Якщо ж людина опиняється в ситуації, що виключає можливість вибору між дозволеним та забороненим, її поведінка не є протиправною. Це природно не виключає можливості встановлення в законі обов'язку відшкодувати шкоду, що завдана не протиправною поведінкою, однак таке відшкодування не можна вважати відповідальністю.

Якщо обставина, яка призвела до не виконання обов'язку, є випадковою, не виконання його не може вважатись дією протиправною.

Таким чином, протиправність полягає в ухиленні від виконання обов'язку. Ухиляється від виконання той, хто має суб'єктивні та об'єктивні можливості його виконати, але не здійснює того, що повинен. Саме такий погляд на протиправність реалізується в сімейному законодавстві. З ухиленням від правового обов'язку пов'язується можливість позбавлення батьківських прав, звільнення дітей від аліментного обов'язку по відношенню до батьків.

З урахуванням зазначеного, правова санкція є перш за все результатом ухилення від виконання обов'язку. Але сфера застосування санкції виходить за межі протиправної поведінки як ухилення від правового обов'язку. Про неї ми можемо говорити, як про правовий наслідок не виконання правового обов'язку при відсутності можливості діяти певним чином. Відібрання дитини у особи, що страждає психічним захворюванням і не спроможна через це забезпечити їй належні умови для фізичного та розумового розвитку, та відібрання дитини у особи, що її викрала в рівній мірі є правовою санкцією, однак з однією відмінністю. Вона полягає в тому, що в першому випадку - це результат не протиправної поведінки, а в другому - протиправної поведінки.

Ми вважаємо, що співвідношення правового обов'язку та протиправної поведінки необхідно розглядати як співвідношення загального та особливого. І тому санкція є державно-примусовим заходом впливу на особу, що не виконала свого правового обов'язку. А поширення поняття санкції і на наслідки правомірної поведінки притуплює її значення як засобу захисту суб'єктивних прав. Ми вважаємо, що специфіка предмета та метода правового регулювання, що дозволяє вважати сімейне право особливою правовою галуззю, визначила особливості санкцій сімейного права по відношенню до цивільно-правових. По-перше, такою особливістю є їх імперативність: згодою сторін не можуть бути змінені існуючі і встановлені нові, законом не передбачені санкції.

По-друге, санкції в сімейному праві, як правило, розрізняються в залежності від змісту порушення порядку виконання обов'язку. Універсальних санкцій, які могли б застосовуватись до всіх випадків протиправної поведінки, сімейне законодавство не передбачає.

По-третє, більшість санкцій в сімейному праві є абсолютно визначеними: в них часто вказується вид та міра державного примусу, тому їх об'єм не може бути ні зменшений, ні збільшений судом. Суд, який розглядає сімейний спір, в таких випадках немає можливості вибору. Однак, застосування судом даного виду санкцій має свої особливості: покладення на особу міри державного примусу обумовлюється часто не лише наявністю необхідних до того умов, але й доцільністю, що встановлюється судом з урахуванням перш за все, інтересів неповнолітніх дітей, інших членів сім'ї. Суд вправі відмінити усиновлення, визнати недійсним шлюб, припинити аліментне зобов'язання.

До відносно визначених санкцій, на нашу думку, можна віднести: примусове стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, розмір якої встановлюється судом з урахуванням сімейного та майнового статусу сторони та можливості отримання аліментів від інших зобов'язаних осіб.

По-четверте, протиправна поведінка особи може бути основою для одночасного застосування декількох самостійних санкцій. Так, ухилення батьків від обов'язку по вихованню дітей може потягнути позбавлення батьківських прав та одночасно примусове стягнення аліментів, якщо до цього часу таке стягнення не проводилось.

По-п'яте, кожна правова санкція в тій чи іншій мірі виконує і правоприпиняючу функцію. Так, позбавлення батьківських прав не лише карає батька, але й відновлює право дитини на отримання належного виховання.

