Конституційно-правове регулювання громадянства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Дисципліна

Конституційне право України

Тема

Конституційно-правове регулювання громадянства України

План

громадянство орган повноваження імміграція

Вступ

1. Поняття і принципи громадянства України

2. Набуття громадянства України

3. Припинення громадянства України

4. Система органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України. Процедури з питань громадянства України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У цій курсовій роботі я розгляну по-перше, що таке громадянство та зазначу основні його визначення, а по-друге визначу та охарактеризую його головні принципи. Також проаналізувавши чинне законодавство України з питань громадянства України я покажу співвідношення громадянства та підданства та визначу осіб, які згідно до законодавства належать до громадянства України. А також проаналізую документи, що підтверджують, згідно до чинного законодавства України, належність до громадянства України.

Наступним питанням, яке я розгляну буде набуття та припинення громадянства. У цих питаннях я, проаналізувавши чинне законодавство України з питань громадянства, визначу підстави придбання і припинення громадянства, а також визначу деякі терміни пов'язані з цими питаннями, наприклад «філіація» та «натуралізація».

І в кінці я визначу перелік органів України, що беруть участь у вирішенні питань громадянства, а також я дам характеристику повноважень, якими вони наділені. Та наведу існуючи процедури з питань громадянства України.

1. Поняття і принципи громадянства України

Об'єм прав і свобод, якими може користуватися людина в відповідній державі, а також об'єм обов'язків, які на нього покладаються цією державою, знаходяться у прямій відповідності від наявності чи відсутності в нього громадянства цієї держави. Громадянин знаходиться під суверенітетом держави та держава може вимагати від громадянина виконання своїх обов'язків, навіть якщо він перебуває за кордоном. У свою чергу держава зобов'язана захищати громадян як за кордоном, так і на своїй території.

Людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави Конституція України. -- Х.: ТОВ «Одіссей», 2010. -- 48 с. Сторінка 4, ст.3..

Розуміння людини як громадянина є надзвичайно важливим у характеристиці її соціальної сутності, правового становища як особи, що має правову незалежність до тієї чи іншої держави, підпадає під дію її законодавства та узгоджує з ним свою поведінку та діяльність Погорілко В.Р., Федоренко В.Л. Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. проф. В.Л. Федоренко. -- 3-е вид.,перероб. і доопр. -- К.: КНТ, Видавництво Ліра -- К., 2011. Сторінка 190..

Задля того, щоб повною міро долучитись до культурного, економічного, правового та політичного життя держави і суспільства треба бути громадянином цієї держави, бо статус громадянина надає людині таку можливість. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може користуватися в окремій державі, а також обов'язки, які визначено цією державою, перебувають в залежності від наявності чи відсутності в особи статусу громадянина цієї держави. Соціальні, культурні, економічні, громадянські й політичні права і свободи у повному обсязі надаються саме громадянам суверенної держави.

Отже, громадянство є одним із визначальних факторів у характеристиці правового становища та статусу особи, одним із найважливіших елементів її правового статусу. Окрім того, можна погодитися з науковцями, які визначають громадянство як комплекс прав людини, який охоплює право: мати громадянство України; не бути позбавленим громадянства України; змінити громадянство; не бути вигнаним за межі України; не бути виданим іншій державі; отримати піклування та захист своєї держави під час перебування за її межами Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2004. -- Сорінка 187..

Громадянство доцільно розглядати як функціональний феномен державно-організованого суспільства. Це надзвичайно важливий інститут як для держави, так і для кожної людини зокрема. Держава формується, завдяки тому, що громадянство об'єднує людину і державу. Інститут громадянства розглядають як обов'язкову ознаку сучасної держави.

Громадянство безпосередньо впливає на формування владо відносин у будь-якій державі. Адже через нього визначається коло осіб, які є носіями державного суверенітету, а отже і влади. Враховуючи це, треба пам'ятати про те , що з боку влади завжди існує безпека зловживання інститутом громадянства.

Громадянство є загально відомим правовим терміном. У правовій термінології він широко вживався вже на ранніх етапах становлення державності. Прикладом цього можуть слугувати правові джерела Стародавнього Риму. Римське право поділяло вільне населення на «римських громадян» та на «не громадян». Громадяни наділялись найбільшим обсягом правоздатності у політичній, майновій та сімейних сферах. Вони мали право служити у війську, брати участь у виборах до народних зборів, бути обраним на посади магістратів. Ця сфера політичних прав зовсім не залежала від сімейного стану Чущенко В.І., Заяць І.Я. Конституційне право України: Підруч. -- К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. Сторінка 140..

