Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:

«Теорія держави та права»

«ПРАВОВИЙ НІГІЛІЗМ»

Зміст

Вступ

Розділ I

Розділ II

Розділ III

Висновок

Список літератури

Вступ

У науковому плані проблема правового нігілізму в належній мірі доки не досліджена. Тим часом потреба в її вивченні давно назріла, оскільки названі соціально-юридичні феномени широко поширилися в практичному житті, свідомості людей, політиці, культурі, законотворчості, державній і суспільній діяльності, серед юристів, яким необхідно мати по можливості повне уявлення про суть цих аномалій, їх деструктивну роль, причини, форми прояву, дороги усунення. Ця тема представляє для мене великий інтерес, оскільки саме правовий нігілізм - найбільш масштабне явище в Росії. Об'єктом дослідження є правосвідомість російських громадян. Предметом дослідження виступають закономірності існування правового нігілізму в РФ. Методологічною основою дослідження є діалектичний матеріалізм у поєднанні з приватними прийомами і способами пізнання явищ об'єктивній реальності, з використанням системного, логічного, історичного методів пізнання. В процесі аналізу історичних фактів я постараюся максимально абстрагуватися від всіх ідеологічних і політичних учень і виконати роботу неупереджено. Правовий нігілізм -- комплексне соціально-правове явище, яке поглинуло більшість сфер суспільного і політичного життя суспільства і держави, тому актуальність цього явища виходить на перший план в процесі формування дійсно правових держав на пострадянському просторі. Правовий нігілізм -- чинник, який надає значне явище на формування правосвідомості широких мас населення. Саме у реаліях нашого життя відбита гостра актуальність даної проблеми, оскільки правовий нігілізм -- це небезпечне соціальне явище, яке у багатьох випадках стає серйозною перешкодою на дорозі реформ і перетворень в процесі розвитку економіки і юриспруденції. Метою даної роботи є дослідження правового нігілізму як комплексного явища, дослідження виникнення і історії розвитку даного явища, актуальності даної проблеми на сьогоднішній день, вплив правового нігілізму на правосвідомість людей.

Розділ I

Правовий нігілізм -- деформаційний стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір. Ігнорування закону зі злочинною метою -- самостійна форма деформації правосвідомості. Разом з тим правовий нігілізм породжує правопорушення, у тому числі кримінальні злочини. Причинами появи правового нігілізму, на думку більшості дослідників, є кризовий стан суспільства. Економічна та політична нестабільність, зміна ідеології та духовних цінностей, поява нових прошарків населення, зловживання владою вищими посадовими особами держави, гальмування і не завершення реформ, і як наслідок - юридичне невігластво, відставання, правова невихованість населення, відсутність правових знань, досвіду правової діяльності та відповідних навичок, неможливість формування чіткої життєвої позиції. Крім того, антиправові погляди і стереотипи є елементом, властивістю соціальної свідомості і національної психології, особливістю культури, традицій, способу життя. Йдеться про ігнорування суспільством права, його оцінку не як базової, фундаментальної категорії, а як другорядного явища в системі людських цінностей [1, с.563].

Важливо було б зазначити, що формою прояву правового нігілізму є порушення прав людини, особливо таких, як право на життя, честь, гідність, власність, безпеку, здоров'я, соціальні права, що пов'язані із забезпеченням гідного людини рівня життя. У Конституції України сформульовані основні права і свободи людини, розроблений механізм їх забезпечення та практичної реалізації. Проте, хоч людина і визнається вищою соціальною цінністю, фактів порушення її прав ми знаємо чимало, і їх кількість все збільшується по мірі поглиблення соціально-політичної та економічної кризи [2, с.253].

Порушення прав особи особливо таких, як право на життя, честь, гідність, житло, майно, безпеку, слабкий механізм їх правового захисту підриває віру в закон, в можливість держави забезпечити порядок і спокій в суспільстві, захистити людей від злочинних посягань. Безсилля ж права не може породити позитивного ставлення до нього з боку населення, а спричиняє лише роздратування, незадоволення і протест.

