Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинської області

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Нестабільність сучасної фінансової системи України ставить за необхідність вирішення питання підготовки кваліфікованих спеціалістів у галузі фінансів, з метою покращення функціонування економіки української держави в ринкових умовах.

Потреба в повноцінних спеціалістах щороку зростає, тому проходження виробничої практики студентами вищих навчальних закладів у конкретних установах, підприємствах, організаціях є дуже важливим для здобуття ними практичних навичок.

Об'єктом виробничої практики є Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинської області.

Метою проходження практики є закріплення, вдосконалення та випробування на практиці теоретичних знань набутих під час навчання у вищому навчальному закладі, а також ознайомлення зі специфікою організації діяльності державного казначейства загалом та Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинській області(далі УДКСУ) зокрема.



1. Органи Державної казначейської служби України: головні завдання, функції, права, структура

казначейська служба державний бюджет

Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинської області (далі УДКС) є територіальним органом Державної казначейської служби України.

УДКС підпорядковане Державній казначейській службі України та Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області.

УДКС є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Державної казначейської служби України.

Основним завданням УДКС є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Управління Державного казначейства у Ратнівському Головного управління Державного казначейства України у Волинській області керується “Положенням про управління Державного казначейства у Ратнівському районі”.

Відповідно до даного положення основними завданнями УДКС є:

розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного і місцевих бюджетів.

УДКС відповідно до покладених на нього завдань,виконує такі функції:

здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів через систему електронних платежів Національного банку і через внутрішню платіжну систему органів ДКСУ;

відкриває, веде та закриває рахунки в УДКС в частині формування, ведення особових справ розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування;

повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за доданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень;

нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;

проводить взаємні розрахунки між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

веде базу даних мережі розпорядників та одержувачів коштів міського бюджету;

веде базу даних річних розписів асигнувань, кошторисів та планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

надає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього;

веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевого бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевого бюджетів, подає звіт органам законодавчої та виконавчої влади в обсязі та в строки визначені бюджетним законодавством;

приймає звіти від розпорядників бюджетних коштів та консолідує окремі форми звітності;

забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи в частині захисту інформації;

у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із:

здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;

відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;

витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів;

відповідністю бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються УДКС;

дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку виконання кошторисів бюджетних установ;

здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;

14) веде бухгалтерський облік на утримання апарату УДКС та складає звітність;

15) надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції;

16) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Управління Державного казначейства у Ратнівському районі має право:

1) залучати працівників інших державних органів, спеціалістів і фахівців-експертів для розгляду питань, що належать до його компетенції;

2) ініціювати у межах наданих законодавством повноважень припинення асигнувань та зупиняти проведення операцій з бюджетними коштами у разі вчинення учасником бюджетного процесу бюджетного правопорушення;

3) надавати послуги (у тому числі платні), пов'язані з обслуговуванням бюджетних коштів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) вимагати від посадових осіб державних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій дотримання установленого порядку казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку, складення звітності;

5) проводити конференції, семінари та наради з питань, що належать до його компетенції;

6) одержувати в установленому порядку від державних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, підприємств, установ, організацій і банків пояснення, довідки, інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

7) представляти інтереси УДКС у відносинах з місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності[3].

Отже, суть діяльності УДКС полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

Казначейська система України має трирівневу і складається з:

1.Державної казначейської служби України(ДКСУ), яка розташовується у столиці держави і представляє його центральний рівень;

2.Головних управлінь Державної казначейської служби(ГУДКСУ) обласного значення,розміщених таким чином:

- ГУДКС - в Автономній Республіці Крим;

- ГУДКС - у містах Києві та Севастополі; 24 ГУДКС функціонують в областях.

3) районних(міських, районних у містах) управлінь(відділень) ДКС, зосереджених у найважливіших місцевих адміністративних центрах[20].

Беспосередньо структура УДКС у Ратнівському районі представлена на рис. 1.

Рис.1.1 Організаційна структура УДКС у Ратнівському районі Волинської області

УДКС у Ратнівському районі очолює начальник, який призначається на посаду за пропозиціями, внесеними начальником ГУДКС Волинської області, Головою Державної казначейської служби України за погодженням з Міністром та головою відповідної місцевої державної адміністрації, та звільняється з посади за погодженням з Головою Державної казначейської служби України за пропозиціями, внесеними начальником ГУДКС Волинської області.

Начальник УДКС має заступника. Заступник начальника Управління призначається на посаду за пропозиціями, внесеними начальником відповідного ГУДКС Волинської області, Головою Державної казначейської служби України за погодженням з Міністром, та звільняється з посади за погодженням з Головою Державної казначейської служби України за пропозиціями, внесеними начальником ГУДКС Волинської області.

