності слідчого” як обов'язок органів досудового слідства зібрати, зафіксувати, перевірити й оцінити таку сукупність доказів, яка достатня для правильного вирішення справи;

поняття “об'єктивність процесуальної діяльності слідчого” як неупереджене дослідження всіх обставин справи, що провадиться не зацікавленою в її результатах, процесуально самостійною та незалежною особою (слідчим);

положення про класифікацію гарантій реалізації всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого шляхом поділу їх на процесуальні й організаційні;

поняття “гарантії реалізації всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого” як передбачену кримінально-процесуальним законом систему засобів, які забезпечують реалізацію принципу всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого з метою вирішення відповідних завдань кримінального судочинства;

дістало подальшого розвитку:

поняття “процесуальна діяльність слідчого” як комплекс заходів, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства, які здійснюються в рамках досудового провадження і регламентуються кримінально-процесуальним законом;

положення щодо недоцільності включення в строк досудового слідства часу ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи та закріплення можливості встановлення такого строку слідчим, якщо на його розсуд зазначені особи намагаються затягувати закінчення досудового слідства;

пропозиції щодо змін та доповнень до КПК України (ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 118, ч. 1 ст. 119, ч. 3 і 4 ст. 114-1), що стосуються забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності процесуальної діяльності слідчого.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані автором теоретичні положення, висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, впровадженні: а) у законотворчій сфері - при внесенні змін та доповнень до чинного КПК України, доопрацюванні проекту нового КПК України (акт впровадження Верховної Ради України від 11 липня 2008 р. № 04-30/19-1384); б) у практичній діяльності органів досудового слідства МВС України (акт впровадження СУ ГУ МВС України в м. Києві від 24 червня 2008 р. № 1/5534); в) у навчально-методичній роботі - при підготовці навчально-методичних матеріалів з курсу “Теорія судових доказів” для слухачів магістратури денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження КНУВС від 30 листопада 2007 p.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені на засіданнях кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ, наукових конференціях, у тому числі міжнародних: “Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” (м. Львів, 10 листопада 2006 р.); “Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій” (м. Донецьк, 24 листопада 2006 р.); “Досудове слідство: шляхи вдосконалення кримінально-процесуального законодавства” (м. Івано-Франківськ, 30 листопада 2007 р.); “Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства” (м. Київ, 7 грудня 2007 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в трьох одноосібних статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також у одній статті, що надрукована в іноземному фаховому виданні, та у двох тезах доповідей, оприлюднених на конференціях.

Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку й вимогам ВАК України. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, дев'ять додатків на 19 сторінках та списку використаних джерел (228 найменувань). Повний обсяг рукопису дисертації становить 227 сторінок, з них загальний обсяг - 185 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

слідчий процесуальний суд доказування

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідження теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічну основу, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне і практичне значення, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження й публікації, в яких викладено основні положення дисертації.

Перший розділ - “Місце принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи в системі принципів кримінального процесу України” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та система принципів кримінального процесу” проаналізовано поняття принципів кримінального процесу та їх системна сукупність.

Розглядаючи та аналізуючи поняття принципів кримінального процесу, що сформульовані такими загальновідомими вченими-процесуалістами, як М.С. Строговичем, І.В. Тирічевим, М.Л. Якубом, В.Т. Маляренком, І.Ф. Демідовим, автор виділяє три найбільш загальні підходи щодо визначення цього поняття:

1) це керівні та вихідні засади, як закріплені в законі, так і ті, що не є текстуально визначеними процесуальними термінами, що містяться у відповідних положеннях закону, випливають з його змісту; 2) це панівні та вихідні положення, які законодавчо закріплені у відповідних правових нормах як керівні засади;

3) це керівні та панівні засади, які не потребують обов'язкового законодавчого закріплення. Автор дотримується другої позиції.

