Правове регулювання транспортних послуг в туризмі та міжнародних подорожах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет культури та мистецтв

Полтавський факультет менеджменту і бізнесу

Реферат на тему:

Правове регулювання транспортних послуг в туризмі та міжнародних подорожах

З дисципліни: «Правове регулювання»

Виконала:

Студентка 4-го курсу

Групи МТ-41

Рамазанова А.

Науковий керівник:

Пивоварська К.Б.

Полтава-2012

План

Вступ

1. Правове регулювання перевезень туристів повітряним транспортом

2. Правове регулювання послуг морського транспорту у сфері туризму і міжнародних подорожей

3. Правове регулювання перевезень туристів автотранспортом

4. Правові форми реалізації послуг залізничного транспорту у сфері туризму і міжнародних подорожей

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Повітряні сполучення, як регулярні, так і нерегулярні, здійснюються в цілях перевезення пасажирів, багажу, вантажів, пошти. Послуги повітряного транспорту носять комерційний характер, тобто здійснюються за плату.

Стосунки авіаперевізника, пасажирів і вантажовласників, що складаються в міжнародних повітряних перевезеннях, засновані на договорі перевезення і здійснюються в рамках цього договору. Основу договорів міжнародного повітряного перевезення пасажирів і вантажів, як це витікає з міжнародних конвенцій, угод і національного законодавства, складає зобов'язання авіаперевізника доставити пасажирів (груз) в обумовлений пункт призначення, за що пасажир (вантажовідправник) зобов'язався сплатити встановлену перевізником плату за відповідним тарифом. Інші права і обов'язки сторін конкретизують і доповнюють цей основний вміст договору повітряного перевезення.

1. Правове регулювання перевезень туристів повітряним транспортом

Повітряні сполучення, як регулярні, так і нерегулярні, здійснюються в цілях перевезення пасажирів, багажу, вантажів, пошти. Послуги повітряного транспорту носять комерційний характер, тобто здійснюються за плату.

Стосунки авіаперевізника, пасажирів і вантажовласників, що складаються в міжнародних повітряних перевезеннях, засновані на договорі перевезення і здійснюються в рамках цього договору. Основу договорів міжнародного повітряного перевезення пасажирів і вантажів, як це витікає з міжнародних конвенцій, угод і національного законодавства, складає зобов'язання авіаперевізника доставити пасажирів (груз) в обумовлений пункт призначення, за що пасажир (вантажовідправник) зобов'язався сплатити встановлену перевізником плату за відповідним тарифом. Інші права і обов'язки сторін конкретизують і доповнюють цей основний вміст договору повітряного перевезення.

Міжнародний характер договору повітряного перевезення додає ту обставину, що пасажир слідує за кордон. Пасажир або доставляється в пункт призначення за кордоном, або передбачається його зупинка в іноземній державі, якщо навіть пункти відправлення і призначення знаходяться в одній і тій же країні.

Умови повітряних перевезень пасажирів і вантажів між державами для уніфікації деяких правил регулюються конвенціями, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшава, 1929г.), Гаагський протокол 1955г. про зміни окремих положень Варшавській конвенції 1929г., Гватемалський протокол 1971г., що передбачають внесення ряду принципових змін до Варшавської конвенції). Ці положення увійшли до умов пасажирських перевезень Міжнародної асоціації повітряного транспорту, що діяли (ІАТА). Основна увага в цих умовах приділяється проїзному квитку, порядку провезення багажу, адміністративним формальностям, правам перевізника, розрахункам з пасажирами і відповідальності авіакомпаній. У міжнародних повітряних сполученнях всіма авіаперевізниками застосовується єдина транспортна документація, що відповідає типовим формам ІАТА.

Пасажирський квиток при міжнародних повітряних перевезеннях включає також відомості про багаж і виконує одночасно функції багажної квитанції. Видавана пасажирові багажна бирка функцій багажної квитанції не має і є лише документом на здобуття багажу. Відповідальність авіаперевізника за договором міжнародного повітряного перевезення заснована на провині, причому тягар доведення її відсутності лежить на перевізнику. Правилами перевезень ІАТА передбачається, що відповідальність авіаперевізника за ручну поклажу пасажира настає лише у випадках, коли буде доведена провина перевізника. Межі відповідальності авіаперевізника визначаються Гаагським протоколом 1955г. і складають 250 тис. франків за кожного пасажира, 500 франків за кілограм вантажу і багажу, 10тис. франків за ручну поклажу і кожного пасажира.