В літературі звертається увага на те, що «невіра у право і закон нерідко досягає такого ступеня, що людина відмовляється від реалізації своїх законних інтересів, або вирішує не мати справи з правом» [3, с.20]. Значна частина громадян, що піддались злочинним посяганням на їх життя, честь, гідність, житло, майно не звертаються в правоохоронні органи, так як не вірять в їх здатність захистити людину.

Визнання та закріплення в Конституції України основних прав та свобод, якщо воно не супроводжується адекватними заходами їх зміцнення та практичного втілення в життя, надає їм декларативного характеру, породжує подвійні стандарти. У зв'язку з цим часто має місце підміна норм Конституції України політичною або практичною доцільністю.

Значна частина населення сприймає право як таке, що відповідає інтересам владних структур і, головним чином, як примусову і навіть каральну форму впливу на поведінку людей. В свідомості людей стало поширеним сприйняття права як будь-якого рішення властей, хоча не рідко це рішення є актом свавілля, або проявом підміни законності міркуваннями політичної, ідеологічної чи прагматичної доцільності. В подібній ситуації вирішального значення набуває не право, а суб'єктивний розсуд, коли під видом інтересів народу дбають про особистий або груповий інтерес політиків та чиновників. Політика придушення особистості, заборони, що не мають під собою правового підґрунтя, розуміння і тлумачення права офіційною владою лише як засобу досягнення політичних цілей призвели до панування у суспільстві свідомості нігілістичного сприйняття права, формування негативного уявлення про нього.

Досить часто правове розчарування наступає в результаті зустрічі громадян із правовою дійсністю. Так, якщо «юридичний шлях» приводить людину в державний орган і вона наштовхується там на бюрократичні процедури та безпідставні відмови, якщо засоби масової інформації спочатку розповідають про високі достоїнства нового закону, а потім про те, що він викривлюється і препарується, якщо громадянин звертається до суду за захистом свого дійсного або припустимого ним права і йому говорять, що судовому захисту таке право не підлягає, то саме ці «якщо», а їх перелік можна продовжувати досить довго, і є тим середовищем, яке щоденно і повсюдно відтворює юридико-нігілістичні упередження [3, с.24].

Складається враження, що в Україні законодавство створюється не для людини, не для державних реформ, а для обслуговування влади. Законодавство повинне стримувати владу від зайвих пільг і привілеїв, від правопорушень і злочинів. Владні структури повинні діяти лише в рамках закону. Україні потрібне зрозуміле, доступне й ефективне законодавство, яке б поважалося і дотримувалося населенням. Люди, як стверджував французький просвітник Гольбах, повинні бути впевнені, що «закони створені для них, а не вони для законів» [4, с.389]. Слід наголосити, що нормативні акти повинні бути пронизані ідеєю шани до громадянина, справедливого ставлення до нього - принцип гуманізму має пронизувати всю сферу законодавчої діяльності.

Як прояви правового нігілізму можна розглядати нестабільність національного законодавства, часті, нерідко безсистемні та хаотичні зміни до нього, невміння чи небажання спрогнозувати можливі негативні наслідки законів, що приймаються. Фактично відсутня кваліфікована правова експертиза нових актів. Дуже часто це призводить до того, що закони та підзаконні акти в процесі їх реалізації дають результат, протилежний від того, на який розраховував законодавець.

Закону надається якась «магічна сила», значення «панацеї» від усіх бід. Але для того, щоб закон виконувався, недостатньо його прийняти, потрібні також реальні механізми введення його в дію, застосування, можливості посилання на нього при вирішення конкретних спорів. Коли ж закони в державі не виконуються, в суспільства пропадає віра в можливість вирішення своїх проблем за допомогою права, в захист своїх прав від порушення законними засобами [4, с.257].