Погоджуючись з думкою Т.М. Добровольської, І.В. Тирічева, О.В. Гріненка, дисертант ставить під сумнів позицію Я.О. Мотовиловкера, який вважає, що система принципів не утворює єдиного цілого, в якому кожний принцип рівнозначний іншим принципам, що заслуговують на увагу, а існує ієрархія принципів залежно від їх значення. На думку дисертанта, кожний принцип відіграє свою роль у системі кримінально-процесуальних принципів і є рівнозначно важливим для досягнення цілей кримінального процесу. Вони взаємопов'язані, і між ними не може бути ієрархії.

Дисертантом усебічно розглянуто існуючі точки зору вітчизняних і зарубіжних учених-процесуалістів з приводу кількісного складу системи принципів кримінального процесу (М.М. Михеєнка, М.С. Строговича, О.Д. Бойкова, М.Л. Якуба, А.Л. Ривліна, Л.Д. Удалової, І.С. Галагана, Д.С. Карева, Т.М. Добровольської, В.Г. Яновської, І.В. Озерського) і наведено додаткові аргументи на користь тих, що заслуговують на увагу, а доцільність деяких з них за сучасних умов ставиться під сумнів.

З огляду на необхідність процесуального закріплення та чіткого визначення статусу принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи та закріплення переліку принципів кримінального судочинства, які становлять взаємопов'язану, єдину і неподільну систему принципів кримінально-процесуального законодавства, автор пропонує внести зміни до структури чинного КПК України та доповнити його главою “Принципи кримінального судочинства”, до якої включити 23 принципи.

У підрозділі 1.2. “Співвідношення принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з іншими галузевими принципами кримінального процесу” автором зіставляється принцип всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з іншими принципами кримінального процесу, аналізуються найпоширеніші випадки порушення слідчими принципів кримінального процесу під час розслідування кримінальних справ, здійснюється порівняльний аналіз чинного КПК України і кримінально-процесуального законодавства Російської Федерації, Республіки Молдова, Республіки Казахстан, Республіки Болгарія.

У роботі детально проаналізовано взаємозв'язок принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з такими принципами, як: законність, забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист їхніх законних інтересів, забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист від обвинувачення, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, повага до честі й гідності особи, презумпція невинуватості, здійснення судочинства державною мовою, публічність та диспозитивність, вільна оцінка доказів, особиста недоторканність тощо.

Автор на підставі здійсненого аналізу дійшов висновку, що недотримання одного принципу зумовлює порушення будь-якого іншого.

Досліджуючи місце принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи в системі кримінально-процесуальних принципів, автор аналізує співвідношення понять об'єктивної істини та всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи.

Розглядаючи позиції таких науковців, як М.М. Михеєнко, Я.О. Мотовиловкер та М.С. Строгович щодо існування принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи як самостійного принципу, автор піддає їх критиці. На думку дисертанта, об'єктивну істину необхідно розуміти як мету кримінального судочинства, а не принцип. При цьому принцип всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи є самостійним принципом та одним із засобів досягнення об'єктивної істини.

Отже, принцип всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, на думку дисертанта, відповідає всім критеріям для визнання його одним із основоположних принципів кримінального процесу: вимога всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи закріплена в КПК України; цей принцип визначає характер і зміст переважної більшості правових норм, що регулюють діяльність органів слідства і суду.

Другий розділ - “Сутність всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Всебічність процесуальної діяльності слідчого” розглянуто сутність понять: слідча діяльність, процесуальна та непроцесуальна діяльність слідчого, всебічність процесуальної діяльності слідчого.

Досліджуючи поняття “слідча діяльність”, автор підтримує позицію В.С. Кузьмічова та Ю.М. Чорноус, які вважають, що слідча діяльність - це застосування слідчим комплексу процесуальних та непроцесуальних заходів під час розслідування кримінальної справи, що на практиці виражається у динамічному, складному за своєю структурою явищі, які здійснюються відповідно до приписів кримінально-процесуального законодавства та спрямовані на вирішення його завдань.

