Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Реферат

на тему: «Поняття та правовий режим здійснення комерційної господарської діяльності»

Київ 2008

ПЛАН

ВСТУП

1. Поняття, сутність і принципи комерційної господарської діяльності

1.1 Визначення поняття підприємництва у працях відомих вчених-правників

1.2 Ознаки господарської комерційної діяльності

1.3 Принципи підприємницької діяльності

1.4 Суб'єкти господарської комерційної діяльності

2. Правовий режим здійснення комерційної господарської діяльності

2.1 Порядок створення суб'єктів підприємницької діяльності

2.2 Порядок державної реєстрації суб'єктів підприємництва

2.3 Засоби державного регулювання у сфері підприємницької діяльності

2.4 Правові форми припинення діяльності юридичної особи

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Аналіз правового і економічного розвитку України за останні роки, а також ринкових принципів ведення господарської діяльності свідчить про значні зміни в структурі та змісті ринкових відносин, організаційно-правових форм комерційної діяльності.

Саме тому особливої актуальності сьогодні набувають проблеми, присвячені спеціальним та комплексним дослідженням з точки зору системного та концептуального підходу у сфері правового регулювання організаційно-правових форм комерційних юридичних осіб як інституту, який відображає певний баланс приватних та публічних інтересів, функцій та правових засобів в умовах сучасної ринкової економіки. Класифікація юридичних осіб залежно від мети отримання прибутку на комерційні та некомерційні широко застосовується в сучасній правовій доктрині та законодавстві багатьох країн світу.

Функціональна різниця між юридичними особами, тобто залежно від того чи мають вони своїм призначенням комерційну (прибуткову) діяльність, чи виконують некомерційні функції, має досить велике правове значення.

Глава 4 Господарського кодексу України (далі ГК)визначає основні засади здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) в Україні.

ГК відповідно до Конституції України встановлює правові основи господарської діяльності (господарювання), що базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності, визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами і юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва і його державної підтримки.

Ст. 42 ГК розкриває поняття підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. // Голос України. - 2003. - 14 березня. .

1. Поняття, сутність і принципи комерційної господарської діяльності

1.1 Визначення поняття підприємництва у працях відомих вчених-правників

У вітчизняній та зарубіжній літературі існують різні визначення комерційної господарської діяльності.

В.А. Абчук дає таке тлумачення: "Комерційна господарська діяльність - це діяльність по забезпеченню купівлі-продажу товарів, що супроводжується проведенням відповідних розрахунків, з метою здобуття максимально можливого прибутку в умовах існуючих правових норм" Абчук В.А. Коммерция: Ученик. - СПб: Узд-во Михайлова В.А., 2000. - 8 с..

На думку Б.А. Райзберга, "Підприємництво комерційного виду характеризується перш за все тим, що визначальну роль у ньому відіграють товарно-грошові, торгово-обмінні операції. Вони відображають основний зміст комерційного підприємництва. Стрижнем цього виду підприємницької діяльності є операції та угоди щодо купівлі-продажу, тобто перепродажу товарів і послуг" РайзбергБ.А. Предпринимательство и риск. - М.: Знание, 1992, 23 с..

З.С. Варналій відзначає: "Комерційне підприємництво - це діяльність, пов'язана з обміном, розподілом та споживанням товарів і послуг. Змістом комерційного підприємництва є товарно-грошові та торговельно-обмінні операції. Комерція у вузькому розумінні - це торгівля, а комерсант - це працівник торгівлі. Торговельно-обмінні операції здійснюються у вигляді угоди з купівлі-продажу або перепродажу товарів і послуг. Представниками комерційного підприємництва є різні торговельні організації, що реалізують (продають) предмети споживання і засоби виробництва" Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 52 с..