Позначається на існуванні правового нігілізму низький рівень правової культури та правосвідомості, недостатність правового виховання громадян. Сучасні українці не знають, що таке право, вони знають лише, що таке закон, в якому цінують не правовий зміст, а його владно-державницьку природу. Для них він і донині є забороною, а не правом. Вони не готові користуватися правами, бо не знають про них майже нічого. Незнання закріплених у законодавстві прав, механізмів їх реалізації, призводить до формування в особи негативного відношення до права, яке не здатне, на її думку, задовольнити її інтереси.

Отже, правовий нігілізм - продукт соціального середовища, результат реально існуючих суспільних відносин. Обумовлений він багатьма причинами серед яких зокрема, низький рівень правової культури. В свою чергу формування правової культури на шляху подолання явищ правового нігілізму неможливе, якщо для цього немає об'єктивних підстав.

Як наголошувалося вище, що головним джерелом правового нігілізму на сучасному етапі є, безперечно, кризовий стан українського суспільства. Соціальна напруга, економічні негаразди, розпад колись єдиного життєвого простору, регіональний сепаратизм, дезінтеграція, конфронтація гілок влади, морально-психологічна нестійкість суспільства і багато іншого не тільки не сприяють подоланню правового нігілізму, а й постійно відтворюють й помножують його.

правосвідомість людина нігілізм

Розділ II

Правовий нігілізм українського суспільства радянського періоду виник не на голому місці: він мав глибокі історичні корені. Багатовікова правова незабезпеченість суспільства, нерівність перед законом і судом, правовий цинізм уряду та інших вищих органів влади, попрания національної самобутності народу - все це, говорячи словами О. Герцена, "вбило всяку повагу до законності" у Російській імперії, до складу якої протягом декількох століть входила значна частина України.

Правовий нігілізм українського суспільства радянського періоду виник не на голому місці: він мав глибокі історичні корені. Багатовікова правова незабезпеченість суспільства, нерівність перед законом і судом, правовий цинізм уряду та інших вищих органів влади, попрания національної самобутності народу -- все це, говорячи словами О. Герцена, «вбило всяку повагу до законності» у Російській імперії, до складу якої протягом декількох століть входила значна частина України.

Правовий нігілізм в Україні під час її входження в СРСР -- результат певної деформації правової свідомості і правового регулювання того часу.

У СРСР правовий нігілізм проявлявся у двох формах:

1. теоретичній (ідеологічній), коли в унісон з марксистсько-ленінською теорією на державному рівні обґрунтовувалися ідеї:про відмирання держави і права при соціалізмі -- і тим самим істотно принижувалася роль права;про перевагу всесвітньої пролетарської революції над правами людини;про перевагу постанов комуністичної партії над законами, вторинність права, його відображеної реальності, яка обслуговує первинні реальності -- економіку і політику, та ін.;

2. практичній, коли відповідно до офіційної ідеології: була накопичена величезна кількість нормативних актів, які або морально застаріли, або містили декларації та заклики, або не мали ясності і чіткості формулювань і суперечили один одному. Поширена порочна практика, відповідно до якої закон не діяв доти, доки він не обростав інструкціями або відомчими наказами, призвела до правової деградації суспільства, породила недовіру в закон, зневагу до нього;встановлені державою правові норми не додержувалися державними органами, відомчими і посадовими особами, які прикривали порушення законності виправдувальними поясненнями типу «в інтересах народу», «для виконання плану» та ін., що спричинило відомчий правовий нігілізм, а часто і правовий цинізм з боку вищих посадових осіб держави;правозастосовні та правоохоронні органи діяли відповідно до принципу пріоритету доцільності над правом і законом.

Явища правового нігілізму (невизнання законів, негативне ставлення до права) -- найбільш поширена і укорінена форма деформації правосвідомості населення в державах з авторитарним і тоталітарним режимами. На цей час причинами прояву правового нігілізму в Україні можна вважати: невпорядкованість законодавства, його нестабільність і суперечливість; низьку правову культуру;слабість механізму приведення в дію прийнятих законів та ін. Різноманітні форми прояву правового нігілізму досить поширені в Україні. В умовах гострої соціально-економічної кризи він стає глобальним, агресивним, відверто демонстративним і посилює нестабільність у суспільстві, гальмує демократичні перетворення, процес розбудови правової держави.

