Особливості забезпечення безпеки підприємницької діяльності з урахуванням іноземного досвіду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра правознавства

Реферат

З дисципліни "Організація безпеки підприємницької діяльності"

Особливості забезпечення безпеки підприємницької діяльності з урахуванням іноземного досвіду

Виконала студентка ФЕМП

Групи 2, курсу 4

Потапьонок К. В.

Київ, 2011

Зміст

Вступ

1. Проблеми безпеки підприємницької діяльності

2. Міжнародний досвід організації безпеки підприємств

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Дослідження закордонного досвіду свідчить, що в іноземних державах щоразу нові вимоги з боку суспільства до забезпечення правопорядку впливають на організацію правоохоронної діяльності. У багатьох країнах дедалі більше орієнтуються не лише на державні силові органи, а й на широке використання для правоохоронних цілей суб'єктів недержавної системи безпеки (приватних детективних і охоронних служб). Світовий досвід переконує, що не всі види правоохоронних функцій у належному обсязі можуть виконувати державні органи. Внаслідок цього за кордоном значного поширення набули адвокатські контори, приватні розшукові, детективні бюро тощо.

Деякі розвинуті держави вже пройшли значно більший шлях розбудови систем економічної безпеки ніж Україна. Вони мають вже чітко визначені нормативно-правові основи для створення і діяльності систем безпеки підприємств.

1. Проблеми безпеки підприємницької діяльності

З перших років переходу України до ринкового типу економіки дуже гостро постає питання забезпечення безпеки здійснення економічної діяльності, зокрема на мікрорівні -- рівні суб'єктів господарювання.

Основні проблеми безпеки підприємницької діяльності в Україні:

* по-перше, ринкова економіка, побудована на конкуренції, є дуже динамічною системою, а значить і дуже небезпечною;.

* по-друге, український ринок перебуває на стадії становлення і тому його механізми ще не відпрацьовані;

* по-третє, в країні відсутні стійкі норми права захисту інтересів підприємців.

Спеціалісти з безпеки вважають, що одним із шляхів створення для недержавних підприємств передумов для економічного виживання за умов ринкових відносин є виявлення та нейтралізація загроз економічній стабільності підприємства, що і є суттю діяльності щодо забезпечення безпеки підприємства.

Безпека суб'єкта залежить від різних факторів. Шкоду інтересам підприємця може бути завдано у результаті несприятливої економічної політики держави, протиправних дій конкурентів, кризових явищ в економіці, непередбачених змін кон'юнктури ринку, стихійного лиха, надзвичайних подій, управлінської некомпетентності, соціальної напруги тощо.

Отже, фактори, що впливають на рівень безпеки підприємств можуть бути внутрішніми і зовнішніми, економічними та неекономічними, об'єктивними і суб'єктивними.

2. Міжнародний досвід організації безпеки підприємств

У всіх закордонних країнах існує нормативно врегульована взаємодія поліції з фірмами, асоціаціями, бюро приватних детективних і охоронних служб у галузі запобігання правопорушенням. Таке співробітництво може мати різні форми. Що ж стосується адміністративно-правового регулювання приватної охоронної діяльності, взаємодії органів внутрішніх справ з приватними охоронними підприємствами в запобіганні правопорушенням, то можна навести низку аспектів такої взаємодії.

Сьогоднішні темпи розвитку бізнесу у Росії доводять, що технологічно оснащена система економічної безпеки це інструмент для виживання. В процес ведення господарської діяльності дуже сильно увійшли інформаційні технології. З'явилось дуже багато джерел інформації, що впливають на систему безпеки. Практично всі керівники та власники російського бізнесу бажають мати у системі економічної безпеки підсистему, яка дозволяє у обмежені строки обробляти гігабайти метаданих, видаючи не просто інформацію, а конкретні знання. Поняття аналітичної розвідки для багатьох це вже звичний термін. Основою цього процесу є регулярний моніторинг інформаційного простору. Вирішують це завдання російські колеги по різному. Одні віддають моніторинг ЗМІ та Інтернету на аутсорсинг інші створюють власний інформаційно-аналітичний підрозділ [1, c. 24].