А.П. Кисельов підкреслює: "Торгівлю здійснюють підприємства (фірми), що спеціалізуються на продажу або перепродажу товарів з метою отримання прибутку. Такий вид діяльності називається комерційним. Тому підприємницькі структури, що займаються торгівлею і торгово-посередницькою діяльністю, називають комерційними структурами. Проте комерційною діяльністю сьогодні займаються не тільки спеціалізовані підприємства. Цей вид діяльності тією чи іншою мірою притаманний усім підприємницьким структурам незалежно від форм власності, до яких вони належать" Кисельов А.П. Основи бізнесу: Підручник. - Вища школа, 1997. - 191 с..

Л.В. Осипова та І.М. Синяєва мають таку точку зору: "Комерційна діяльність - поняття економічно більш широке, ніж торгівля, оскільки в основі торгівлі завжди лежить комерція, але не кожна комерційна діяльність зводиться тільки до торгівлі Осипова Л.В., Синяєва И.М. Основы коммерческой деятельности: Ученик для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 48 с..

Комерція - слово латинського походження (від лат. commercium - торгівля). Однак треба мати на увазі, що термін "торгівля" має двояке значення: в одному випадку він означає самостійну галузь народного господарства (торгівлю), в іншому - торгові процеси, направлені на здійснення актів купівлі-продажу товарів. Комерційна діяльність пов'язана з другим поняттям торгівлі - торговими процесами по здійсненню актів купівлі-продажу з метою отримання прибутку" Бусыгин А.В. Предпринимательство: Учебник. - М.: Дело, 2000. - 76 с. .

Узагальнюючи вищевикладене, можна розглядати комерційне підприємництво з точки зору вузького і широкого аспектів.

У вузькому розумінні комерційне підприємництво - це підприємництво у сфері торгівлі, пов'язане із здійсненням процесів купівлі-продажу товарів для задоволення попиту покупців (споживачів) та отримання прибутку. У широкому розумінні комерційне підприємництво є господарсько-торговельною діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері виробництва і товарного обігу, спрямованою на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжною діяльністю, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

1.2 Ознаки господарської комерційної діяльності

Підприємництво - найбільш поширений у світовій та вітчизняній практиці вид господарської діяльності. Окрім загальних ознак, які характеризують будь-який вид господарської діяльності (галузь здійснення, вартісний характер тощо), підприємництву властиві й специфічні риси, що отримали відображення у легальному визначенні, наведеному у ст.42 ГК. Такими ознаками є:

Ш самостійність;

Ш ініціативність;

Ш систематичність;

Ш ризиковість;

Ш мета - одержання прибутку поряд із досягненням інших економічних та соціальних результатів.

Самостійність підприємницької діяльності має організаційно-майновий характер. В організаційно-правовому аспекті самостійність підприємництва дістає вияв у безпосередньому здійсненні підприємцем господарської діяльності, можливості виступати від свого імені, на свій розсуд обирати вид діяльності, організаційно-правову форму, в якій він планує здійснювати господарську діяльність, визначати організаційну структуру (для юридичних осіб), приймати рішення щодо способів господарського використання майна, грошових коштів тощо.

Майново-правовий аспект самостійності підприємництва - це наявність майна, що належить суб'єкту підприємницької діяльності на підставі права власності, права господарського відання або права оперативного управління, можливість самостійного розпорядження прибутком, що залишається після сплати обов'язкових платежів до бюджету (податки, збори та інші види платежів), та самостійна майнова відповідальність за власними зобов'язаннями, якщо інше не передбачено законом або установчими документами Виноградська А.М. Технологія комерційного підприємництва: Навч. посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006 - 54 с..

Підприємництву як невід'ємному атрибуту ринкової економіки властива ініціативність як тип соціальної активності, пов'язана з висуванням нових ідей або запровадженням нових форм діяльності. Ініціативність підприємницької діяльності має внутрішню та зовнішню сторони.

Внутрішня ініціатива підприємця дістає вияв у розробці власного підходу до поєднання факторів виробництва в єдиний процес виробництва та (або) реалізації суспільно корисного продукту. При цьому підприємець виступає організатором виробництва, який налагоджує та надає тонус власній діяльності на підставі впровадження нових ідей, що підвищує конкурентоспроможність продукту, який виробляється (реалізується). Зовнішня сторона підприємницької ініціативи отримує відображення, головним чином, у побудові організаційно-господарських відносин (з добровільної сертифікації продукції, вступу до об'єднання підприємств тощо).