Отже, відчуття відповідальності є основним елементом духовного зв'язку між людьми. Одним із завдань сімейного законодавства є виховання почуття відповідальності перед сім'єю. Адже якщо кожен із сім'ї керується таким відчуттям відповідальності, то створюється необхідний духовний зв'язок між членами сім'ї, що гармонійно впливає на весь процес виховання дітей, на формування у них почуття відповідальності перед суспільством.

Висновки

Суб'єктом права на захист в сімейному праві є будь-яка особа, яка володіє суб'єктивним сімейним правом або інтересом. Здійснення права на захист пов'язується з наявністю сімейної процесуальної дієздатності. Захист допускається і у разі порушення права чи законного інтересу не протиправною поведінкою, за яку повинна наставати відповідальність.

Особа може звернутися до суду з заявою про захист і у разі колізії між її інтересами та інтересами інших учасників правовідношення, при чому навіть і тоді, коли поведінка кожного з них є правозгідною.

Виходячи з традиційного розуміння суб'єктивного права на захист, як наданої уповноваженій особі юридично забезпеченої можливості реалізації власних засобів примусового впливу на правопорушника чи звернення до компетентних державних органів з вимогою про примушення зобов'язаної особи до певної поведінки, вважаємо, що захист сімейних прав являє собою два види діяльності одного уповноваженого суб'єкта:

- діяльність по самостійному застосуванню правових способів примусового впливу до правопорушника та відновлення порушених прав;

- діяльність по зверненню в компетенті органи з вимогами про примушення зобов'язаної особи до визначеної поведінки та відновлення порушених прав іншими передбаченими законодавством способами. Тому ми вважаємо, що лише факт здійснення уповноваженим суб'єктом вказаних дій може свідчити про використання механізму захисту прав, зокрема сімейних. Всі інші відносини правопорушника та потерпілого, не пов'язані з ними, повинні опосередковуватись іншими правовими категоріями.

Отже, підсумовуючи все вищезазначене варто запропонувати наступне:

1. Ми вважаємо, що ч.1 ст.18 Сімейного кодексу України необхідно доповнити поняттям правового захисту в сімейному праві. А саме зазначити, що:

«Правовий захист сімейних прав та інтересів - це діяльність уповноважених органів, спрямована на відновлення порушеного суб'єктивного сімейного права та забезпечення виконання передбачених законом сімейних обов'язків».

2. Також ч.2 ст.18 Сімейного кодексу необхідно доповнити поняттям способів захисту сімейних прав та законних інтересів. Зокрема, додати, що:

«Способи захисту сімейних прав та законних інтересів - це передбачені законодавством матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких відбувається відновлення чи визнання порушених або оспорюваних прав та застосування визначених заходів до правопорушників».

2. Крім того, до ч.2 додати п.7 і п.8, виклавши їх в такій редакції:

« 7) визнання оспорюваної угоди недійсною та застосування наслідків її недійсності».

Наприклад, визнання шлюбу, шлюбного договору чи згоди про сплату аліментів недійсними відновлює положення, що існувало до укладення угоди.

«8) визнання недійсним акту державного органу чи органу місцевого самоврядування».

На сьогодні, такий спосіб захисту передбачений Сімейним кодексом Російської Федерації, і ним можна і потрібно користуватись, наприклад, коли акт відповідного органу безпосередньо стосується сімейних прав та охоронюваних законом інтересів громадян і порушує їх. Наприклад, піклувальник або опікун можуть оскаржити законність акту місцевої ради чи органу опіки та піклування по припиненню опіки та піклування.

3. Передбачення як одного із способів захисту сімейних прав та інтересів компенсацію матеріальної та моральної шкоди в ст.18 Сімейного кодексу України є надзвичайно позитивним кроком у захисті сімейних прав. Однак, обмеження можливостей реалізації цього способу лише випадками, передбаченими у цьому кодексі або в договорі, є, на нашу думку, суттєвим обмеження для можливості захисту прав або законних інтересів особи. Адже таким способом повинні користатись будь-які учасники сімейних правовідносин у випадку, якщо їм завдано матеріальної або моральної шкоди, а не у випадку, коли це залежить від законодавчого дозволу чи від передбачення в договорі.

До того ж, може існувати можливість відшкодування моральної шкоди і за відсутності матеріальної. Ми вважаємо, що при цьому варто врахувати те, що в ст.8 Сімейного кодексу України закріплена можливість субсидіарного застосування норм Цивільного кодексу України до майнових сімейних відносин, якщо це не суперечить суті останніх. І наявність між суб'єктами сімейних правовідносин особистих, родинних зв'язків, не повинне ставити їх у гірше, порівняно з іншими громадянами становище. Якщо право або інтерес громадянина порушується, суспільство повинно захищати їх не залежно від ступеня близькості стосунків, що пов'язують суб'єктів. Тому необхідно визначити, що суб'єкт сімейних правовідносин, який зазнав моральної шкоди внаслідок протиправних дій іншого суб'єкта цих правовідносин, має право на її відшкодування не залежно від відшкодування йому матеріальної шкоди.

4. Ми вважаємо за доцільне залучати до участі в судовому процесі розгляду деяких сімейних спорів експерта-психолога. Для вишення цього питання в найближчий час необхідною є підготовка таким спеціалістів.

5. Якщо особа дійсно є носієм права чи інтересу і якщо вони дійсно порушені та якщо встановлена особа кривдника, позов до суду за захистом сімейних, та інших прав, - це вимога, а не прохання про захист. Тому слово „прошу”, яким, як правило, закінчуються позовні заяви, на нашу думку, не відповідає суті взаємин між позивачем і судом. Позивач - особа, яка вимагає.

6. Оскільки батьки є особами, які здійснюють захист прав дітей до досянення ними 14-ти років, то необхідно чітко врегламентувати ситуацію, коли між інтересами батьків і дітьми є істотні протиріччя. В такому випадку батьки не вправі представляти інтереси дітей у відносинах з іншими особами, а органи опіки та піклування зобов'язані призначити представника для захисту прав та інтересів дітей. На нашу думку, ці повноваження повинні бути підтверджені мотивованою постановою зазначених органів. Таке явище є вимушеним заходом і повинно носити тимчасовий характер, виступати як один із засобів захисту прав та інтересів дитини, що застосовується органами опіки та піклування, і одночасно примусовим заходом, який обмежує права батьків з метою недопущення незахищеності прав.

7. Відповідальність в сімейному праві, на нашу думку, це - міра державного впливу, що застосовується до винної особи, яка порушила суб'єктивні сімейні права і виражається у позбавленні такої особи суб'єктивного сімейного права або настанні додаткових не сприятливих майнових наслідків.

Цей вплив визначений сімейним законодавством і застосовується лише до учасників сімейних правовідносин, а також залежить від вольового акту особи. Ми вважаємо, що таке визначення поняття відповідальності необхідно закріпити у ч.3 ст.18 Сімейного кодексу України. При цьому у назва цієї статі повинна бути такою: «Захист сімейних прав та інтересів та відповідальність за їх порушення».

А загалом, здійснення захисту сімейних прав та встановлення чітких критеріїв притягнення до відповідальності за їх порушення, потребує належного правового врегулювання з метою уникнення зловживань при виконанні обов'язків та для повноцінної реалізації прав.

Крім зазначених пропозицій необхідно також врахувати наведені нами пропозиції по роботі.

Список використаних джерел

Законодавство України:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - ст.65.

2. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року. Офіційний текст. - Київ: Юрінком Інтер, 2002. - 376 с.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. Офіційний текст. - Київ: Право, 2003. - С.80.

4. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №40-42. - ст. 492.

Наукова та методологічно-дослідна література:

5. Абатин Э.А. Семейное право: Учебное пособие. - Москва: Форум:Инфра, 2003. - 128 с.

6. Агарков М. Обязательства по советскому гражданскому праву. - Москва, 1988. - С.105.

7. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т. - Москва, 1981. - Т.1. - С.180.

8. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. - Москва, 1987. - С.205.

9. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистических организаций. - Москва, 1983. - С.30-31.

10. Антокольская М.В. Лекции по семейному праву. - Москва, 1995. - С.113.