Начальник Управління:

- здійснює керівництво УДКС, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності;

- організовує та забезпечує виконання УДКС відповідно актів законодавства, наказів Міністерства фінансів України організаційно-розпорядчого характеру, доручень Міністра, наказів Державної казначейської служби України, доручень Голови Державної казначейської служби України, наказів ГУДКС Волинської області;

- вносить начальнику ГУДКС Волинської області пропозиції щодо пріоритетів роботи УДКС і шляхів виконання покладених на нього завдань, подає для подальшого внесення на затвердження Голові Державної казначейської служби України плани роботи УДКС(річні, піврічні);

- звітує перед Головою Державної казначейської служби України та начальником ГУДКС Волинської області про виконання покладених на УДКС завдань та планів роботи;

- здійснює добір кадрів в УДКС, формує кадровий резерв на відповідні посади;

- організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

- призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників УДКС, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- порушує перед Головою Державної казначейської служби України питання про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам, а також щодо заохочення та притягнення їх до відповідальності;

- підписує накази УДКС;

- затверджує положення про структурні підрозділи УДКС і посадові інструкції працівників;

- здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

При відсутності начальника УДКС права і обов'язки покладаються на заступника начальника управління - головного бухгалтера[3].

Структуру УДКС затверджує Голова Державної казначейської служби України за погодженням з Міністром.

Штатні розписи та кошториси УДКС затверджує Голова Державної казначейської служби України.

Чисельність працівників управлінь (відділень) ДКСУ затверджує Голова Державної казначейської служби України в межах граничної чисельності працівників, визначеної Кабінетом Міністрів України. Начальник ГУДКС Волинської області вносить пропозиції Голові Державної казначейської служби України щодо чисельності працівників УДКС.

До переліку основних документів, що є правовою основою діяльності органів Державної казначейської служби України(далі ДКСУ)можна віднести:

1. Бюджетний кодекс України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 08.07. 2010 за № 2456-VI.

2. Положення “Про державне казначейство України”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. N 590 (із змінами та доповненнями).

3. Положення “Про Державну казначейську службу України”, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011р.

4. Положення “Про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення”, затверджене наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 N 1280 Розглянемо детальніше зміст цих документів.

Саме створення ДКСУ відбулося, як вже зазначалося, згідно Указу Президента “Про Державне казначейство”. Указом передбачено:

систему органів ДКСУ;

основні завдання органів ДКСУ;

порядок їх фінансування[21].

Положення “Про державне казначейство України” визначає:

структуру органів ДКСУ;

основні завдання органів ДКСУ;

завдання Головного управління ДКСУ;

функції відділень ДКСУ у районах, містах, районах у містах;

права органів ДКСУ;

основні функції та завдання Голови Головного управління та начальників управлінь ДКСУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Головне управління ДКСУ та його територіальні органи у своїй діяльності взаємодіють з міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, Національним банком, установами інших банків, державною податковою інспекцією, місцевими фінансовими органами, державною фінансовою інспекцією України.

Бюджетним кодексом України визначається роль ДКСУ в процесі виконання бюджетів.

УДКС у своїй діяльності керуються Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України наказами Державної казначейської служби України, дорученнями Голови Державної казначейської служби України, актами, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування та наказами Головного управління Казначейської служби України у Волинській області.

2. Аналіз виконання Державного бюджету України за попередній рік

Таблиця 2.1

Аналіз Державного бюджету України за попередній рік

Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією	2010 р.	2011 р.	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення	Темп росту в порівняні з 2010 роком,у відсотках
Разом доходів:	303,8	314,6	10,8	103,3	130,8
Податок на прибуток підприємств	47,5	54,7	7,2	115,1	137,0
Податок на додану вартість	128,5	130,1	1,6	101,2	150,7
Власні надходження бюджетних установ	17,3	23,3	6	134,7	105,3
Видатки разом:	292,5	333,5	41	114	109,8
Обслуговування державного боргу	19,8	23,1	3,3	116,7	148,9
Загальнодержавні функції (без обслуговування державного боргу):	16,1	16,9	0,8	104,9	88
Вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування, фінансова та зовнішньополітична діяльність	11,8	12,6	0,8	106,8	87,4
Соціальний захист та соціальне забезпечення (без урахування видатків на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій):	43	45,8	2,8	106,5	107,2
соціальний захист пенсіонерів (без урахування видатків на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій)	35,9	40,6	4,7	113,09	108,3
Видатки на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій	16,9	17,8	0,9	105,3	66,8
Охорона здоров'я	8,4	10,2	1,8	121,4	116,7
Духовний та фізичний розвиток (без урахування видатків на підготовку і проведення Євро 2012)	2,0	3,2	1,2	160	108,6
Освіта всього:	24,5	26,2	1,7	106,9	106,2
дошкільна освіта	0,08	0,1	0,02	125	124,6
вища освіта	23	24,2	1,2	105,2	106,4
післядипломна освіта	0,4	0,5	0,1	125	117,4
Охорона навколишнього природного середовища	2,6	3,0	0,4	115,4	131,2
Житлово-комунальне господарство	0,21	0,3	0,07	142,8	138,1
Оборона	11,8	13,2	1,4	111,8	116,7
Громадський порядок, безпека та судова влада	27,5	32,4	4,9	1,17	113,5
У 2011 році Державний бюджет України отримав 314616,9 млн. грн., що на 10848,6 млн. грн більше за відповідний показник 2010 . За функціональною класифікацією статей видатків у 2011 році проти 2010 року спостерігалися наступні тенденції: - внаслідок великого боргового навантаження, накопиченого за попередні роки, видатки державного бюджету з обслуговування державного боргу у 2011 році проти 2010 року зросли у 1,6 рази до 23,1 млрд. грн.; - без врахування видатків на обслуговування державного боргу видатки на загальнодержавні функції за 2011 рік зменшились проти 2010 року за зведеним бюджетом на 9,1 відсотка до 25925,7 млн. грн., у тому числі за державним бюджетом - на 12,0 відсотка до 16862,2 млн. грн. - збільшилися видатки на оборону за державним бюджетом на 16,7 відсотка до 13241,1 млн. грн., у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 28 відсотків до 11861,9 млн. гривень; - зросли видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу за зведеним бюджетом на 13,2 відсотка до 32637,7 млн. грн., у тому числі за державним бюджетом - на 13,5 відсотка до 32415,3 млн. гривень; - видатки на економічну діяльність у 3,7 та у 4,8 рази відповідно; на дослідження та розробки у галузях економіки - на 15,3 відсотка за зведеним та державним бюджетом відповідно.