Ризиковість підприємницької діяльності виявляється в імовірному характері прибутку. Підприємництво здійснюється з метою отримання прибутку, проте не завжди ця мета може бути досягнута. У таких випадках підприємець самостійно несе всі ризики, пов'язані з негативними майновими наслідками його діяльності.

Систематичність підприємницької діяльності полягає в тому, що підприємець, обираючи організаційно-правову форму своєї діяльності, здійснюючи процедуру державної реєстрації, патентування у випадках, передбачених законом, має на меті не вчинення однієї разової господарської операції, а провадження регулярної діяльності в обраній сфері суспільного виробництва. Виходячи із зазначеного не є підприємництвом діяльність господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства для участі у процедурі приватизації згідно з вимогами Закону України «Про приватизацію державного майна» Закон України від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону від 19.02.1997 р.)// Голос України. - 1997.-20.03..

Водночас слід мати на увазі, що сама по собі кількість здійснених підприємцем господарських операцій не впливає на кваліфікацію господарської діяльності як підприємницької. До уваги береться мета - здійснення невизначеної кількості господарських операцій. Розуміння систематичності підприємницької діяльності, яке міститься у Декреті КМУ «Про податок на промисел» - вчинення відповідних дій більше 4 разів протягом календарного року, може бути застосовано виключно для потреб оподаткування Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про податок на промисел» // ВВР України. - 1993. - №17..

1.3 Принципи підприємницької діяльності

Загальними принципами господарювання в Україні є:

* забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання;

* свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом;

* вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

* обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, економічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

* захист національного товаровиробника;

* заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини Господарський кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 березня 2008 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: Паливода А.В., 2008. - 6 с..

На основі цих принципів комерційне підприємництво здійснює:

v вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

v самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

v вільний найм підприємцем працівників;

v комерційні розрахунки та власний комерційний ризик;

v вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

v самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд Господарський кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 березня 2008 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: Паливода А.В., 2008. - 27-28 с..

Держава забезпечує загальні гарантії прав підприємців комерційної діяльності:

1. Рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємництва.

2. Забезпечення підприємців матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для державних потреб.

3. Недоторканність майна і забезпечення захисту майнових прав підприємців.

4. Збитки, завдані підприємцям внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються відповідно до чинного законодавства Виноградська А.М. Технологія комерційного підприємництва: Навч. посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006 - 54 с..

комерційний підприємництво господарський

1.4 Суб'єкти комерційної діяльності

Суб'єктами комерційного підприємництва визнаються учасники, які здійснюють господарську комерційну діяльність, набувають певних прав, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Суб'єктами комерційного підприємництва є юридичні особи (підприємства, господарські товариства, об'єднання підприємств), а також громадяни України, іноземці, які здійснюють комерційну діяльність та зареєстровані як підприємці - фізичні особи.

Для організації своєї власної справи початківцю потрібно вирішити питання щодо вибору прийнятної організаційно-правової форми підприємництва.

Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

-- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян чи суб'єкта господарювання - юридичної особи;

-- підприємство колективної власності - корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників);

-- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

-- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

-- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Залежно від способу утворення (заснування.) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство -- створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на приватній власності засновника. До складу державних унітарних підприємств входять державні комерційні підприємства.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та (або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їхнього спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також підприємства, засновані на приватній власності двох або більше осіб Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атака, 2004. - 70-71 с..

2. Правовий режим здійснення комерційної господарської діяльності

2.1 Процес створення юридичних та фізичних осіб

Обмірковуючи етапи створення власної справи, початківцю слід здійснити вибір господарського поля підприємства, визначити загальні умови інвестування, ринкову стратегію і господарську нішу, спеціалізацію діяльності, технологію, оцінити попит і пропозицію на товарному ринку, вивчити існуючі пільги у системі оподаткування, переваги, обмеження, перешкоди, а також уявити, як буде здійснюватись процес управління підприємством.