2. Правове регулювання послуг морського транспорту у сфері туризму і міжнародних подорожей

Туристське агентство, агент по подорожі при користуванні послугами морського транспорту, формуючи туристський продукт (тур) або подорож після Світового океану, повинні враховувати можливий прохід через територіальні води, і отже, певні обмеження відповідно до національних законодательствамі прибережної держави відносно охорони довкілля, режиму і звичаїв міжнародних портів, морських доріг і ін.

Під морською дорогою мається на увазі дорога дотримання судна з одного порту в іншій через відкрите море, а також через протоки, канали, річки і озера. З врахуванням економічних і фізіко-географічніх чинників складаються основні напрями морських повідомлень, що здійснюють пасажирський або вантажний обмін між районами держав. Рух по морських дорогах різних засобів морського транспорту (торгівельні судна, пороми, судна допоміжного флоту, призначені для перевезення вантажів і пасажирів) складає торгівельне судноплавство. Морське торгівельне судноплавство організовується в двох формах: нерегулярне (трампове) і регулярне (лінійне). Трампове судноплавство організовується для перевезення пасажирів або вантажу по різних маршрутах морських доріг залежно від наявності вільного тоннажу. Розклад не складається. Кожен рейс встановлюється рейсовими завданнями. Лінійне судноплавство організовується системою регулярних ліній, вантажних, пасажирських, вантажопасажирських, на певних напрямах морських доріг між портами вантаження і вивантаження за встановленим розкладом. Морські дороги діляться на регіональні, морські, міжнародні океанічні і каботажні. Регіональні морські дороги -- це дороги, що формуються в певних географічних регіонах. Міжнародні океанічні дороги пролягають в океані (або океанах) між портами різних держав, розташованих на різних континентах. Каботажні морські дороги пролягають між портами однієї держави. Слід звернути увагу на те, що договором перевезення закріплюються комерційні умови купівлі-продажу транспортній продукції морського флоту, в яку включається перевезення пасажирів, багажу і транспортних засобів приватного користування. Основу цих договорів складає фрахтування.

Фрахтування означає надання за обумовлену плату (фрахт) всього судна або його частини для перевезення вантажів, пасажирів або виконання інших робіт з метою завершення одного або декількох рейсів, а також передача судна на певний час в розпорядження фрахтувальника. Процес фрахтування використовується в трамповому судочинстві.

При лінійних перевезеннях виконання подібних операцій здійснюється шляхом «бронювання місця на судне». У залежності ось того, в яких долях розподіляються між судновласником і фрахтувальником права, риски і витрати, розрізняються два види фрахтування судів.

1. Рейсове фрахтування ділиться на фрахтування судна на рейс, круговий рейс, послідовні однобічні рейси і за контрактом.

2. Фрахтування судна (флоту) на якийсь час. Всі операції оформляються спеціальним договором -- чартером. Для спрощення оформлення чартеру застосовують спеціальні проформи чартеров, які є розробленими і тіпографськи виготовлені бланки набору і тлумачення умов договору морського перевезення.

У основі оформлення перевезення лежать транспортні документи: товарна квитанція або документ, що засвідчує право володіння. У міжнародному звороті досить часто перевезення товару або багажу, пошта супроводиться оформленням товаророзпорядчого документа, який перевізник видає вантажовідправникові. До таких документів прийнято відносити: коносамент (він може бути чистий і нечистий, ордерний або оборотний, крізний), морську і рейсову транспортну накладну, залізничну накладну, варрант. Для здобуття визнання на ринку проформи чартеров проходят стадію узгодження в Радому з документації Балтійської і міжнародної конференції (БІЄКО), Палати судноплавства Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії. Під егідою Міжнародного морського комітету в 1925г. була розроблена і прийнята Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент, що отримала назву Гаагських правил. У 1968г. ухвалив додатковий протокол, що іменується «Правила Вісбі». Для розробки нових форм правового регулювання в рамках Комісії Організації Об'єднаних Націй по праву міжнародної торгівлі (ЮНІСИТРАЛ) в Гамбурзі в 1978г. була прийнята Гамбургська конвенція ООН про морське перевезення вантажів, що отримала назву «Гамбургські правила».