Автор обґрунтовує думку, що слідча діяльність поділяється на процесуальну та непроцесуальну. Викладено авторське бачення процесуальної діяльності слідчого як комплексу заходів, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства, які здійснюються в рамках досудового провадження і регламентуються кримінально-процесуальним законом.

Дисертантом проаналізовано поняття версій і їх класифікації, а також поняття слідчих версій та їх побудову. Обґрунтовано думку, що версії, які висуваються слідчим на підставі певної сукупності доказового матеріалу, є результатом як логічного, так і інтуїтивного мислення. При цьому логічне мислення є головним, а інтуїтивне - допоміжним. Точне визначення і перевірка версій з метою всебічного й повного дослідження обставин кримінальної справи можуть бути забезпечені тільки при правильному плануванні розслідування цієї справи.

На підставі детального аналізу поглядів науковців-юристів автор дійшов висновку, що всебічність процесуальної діяльності слідчого - це з'ясування органами досудового слідства всіх обставин по справі, як викривальних, так і виправдувальних обвинуваченого, та обставин, що пом'якшують і обтяжують його покарання, для прийняття правильного рішення шляхом висунення й перевірки всіх версій.

Реалізуючи вимоги всебічності дослідження обставин справи, слідчий повинен:

висунути і перевірити всі версії по справі, як загальні, так і окремі, при цьому скласти план розслідування кримінальної справи;

встановити обставини, які мають значення у справі, а не тільки ті, що зазначені у КПК України.

У підрозділі 2.2. “Повнота процесуальної діяльності слідчого” розглянуто та проаналізовано точки зору і підходи вчених-процесуалістів (О.Д. Бойкова, О.Д. Соловйова, Ю.Д. Лівшица, І.І. Шереметьєва, М.С. Алексєєва, В.З. Лукашевича, О.І. Данилюка, В.М. Ніколайчика) щодо визначення таких понять, як “повнота дослідження обставин справи”, “повнота процесуальної діяльності слідчого”.

Дисертантом викладено авторське визначення поняття “повнота процесуальної діяльності слідчого” - обов'язок органів досудового слідства зібрати, зафіксувати, перевірити й оцінити таку сукупність доказів, яка достатня для правильного вирішення справи.

Автор проаналізував погляди науковців (М.С. Строговича, М.В. Жогіна, Ф.Н. Фаткулліна, О.Д. Соловйова, М.М. Міхеєнка, Ю.М. Грошевого, С.М. Стахівського) щодо визначення поняття “предмет доказування” і обґрунтував думку, що не можна включати до предмета доказування лише ті обставини, які чітко визначені в КПК України, оскільки по кожній конкретній справі можуть бути встановлені такі обставини, які не належать до предмета доказування відповідно до закону, але матимуть значення для правильного її вирішення. Поділ обставин на “головні” і “побічні”, “шукані” та “допоміжні”, запропонований О.Д. Соловйовим, на думку дисертанта, може призвести до неправильного визначення меж доказування, а в подальшому - прийняття відповідного рішення по справі.

На думку автора, законодавець, формулюючи перелік “обставин, що підлягають доказуванню”, відносить до них такі, що є загальними та характерними для всіх видів злочинів, а не головними. Зазначені у КПК України “інші обставини, які мають значення для справи” законодавець розуміє як ті факти, які можуть мати місце при вчиненні будь-якого конкретного злочину. З урахуванням цього, поділяти ці факти не має сенсу, оскільки не можуть одні й ті самі факти завжди по кожній справі бути головними, а інші - допоміжними. Тому кожний слідчий повинен брати до уваги всі факти та обставини, не поділяючи їх на види.

Автором запропоновано визначити нову назву ст. 64 чинного КПК України: “Загальні обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі”.