3. Організація виконання дохідної частини Державного бюджету України

Виконання дохідної частини місцевих бюджетів забезпечують такі органи:

1) Державна податкова служба України здійснює контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом всіх платників податків, зборів, платежів.

2) Фінансові управління обласних, міських, державних адміністрацій і фінансові відділи виконавчих органів перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів.

3)Установи банківської системи здійснюють прийом, зберігання доходів та їх перерахування.

Підставою для виконання державного і місцевих бюджетів є розпис доходів і видатків. Розпис доходів і видатків Державного бюджету України складає Міністерство фінансів України відповідно до показників затвердженого бюджету у місячний термін після його прийняття. Розписи доходів і видатків республіканського бюджету АРК складає Міністерство фінансів АРК; обласних і міських (міста Київ і Севастополь) бюджетів -- фінансові управління обласних і міських державних адміністрацій; районних, сільських, селищних, міських -- фінансові відділи відповідних виконавчих органів. Бюджетний розпис складають на рік із розбивкою на місяці. Забезпечення збалансування бюджету протягом року і кожного місяця досягається рівномірним розподілом видатків та встановленням відповідних термінів надходження доходів. Складання бюджетного розпису потребує певних навичок та високої відповідальності працівників фінансових органів. Чим краще складений розпис, тим чіткіше організовано виконання бюджету.

Розпис доходів і видатків складають відповідно до порядкових номерів надходжень та видатків бюджету. Порядкові номери (коди) і повні найменування доходів і видатків бюджету зазначені в бюджетній класифікації.

Помісячний розподіл міжбюджетних трансфертів за кодами
бюджетів за відповідними місцевими бюджетами до затвердженого
розпису державного бюджету надається Державним казначейством
України (на паперових та електронних носіях) Міністерству фінансів
Автономної Республіки Крим, фінансовим управлінням обласних
(Київської та Севастопольської міських) державних адміністрацій".

Доходи бюджету класифікуються по таких розділах:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- трансферти.

Податкові надходження - це передбачені законами України загальнодержавні податки та місцеві податки, збори та обов'язкові платежі.

Неподаткові надходження це адміністративні збори, надходження від штрафів та штрафних санкцій; інші неподаткові надходження, власні надходження бюджетних установ - плата за дітей в дитсадках, рентні платежі, від приватизації державного майна, державне мито та інше.

Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел. Таким чином, неподатковими надходженнями визнаються:

доходи від власності та підприємницької діяльності;

адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та

побічного продажу;

надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом - це надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, від реалізації державних запасів держави, від операцій з дорогоцінними металами та камінням, тощо. Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:

- надходження від продажу основного капіталу;

- надходження від реалізації державних запасів товарів;

- надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

- податки на фінансові операції та операції з капіталом

Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть поступати:

- від органів державного управління;

- від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;

- з іншої частини бюджету.

4. Організація виконання видаткової частини Державного бюджету України

Видатки бюджету класифікуються за трьома ознаками:

1. Функціональна класифікація видатків бюджету (за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки) (КФКВ);

2.Економічна класифікація видатків бюджету (за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки) (КЕКВ);

3.Відомча класифікація видатків (за ознакою головного розпорядника

бюджетних коштів) (КВКВ);

Мета виконання видаткової частини бюджету -- це фінансування заходів, затверджених в бюджеті протягом бюджетного року.
Фінансування із бюджету -- це перерахування коштів на поточні/реєстраційні бюджетні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкриті в банківських установах і в органах казначейства.

Фінансування із бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження даних видатків. Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їхнім цільовим призначенням.

Організація фінансування покладена на фінансовий орган. який здійснює виконання даного бюджету. Банки здійснюють перерахування бюджетних коштів тільки на основі їхніх розпоряджень. У процесі фінансування фіноргани здійснюють контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів.

Відомо два методи бюджетного фінансування. Перший -- відкриття

кредитів -- базується на принципі авансування видатків на кредитній основі.

Відкриття кредитів не означає перерахування грошових коштів на видатки головним розпорядникам коштів. Це дозвіл фінансового органу на видачу коштів, яка потім здійснюється установами банків у межах встановлених видатковим розписом (спеціальний документ) асигнувань.

Сутність другого методу, а саме перерахування коштів з рахунка бюджету на бюджетні рахунки розпорядників коштів, полягає у тому, що фінансовий орган здійснює перерахування бюджетних коштів з рахунка бюджету на рахунки розпорядників коштів тільки за наявності їх на даному рахунку в даний момент.



Рис.4.1.Документооборот при фінансуванні з Державного бюджету за відомчою структурою

Перерахування коштів та оплата витрат органами Державного казначейства провадяться за наявності даних про територіальне розташування мережі установ, підприємств і організацій та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків. Наявність цих двох документів є обов'язковою умовою для перерахування коштів або оплати витрат.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники бюджетних коштів подають до Державного казначейства на паперових та електронних носіях дані про територіальне розташування мережі установ, підприємств та організацій, яким вони розподіляють кошти на відповідній території.

Територіальні управління Державного казначейства звіряють отримані від Державного казначейства України дані з базою даних щодо фактично зареєстрованих установ та організацій.

Про зміни у територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання бюджету, головні розпорядники коштів повідомляють Державне казначейство України. Державне казначейство України доводить зміни до відповідних управлінь, а управління Держказначейства аналогічно доводять зміни до відповідних відділень.
Перерахування коштів та оплата витрат органами Державного казначейства на відповідній території здійснюється на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків бюджетної установи.

Для цього Міністерство фінансів України доводить Державному казначейству України річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету. Державне казначейство України протягом трьох календарних днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів, що є підставою затверджувати в установленому порядку кошториси доходів і видатків та плани асигнувань.

Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси доходів та видатків і плани асигнувань своїм підвідомчим установам та організаціям, діяльність яких координується через них.

У тижневий термін після опублікування Закону про Державний бюджет України рішення про місцевий бюджет місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування - документи, які містять затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл. Показники лімітної довідки доводяться до розпорядників бюджетних коштів для уточнення проектів кошторисів.

Лімітування витрат є обмеженням витрачання коштів, передбачених окремими статтями бюджетної класифікації; в останню чергу лімітуються статті захищених видатків, видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають Мінфіну та місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів та проекти зведених планів асигнувань для складання і затвердження річного розпису асигнувань відповідних бюджетів та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.
Головний розпорядник передає казначейству за місяць до початку бюджетного року документи про розміщення мережі бюджетних установ і організацій, яким виділятимуться кошти.

Витрачання бюджетних коштів здійснюється шляхом списання коштів з реєстраційного рахунку в розмірі підтвердженого бюджетного асигнування. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства.

Бюджетні розрахунки, як правило, здійснюються в безготівковій формі. За потреби розрахунків готівкою розпорядник бюджетних коштів за 55 днів до початку кварталу подає касову заявку на отримання готівки до операційно-контрольного управління відділення Державного казначейства. Зведена касова заявка передається до установи банку не пізніше як за 45 днів до початку кварталу. Готівка видається за грошовим чеком і довіреністю розпорядника бюджетних коштів. Разом з грошовим чеком касир подає до банку платіжне доручення на перерахування сум податку на доходи фізичних осіб і внесків до цільових фондів.

31 грудня Державне казначейство закриває всі рахунки (в окремих випадках протягом 5 днів після закінчення бюджетного року). Усі невитрачені кошти переходять як залишки на наступний бюджетний період.

Через установи банків сплачуються платежі до державного бюджету платниками податків, у яких останні обслуговуються. Банк платника перераховує кошти через Систему електронних платежів Національного банку України на рахунки, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік. Окремі видатки розпорядників коштів, яких відкриті в установах банків, подають Державному казначейству зведені кошториси, відповідно до яких Державне казначейство здійснює контроль за відповідністю вказаних сум у зазначених документах сумам, зазначеним у розписі видатків бюджету. Державне казначейство відповідно до затверджених у межах планових показників пропозицій відкриває асигнування на здійснення видатків та інформує відповідних розпорядників про відкриті асигнування у загальновстановленому порядку. На підставі отриманої інформації розпорядники формують та подають Державному казначейству розподіл відкритих асигнувань на паперових та електронних носіях. Державне казначейство відповідно до розпорядження перераховує бюджетні кошти з відповідних рахунків, відкритих у ДКУ на відповідні рахунки, відкриті в установах банків.

5. Взаємовідносини Державного і місцевих бюджетів України

Міжбюджетні взаємовідносини - це форма взаємозв'язків і взаємозалежностей між окремими ланками системи місцевих бюджетів, а також між місцевими бюджетами та Державним бюджетом України.

Головною функцією органів місцевого самоврядування є створення передумов, які забезпечують необхідні соціальні умови життєдіяльності населення, що проживає на даній території. Держава ж повинна так будувати свою бюджетну систему, щоб це дозволяло справедливо розподілити доходи бюджету між адміністративно-територіальними одиницями державного устрою України та особами, що проживають на цих територіях.

Згідно з міжнародно визнаною термінологією бюджетні дотації, субсидії і субвенції - це три види прямих бюджетних трансфертів. Трансфертні платежі - це передача доходів, які не потребують будь-яких прямих відповідних послуг економічного характеру.

Бюджетні трансферти - це трансфертні платежі, які передаються бюджетам. Згідно з міжнародно визнаною термінологією:

-бюджетна дотація - незв'язаний, загальний, безумовний, генеральний трансферт.

-бюджетна субвенція - зв'язаний, спеціальний, умовний трансферт, який надається при певній участі у фінансуванні з боку отримувача.

В Україні серед економістів ведеться робота щодо чіткого розмежування видів бюджетних трансфертів. Аналіз застосування бюджетних трансфертів дає можливість дати наступні визначення:

бюджетна дотація - це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому при недостатній кількості у нього власних доходів для покриття запланованих видатків (для збалансування бюджету). Дотація не має цільового призначення.

-бюджетна субвенція (вид субсидії) - це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому на певну ціль і на основі пайової участі у фінансуванні.

Перерахування бюджетних трансфертів здійснюється на основі платіжних доручень. Проходження документів здійснюється аналогічно проходженню документів при перерахуванні бюджетних коштів на видатки.

У процесі виконання бюджету в окремих ланках місцевих бюджетів може утворюватися касовий розрив. Він може бути плановим, коли об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету встановлених видатків і одержання доходів, а також при запланованому дефіциті, і позаплановим -- внаслідок невиконання плану з надходження доходів і допущення перефінансування за окремими видами видатків.

Для покриття касових розривів у місцевих бюджетах призначені, насамперед, кошти оборотної касової готівки, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет. У тих випадках, коли коштів оборотної касової готівки не досить, даний бюджет може одержати позичку від вищестоящого бюджету.

Позички, які надає один бюджет іншому, називають бюджетними. Вони безпроцентні, мають суто цільовий характер -- призначені для покриття тимчасових касових розривів.

Бюджетні позички може надати тільки вищестоящий бюджет нижчестоящому, безпосередньо пов'язаному з ним. Так сільські й селищні бюджети одержують позички з районного бюджету, районні -- з обласного, обласні -- з Державного бюджету.

"Бюджетні позички короткострокові -- надаються терміном максимально на рік і мають бути погашені до 31 грудня, тобто до кінця бюджетного року. Бюджетні позички надають тільки в розмірах, які не перевищують фактичну потребу, тобто на суму утвореного касового розриву.

Бюджетну позичку відображають одночасно на балансі двох бюджетів: вищестоящого -- як надану і нижчестоящого -- як одержану, при цьому на балансі одного бюджету можуть бути як позички надані, так і одержані. Наприклад, обласний бюджет одержав позичку від Державного і надав її нижчестоящим районним бюджетам для покриття касових розривів.
Право вирішувати питання про надання позички мають органи державного управління, які в свою чергу можуть передати його відповідним фінансовим органам. Так, міністру фінансів надано право вирішувати питання про надання позичок з Державного бюджету. Право надання позичок з місцевих бюджетів мають виконавчі органи Рад народних депутатів, які можуть також передати його фінансовому органу.

Первинними документами, якими оформляють надання й погашення бюджетних позичок, є платіжні доручення.

Для одержання позички виконком (держадміністрація) місцевої Ради народних депутатів звертається з клопотанням до вищестоящого виконкому або до Кабінету Міністрів України (держави), а у відповідних випадках до фінансового органу, який має вправо видавати позички. Повний перелік документів, що надаються з метою отримання бюджетної позички, наступний:

1. Лист-заявка виконавчого органу місцевої влади, де обґрунтовуються необхідність надання позички та умови її повернення.

2. Розрахунок обсягу бюджетної позички у зв'язку з тимчасовим касовим розривом бюджету адміністративно-територіальної одиниці.

3. Довідка про виконання показників бюджету адміністративно-територіальної одиниці за звітний період поточного року.

4. Дані про динаміку бюджетної заборгованості за попередні 12 місяців та заборгованості за неповернутими бюджетними позичками починаючи з моменту її виникнення.

5. Стан заборгованості підприємств зі сплати податків і зборів до бюджету за основними дохідними джерелами та дані щодо втрат бюджету.

6. Заходи щодо додаткової мобілізації доходів бюджету та економії у видатках. 

7. Стан взаєморозрахунків з Державним бюджетом України за період, що передує наданню позички.

