Злочини проти громадської безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Злочини проти громадської безпеки

ЗМІСТ

Вступ

1 Види та загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки

2 Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку

3 Кваліфікація злочинів

Задача 1

Задача 2

Висновки

Використана література

ВСТУП

Відповідальність за злочини проти громадської безпеки передбачена розділом IX Особливої частини КК (статті 255-270). Статті цього розділу спрямовані на протидію посяганням, які значною мірою визначають істотні риси сучасної злочинності в цілому світі. Серед них - діяльність злочинних організацій, тероризм, торгівля зброєю.

Родовим об'єктом цієї групи злочинів є громадська безпека.

Безпека - це стан, за якого немає загрози (небезпеки) заподіяння шкоди, не спричиняється й не може бути спричинена шкода.

Громадська безпека - це безпека невизначеного кола осіб, безпека всього суспільства. Для злочинів проти громадської безпеки характерним є те, що посягання спрямоване проти всіх і кожного, шкода заподіюється будь-якій особі, яка потрапить в зону небезпеки, посягання не спрямоване проти конкретної особи.

Отже, громадська безпека - це безпека громади, усього суспільства і будь-якого її члена. Це - суспільні відносини, які складаються з приводу попередження насильницької шкоди від предметів і видів діяльності, що становлять підвищену загрозу: організованої злочинної діяльності, проявів тероризму, зброї та інших загально-небезпечних предметів, окремих видів людської діяльності.

Таким чином, громадська безпека - як родовий об'єкт відповідних злочинів - це сукупність охоронюваних нормами кримінального права суспільних відносин, які складаються з приводу убезпечення невизначеного кола осіб та правоохоронюваних інтересів від спричинення насильницької шкоди предметами та видами діяльності, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих.

1 ВИДИ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Безпосередніми об'єктами злочинів проти громадської безпеки є суспільні відносини, які складаються з приводу відвернення загрози від окремих джерел небезпеки - діяльності конкретних видів злочинних організацій, певних загальнонебезпечних предметів тощо. Додатковими безпосередніми об'єктами більшості злочинів проти громадської безпеки є життя або здоров'я людей, власність.

Обов'язковою ознакою тих злочинів проти громадської безпеки, які полягають у незаконних діях щодо певних речей матеріального світу, є предмет злочину. Це - вогнепальна і холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, радіоактивні матеріали, відходи і вторинна сировина, легкозаймисті речовини тощо.

Об'єктивна сторона тих злочинів проти громадської безпеки, які мають формальні склади, виконується шляхом дії. Злочини ж із матеріальними складами (вони передбачені статтями 264, 267, 270) можуть бути вчинені шляхом як дії, так і бездіяльності.

Суб'єкт переважної більшості злочинів проти громадської безпеки - загальний. Причому, за такі злочини, як бандитизм (ст. 255), терористичний акт (ст. 258), крадіжку, грабіж, розбій та вимагання предметів злочину, передбаченого ст. 262, відповідальність настає з 14-річного віку. Вчинення службовою особою сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності передбачено як кваліфікуюча ознака цього посягання (ч. 2 ст. 256); суб'єктом привласнення предметів злочину, передбаченого ст. 262, або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем може бути особа, якій вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини та радіоактивні речовини були ввірені чи передані у відання, або ж службова особа; відповідальність за порушення ряду спеціальних правил несуть лише особи, на яких покладено спеціальний обов'язок дотримуватися цих правил.

Суб'єктивна сторона майже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом. Виняток становлять посягання, які полягають у порушенні спеціальних правил - вони вчиняються з необережності. Переважно необережністю характеризується також ставлення до кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак аналізованих злочинів.

Як ознака основного або кваліфікованого складів злочину в ряді статей аналізованого розділу передбачена загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 1 ст. 259, ч. 5 ст. 260, ст. 264, ч. 2 ст. 265, ст. 267, ч. 2 ст. 269, ч. 2 ст. 270).

