Кримінологічна детермінація необережної злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Факультет правознавство

Кафедра кримінального права та кримінального процесу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Кримінологія, правова статистика»

План

Вступ.

Кримінологічна детермінація необережної злочинності

Організація статистичного спостереження в кримінології

Література

Вступ

Статистичне спостереження -- це планомірне, систематичне, науково організоване збирання даних про явища суспільного життя шляхом реєстрації їх істотних ознак. В Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про державну статистику» дається таке його визначення: статистичне спостереження -- планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології.

Всі дані, які ми одержуємо під час проведення статистичного спостереження, на наступних етапах статистичного дослідження можуть істотно вплинути на вірогідність теоретичних і практичних висновків. У цілому статистичне спостереження відіграє особливу роль, оскільки помилки, яких припустилися під час спостереження, дуже важко, а іноді неможливо виправити на наступних етапах статистичного дослідження. Тому при організації і проведенні статистичного спостереження необхідно чітко додержуватися правил і вимог статистичної науки.

Кримінологічна детермінація необережної злочинності

Аналіз стану розробки проблем детермінації необережної злочинності у кримінології дає підстави стверджувати, що вони належать до найменш досліджених. Оскільки необережна злочинність співвідноситься зі злочинністю в цілому як особливе і загальне, характеристика детермінант всієї злочинності поширюється і на чинники необережних злочинів. До загальних факторів, що обумовлюють необережну злочинність, можна віднести суперечності соціального, економічного, морального, правового, управлінського характеру, які визначають криміногенну ситуацію у суспільстві в цілому.

Разом з тим, відносна самостійність необережної злочинності та її специфіка викликають потребу виокремлення чинників, що детермінують цей вид злочинності. З урахуванням специфіки механізму необережних злочинів, їх ситуаційного характеру, а головне, криміногенного навантаження ситуацій їх вчинення, під детермінантами необережних злочинів слід розуміти взаємопов'язану сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, що суперечать вимогам громадської безпеки, та пов'язані з дефектами особистісних властивостей правопорушників, а також існуючими традиціями, звичками в індивідуальній та груповій поведінці.

До основних особливостей детермінант необережних злочинів Треба віднести наступні:

1) для цієї категорії діянь є характерним більш тісний зв'язок між негативними зовнішніми факторами і вчиненим злочином. Так, Збільшення джерел підвищеної небезпеки або швидкостей руху на автошляхах без вжиття відповідних заходів безпеки викликає зростання зазначених злочинів;

2) необережні злочини у більшості випадків вчиняються особами зі значно меншими соціально-психологічними дефектами порівняно з умисними злочинцями, а це ускладнює профілактичну роботу з такими особами;

3) серед суб'єктивних чинників, що зумовлюють необережні злочини, значну кількість становлять такі, які можна визначити як детермінанти необережної поведінки взагалі, а саме: неуважність, недалекоглядність, безтурботність, легковажно-безвідповідальне ставлення до інтересів інших осіб, бажання виконати завдання ''будь-якою ціною", протиставлення відомчих інтересів державним, Ігнорування правил безпеки під виглядом "інтересів виробництва" тощо.

Криміногенні ситуації вчинення необережних злочинів породжуються певними обставинами як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. До них належать:

-- обмеженість матеріальних ресурсів суспільства, що перешкоджає виконанню всіх необхідних заходів щодо ліквідації небезпечних властивостей ситуацій, знарядь і засобів (будівництво якісних шляхів сполучення, запровадження автоматизованих систем безпеки на виробництві тощо);

-- недостатній рівень наукових знань у галузі безпечного використання техніки;

-- неповнота і недосконалість норм, що регулюють безпеку виробництва;

-- використання несправних технічних засобів суб'єктами господарювання, відсутність відповідної ремонтної бази;

-- недостатній контроль за правильністю використання техніки, засобів сигналізації тощо;

-- спотворене уявлення про допустимість порушень норм і правил техніки безпеки.