Фінансовий орган, який здійснює виконання того бюджету, з якого буде надана позичка, перевіряє доцільність надання позички, встановлює термін її погашення. Надання позичок здійснюється на підставі відповідних рішень. Вищестоящий фінансовий орган здійснює контроль за вчасним погашенням заборгованості по позичці. Прострочену заборгованість списують з рахунка нижчестоящому бюджету у встановленому порядку черговості здійснення (проведення) видатків.

Документообіг платіжних доручень, пов'язаний із наданням позичок. Вищестоящий фінансовий орган виписує платіжне доручення про надання позички в чотирьох примірниках і подає його в установу банку, яка обслуговує цей фінансовий орган.

Установа банку виконує перерахування коштів із даного бюджету на рахунок бюджету, який одержує позичку, і як підставу для цього перерахування залишає у себе перший примірник платіжного доручення. Другий примірник повертається до фінансового органу і є первинним документом для обліку позичок наданих. Третій і четвертий примірники надсилають в установу банку, яка обслуговує нижчестоящий фінансовий орган. Ця установа банку зараховує позичку на рахунок бюджету, який її одержує, і залишає у себе третій примірник як підставу для зарахування. Четвертий примірник направляють у фінансовий орган, що здійснює виконання бюджету, який одержує позичку. Він є повідомленням про одержання позички і є первинним документом для її обліку.

Якщо рахунки бюджетів, що надають і одержують позичку, перебувають в одній установі банку, наприклад, у разі надання позички з районного бюджету сільському, то платіжне доручення виписують у трьох примірниках: перший залишається в банку, другий повертається до вищестоящого органу, а третій передають нижчестоящому фінансовому органу або сільській (селищній) Раді народних депутатів.

Документообіг платіжних доручень, пов'язаний із погашенням позичок, аналогічний документообігу у разі надання позичок, тільки здійснюється в зворотному порядку -- від фінансового органу або сільської (селищної) Ради, що здійснює виконання бюджетів, які одержують позички.

У процесі виконання бюджету після його затвердження можуть виникати певні ситуації, які змінюють розподіл доходів і видатків між окремими бюджетами. В результаті цього в одних бюджетів утворюється нестача доходів, а в інших на таку ж суму їх надлишок. Для відновлення збалансованості цих бюджетів між ними необхідно провести відповідні взаємні розрахунки.

Причини, що викликають порушення збалансованості бюджетів протягом бюджетного року, в результаті чого виникає необхідність взаємних розрахунків, такі:

1) зміна після затвердження бюджету законодавства, яке регламентує розподіл доходів і видатків між бюджетами;

2) зміна адміністративно-територіального поділу;

3) передавання з одного бюджету до іншого фінансування певних заходів (наприклад, капітальних вкладень);

4) зміна відомчої підпорядкованості підприємств, організацій та установ.

Серед цих причин найбільш поширеною є зміна відомчої підпорядкованості. Зміни в законодавстві про доходи й видатки бюджету, в адміністративно-територіальному поділі, передача обсягів фінансування відбуваються, як правило, з 1 січня, тобто ці заходи приурочені до початку бюджетного року і, таким чином, можуть бути враховані в процесі складання і затвердження відповідних бюджетів.

Характер заборгованості, а отже і взаємних розрахунків залежить від того, у кого змінюється відомча підпорядкованість -- у підприємства чи організації, що діють на комерційних засадах, що пов'язане з перерозподілом доходів, які надходять від них, чи у бюджетних установ, що веде до передачі їх фінансування з одного бюджету в інший. У першому випадку надлишок доходів виникає в зв'язку із збільшенням надходжень доходів, у другому -- в результаті скорочення видатків.

Проведення взаємних розрахунків ґрунтується на таких правилах:

1. Розрахунки проводять тільки між вищестоящими і нижчестоящими, безпосередньо пов'язаними в ієрархічній структурі, бюджетами. Наприклад, між державним і обласним бюджетами, між обласним і районними і т. ін. Не можуть проводитися розрахунки між бюджетами, не пов'язаними безпосередньо в бюджетній системі (між державним, наприклад, і районними бюджетами).

2. На взаємні розрахунки відносять усю річну заплановану суму доходів або видатків, незалежно від того, яка сума коштів надійшла чи скільки їх витрачено до моменту виникнення розрахунків. При цьому одержану суму доходів або здійснені видатки передають іншому бюджету. Такий порядок дає змогу протягом бюджетного року віднести відповідні доходи чи видатки тільки на один бюджет, що створює порівнянність даних, використовуваних у звітності і в процесі бюджетного планування. 

3. Розрахунки за взаємними вимогами мають бути завершені до 31грудня поточного року, коли закінчується бюджетний рік. 

Взаємні розрахунки враховуються одночасно в двох фінансових органах, які виконують бюджети, пов'язані взаємним перерозподілом доходів і видатків.