Суперечливий характер сучасної правової дійсності в Україні обумовлюється наявністю двох антагоністичних чинників: конституційного закріплення основ правової державності, прав і свобод людини та низького рівня правової культури, масового поширення правового нігілізму в усіх верствах суспільства та владних структурах.

На думку вітчизняних науковців, правовий нігілізм - небезпечне соціальне явище, яке може стати серйозною перешкодою на шляху соціально-економічних та державно-правових реформ. [12, с. 140] Існування правового нігілізму безпосередньо впливає на стан законності і правопорядку в суспільстві, тому досягти реальних успіхів у реформуванні суспільства в умовах економічної кризи та політичної нестабільності можливо лише за умов усунення деформацій правосвідомості та підвищення рівня правової культури населення. [11, с.3.]

Надзвичайно важливим є подолання нігілістичних проявів у діяльності правоохоронних органів, що надає особливої актуальності вивченню кола проблем, пов'язаних із професійною деформацією юристів.

Вагомий внесок у дослідження проблем правового нігілізму, формування професійної правової культури та правової свідомості було зроблено у працях вітчизняних та російських правознавців - С.С. Алєксєєва, О. В. Волошенюка, М.І. Козюбри, В.М. Кудрявцева, О.А. Лукашової, О. Ф. Скакун, В.А. Туманова та ін.

Однак, необхідно зауважити, що в літературі вказується і на недостатню кількість публікацій з даної теми, відсутність фундаментальних досліджень, які відповідають сучасним реаліям, мають комплексний характер, що також свідчить про безсумнівну актуальність зазначеної проблематики.

Метою даної доповіді є визначення специфічних рис правового нігілізму представників окремих юридичних професій, зокрема адвокатів і слідчих, вивчення правового нігілізму як складової професійної деформації юристів.

Загальновідомо, що правовий нігілізм є одним із видів соціального нігілізму. У наукових дослідженнях обґрунтовано ряд підходів до розуміння сутності цього явища, на основі яких даються різні визначення поняття правового нігілізму.

- це заперечення, ігнорування та негативне ставлення до права, закону та правових форм організації суспільних відносин, прав і свобод інших осіб;

- деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи; який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір [14, с. 486];

- характеристика певних негативних, деформованих сторін правосвідомості, ідеологічна і психологічна частина правосвідомості, яка різко критично, негативно відноситься до вимог поваги до права і дотримання права [9, с. 299].

Аналіз наведених дефініцій дозволяє зробити висновок про можливість відокремлення правового нігілізму у середовищі юристів, які належать до тієї чи іншої професійної групи.

Серед багатьох професій, які охоплюються єдиним поняттям юрист, на нашу думку, на особливу увагу заслуговують слідчі та адвокати, правовий нігілізм яких створює серйозну загрозу брутального порушення прав людини, отже, є дуже негативним явищем, подолання якого можна розглядати у числі пріоритетів діяльності правової держави.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру», адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України [7].

Зміст правового нігілізму в адвокатській діяльності розглядається за видами проявів і якостей. Найбільш поширеними є: правове невігластво; невміння і небажання розпоряджатися можливостями, наданими законом; зловживання правом; правовий дилетантизм; правова необов'язковість; цинічне нехтування законом; стійке упередження, невіра у високе призначення, потенціал, можливості і навіть необхідність права; індиферентне (байдуже, відсторонене) ставлення до права; незнання права.

Використовуючи такий важливий критерій як суб'єктивне відношення адвоката, форми правового нігілізму в адвокатській діяльності можна поділити, по-перше, на навмисне ігнорування загальновизнаних норм, і, по-друге, на помилкову позицію захисника [8]

Ще одним учасником процесу, який викликає зацікавлення, є слідчий. Відповідно до законодавства він виступає як самостійна особа, яка керується внутрішнім переконанням та вимогами закону при дослідженні обставин справи, самостійно приймає всі рішення щодо спрямування слідства та провадження процесуальних дій і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне виконання [6].

