Злочини проти правосуддя

Аналізуючи злочини проти правосуддя я зробив висновок що деякі з них можуть бути вчинені загальними суб'єктами а деякі -- спеціальними. Загальним суб'єктом злочину визнається фізична особа яка є осудною і досягла на момент скоєння злочину віку з якого настає кримінальна відповідальність. Спеціальний суб'єкт злочину -- це особа яка крім названих загальних ознак має спеціальні додаткові які її характеризують і визначають кваліфікацію вчиненого злочину.

Із досліджуваних нами злочинів більшість (за винятком втручання вчиненого особою з використанням свого посадового становища) виповняються загальними суб'єктами. Це випливає з диспозицій статей КК. В них немає прямої вказівки на якогось певного суб'єкта Майже всі перелічені злочини можуть бути вчинені осудними особами яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років. Винятки становлять злочини суб'єктами яких є осудні особи яким виповнилось чотирнадцять років.

Встановлення зниженого віку з якого настає кримінальна відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень судді або працівникові правоохоронного органу (ст.189 КК) та за посягання на життя судді працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків а також члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з діяльністю пов'язаною з охороною громадського порядку (ст. 190 КК) викликано тим що у віці чотирнадцяти років особа здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними розуміти шкідливість умисного посягання на здоров'я і на життя працівника правоохоронного органу в зв'язку з його діяльністю. Заборона не заподіювати тілесні ушкодження працівникові правоохоронного органу його близьким родичам у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків чи заборона не посягати на життя цих осіб доступна розумінню чотирнадцятирічних Якщо ж особа вчиняє такі посягання вона свідомо демонструє неповагу до закону на що і належить адекватно реагувати.( 13 ст. 398)

Тому встановлення відповідальності осіб за вчинення злочинів передбачених статтями 189 190 КК з чотирнадцятирічного віку осіб є виправданим. Як слушно зауважує В.Волгарьова якщо суспільна небезпечність діяння можливість настання злочин них наслідків повною мірою усвідомлюється суб'єктом звільнення його від кримінальної відповідальності було б негуманним по відношенню до суспільства в цілому.

Щодо зниженого віку суб'єкта злочину як його спеціальної ознаки. У літературі з питань віднесення зниженого віку з якого настає кримінальна відповідальність до числа спеціальних ознак суб'єкта злочину єдиної думки не існує. Деякі автори розглядають знижений вік з якого настає кримінальна відповідальність як ознаку спеціального суб'єкта злочину інші включають його в ознаки загального суб'єкта злочину. На мій погляд знижений вік з якого настає кримінальна відповідальність ознакою спеціального суб'єкта не є. Саме поняття спеціальний суб'єкт передбачає наявність у ньому якихось ознак, що виділяють його із загального ряду суб'єктів чи то за правовим станом (громадянин України посадова особа) чи за особою винного (раніше судимий особливо небезпечний рецидивіст) чи то з інших підстав.

Як бачимо поняття «знижений вік з якого настає кримінальна відповідальність» ніякими іншими новими ознаками загальний суб'єкт злочину не доповнює. Сам факт виділення ряду злочинів за вчинення яких до кримінальної відповідальності притягуються особи нижче загальновстановленого віку не наділяє суб'єкт посягання якимись новими якостями а говорить лише про суспільну небезпечність таких діянь їх поширеність можливість розуміння встановленої заборони навіть малолітніми.

Для того щоб притягнути до кримінальної відповідальності особу за статтями 189 190 КК за заподіяння тілесних ушкоджень судді або працівникові правоохоронного органу чи за посягання на їх життя в зв'язку з виконанням ними службових обов'язків достатньо щоб винна особа до вчинення злочину досягла 14 річного віку і була осудною тобто фактично мала ознаки загального суб'єкта злочину.