Наведений перелік детермінант не є, звичайно, вичерпним і може бути доповнений та конкретизований стосовно різних видів необережних злочинів. Так, головним чинником автотранспортних злочинів є грубі порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме: перевищення швидкості; керування транспортним засобом у нетверезому стані; виїзд на смугу зустрічного руху; керування несправним транспортом; перехід через проїзну частину у невстановленому місці. Крім того, вагомими факторами зазначених злочинів є незадовільний стан покриття автомобільних доріг, відсутність знаків та дорожньої розмітки, недоліки в проведенні технічних оглядів автомобілів, слабка пропаганда правил дорожнього руху серед населення тощо.

Аналіз необережних злочинів на виробництві показує, що їх чинниками найчастіше слугують: порушення трудової і технологічної дисципліни; залучення до роботи працівників без попереднього медичного обстеження та перевірки знань з питань охорони праці; порушення вимог техніки безпеки під час експлуатації устаткування, його незадовільний стан; конструктивні недоліки механізмів та обладнання; ігнорування засобів індивідуального захисту тощо.

До типових факторів, які призводять до загибелі людей на пожежах, слід віднести необережне поводження з вогнем, нетверезий стан потерпілих, залишення малолітніх дітей без нагляду і т. п.

детермінація необережна злочинність кримінологія

Статистичне вивчення злочинності -- це процес, що складається з таких обов'язкових етапів: статистичного спостереження; статистичного зведення і групування отриманих матеріалів; - статистичного аналізу і узагальнення отриманих даних. Ці етапи статистичної діяльності тісно взаємопов'язані й здійснюються за попередньо розробленим планом, який повинен охоплювати всі розділи статистичного дослідження. 1. Статистичне спостереження -- це реєстрація і збирання окремих фактів про досліджуване явище (злочинності) та його властивості згідно з попередньо розробленою програмою. Статистика вивчає масові процеси, де діє закон великих чисел, і тому статистичне спостереження охоплює певний масив окремих елементів досліджуваного явища. У статистиці цей масив називають сукупністю, або об'єктом, спостереження, а окремі його елементи -- одиницями сукупності. У процесі дослідження злочинності об'єктом спостереження, або статистичною сукупністю, є злочинність, а окремий злочин -- одиницею сукупності, яка є основою розрахунку. Спостереження, у тому числі й статистичне, можна здійснювати за допомогою суцільного або вибіркового методу. Якщо реєстрації підлягають усі одиниці сукупності, таке спостереження називають суцільним. Наприклад, це реєстрація в органах внутрішніх справ усіх вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, що здійснюється за допомогою заповнення слідчим статистичних карток форми № 1 на вчинений злочин і форми № 2 на особу, яка вчинила злочин. Якщо уявлення про сукупність отримують дослідженням лише її частини, таке спостереження називають вибірковим. За способом урахування фактів у часі статистичне спостереження може бути: - поточним (безперервним), коли факти реєструються постійно з моменту їх виникнення (реєстрація заяв і повідомлень про злочини й пригоди у чергових частинах органів внутрішніх справ); - перервним, коли реєстрація фактів не пов'язана з часом їх виникнення, а відбиває їх стан на певну дату або на конкретний момент (наприклад, стан злочинності за квартал, півріччя, рік). Центральне місце в організації статистичного спостереження посідає розробка програми статистичного спостереження. Програма статистичного спостереження -- це перелік запитань, на які необхідно отримати відповіді кожної одиниці досліджуваної сукупності. Запитання програми розміщують на спеціальному бланку -- статистичному формулярі. Розрізняють дві основні системи формулярів: - карткову, коли кожна одиниця сукупності й усі її ознаки реєструють на окремій картці (картка ф. № 1 на зареєстрований злочин); - спискові, коли в одному журналі або формулярі реєструють відомості про кілька одиниць спостереження. Основною формою статистичного спостереження, за допомогою якої здійснюється збирання отриманої систематичної інформації, є звітність. Звітність -- це сукупність звітних документів, що містять відповіді на запитання програми статистичного спостереження за певний (звітний) період. Розрізняють звітність загальнодержавну і відомчу. Загальнодержавна є обов'язковою для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від їх відомчої належності, а відомча призначена для потреб підприємств, установ та організацій одного певного відомства. До основних належать такі об'єкти кримінально-правової статистики: - злочини -- суспільно небезпечні діяння, передбачені кримінальним законом; - злочинець -- особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, розглядуване законом як злочин; - покарання -- захід державного примусу за вчинений злочин. Зазначимо, що в 1966 р. у колишньому СРСР було встановлено єдину систему обліку і звітності з показниками, що характеризують стан злочинності (діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, суду). Облік злочинів і осіб, які їх вчинили, а також рух порушених кримінальних справ здійснюються за допомогою заповнення слідчими, працівниками органів дізнання та прокуратури статистичних карток: ф. № 1 -- на виявлений злочин; ф. № 1.1 -- на розкритий злочин та інші наслідки розслідування; ф. № 2 -- на особу, яка вчинила злочин; ф. № 3 -- на рух кримінальної справи. Програми кримінально-статистичного спостереження (зміст статистичних карток) багаторазово змінювалися на різних етапах розвитку суспільства. Нині в Україні діють єдині та обов'язкові форми статистичних карток (ф. № 1; 1.1; 2; 3), затверджені спільним наказом Генерального прокурора України і Міністра внутрішніх справ України № 22/835 від 21 грудня 1995 р. Змінювати і доповнювати зміст карток забороняється. Заповнені картки підписують начальник органу внутрішніх справ і прокурор, після чого їх направляють для обліку в управління оперативної інформації УМВС області. Ці картки є вихідним матеріалом для ведення статистичної звітності. Заповнення статистичних карток є першим етапом статистичного дослідження (спостереження). У результаті заповнення карток або журналу первинного обліку, кожний з яких характеризує окрему одиницю сукупності, нагромаджується значний масив матеріалу. Цей матеріал потребує обробки (зведення) і групування з метою отримання узагальненої характеристики досліджуваного явища. Ці завдання виконуються на наступному етапі. 