Серед різноманіття форм, сторін, граней прояву правового нігілізму слідчого як найбільш загальні ті суттєві називаються:

- навмисні порушення діючих законів і інших нормативно-правових актів;

- слідчі (процесуальні) помилки [13].

В основу виділення цих форм теж покладається суб'єктивне відношення слідчого до порушень закону. В першому випадку - це усвідомлене порушення норм права. В другому випадку - це ненавмисне порушення процесуального закону, що виразилося в невиконанні або неналежному виконанні слідчим його вимог. Основою такого ненавмисного порушення закону, як правило, виступає: правовий дилетантизм, правова необов'язковість, невміння і небажання розпоряджатися можливостями, наданими законом, індиферентне відношення до права, незнання права.

Порівняння форм проявів правового нігілізму адвоката і слідчого показує, що їх об'єднує внутрішня суб'єктивна аргументованість, яка є наслідком розчарування у праві, втрати правових ідеалів, що замінюються скепсисом та прагматизмом. Як відзначає М.М. Вопленко, професійний юрист-нігіліст не вірить у право, у його суспільну цінність, тому риси професійного правового нігілізму визначають зневага, зверхнє ставлення, скепсис, поєднаний із життєвою втомленістю і розчарованістю.[10, с.28-29].

Певна подібність проявів правового нігілізму представників різних юридичних професій, спільність причин, що його породжують, дозволяють виділити явище професійного правового нігілізму, який, в свою чергу, виступає різновидом професійної деформації правосвідомості юриста.

На нашу думку, професійну деформацію слідчого слід розцінювати як більш небезпечне та негативне явище. Це обумовлено тим, що слідчий виступає суб'єктом правозастосування, тому від правильного застосування норм права залежить дотримання і забезпечення принципу законності. Слідчий, нехтуючи нормами права, формує у суспільстві негативне ставлення до органів внутрішніх справ, держави, адже він є її представником.

Адвокат іноді змушений нехтувати нормами права, оскільки він захищає особу, яка може бути дійсно винною у вчиненні злочину. Але, розуміючи, що особа є винною у вчиненні правопорушення, він все одне повинний захищати її будь-якими засобами.

Розділ III

Усі форми боротьби з правовим нігілізмом так чи інакше пов'язані з виходом українського суспільства з тривалої кризи, але варто погодитися, що багато чого залежить від активної правової позиції кожного з нас. Отже, причин правового нігілізму надзвичайно багато і їх кількість з роками, як показує практика, на жаль, не зменшується, а, навпаки, невпинно зростає. Усвідомлення цього факту викликає стурбованість за наше майбутнє, адже зведення до мінімуму правового нігілізму в українському суспільстві можливе лише за умов усунення зазначених вище джерел цього явища, а на це потрібно переосмислення цінностей і впровадження їх у життя не одним поколінням.

На нашу думку, подоланню правового нігілізму потребує комплексних заходів зі стабілізації суспільства, серед яких економічні, ідеологічні та правові. А саме: спрямованість державної політики на захист інтересів особистості, всебічне забезпечення добробуту громадян, суворе дотримання Конституції і законів всіма державними органами; професійна законодавча діяльність, широке публічне висвітлення законопроектної діяльності, вдосконалення правової експертизи нормативно-правових актів; підвищення професійного рівня посадових осіб та державних службовців; застосування різних форм правового виховання та правової освіти населення.

Спеціальними засобами, що сприяють зведенню до мінімуму правового нігілізму, слід назвати:якість законів та інших нормативно-правових актів. Забезпечення належної ролі закону в системі правових актів. Наявність стабільності та однаковості в регулюванні суспільних відносин;авторитет державної влади і налагодженість механізму її дії. Наявність розвинутої державної структури, здатної забезпечити виконання права. Вдосконалення системи правоохоронних органів і правозастосовної діяльності. Зміцнення законності. Підвищення ролі суду;високий рівень правосвідомості, який дозволив би закону працювати. Збереження самобутності правової культури. Поліпшення системи правової інформації, професійного навчання і виховання юристів, інших посадових осіб.