Підприємство може створюватись у таких випадках: за рішенням власника майна або уповноваженого ним органу; в результаті виділення зі складу діючого підприємства однієї або декількох структурних одиниць; на базі структурного підрозділу діючого об'єднання за рішенням трудового колективу, якщо на це є згода власника або уповноваженого ним органу.

Можна виділити основні етапи створення та реєстрації підприємства:

1. Рішення про створення нового підприємства та моделювання його діяльності. Складові цього етапу -- висунення бізнес-ідеї, пошук партнерів-засновників, вибір виду (видів) підприємництва, складання бізнес-плану.

2. Збори засновників, на яких здійснюється вибір організаційно-правової форми підприємства, вибори або призначення керівника, органів управління і контролю.

3. Підготовка установчих документів, тобто розробка установчого договору, статуту.

4. Підготовча організаційна робота. У реєстраційному відділі райдержадміністрації необхідно одержати довідкову інформацію про особливості реєстрації новостворюваних підприємств у районі, необхідні для цього документи, режим роботи учасників реєстраційного процесу, рахунки в банках, кошти на які вносяться на етапі створення підприємства. Також слід отримати бланк реєстраційної картки і у банку, де передбачається відкрити рахунок, одержати бланк заяви та банківську картку.

5. Підготовка додаткових документів (при необхідності).

6. Засвідчення документів у нотаріальній конторі.

7. Відкриття рахунку в банку для формування статутного фонду підприємства (при необхідності).

8. Державна реєстрація підприємства в районній державній адміністрації, подання необхідних документів державному реєстратору, внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу, що пройшла державку реєстрацію.

9. Відкриття розрахункового рахунку у банку та відкриття поточного рахунку.

10. Отримання дозволу на виготовлення печатки і штампів у районному відділі внутрішніх справ.

11. Виготовлення печатки і штампів. Пошук відповідного підприємства, подання замовлення, отримання підприємцем печатки і штампів.

12. Ліцензування, патентування (при необхідності) певного виду діяльності, якщо це передбачено законом Закон України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // рядовий кур'єр. - 2000. - 2 серпня..

13. Початок підприємницької діяльності. Правові основи підприємницької діяльності (під ред. Шакуна В.І., Мельника П.В., Поповича В.М.). - К.: Правові джерела. - 1997. - 85 с.

2.2 Порядок державної реєстрації суб'єктів підприємництва

Порядок державної реєстрації суб'єктів підприємництва передбачений у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи і засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та подання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Державна реєстрація поширюється на всі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців. Вона проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Державний реєстратор - це посадова особа, яка здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці:

ь проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

ь передає органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб;

ь формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ;

ь здійснює оформлення та видачу свідоцтва про державну реєстрацію, а також їх заміну;

ь оформляє та видає виписки, довідки з Єдиного державного реєстру;

ь проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами-підприємцями;

ь звертається до суду при необхідності. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності в Україні та їх реєстрація (Довідник) // О.В.Щур, І.Б.Жиляєв. - К.: Венчур, 1994. - 32 с.

Державний реєстратор підпорядковується міському голові міста обласного значення або голові районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (або надіслати поштою) такі документи:

1. заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи. Реєстраційна картка -- документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру;

2. копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи;

3. два примірники установчих документів;

4. документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи Закон України від 15.05.2003 р.«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» // Юридичний вісник України. - 2003. - №28 (12-18 липня.

Для деяких підприємств передбачається подання ще й додаткових документів, наприклад, копія рішення органу Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання Дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для-проведення державної реєстрації, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації; документи не відповідають встановленим вимогам; документи подані не в повному обсязі.

Закон виділяє певні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи. Ними є:

· невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

· невідповідність установчих документів установленим вимогам;

· порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

· наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

· невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

· наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

· використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історично державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За наявності наведених вище підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зобов'язаний не пізніше 3 робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати заявнику повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи.

