Управління земельними ресурсами міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розділ 1. Науково-практичні основи управління земельними ресурсами міста

1.1 Концепція розвитку міста і господарського комплексу

1.2 Інвестиційна привабливість

1.3 Інженерна підготовка та облаштування території

1.4 Функціональне зонування території міста

1.5 Обмеження використання земель міста

Розділ 2. Аналіз і оцінка управління земельними ресурсами міста

2.1 Загальна характеристика об'єкту управління

2.2 Концепція міської політики в галузі використання природних ресурсів

2.3 Земельно-кадастрова інформація як чинник ефективного управління земельними ресурсами міста

2.4 Інвентаризація земель міста

Висновки



Розділ 1. Науково-практичні основи управління земельними ресурсами міста

земельний кадастровий інвентаризація міський політика

1.1 Концепція розвитку міста і господарського комплексу

Усі процеси і явища в місті в остаточному підсумку реалізовуються в сфері землекористування. Міські землі виступають операційним, просторовим базисом соціально-економічного та містобудівного розвитку міста, забезпечуючи тим самим, якщо не фактичну, то принаймні юридичну цілісність міста як земельно-господарської системи. Кожне місто має свою офіційну територію, делімітовану так званою міською межею.

Міські землі є невід'ємною складовою частиною земельних ресурсів України. Згідно з Земельним кодексом України, вони відносяться до категорії земель населених пунктів і включають всі землі в межах міст, незалежно від характеру їх використання.

Це одна з найскладніших і водночас найменш структуризованих в землевпорядному відношенні категорій земель. На відміну від інших категорій земель вона формується не за функціонально-цільовою, а за адміністративно-територіальною ознакою.

Зрозуміло, що землі населених пунктів потребують подальшої структуризації за правовим та господарським станом.

Таким чином місто як земельногосподарська система це:

- фокус реалізації територіального поділу праці, що здійснюється через концентрацію і диверсифікацію виробництва;

- зосередження людей, пов'язаних між собою складними контактами в сфері виробництва, споживання, територіального сусідства, побутових і сімейних зв'язків;

- нагромадження матеріальних фондів, будівель, споруд, інженерних мереж, зелених насаджень тощо;

- територія, що має певний статус і характеризується специфічним середовищем: соціальним, виробничим, природнім, медико-географічним.

Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання території, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів визначаються Законом України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000року, № 1699-ІІІ.

Основними завданнями планування територій є:

- обгрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямків використання земельної ділянки;

- - обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб;

- забезпечення раціонального розселення і визначення напрямків сталого розвитку населених пунктів;

- визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об"єктів;

- обрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;

- визначення, вилучення(викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах, визначених законом;

- визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень та їх планування, забудову та інше використання;

- охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів;

- регулювання забудови населених пунктів.

Планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

З метою врахування громадських інтересів під час планування територій територіальні громади мають право на одержання інформації про планування території та його можливі правові, економічні та екологічні наслідки, подавати пропозиції і зауваження до схем планування територій тощо.

1.2 Інвестиційна привабливість

Вирішення нагальних соціально-економічних проблем в процесі розбудови незалежної України нерозривно пов'язано з потребою прискорення українських реформ. Великої ваги набувають завдання розвитку та наповнення реальним змістом місцевого самоврядування, важливу роль якого зафіксовано в Конституції України; створення надійної економічної бази цієї інституції та досконалих механізмів її функціонування.

Розробка і запровадження раціональних засобів управління використанням і забудовою населених пунктів є однією з найбільш актуальних задач, вирішення якої сприятиме наповненню місцевих бюджетів, заохоченню інвестицій і пожвавленню місцевої економіки, відновленні та розвитку міста. Це повинні бути ринкові і демократичні управлінські засоби, які відповідатимуть загальному напрямку здійснення реформ в Україні.

Методи вирішення питань управління міським землекористуванням, які склалися за часів виключно державної власності на землю і значною мірою збереглися донині, не відповідають сучасним вимогам економіки, гальмують її розвиток та не задовільняють потреб громадян.

Отже, політика органів управління землями міста, щодо удосконалення земельних відносин, пріорітетно повинна сприяти максимальному залученню вітчизняних та іноземних інвестицій у сферу торгового, готельного, транспортного, офісного будівництва, зовнішнього благоустрою території, рекреаційної діяльності, реконструкції неефективних виробництв в офісні центри тощо шляхом цільового надання земельних ділянок у довгострокове користування з правом продовження термінів землекористування на бажаний інвестору строк або викупу їх відповідно до закону.

Інвесторам потрібно надавати можливість широкого вибору земельних ділянок із земель державної і комунальної власності для здійснення майбутньої підприємницької діяльності, стимулювати розвиток земельного обігу. Першочерговим завданням органів влади міста повинно бути визначення та пропонування інвесторам земельних ділянок для будівництва сучасних комплексів, складських приміщень, постачальницької мережі, залізниць і автомагістралей з використанням відповідних захисних зон. Одночасно доцільно поступово здійснювати заходи щодо упорядкування існуючої торговельної мережі з ліквідацією стихійних ринків продовольчих та інших товарів.

Отже керуючись вищенаведеним, а також сучасними економічними негараздами в країні, для реалізації проекту потрібно орієнтуватись не на державні кошти, а залучати кошти, як вітчизняних так і закордонних інвесторів. Для цього, при розробці проектів необхідно належну увагу приділити розділу "Інвестиційна привабливість проекту", за допомогою якого можна проінформувати інвесторів і зацікавити їх у фінансуванні здійснення проектних рішень.

На даний час і на найближчу перспективу є декілька інвестиційно привабливих пропозицій і об'єктів для розвитку високоефективної підприємницької діяльності на території міста.

1.3 Інженерна підготовка та облаштування території

Перехід до ринкової економіки, різноманітність форм власності на землю та раціональний характер їх використання різко підвищує значення містобудівних документів, як однієї з найважливіших ланок у механізмі регулювання земельних відносин у місті, узгодження приватних і громадських інтересів.

Необхідність формування міської території великою кількістю ділянок і споруд на відносно невеликій площі завжди супроводжується виникненням найрізноманітніших проблемних ситуацій, на розв'язання яких спрямована містобудівна діяльність.

Таким чином, містобудівне регулювання земельних відносин, перш за все, передбачає дотримання раціональної планувальної організації території та узгодженого взаємного розміщення виробничих комплексів, житлових районів, громадських центрів, зон масового відпочинку та інших об'єктів.

У найзагальніших рисах містобудування можна визначити як багатогранну діяльність, спрямовану на комплексну організацію матеріально-просторового середовища суспільної життєдіяльності в населених пунктах.

Але бурхливий розвиток міст за рахунок залучення земель приміських сіл або прилеглих сільськогосподарських земель (в даному випадку під нові райони міста передбачаються саме такі землі) не завжди економічно обгрунтовані, інтереси місцевого населення належним чином не враховуються. Економічні показники забудови міст, як правило, визначаються на основі затрат на саме будівництво відповідних об'єктів та благоустрій територій. При такому підході оцінки економічної забудови вигідно використовувати ріллю приміських зон, а масиви зайняті старими і малоцінними будівлями та території, які вимагають відповідної докорінної підготовки для використання, в містобудівному процесі не використовуються.

В умовах ринкової економіки пропонується ширше застосовувати взаємоузгоджені економічні важелі щодо використання у господарській діяльності та містобудівному процесі порушених і обмежено придатних земель. Варто розробити економічні стимули, за яких господарникам і підприємцям було б вигідно використовувати перезволожені території з недостатніми несучими властивостями грунтів, пошкоджені ярами, зсувонебезпечні ділянки тощо, а не вимагати цінних для сільськогосподарського виробництва земель.

При цьому, частину капіталовкладень, затрачених на необхідне поліпшення території і відповідне інженерно-технічне облаштування слід компенсувати шляхом звільнення від плати за землю (повністю або частково), поетапного відшкодування вартості здійснених поліпшень (повністю або частково), пільгового кредитування, включення цих витрат у регіональні програми з охорони земель.

Отже, для містобудівних потреб першочергового значення набувають інженерно-технічні характеристики земель, які враховуються при будівництві, зокрема: геологічна будова, нахил місцевості, глибина залягання ґрунтових вод, наявність інженерних мереж, характеристика стану наявних будівель, просторове місцерозташування земельних ділянок тощо.

Тобто потрібна детальна інженерно-будівельна характеристика придатних, малопридатних та непридатних ділянок для будівництва і перспективного їх використання.

Одним з основних завдань сьогодення для органів влади міста є проведення політики максимально можливого підвищення вартості земель державної, комунальної та приватної власності шляхом розвитку інженерної інфраструктури, благоустрою, інженерної підготовки території, проведення інженерно-технічних заходів, пов'язаних з будівництвом захисних споруд, вертикальним плануванням, інженерним облаштуванням території тощо.

Таблиця

Умови здійснення заходів ефективного і раціонального використання земель та їх економічне стимулювання

Заходи	Обмеження господарської діяльності та умови економічного стимулювання	Види і обсяги економічного стимулювання
Освоєння заболочених територій, атмосферними, грунтовими або паводковими водами	Вибір виробничих технологій за природними умовами території. Здійснення меліоративних та гідротехнічних заходів	Звільнення від плати за землю повністю або частково. Компенсація вартості гідротехнічних заходів. Першочерговість в розміщенні замовлень на продукцію
Підвищення несучої властивості грунтів	Вибір будівельних конструкцій полегшеного типу. Здійснення меліоративних та гідротехнічних заходів	Компенсація вартості виконаних технічних заходів. Пільгове креди-тування інженерно-технічних заходів
Здійснення інженерних заходів на зсувонебезпечних ділянках	Вибір відповідних видів господарської діяльності	Звільнення від плати за землю повністю або частково. Відшкодування 50 % недоодержаного доходу. Компенсація вартості протизсувних заходів
Використання під забудо-ву територій з ухилом від 5 до 12 %.	Застосування спеціальних проектів будівель і споруд	Звільнення від плати за землю на 20%. Надання пільг у комунальному обслуговуванні. Пільгове кредитування
Ліквідація ярів	Інженерно-технічне та лісомеліоративне забезпечення території	Часткове звільнення від плати за землю на певний період. Компенсація 50% відсотків здійсне-них заходів.
Створення водоохоронних насаджень по берегах річок і водойм	Заборона будь-якої господарської діяльності у водоохоронних зонах. Посадка чагарників та дерев. Забезпечення на-лежного санітарного стану.	Компенсація витрат на посадку і догляд за насадженнями.
Будівництво берегоукріплюючих та протипаводкових споруд	Господарська діяльність обмежена технічними вимогами та сезонністю.	Звільнення від плати за землю. Щорічне відшко-дування недоодержаного доходу за дотримання належного режиму.
Здійснення інженерних заходів на зсувонебезпечних ділянках	Вибір відповідних видів господарської діяльності	Звільнення від плати за землю повністю або частково. Відшкодування 50 % недоодержаного доходу. Компенсація вартості протизсувних заходів
Використання під забудо-ву територій з ухилом від 5 до 12 %.	Застосування спеціальних проектів будівель і споруд	Звільнення від плати за землю на 20%. Надання пільг у комунальному обслуговуванні. Пільгове кредитування
Ліквідація ярів	Інженерно-технічне та лісомеліоративне забезпечення території	Часткове звільнення від плати за землю на певний період. Компенсація 50% відсотків здійснених заходів.
Створення водоохоронних насаджень по берегах річок і водойм	Заборона будь-якої гос-подарської діяльності у водоохоронних зонах. Посадка чагарників та дерев. Забезпечення належного санітарного стану.	Компенсація витрат на посадку і догляд за насадженнями.
Будівництво берегоукріп-люючих та протипаводко-вих споруд	Господарська діяльність обмежена технічними вимогами та сезонністю.	Звільнення від плати за землю. Щорічне відшко-дування недоодержаного доходу за дотримання належного режиму.
Дотримання обмеженої господарської діяльності в охоронних зонах територій і на землях рекреацій-ного, оздоровчого фондів	Відповідно до паспорту охоронної зони.	Щорічне відшкодування недоодержаного доходу за дотримання встановленого режиму. Пільгове кредитування впровадження природоохоронних технологій

Адже благоустрій і інженерне облаштування території є одними з найвпливовіших факторів, які впливають на ціну земель міста, а отже і на рівень наповнення бюджету міста. До складових благоустрою та інженерного облаштування міста відносяться тепло- і газопостачання, електрифікація, телефонізація, централізована каналізація, санітарна очистка, радіофікація тощо.

1.4 Функціональне зонування території міста

Функціональне призначення міських земель є важливою характеристикою території, що зумовлює її показники, склад матеріальних елементів середовища, порядок розміщення елементів в просторі. В західноєвропейських країнах більше століття використовується "зонінг" або функціональне зонування території міста, яке зведене в ранг закону.

Зонінг - це спосіб організації користування на основі встановлення правил, умов, норм та стандартів щодо використання та забудови земельних ділянок. При цьому, зазначені в них вимоги, поширюються не на кожну окрему ділянку, а на їх множину, яка формує певну функціональну зону.

Для кожної функціональної зони складається перелік використань, які можуть існувати на будь-якій ділянці в цій зоні.

Це використання є фактично "цільовим призначенням" для земельних ділянок. Однак, вони визначені як група категорій використань, які окремий власник чи користувач земельної ділянки може обирати в будь-який час. Тому ці групи використань стимулюють інвестиційний потенціал землі тим, що вони гарантують можливість зміни існуючого типу використання на інший (або інші), у випадку, якщо перший тип використання застарів чи не знаходить попиту на ринку або у випадку, якщо власник або користувач вважатиме якийсь тип використання прибутковим та зручним для цієї землі. Водночас ці групи оптимально забезпечують планування та функціонування міста, оскільки кожний тип у переліку обирається за його формальною та функціональною сумісністю з іншими типами використання.

Зонування території полягає у визначенні всіх доцільних або припустимих видів її використання і забудови, їх взаємного просторового розташування і встановлення меж зон, регламентації планувальних параметрів і стандартів забудови земельних ділянок в кожній зоні.

Система управління земельними ресурсами міста повинна спиратись на такі засади зонування території які б забезпечили функціональну, планувальну, соціально-економічну, екологічну, естетичну сумісність всіх існуючих або намічуваних видів її використання і забудови та найбільше відповідали б інтересам її розвитку. Кожна зона розглядається органами управління землями міста з позицій досягнення функціональної цілісності, а також економічної і соціальної достатності.

Прагнення стимулювати інвестиції, розширити свободу вибору використання землі та його зміни залежно від кон'юктури ринку сприяє максимальному розширенню видів використання території і забезпечує власнику або користувачу земельної ділянки очевидні вигоди. З іншого боку, вимога забезпечення функціональної, екологічної, архітектурно-планувальної та іншої сумісності різних видів використання обмежує припустиму кількість цих видів. При вираженій домінуючій функції можливі різні поєднання основного та різних додаткових видів використання і забудови територій. Оптимальним є таке поєднання, коли домінуючий вид використання території доповнюється іншими сумісними з ним видами використання, які є бажаними для підтримки основної функції, збагачують її, сприяють покращенню життєвих умов населення, скороченню його просторових переміщень, поліпшенню загального вигляду території або забезпечують інші переваги. Після визначення основних видів використання території необхідно скласти перелік необхідних доповнючих і додаткових видів використання території.

Остаточним критерієм віднесення території до зони певного типу є можливість встановлення системи однорідних планувальних характеристик для усіх або переважної більшості земельних ділянок на цій території, а також єдиних норм їх забудови. Саме цим визначатиметься управлінський ефект в розвитку міста.

Зонування території проводиться на базі містобудівної документації, в даному випадку на базі Генерального плану міста Донецьк, в якій наведено функціональний поділ території.

На територіях, які вже повністю або в переважній частині забудовані, поділ на зони і визначення умов використання земельних ділянок передбачає забезпечення сталого і доцільного для кожної зони характеру використання землі і будівель, а також створення для їх власників гарантій, які на прилеглих земельних ділянках не спричиняють життєвих ускладнень, знецінення землі й майна.

Призначення вільних від забудови територій, які підлягають зонуванню, встановлюється на основі пропозицій зазначених у містобудівній документації.

Одним з етапів проведення функціонального зонування території міста є позоновий аналіз, який фіксує принципи розміщення будинків різної поверховості на території, їх стан за капітальністю, ступенем застарілості і архітектурною цінністю забудови, наявність та достатність вільних дворових просторів, наявність та потенційна можливість розбудови незабудованих ділянок, щільність розселення, характер і ефективність розташування об'єктів та установ обслуговування, руху і зупинок транспорту тощо. Також оцінюються можливості розвитку кожної зони і фактори, що є гальмуючими для перспективного розвитку території і понижують її потенціал для використання інвестицій.

Таблиця

Коефіцієнти функціонального використання земельних ділянок

Категорія земель	Склад категорії	Значення коефіцієнту
Землі житлової забудови	Землі одно- і двоповерхової житлової забудови. Землі багатоповерхової житлової забудови	1.4
Землі промисловості	Землі легкої промисловості. Землі важкої промисловості. Землі будівництва (за винятком будівельних майданчиків)	1.8
Землі гірничої промисловості відкритих розробок	Землі торфорозробок. Землі відкритих розробок і кар"єрів гірничої промисловості. Інші землі гірничої промисловості.	1
Землі комерційного використання	Землі автотехобслуговування. Землі оптової торгівлі та складського господарства. Землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг. Землі ринкової інфраструктури, землі досліджень і розробок, землі іншої комерційної діяльності.	3
Землі громадського призначення	Землі державного управління та місцевого самоврядування. Землі оборони. Землі освіти. Землі культури. Землі охорони здоров"я і соціальних послуг. Землі громадських та релігійних організацій. Землі екстериторіальних організацій і органів.	1
Землі змішаного використання	Землі житлової забудови і промисловості, землі житлової забудови і комерційного використання, землі житлової забудови і громадського призначення, землі промисловості і комерційного використання, землі комерційного використання і громадського призначення.	Розрахунково
Землі транспорту, зв"язку	Землі шляхів. Землі автомобільного транспорту.Землі залізничного транспорту. Землі трамвайного і тролейбусного транспорту. Землі метрополітену.Землі трубопровідного транспорту. Землі водного транспорту. Землі повітряного транспорту. Землі зв"язку і телекомунікацій. Інші землі транспорту і зв"язку.	1
Землі технічної інфраструктури	Землі санітарної очистки та благоустрою. Землі водопостачання та каналізації. Землі енергозабезпечення. Землі іншого інженерного забезпечення.	0.68
Землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі.	Землі зелених насаджень загального користування. Землі зелених насаджень спеціального призначення. Землі кладовищ. Землі відпочинку і спорту. Землі, що зайняті поточним будівництвом. Землі, відведені під майбутнє будівництво. Інші відкриті землі (незабудовані ) землі в межах населеного пункту.	0.7

Остаточним критерієм зоноутворення, як відзначалось, є можливість встановлення на території зони досить однорідних параметрів планування земельних ділянок та стандартів їх забудови. Це позбавляє необхідної жорсткої фіксації окремих видів використання території, дозволених для зони цього типу, що принципово задовільняє вимоги ринку. Надалі інвестор в змозі найкраще реалізувати свої наміри у власних інтересах та в інтересах розвитку території.

Відповідно до функціонального використання земель міста Луцька, міською радою затверджені коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки при оплаті податків за користування землею (табл. ).

1.5 Обмеження використання земель міста

Схема обмежень використання земель застосовується при розмежуванні земель державної і комунальної власності, підготовці технічної документації, що посвідчує право власності на землю, а також у разі внесення доповнень до раніше виданих правоустановчих документів на землю, проведенні грошової і експертної оцінки земель, здійсненні контролю за дотриманням землекористувачами встановленого режиму використання земель, проведенні робіт по землеустрою, розробці містобудівної документації.

Схема обмежень використання земель міста складається з метою одержання достовірної графічної і аналітичної інформації про наявність, склад і місцерозташування об'єктів з особливим режимом використання земель, а також встановлення меж зон особливого режиму землекористування навколо таких об'єктів з урахуванням типів землекористування та обмежень щодо використання земельних угідь в межах цих зон для гарантування прав власників землі та формування системи управління земельними ресурсами.

Зони особливого режиму землекористування - це території з особливим режимом використання землі, що виділяються у відповідності до чинного законодавства України.

Особливий режим використання земель - режим землекористування, що обмежує ті або інші види господарської або правової діяльності на території зон особливого режиму землекористування, з метою гарантування прав власників землі, захисту населення від шкідливого впливу промислових та інших об'єктів, що мають спеціальний режим виробничої діяльності. Особливий режим землекористування встановлюється системою обмежень на використання землі.

Обмеження - це перелік дій (права третіх осіб), що обмежують право власника або користувача щодо розпорядження або користування земельною ділянкою.

Обтяження на використання землі - це право на земельну ділянку, включаючи право на заставу, оренду, сервітути, обмеження, обов'язки по договору, рішення суду про передачу прав і інші встановлені законодавством права відносно землі.

Земельний сервітут - право обмеженого користування чужою земельною ділянкою або її частиною. Він обмежує право власності на землю чи право користування землею і є безстроковим. Він може полягати у праві проходу або проїзду через чужу земельну ділянку, прокладанні та експлуатації ліній електропередач, зв'язку тощо.

На території міста Донецьк є такі типи зон особливого режиму використання земель:

охоронні зони як території з особливим режимом використання земель природокористування виділяються навколо об'єктів ліній зв'язку, електропередач, земель транспорту для забезпечення нормальних умов експлуатації та запобігання випадків можливого ушкодження;

зони санітарної охорони як території, що прилягають до відкритих підземних джерел водопостачання, водозабірних споруд, водоводів. На них поширюється обмеження господарської діяльності з метою забезпечення їх санітарно-епідеміологічної надійності. Для водоводів зон санітарної охорони встановлювати немає потреби, тому що вони є закритими і їх забруднення може відбутись лише при їх пошкодженні. Тому в межах цих зон заборонено проводити будь-які земляні роботи, окрім ремонтних;

зони особливого режиму як території, що прилягають до військових об'єктів Міністерства оборони та інших військових формувань. Ці зони призначені для гарантування безпеки, збереження озброєння й іншого військового майна, а також захисту населення, народногосподарських об'єктів та навколишнього середовища від впливу аварійних ситуацій, що можуть виникнути на цих об'єктах внаслідок пожеж, аварій і стихійних лих;

санітарно-захисні зони як території, що відокремлюють об'єкти, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищення рівнів шуму, вібрацій, ультразвуку, електричних полів, від житлової забудови. В даному випадку санітарно-захисні зони промислових зон.

Основними керівними документами і джерелами одержання необхідної інформації при складанні схеми обмежень використання земель міста є:

- законодавчі акти України;

- Укази Президента України;

- постанови Кабміну і органів місцевого самоврядування;

- державні стандарти;

- будівельні норми і правила;

- інструктивно-нормативні документи міністерств і відомств;

- проекти утворення землекористувань;

- містобудівна документація;

- матеріали інвентаризації, державного моніторингу земель і земельного кадастру;

- статистичні дані відповідних державних служб, органів, організацій.

Встановлення планувальних обмежень проводиться на підставі відповідних законодавчих та нормативних актів. Перелік обмежень використання земель міста та підстави їх встановлення наведені в таблиці .

Встановлення обмежень використання земель міста

Території, що мають обмеження	Законодавчі та нормативні підстави встановлення обмежень використання земель
Нормативні санітарно-захисні зони промислових, сільськогосподарських, транспортних, комунальних, складських підприємств і об'єктів	Статті 68-69 ЗКУ. Ст.25 Закону "Про охорону атмосферного повітря". Ст.27 "Основ законодавства України про охорону здоров'я". СН-245-71"Санітарні норми проектування промислових підприємств". ДБН360-92, п.10. Межі визначаються затвердженими проектами санітарно-захисних зон, містобудівною документацією.
Території, по яких прокладені лінії та мережі інженерного обвлаштування (водо-, газопостачання, кабельні лінії, водовідвід)	Стаття 40 ЗКУ
Охоронні зони пам'яток історії та культури, зони регулюваня забудови	Стаття 72 ЗКУ. Ст.7.29 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії і культури". Межі зон визначаються затвердженими проектами пам'яток історії та культури, містобудівною документацією.
Водоохоронні зони, в тому числі прибережні смуги малих і великих річок	Стаття 72 ЗКУ. "Положення про водоохоронні зони малих річок і водоймищ", затверджене Постановою Ради мінстрів УРСР від 06.09.77р. №462. "Тимчасове керівництво по встановлен-ню водоохоронних зон і прибережних смуг великих річок і водоймищ УРСР та режиму господарської двяльності на її території", затверджене Мінмеліоводгоспом УРСР і Мінсільгоспом УРСР у 1984 році.
Території несприятливі для будівництва за інженерно-геологічними умовами	Державні будівельні норми ДБН360-92 п.9.1. Межі територій визначаються містобудівною документацією, матеріалами гірничо-геологіч-них обгрунтувань, гідротехнічних схем.
Зони особливого режи-му	Стаття 70 ЗКУ. "Тимчасові методичні вказівки по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень, щодо використання земель" 04.08.99р. Держкомзем.
Зони санітарної охорони	"Тимчасові методичні вказівки по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень, щодо використання земель" 04.08.99р. Держкомзем.

При складанні схеми обмежень використання земель виявляються земельні ділянки, на території яких у якості обтяжень встановлені земельні сервітути.

З можливих сервітутів виявляється необхідність встановлення лиша тих, що пов'язані з прокладанням, будівництвом і експлуатацією інженерних мереж і споруд. Інженерні мережі і споруди повинні належати сторонньому для даної земельної ділянки власнику.

Необхідність встановлення зазначених вище сервітутів визначається проходженням через нього мереж газопостачання, електричних мереж, ліній зв'язку і радіофікації, а також інших інженерних комунікацій.



Розділ 2. Аналіз і оцінка управління земельними ресурсами міста

2.1 Загальна характеристика об'єкту управління

Донецька область знаходиться на південному сході України. Займає площу більше 26,5 тис. кв. км, або 4,4% території України.

Донбас - це провідний індустріальний регіон з великим економічним та науковим потенціалом, де проживають понад 4,5 млн. осіб, що складає 10% населення країни. Середня щільність населення - 168 осіб/м2.

Адміністративно-територіальний устрій області - 28 міст обласного підпорядкування і 17 районів, в яких живуть та працюють представники понад 130 національностей і народностей. Разом з тим, в області ніколи не виникали міжнаціональні та міжетнічні конфлікти..

Донецька область забезпечує більше 20% загальнодержавного обсягу реалізованої промислової продукції впевнено займає перше місце з обсягів експорту та четверте - з обсягів імпорту в країні.

Саме тут, в Донбасі, видобувається кожна друга тонна вугілля, виробляється кожна друга тонна чавуну, сталі і коксу, 53% солі та 23% сталевих труб всієї України.

Донецька область має спільний кордон з Російською Федерацією. Високорозвинені автотранспортні, залізничні та авіаційні комунікації, а також Маріупольський порт, що відкриває доступ до Чорноморсько-Середземноморського басейну, створюють сприятливі умови для ділової активності в регіоні..

Донецька область є активним членом асоціації Європейських регіонів та підтримує партнерські відносини із 160 країнами світу. В області вже функціонують генеральні та почесні консульства 8 іноземних держав та планується відкриття нових представництв.

Будь-яка компанія, зацікавлена в діяльності на території Донецької області, отримає можливість прямого доступу безпосередньо до 46 млн. споживачів в Україні та до 142 млн. у Росії. Крім того, тут є можливість працювати на ринку СНД, Західної Європи, ринках Центральної Європи, Азії та Африки, що розвиваються.

Провідні українські фінансово-промислові групи, транснаціональні компанії, а також найбільші вертикально інтегровані компанії (такі, як Група Систем Кепітал Менеджмент, "Лафарж Рифракториз ДжиМБХ", "Кнауф Гіпс Донбас", "ХайдельбергЦемент Україна", "Каргілл Інкорпорейтед", "Слав Кандел", "Леман Коммодитиз", "Емілкераміка" та інші) вже працюють на території Донецької області.

В 2010 році Донецькій області першій в Україні Міжнародним рейтинговим агентством Fitch Ratingsбуло присвоєно довгостроковий і короткостроковий рейтинг "В"по зобов?язанням в іноземній валюті і довгостроковий рейтинг"В"в національній валюті, прогноз по довгостроковим рейтингам - "стабільний".

Також в Донецькій області було сформовано міжнародну інвестиційну площадку - традиційний Міжнародний інвестиційний Самміт. В діловій програмі саммітів щороку приймають участь понад 1500 осіб з 13 країн світу.

В Донецькій обласній державній адміністрації для формування інноваційної моделі економіки області, залучення інвестицій, реалізації пріоритетних напрямків економічного і соціального розвитку регіону, підвищення його конкурентоспроможності створено Головне управління регіонального розвитку, залучення інвестицій і зовнішньоекономічних відносин.

Головне управління позиціонує себе як партнер для інвесторів та вже сьогодні співпрацює з інвесторами за принципом "єдиного вікна", створюючи комфортні умови для реалізації інвестиційних проектів.

№ п/п	Категорія земель	Площа, га
1.	Забудовані землі у тому числі	6056,0
1.1	землі житлової забудови	900,62
1.2	землі промисловості	900,91
1.3	землі громадського призначення	442,03
1.4	землі комерційного використання	253,34
1.5	землі транспорту, зв'язку	290,25
1.6	землі технічної інфраструктури	165,58
1.7	землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі	2036,96
1.8	інші забудовані землі	149,31
2.	Сільськогосподарські землі у тому числі :	907,0
2.1	сільськогосподарських угідь	907,0
	рілля	374,0
	багаторічні насадження	533,0
3.	Інші землі міста у тому числі :	198,0
3.1	водні акваторії	105,0
3.2	відкриті заболочені землі	63,0
3.3	інші землі	30,0
	ВСЬОГО в адміністративних межах	6161,0

Місто характеризується відносно розвиненою системою культурно-побутового обслуговування та інженерного забезпечення території. Водопостачання здійснюється з підземних джерел. Централізоване теплопостачання багатоповерхової житлової забудови, громадських споруд, промислових підприємств - з районних комунальних та промислових котелень. Електропостачання - від районної підстанції 220 кВ. Існує розвинена централізована система водовідведення, що охоплює багатоповерховий та частково малоповерховий житловий фонд, промислові підприємства, заклади соціальної інфраструктури.

Усього в Донецьку 5 державних університетів, 11 інститутів, 3 академії, в тому числі Донецька державна музична академія, 14 технікумів, а також 5 приватних університетів, 6 коледжів. З них найстаріші і найбільші навчальні заклади - Донецький національний технічний університет (1921), Донецький національний медичний університет (1930), Донецький національний університет (1937), Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. І. Туган-Барановського. 13 березня 1967 - Наказом Міністра оборони СРСР, Директивою Генерального штабу ЗС СРСР ДГШ від 22 квітня 1967 р. і Директивою Командувача військами Київського військового округу - прийнято рішення про створення Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ та військ зв'язку - ДВВПУ [45 ].

Середніх шкіл середнього ступеня - 2; середніх шкіл 1-2 ступенів - 38; середніх шкіл 1-3 ступенів - 116; дитячо-юнацьких спортивних - 7; станцій юних техніків - 2; центрів творчості дітей та юнацтва - 8; дитячо-юнацьких клубу - 54.

В системі загальної середньої освіти переважна більшість учнів навчаються російською мовою, українською ведеться навчання лише в 34 школах міста, де навчаються 21% школярів. Для порівняння, українці в місті складають 47% населення. У травні 2008 року поновився суперечка навколо поступового збільшення україномовних класів. 20 травня донецький міськрада прийняла рішення обмежити навчання українською мовою в навчальних закладах. Як наслідок, було заборонено збільшувати кількість україномовних шкіл і класів, дитсадків і дитячих груп. За таке рішення проголосували 55 з 58 депутатів. Донецький мер Олександр Лук'янченко призупинив дію цього рішення сесії міськради.

Екологічна ситуація в м. Донецьк, так само як в Україні загалом, залишається напруженою, незважаючи на спад промислового виробництва. Причинами такого стану є застаріла й недосконала технологія виробництва, часів, стан водопровідної і каналізаційної мереж міста, очисного обладнання і споруд, накопичення значних обсягів відходів, відсутність ефективних систем їх збирання, зберігання та видалення, активізація екзогенних геологічних процесів, низька щільність забудови виробничих територій на противагу селітебним; низька екологічна свідомість населення, відсутність низки правових норм тощо.

Стан земельних ресурсів та грунтів

Донецька область за своїм географічним розташуванням відноситься до Центрального степу.

Рельєф Донецької області різноманітний, з характерною сильною ерозією ґрунтів. За рельєфом в області можна виділити декілька основних районів: на півночі - Донецький Кряж, на півдні - Приазовська височина. На головному Дебальцево - Іванівському вододілі розташована найвища відмітка кряжу - 369 м. Максимальна амплітуда висот у цьому районі сягає 200 м. Наявність різноманітних форм рельєфу призвела до створення на них різноманітних видів ґрунтів. На льосовидних породах утворились тучні чорноземи. У заплавах річок та балок утворились лугові чорноземи та лугово-болотні, переважно з засоленими ґрунтами. Усього на карті області виділено 60 видів ґрунтів. Одним з самих актуальних питань в забезпеченні раціонального природокористування в області є поліпшення використання та охорони земельних ресурсів.

Земельний фонд Донецької області станом на 01.01.2009 становить 2651,7 тис. га - 4,4 відсотка території України. Сільськогосподарськими угіддями зайнято 2045,2 тис. га, з них ріллі 1656,0 тис. га.

Адміністративно-територіальні одиниці Донецької області складають:

· міста обласного значення - 28

· міста районного значення - 24

· селища міського типу - 131

· сільські населені пункти - 1120

За звітний період в області відбулися зміни кількості власників землі, землекористувачів, а також площа земель, які знаходяться у державній, колективній, комунальній та у власності фізичних і юридичних осіб.

2.2 Концепція міської політики в галузі використання природних ресурсів

Назрілим питанням подальшого розвитку господарства, зокрема важкої індустрії Донбасу, є поновлення на якісно новій матеріально-технічній базі та технології створеного потужного виробничого потенціалу в таких основних галузях, як вугільна і хімічна промисловість, чорна металургія, важке машинобудування тощо.

У районі першочергового значення набуває необхідність вкладення коштів у промисловість, передусім у реконструкцію і технічне переоснащення промислових підприємств, особливо кам'яновугільних шахт, працевлаштування робітників, що вивільняються у зв'язку з закриттям нерентабельних підприємств вугільної промисловості.

Необхідні розробка та здійснення обґрунтованих заходів з охорони довкілля і комплексного використання мінерально-сировинних ресурсів та відходів виробництва.

В умовах району, розташованого на вододілі в південно-східній посушливій частині України, важливою є проблема водо забезпечення, її реалізація, очевидно, і далі здійснюватиметься за рахунок організації додаткового міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів з метою використання їх у промисловості та комунальному господарстві, для зрошення в сільському господарстві. Доцільно перевести металургійну, хімічну та інші галузі промисловості, що найбільш негативно впливають на довкілля, на утилізацію своїх відходів.

Найбільш термінові екологічні проблеми можуть бути вирішені лише в тому випадку, якщо з самого початку визначені ясні цілі і найбільш ефективні шляхи досягнення кожної з них. Відповідно до аналізу стану навколишнього природного середовища у Донецькій області сформовано перелік проблем та стратегія їх вирішення:

Охорона від забруднення атмосферного повітря

Проблема забруднення атмосферного повітря залишається однією з найбільш гострих у регіоні. Ситуація з таким інтенсивним забрудненням повітряного басейну складалася в процесі становлення і розвитку промисловості регіону протягом минулих десятиріч. При будівництві і експлуатації промислових об'єктів області екологічному аспекту приділялася дуже незначна увага, хоч концентрація промислових підприємств-гігантів найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості (металургія, енергетика, гірничовидобувна) в Донецькій області є найбільш високою на території України.

Основними проблемами, що вимагають подальшого рішення, є:

1. Зниження шкідливих викидів в атмосферу:

1.1. У вугільній промисловості: за рахунок застосування процесів видобутку вугілля без видачі відпрацьованої породи на поверхню; максимальне використання метану, що виділяється з вугільних пластів; забезпечення збагачення всього об'єму вугілля, що добувається для потреб енергетики; відновлення системи профілактики самозагорання і гасіння породних відвалів шахт, що горять, і вуглезбагачувальних фабрик.

1.2. У енергетиці: розробка і впровадження комбінованих методів пригнічення оксидів азоту на котлоагрегатах; впровадження на підприємствах спалення палива в псевдозрідженому (киплячому) шарі; виробництво електроенергії шляхом будівництва вітроелектростанцій.

1.3. У металургії: перехід на електродуговий і конвертерний спосіб виробництва сталі; розширення застосування сухого способу гасіння коксу, а також гасіння коксу чистою (знефеноленою) водою; впровадження рециркуляції повітря, насамперед в агломераційному виробництві; заміна вагранок індукційними печами; повне очищення коксового газу від сірководня.

1.4. Від пересувних джерел: комплекс заходів, в тому числі регулювання двигунів, перехід на газоподібне паливо, виключення етильованого бензину, застосування нейтралізаторів токсичних вихлопів і інші.

2. Заміна морально і фізично застарілих газоочисних споруд і обладнання на нові. Підвищення рівня технічного стану і експлуатації існуючого газоочисного обладнання. Вирішення задач щодо організації виготовлення на підприємствах України газоочисного обладнання, запасних частин і деталей до нього, газоходів, запорної і іншої арматури.

3. Впровадження на підприємствах металургії і енергетики методів і апаратури для очищення газів, що відходять, від сірчастого ангідриду і оксидів азоту. Впровадження мало - і безвідходних передових технологій.

Охорона від забруднення, раціональне використання і відтворення природних водних ресурсів

Аналіз екологічного стану водного басейну області дає змогу виділити основні причини існуючого положення та визначити коло найбільш важливіших проблем, які потребують поетапного вирішення:

- високий рівень забруднення водних об'єктів, в тому числі питного водопостачання, внаслідок неефективної роботи багатьох водоочисних споруд та систем водовідведення ( перевантаження, фізичний знос, низький рівень експлуатації);

- забруднення водних об'єктів поверхневим та дренажним стоком з територій міст, промплощадок підприємств, сільгоспугідь та інше;

- високе антропогенне навантаження на водні об'єкти, як слідство екстенсивного засобу розвитку економіки;

- недосконалість та недотримання діючого економічного механізму водокористування та здійснення водооохоронних заходів, виділення коштів на водоохоронні цілі за кінцевим принципом.

В першу чергу потрібне здійснення заходів, які не потребують значних капітальних витрат, але можуть дати позитивний результат:

- розробка та додержання технологічних норм водоспоживання та водовідведення на підприємствах;

- підтримання в належному технічному стані та дотримання технології експлуатації діючих водоохоронних споруд;

- розробка та прийняття дійових заходів щодо непущення аварійних ситуацій;

- виконання вимог водного законодавства щодо режиму використання прибережних захисних смуг та інше.

Одночасно необхідно вирішити наступні задачі:

· будівництво та реконструкція очисних споруд госппобутових стоків і каналізаційних мереж;

· будівництво та реконструкція очисних споруд промислових стоків і систем зворотного водопостачання;

· заходи щодо запобігання шкідливої дії вод, розчистка річок та водойм.