У теорії кримінального права, на практиці під загибеллю людей пропонується вважати смерть хоча б однієї людини, а до інших тяжких наслідків відносити заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень та шкоду майнового характеру. Видається, що ототожнення наслідків у вигляді смерті однієї людини та смерті кількох осіб (а загибель людей може означати лише настання смерті двох чи більше осіб) означає поширювальне тлумачення закону, а при відповідному застосуванні закону - заборонену в ч. 4 ст. З аналогію. До того ж слід звернути увагу на те, що в КК, поряд з поняттям «загибель людей», використовується інше - «загибель людини» (наприклад, в ч. З ст. 258).

Це підтверджує, що закон розрізняє ці поняття. Інші ж тяжкі наслідки, якщо вони передбачені в КК в одному ряду із фізичною шкодою - заподіянням смерті, мають бути однорідними зі шкодою, прямо передбаченою законом, тобто, полягати лише у фізичній шкоді, причому тяжкій. Закон же послідовно проводить лінію на те, що заподіяння легких і середньої тяжкості тілесного ушкодження оцінюються як наслідки «звичайного» розміру. Вони охоплюються поняттям «насильство», відповідальність не посилюється з врахуванням кількості осіб, яким заподіяні такі тілесні ушкодження.

Водночас, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, згідно з КК, є шкодою особливою. Про це свідчить вже сама назва таких тілесних ушкоджень, те, що при їх заподіянні змінюється кваліфікація скоєного (інкримінується відповідна частина статті, яка передбачає такі ушкодження, або ж скоєне кваліфікується за сукупністю зі ст. 121). Виходячи з викладеного, до загибелі людей пропонується відносити смерть двох чи більше людей, а до інших тяжких наслідків - смерть одного потерпілого, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (Навроцький В. О.).

Таке тлумачення зазначених ознак не може бути визнано універсальним, оскільки в ряді статей поряд з ознакою «загибель людей» відсутня ознака «інші тяжкі наслідки», зате у попередній частині відповідної статті йдеться тільки про тяжкі тілесні ушкодження (статті 276, 277), або про середньої тяжкості тілесні ушкодження та велику майнову шкоду (статті 281, 282) тощо.

Смерть однієї людини, при загрозі загибелі кількох осіб, має охоплюватися ознакою «загибель людей», а заподіяння більш легких тілесних ушкоджень, ніж тяжкі, великій кількості людей - іншими тяжкими наслідками. Це залежить від особливостей ознак певного злочину. Що ж стосується недоліків у формулюванні деяких статей, то вони повинні бути усунені не шляхом доктринального чи судового тлумачення, а законодавцем.

За об'єктом (точніше, з врахуванням джерела небезпеки, протидія якій передбачена відповідними статтями розділу IX Особливої частини КК) злочини проти громадської безпеки можуть бути поділені на чотири групи:

- злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій (статті 255-257, ч. 4 ст. 258, ст. 260);

- злочини, пов'язані з тероризмом (статті 258, 259, 266);

- злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку (статті 262-265, 267-269);

- злочини, пов'язані з порушенням спеціальних правил (статті 261, 270).

2 ЗЛОЧИНИ, ЯКІ ПОРУШУЮТЬ ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ З ПРЕДМЕТАМИ, ЯКІ СТАНОВЛЯТЬ ПІДВИЩЕНУ СУСПІЛЬНУ НЕБЕЗПЕКУ

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК). Предметом злочину є:

- вогнепальна зброя;

- бойові припаси;

- вибухові речовини;

- вибухові пристрої;

- радіоактивні матеріали.

Основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є їх призначення - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження навколишнього середовища. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом.

Вогнепальна зброя - усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для здійснення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей) (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни тощо).

Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предмета цього злочину.

Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом цього злочину [3.c.432].

До вибухових речовин належать: порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.

Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори - спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду - шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин.