Проаналізувавши у зв'язку з цим кримінально-процесуальне законодавство України та інших країн (Республіки Молдова, Російської Федерації), дисертант дійшов висновку, що предмет доказування за КПК вказаних країн ширший. На основі цього запропоновано перелік загальних обставин, що підлягають доказуванню (ст. 64 КПК України), доповнити такими: форма вини та мотиви злочину; причини й умови, які сприяли вчиненню злочину.

У підрозділі 2.3. “Об'єктивність процесуальної діяльності слідчого” розглядається поняття об'єктивності дослідження обставин справи як вимога до процесуальної діяльності слідчого.

Дисертант пропонує авторське визначення об'єктивності процесуальної діяльності слідчого як неупереджене дослідження всіх обставин справи, що провадиться не зацікавленою в її результатах, процесуально самостійною та незалежною особою (слідчим).

Аналізуючи співвідношення понять “процесуальна діяльність”, “процесуальна самостійність” та “процесуальна незалежність”, автор додатково обґрунтовує пропозицію щодо необхідності створення в Україні єдиного слідчого органу, відокремленого від оперативних працівників та підрозділів внутрішніх справ, органів безпеки, податкової міліції та прокуратури. Нині, перебуваючи в системі й підпорядкуванні зазначених структур, слідчі не мають необхідної процесуальної самостійності та незалежності, що призводить до зниження ефективності діяльності.

Дисертант, на підставі матеріалів практики та особистого досвіду працівника досудового слідства, пропонує внести зміни до ч. 1 ст. 118 чинного КПК України, а саме: словосполучення “виконати у десятиденний строк” замінити на “виконати у встановлений слідчим строк”. Запропоновано також доповнити ч. 3 ст. 114 чинного КПК України таким положенням: “Строк виконання доручення встановлюється слідчим і зазначається в дорученні, виходячи з обсягу поставленого ним завдання”.

Третій розділ - “Реалізація принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи у процесуальній діяльності слідчого” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Елементи реалізації слідчим принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи” розглядаються поняття складових і гарантій реалізації всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого, їх класифікація.

У результаті вивчення кримінальних справ (у тому числі повернутих на додаткове розслідування) та анкетування слідчих автор дійшов висновку, що сьогодні в Україні існує проблема забезпечення реалізації принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого. Цей принцип орієнтує слідчого сумлінно ставитися до виконання своїх обов'язків, застерігає його від прийняття необміркованих, передчасних не обґрунтованих рішень. На жаль, все частіше трапляються випадки неналежного виконання слідчими покладених на них завдань. Під час розслідування кримінальних справ органами досудового слідства відбувається порушення процесуальних норм, однобічність і неповнота їх процесуальної діяльності, а отже - неякісне досудове слідство.

Дисертантом досліджено та проаналізовано точки зору вчених-процесуалістів (О.І. Данилюка, Ю.А. Іванова) і запропоновано авторське визначення гарантій реалізації всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого як передбачену кримінально-процесуальним законом систему засобів, які забезпечують реалізацію принципу всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого з метою вирішення відповідних завдань кримінального судочинства.

Щодо класифікації гарантій реалізації всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого, при їх аналізі з урахуванням існуючих в юридичній літературі точок зору, автор дійшов висновку, що найбільш обґрунтованим є умовний поділ гарантій на процесуальні та організаційні, які безпосередньо пов'язані з діяльністю слідчого, що відбувається як у процесуальній, так і непроцесуальній (організаційній) формах. Тобто фактично поділяється думка О.І. Данилюка щодо існування двох груп гарантій: процесуальних та організаційних.

Автором розглянуто також основні гарантії реалізації всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого: забезпечення прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування; право підозрюваного, обвинуваченого в будь-який момент провадження по справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника; участь у досудовому слідстві учасників процесу, насамперед спеціалістів, понятих, перекладачів, свідків, законних представників, педагогів.

У підрозділі 3.2. “Вдосконалення принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи” обґрунтовано пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства з метою вдосконалення норм, які регулюють питання всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, а також визначено недоліки та проблеми, пов'язані з реалізацією цього принципу в процесуальній діяльності слідчого, розкрито їх причини і на цій основі запропоновано заходи щодо їх недопущення.