11. Басин Ю.Г. Основы гражданского законодательства о защите субъективных гражданских прав. / Проблемы применения Основ гражданского законодательства и Основ гражданского судопроизводства Союза СССР и союзных республик. - Саратов, 1971. - С.34.

12. Басин Ю.Г., Диденко А.Г. Защита субъективных гражданских прав. / Юридические науки. - Алма-Ата, 1971. - №1. - С.4.

13. Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. - К.: Наукова думка, 2006. - С.124-128.

14. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: общие положения. - М.,1998. - С.320.

15. Булошников М.Я. специализированные семейные суды в ПНР / Материалы конференции «Проблемы советского семейного права». - Москва, 1989. - С.68-69.

16. Веберс Я.С. Правосубьекность граждан в советском гражданском и семейном праве. - Рига, 1976. - С.24.

17. Витрук Н.В. Основые теории правового положения личности в социалистичеком обществе. - Москва, 1979. - С.147-149.

18. Ворожейкин Е.М. Обеспечение и охрана прав и интересов семьи, супругов, детей // Социалистический закон. - 1975. - №5. - С.43-46.

19. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. - Москва, 1972. - С.331.

20. Глушкова Л.И. Ответственность в советсок семйном праве: Автореф.дис…канд.юрид.наук. - Москва, 1982. - С.17, 23.

21. Гопанчук В.С. Сімейне право України. - Київ: Істина, 2005. - С.230-235.

22. Гражданское право (Определения, понятия, законодательство): Учебно-практический справочник / Под. ред. Е.О. Харитонова. - Харьков: Одиссей, 2007. - С. 65.

23. Гражданское право / Под. ред. Т.Н. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А. Плегаева. - М., 1998. - Ч.І. - С.123-124.

24. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. - Москва, 1972. - С.155.

25. Гурвич М.А. Гражданское процессуальное правоотношение и процессуальные дейстивия. - Москва, 1965. - С.81-87.

26. Данилин В.И. Ответсвенность по советскому семейному праву. - Москва, 1984. - 138 с.

27. Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском
семейном праве. -- Свердловск, 1989. -- С. 9--10.

28. Дзера О.В. Сімейне право України. - Київ: Вентурі, 1997. - С.96.

29. Естетика. Підручник. - К.: Істина, 2006. - С.128.

30. Жицинский Ю.С. Санкия нормы советского гражданского права. - Воронеж, 1968. - С.32.

31. Забігайло В.К., Козюбра М.І. Демократія, права і свободи: реальність і ідеологічні міфи. - Київ, 1983. - С.74.

32. Завадская Л.Н. Реализация прав граждан в условиях развитого социализма. - Москва, 1983. - С.222.

33. Звягинцева Л.М. Меры защиты в советсом семейном праве: Авторе.дис…канд.юрид.наук. - Сверловск, 1980. - С.15.

34. Иванов О.В. Защита гражданских прав как правовой институт и как научаня проблема / Вопросы советского государства и права. - Иркутск, 167. - С.44.

35. Індиченко С.П., Гопанчук В.С., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право України. - Київ: Вентурі, 2005. - 272 с.

36. Иоффе О. С. Советское гражданское право. - Ленинград: Издательство ЛТУ, 1965. - С.222.

37. Калітенко О.М. Окремі новели з питань припинення шлюбу (за новим Сімейним кодексом України) // Аткуальні проблеми держави і права. - № 17. - 2006. - С. 8-10.

38. Кириллова М.Я. Исковая давность. - Москва, 1986. - С.19.

39. Кодифікація приватного (цивільного) права України. / За ред. А.С. Довгерта. - Київ: Український центр правничих студій, 2000. - С.158-162.

40. Комментарий к Семейному Кодексу Российской Федерации / Отв. ред. Кузнецова И.М. - Москва, 2005. - С.123-137.

41. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве / Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. - Свердловск, 1988. - С.11.

42. Короткова Л.П. Ответственнсть родителей (усыновителей) за ненадлежащее воспитание детей: Автореф.дис…канд.юрид.наук. - Харьков, 1979. - С.3.

43. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - Москва, 1980. - С.117.