2. Статистичне зведення і групування отриманих матеріалів. Статистичне зведення передбачає обробку даних первинного обліку і об'єднання їх у сукупність за певними ознаками. Зведення можуть бути централізованими та децентралізованими. При централізованих зведеннях документи направляють до центру, в якому їх оброблюють. У кримінальній статистиці застосовують здебільшого децентралізовані зведення, коли орган, що здійснює спостереження, самостійно оброблює дані й направляє до центру вже зведені матеріали (звіти) для подальшого складання зведення по області й по країні загалом. За способом виконання розрізняють зведення ручні й механізовані. Нині у кримінальній статистиці широко застосовують механізовані зведення з використанням ЕОМ. Статистичні дані впорядковують, систематизують і розподіляють на групи за певними ознаками за допомогою групування. Групування -- це розподіл одиниць досліджуваного суспільного явища за суттєвими ознаками. За допомогою групування виокремлюють типи явищ, характеризують склад сукупності або взаємозв'язок у зміні варійованих ознак. При групуванні статистичних матеріалів необхідно виконувати таке основне правило: одиниці досліджуваної сукупності повинні бути об'єднані в якісно однорідні типи явищ. Розрізняють три види групування: типологічні, варіаційні та аналітичні. Типологічними називають групування, що розподіляють досліджувану сукупність на однорідні за якісною ознакою (наприклад, групування за видами злочинів, місцем вчинення злочину). Варіаційними називають групування, що розподіляють досліджувані явища за кількісною (варійованою) ознакою. Цей вид групування застосовують при вивченні вікового складу злочинців, строків позбавлення волі, рецидиву. Аналітичні групування мають на меті встановити взаємозв'язок досліджуваних явищ, наприклад, між злочинністю і пияцтвом, злочинністю й родинним станом, злочинністю й освітою. Отримані дані про злочинність або інші правові явища після зведення і групування об'єднують у статистичні таблиці, що дає змогу викласти й узагальнити дані про суспільні явища за допомогою цифр, які розташовують у певному порядку. Статистичні таблиці у кримінальній статистиці мають важливе значення, оскільки відомості про злочинність у них систематизуються й наочніше, ніж текст, характеризують той чи інший аспект злочинності. Особливість статистичних таблиць полягає в наявності в них одного чи кількох підсумків по вертикалі або горизонталі. Основою для побудови статистичних таблиць є групувальні ознаки. Як правило, їх розташовують у рядках, а кількісні характеристики об'єкта -- у графах. Статистична таблиця має вигляд своєрідного статистичного речення, що має підмет і присудок. Підметом статистичної таблиці є об'єкт дослідження, тобто те, про що йдеться в таблиці, присудком -- те, що йдеться про підмет, тобто присудок є кількісним описом об'єктів. Як правило, підмет розташовують у лівій частині таблиці у вигляді назв рядків, а праву частину таблиці (графи) займає присудок. Після зведення і групування статистичних даних, а також складання відповідних статистичних таблиць розпочинається наступний етап -- статистичний аналіз і узагальнення. 3. Статистичний аналіз і узагальнення отриманих даних є заключним і найвідповідальнішим етапом статистичного вивчення злочинності. Зібраний і згрупований статистичний матеріал у результаті цього аналізу стає основою для докладної та багатоаспектної характеристики досліджуваного явища. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірностей, встановленні впливу одного явища на інше, констатуванні взаємозв'язку певних явищ. Статистичний аналіз -- це процес вивчення і порівняння отриманих цифрових як між собою, так і з іншими даними, а також їх узагальнення. Виходячи з основних функцій статистики виокремлюють чотири завдання статистичного аналізу: описати, порівняти і виявити закономірності, здійснити прогноз і зробити висновки. До основних завдань статистичного вивчення злочинності належать: - визначення стану злочинності, її рівня, структури й динаміки; - виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину; - вивчення особи злочинця; - вивчення системи заходів боротьби із злочинністю. Необхідно ураховувати, що під час вивчення окремих питань злочинності й боротьби з нею необхідно порівняти дані кримінальної статистики з даними інших галузей статистики -- демографічної, економічної тощо. Наприклад, аналізуючи склад засуджених за статтю, віком, соціальним станом і освітою, для порівняння використовують дані демографічної статистики. Дані про чисельність населення та її зміни використовують для розрахунку коефіцієнта злочинності. Вивчаючи злочини проти особи або хуліганство, показники їх рівня, динаміки і структури порівнюють з показниками споживання алкоголю (економічна статистика). Отже, статистичне дослідження злочинності передбачає широке використання матеріалів статистичної звітності органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, статистичних даних економіки, демографії, культури, а також даних, отриманих шляхом спеціальних вибіркових досліджень. На основі кримінально-статистичної інформації, обробленої та дослідженої за допомогою статистичних методів, можна точно оцінити стан злочинності, виявити закономірності її розвитку й визначити заходи боротьби з нею.