Автор дійшов висновку, що вказівка начальника слідчого відділу не може мати зобов'язуючий характер, оскільки це суперечить процесуальній самостійності та незалежності слідчого. Слідчий повинен особисто без стороннього впливу приймати рішення по кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні. За начальником слідчого відділу повинні залишитися лише адміністративно-управлінські повноваження, тому автор пропонує у ч. 3 ст. 114-1 чинного КПК України виключити слова “є обов'язковими для виконання”, водночас, доповнивши її таким положенням: “Слідчий самостійно вирішує за своїм внутрішнім переконанням, чи є необхідним виконання даних вказівок для правильного вирішення справи”. У зв'язку з цим, ч. 4 ст. 114-1 чинного КПК України виключити.

Дисертант пропонує також врахувати пануючу серед практичних працівників думку щодо недоцільності включення в строк досудового слідства часу ознайомлення обвинуваченого і його захисника з матеріалами кримінальної справи та закріплення можливості встановлення такого строку слідчим, якщо на його розсуд зазначені особи намагаються затягувати закінчення досудового слідства.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та сформульовано нове вирішення наукового завдання, що полягає в розв'язанні низки концептуальних питань щодо теоретичного та нормативного забезпечення реалізації принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого. У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць учених, сформульовано основні результати та пропозиції, які мають теоретичне та практичне значення, а саме:

Кожний принцип відіграє важливу роль у системі кримінально-процесуальних принципів і є рівнозначно важливим для досягнення цілей кримінального процесу. Вони взаємопов'язані, недотримання одного принципу обов'язково зумовлює порушення будь-якого іншого, тобто між ними не може бути ієрархії. У зв'язку з необхідністю процесуального закріплення та чіткого визначення статусу й переліку принципів кримінального судочинства, які становлять взаємопов'язану, єдину та неподільну систему, у тому числі принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, автором запропоновано внести відповідні зміни до структури чинного КПК України та доповнити його окремою главою “Принципи кримінального судочинства”.

Принцип всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи є універсальним, який тісно пов'язаний з усіма іншими принципами кримінального судочинства, завдяки чому забезпечується досягнення мети та виконання завдань кримінального судочинства. Цей принцип також є основним засобом досягнення такої мети кримінального судочинства, як об'єктивної істини. Принципу об'єктивної істини не існує, проте існує принцип всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, які співвідносяться як мета і засіб доказування.

Запропоновано авторське бачення таких понять: процесуальна діяльність слідчого - комплекс заходів, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства, які здійснюються в рамках досудового провадження і регламентуються кримінально-процесуальним законом; всебічність процесуальної діяльності слідчого - з'ясування органами досудового слідства всіх обставин по справі, як викривальних, так і виправдувальних обвинуваченого, та обставин, що пом'якшують і обтяжують його покарання, для прийняття правильного рішення по справі шляхом висунення і перевірки всіх версій; повнота процесуальної діяльності слідчого - обов'язок органів досудового слідства зібрати, зафіксувати, перевірити й оцінити таку сукупність доказів, яка достатня для правильного вирішення справи; об'єктивність процесуальної діяльності слідчого - неупереджене дослідження всіх обставин справи, що провадиться не зацікавленою в її результатах, процесуально самостійною та незалежною особою (слідчим).

Визначено умови дотримання всебічності, повноти та об'єктивності процесуальної діяльності слідчого, а саме: а) висунення й перевірка всіх версій по справі; б) встановлення обставин, не тільки зазначених у КПК України, а й інших, які мають значення у справі; в) правильне встановлення предмета доказування, визначення його меж; г) збирання, фіксація, перевірка та оцінка всіх доказів, які мають значення для правильного вирішення справи; є) відповідність сукупності доказів, зібраних у кримінальній справі, їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Запропоновано пропозиції щодо зміни назви ст. 64 КПК України на “Загальні обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі”, з огляду на те, що такі обставини підлягають доказуванню по всіх категоріях кримінальних справ. Таке визначення точніше відображатиме зміст цієї статті і вважається більш прийнятним для правозастосовників. Також запропоновано перелік загальних обставин, що підлягають доказуванню при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді, визначених ст. 64 КПК України, доповнити новими, а саме: форма вини та мотиви злочину; причини й умови, які сприяли вчиненню злочину.