Людина, яка проживає на території будь-якої держави, визнає державну владу, користується правами і виконує обов'язки, які покладаються на неї цією державою, і є громадянином. Так, згідно до Закону України «Про громадянство» чітко визначає: «Громадянство України -- правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках» Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 1.. Подібне бачення закріплене і в положеннях «Європейської Конвенції про громадянство» 7 листопада 1997 р. Від імені України ця Конвенція була підписана 1 липня 2003 р. у місті Страсбурзі та ратифікована Законом від 20 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство». Законом про ратифікацію передбачались застереженням з приводу п.2 ст.8: для України термін «громадяни, які постійно проживають за кордоном» вживається у значенні «громадяни України, які постійно проживають за кордоном відповідно до національного законодавства, що регулює питання виїзду громадян України за кордон». Окрім того, в Україні, згідно п.«а» ст.2 цієї Конвенції «громадянство означає правовий зв'язок між окремою особою та державою без врахування етнічного положення цієї особи». Це положення розвинуте у Преамбулі Конституції України, де згадується той факт, що український народ -- громадяни України всіх національностей Конституція України. -- Х.: ТОВ «Одіссей», 2010. -- 48 с. Сторінка 3..

Звідси ми визначаємо, що громадянство -- це правовий зв'язок особи з державою, який не обмежений у часі та просторі, ґрунтується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином і, як наслідок, обумовлений взаємними правами та обов'язками громадян і держави у випадках, передбачених у законодавстві.

Також сучасне конституційне право розглядає громадянство у трьох аспектах. По-перше, громадянство -- це сталий конституційно-правовий зв'язок особи з державою, що зумовлює наявність взаємних прав та обов'язків. В основу цього варіанту покладено упевненість, що самореалізація людини можлива лише через державу. Тому для громадян добре тоді, коли держава сильна. А все, що сприяє її зміцненню, -- відповідає інтересам суспільства, є першим і вирішальним гарантом свободи.

По-друге, громадянство можна розглядати як суб'єктивне право, якими наділена кожна особа від моменту народження. У ст.15 «Загальної Декларації прав людини» передбачено, що кожна людина має право на громадянство. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінювати його Загальна Декларація прав людини. Прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю в резолюції від 10 грудня 1948 року. Український центр прав людини. - К.: Українська Правнича Фундація, 1995. - 12 с.. Положення цього міжнародно-правового акта відображені у низці актів міжнародного та національного права. Наприклад у Міжнародному пакті про громадянство і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 року, та у Європейській конвенції про громадянство.

І по-третє, громадянство є одним з інститутів конституційного права. Конституційно-правовий інститут -- це система норм конституційного права, що регулюють однорідні та взаємозв'язані відносини, які становлять відносно самостійну групу. На думку багатьох конституціоналістів, інститут громадянства є складовим такого інституту, як «інститут основ правового статусу людини і громадянина» Чущенко В.І., Заяць І.Я. Конституційне право України: Підруч. -- К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. Сторінка 144-145..

У конституційному праві зарубіжних країн вживаються два терміни: громадянство та підданство. Перший характеризує належність особи до певної держави, його стійкий правовий зв'язок зі своєю державою, яка породжує, з одного боку, певні права та обов'язки особи по відношенню до держави (наприклад, право на рівний доступ до державної служби та обов'язок сплачувати податки), а з іншого - права та обов'язки держави по відношенню до громадянина (наприклад, право відповідних державних органів дозволяти чи не дозволяти масові вуличні політичні демонстрації, обов'язок захищати право особистої власності). Громадянство передбачає двосторонні зв'язки, двосторонні права та обов'язки і особистості, і держави. Термін «підданство» застосовується в монархіях. Він відображає особисту зв'язок людини з монархом ( «підданий його величності»). У розвинених країнах ця різниця на ділі носить лише словесний характер: основи правового положення особистості в монархії Великобританії мало чим відрізняються від ситуації в республіці Франції. До того ж в останні десятиліття в європейських монархіях, у Японії та деяких інших країнах обидва терміни вживаються як рівнозначні, а замість підданства все частіше використовується термін "громадянство". У ряді держав перший термін взагалі виключений з широкого вжитку і застосовується лише за особливих церемоніях. У країнах, що розвиваються, у державах Арабського Сходу, в Африці зазначене розходження має істотне значення: підданий зобов'язаний бути особисто вірним монарху, населення виховується у відповідних традиціях, нерідко порушення вірності може бути суворо покарано. З часом конституційна природа громадянства дещо змінилась. Зникнення старих політичних режимів у світі давало поштовх до формування нового бачення «громадянства» та «підданства».

Принципи громадянства України -- це вихідні початки, керівні ідеї, які знайшли своє закріплення в законодавстві, взаємовідносинах між державою та людиною. Ці принципи втілились у Конституції України, в Декларації про державний суверенітет України, в Декларації прав національностей України, в Законі про національні меншини, в Законі про громадянство України. Вони складають цілісну взаємопов'язану систему, що складає основу всього законодавства про громадянство в Україні.

В якості принципів громадянства України можливо виділити наступні принципи:

-- Принцип єдиного громадянства України. Цей принцип виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 2..

Світове співтовариство не схвалює практики біпатризму, тобто існування осіб з подвійним громадянством. Подвійне громадянство часто створює ускладнення як для осіб з подвійним громадянством, так і для держав, громадянами яких є зазначенні особи, адже кожна із держав потребує від громадянина виконання обов'язків, які визначенні в законодавстві цієї держави. Чимало держав, згідно із нормами міжнародного права, укладають договори про запобігання випадків подвійного законодавства і тим самим ставлять осіб з подвійним громадянством перед вибором одного з можливих законодавств.

Чинний Закон «Про громадянство України» спрямований на скорочення випадків біпатризму та апатризму (відсутність громадянства будь-якої держави). Він дає змогу особам, що проживають на території України, отримати громадянство України і володіти всіма конституційними правами і свободами, а також обов'язками які визначені у законодавстві України.

-- Громадянство України є рівним незалежно від підстав його набуття. Законодавство України не встановлює ніяких відмінностей в правовому статусі осіб, які набули громадянство України з різних обставин: у зв'язку з прийняттям громадянства, з народженням, поновленню у громадянстві. Не має і юридичного значення і час набуття громадянства України. Конституційне законодавство виходить з того що громадяни мають рівні конституційні права та обов'язки та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками Конституція України. -- Х.: ТОВ «Одіссей», 2010. -- 48 с. Сторінка 7, ст.24..

-- Кожна людина має право на громадянство. Тобто громадянство України має відкритий та вільний характер набуття громадянства України здійснюється на доступних для людини підставах.

-- Громадянин України не може бути позбавлений свого громадянства. Цей принцип в законодавстві України є новим, оскільки все інше передуюче, аж до Закону про громадянство УРСР 1990 року, законодавство не закріплювало такого принципу. Заборона конституційного законодавства України на позбавлення громадянства виходить з права людини на громадянство, двостороннього характеру зв'язків з громадянства між особою та державою, що визначає недопустимість зникнення цих зв'язків як з однієї, так і з іншого боку без згоди обох сторін.

-- Принцип збереження громадянства України, особами, що проживають за кордоном України. Ця норма виходить з природного права людини обирати місце свого проживання, вільно виїжджати за територію України та без перешкод повертатися. Ця свобода закріплена в ст..33 конституції України. Порушення такого права є грубим порушенням прав та свобод людини. Стаття 7 Закону «Про громадянство» направлена на збереження зв'язків між Україною та її громадянами, які з будь-яких причин виїхали за кордон та проживають там. «Гражданство -- это устойчивая правовая связь человека с государством и она существует и за пределами территориальной юрисдикции государства» Тодыка Ю.Н., Ришняк Н.А. Гражданство Украины: Учеб. Пособие / -- Х.: Нац. Юрид. Акад.. Украины им. Я. Мудрого, 1996.Сторінка 25..

-- Принцип неможливості автоматичної втрати громадянства через одруження чи розірвання браку громадянином України з особою, що не є громадянином України, а також при зміні громадянства іншим з подружжя.