Радіоактивні матеріали - це будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, установлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

Об'єктивна сторона даного злочину включає в себе вчинення таких дій, як викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння шляхом шахрайства, заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, розбій. Термінологія, яку використовує законодавець для позначення дії в складі даного злочину, показує, що це дії, які є однорідними з аналогічними діями, що вчиняються в ході відповідних злочинів проти власності - протиправного безоплатного заволодіння чужим майном.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ст. 262) є вчинення його:

- повторно;

- за попередньою змовою групи осіб;

- шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, а особливо кваліфікуючими (ч. З ст. 262) є:

а) вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 ст. 262, організованою групою;

б) розбій з метою викрадення предметів цього злочину (крім вибухових пристроїв);

в) заволодіння такими ж предметами шляхом вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я [5.c.634].

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК). Загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства, оскільки можуть опинитися у психічно неврівноважених людей, злочинців. Спеціальними правилами поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою тощо визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу. Порушення встановлених у цій сфері заборон посягає на громадську безпеку і тягне відповідальність за ст. 263.

Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, є:

- вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської);

- бойові припаси;

- вибухові речовини;

- вибухові пристрої. їх поняття аналогічні цим поняттям, передбаченим у ст. 262.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263, є:

- кинджали;

- фінські ножі;

- кастети;

- інша холодна зброя.

Кинджали та фінські ножі - вид холодної зброї колюче-ріжучої дії. Характеризуються наявністю рукоятки з упором, що обмежує входження ножа в тіло, та клинка специфічної форми: кинджала - довгого, вузького, заточеного з обох боків, такого, що звужується до кінця, гостроконечного; фінський ніж («фінка») - короткого, товстого, заточеного з одного боку, такого, що звужується з одного боку, наприкінці вигнутого гострим боком.

Кастети - вид холодної зброї ударної дії. Являє собою металеву пластину, яка натягується на пальці й затискається в кулаку, з отворами для пальців та виступами, якими й заподіюється удар.

Інша холодна зброя - будь-які предмети, що спеціально призначені чи пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень. Це, зокрема, довгоклинкова холодна зброя (шаблі, мечі, шпаги), метальні знаряддя (бумеранги, списи, пращі, луки, арбалети), ударно-роздроблюючі пристосування (нунчаки, булави, кистені), рубаючі предмети (томагавки, бойові топірці).

Питання про віднесення тих чи інших предметів до певних видів зброї вирішується з врахуванням об'єктивних і суб'єктивних критеріїв. За об'єктивними ознаками зброєю є предмети, що здатні заподіяти шкоду життю та здоров'ю людини з врахуванням їх форми, маси, міцності (зокрема, твердості матеріалу, з якого виготовлені вражаючі частини) конструктивних особливостей. Суб'єктивно вони призначені для враження живої сили - ушкодження тіла іншої людини, тобто не повинні мати іншого призначення -господарського, побутового, спортивного, обрядового тощо. Питання про визнання зброєю предметів «подвійного» призначення - наприклад, лука, який може виступати і спортивним снарядом, і мисливським знаряддям і предметом, призначеним для заподіяння смерті чи тілесного ушкодження - вирішується з врахуванням я мети дій, вчинених з такими предметами.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися у незаконному вчиненні хоча б одного із таких діянь: носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі, збуті відповідних предметів [4.c.124].

Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями щодо їх переміщення, транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов'язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Під незаконним виготовленням холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв потрібно розуміти умисні, вчинені без передбаченого законом дозволу дії по їх створенню чи переробленню, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей.

Такими діями, зокрема, є перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби, або мисливської (у тому чисті гладкоствольної) рушниці - в обріз, виготовлення вибухових речовин, вибухових пристроїв чи боєприпасів з використанням будь-яких компонентів, які самі по собі не є вибухівкою, але внаслідок цих дій набувають здатності до вибуху тощо.

Ремонт холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових пристроїв - це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або реставрації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням.

Під незаконною передачею вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід розуміти надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням без передбаченого законом дозволу [6.c.257].