2.3 Засоби державного регулювання у сфері підприємницької діяльності

Деякі види господарської комерційної діяльності підлягають таким засобам державного регулювання у сфері господарювання як ліцензуванню, патентуванню та квотуванню. Ліцензування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» Закон України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // Урядовий кур'єр. - 2000. - 2 серпня.. Законодавством встановлено систему ліцензування, яку складають: процедура ліцензування; ліцензійні умови; перелік пивних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню; органи, на які покладено обов'язки реалізації основних напрямів державної політики у сфері ліцензуванні, - КМУ, спеціально уповноважений орган ліцензування - Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, який для виконання своїх повноважень створює свої територіальні органи, органи виконавчої влади за визначення КМУ, інші органи, уповноважені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. №1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» // Урядовий кур'єр. - 2000. - 1 грудня.. Певні види підприємницької діяльності потребують отримання торгового патенту, котрий являє собою документ, що надає право суб'єкту господарювання здійснювати діяльність, яка підлягає патентуванню. На відміну від ліцензії торговий патент є державним свідоцтвом, що засвідчує право на особливий порядок оподаткування і видається податковим органом за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності. Перелік видів діяльності, що підлягають патентуванню, є вичерпним Закон України від 23.03.1996 р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» // ВВР України. - 1996. - №20. - ст.82. Ще одним засобом впливу держави на діяльність суб'єктів підприємництва є квотування або встановлення граничного обсягу (квоти) виробництва чи обігу (включаючи експорт та імпорт) певних товарів і послуг. Експортні та імпортні квоти, тобто граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати чи імпортувати протягом встановленого строку, передбаченого Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Квотування здійснюється шляхом видачі індивідуальних ліценцій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти Закон України від 16.04.1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» // ВВР УРСР. - 1991. - №29. - ст.377 (з наступними змінами).

2.4 Правові форми припинення діяльності юридичної особи

Ст. 51 ГК України наводить перелік підстав припинення підприємницької діяльності. Так, підприємницька діяльність може бути припинена з власної ініціативи підприємця, у разі закінчення строку дії ліцензії, у разі припинення існування підприємця, на підставі рішення суду у випадках, встановлених законом (реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації суб'єкта господарювання, а також у зв'язку з банкрутством підприємства) Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. // Голос України. - 2003. - 14 березня.. За власної ініціативи підприємець може прийняти рішення про припинення з будь-якого приводу. Однак для суб'єктів підприємництва, які є корпоративними підприємствами, законодавством встановлено спеціальні правила щодо порядку прийняття такого рішення. Цікаво, що вперше у вітчизняному законодавстві встановлено підставу припинення діяльності фізичної особи-підприємця, пов'язану з її існуванням як фізичної особи. Це положення розвинуто у ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», де визначено порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у разі смерті фізичної особи. Закон України від 15.05.2003 р.«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» // Юридичний вісник України. - 2003. - №28 (12-18 липня)

Висновки

Сучасні дослідження показують, що процвітання розвинутих країн світу забезпечує успішна реалізація підприємницького потенціалу. Багато науковців давали визначення поняттю підприємництва. Підсумовуючи викладене вище, можна зробити певні висновки:

1. Підприємництво являє собою самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

2. Виходячи зі змісту ст. 42 ГК можна навести такі ознаки підприємницької діяльності: 1. самостійність - це стан, який дає можливість підприємцю без обмежень приймати рішення і здійснювати самотужки будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству; 2. ініціативність передбачає виявлення особою в процесі діяльності винахідливості, кмітливості, індивідуальних здібностей; 3. систематичність означає постійний, регулярний (а не разовий) характер діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг; 4. ризиковий характер підприємницької діяльності включає два складники, один з яких передбачає можливість одержання позитивних результатів (прибутку), а інший - можливість настання несприятливих наслідків (збитків) від такої діяльності, які не завжди можна спрогнозувати і запобігти їм; 5. одержання прибутку (доходу) - мета діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг чи ведення торгівлі, бо результати діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на оплатних засадах, а в ціну товару (послуги) включається і можливий прибуток (дохід); 6. діяльність здійснюється особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності. Найбільш суттєвою ознакою є саме мета отримання прибутку, яка є критерієм поділу господарської діяльності на комерційну та некомерційну.

