Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний унiверситет імені Вадима Гетьмана»

Юридичний факультет

Кафедра цивільного та трудового права

Реферат

на тему: «Особливості вирішення земельних спорів»

Київ

2012

План

Вступ

1. Визначення земельних спорів

2. Порядок вирішення земельних спорів

3. Стадії вирішення земельних спорів

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Земля відіграє велику роль у майнових відносинах, будучи об'єктом користування і власності.

Залучення землі як нерухомого майна в цивільний обіг, безсумнівно, приведе до збільшення числа земельних власників і користувачів, що, у свою чергу, сприятиме росту кількості земельних спорів.

Однак уже сьогоднішня ситуація потребує удосконалення у встановленому законом порядку процесуального механізму вирішення земельних спорів, причини виникнення яких можуть бути різними.

Актуальність теми прав людини, механізмів їх реалізації, забезпечення та захисту, зокрема судового, набула особливого, якщо не першочергового значення в суспільстві з прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України.

Питання захисту земельних прав в Україні стали предметом серйозних наукових досліджень.

Особливе місце у цих дослідженнях відводиться саме способам захисту земельних прав громадян та розгляду земельних спорів.

Земельне законодавство передбачає змішаний, тобто адміністративно-судовий порядок захисту земельних прав, тому визначення конкретних юридичних процедур захисту прав громадян, а саме вирішення земельних спорів державними органами і судом є дуже актуальним і достатньо невизначеним питанням.

Об'єктом дослідження виступають теоретичні засади правових відносин, що об'єктивно складаються в результаті застосування норм матеріального та процесуального права, а саме норм, що регулюють юридичні процедури вирішення земельних спорів.

Предметом дослідження є зміст юридичних процедур вирішення земельних спорів.

Мета роботи є визначення та наукове обґрунтування юридичних процедур вирішення земельних спорів за допомогою яких відбувається реалізація права на захист суб'єктів земельних правовідносин на сучасному етапі реформування земельних відносин.

1. Визначення земельних спорів

Земельне законодавство не містить визначення поняття земельних спорів, натомість у юридичній літературі із земельних питань зазначається, що: під земельними спорами треба розуміти розбіжності, пов'язані із застосуванням норм земельного законодавства щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, які виникають між громадянами, юридичними особами, державними органами та органами місцевого самоврядування.

До земельних за ЗКУ також віднесені територіальні спори щодо встановлення меж населених пунктів та адміністративно-територіальних одиниць.

Земельний спір характеризується певними ознаками - об'єктом, предметом, суб'єктивним складом, має відповідну процесуальну процедуру вирішення.

Об'єкт земельного спору - це те, з приводу чого виникає земельний спір. Ці спори стосуються території України, земельної ділянки, її частини чи прав на неї, у тому числі й на земельну частку (пай).

Суб'єктами земельно-процесуальних правовідносин є громадяни, юридичні особи, у тому числі іноземні, держава, органи державної влади та місцевого самоврядування, іноземні держави та міжнародні організації,які реалізують права на землю, а також забезпечують регулювання земельних правовідносин.

Суб'єкти земельно-процесуальних правовідносин поділяються на дві групи: громадяни, юридичні особи та держава, які безпосередньо зацікавлені у вирішенні земельно-правової справи; органи державної влади та місцевого самоврядування, які забезпечують державно-правове регулювання у сфері земельних відносин.

Під предметом слід розуміти заявлену вимогу суб'єкта даних правовідносин до компетентного органу щодо забезпечення реалізації належних йому суб'єктивних земельних прав.

Чинне земельне законодавство регламентує процедуру їх вирішення. Закріплення на законодавчому рівні процедури вирішення земельних спорів свідчить про наявність у них особливостей, які впливають і на специфіку їх розв'язання.

2. Порядок вирішення земельних спорів

земельний спір суд

Вирішення земельних спорів - один із способів захисту суб'єктивних прав власників землі, землекористувачів та інших суб'єктів земельних правовідносин, які є сторонами спору.

Порядок вирішення земельних спорів - це організація діяльності відповідних органів по розв'язанню конкретного земельного спору. Відповідно до системи чинного законодавства ЗКУ визначається лише позасудовий порядок вирішення земельних спорів.

Вирішення земельних спорів у судовому порядку відбувається відповідно з положеннями цивільного процесуального законодавства з урахуванням особливостей, що обумовлені предметом земельного спору.

Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ч. 1 ст. 158 ЗКУ). Будь-які інші органи розглядати та вирішувати земельні спори не мають права.

Виключно судами вирішуються земельні спори щодо таких питань :

- володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб;

- розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (ч. 2 ст. 158 ЗКУ).

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо таких питань :

- меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громад

- дотримання громадянами правил добросусідства;

- розмежування меж районів у містах (ч. 3 ст. 158 ЗКУ)

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо таких питань:

- меж земельних ділянок за межами населених пунктів;

- встановлення обмежень у використанні земель та земельних сервітутів (ч. 4 ст. 158 ЗКУ).

3. Стадії вирішення земельних спорів

Відповідно до системи чинного земельного законодавства визначається лише позасудовий порядок вирішення земельних спорів. Вирішення земельних спорів у судовому порядку відбувається відповідно з положеннями цивільного процесуального законодавства з урахуванням особливостей, що обумовлені предметом земельного спору. Заява зацікавленої особи згідно з ч. 1 ст. 159 ЗКУ є підставою порушення провадження по вирішенню земельного спору.

Є традиційним виділяти п'ять основних стадій процесу вирішення земельних спорів:

1) порушення земельного спору: на цій стадії,орган, що вирішує земельний спір, зобов'язаний прийняти заяву про розв'язання земельного спору (перевіривши, чи відноситься його вирішення до його компетенції). Якщо спір не відноситься до компетенції цього органу, останній вправі повернути заяву, відмовивши у вирішенні земельного спору та вказавши на уповноважений орган, якому підвідомче таке вирішення;

2) підготовка до його розгляду: передбачає підготовку матеріалів справи для вирішення спору по суті, вона має тривати не більше одного місяця з моменту подання заяви;

3) розгляд та розв'язання земельного спору: відбувається розгляд та вирішення спору по суті, а також винесення рішення.

Порядок провадження у цій стадії визначається положеннями ч. 2 та 3 статті 159 ЗКУ;

4) виконання рішення по суті спору: є передостанньою стадією вирішення земельною спору.

Серед положень гл.25ЗК не міститься правил про порядок виконання рішення по земельному спору, окрім ч.4ст.159 та ч.1,2ст.161ЗКУ;

5) оскарження рішення: остання стадія вирішення земельного спору і виключає будь-яку можливість виконання рішення. Це може бути у випадку:

- якщо з таким рішенням щодо земельного спору, ухваленим у позасудовому порядку, згодна кожна із сторін;- жодною із сторін не подано позовну заяву про розв'язання такого земельного спору судом у порядку позовного провадження.

Висновок

Аналіз земельного законодавства свідчить, що на різних етапах обов'язково закріплювалася система певних органів, які вирішували земельні спори, однак не на кожному з них вона була досконалою.

Становлення і розвиток сучасних земельних правовідносин, що супроводжуються поступовим збільшенням кількості власників земельних ділянок, передусім виділених на основі земельних часток (паїв), характеризується й збільшенням кількості різного роду спорів, що виникають у зв'язку з реалізацією права власності чи землекористування.

За таких обставин виникає й кількість землевласників (землекористувачів), які потребують захисту своїх прав та інтересів.

На сьогодні у судах України наявна велика кількість земельних спорів між різними суб'єктами земельних відносин, предмети даних спорів достатньо різноманітні.

Процедура вирішення вказаних спорів урегульована земельним законодавством та відповідно Цивільно-процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України і Господарським процесуальним кодексом України.

Проте земельні спори, на мою думку, мають низку особливостей, які відрізняють їх від цивільних, адміністративних та господарських спорів, що у свою чергу тягне за собою необхідність обов'язкової регламентації процедури їх вирішення у окремому нормативно-правовому акті чи відповідних розділах у ЦПК та ГПК України, а також КАС України.

На даний період часу існує точка зору про необхідність створення спеціалізованих земельних судів. Функціонування таких судів, а також вирішення правових та організаційних проблем їх діяльності сприятиме не лише суттєвому розвантаженню судів загальної юрисдикції, а й підвищенню ефективності роботи багатьох державних інституцій щодо забезпечення захисту законних прав та інтересів суб'єктів земельних правовідносин.

Список використаних джерел

Нормативно-правові акти

1. Конституція України (від 28 червня 1996 р.)

2. Цивільний кодекс України

3. Цивільний процесуальний кодекс України

4. Земельний кодекс України

5. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань 1963-2000 рр. К. 2004

6. Закон України від 19 червня 2003 р. “Про державний контроль за використанням і охороною земель ”

Основна література

7. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право. Академічний курс. - К. 2005 р

8. Земельне право України. Академічний курс: підручник / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.В. Шульга. - К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 2008. - 600 с.;

9. Фурса С., Щербак С., Євтушенко О. Цивільний процес України. Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. - К., 2006 р.

10. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підручник. - 2-ге видання, допов. і перероб. - К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. - 678 с.;

11. Ковальський Д.В. Земельно-процесуальні правовідносини: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 176 с.;

12. Яніцький В.П. Порядок набуття права приватної власності на земельні ділянки в Україні: Монографія. - К.: Атіка, 2008. - 140 с.;

13. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди: нормативні акти, роз'яснення, коментарі. - К.: Юрінком Інтер, 2001

14. Дзера І.О. Цивільно-правовий захист права власності в Україні. - К., 2000

15. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні. / Я.М. Шевченко. - К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України, 2005

Размещено на Allbest.ru