Незаконний збут холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

Кримінальна відповідальність за зберігання, придбання і передачу холодної зброї чинним законодавством не передбачена.

У ч. З ст. 263 передбачене звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

При цьому добровільною здача є тоді, коли вона вчинена за власною волею, незалежно від мотивів, однак не у зв'язку з тим, що органами влади виявлено факт вчинення розглядуваного злочину.

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК). У зв'язку із загальнонебезпечними властивостями зброї або бойових припасів встановлюються спеціальні правила їх зберігання особами, які володіють такими предметами на законних підставах. Недотримання цих правил загрожує тим, що такі предмети можуть потрапити до рук сторонніх осіб, будуть неправомірно використані ними. Хоча відповідні правила адресовані тим, хто володіє відповідними предметами на законних підставах, видається, що відповідальність за ст. 264 повинні нести й особи, які зберігають їх незаконно, вчиняючи ще й злочин, передбачений ст. 263.

Предметом аналізованого злочину є:

- вогнепальна зброя;

- бойові припаси. На відміну від вищерозглянутих злочинів (статті 262, 263), предметом даного злочину є будь-яка вогнепальна зброя (включаючи й гладкоствольну мисливську) та боєприпаси до неї. Недбале зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв ст. 264 не охоплюється [3.c.438].

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 264, характеризується недбалим зберіганням зброї або бойових припасів, яке має місце тоді, коли не виконані передбачені нормативними актами умови їх зберігання, спрямовані на убезпечення їх від сторонніх осіб. Наслідками недбалого зберігання зброї або бойових припасів для кваліфікації його за ст. 264 мають бути загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК). Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали (джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні речовини, ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді).

Джерела іонізуючого випромінювання - це фізичний об'єкт. Крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання (зокрема, транспортні засоби, устаткування, інші предмети, що побували в зонах радіаційного забруднення і набули радіоактивності).

Радіоактивні речовини - це будь-які речовини, що не віднесені до ядерних матеріалів, що супроводжується активним випромінюванням (радій, уран, стронцій, плутоній).

Ядерні матеріали - ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з будь-яким іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної і радіаційної безпеки, за умови, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії.

Об'єктивна сторона даного злочину полягає у придбанні, носінні, зберіганні, використанні, передачі, видозміненні, знищенні, розпиленні та руйнуванні радіоактивних матеріалів без відповідного дозволу.

Поняття придбання, носіння та зберігання зазначених матеріалів за своїм змістом є аналогічним відповідним поняттям у складі незаконного поводження з вогнепальною зброєю[3.c.438.

Використання радіоактивних матеріалів - це отримання їх корисних властивостей, застосування як джерела іонізуючого випромінення.

Передачею радіоактивних матеріалів є як оплатне, так і безоплатне їх вручення постійно чи тимчасово іншій особі безпосередньо.

Видозмінення радіоактивних матеріалів - це переведення радіоактивних матеріалів з одного виду в інший. При цьому йдеться про зміну агрегатного стану (з твердого в рідкий чи газоподібний); проведення хімічних реакцій з такими матеріалами, внаслідок чого змінюється їх хімічна формула; зміна концентрації (збагачення) радіоактивних матеріалів; ядерні реакції, які спричиняють перехід радіоактивної речовини в інший вид за складом елементів.

Знищення радіоактивних матеріалів означає приведення до такого стану, коли вони не можуть бути використані за цільовим призначенням. Воно включає в себе хімічні перетворення, механічні ушкодження, фізичні зміни, в т. ч. і на ядерному рівні.

Розпилення радіоактивних матеріалів - це їх розподіл дрібними частками по багатьох місцях, що приводить до зниження їх концентрації і втрати радіаційних властивостей.

Руйнування радіоактивних матеріалів - це також один із способів їх приведення до непридатного стану. Воно охоплює, насамперед, фізичні зміни - механічні пошкодження захисних оболонок джерел іонізуючого випромінювання, збірок ядерних тепловиділяючих елементів тощо. Крім того, руйнуванням є зміни на ядерному рівні - перетворення одних матеріалів в інші шляхом опромінення, проведення ядерної реакції.

Відповідним дозволом є ліцензія на здійснення відповідної діяльності з радіоактивними матеріалами або ж разовий дозвіл на проведення операцій (дій) з такими матеріалами в певному конкретному випадку.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених дій.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину (ч. 2 ст. 265) є загибель людей та інші тяжкі наслідки[3.c.444

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК). Предметом даного злочину є:

- вибухові речовини;

- легкозаймисті речовини;

- їдкі речовини;

- радіоактивні матеріали.

Легкозаймисті речовини (ч. 2 ст. 267) - це тверді, рідкі, газоподібні та пилоподібні речовини, які здатні спалахувати внаслідок дії незначних факторів. До них належать: самозаймисті речовини, які загоряються внаслідок контакту з атмосферним киснем, водою, іншими окислювачами (білий фосфор, металевий натрій, сірка та інші); речовини, які загоряються під дією удару, стиснення (як правило, гази); рідини, з температурою спалаху парів до 28 °С включно; інші речовини (переважно, рідини) з температурою спалаху не більше 61 °С.

До їдких (ч. 2 ст. 267) належать речовини, які швидко вступають у хімічну реакцію з іншими матеріалами, роз'їдаючи їх - подразнюють чи знищують живі тканини, розчиняють чи змінюють структуру більшості неорганічних речовин. Це - всі види кислот та лугів (сірчана кислота, їдкий натр, негашене вапно тощо), якщо з врахуванням концентрації та кількості, фізичного стану, використовуваної тари речовина здатна заподіяти шкоду громадській безпеці. Не можуть бути віднесені до їдких речовин, за незаконні дії з якими настає кримінальна відповідальність, харчові розчини оцтової кислоти, луги, які входять до складу косметичних засобів.

Поняття вибухових речовин та радіоактивних матеріалів в аналізованому злочині ідентичне таким же поняттям, розглянутим стосовно інших злочинів проти громадської безпеки (зокрема, передбаченого ст. 262).

Об'єктивна сторона аналізованого злочину полягає у вчиненні таких діянь:

- порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів;

- порушення інших правил поводження з вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами;

- незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем;

- незаконне пересилання поштою або вантажем легкозаймистих або їдких речовин (ч. 2 ст. 267).

Відповідальність за злочин, передбачений ст. 267, диференційована з врахуванням суспільно небезпечних наслідків, якими можуть бути:

- створення небезпеки загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 267);

- загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 267).

Зміст вказаних наслідків такий же, як і щодо інших злочинів проти громадської безпеки.

Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК). Предметом злочину є:

- відходи;

- вторинна сировина (ч. 1 ст. 268);

- речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268).

Поняття відходів охоплює будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються в процесі діяльності людини і в подальшому не використовуються за місцем утворення чи виявлення і яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. При цьому радіоактивними відходами вважаються матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умов, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається.

Вторинною сировиною є залишки виробництва та побуту (вже використана сировина, тара, відпрацьовані матеріали), які придатні для переробки і використовуються повторно.

Речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення - це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів поводження з ними. До них, зокрема, належать: непотрібні фармацевтичні товари, ліки та препарати, шлами бензину, що містять свинець, свиняча гноївка (фекалії), каналізаційний мул, азбест (пил та волокна).

Об'єктивна сторона розглядуваного злочину включає в себе вчинення таких дій:

- ввезення на територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини (ч. 1 ст. 268) - це фактичне переміщення відходів чи вторинної сировини через митний кордон України;

- транзит через територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини (ч. 1 ст. 268) - це переміщення відходів чи вторинної сировини під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту на митному кордоні України;

- ввезення на територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 267);

- транзит через територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 267).