Визначено поняття “гарантії реалізації всебічності, повноти й об'єктивності процесуальної діяльності слідчого” як передбачену кримінально-процесуальним законом систему засобів, які забезпечують реалізацію принципу всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого з метою вирішення відповідних завдань кримінального судочинства.

На основі даних, отриманих при вивченні кримінальних справ і анкетуванні слідчих, запропоновано відновити існуючий раніше порядок і доповнити ч. 1 ст. 120 КПК України таким положенням: “Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи під час обчислення строку досудового слідства не враховувати”, та доповнити ст. 218 КПК України ч. 7 такого змісту: “Слідчий має право своєю мотивованою постановою встановити відповідний строк для ознайомлення з матеріалами справи, якщо за його внутрішнім переконанням обвинувачений та його захисник явно намагаються затягувати закінчення справи”.

На підставі отриманих під час дослідження результатів сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України, що стосуються забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності процесуальної діяльності слідчого. Запропоновано, зокрема, внести доповнення до ч. 1 ст. 119 КПК України, а саме: після слів “розслідування особливо складної” доповнити “або повернутої на додаткове розслідування”; у ч. 1 ст. 118 КПК України замінити словосполучення “виконати у десятиденний строк” на “виконати у встановлений слідчим строк”; доповнити ч. 3 ст. 114 КПК України таким положенням: “Строк виконання доручення встановлюється слідчим і зазначається в дорученні, виходячи з обсягу поставленого ним завдання”; у ч. 3 ст. 114-1 КПК виключити

“є обов'язковими для виконання” та доповнити таким положенням: “Слідчий самостійно вирішує за своїм внутрішнім переконанням, чи є необхідним виконання даних вказівок для правильного вирішення справи”, у зв'язку з цим виключити ч. 4 ст. 114-1 КПК України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чурікова І.В. Універсальність принципу всебічності, повноти і об'єктивності дослідження слідчим обставин справи в системі кримінально-процесуальних принципів та їх взаємодія / І.В. Чурікова // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 3. - С. 133-136.

2. Чурікова І.В. Реалізація принципу всебічності, повноти і об'єктивності дослідження обставин справи в процесуальній діяльності слідчого / І. В. Чурікова // Іменем Закону. Науковий вісник. - 2007. - № 3. - С. 25-28.

3. Чурікова І.В. Всебічність, повнота і об'єктивність дослідження обставин справи на стадії досудового розслідування / І.В. Чурікова // Іменем Закону. Науковий вісник. - 2008. - № 2 (6). - С. 45-48.

4. Чурікова І.В. Сутність всебічності, повноти і об'єктивності процесуальної діяльності слідчого / І.В. Чурікова // Закон и жизнь. - 2007. - № 8 (189). - С. 25-29.

5. Чурікова І.В. Всебічність, повнота і об'єктивність процесуальної діяльності слідчого : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [“Досудове слідство: шляхи вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства”], (Івано-Франківськ, 30 листоп. 2007 р.) / М-во внутр. справ України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Івано-Франківськ, 2008. - С. 234-242.

6. Чурікова І.В. Порушення прав та законних інтересів громадян на досудовому слідстві як наслідок недотримання порядку та умов проведення слідчих дій : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [“Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій”], (Донецьк, 24 листоп. 2006 р.) / М-во внутр. справ України, Донец. юрид. ін-т, Луган. держ. ун-т внутр. справ. - Донецьк, 2006. - С. 248-250.

Размещено на Allbest.ru