Одною з ключових осіб, що на практиці виконує завдання інформаційно-аналітичної складової системи безпеки є аналітик. Саме від його звіту залежить прийняття стратегічного рішення по розвитку бізнесу. Сучасні інформаційно-аналітичні системи вирішують задачу збору інформації з мережі Інтернет та вносять її у відповідні структуровані бази в яких об'єкти і факти зберігаються у пов'язаному вигляді. Це значно дозволяє автоматизувати процес. Але єдине що неможливо автоматизувати у роботі аналітика так це написання аналітичної довідки щодо персони, компанії, виробу, закону, регіону.

Якщо моніторинг ЗМІ та Інтернету віддається на аутсорсінг то потрібно пам'ятати, що агенції які виконують цю роботу такі ж учасники ринку як і компанія замовник. У них на першому місці стоять власні фінансові інтереси. Заключаючи угоду на моніторинг інформаційних ресурсів, замовник змушений ретельно роз'яснювати свої завдання, розкриваючи при цьому власні плани та слабкі місця. Є багато випадків коли замовник може навіть не здогадуватись про те що виконавця перекупили і йому у роботу потрапляє замовлений третьою стороною матеріал [1, с. 26].

Також у системі економічної безпеки застосовуються технології, що вже є на озброєнні підприємства та інноваційні рішення. Технології PR (public relations) & GR (government relations) є тому прикладом.

Для збільшення свого впливу на федеральному рівні, виходу на зарубіжні ринки чи проведення IPO російські компанії проводять спеціальні інформаційні компанії, основним завданням котрих є моніторинг згадувань про компанію у ЗМІ та інших джерелах, а також прийняття заходів, щодо формування позитивного іміджу для досягнення своїх цілей.

Яскравим прикладом тому може бути історія про купівлю компанією Dubai Ports World, що належить уряду Об'єднаних Арабських

Еміратів (ОАЕ), прав на управління портовими терміналами на території США. Незважаючи на те що угода отримала дозвіл комітету щодо іноземних інвестицій США і ряду компетентних міністрів, деякі члени конгресу США заявили про те що після переходу під контроль компанії з ОАЕ порти можуть перетворитися у тилову базу ісламського тероризму. Дана інформація активно була підтримана націоналістичними ЗМІ США.

У результаті Dubai Ports World вимушена була продати портові термінали в Америці. Наслідком такого результату вважають непродуману стратегію PR - супроводження [2, c. 73].

GR - технологія досить нове поняття для широкого кола представників російського бізнесу тому що ця діяльність не афішуються підприємствами.

GR - підрозділ (служба), що відповідає за зв'язки з органами влади, без допомоги якої не може здійснитися ні один серйозний політичний або бізнес-проект. Інакше кажучи лобізм, але не треба це розуміти як банальний підкуп. Фахівці даного підрозділу повинні вибудовувати сприятливі відносини між органами влади та компанію в якій вони працюють. Саме цей напрямок діяльності GR - підрозділу є дуже актуальним сьогодні.

Також своєрідною є діяльність приватних охоронних підприємств у Російській Федерації.

Нині в Росії зареєстровано близько 10 тис. приватних охоронних агентств, у яких працює майже 400 тис. співробітників. За оцінкою президента Асоціації ветеранів групи «Альфа» і Російського союзу підприємств безпеки С. Гончарова, це здебільшого саме ті приватні охоронні підприємства, що за минулі роки відвоювали цей сегмент ринку у кримінальних структур, бандитських «дахів» [3, c. 151].

Більшість російських приватних охоронних підприємств працює за досить поширеними напрямами, здійснюючи охорону (зокрема технічну й пожежну) закладів середнього і малого бізнесу, надаючи їх власникам особисту охорону, юридичну підтримку у разі повернення боргу тощо. Зазначені підприємства, як правило, підтримують дружні стосунки (зокрема скріплені договорами про співробітництво) з місцевими підрозділами органів внутрішніх справ, беруть участь у спільних заходах.

Так, співробітники московського охоронного підприємства «Квант-В» разом із працівниками міліції патрулюють під час масових загальноміських заходів територію поблизу спорткомплексу «Олімпійський». Деякі інші приватні охоронні підприємства, реалізуючи укладені з територіальними відділеннями міліції договори про співробітництво і взаємодопомогу, беруть участь у спільних нічних чергуваннях [4, c. 201].

Окреме місце в охоронному бізнесі посідають служби безпеки великих підприємств, холдингів, акціонерних товариств. Безпосередній зв'язок із конкретним напрямом фінансово-промислової діяльності робить роботу відповідної служби безпеки стабільною, рівномірною і високооплачуваною у сфері функціонування недержавних охоронних організацій.

Характерно, що до керівництва більшості таких служб безпеки входять колишні високопоставлені офіцери КДБ (МБ, ФСК, ФСБ), добре обізнані з агентурно-оперативною діяльністю. Щедрі субсидії на «розкрутку» роботи служби безпеки, значимість фігур «хазяїв» на владному і політичному Олімпі з одержанням ними відповідних карт-бланшів -- усе це сформувало своєрідну мережу «міні-КДБ» при фінансово-промислових гігантах. Чисельність таких структур коливається від 35 до 50 осіб, залежно від укомплектованості вакансій.

Органами внутрішніх справ Російської Федерації вже накопичено значний позитивний досвід взаємодії з приватними охоронно-розшуковими підприємствами. Зокрема, ст. 3 Закону РФ «О частной детективной и охранной деятельности в Российской Федерации» [4, c. 310] від 11 березня 1992 р. надає підприємствам, які здійснюють приватну детективну й охоронну діяльність, право сприяти державним органам у забезпеченні правопорядку, зокрема на договірній основі. У 1995 р. за участю охоронних підприємств органами ГУВС Москви проведено 4 загальноміські операції і близько 140 рейдів. У чергові частини підрозділів міліції доставлено понад 4 тис. правопорушників.

Сформована практика діяльності приватних охоронно-детективних підприємств, тенденції її розвитку в умовах формування ринкових відносин дають змогу визначити такий перелік основних охоронних послуг і дій, спрямованих на зміцнення економічної безпеки в РФ:

- фізична охорона об'єктів і приватних осіб з використанням сучасних технічних засобів, вогнепальної зброї і спецзасобів;

- забезпечення безпеки об'єктів і приватних осіб з використанням програмно-технічних комплексів захисту інформаційних систем;

- забезпечення інформаційної безпеки недержавних суб'єктів економічних відносин;

- інформаційно-аналітичне забезпечення підприємницького ризику і захист комерційної таємниці;

- надання консультацій керівниками попередньо створюваних підприємств і комерційних організацій з питань комплексної безпеки у формі розробки практичних рекомендацій;

- забезпечення безпеки комерційних об'єктів міської інфраструктури;

- участь у забезпеченні безпеки держпідпри-ємств, міжнародних комерційних виставок, конгресів, симпозіумів, творчих фестивалів тощо;

- спільне з патрульно-постовою службою органів внутрішніх справ патрулювання в районах міста (за місцем реєстрації охоронного підприємства);

- забезпечення порядку в місцях проведення масових культурно-спортивних і видовищних заходів [5, c. 105].

Керівники російських компаній впевнені, що економічна безпека для них є не тільки економічним фактором але й політичним. Економічна потужність кожного суб'єкту російського ринку в сукупності дає сили для політичних виходів на зарубіжні ринки, що в свою чергу призводить до розвитку вітчизняного бізнесу.

На сьогоднішній день у США одержують широке поширення програми профілактики й протидії економічним злочинам у взаємодії правоохоронних органів країни із суспільними й приватними охоронними агентствами й детективними бюро. Така форма спільної діяльності поліції з недержавними організаціями стала досить ефективною. Накопичено деякий досвід в організації діяльності в даній області. Відпрацьовано програми по боротьбі зі злочинністю, що включають і заходу щодо запобігання широкого кола порушень безпеки бізнесу, починаючи від зловживань наркотиками й алкоголем на робочих місцях і закінчуючи крадіжками інформації з комп'ютерів фірм і корпорацій. Росте число фірм зацікавлених в організації внутрішньої охорони.

Також у США послугами суб'єктів недержавної системи безпеки користуються не лише приватні особи, а й державні органи. Наприклад, атомні електростанції охороняються приватною охоронною фірмою «Вокненхат корпорейшн». Вона спеціалізується на охороні надсекретних об'єктів, які належать як державі, так і найбільшим корпораціям, а приватна фірма «Локенхад» забезпечує будівництво й охорону в'язниць. Діяльність таких організацій вигідна для держави, оскільки вони не беруть з бюджету коштів, а навпаки, поповнюють його, сплачуючи податки [6, c. 201].

Відповідно до сформованої практики, уже функціонуючі приватні охоронні підприємства в США під час прийому на роботу кандидата вимагають заповнення анкети, у якій обов'язково слід вказати відомості про минуле життя і діяльність, стан здоров'я; крім того, потрібні відгуки й рекомендації з попередніх місць роботи або служби та документи про їх утворення. У тих штатах, де це дозволено законом, проводяться випробування кандидата за допомогою поліграфа. В усіх приватних охоронних підприємствах здійснюється обов'язкове психологічне тестування для виявлення здатності кандидата працювати в складних умовах і адекватно реагувати на екстремальні ситуації.

Приватні служби безпеки охоче беруть на роботу колишніх поліцейських, співробітників ФБР і ЦРУ, звільнених без стягнень, а також відставних військовослужбовців, особливо тих, які працювали в розвідці або служили в спеціальних і парашутно-десантних військах, морській піхоті [7, c.4].

Свою діяльність співробітники приватних охоронних організацій у США зобов'язані здійснювати лише відповідно до Конституції США та законодавчих актів штатів. У випадку порушення законів такі особи позбавляються дозволу на проведення розшукової діяльності, а в разі серйозних порушень можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Згідно з законом, приватні розшукові бюро самостійно або разом із правоохоронними органами можуть:

- збирати інформацію про злочини або погрози щодо уряду США й окремих штатів;

- встановлювати й одержувати біографічні й інші дані про певних громадян, організації, підприємства;

- займатися розшуком зниклих осіб;

- займатися розшуком загубленого або вкраденого майна;

- вести пошук свідків і збирати докази для правоохоронних і судових органів;

- здійснювати фізичну охорону фірм і приватних осіб тощо.

Для Великобританії, так само як і для США, характерне прагнення підприємців до мінімізації небажаного розголосу протиправної діяльності підлеглих їм осіб і, таким чином, найменшого підриву репутації фірми. Із цієї причини численні випадки економічних порушень, шахрайства злочинів у комп'ютерній сфері, розкрадань інформації, розслідування яких проводяться співробітниками комерційних (банківських) служб безпеки, залишаються недосяжними для правоохоронних органів і громадськості.

Наприклад у Великобританії одна з найбільших приватних служб безпеки «Сек'юрикор» забезпечує охорону банків, приміщень фірм, коштів і коштовностей під час їхнього перевезення, а також осіб, які підлягають депортації. За виконання послуг Міністерство внутрішніх справ цієї країни щорічно сплачує приватним охоронцям і детективам один мільйон фунтів стерлінгів [8, c. 232].

У Канаді діяльність приватних охоронних організацій регулюється спеціальними актами, які є складовими частинами законодавства провінцій. Кожна провінція, виходячи з місцевої специфіки, розробляє і приймає свої акти, в яких обумовлено умови створення й функціонування недержавних охоронних підприємств [6, c. 122].

Загальним обов'язковим моментом для всіх актів є порядок організації, реєстрації й одержання дозволу на приватну розшукову діяльність на території провінції.

Під час реєстрації від особи, яка бажає організувати недержавне охоронне підприємство, можуть вимагати інформацію про її фінансове становище, освіту, компетенцію або будь-яку іншу інформацію, необхідну для видачі дозволу. У разі позитивного рішення керівник приватного охоронного підприємства зобов'язаний здати в орган, що реєструє, зразок посвідчення особи співробітника з новоутвореної організації.

У випадку припинення діяльності приватного охоронного підприємства його керівник зобов'язаний негайно повідомити про це реєстратора, повернути ліцензію і здати всі посвідчення співробітників.

Серед основних напрямів діяльності приватних охоронних агентств у провінції Онтаріо (Канада):

- охорона певних громадян за допомогою охоронців;

- охорона посольств та іноземних представництв;

- дорожнє патрулювання;

- боротьба з дрібними крадіжками в магазинах;

- проведення розслідувань;

- зовнішнє спостереження.

Державні установи, банки, компанії Німеччини, поряд з використанням власних і самостійних детективно-охоронних агентств, активно використовують національні спеціальні служби для рішення пріоритетних економічних проблем шляхом створення сучасних контррозвідувальних структур, що виконують функцій підрозділів безпеки й охорони [9, c. 315].

Цікаво, що створені з ініціативи й за підтримкою спецслужб детективно-охоронні агентства, служби безпеки приймають на себе деяку частину оперативно-розшукової діяльності. Вони підтримують регулярні контакти і обмінюються оперативно значимою інформацією з органами поліції й контррозвідки, у деяких випадках здійснюючи навіть спільні заходи. Така діяльність зовсім не характерна, наприклад, для служб безпеки в США й Великобританії.

Важливо зазначити що у Німеччині приватне розшукове бюро має бути зареєстроване як «установа, що займається ремеслом (промислом)», оскільки «ставиться мета заробити гроші», і виконувати всі законоположення й постанови, що стосуються установ такого типу. Для засновника не потрібна фахова освіта або відповідний досвід роботи. Необхідною умовою для утворення бюро є наявність мінімального капіталу, що становить 50 тис. євро.

Приватні служби безпеки у Німеччині поділяються на дві групи:

- агентства, що надають фірмам і державним установам послуги із забезпечення безпеки об'єктів і осіб, які підлягають фізичній охороні;

- підрозділи охорони виробництва, створені самими фірмами й установами.

Для відкриття приватної служби безпеки (сюди також належать підрозділи охорони виробництва і спеціальні підрозділи із забезпечення фізичної безпеки клієнтів) і для укладення приватним охоронним підприємством контракту з будь-яким замовником (відомством, підприємством, фірмою), відповідно до федерального Закону про приватні підприємства, необхідно мати спеціальний дозвіл влади.

У дозволі може бути відмовлено, якщо приватна служба не забезпечує належного рівня охорони або не має для цього достатніх професійних, фінансових, технічних та інших можливостей. Конкретні критерії «надійності безпеки» викладено у відповідних постановах і директивах федеральних земель.

Питання контролю за діяльністю приватних охоронних структур, їхнім оснащенням зброєю і спецтехнікою, збереженням ними службової таємниці й секретів фірм-клієнтів регулюються нормативними документами федерального міністерства господарства.

Широке залучення приватних служб безпеки для охорони режимних об'єктів, збільшення кількості підрозділів охорони на підприємствах і фірмах, здатних конкурувати з поліцією, змушують міністерство внутрішніх справ ФРН визначати й уточнювати завдання недержавних охоронних служб, аби не допустити їхнього перетворення в безконтрольну приватну поліцію.