44. Кудрявцев О.Н., Швецов Д.Ф. Ответственность за правонарушения по семейному законодательсту / Проблемы социалистичекой законности. - Харьков, 1977. - №2. - С.36.

45. Лейст О.Э. Санкции в совтестком праве. - Москва, 1972. - С.59.

46. Максименко В.Ф. Демократия и дисциплина в советском социалистическом обществе: Автореф.дис… канд.юрид.наук. - Киев, 1971. - С.15.

47. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. - Москва, 1981. - С.192.

48. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. - Москва, 1980. - С.22..

49. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. - Саратов. 1972 - С.215.

50. Мельникова Е.Б. Ювенальная юстиция. - Москва, 2002. - С.91.

51. Миклашевич Ю.П. Добровольное восстановление нарушеных прав и их защита: отдельные проблемы квалификации и соотношения / Проблемы развития законодательства и правоприменительной практики. Материалы Междурнародной научной конференции студентов и аспирантов. - Минск: БГУ, 2005. - 251 с.

52. Мурадьян Э.М. Право на судебную защиту. - Москва, 1980. - С.22.

53. Муратова С.А. Семейное право: Учебное пособие. Нормативные акты. - Москва: Юриспруденция, 2007. - С.32-33.

54. Нечаева А.М. Брак, семья, закон. - М.: Юристь, 2005. - С.136.

55. Нечаева А.М. Семья и закон. - Москва, 1992. - С.65.

56. О вине законных представителей в не предъявлении исполнительного листа говорит В.Ф. Маслов / Маслов В.Ф. Имущественные отношения в семье. - Москва, 1986. - С.180.

57. Ойгензихт В.А. Ответственность за нарушение семейно-правовых обязанностей / Материалы конференции «Проблемы советского семейного права». - Москва, 1989. - С.48.

58. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР. - Москва, 1988. - С.112.

59. Рабінович П.М. Права людини та їх захист. - Львів: Світ, 1993. - С.27.

60. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. - Львов: Вища школа, 1985. - 180 с.

61. Ромовська З.В. Сімейне право - перспективи розвитку / Основні напрямки реформи цивільного права в Україні. - 2-е вид. - Київ, 1997. - С.128.

62. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. - Київ: Ін Юре, 2006. - 532 с.

63. Рясенцев В.А. Семейное право. -- Москва, 1971. -- С.51.

64. Савицька А.Н. Суть цивільно-правової відповідальнсоті / Юридична відповідальінсть (цивілістичні аспекти). - Львів, 1985. - С.9-10.

65. Сімейне право України (у схемах): Навчальний посібник. - Київ: Атіка, 2005. - 160 с.

66. Сімейне право України: Підручник / Баранова Л.М., Борисова В.І., Жилінкова І.В. - Київ: Юрінком Інтер, 2004. - 264 с.

67. Сімейне право України: Підручник / За ред. Червоного Ю.С. - Київ: Істина, 2004. - 400 с.

68. Скакун О.Ф. Теория государства и права. - Харьков: Консул, 2007. - 280 с.

69. Советское семейное право / Под.ред. Маслова В.Ф., Пушкина А.А. - Киев, 1982. - С.60.

70. Советское семейное право / Под. ред. Рясенцева В.А. - Москва, 1982. - С.59.

71. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. - Москва: Знание, 1995. - С.8-83.

72. Стефанчук Р.О. Проблеми регламентації, здійснення і захисту прав пацієнтів в Україні / Актуальні питання реформування правової системи Українию Збірник наукових статей за матеріалами І Міжвузівської науково-практичної конференції 21-22 травня 2004 р. - Луцьк, 2004. - 236.

73. Стоякин Г.Н. Понятие защиты гражданских прав. / Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. - Свердловск, 1973. - С.34.

74. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. - Саратов, 1983. - С. 61.

75. Тертышников В.И. Защита семейных правоотношений в гражданском судопроизводстве. - Харьков, 1976. - С.9-10.

76. Флейшиц Е.А. Обязательства из причинения вреда и из неосновательного обогащения. - Москва, 1971. - С.30;.

77. Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М. Цивільне право України у запитаннях та відповідях. - Харків: ТОВ «Одісей», 2006. - 640 с.

78. Чефранова Е. Новый Семейный кодекс Российской Федерации // Комментарий российского законодательства. - Москва,1997. - С.122-124.

79. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. - Ленинград, 1970. - С.23.

80. Цивільне право України./ За ред. Азімова Ч.Н., Приступи С.Н., Ігнатенка В.М. - Харків: Право, 2006. - Ч.І. - С.89-96.

81. Цивільне право України: Академічний курс./ За заг. ред. Шевченко Я.М. - Т.1 - Киів.: Ін Юре, 2006. - С.244.

82. Цивільне та сімейне право України у запитаннях та відповідях / За заг.ред. Харитонова Є.О., Калітенко О.М.. - Х.: Одіссей, 2002. - С.178.

83. Цукерман М.И. Осуществление гражданами субьективных прав по советскому гражданскому праву: Автореф.дис…канд.юрид.наук. - Ленинград, 1968. - С.14-15.

84. Шакарян М.С. Право граждан на судебную защиту - элемент правового статуса личности в социалистическом обществе. - Саратов, 1982. - С.108.

85. Юрченко Н.К. Механизм обеспечения имущественных прав ребенка в семейном праве / Механизм реализации граджанских прав в условиях ставновления рыночных отношений. - Иваново, 1994. - С.13.

86. Яковлев В.Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений. - Свердловск, 1972 . - С.117.

Періодичні видання:

87. Азаревич Д. Семейные имущественные отношения по русскому гражданскому праву // Журнал гражданского и уголовного права. - Санкт-Петербург, 1883. - Кн. 4. - С.118.

88. Базылев Б.Т. Сущность позитивной юиридческой ответственности / Правоведение. - 1979. - №4. - С.46.

89. Борисюк Н. Що ми дорослі робимо не так? // Урядовий кур'єр. - 2002. - №108. - С.8.

90. Гукасян Р. Е. К вопросу о повышении ефективности правовой науки // Советское государство и право. - 1990. - №3 - С.113.

91. Данильченко О. Запобігання насильству у сім'ї // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - №4. - С.27-37.

92. Иванов О.В. Право на судебную защиту / Советское государство и право. - 1970. - №7. - С.41.

93. Ерошенко А. Судебная защита охраняемого законом интереса / Советская юстиция. - 1977. - №13. - С.19.

94. Жилінкова І. Шлюбне законодавство та перспективи його розвитку.// Право України. - 2006. - №6. - С.108-111.

95. Заіка Ю.О. Деякі колізійні питання сучасного цивільного та сімейного права / Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - Хмельницький, 2006. - №3 (11). - С.55-59.

96. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 1993. - № 1. - С.12-18.

97. Корольов Ю. Расторжение брака // Российская юстиция. - 1995. - №7. - С.38.

98. Короткова Л., Вихров О. Підвищувати відповідальність за виховання дітей // Право України. - 1996. - №4. - С.46-49.

99. Кудрявцев О.Н., Шевцов Д.Ф. Ответственность за правонарушения по семейному законодательству / Проблемы социалистической законности. - Харьков, 1977. - №2. - С.26.

100. Малеин Н.С. Охраняемый законом интерес / Советское государство и право. - 1980. - №1. - С.29.

101. Примак А. Аліментні зобов'язання за новим Сімейним кодексом України // Юридичний Вісник України. - 2007.- 4-17 січня . - №1-2. - С.10.

102. Черепахин Б.Б. Спорные вопросы понятия и действия исковой давности // Советское государство и право. - 1982. - №3. - С.35.

103. Нечаева А.М. Реализация конституционного принципа защиты семьи государством // Советская юстиция. - 1989. - №21. - С.2-4.

104. Шевченко Я.М. Проблеми нового Сімейного кодексу України// Проблеми законності. - Харків, 2006. - С.5-6.

105. Шевченко Я.Н. Средства защиты в гражданском праве / Советское государство и право. - 1977. - №7. - С.57.

Размещено на Allbest.ru