Необхідна систематична робота з підвищення професійної культури всіх суб'єктів правоохоронної системи, що сприятиме подоланню недовіри населення до правоохоронних органів. Додержання закону стане вигіднішим, ніж його порушення, коли зміцниться надійність права, що означає, з одного боку захист набутих прав, а з іншого -- можливість будь-якого громадянина, який не має юридичної освіти, знати свої права. Надійність права припускає також стабільність правопорядку і можливість передбачати зміст конкретних юридичних рішень.

Подолання правового нігілізму - складний та тривалий процес, який насамперед передбачає освоєння фахівцями-юристами нової парадигми праворозуміння, розвиток людиноцентристської правової ідеології. В цьому контексті є досить актуальною ідейна спадщина видатного вітчизняного правознавця Б.Кістяківського, який вважав, що дія права вимагає безперервної духовної активності всіх членів суспільства, істинної творчості кожної особистості. Таким чином, саме особистість виступає основою формування правового ладу. Дане положення можна розглядати як відправну тезу правового виховання та формування професійної культури майбутніх юристів. Сьогодні в Україні катастрофічно мало думаючих людей, здатних бачити і розуміти: юристів-господарників, володіючих сучасними економіко-правовими знаннями у сфері ринково-договірних відносин, регулювання індивідуальної трудової діяльності, кооперацій, власності, оренди і т. п. ; юристів-управлінців, необхідних перш за все у новоутворених органах влади та управління; юристів, що займаються забезпеченням економічних інтересів України закордоном, діяльністю спільних підприємств, законністю контрактів та інших форм розвитку міжнародних господарських зв'язків; спеціалістів з трудового права і соціальних питань, юристів для податкових служб фінансово-кредитних установ; юристів-екологів; юристів, що складають проекти нормативно-правових актів, які, як і багато інших, взагалі спеціалізовано ніколи не готувались. Але життя на місці не стоїть. Поступове відокремлення економічного організму від державного апарату, перехід до ринкових відносин, перетворення державного і господарського управління, по суті, у юридичний процес застосування норм права, розгортання європейського правового простору, розширення демократії і політичного плюралізму, включення України у міжнародні правові зв'язки - це та багато іншого вимагає спеціалістів-правознавців, які здатні не тільки розмірковувати про право, а й займатись конкретною справою на сучасному рівні у конкретних сферах діяльності.

Вихід із правового нігілізму який зараз полонив наше суспільство вбачається у наступному:

Ш підвищення загальної і правової культури громадян, їх правової і моральної свідомості. Слід проводити комплекс виховних, навчальних, профілактичних, ідеологічних заходів попередження правового нігілізму. Необхідно запровадити кваліфіковану правову освіту у навчальних закладах;

Ш вдосконалення законодавства. З часів незалежності України до цих пір не було прийняте законодавство, яке відповідало б всім вимогам правової держави. Через недосконале законодавство існує багатоманіття прогалин в праві, що дає змогу діяти певному колу осіб антизаконним чином;

Ш профілактика правопорушень, і передусім злочинів. Це одне із основних завдань, яке покладається на органи внутрішніх справ. Необхідно проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів (осіб, які підлягали різного роду відповідальності, неповнолітніх з неблагополучних сімей, тощо);

Ш зміцнення законності і правопорядку, державної дисципліни.

Слід покращити систему соціального захисту державним службовцям, підняти їм заробітну плату до рівня, що забезпечує гідне існування з тим, щоб уникнути корупції, встановити контроль за їхньою діяльністю з метою уникнення правопорушень в даній сфері.