Висновки

Найважливішими завданнями статистичного спостереження є досягнення: 1) повноти одержаних даних з тим, щоб усі явища і процеси були зареєстровані в повному обсязі; 2) вірогідності, об'єктивності їх відображення; 3) порівнянності одержаних даних з тими, які були одержані раніше і в інших територіальних одиницях. Відповідно до Закону обов'язково складається план державних статистичних спостережень -- офіційний документ, що містить перелік статистичних спостережень, які проводяться органами державної статистики, з визначенням порядку та строків їх проведення.

Статистичне спостереження відповідно до вимог статистичної науки має бути всебічно продуманим, добре підготовленим і чітко організованим. Воно складається із чотирьох етапів: проектування спостереження, підготовка спостереження, проведення спостереження та контроль одержаних даних. Всі ці етапи тісно пов'язані між собою, тому недоліки на одному з них псують усю роботу.

Список використаної літератури

1. Захожай В. Правова статистика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.

2. Калачова І. Правова статистика: Навч.

3. Кальман О. Правова статистика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти

4. Камлик М. Правова статистика: Навч. посібник.

5. Кулинич О. Правова статистика: Навч. посібник для студ. вищ. юридичних закладів освіти.

6. Навроцька Н. Правова статистика: навч. посібник.

Размещено на Allbest.ru