Цей принцип закріплено у ст..6 Закону України «Про громадянство». Одруження громадянина або громадянки України з особою яка перебуває в іноземному громадянстві, або з особою без громадянства, а також розірвання такого шлюбу не змінюють їхнього громадянства, а також розірвання такого шлюбу не змінюють їхнього громадянства. Цей принцип відображає сутність громадянства як індивідуального, особистого зв'язку особи з українською державою, неможливість автоматичної втрати громадянства без відповідного волевиявлення особи та збереження встановленої процедури. Також цей принцип виходить з визнання одруження рівноправним союзом, який не дозволяє слідуванню одного з подружжя з а громадянством іншого (іншої).А також одруження громадянина (громадянки) з іноземним громадянином, не є підставою за для надання останньому громадянства України без відповідної процедури.

-- Принципи захисту та піклування громадян України, які знаходяться за кордоном. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами 12. Закон України «Про громадянство» зобов'язує дипломатичні представницькі та консульські організації України, відповідних осіб приймати міри до забезпечення громадянам України можливості в повному обсязі користуватися правами, які представленні їм законодавством країни перебування, міжнародними договорами та інше.

-- Принцип єдності громадянства членів сім'ї. Цей принцип реалізується передусім у разі визначення громадянства дітей віком до 16 років у випадку зміни їхнього громадянства, але українське законодавство не забороняє членам сім'ї мати різне громадянство. На території України проживають як іноземці, так і особи без громадянства, але це не означає, що вони не можуть бути одружені з громадянами України. Особи, які проживають в Україні та не є громадянами України, органи внутрішніх справ України видаються права на житло.

-- Принцип недопущення автоматичної втрати громадянства України. Цей принцип визначає, що находження за кордоном та інше не змінює громадянство.

-- Принцип невидачі громадян України іноземному громадянину. Громадянин України не може бути виданий іноземній державі, за виключенням передбачених міжнародними угодами випадків. Заборона висилання громадянина за кордон держави чи бути виданим іншій державі є важливою умовою вільного користування їм своїх прав та свобод. Під виданням (екстрадицією) розуміється передача злочинця державою, на території якої вони знаходяться, іншій державі задля притягнення його до кримінальної відповідальності в державі чи для виконання вже винесеного приговору. Запитання про видання громадянина з'являється у випадку, коли цей громадянин, скоїв злочин за кордоном, повертається на батьківщину.

Всі вищеназвані принципи громадянства України тісно взаємопов'язані та являють собою систему основоположних основ, які лежать в основі конституційного інституту громадянства України та забезпечують демократичний напрямок усього законодавства в Україні, його відповідність завданням будівництва в Україні демократичного правової держави. Ці принципи надають можливість подальшого вдосконалення цього блоку конституційного законодавства України, щоб забезпечити права людини і громадянина.

Громадянами України є:

1. Усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2. Особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та сольного походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3. Особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну, якщо на момент прибуття вони не досягли повноліття, якщо ці особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4. Особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 3..

Тому, Закон «Про громадянство України» визначає усі категорії осіб, які визнаються громадянами України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члену екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 5..

2. Набуття громадянства України

Набуття громадянства України може здійснюватися на наступних підставах:

1. за народженням (філіація);

2. за територіальним походженням;

3. внаслідок прийняття до громадянства України (натуралізація);

4. внаслідок поновлення у громадянстві Україні;

5. внаслідок усиновлення;

6. внаслідок встановлення над дитиною опіки або піклування;

7. внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною опіки або піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі в сім'ю патронатного вихователя;

8. внаслідок перебування у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9. внаслідок встановлення батьківства;

10. за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 6..

Встановлені підстави відповідають інтересам України та загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права. Розглянемо порядок і особливості реалізації кожного із способів набуття громадянства України.

1. За народженням (філіація). Філіація є основним способом набуття громадянства України. При цьому громадянство за народженням набувається на основі принципів «права крові» або «права ґрунту». У першому випадку дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження, у другому -- дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. -- Вид. 6-те, виправл. та доповн. -- К.: Атіка, 2007. Сторінка 122-123.. Особа, батьки або один із батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 7..

Інколи може застосуватись і елементи принципу ґрунту. По-перше, якщо особа народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України. По-друге, коли особа народилась на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України. А також, якщо ця особа не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України. По-третє , у випадку , коли на території України знайдено новонароджену дитину, обоє з батьків якої невідомі. Таку особу називають знайда. По-четверте, якщо особа народилась за межами України від осіб без громадянства , які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України. І в останньому випадку, коли особа народилась на території України і одному з батьків якої надано статус біженця в Україні, чи притулок в Україні.