Ш повага і всілякий захист прав особистості - це один із основних принципів демократії. Важливим є те, що всі люди повинні бути рівні в ократії. Важливим є те, що всі люди повинні бути рівні в своїх правах. Нажаль, доки в нашій державі рівність всіх людей перед законом не буде виконуватись, ми не зможемо назвати Україну насправді демократичною державою;

Ш масова освіта і правове виховання населення. На сьогоднішній день необхідно підвищити рівень освіти в сільській місцевості, довести її до рівня міської;

Ш запровадити перехід найближчими роками до трьохступеневої системи юридичних закладів для створення у найкоротші терміни моделі підготовки юристів і цим самим зняти гострий дефіцит у спеціалістах правознавцях.

Ш найшвидше проведення правової реформи. В Україні до цих пір не прийнято ряд нормативно-правових актів, які б були адаптовані до ринкових умов, до того ж ряд законів та підзаконних актів суперечать одне одному.

Зрештою, всі форми боротьби з нігілізмом пов'язані з виходом суспільства з глибокої системної кризи соціального, економічного, політичного, духовного, етичного життя суспільства. Однак багато що залежить і від активної позиції самої особи та її протидії силам зла.

Висновок

Правовий нігілізм (нігілізм - від лат. nihil - ніщо, нічого) - крайній прояв правового невігластва, відкидання або ігнорування права, юридичних норм і загальноприйнятих правових цінностей, зневажливе ставлення до правових принципів і традицій. Як антипод правової культури правовий нігілізм породжує правопорушення навіть кримінального характеру.

Однією із цілей правової освіти є подолання правового нігілізму -- антипода правової культури.

Правовий нігілізм -- це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір.

Необхідна систематична робота з підвищення професійної культури всіх суб'єктів правоохоронної системи, що сприятиме подоланню недовіри населення до правоохоронних органів. Додержання закону стане вигіднішим, ніж його порушення, коли зміцниться надійність права, що означає, з одного боку захист набутих прав, а з іншого -- можливість будь-якого громадянина, який не має юридіїчної освіти, знати свої права. Надійність права припускає також стабільність правопорядку і можливість передбачати ж стабільність правопорядку і можливість передбачати зміст конкретних юридичних рішень.

Носії правового нігілізму мають низький рівень правосвідомості і правової культури, з одного боку, і тверду впевненість у вседозволеності і правильності своїх дій - з другого. Право вони вважають лише якоюсь примхою, незначною перешкодою для досягнення власних цілей.

Механізм подолання правового нігілізму має складатися з трьох комплексних блоків заходів:

1) комплекс спеціально-юридичних заходів, спрямованих на формування якісно нової, ефективної правової системи;

2) комплекс загальносоціальних заходів, спрямованих на поліпшення об'єктивних умов життя суспільства, на формування нового соціального середовища;

3) комплекс виховних заходів, спрямованих на виправлення деформацій правосвідомості і підвищення рівня правової культури населення.

Список використаних джерел та літератури

І. Нормативні джерела

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради УРСР. - № 2. - 12.01.1961. - с. 15

2. Про адвокатуру. Закон України. Відомості Верховної Ради України. - № 9. - 02.03.1993. - С. 34

ІІ. Наукова література:

1. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В.Зайчука, Н.М.Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.

2. Головченко В.В. Право в житті людини (статті). - К.: Оріяни, 2005. - 2004. 336 с.

3. Туманов В.А. О правовм нигилизме Советское государство и право. - 1989. - №10. - С. 20-27.

4. Гольбах. Избранные произведения. - Т.2. - М., 1963. - 230 с.

5. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны «одной медали» // Правоведение. - 1994. - №2. - С. 3-16.

8. Бородин С.В. Стандарты в уголовной защите как метод преодоления правового нигилизма в уголовном

9. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. 3-е изд. - М., 2000. - 528 с.

10. Вопленко Н.Н. Правосознание и правовая культура: Учебное пособие. - Волгоград, 2000. - 52 с.

11. Волошенюк О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : 12.00.01 - „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / О.В. Волошенюк. - Харків, 2000. - 18 с.

Размещено на Allbest.ru