Таким чином поняття понижений вік з якого настає кримінальна відповідальність охоплюється поняттям (встановлений вік кримінальної відповідальності» (у законі встановлена кримінальна відповідальність за злочини з 14 річного з 16 річного з 18 річного віку) і тому знижений бо мінімальний вік з якого настає кримінальна відповідальність до додаткових ознак суб'єкта злочину віднесений бути не може Інакше кажучи особа у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років не є спеціальним суб'єктом за ознакою зниженого віку а може бути тільки загальним суб'єктом злочину

Інші злочини проти вчинюються спеціальними суб'єктами тобто правосуддя фізичними осудними особами які досягли віку з якого настає кримінальна відповідальність і мають додаткові ознаки Ці додаткові ознаки визначають таких спеціальних суб'єктів злочинів проти правосуддя свідків потерпілих експертів перекладачів посадових осіб цивільних позивачів цивільних відповідачів захисників спеціалістів понятих осіб які відбувають покарання у місцях позбавлення волі у тому числі особливо небезпечних рецидивістів і засуджених за тяжкі злочини а також осіб які знаходяться під вартою осіб щодо яких є постанова про примусове лікування в спеціалізованому медичному закладі осіб які позбавлені права займати певні посади або займатися певною діяльністю осіб щодо яких встановлений адміністративний нагляд.

Щодо свідка як суб'єкта злочину слід зауважити таке: до кримінальної відповідальності особа як свідок може бути притягнута лише в зв'язку з її участю в кримінальному чи цивільному процесі. Причому тільки після того як така особа була попереджена про можливість кримінальної відповідальності у разі завідомо неправдивого показання відмови від дачі показань розголошення без дозволу прокурора слідчого або особи що проводила дізнання даних попереднього слідства або дізнання. Крім того спираючись на процесуальне становище свідка слід зауважити що свідок як суб'єкт злочину -- це особа які дала завідомо неправдиве показання відмовилась від дачі показань розголосила дані попереднього слідства або дізнання щодо злочину вчиненого іншими особами.( 3 ст. 225)

Висновки

Виходячи з усього можна наступним чином класифікувати цю групу злочинів: Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду.

Сюди входять: завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371); притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372); порушення права на захист (ст. 374); постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375); втручання в діяльність судових органів (ст. 376); втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397 ).

2. Злочини, які посягають на життя, здоров'я, особисту безпеку, майно суддів, засідателів та інших учасників судочинства. У цю групу входять: посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379); посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400); погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377); погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398); умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378); умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ст. 399).

Злочини, які перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі. Сюди слід включити примушування давати показання (ст. 373); завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383); завідомо неправдиве показання (ст. 384); відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків (ст. 385); перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386).

Злочини, які перешкоджають своєчасному розкриттю і присіченню злочину. У цю групу входять: невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380); розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381); розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387); приховування злочину (ст. 396); порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395).

Злочини, які перешкоджають виконанню вироку (рішення) і призначеного ним покарання. Це невиконання судового рішення (ст. 382); приховування майна (ст. 388); ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389); ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390); злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391); дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392); втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393); втеча із спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394).

Значною особливістю яка істотно відрізняє цю групу злочинів від інших є суб'єкт злочину оскільки деякі можуть вчиняться лише спеціальними суб'єктами.

Список використаних джерел

1. Конституція України.

2. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України.

4. Про міліцію: Закон України від 20.12 2009.

5. Про попереднє ув'язнення: Закон України від 30.06.2003.

6. Постанова Пленуму ВС №10 від 7 липня 1995 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право підозрюваному, обвинуваченому, підсудному на захист”.

7. Про статус суддів: Закон України 15 грудня 1992.

8. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993р.

9. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993.

10. Про виконавче провадження: Закон України від 1999 року.

11. Бажанов М.І.,Сташис В.В., Тацій В.Я.Кримінальне право України особлива частина К.,Х., Юрінком Інтер Право, 2011р.

12. Брич Л.П., Навроцкий В.О. Кримінальне право, К.: Атіка, 2010р.

13. Навроцкий В.О. Кримінальне право Особлива частина К., тов. “Знання”, 2011 р.

Размещено на Allbest.ru