Ввезення або транзит відходів чи вторинної сировини без належного дозволу має місце тоді, коли: дозвіл відсутній взагалі або виданий неуповноваженим на те органом; порушені умови щодо кількості, видів, упаковки тощо відходів чи вторинної сировини; не дотримані вимоги щодо строків, місця ввезення, маршруту транзитного перевезення'.

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК). Предметом злочину є:

- вибухові речовини;

- легкозаймисті речовини. їх поняття ідентичне аналогічним поняттям, розкритим при розгляді злочинів, передбачених статтями 262 та 267.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується незаконним перевезенням на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин.

Під перевезенням слід розуміти дії, внаслідок яких вибухові або легкозаймисті речовини переміщаються в повітряному судні від моменту зачинення його дверей перед початком польоту до їх відчинення після завершення польоту. При цьому не має значення, де саме знаходяться відповідні речовини - в одязі особи, яка перебуває на борту повітряного судна, його ручній поклажі чи здані для перевезення багажем. Незаконним перевезення буде тоді, коли воно здійснене:

- щодо вибухових або легкозаймистих речовин, які взагалі заборонені для перевезення повітряними судами;

- з порушенням вимог щодо кількості, упаковки речовин, які дозволені для перевезення;

- без отримання спеціального дозволу, який передбачений для перевезення певних видів вибухонебезпечних або легкозаймистих речовин.

Обов'язковою ознакою цього діяння є місце вчинення злочину -повітряне судно, тобто літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі. До повітряних суден належать як ті, що важчі за повітря (літаки, гелікоптери, планери), так і легші (дирижаблі).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 269 дій.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 269) є загибель людей або інші тяжкі наслідки.

злочин громадський безпека

3 КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ

При вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, необхідно керуватися Положенням про дозвільну систему, Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів та іншими нормативними актами.

Питання про відповідальність за незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, радіоактивними матеріалами осіб, які ними користуються у зв'язку зі службовою діяльністю, вирішуються з урахуванням нормативних актів (інструкцій, правил, наказів тощо), що регулюють порядок поводження з цими предметами.

Предметом злочину, передбаченого ст. 264 КК, крім зазначених вище видів вогнепальної зброї може бути також гладкоствольна мисливська зброя.

Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предмета злочинів, відповідальність за які настає за статтями 262, 263 КК [4c.471].

У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, а також для з'ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням потрібні спеціальні знання, у справі слід призначати експертизу з проведенням її у відповідних експертних установах.

Для з'ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі спеціаліста.

Відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем за ст. 262 КК настає незалежно від місця вилучення цих предметів.

Під викраденням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів слід розуміти протиправне таємне чи відкрите, в тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров'я, чи з погрозою застосування такого насильства, їх вилучення у юридичних або фізичних осіб незалежно від того, законно чи незаконно ті ними володіли.

Розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів утворює склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 262 КК. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства[5.c.435].

Привласнення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів має місце при їх утриманні, неповерненні володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв'язку з виконанням службових обов'язків тощо або в якої опинились випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно.

Вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів полягає в пред'явленні особі, яка законно чи незаконно ними володіє або у віданні чи під охороною якої вони перебувають, вимоги про їх передачу.

За частинами 1, 2 ст. 262 КК кваліфікується вимагання зазначених предметів, поєднане з погрозою обмеження прав і свобод або законних інтересів щодо особи чи її близьких родичів, пошкодження чи знищення їхнього майна, розголошення відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці.

Відповідальність за ч. 3 ст. 262 КК настає за вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я.

Вимагання вважається закінченим складом злочину з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з відповідними погрозою чи насильством.

Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом шахрайства здійснюється за допомогою обману чи зловживання довірою, а шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем - внаслідок протиправного використання нею своїх владних повноважень.

У разі викрадення складових частин, деталей чи вузлів, комплект яких дозволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю, дії винної особи слід розцінювати як закінчений злочин і кваліфікувати за ст. 262 КК.

Викрадення складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підривників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ст. 262 КК як закінчене розкрадання таких речовин.