Гамбургські правила охоплюють правове регулювання перевезення тварин, вантажів на палубі і небезпечних вантажів, а також норми про юрисдикцію і арбітраж. Ці правила закріпили норму про множинну юрисдикцію. Позивач на власний вибір може пред'явити позов в суді по місцю:

- основного комерційного підприємства відповідача;

- укладення договору перевезення за умови, що відповідач має там комерційне підприємство або агентство, за посередництва якого був поміщений договір;

- порту вантаження або порту вивантаження;

- вказаному в договорі морського перевезення.

Таким чином, Гамбургські правила закріпили відмову від практики рішення питання, що склалася, про підсудність суперечок на основі угоди сторін.

Пасажири, що користуються послугами морського транспорту, діляться на шість основних груп: ділові пасажири (комерсанти), туристи, емігранти, сезонні робітники, паломники і військовослужбовці. Залежно від мети поїздки, що робиться, туристи використовують морські судна переважно для морських подорожей, у зв'язку з чим, організовуються круїзні рейси, або для переїзду з однієї країни в іншу. Туристські рейси здійснюються протягом тривалого часу по спеціальних розкладах, що передбачають стоянки в портах для ознайомлення пасажирів з прибережними містами і їх околицями. Екскурсійні рейси на відміну від туристських виконуються протягом нетривалого часу (до трьох діб). Туристські перевезення морем діляться на каботажні, закордонні і змішані туристські (круїзні) рейси за участю одного або декількох суміжних видів транспорту. Туристські рейси, як правило, проводяться в несезонний період, коли немає масового напливу пасажирів. Протягом липня-серпня весь пасажирський флот ставиться під перевезення пасажирів на регулярних лініях.

Пароплавство здає судно в оренду на умовах відшкодування йому витрат по його вмісту і встановленого відсотка накопичень. У іншому випадку туристські агентства виробляють рейсове фрахтування судна на частину пасажирських місць, або фрахтування здійснюється на певний час по приділяється питанням обслуговування пасажирів на судах і на березі, організації посадки-висадки, інформації, поштово-телеграфного зв'язку, живлення, торгівлі, дозвілля тайму-чартеру. Обов'язки і відповідальність судновласника і фрахтувальника визначаються договором, що укладається сторонами.

Туроператори укладають угоду про розподіл портів обслуговування і числі відходів судів, що обслуговуються лінійними конференціями, і країн, судноплавні лінії яких є членами конференції. Особливу роль грає міжнародно-правове регулювання річкових пасажирських перевезень по річках, які мають безпосередній вихід у відкрите або закрите море (перевезення «река--море»). До таких річок відносяться Дунай, Рейн, Нігер, Меконг, Ла-плата, Амазонка і ін. Пасажирське плавання регулюється конвенціями про режим судноплавства (Конвенція про режим судноплавства на Дунає1948г. і ін.).

3. Правове регулювання перевезень туристів автотранспортом

Міжнародною конвенцією про рух по дорогах і Протоколом про дорожні знаки і сигнали 1949г. визначені порядок видачі дозволів на управління автомобілями, паспортів і здійснення пограничних формальностей. У 1968г. в рамках Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) була прийнята Конвенція про дорожній рух, що набрала чинності в 1977г. Також в 1968г. була прийнята Конвенція про дорожні знаки і сигнали, а в 1975г. -- Угода про мінімальні вимоги, видачі, що стосуються, і дійсності водійських посвідчень і Європейська угода про міжнародні автомагістралі. Відповідно до цих міжнародних конвенцій і угод визначається правовий статус автомагістралей (дороги класу А, В, З, Е), правила користування дорожніми знаками і сигналами на автомагістралях, міжнародні стандарти дорожніх транспортних засобів і засобу для перевезення пасажирів, легкові автомобілі, мопеди, велосипеди, національні і іноземні транспортні засоби), міжнародні форми водійських посвідчень і міжнародна страхова карта (зелена карта).

Для координації діяльності національних автомобільних перевізних засобів державами полягають двосторонні і міжнародні угоди про дорожній рух і міжнародні дорожні перевезення.

У регіональному аспекті ця координація здійснюється на багатобічній договірній основі в рамках міжнародних організацій, таких, як Міжнародна автодорожня федерація (МАФ), Міжнародна автомобільна федерація (ФІА), Міжнародний союз автомобільного транспорту (МСАТ), Постійна міжнародна асоціація дорожніх конгресів (ПМАДК). Міжнародна автомобільна федерація, створена для підтримки розвитку автомобілізму, сприяє розвитку міжнародного дорожнього руху і автотуризму, виданню карт автомобільних доріг, регламентації проведення автомобільних змагань. У структурі Федерації действуєтМеждународная комісія з туризму, яка сприяє автомобілістам в їх власних країнах і за кордоном (координація технічного обслуговування, взаємного технічного обслуговування зарубіжних клубів, розробка міжнародних карток для надання допомоги автомобілістам, кредитних книжок для ремонту, технічного і санітарного обслуговування), здійснює інформаційне обслуговування туристів (поширення інформації для автомобілістів про правила дорожнього руху, про митні формальності при відвідинах різних країн, рекомендованих маршрутах), сприяє організації кемпінгов і найму причіпних будиночків, а також страхування в міжнародному масштабі. Комісія приймає рекомендації по захисту довкілля і пам'ятників старизни, розробляє нові райони і маршрути для організації автотуризму.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП) 1973г. і Протоколом до неї 1978г. визначаються типові проформи договору на перевезення пасажирів, умови перевезення багажу і ручної поклажі пасажирів, розроблена проформа міжнародного коносамента (СМР), яка упроваджена в більшості європейських країн. Крім того, спільно з Європейською асоціацією по прокату легкових і вантажних автомобілів Міжнародним союзом автомобільного транспорту визначені типові умови прокату. Відповідно до Європейської конвенції про роботу екіпажів транспортних засобів 1995г. всі автобуси з числом пасажирів більше дев'яти мають бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами -- тахографами.

Міжнародною митною конвенцією 1954г. її учасникам дозволяється тимчасове ввезення приватного дорожнього транспорту без оплати ввізних мит і податків за умови зворотного вивозу (ст. 2). Національні автотранспортні підприємства всіх форм власності здійснюють свою діяльність відповідно до правил і рекомендацій міжнародних угод по питаннях дорожнього руху і практики міжнародних автотранспортних організацій. Ці ж правила відносяться до будівництва і експлуатації міжнародних автомагістралей. Туристські агентства при формуванні туру використовують послуги автотранспортних підприємств на основі типових проформ договору на перевезення і інших перевізних документів національного і міжнародного стандарту. Власники автотранспортних засобів беруть участь в автотуризмі на основі контрактів туристських агентств. Туроператори використовують послуги монопольних транспортних структур.

правовий перевезення транспортний

4. Правові форми реалізації послуг залізничного транспорту у сфері туризму і міжнародних подорожей

Важливе місце у сфері туризму і міжнародних подорожей займає залізничний транспорт.

Експлуатація транспортної мережі всіх форм власності здійснюється національною адміністрацією на основі законів і правил, прийнятих державними органами країни, і міжнародних угод про організацію прямих і змішаних залізничних сполучень. Розрізняються внутрішні, транзитні і міжнародні перевезення.

Внутрішні перевезення здійснюються між двома пунктами, розташованими в одній і тій же країні; вони можуть включати транзит через іншу країну.

Транзитні перевезення здійснюються через третю країну між двома пунктами, розташованими в різних країнах.

Міжнародні перевезення організовуються між двома пунктами, розташованими в різних країнах; вони можуть включати транзит через інші країни.

Організація і експлуатація як внутрішніх, так і міжнародних залізничних перевезень координується міжнародними організаціями і об'єднаннями, такими, як Європейська конференція з пасажирських тарифів, Міжнародна асоціація приватних власників залізничних віток, Міжнародне суспільство по експлуатації спальних вагонів і вагонів-ресторанів, Міжнародна федерація асоціацій по туризму на залізничних дорогах, Міжнародний союз залізниць, Міжнародний союз по пасажирських і багажних вагонах, Міжнародний союз компаній по залізничній рекламі, Міжнародна асоціація залізничних конгресів і ін. Найбільш важливою угодою в області залізничного транспорту є конвенції Берна про залізничні перевезення вантажів і пасажирів (МГК і МПК). У цих угодах беруть участь більшість країн.

Європи і низка країн Азії і Північної Америки. У 1966г. поміщена Додаткова угода до МПК про відповідальність залізниць при перевезенні пасажирів. У 1980г. на Конференції з того, що передивляється конвенцій Берна було прийнято нову Угоду про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ). Воно об'єднує міжнародно-правові норми конвенцій Берна і Додаткової угоди 1966г. і має два Застосування (А і В), норми цивільно-правового характеру, що містять, про умови міжнародних залізничних перевезень. Додаток А містить умови перевезення пасажирів (Єдині правила МПК). Додаток В містить умови перевезення вантажів (Єдині правила МГК). Єдині правила діють лише відносно перевезень по окремих залізничних лініях, перелік яких встановлюють учасники Угоди. Ставки провізних платежів визначаються національними і міжнародними тарифами. Державами полягають двосторонні угоди про міжнародне залізничне вантажне і пасажирське сполучення на основі конвенцій Берна. Граничний розмір відповідальності залізниць визначається в розрахункових одиницях Міжнародного валютного фонду. В процесі експлуатації залізниць і координації дій учасників. Угоди розробляються рекомендації по уніфікації міжнародних тарифів на перевезення пасажирів, багажу, вантажів; стандарти за визначенням собівартості залізничних перевезень і найбільш раціональні міжнародні залізничні маршрути, а також стандарти на вагони; визначаються заходи по організації і розвитку міжнародного туризму на залізницях між національними асоціаціями; відбувається обмін необхідною інформацією і ін.

Туристські агентства і бюро подорожей укладають угоди або контракти з національними адміністраціями залізниць по використанню послуг залізничного пасажирського транспорту при формуванні туру або організації міжнародних подорожей. Такі угоди полягають з врахуванням тарифів, що діють, і цін на пасажирські перевезення, як внутрішні, так і міжнародні. Обов'язкова умова при використанні послуг залізничного транспорту туристськими агентствами -- страхування туриста, його багажу і ручної поклажі.

Висновок

Важливе місце у сфері туризму і міжнародних подорожей займає залізничний транспорт.

Експлуатація транспортної мережі всіх форм власності здійснюється національною адміністрацією на основі законів і правил, прийнятих державними органами країни, і міжнародних угод про організацію прямих і змішаних залізничних сполучень. Розрізняються внутрішні, транзитні і міжнародні перевезення.

Під морською дорогою мається на увазі дорога дотримання судна з одного порту в іншій через відкрите море, а також через протоки, канали, річки і озера. З врахуванням економічних і фізіко-географічніх чинників складаються основні напрями морських повідомлень, що здійснюють пасажирський або вантажний обмін між районами держав. Рух по морських дорогах різних засобів морського транспорту (торгівельні судна, пороми, судна допоміжного флоту, призначені для перевезення вантажів і пасажирів) складає торгівельне судноплавство. Морське торгівельне судноплавство організовується в двох формах: нерегулярне (трампове) і регулярне (лінійне).

Список використаної літератури

1. Колізійна прив'язка: “Право місця від'їзду туристичної групи” // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: Київський університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. - 1998. - Випуск 8. - С.197-200;

2. Роль та необхідність уніфікації матеріальних норм у правовому регулюванні міжнародних туристичних відносин в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: Київський університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. - 1999. -Випуск 13(ЧастинаІІ).-С.86-95;

3. Особливості публічно-правового регулювання міжнародних туристичних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. - 2000. - Випуск 22 (Частина ІІ). - С. 123-136;

4. Аналіз етапів розвитку та сучасного стану правового регулювання міжнародних туристичних відносин в Україні та світі // Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 5. Українська зовнішня політика та дипломатія: десять років незалежності. - К.: Видавничій дім “ДЕМІД”, 2001. -С.186-203;

5. Характерні риси сучасної системи правового регулювання міжнародних туристичних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. - 2001. - Випуск 28 (Частина ІІ). - С. 135-153;

6. Міжнародний туризм (політико-правовий аспект) // Актуальні проблеми міжн. відносин: Зб. наук. пр. Тези. - К.: РВЦ “Київський університет”. 1998.-Випуск 6(Частина ІІІ)-С.113-119;

1. Размещено на www.allbest.ru