Застосування кожного з цих принципів неоднакове. Перевага може надаватися одному з них або ж вони можуть поєднуватися, У законодавстві більшості держав пріоритетним вважається принцип «права крові», а принцип «права ґрунту» застосовується як додатковий, якщо родинні зв'язки не дають змоги цілком певно визначити громадянство особи. Наприклад «право ґрунту» здійснюється у законодавстві США та латиноамериканських країн.

В українському конституційному праві зазначені принципи поєднуються, але «право крові превалює», а «право ґрунту» застосовується лише для дітей, батьками яких є особи без громадянства, або апатриди.

2. За територіальним походженням. За цією підставою громадянином України реєструються:

-- особа , яка сама чи хоча б один з її батьків , дід чи баба, рідні ( повнорідні чи неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онучка народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

-- дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника.

-- Дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 8..

3. Внаслідок прийняття до громадянства (натуралізація). Найбільш поширеним способом набуття громадянства вважається так зване укорінення або набуття громадянства в порядку натуралізації, тобто надання органами державної влади громадянства особі, яка пр. це просить. При цьому, прийняття до громадянства певної країни тягне за собою втрату громадянства, набутого за народженням. Це стосується трьох категорій осіб: громадян іноземних держав, осіб без громадянства і осіб з невизначеним громадянством.

Виділяють два види натуралізації, це індивідуальна та натуралізація внаслідок правонаступництва держав. Останній вид натуралізації, тобто внаслідок правонаступництва держав, як правило, відбувається в момент виникнення нової держави.

Індивідуальну натуралізацію, в юридичній літературі, розподіляють на натуралізацію за законом (усиновлення, встановлення над особою опіки) та натуралізацією за заявою Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. -- М., 1997. Сторінка 56-57.. Натуралізація за законом є юридичним наслідком одруження іноземця з громадянином певної держави, а також усиновлення, опіки, визнання батьківства тощо. Законодавство всіх країн передбачає певні передумови натуралізації, наприклад досягнення повноліття, письмова заява, знання мови тощо. Преш за все для подання заяви про натуралізацію від особи вимагається досягнення певного віку, як правило повноліття, В Україні цей вік визначено у 18 років.

Умови прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав.

Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства;

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.

Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, -- на три роки з моменту в'їзду в Україну;

4) отримання дозволу на імміграцію.

Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію"(7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні і один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до цього Закону є її законним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється без урахування умов, передбачених пунктами 1, 3-6 частини другої цієї статті. Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

Законом також встановлюється перелік осіб, які не можуть бути прийняті до громадянства України, а саме особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 9..

4. Внаслідок поновлення у громадянстві. Особа, яка припинила громадянство України, є особою без громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном, за відсутності обставин, передбачених частиною п'ятою статті 9 цього Закону.

Особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулася в Україну на постійне проживання і подала заяву про поновлення у громадянстві України та зобов'язання припинити іноземне громадянство, за відсутності підстав, передбачених частиною п'ятою статті 9 цього Закону, реєструється громадянином України. Іноземець, який перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав, подає зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземець, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подає декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинен подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України. Якщо іноземець, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від нього причин не може отримати його, він подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від громадян (підданих) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.

У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили громадянство України у зв'язку з набуттям його внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів або стосовно яких рішення про оформлення набуття громадянства України скасовані на підставі статті 21 цього Закону.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 10..

5. Внаслідок усиновлення. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий -- особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а другий -- іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Повнолітня особа, яка є особою без громадянства, постійно проживає на території України і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 11..

6. Внаслідок встановлення над дитиною опіки або піклування. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга -- особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування або з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки чи піклування.

Дитина, яка проживає на території України та є особою без громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга -- іноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки або піклування чи з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки або піклування, якщо така дитина у зв'язку із встановленням опіки або піклування не набуває громадянство опікуна чи піклувальника, який є іноземцем.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і постійно проживає в дитячому закладі чи закладі охорони здоров'я, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника, стає громадянином України з моменту влаштування в такий заклад, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім'єю, не знайдені.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, сім'ї патронатного вихователя, якщо хоча б один із батьків-вихователів або прийомних батьків, або патронатних вихователів є громадянином України, стає громадянином України з моменту влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу чи прийомної сім'ї або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім'єю, не знайдені Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 12..

7. Внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною опіки або піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі в сім'ю патронатного вихователя. Іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 13..

8. Внаслідок перебування у громадянстві України одного чи обох батьків дитини. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є особою без громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків.

Дитина, яка є іноземцем, один із батьків якої є громадянином України, а другий -- іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 14..

9. Внаслідок встановлення батьківства. У разі визнання батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України.

У разі визнання материнства дитини, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, а матір'ю визнано громадянку України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України.

У разі встановлення факту батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, якщо батько дитини перебував у громадянстві України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України.

У разі встановлення факту материнства дитини, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, якщо мати дитини перебувала у громадянстві України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України.

Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є особою без громадянства, набуває громадянство України незалежно від місця народження та місця постійного проживання за умов, передбачених частинами першою -- четвертою цієї статті.

Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є іноземцем, набуває громадянство України незалежно від місця її народження та місця постійного проживання за умов, передбачених частинами першою -- четвертою цієї статті, якщо вона подала заяву про набуття громадянства України та зобов'язання припинити іноземне громадянство.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених частинами першою -- п'ятою цієї статті, є дата народження дитини (особи) або дата набуття громадянства України батьком чи матір'ю, батьківство чи материнство яких визнано або щодо яких встановлено факт батьківства чи материнства, якщо такі батько чи мати набули громадянство України після народження дитини (особи).

Датою набуття громадянства України у випадку, передбаченому частиною шостою цієї статті, є дата реєстрації набуття особою громадянства України Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 15..

10. За іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами. Такими підставами можуть бути, наприклад, оптація, тобто вільний вибір громадянства тієї чи іншої держави в разі переходу частини території від однієї держави до іншої або проголошення частини території колишньої держави новою незалежною державою, або через трансферт, це коли здійснюється перехід частини території супроводжується зміною громадянства без права вибору.

3. Припинення громадянства України

Поряд із питанням щодо набуття громадянства, важливим пунктом конституційного права України залишається і питання з приводу припинення громадянства України.

Пріоритетними видами припинення громадянства України є: вихід із громадянства України; втрата громадянства України; та за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Втрата громадянства в країнах світу , тобто втрата правового зв'язку особи з даною державою, можлива за таких підстав: внаслідок виходу з громадянства за власним бажанням -- експатріація; примусового позбавлення громадянства особи, яка набула його за походженням -- денаціоналізація; примусового позбавлення громадянства натуралізованих осіб -- денатуралізація.

Втрата громадянства України відбувається, при наступних підставах:

1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Положення пунктів 1, 3 частини першої цієї статті не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 19..

Вихід з громадянства України здійснюється за наступних підстав:

Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.

Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина.

Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон і її батьки вийшли з громадянства України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який вийшов з громадянства України.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов з громадянства України.

Дитина, яка відповідно до чинного законодавства України вважається такою, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків.

Дитина, яка набула громадянство України за народженням, якщо на момент її народження батьки або хоча б один із них були іноземцями чи особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків незалежно від місця проживання дитини.

Дитина, яка усиновлена подружжям, один з якого є громадянином України, а другий є іноземцем, може вийти з громадянства України за клопотанням усиновителя, який є іноземцем.

Дитина, усиновлена іноземцями або особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з усиновителів.

Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 18..

4. Система органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України. Процедури з питань громадянства України

Оскільки для кожної держави світу забезпечення реалізації права на громадянство є одним з найважливіших питань, тому питання громадянство входить до повноважень глави держави і системи спеціально уповноважених органів. В Україні питання громадянства є прерогативою наступних органів:

1). Президент України;

2). Комітет при президентові України з питань громадянства;

3). Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та підпорядковані йому органи.;

4). Міністерство закордонних справ України;

5). дипломатичні представництва та консульські установи України.

Отже розглянемо повноваження кожного з цих органів більш детально.

До повноважень Президента України належать, наступні питання:

1). приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України;

2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень;

3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №13. -- стаття 22..

Президент України по суті затверджує або не затверджує рішення з питань громадянства, прийняті постійно діючим колегіальним органом, який створюється главою держави із найбільш авторитетних державних і громадських діячів, науковців і право захисників -- Комісією при Президентові України з питань громадянства. Положення про Комісію при президентові України з питань громадянства затверджено Указом