Визначаючи поняття підприємництва, науковці-юристи пропонують до наведених ознак підприємницької діяльності додати й інші: 1) творчий та інноваційний характер цієї діяльності; 2) самостійну юридичну відповідальність; 3) соціально відповідальний характер; 4) особисту майнову відповідальність; 5) майнову відповідальність юридичної особи.

3. Підприємницька діяльність здійснюється за загальними принципами господарювання, встановленими ст.6 ГК України та принципами підприємницької діяльності. Зокрема, комерційне підприємництво передбачає вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійне формування ним програми діяльності, вільний найм підприємцем працівників, комерційні розрахунки та власний комерційний ризик, вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Про це зазначено у ст. 42 Конституції України, в якій проголошено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Здійснювати підприємницьку діяльність забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

4. Суб'єктами комерційного підприємництва визнаються учасники, які здійснюють господарську комерційну діяльність, набувають певних прав, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна. Суб'єктами комерційної господарської діяльності є юридичні особи (підприємства, господарські товариства, об'єднання підприємств), а також громадяни України, іноземці, які здійснюють комерційну діяльність та зареєстровані як підприємці - фізичні особи.

Існують певні критерії поділу підприємств на види, наприклад, за формою власності підприємства поділяються на такі: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян чи суб'єкта господарювання - юридичної особи; підприємство колективної власності - корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). За способом утворення підприємства бувають унітарними та корпоративними.

5. Законодавством України встановлено певний порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва. Ряд чинних нормативно-правових актів регулює дані питання, визначаючи порядок проведення названих дій. Суб'єкт комерційної господарської діяльності може створюватись у таких випадках: за рішенням власника майна або уповноваженого ним органу; в результаті виділення зі складу діючого підприємства однієї або декількох структурних одиниць; на базі структурного підрозділу діючого об'єднання за рішенням трудового колективу, якщо на це є згода власника або уповноваженого ним органу.

Порядок державної реєстрації суб'єктів підприємництва передбачений у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи і засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

6. Певні види господарської комерційної діяльності підлягають таким засобам державного регулювання у сфері господарювання як ліцензуванню, патентуванню та квотуванню. Перелік таких видів діяльності передбачений законами України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»

Таким чином, комерційна господарська діяльність (підприємництво) є невід'ємною формою господарювання підприємств.

Література

1. Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. // Голос України. - 2003. - 14 березня.

2. Закон України від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону від 19.02.1997 р.) // Голос України. - 1997. - 20 березня.

4. Закон України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // Урядовий кур'єр. - 2000. - 2 серпня.

5. Закон України від 15.05.2003 р.«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» // Юридичний вісник України. - 2003. - №28 (12-18 липня)

6. Закон України від 23.03.1996 р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» // ВВР України. - 1996. - №20. - ст..82

7. Закон України від 16.04.1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» // ВВР УРСР. - 1991. - №29. - ст.377 (з наступними змінами)

8. Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про податок на промисел» // ВВР України. - 1993. - №17.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. №1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» // Урядовий кур'єр. - 2000. - 1грудня.

10. Бусыгин А.В. Предпринимательство: Учебник. - М.: Дело, 2000. - с.

11. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 143 с.

12. Виноградська А.М. Технологія комерційного підприємництва: Навч. посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006 - 780 с.

13. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атака, 2004. - 623с.

14. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання: Навч. посібник / Л.І. Воротіна, В.Є. Воротін, Л.А. Мартинюк, Т.В. Черняк; За ред. проф. Л.І. Воротіної. - 3-є вид., доп. і перероб. - К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2004. - 308 с.

15. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності в Україні та їх реєстрація (Довідник) // О.В. Щур, І.Б. Жиляєв. - К.: Венчур, 1994. - 33 с.

16. Правові основи підприємницької діяльності (під ред. Шакуна В.І., Мельника П.В., Поповича В.М.). - К.: Правові джерела. - 1997. - 780 с.

17. Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Ільїна І.Б. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru