Виникнення держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

курсова робота

з дисципліни: "Теорія держави та права"

Виникнення держави

Зміст

Вступ

1. Основні теорії походження держави

2. Причини виникнення держави

3. Особливості виникнення держави у різних народів світу

4. Первинне і похідне виникнення держав

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Вивчення процесу походження держави має не тільки чисто пізнавальний, академічний, але й політико-практичний характер. Воно дозволяє глибше зрозуміти соціальну природу держави, її особливостей й риси, дає можливість проаналізувати причини й умови їхнього виникнення й розвитку. Дозволяє чіткіше визначити всі властиві їм функції - основні напрямки їхньої діяльності, точніше встановити їхнє місце й роль у житті суспільства й політичної системи.

Теоріям виникнення держави завжди приділялась особлива увага. Спроби відповісти на питання щодо походження держави здійснювались із глибокої давнини, вони не припинялись в епоху Середньовіччя і отримали подальший розвиток на сучасному етапі. І якщо перші спроби носили характер припущень, то зараз вони ґрунтуються на дослідженні конкретних історичних, археологічних і етнографічних матеріалів.

Актуальність теми даного дослідження зумовлена тим, що при аналізі будь-якого предмету потрібно, перш за все, з'ясувати його історичне походження, що має пряме відношення і до держави. Без цього не можна зрозуміти сутність державно-правових явищ, їх роль в житті суспільства і логіку функціонування. Крім того необхідно знати які основні етапи пройшла держава у своєму розвитку, які причини впливали на її утворення, становлення, розвиток, зміну її форми й змісту.

Цілі даної роботи:

- дати характеристику теоріям виникнення держави;

- показати різноманітність думок і теорій з питання виникнення держави.

Серед теоретиків держави і права немає і не було не тільки єдності, а й спільності поглядів по відношенню до процесу походження держави і права.

В світі завжди існувало і існує безліч різноманітних теорій, які пояснюють процеси виникнення держави і права. Це досить природно і зрозуміло, бо кожна з них відображає або різноманітні погляди і думки різних груп населення, націй, представників філософських доктрин на даний процес. Розкрити всі теорії неможливо через їх багатоманітність, тому зупинимось лише на деяких з них, найбільш відомих і поширених.

Різні аспекти походження держави досліджують вітчизняні правознавці - В. Бабкін, В. Забігайло, А. Заєць, О. Зайчук, М. Козюбра, А. Козловський, Є. Назаренко, М. Орзіх, О. Петришин, П. Рабінович, І. Римаренко, В. Селіванов,О. Скакун, Є. Тихонова, М. Цвік, В. Шаповал, В. Шкода, Л. Юзьков та інші.

Сучасна дійсність не відособлена від минулого й майбутнього. Вона лише нова, важлива віха в історії сьогодення, втілюючи в собі різнобічні, складні, часом суперечливі тенденції минулого, заперечує віджиле, наділяє перспективне іншою якістю, породжує тим самим нові тенденції і явища, що закладають передумови майбутнього.

I. Основні теорії походження держави

Тисячоліття люди живуть в умовах державно-правової дійсності: вони є громадянами (чи підданими) певної держави, підкоряються державній владі, погоджують свої дії з правовими приписами. Природно, що з давніх часів люди почали замислюватися над причинами і шляхами виникнення держави. Цей інтерес спричинив утворення різних теорій і доктрин. Висловлено десятки, якщо не сотні, суперечливих припущень. Разом з тим суперечки про природу держави і права, причини, джерела й умови їх виникнення продовжуються і донині.

Причини цього, по-перше, у складності й багатосторонності самого процесу виникнення держави і права, труднощах, що об'єктивно існують у його сприйнятті. По-друге, у неминучості суб'єктивного сприйняття цього процесу з боку дослідників. По-третє, множинність цих теорій пояснюється розходженнями історичних і соціальних умов, у яких жили їхні автори, розмаїтістю ідеологічних і філософських позицій, які вони займали.

Розглянемо основні теорії, що виділяють походження держави і права як специфічну проблему.

Теологічна теорія.

Однією з найдавніших теорій походження держави є теологічна теорія. Вона полягає в тому, що походження і існування держави є результатом виявлення волі Бога. Згідно з теологічним вченням, держава є втіленням божественної сили і тому державна влада вічна і не може бути скасована. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів. Правителі діють від імені Бога, їх влада має божественний характер, а закони, які видаються, відповідають божественній справедливості. Вже в літературних і історико-правових пам`ятниках Давнього Єгипту, Вавілона, Сирії, Індії, Китаю знайшла чітке вираження теологічна теорія. Підтвердження цієї теорії ми можемо також знайти в Біблії (Старий Заповіт), де говориться про виникнення держави в Стародавньому Ізраїлі, коли Мойсей виводив євреїв з Єгипту.

Найбільш широке поширення ця теорія отримала в епоху середньовіччя і обґрунтовувала переваги церковної влади над світською. Ми можемо побачити її в творах вченого-богослова Фоми Аквінського (1225-1274), вчення якого побудовано на ієрархії форм: від Бога - чистого розуму - до духовного і матеріального світу. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найреакційніші держави, підкреслює думки про те, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки владу вкладено в руки правителя Богом, і вона покликана захищати благо всіх. Починаючи з ІХ-Х століть формулюється так звана теорія двох мечів, згідно з якою для захисту християнства Богом були дані два мечі - церковний та світський. Обидва вони передаються церкві, яка, зберігши для себе духовний меч, світський передала монарху. Однак прихильники незалежної царської влади, навпаки, стверджували, що імператори отримали свій меч безпосередньо від Бога. Основний зміст даної теорії в тому, щоб утвердити пріорітет духовної організації (церкви) над світською і довести, що немає держави, влади і права «не від Бога». [1]

Релігійні вчення про походження держави і права мають розповсюдження і в наші часи. В сучасних умовах її розвинули ідеологи ісламської релігії, католицької церкви (Мартен, Месьє та інші).

Патріархальна теорія.

Патріархальна теорія походження держави і права трактує виникнення держави як результат історичного розростання патріархальної сім'ї: сім'я -- сукупність сімей (селище) -- сукупність селищ (держава). Аристотель трактував це так: люди - істоти колективні, які прагнуть до взаємного спілкування, що призводить до створення сім`ї. В наступному розвитку сім`я розширюється, збільшується кількість її членів і все це призводить до створення держави. Звідси, влада правителя є продовженням влади батька (патріарха) в сім`ї, яка є необмеженою. Оскільки визнається первинно божественне походження влади «патріарха», піддані мають покірно підкорятись правителю. Будь-який спротив владі недопустимий. Лише батьківська опіка правителя може забезпечити необхідні для людини умови життя.

Як і в родині батько, в державі монарх не обирається, не призначається і не зміщується підданими тому, що останні - це його діти. В Китаї цю теорію розвинув Конфуцій (551 - 479 гг. до н.э.). Він розглядав державу як велику родину. Влада імператора уподібнювалась до влади батька, а відношення правителів і підвладних - родинним стосункам, де молодші залежать від старших і повинні бути їм віддані, слухатись і підкорятись без заперечень. А правителі в свою чергу повинні піклуватись про благо своїх підданих, як це має бути в родині.

Прихильником патріархальної теорії був Роберт Фільмер (ХVII в.), який в своєму творі "Патріархія чи природна влада короля" твердив, що абсолютна влада монарха бере початок безпосередньо від Адама. Держава виростає з сім'ї, а влада монарха через Адама дана Богом і непідвладна ніяким людським законам. Монархи - це наступники та нащадки Адама, які успадкували від нього свою владу.

Ця теорія отримала сучасне звучання в ідеї державного патерналізму, тобто приняттям держави на себе піклування про своїх громадян і підданих у випадку несприятливих для них ситуацій - хвороби, інвалідності, безробіття та інші. Позитивним в цій теорії було те, що її прихильники, закликали усувати з життя все аморальне, шкідливе та нерозумне по відношенню до людини. А це можливо лише в суспільстві, яке побудоване по типу сімейних відносин.[2]

Звісно, в певній мірі аналогія держави і родини можлива, тому що структура сучасної державності виникла не одразу, а розвинулась від первинних форм, які дійсно можуть бути порівняні із структурою первинної сім`ї.

Договірна теорія.

Договірна теорія або теорія суспільного договору ґрунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта доброї волі людей (які до цього знаходились в «природному», первинному стані), згоді про те, що одні будуть керувати, а інші - виконувати їхні управлінські рішення. Об'єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку. І зрештою, у правителя і суспільства виникає комплекс взаємних прав і обов`язків. Так, держава має право приймати закони, збирати податки, карати злочинців, але вона зобов`язана захищати свою територію, права і свободи громадян, їх власність та інше. Громадяни зобов`язані дотримуватись законів, сплачувати податки і тому подібне, і в свою чергу вони мають право на захист свободи і власності, а у випадку зловживання правителя своїми правами або невиконання ним своїх обов`язків вони мають право навіть розірвати договір з ним. Ця теорія є складовою частиною теорії “природного права” (XVII--XVIII століття). В основу теорії природного права покладено тезу про те, що державі передував природний стан людей. Автори теорії ставилися до нього неоднозначно. Гоббс вважав, що в природному стані відбувається «війна всіх проти всіх». Руссо, навпаки, малював райдужну картину свободи і рівності. Проте усі вони розглядали державу як продукт людської діяльності і прагнення людей до виживання. Домовившись про створення держави, люди або передають правителю частину своїх природжених прав, щоб потім одержати їх з його рук, або домовляються про збереження своїх природних прав. У будь-якому разі передбачається забезпечення прав і свобод людини у межах держави. [3]

Елементи цієї теорії можна знайти в процесі виникнення держави в Стародавньому Римі, коли точилася боротьба між патриціями і плебеями за державну владу і вони прийшли до компромісу -- угоди. Окремі положення цієї теорії також були розвинуті в V-IV століттях до нашої ери софістами в Давній Греції, наприклад, Гіппієм (460-400 рр. до нашої ери.).

Але найбільший свій розвиток ця концепція отримала в XVII-XVIII століттях і її найбільш яскравими представниками є Гуго Гроций, Бенедикт Спіноза, Томас Гоббс, Жан-Жак Руссо, Олександр Миколайович Радищев, Джон Локк, Яків Павлович Козельский, Іммануїл Кант та інші. [4]

Класичне обґрунтування договірна теорія отримала в працях Жан-Жака Руссо. Виходячи з історичного досвіду він прийшов до висновку, що правителі стали дивитись на державу як на свою власність, а на громадян як на рабів. Вони стали деспотами, людьми, які пригнічують народ. Деспотизм, за Руссо, це вищий прояв суспільного розшарування: нерівності бідних та багатих як наслідок приватної власності, сильних і слабких як наслідок влади, господ та рабів як наслідок заміни законної влади владою зловживання. Ця нерівність стає причиною нової від`ємної рівності - перед деспотом всі рівні, тому що кожен рівен нулю. Але це вже не стара природна рівність первинних людей, а рівність як викривлення природи. Руссо вважає, що в інтересах створення правомірного державного устрою і відновлення справжньої рівності і свободи потрібно заключити вільний суспільний договір. Питання про те, чим є Суспільний договір, яким повинен бути його зміст і призначення, рівно як і багато аналогічних питань отримали найбільш яскраве і змістовне втілення в ланці трактатів Руссо і особливо в його відомій праці «Про Суспільний Договір». Руссо вважає, що головна задача цього договору полягає в тому, щоб «знайти таку форму асоціації, яка захищала і охороняла б загальною сукупною силою особистість і майно кожного учасника і в якій кожен, поєднуючись із усіма, підкорювався б тільки самому собі і залишався б таким саме вільним яким він був раніше».[5]

Обґрунтовуючи договірну теорію Руссо відмічає: «Кожен з нас віддає свою особистість і всю свою могутність під владу загальної волі і ми разом приймаємо кожного члена як нероздільну частину цілого». Влада монарха є похідною не від божественного провидіння, а від самих людей. Ця теза була найбільш яскраво і повно розвинута Полем Гольбахом (1723 - 1789) в його праці «Священна зараза або природна історія забобонів».

Джон Локк (1632-1704) виходив з того, що будь-яке мирне утворення держав мало в своїй основі згоду народу. Локк розвивав ідеї щодо того, що «об`єднання в єдине політичне суспільство» може і повинно відбуватись за допомогою «одної лише згоди». А це, на думку автора, і є «весь той договір, який існує або повинен існувати між особистостями, які вступають в державу або його створюють».[6]

Подібних поглядів дотримувались й інші прихильники цієї концепції.

Взагалі-то, з одного боку, договірна теорія була великим кроком вперед у пізнанні держави, тому що вона поривала з релігійними уявленнями про походження державності, права і політичної влади. Ця концепція має глибокий демократичний зміст, обґрунтовує природне право народу на заміщення влади правителя, на повстання. З іншого боку, слабким місцем в даній теорії є схематичне, ідеалізоване і абстрактне уявлення про первинне суспільство, яке, нібито, на певному етапі свого розвитку освідомлює необхідність згоди між народом і його правителями. Очевидна недооцінка в походженні держави об`єктивних факторів (соціально-економічних, військово-політичних) і переоцінка в цьому процесі факторів суб`єктивних.

Теорія насильства.

Теорія насильства пояснює виникнення держави як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одного народу іншим. На думку прихильників теорії, держава є тією силою, яку утворюють завойовники для утримання в покорі завойованих народів і зміцнення влади переможців. Представниками теорії були Людвиг Гумплович, Карл Каутський, Євген Дюрінг та інші. Названі дослідники відкидають внутрішні соціально-економічні причини походження держави. Всі державно-правові інститути, що існують у суспільстві, виводяться ними з насильства. Насильство лежить і в основі виникнення приватної власності. Державна влада, на думку соціолога Людвига Гумпловича, виникає із фізичної сили, із панування племені, яке спочатку фізично переважає над іншим плем'ям, а згодом перетворюється на панування класу. Внаслідок цього панування виникає рабство, рабство в свою чергу веде до виникнення приватної власності і класів. Державна влада, за Гумпловичем, виникає з фізичної сили: панування племені, яке основане спочатку тільки на фізичній перевазі над іншим плем`ям. [7]

Карл Каутський підкреслював, що лише там, де є насильство, виникає поділ на класи. Цей поділ на класи виникає не внаслідок внутрішнього процесу, а у результаті захоплення однієї общини іншою. У результаті виникає одне об'єднання з двох общин: одна -- панує, інша -- гнобиться. Виникає апарат примусу для управління переможеними - держава.

Лише теорією насильства не можна пояснити походження держави. Проте ряд ідей, що складають зазначену теорію, заслуговують на увагу. Історичний досвід свідчить, що завоювання одних народів іншими було реальним фактом існування державності протягом тривалого часу (наприклад, Золота Орда). Елементи насильства супроводжують створення будь-якої держави (римської, давньогерманської, Київської Русі). Але все ж таки не варто абсолютизувати роль насильства в історії, тому що велика кількість держав і правових систем створювались і створюються не в результаті завоювання ззовні або іншим насильницьким шляхом.

На користь теорії насильства говорить те, що воно (насильство) дійсно є одним з основних факторів, на яких ґрунтується держава. Наприклад: збір податків; правоохоронна діяльність; комплектування збройних сил.

Багато держав були створені шляхом насильства (приклад - подолання феодальної роздробленості в Німеччині ("залізом і кров'ю" - Бісмарк), у Франції, збирання російських земель навколо Москви (Іван III, Іван IV та інші.)

Ряд великих держав був створений шляхом завоювання та приєднання інших держав: Римська імперія; Татаро-Монгольська держава; Велика Британія; Сполучені Штати Америки та інші.

Психологічна теорія.

Психологічна теорія держави і права виникла в середині ХІХ століття. Широке розповсюдження вона отримала в кінці ХІХ- першій половині ХХ століть. Найбільш відомий її представник - російський державознавець і правознавець Лев Петражицький (1867-1931 рр.). Прихильники психологічної теорії визначають суспільство як суму психологічних взаємодій людей і різноманітних їх об`єднань. Суть даної теорії полягає в психологічній потребі людини жити в межах організованого суспільства, а також у відчутті необхідності колективної взаємодії. Говорячи про природні потреби суспільства в певній організації, представники психологічної теорії вважають, що суспільство і держава є наслідком психологічних закономірностей розвитку людини.

Основоположник теорії професор Лев Іосифович Петражицький пояснював виникнення держави особливими властивостями людської психіки, а точніше прагненням людей до пошуку авторитету, видатної особистості, якій можливо було б підкорюватись і вказівкам якої наслідувати в повсякденному житті. Таким чином, держава і право були породжені не матеріальними умовами життя, а особливими властивостями людей, їх емоціями, переживаннями. Петражицький, наприклад, також стверджував, що без правових переживань людей, неможливо існування стійких соціальних груп, а також суспільства і держави. Причиною виникнення держави є особливий стан психіки людей: постійна залежність людей первинного суспільства від авторитету вождів, страх перед їх магічною силою призвели до виникнення державної влади, якій люди підкоряються добровільно. Народ є інертною масою і нездатний приймати рішення, а тому потребує постійного керівництва.

Психологічною теорією також керувались вчені ГабріельТард (Сполучені Штати Америки), англійський етнограф Джеймс Фрезер (кінець ХІХ - початок ХХ століть), російські юристи Микола Коркунов, Микола Ковалевський.[8]

Але пояснити причини виникнення і функціонування держави тільки з психологічної точки зору навряд чи можливо. Зрозуміло, що всі суспільні явища базуються на основі психічних актів людей і поза ними немає нічого суспільного. В цьому сенсі психологічна теорія пояснює велику кількість питань суспільного життя, які залишаються поза увагою в економічній, договірній, органічній теоріях. Однак спроба звести все суспільне життя до психологічної взаємодії людей, пояснити життя суспільства і держави загальними законами психології - таке ж саме перебільшення як і багато інших уявлень про державу, суспільство і право.

Расова теорія.

Найбільший розвиток і поширення расова теорія набуває в кінці ХІХ - першій половині ХХ століття, вона лягла в основу фашистської політики і ідеології. Зміст цієї теорії складали тези про фізичну і психологічну нерівноцінність людських рас, положення про вирішальний вплив расових відмінностей на історію, культуру, державний та суспільний устрій, про розділення людей на вищу і нижчу раси, з яких перші є творцями цивілізації і покликаними бути володарями в державі і суспільстві. Інші не здатні не тільки до створення, а й навіть до засвоєння сформованої цивілізації. Їх доля - сліпе і беззаперечне підкорення. За допомогою держави і права вищі раси повинні володарювати над нижчими.

Один із засновників расової теорії, француз Жозеф Гобіно (1816-1882) оголосив арійців «вищою расою», покликаною володарювати над іншими расами. До нижчих рас були приписані семіти, слов`яни та інші.

На расовій основі будувалася особлива система цінностей «души раси», «чистоти крові», «вождя нації» та інші. Вищою метою арійця проголошувалось збереження чистоти крові. Важливим засобом вирішення всіх найважливіших державно-правових питань оголошувалась війна.

Історично расова теорія була повністю дискредитована після другої світової війни. Вона не використовується зараз ні як офіційна, ні як напівофіційна ідеологія. Але як наукова, академічна доктрина вона має деяку популярність і понині.

Органічна теорія.

Уявлення про державу як своєрідну подобу людського організму були сформульовані ще давньогрецькими мислителями. Платон, наприклад, порівнював структуру і функції держави із здатністю і сторонами людської души. Аристотель вважав, що держава в багатьох відношеннях нагадує живий людський організм, і на цій основі відмовлявся від можливості існування людини як істоти ізольованої. Образно свої погляди він аргументував таким порівнянням: як руки і ноги, відрізані від людського тіла, не можуть самостійно функціонувати, так і людина не може існувати без держави.

Суть органічної теорії така: суспільство і держава представлені як організм, і тому їх сутність можна зрозуміти з будови і функцій цього організму. Все незрозуміле в побудові і діяльності суспільства і держави може бути пояснено по аналогії з закономірностями анатомії та фізіології. [9]

Ця теорія, найбільш відомим представником якої був Герберт Спенсер (1820-1903), в закінченому вигляді була сформульована в ХІХ столітті. На думку вченого, держава - це певний суспільний організм, який складається з окремих людей. Важливою стороною даної теорії є твердження про те, що держава виникає одночасно із своїми складовими частинами - людьми, і буде існувати доти поки існує людське суспільство. Державна влада - це панування цілого над своїми складовими частинами. Якщо організм здоровий, то і клітини функціонують нормально. Хвороба ж організму веде за собою небезпеку для складників-клітин, а хворі клітини в свою чергу знижують ефективність функціонування всього організму. Герберт Спенсер використовував аналогії і терміни з біології та інших наук про життя живих створінь і, порівнюючи суспільство з біологічним організмом, ретельно шукав розбіжності і схожості.

Таке уявлення про державу здається, на перший погляд, наївним і ненауковим, проте й тут є раціональне зерно. Воно виявляється у визнанні зв'язків законів суспільного життя і законів природи, розумінні того, що людина стає істотою суспільною, будучи вже біологічно сформованим індивідом із волею і свідомістю. Іншими словами, людина спочатку є створінням природи, потім - членом суспільства, а потім - громадянином держави. [10]

У даний час органічна теорія, хоча і не користується колишньою популярністю, але, має дотепер поширення на Заході.

Соціально-економічна теорія.

Найбільш розповсюдженою теорією виникнення держави є соціально-економічна або класова (марксистська; матеріалістична) теорія. Матеріалістична теорія виходить з того, що держава виникла в силу економічних чинників - суспільного поділу праці, виникнення додаткового продукту і приватної власності, а потім розколу суспільства на класи з різними економічними інтересами.

Як результат цих процесів виникає держава, яка спеціальними засобами пригнічення і керування стримує протиборство цих класів, забезпечуючи інтереси панівного класу. Суть теорії полягає в тому, що держава прийшла на зміну родоплемінної організації, а право - звичаям. В матеріалістичній теорії держава не нав`язується суспільству ззовні, а виникає на основі природного розвитку самого суспільства, пов`язаного з розкладом родового устрою, виникненням приватної власності і соціальним розшаруванням суспільства за майновим цензом (на бідних і багатих), - інтереси різних соціальних груп стали суперечити однин одному. В нових економічних умовах родоплемінна організація стала неспроможною керувати суспільством. З`явилась потреба у керівному органі, який здатен був би забезпечувати економічні інтереси панівних членів суспільства. Тому суспільство, яке складається з економічно нерівних соціальних шарів, породжує особливу організацію, яка підтримуючи інтереси багатих, стримує протиборство залежної частини суспільства. Такою організацією стала держава. [11]

Соціально-економічна теорія висуває три основних форми виникнення держави: афінську, римську і германську.

Афінська форма - класична. Держава виникає безпосередньо з класових протиріч, які формуються в суспільстві. Римська форма відрізняється тим, що родове суспільство перетворюється на аристократію, ізольовану від численної але безправної плебейської маси. Перемога останніх руйнує родовий устрій, на руїнах якого виникає держава. Германська форма - держава виникає як результат завоювання великих територій, якими родовий устрій вже керувати не може - як наслідок виникає держава.

Ця концепція виникнення держави викладена в роботі Фрідріха Енгельса “Походження сім'ї, приватної власності і держави” на узагальненні і аналізі виникнення держав в Афінах, Стародавньому Римі і в німців, а також в працях Карла Маркса і Фрідріха Енгельса «Німецька ідеологія», «Маніфест комуністичної партії».[12]

Ця теорія має чимало позитивних якостей. Економічний чинник, покладений в основу становлення держави, може краще пояснити суспільні явища, ніж інші чинники -- психологічні, біологічні, моральні, етнічні, хоча й вони повинні враховуватися. Класовий підхід дає можливості для аналізу виникнення держави, визначення сутності держави.

Отже, в теорії держави і права відсутній єдиний погляд на закономірності виникнення держави і права. До числа найбільш поширених належать: Теологічна, патріархальна, договірна, теорія насильства, психологічна, расова, органічна, соціально-економічна.

патріархальний держава правовий суспільство

II. Причини виникнення держави

У далекій давнині держави не було. Умовно цей період можна назвати додержавним суспільством, яке поетапно було:

-- праобщиною (первісне людське стадо);

-- родовою общиною;

-- селянською общиною.

Община -- універсальна форма організації аграрних та інших ранніх суспільств, через яку пройшли (або проходять) усі народи світу. В період існування праобщини закінчився біологічний розвиток людини, виникли штучні житла і знаряддя праці з метою самозбереження і життєзабезпечення. Люди об'єднувалися в колективи, збудовані на кровнородинних зв'язках, із владою ватажка. Це стало початком соціальної організованості, яка розвинулася в період родової общини завдяки колективізму у виробництві і споживанні. Оскільки знаряддя праці були примітивними, а продуктивність праці -- низькою, родова община користувалася усім спільно -- мала спільну власність, рівномірний розподіл засобів для існування (поділ порівну).

Головну роль у родовій общині спочатку відігравала жінка (матріархат), вона піклувалася про дітей і господарювала. Споріднення дотримувалося за материнською лінією. Роди об'єднувалися у племена в результаті шлюбних зв'язків, заборонених усередині роду.

Спільність інтересів, виробництва і споживання членів роду обумовили таку організацію соціальної влади, як первісне суспільне самоврядування.

Ознаки первісного суспільного самоврядування:

1. Існувало лише у рамках роду, виражало його волю і грунтувалося на кровних зв'язках;

2. Суб'єкт і об'єкт управління збігалися;

3. Органами самоврядування виступали родові збори, тобто збори усіх членів роду (чоловіків і жінок), та старійшини, що обиралися ними;

4. Суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах;

5. Влада старійшин, які перебували на чолі роду, а також воєначальників (обиралися тільки на період воєнних дій) ґрунтувалася на авторитеті, досвіді, повазі. Плем'я управлялося радою старійшин, яка обирала вождя;

6. Посада старійшини не давала ніяких привілеїв. Він працював нарівні з усіма і одержував свою частку, як усі;

7. Відмінностей між правами і обов'язками у членів роду не було.

Отже, суспільна влада збігалася безпосередньо з родовою общиною, не була відокремлена від неї. Єдність, взаємодопомога, співробітництво усіх членів роду, відсутність протилежних інтересів дозволяли родовим зборам без конфліктів вирішувати усі питання.

Відомо, що держави виникають на певному щаблі розвитку суспільства, їхнє виникнення пов'язане з трьома великими суспільними поділами праці:

1. виділенням скотарства як відокремленої сфери суспільної діяльності (засобом обміну стала худоба, яка набула функції грошей);

2. відокремленням ремесла від землеробства (винахід ткацького верстата, оволодіння навичками обробки металів);

3. появою групи людей (купців), зайнятих лише обміном (зосередження багатства в їх руках завдяки посередницькій місії).

У результаті суспільного поділу праці змінилося господарське життя родової общини (залучення військовополонених як робочої сили з метою здобуття додаткового продукту). Жіночий рід заміняється чоловічим (патріархат), де споріднення ведеться за батьківською, а не за материнською лінією. На зміну груповому шлюбу приходить парний шлюб. Інтереси патріархальних сімей вже не повністю збігаються з інтересами роду. З появою сім'ї почалося розкладання родової общини. Виникла селянська община.

Наявність надлишкового продукту дозволила зосередити деяким сім'ям, їх главам, старійшинам, воєначальникам знаряддя праці, запаси товарів, стати власниками відокремлених ділянок землі і рабської сили, захопленої в результаті війн. Розвивалася соціальна неоднорідність суспільства. Майнова нерівність стала причиною розшарування суспільства і появи груп людей, які «спеціалізувалися» на виконанні загально соціальних справ. Іншою стає організація влади. Замість зборів членів роду все частіше проводилися лише збори чоловіків. Поступово усвідомлювалася важливість гарного управління, керівництва. Відбувся поділ функцій влади на світську (управління), військову (військове керівництво), релігійну. Рада старійшин стає органом повсякденного управління. З'являється племінна бюрократія (управлінська, військова, релігійна), яка здійснює управління суспільством вже не лише в його загальних інтересах, але й у власних, групових, класових інтересах.

Знадобилася якісно нова організація, спроможна зберігати і забезпечувати життя суспільства як цілісного організму. Виникла необхідність у публічній владі, відокремленій від суспільства, з особливими загонами людей, які займаються лише управлінням і мають можливість здійснювати організаційний примус. Такою організацією стала держава.

Слід зважити на те, що родова організація поступово еволюціонувала в державу, проходячи певні перехідні стадії, однією з яких була «військова демократія»

Таким чином, причинами виникнення держави є:

1) необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

2) необхідність підтримання в суспільстві порядку, який забезпечує його соціальну усталеність, що досягається за допомогою загальнообов'язкових соціальних (насамперед юридичних) норм;

3) необхідність придушення опору експлуатованих мас, які виникли в результаті розшарування суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

4) необхідність захисту території та ведення війн, як оборонних, так і загарбницьких;

5) необхідність організації значних суспільних робіт, об'єднання з цією метою великих груп людей (у ряді країн Азії й Африки).

IІІ. Особливості виникнення держав у різних народів світу

Розвиток племінних об'єднань родів послужило підставою для початку розкладання первіснообщинного ладу. Даний період характеризується переходом від привласнюючої економіки до виробляючої, який отримав назву неолітичної революції, що мала місце 10-15 тисяч років тому.

В її основі лежали три великих суспільних поділи праці. Перший був пов'язаний з відділенням скотарства від землеробства, що призвело до надлишків продуктів і подальшого їх обміну, другий - відокремлення ремесла від землеробства й скотарства - призвів до виробництва великої кількості продуктів (надлишків), які, як правило, зосереджувалися в руках старійшин і вождів. Третій був пов'язаний з розвитком обміну, появою ринку і купців як окремого соціального прошарку населення. Крім того, можливість створення запасів продуктів призводить до появи приватної власності окремих родин.

Таким чином, перехід від привласнюючої економіки довідтворюючої, а також майнове і соціальне розшарування суспільства на класи з неминучістю вимагало нових форм організації та управління суспільством. У зв'язку з цим, Ф. Енгельс у своїй роботі зазначав: «Родовий лад віджив свій вік. Він був підірваний поділом праці та його наслідками - розколом суспільства на класи, він був замінений державою ».[13]

У зв'язку з цим зазначені вище обставини послужили підставою для формування особливої організації публічної влади - держави.

Розвиток первісного суспільства в усіх регіонах світу спочатку проходив приблизно однаково. Проте на стадії переходу до держави шляхи різних первісних суспільств розійшлися.

Розрізняють два основні шляхи виникнення держави

· Європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави);

· Східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.).

На Далекому Сході, в Азії та Африці (східний, азіатський шлях виникнення держави) перші держави виникли в зонах зрошувального землеробства ще в епоху бронзи. Проведення великих громадських робіт із будівництва каналів та інших іригаційних споруд зажадало збереження сільськогосподарської общини і суспільної форми власності на землю. Поступово суспільна власність перетворилася на державну. Приватна власність не набула істотного значення.

Потреба в спорудженні та експлуатації іригаційних систем, необхідність у надійному їх захисті створювали природне підґрунтя для самостійної публічної влади. Основою її стало родоплемінне вельможне панство -- общинне «чиновництво», яке виступало організатором виробництва і виконувало адміністративні функції.

Східні держави -- деспотичні монархії -- не мали ясно вираженої класової диференціації. Тут держава стала й організатором виробництва, й правителем над членами общини, їх експлуататором. Родоплемінне вельможне панство привласнювало не самі засоби виробництва, а управління ними. Маючи у власному розпорядженні якісь матеріальні блага, воно втрачало їх разом з утратою посади. Значення приватної власності, яка посідала певне місце в країнах Давнього Сходу, було невеликим. Раби, як правило, були власністю держави або церкви, але не приватних осіб.

Особлива роль відводилася божественному освяченню влади. Родове вельможне панство прагнуло зберегти своє становище і владу як дані Богом. Правитель проголошувався носієм Божої волі, посередником між Богом і людьми. Так відбувався процес сакралізації влади -- проголошення її священною, непорушною, недоторканною.

Особливості виникнення держав східного типу:

1основу економічних відносин складає державна форма власності;

2приватна власність має другорядний характер;

3державна влада є деспотичною;

4є потужний чиновницький апарат;

5відбувається сакралізація (освячення) влади;

6встановлюються застій і нерухомість у суспільстві, яке протягом століть не розвивається.

На території Європи (європейський шлях виникнення держави) головним чинником утворення держави було класове розшарування суспільства в зв'язку із формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів. У південної Європі держави виникли в епоху заліза. Там не були потрібні такі громадські роботи, як у разі східного (азіатського) шляху виникнення держав. У результаті розкладання общин виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування зі збереженням державної власності (Спарта).

В Афінах появу держави нерідко називають класичною формою походження держави. Вона виникла безпосередньо із внутрішніх, класових протиріч, які розвилися в надрах родоплемінного суспільства.

У Давньому Римі процес формування класів і держави внаслідок цілої низки причин гальмувався, і перехідний до держави період розтягся на століття. В основному процес утворення держави в Давньому Римі був таким же, як і в Афінах, лише супроводжувався боротьбою плебеїв (прийшлого населення) проти патриціїв (римського родового вельможного панства). Плебеї -- особисто вільні, не пов'язані з римським родом, мали торгове і промислове багатство. Своєю боротьбою проти патриціїв за владу, вони стимулювали розкладення родоплемінного ладу і утворення держави.

У Давній Спарті поява держави була обумовлена не лише внутрішньо економічними причинами, а й завойовницькими походами, у результаті яких завойоване населення ставало не особистими рабами завойовника, а общинними рабами (ілотами). Перевищення кількості ілотів над спартанцями і острах загрози повстання з їх боку зумовили формування держави на підґрунті специфічної форми землекористування. Тут приватна власність на землю і рабів не допускалася, земля розподілялася порівну серед общинників на правах володіння.

У давніх германців утворення держави було прискорене завоюванням значних територій Римської імперії. Родова організація не була пристосована для панування над завойованими територіями. Це призвело до розвитку прафеодального (або ранньофеодального) ладу на землі колись могутньої Римської імперії. Шляхом виникнення прафеодальної держави із первісного ладу йшов розвиток і держав на території Європи (Ірландія), в Давній (Київській) Русі, в Азії у арабів та інших. У Київській Русі формування ранньофеодальної державності супроводжувалося запрошенням на князювання варягів.

Є чимало народів і націй, що створили свої держави лише у XX столітті. Внаслідок конкретних історичних причин вони або ніколи не мали власної держави, або втратили ранню державність і тривалий час входили до складу інших багатонаціональних держав, відчували національні утиски з боку пануючої влади основної нації (наприклад, Україна у складі дореволюційної Росії). Багато хто з них змогли домогтися власної державності у XX ст. в результаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Ця причина була вирішальною, й супроводжувала характерна для виникнення ранніх держав соціальна неоднорідність суспільства, його суперечливість. Такі держави утворилися в процесі ліквідації імперій, колоній, суверенізації державноподібних утворень.

Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Африці, Латинській Америці, Океанії з середини 50-х років XX ст. виникло понад 90 нових держав, їх кількість у наші дні зросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, що утворилися внаслідок розпаду СРСР, належать Україна та інші країни СНД.[14]

Держава у різних народів формувалась неоднаково. В утворенні кожної держави має значення цілий комплекс причин -- економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тому що виникнення держави у кожного народу має свої особливості, характеризується певними рисами.

IV. Первинне і похідне виникнення держав

Сутність держави як особливого явища не можна усвідомити, не розглянувши питання про виникнення держави.

Виникнення держави розглядається з двох сторін: первинне і похідне виникнення.

У вітчизняній науці домінує багатофакторний підхід до первинного виникнення держави. Цей процес розглядається як обумовлений різними причинами, в тому числі необхідністю виконання «спільних справ», поділом праці та виділенням управлінської праці (спочатку на базі відокремлення від суспільства племінних вождів), виникненням приватної власності і класів, а також прагненням захистити територію свого життєзабезпечення від інших племен, демографічними причинами (у тому числі у зв'язку з переходом від кочового до осілого способу життя), психологічними (страх перед ворожістю інших людей, пологів чи племен), антропологічними (спільне життя, соціальність - основне для людини якість) та іншими факторами. При цьому в багатофакторному підході треба виділяти основні і другорядні, похідні чинники, бачити домінанту явища. У складному процесі тривалого виникнення держави основних факторів, мабуть, чотири: сутність людини як соціальної істоти, створення людьми колективів І пов'язана з цим необхідність керівництва колективом, управління ним; природне поява в колективі «загальних справ» і, отже, виникнення особливого прошарку людей для виконання цих справ; поява на певному етапі не просто природну нерівність між людьми, а соціальної нерівності, соціальної асиметрії в суспільстві (колективі); необхідність легального (обґрунтованого складаються правовими нормами) і легітимного (виправданого в уявленнях людей, справедливого) примусу з тим, щоб забезпечити виконання «спільних справ» (наприклад, участь у боротьбі зі стихійними лихами), гасити конфлікти в суспільстві, забезпечувати правлячої еліти і її положення.[14]

Держави виникають і в сучасному світі. Таке виникнення держави відрізняється від первинного тим, що нова держава виникає не на порожньому місці, а на основі окремих елементів колишньої держави і з використанням вже наявних готових моделей державності.

Похідне виникнення держав має наступні варіанти:

1. ліквідація колишньої держави в результаті революції і виникнення нової держави (але на тій же території, населеній тим же народом). Прикладом тому може бути Перша республіка у Франції, проголошена в 1792 рік, Російська Радянська Федеральна Соціалістична республіка, що виникла в результаті Жовтневої революції 1917рік.

2. розділення держави. Таким чином виникли Чехія і Словаччина в результаті розділу федеральної Чехословаччини, пострадянські держави в результаті розпаду СРСР;

3. сецесія частини держави і населення. Таким шляхом виникли Эритрея, що вийшла з складу Ефіопії, Бангладеш, що вийшла з Пакистану;

4. об'єднання декількох держав. Прикладом може бути об'єднання ГДР і ФРН в 1990 р.

5. виникнення держави в результаті національно-визвольного руху. Створення нових держав на руїнах колоніальних імперій (перш за все - Британської і Французької) стало найбільш поширеним способом створення держав в ХХ столітті.

Багато держав (Мозамбік, Алжір, Ангола, В'єтнам) виникли в результаті збройної боротьби, інші (Мадагаскар, Танзанія) добилися незалежності від метрополій мирним шляхом. Деякі з народів, що добилися незалежності, мали власну державність в доколоніальний період (Індія, Єгипет), інші - ні. У будь-якому випадку і ті, й інші нові держави спочатку будувалися на державних моделях, що вже є в світі. Більшість нових незалежних держав орієнтувалися на державний лад колишньої метрополії, проте деякі проголошували своїм зразком соціалістичні держави. Надалі вони, як правило, відходили від спочатку вибраних моделей.

Отже, первинне виникнення держави - це поступове, протягом десятків, а то й сотень тисячоліть визрівання в житті громади особливого інституту - держави, що становить невід'ємну частину суспільства і в той же час відчужується від нього, здобуваючи владу над ним. Що стосується похідного виникнення держави то це ті події, які різко і докорінно змінюють колишній суспільний устрій і державність.

Висновки

Ще з глибокої давнини люди стали замислюватись над питаннями про причини і шляхи виникнення держави і права. Причиною цього є те, що кожен з нас є громадянином, належить до певної держави, підкоряється правовій системі даної держави. І так - з давніх давен. Створювалось безліч теорій, які по-різному відповідали на це питання. Багато з цих теорій пояснюється історичними і соціальними умовами, в яких жили та працювали їх автори, різноспрямованістю ідеологічних та філософських позицій, якими вони керувались. Але держава - це явище багатогранне і, на мою думку, ні одною з розглянутих теорій окремо пояснити причини її виникнення неможливо. Всі ці теорії по-різному пояснюють шляхи виникнення держави і права, кожна з них розкриває одну з можливих сторін процесу виникнення держави. Але загальну уяву про цю проблему можна отримати лише синтезувавши всі ці теорії (в більшій або меншій мірі довіряючи кожній з них) в загальну універсальну теорію держави, враховувати комплекс факторів, об`єктивні процеси, які проходили в суспільстві. Інше питання - чи так легко це зробити? Історія цивілізації знає десятки й десятки правових теорій. Найкращі уми людства протягом віків бились над розгадкою феномена права та держави, розкриттям його сутності. Правові теорії минулого - це набуток та завоювання людської культури, намагання наукової думки досягти самої серцевини людських відносин.

Саме зараз, в третьому тисячолітті, коли держава виступає самостійним, повноправним суб'єктом права, носієм власних інтересів (які доволі часто не співпадають з інтересами суспільства) слід повернутись до минулого та згадати, через що виник цей інститут та чого він врешті-решт має прагнути. Окрім того, незважаючи на ряд конкретно-історичних досліджень цього процесу, поки що не створена загальна теорія формування держави, не кажучи вже про окремі моделі розвитку в різноманітних історико-географічних регіонах. Іншими словами, відсутня загальна теорія такого процесу, без якої неможливе і наукове осмислення його окремих форм, причин і механізму становлення держави тих чи інших народів.

Існують численні неодноманітні доктрини виникнення держави, а також історичні, географічні, демографічні та інші особливості виникнення держави у різних народів.

У процесі вивчення літературних джерел та наукових праць різних авторів, що працювали над проблемою походження держави, були поставлені та вирішені завдання з виявлення різноманіття концепцій походження держави.

При виконанні роботи виникло декілька проблем: по-перше, більшість літератури опублікована на російській мові; по-друге, питання похідного виникнення держави у науковій літературі розкрито не достатньо широко,нажаль цій темі приділяють недостатньо уваги.

В ідеалі держава повинна служити кожній людині, створювати всі необхідні умови для того, щоб вона могла максимально виявляти і розвивати свої здібності і дарування, тому що людина - вища з усіх світових цінностей.

На державу ж покладається обов'язок захищати і гарантувати ці права і обов'язки.

Також хочеться додати, що існує безліч мало відомих теорій і причин походження держави. Безперечно, не всі вони можуть претендувати на абсолютну достовірність, бо кожна з них є лише певною сходинкою до пізнання істини.

Список використаних джерел та літератури

1. Загальні поняття про державу і право // Основи держави і права: Навч. посіб.- К., 1997.- С.5-50

2. Виникнення держави і права // Правознавство: Підруч.- К., 2003.- С.6-23 [ст 67- 68]

3.Гумплович Л. Общее учение о государстве. - СПб, 1910.

4. Котюк І. Виникнення держави і права // Котюк І. Основи правознавства.- К., 2002.- С.15-20

5. Жан Жак Руссо. Об Общественном договоре, или Принципы политического Права/Пер. с франц. А.Д. Хаютина и В.С. Алексеева-Попова.

По изд.: Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре. Трактаты / Пер. с фр. - М.:

"КАНОН-пресс", "Кучково поле", 1998. - 416 с.

6. Роль держави і права в суспільстві - основні теорії походження та сутності держави і права // Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.- С.5-16 [ст 67 О-75]

7. Котюк І. Виникнення держави і права // Котюк І. Основи правознавства.- К., 2002.- С.15-20

8.Хропанюк В. Н. Теория государства и права. М., 1993, гл. 11, [ст 22-30]

9.Роль держави і права в суспільстві - основні теорії походження та сутності держави і права // Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.- С.5-16 [ст 67 О-75]

10.Михайленко О. Походження держави і права, їх ознаки та політична сутність // Михайленко О. Основи держави і права.- К., 1995.- С.4-6 [ст 67 - 69]

11. Марченко М.Н. Теория государства и права. - М.: Зерцало, ТЕИС, 1996, С.476 [ст. 50-51]

12. Теорія держави й права. Вип. 1. Під ред. Венгерова А. Б. М., 1993., з. 48-56.

13 Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. М., 1965. Т. 21. С. 169

13. Скакун.О.Ф Теорія держави і права: Підручник/ Пер.з рос-Харків:Консум,2001.-С.656 [ст 30-32]

14.Власов В.И. Теория государства и права: Учебник для вузов. - Ростов., 2002. С.512

Размещено на Allbest.ru