Охорона від забруднення навколишнього середовища небезпечними відходами

Основні напрямки вирішення цих пріоритетних проблем:

· забезпечення суб'єктами господарської діяльності максимального зниження обсягів утворення, їх подальшу утилізацію чи знешкодження відходів, їх екологічно безпечне складування;

· ліквідація накопичувачів високотоксичних відходів хімії та коксохімії (Макіївка, Авдіївка, Маріуполь, Єнакієве, Горлівка) з вирішенням питання утилізації накопичених відходів;

· забезпечення екологічно безпечного зберігання непридатних для використання пестицидів накопичених у області з подальшим їх знищенням та знешкодженням;

· створення потужностей з утилізації та знешкодження небезпечних відходів, у тому числі з використанням діючих потужностей підприємств;

· упорядкування існуючих та будівництво нових полігонів побутових відходів, будівництво сміттєпереробних заводів;

· здійснити розробку обласної програми поводження з небезпечними відходами, їх утилізації, знешкодження, екологічно безпечного складування;

· забезпечити ліцензування усіх видів діяльності підприємств з небезпечними відходами;

· організувати впровадження підприємствами системи державного обліку і паспортизації відходів (постанова КМУ № 2034 від 01.11.99р.);

· організувати роботу по створенню та веденню реєстрів об'єктів утворення, утилізації та видалення відходів

· створити регіональну інформаційно-аналітичну систему "Відходи".

Охорона і раціональне використання земель

З метою забезпечення охорони і раціонального використання земельних ресурсів області, необхідно здійснити невідкладні заходи по виконанню робіт, що значно впливають на збереження та підвищення родючості грунтів, запобігання їх забрудненню і псуванню:

· рекультивація порушених та відпрацьованих земель і недіючих відвалів породи;

· впровадження в виробництво грунтозахисної системи землеробства з метою запобігання негативного впливу водної та вітрової ерозії на родючість грунтів;

· вивід з сівообігу деградованих земель з подальшою їх консервацією; відновлення родючості грунтів;

· розкорчування списаних багаторічних насаджень; впровадження моніторингу земель та ін..

Охорона і раціональне використання природних рослинних та тваринних ресурсів, природно-заповідного фонду

Внаслідок малочисельності та відсутності необхідного матеріально-технічного забезпечення спеціально уповноважених органів по охороні рослинного, тваринного світу та рибних ресурсів, що негативно впливає на здійснення ефективного державного контролю за їх використанням, в області продовжується скорочення чисельності деяких видів тварин, природних рибних запасів, потребує активізації контроль за використанням природних рослинних ресурсів. Мають місце випадки незаконного використання біологічних ресурсів і браконьєрства. Відсутність фінансування заходів по проведенню державного кадастру та моніторингу тваринного світу не дає змоги одержати відповідні достовірні дані про стан, чисельність та розповсюдження об'єктів тваринного світу на території області, та, з використанням цих даних, розробити ефективні міри по збереженню біорізноманіття та відтворенню фауни на рівні регіону.



2.3 Земельно-кадастрова інформація як чинник ефективного управління земельними ресурсами міста

Земельний кадастр як і землевпорядкування, в системі управління земельними ресурсами, є надзвичайно важливим чинником ефективного управління земельними ресурсами.

Визначна роль земельного кадастру пояснюється тим, що він формує систему даних і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів (в тому числі орендарів), якість і цінність землі, розташування земельних ділянок тощо.

Повна і достовірна інформація про земельні ресурси і нерухоме майно, тісно пов'язане із земельними ділянками, дозволить органам управління земельними ресурсами приймати обґрунтовані рішення щодо раціонального використання і охорони земель та функціонування ринку землі, вирішенні земельних спорів, захисті прав юридичних і фізичних осіб і проведенні землевпорядкування.

Сьогодні надзвичайно важко уявити механізм управління землею, якби не здійснювався облік кожної земельної ділянки, не були юридично визначені їх межі, розмір, місцеположення, правовий режим, кадастровий номер, функціональне призначення та інші параметри. Цілком очевидно, що управління земельними ресурсами може здійснюватися лише за умови реєстрації цих ділянок і права на них. Не зареєстровані правоуставлюючі документи не мають права юридичної сили.

Об'єктом управління можуть бути земельні ділянки, які посвідчуються Державними актами, форми яких затверджені Постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року.

Це дозволяє законодавчо регулювати земельні відносини між власниками землі і землекористувачами та державними органами, включаючи державні органи земельних ресурсів, які виникають в процесі визнання і посвідчення факту існування або припинення існування земельної ділянки як об'єкта власності.

Земельно-кадастрова інформація дозволяє забезпечувати зворотній зв'язок в плані "управлінське рішення - інформація". Поза інформацією будь-яке управління втрачає зміст.

2.4 Інвентаризація земель міста

Інвентаризація земель населених пунктів повинна проводитись згідно "Положення по земельно-кадастровій інвентаризації земель населених пунктів", затвердженого Держкомземом України 26 серпня 1997 року, № 85.

Дане положення є нормативно-правовим документом, яким встановлюються основні вимоги до виконання робіт по земельно-кадастровій інвентаризації земель населених пунктів, як невід'ємної частини вхідної інформації для ведення державного земельного кадастру.

Метою проведення інвентаризації земель міста є створення інформаційної бази для ведення Державного земельного кадастру, регулювання земельних відносин, раціонального використання і охорони земельних ресурсів, оподаткування.

Інвентаризація міських земель передбачає:

- визначення кількісного складу земель;

- отримання даних для виготовлення технічної документації по оформленню документів, що посвідчують право власності або право користування земельними ділянками, які раніше були надані юридичним та фізичним особам;