Якщо винна особа незаконно заволоділа не придатними до використання вогнепальною зброю, бойовими припасами або їх частинами чи деталями, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчинене належить розцінювати як замах на заволодіння цими предметами і кваліфікувати за ст. 15 та відповідною частиною ст. 262 КК.

Незаконне заволодіння завідомо несправною вогнепальною зброєю (наприклад, учбовою) і приведення її в придатний до використання за призначенням стан необхідно кваліфікувати як заволодіння чужим майном та незаконне виготовлення вогнепальної зброї. Так само мають кваліфікуватися дії винного й у тому разі, коли для виготовлення придатної до використання зброї частина деталей була ним викрадена, а решта виготовлена самостійно чи придбана будь-яким іншим чином.

Незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами визнається повторним у разі вчинення його особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 262 КК, незалежно від того, чи було її за це засуджено, а також була вона виконавцем чи іншим співучасником такого злочину.

За ознакою повторності за ч. 2 ст. 262 КК слід кваліфікувати також передбачені ч. 1 цієї статті дії, вчинені після розбійного нападу або вимагання, поєднаного з насильством[3.c.445].

Оскільки незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями є самостійним складом злочину, подальші їх носіння, зберігання, ремонт, передача чи збут утворюють реальну сукупність злочинів, передбачених ст. 262 та ч. 1 ст. 263 КК.

Незаконне заволодіння радіоактивними матеріалами та подальше їх носіння, зберігання, використання тощо слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 262 КК і залежно від наслідків - ч. 1 чи ч. 2 ст. 265 КК.

Якщо викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів та їх незаконне носіння, зберігання, передача чи збут здійснені для вчинення іншого злочину, такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 262 і ч. 1 ст. 263 або ст. 265 КК, а також як готування чи замах до вчинення іншого злочину.

За сукупністю злочинів, передбачених ст. 257 і ст. 262 або ч. 1 ст. 263 КК, належить кваліфікувати незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, вчинені з метою організації банди чи використання цих предметів членами вже існуючої банди.

Відповідальність за ст. 264 КК настає у випадках зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів без додержання встановлених нормативними актами та загальноприйнятими правилами застережних заходів, які виключають можливість вільного доступу сторонніх осіб до цих предметів, а також незаконної передачі зазначених предметів іншій особі, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Кримінальну відповідальність тягне недбале зберігання будь-якої вогнепальної зброї та будь-яких бойових припасів (у тому числі гладкоствольної мисливської рушниці та бойових припасів до неї) незалежно від того, було воно законним чи незаконним.

Під загибеллю людей розуміється настання смерті хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки - це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої тяжкості - двом особам і більше, а також великої матеріальної шкоди будь-якій юридичній чи фізичній особі.

Добровільна здача органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, яка згідно з ч. 3 ст. 263 КК є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених предметів, незалежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному державному органу.

Вирішуючи питання про речові докази у справах про злочини, пов'язані з незаконними діями зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, керуються вимогами ст. 81 КПК[4.c.247].

При розгляді справ даної категорії необхідно посилити увагу до виявлення причин вчинення зазначених злочинів та умов, які цьому сприяли, і належним чином на них реагувати.

Зокрема, не повинні лишатися поза увагою випадки недбалого ставлення відповідних працівників до зберігання зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів, залишення таких предметів без нагляду чи охорони, неналежного обладнання місць їх зберігання, порушення порядку їх обліку, видачі, транспортування та використання.

ЗАДАЧА 1

Таран, скористався тим, що Січук була у стані сп'яніння, із застосування фізичного насильства вступив з нею в статеві зносини. Коли потерпіла після зґвалтування погрожувала йому, що заявить в органи міліції, Таран вбив її, а труп спалив з метою приховання вбивства.

Кваліфікуйте дії Тарана.

Основний безпосередній об'єкт злочину - статева свобода чи статева недоторканість особи. Потерпілою від злочину є Січук.

На кваліфікацію діяння за ст. 152 не впливає моральний аспект характеристики потерпілої особи (наприклад, вона веде безладне статеве життя), наявність попередніх статевих зносин з тим, хто притягується до відповідальності за її зґвалтування, а також досягнення нею шлюбного віку або статевої зрілості.

З об'єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах, які поєднуються із застосуванням фізичного насильства;

Злочин є закінченим. Умисел прямий.

Суб'єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку в даному випадку - Таран.

Суб'єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства.

Якщо з метою приховати зґвалтування чи замах на цей злочин було вчинено умисне вбивство потерпілої особи через деякий час після вчинення зазначеного злочину (за наявності розриву в часі), дії винного слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115. У даному разі смерть потерпілої особи не розглядається як прояв особливо тяжких наслідків зґвалтування.

Отже дії винного Тарана слід кваліфікувати за ст. 33, ч. 1. ст. 152, ч.2, п. 9 ч. 2 ст. 115.

ЗАДАЧА 2

Разін у стані алкогольного сп'яніння почав вимагати від продавця фірми «Реґіна» Бонар, щоб вона відчинила вхідні двері кіоску. Одержавши відмову, Разін почав нецензурно лаятись, стукав по кіоску, розбив скло, що впало на руку Бонар. Потерпілій було заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Фірмі «Реґіна» було заподіяно шкоду на суму 95 грн.

Кваліфікуйте дії Разіна.

З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна.

З об'єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування (ненасильницький грабіж);

При ненасильницькому грабежі винний при вилученні майна не звертається до застосування насильства або погрози до потерпілого чи інших осіб (не здійснює цілеспрямованої дії на їх психіку чи тілесну недоторканість), а обмежується прикладенням певних зусиль лише безпосередньо для вилучення майна.

Грабіж в даному випадку є незакінченим оскільки крім розбитого скла та травмування Бонар майно не вилучалось.

Суб'єктом грабежу є Разін.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю винної особи Разіна, прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.

Тому дії Разіна слід кваліфікувати згідно п.1 ст. 186. ККУ та п.1 ст. 15. ККУ.

ВИСНОВКИ

Об'єктивна сторона тих злочинів проти громадської безпеки, які мають формальні склади, виконується шляхом дії.

Суб'єкт переважної більшості злочинів проти громадської безпеки - загальний.

Суб'єктивна сторона майже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом.

Основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є їх призначення - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження навколишнього середовища.

Питання про віднесення тих чи інших предметів до певних видів зброї вирішується з врахуванням об'єктивних і суб'єктивних критеріїв.

Відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем за ст. 262 КК настає незалежно від місця вилучення цих предметів.

Під викраденням вогнепальної зброї протиправне таємне чи відкрите, в тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров'я, чи з погрозою застосування такого насильства, їх вилучення у юридичних або фізичних осіб незалежно від того, законно чи незаконно ті ними володіли.

Привласнення вогнепальної зброї має місце при їх утриманні, неповерненні володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв'язку з виконанням службових обов'язків тощо або в якої опинились випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України, ВРУ - 1996 р.

2. Кримінальний кодекс України - ВРУ - 2001 р.

3. Постанова ПВС №3 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами.

4. Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п, п. 5, 9, 11, 13).

5. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. M.I. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.; Х.: Юрінком Інтер-Право, 2001.

6. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К.: Атіка, Академія, Ельга-Н., - 2001. - 656 с.

7. Тесленко А. Кримінальний кодекс України: аналіз основних положень та деякі проблеми застосування // Вісник прокуратури. - 2001. - №4. - С.22-28.

8. Тацій В., Сташис В. Новий Кримінальний кодекс України // Право України. - 2001. - №7. - С.3-9.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. M.I. Мельника, M.I. Хавронюка. - К.: Каннон, 2001.

10. Вартилецька І.А. Кримінальне право України.: Навч. Посібник. - К.: Атіка, 2003. - 208 с.

11. М.Й. Коржанський Кримінальне право і законодавство України. Ч. Загальна. Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. - 432 с.