Підставою для оформлення взаємних розрахунків є відповідні рішення органів державної влади і державного управління про зміну відомчої підпорядкованості підприємств, організацій і установ чи інші рішення, в результаті яких виникає необхідність у взаємних розрахунках. Документом, у якому відображають всі необхідні для проведення розрахунків, є «Повідомлення про взаємні розрахунки» за формою №11. У ньому зазначають загальну суму, яку відносять на взаємні розрахунки; бюджет, який одержує кошти по взаємних розрахунках; бюджет, який передає кошти; підставу. Сума взаєморозрахунків записується по кварталах.

Перерахування коштів на погашення заборгованості здійснюють за допомогою платіжних доручень, у яких зазначають призначення цих перерахувань.

Документообіг, пов'язаний з перерахуванням коштів на погашення заборгованості. “Повідомлення про взаємні розрахунки” (форма № 11) виписує у чотирьох примірниках вищестоящий фінансовий орган, який безпосередньо пов'язаний із органом державного управління, який приймає рішення, що ведуть до виникнення взаємних розрахунків. Перший примірник форми №11 направляють у нижчестоящий фінансовий орган, інші три залишаються у вищестоящому фінансовому органі.

Подальший документообіг пов'язаний з перерахуванням коштів на погашення заборгованості. Платіжні доручення виписує в чотирьох примірниках бухгалтерія того фінансового органу, у якого виникає заборгованість при виконанні бюджету. Платіжні доручення направляють в установу банку, яка обслуговує даний фінансовий орган. Перший примірник платіжного доручення залишається в даній установі банку як підстава для перерахування коштів. Другий -- повертають у фінансовий орган з позначкою про виконання доручення. Решту примірників направляють в установу банку, яка обслуговує той фінансовий орган, з яким ведуться розрахунки; третій -- залишається в банку як підстава для зарахування грошових коштів на рахунок бюджету; четвертий -- передають у фінансовий орган як повідомлення про надходження коштів на погашення заборгованості по взаємних розрахунках.

6. Облік виконання Державного бюджету в органах казначейства

Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій органів Державного казначейства та надання користувачам інформації про стан активів та зобов'язань, результати виконання бюджетів та їх змін. На підставі даних бухгалтерського обліку складається фінансова звітність.

Головний бухгалтер у своїй роботі керується цим положенням, нормативними актами Державного казначейства України, іншими законодавчими та нормативними актами України, що регламентують бюджетний процес в Україні.

Головний бухгалтер повинен забезпечити:

- дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

- контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіх операцій з виконання бюджетів, які здійснюються органами Державного казначейства;

- складання і подання внутрішнім та зовнішнім користувачам звітності у встановлені терміни.

Головний бухгалтер (його заступник) мають право вимагати від підвідомчих органів забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку і контролю, подання необхідних документів щодо оформлення операцій, дотримання встановленого порядку прийняття і витрачання бюджетних коштів, а від будь-якого органу Державного казначейства - надання пояснень, а при необхідності безпосередньо втручатися в його робочі процедури, якщо отримані дані викликають сумнів.

Головний бухгалтер (його заступник) проводять організаційні заходи щодо впровадження в підвідомчих органах казначейства та структурних підрозділах визначеної політики бухгалтерського обліку та звітності.

На головного бухгалтера, який виконує організаційні, контрольні функції, не можуть покладатися обов'язки керівника органу за тимчасової його відсутності, а також обов'язки щодо безпосереднього виконання бухгалтерських операцій.

Головний бухгалтер безпосередньо бере участь у формуванні служби бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліків операцій - це уніфіковані носії інформації у вигляді відомостей, книг, журналів, карток обліку тощо. їх призначення - хронологі чне, систематичне чи комбіноване накопичення, групування та узагальнення інформацій з первинних документів.

Державне казначейство самостійно розробляє та затверджує форми регістрів обліку, які повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи осіб, які їх склали, та інші обов'язкові реквізити. У Казначействі ведуться такі обовязкові облікові регістри:

- оборотно-сальдовий баланс (щоденний баланс оборотів і залишків за балансовими, бюджетними, позабалансовими рахунками та рахунками управлінського обліку);

- особові картки (в тому числі, з розподілом за кодами економічної класифікації видатків);

- сальдові та оборотно-сальдові відомості за аналітичними рахунками за формами, що додаються.

У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим, бюджетним та позабалансовим рахунками, а також за рахунками управлінського обліку з проміжним підсумком за рахунками другого та третього порядків. Виводяться підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками. Про правильність складання щоденного балансу оборотів та залишків свідчить рівність дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов' язковою умовою початку нового операційного дня. Щоденний оборотно-сальдовий баланс перевіряється і підписується керівником і головним бухгалтером.

Перевірка тотожності даних аналітичних рахунків і рахунків синтетичного обліку здійснюється в обов 'язковому порядку не рідше одного разу на місяць. Звірка проводиться за балансовими та позабалансовими рахунками перевірочної відомості з даними відповідних рахунків оборотно-сальдового балансу.

За операціями в іноземній валюті облік здійснюється у грошовій одиниці України за діючим на день здійснення курсом НБУ. Записи здійснюються одночасно і у валюті розрахунків і платежів (за кожною валютою окремо). У аналітичному обліку операції в іноземній валюті ведуться у подвійній оцінці: в іноземній валюті за її номіналом та в гривневому еквіваленті за діючим курсом НБУ.

Значення аналітичного обліку для успішного виконання затвердженого бюджету велике. Місце обліку виконання бюджету визначається місцем обліку в системі управління. Від прийняття своєчасних і правильних рішень з питань планування і виконання бюджету залежить ефективність управлінської діяльності. Ці рішення можуть бути прийняті тільки на основі проведеного аналізу відповідної інформації, яка характеризує стан об'єкта управління (бюджету) на певну дату чи за певний проміжок часу. Облік вирішує наступне важливе завдання -- забезпечити систему управління необхідною інформацією. Тобто, облік виконання бюджету -- це забезпечуюча система, на якій базується бюджетний процес. Правильність в прийнятті рішень залежить ще і від кваліфікації бюджетних працівників і від методології бюджетної роботи. Однак головним в управлінні бюджетом є саме інформація. Навіть феноменальні знання не допоможуть досягти результатів, якщо інформаційне забезпечення не відповідає встановленим вимогам.

Усі бухгалтерські документи до передачі в архів проходять належну перевірку й опрацювання за такими етапами: оформлення первинних документів; підготовка звітів матеріально відповідальних та посадових осіб і передача їх до бухгалтерії; приймання звітів; перевірка звітів за формою і по суті; арифметична перевірка; підготовка документів для синтетичних і аналітичних записів; рознесення сум господарських операцій в регістрах синтетичного й аналітичного обліку; узагальнення даних поточного синтетичного й аналітичного обліку; записи в Головну книгу; складання оборотного балансу; складання сальдового балансу та інших форм бухгалтерської звітності.

На етапі фіксації господарських операцій причетні до цього особи повинні дотримуватись засадних вимог до первинних документів: відповідність документа стандарту; правильність його заповнення; юридична обов'язковість, що забезпечується наявністю необхідних підписів.

Суть оформлення первинних документів полягає у фіксації фактів господарських операцій через складання документів на приймання -- видачу нематеріальних активів, основних засобів, виробничих запасів, грошей. Особливість цього етапу полягає в тому, що тут активну участь беруть матеріально відповідальні особи, одна з яких (з відома керівника та головного бухгалтера підприємства) відпускає, а друга приймає відповідні товарно-матеріальні цінності або кошти. Результатом господарської операції є первинний документ (накладна, вимога, лімітно-забірна карта, акт приймання-передачі основних засобів, акт ліквідації основних засобів, акт на заміну матеріалів, акт на браковану продукцію, касові ордери, наряди на виконані роботи тощо).

Оформлені первинні документи при звітах матеріально відповідальних, підзвітних чи посадових осіб в установлені строки подаються до бухгалтерії. У процесі приймання звітів фахівці з обліку додані первинні документи звіряють із реєстром чи звітом, звертаючи увагу на правильність оформлення документа та наявність всіх необхідних підписів. Недооформлені документи до обробки не приймаються і повертаються матеріально відповідальним чи підзвітним особам.

Прийняті документи бухгалтерією перевіряються вже по суті, тобто з погляду законності й доцільності господарської операції.

Рознесення сум господарських операцій здійснюється в такій послідовності: спочатку розносять рахунки синтетичного, а потім -- аналітичного обліку. Про тотожність сум синтетичного й аналітичного обліку свідчать результати узагальнення даних поточного обліку. Перевірені підсумкові дані поточного обліку потім використовують для наступних записів в узагальнюючі регістри та складання бухгалтерської звітності.

Складання бухгалтерської звітності є завершальним етапом використання первинних документів: це процес узагальнення даних поточного обліку і надання користувачам інформації для прийняття рішень. Після цього бухгалтерські документи передаються в архів підприємства. Строки зберігання документів встановлено Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

На основі поточного обліку на початок кожного місяця складають баланс про виконання бюджету. Він складається з активу, який показує фінансові ресурси бюджету на певну дату, їх склад та розміщення, і пасиву, де відображаються джерела утворення ресурсів бюджету.

В активі балансу відображають дебетові залишки по активних рахунках 1 «Ресурси бюджету» і 6 «Видатки» класів рахунків та по активно-пасивних рахунках 3 «Кошти в розрахунках» класу рахунків, дебетові обороти по активно-пасивних рахунках 2 «Боргові зобов'язання» класу рахунків. В активі також відображають залишок по дебету рахунку 411 «По виконанню загального фонду бюджету в поточному році (4 клас рахунків «Результат»).

У пасиві балансу відображають кредитові залишки по пасивних рахунках 5 «Доходи» класу рахунків, по активно-пасивних рахунках 3 «Кошти в розрахунках» класу рахунків, кредитові обороти по активно-пасивних рахунках 2 «Боргові зобов'язання» класу рахунків. У пасиві також відображають залишки по кредиту рахунка 41 «Результати виконання бюджету» (4 клас рахунків «Результат»),