Тенденцією останнього часу у Франції є стрімке нарощування діяльності служб безпеки в промислово-торговельних фірмах і фінансових інститутах. Створення приватних служб безпеки відображає потребу національних ділових кіл у зменшенні комерційних ризиків, особливо при роботі на слабко вивчених ринках, підвищенні безпеки підприємницької діяльності, а в останні роки й особистої безпеки бізнесменів. Попит на послуги приватних детективів і охоронних структур зростає з боку приватних осіб, керівників і високопоставлених співробітників комерційних банків, страхових компаній і адвокатських контор.

У Франції діяльність приватних розшукових бюро регулюється Законом № 891 від 28 вересня 1942 р. Критерії, яким має відповідати кандидат на роботу, в багатьох аспектах ідентичні тим, що існують в інших країнах: кандидат повинен не мати судимості у зв'язку з порушенням кримінального законодавства, серйозних адміністративних і дисциплінарних стягнень, не перебувати під наглядом. Цікаво, що колишні поліцейські, які служили у Франції, можуть стати власниками приватних детективних бюро лише з письмового дозволу Міністра внутрішніх справ [10, c. 283].

Відповідно до Закону № 80-1058 від 23 грудня 1980 р. будь-яке порушення згаданих вище положень Закону № 891 «тягне за собою покарання у вигляді тюремного ув'язнення терміном від 1 до 3 років і штраф від 6 до 40 тис. франків». Такі санкції можуть бути застосовані і до керівника бюро, який користується послугами приватних агентів, що не відповідають вимогам зазначеного Закону [10, c.284].

В разі порушення керівником законодавства приватного охоронного підприємства суд має право прийняти рішення про закриття бюро на термін від 3 місяців до 5 років. Крім того, на підставі Закону № 80-1058 від 1980 р. «компетентні адміністративні органи можуть винести рішення про тимчасове закриття бюро, якщо один з приватних агентів стане об'єктом кримінального переслідування».

Країни Північної Європи (Фінляндія, Норвегія, Швеція й Данія). У чинність свого географічного положення, традицій і звичаїв, досить близьких язикових систем і норм законодавства в країнах Північної Європи відзначається багато загальних підходів до організації діяльності комерційних і промислових служб безпеки. У цих країнах розшукні й охоронні бюро ставляться до категорії приватних підприємств.

У Фінляндії визначені чіткі правові межі існування й функціонування приватних охоронних організацій (Закон про приватний розшук і Закон про приватних охоронців). Для відкриття приватних розшукових бюро потрібен дозвіл відповідної влади. Якщо діяльність приватного охоронного підприємства здійснюється на території однієї губернії (області), то такий дозвіл видається губернатором, якщо одночасно в декількох губерніях, то урядом країни [6, c. 221].

Чинним законодавством Фінляндії визначено також загальні й обов'язкові вимоги до співробітників приватних охоронних організацій: наявність поліцейської або юридичної освіти, досвід роботи в місцевих правоохоронних структурах, високі моральні якості та благонадійність.

У Бельгії нині налічується близько 400 приватних розшукових бюро й охоронних підприємств, у яких працює понад 3 тис. співробітників. Дозвіл на право займатися приватним охоронним бізнесом видає МВС країни. Його необхідно продовжувати кожні п'ять років в аналогічному порядку за визначену плату.

Міністерство внутрішніх справ Бельгії може відмовити у видачі дозволу, якщо претендент на утворення приватного охоронного підприємства має судимість (був засуджений на термін більший, ніж на півроку). Колишні співробітники поліції, жандармерії і спецслужб можуть працювати як приватні детективи не раніше, ніж через 5 років після звільнення зі служби. Звіти про виконану роботу, що надаються клієнтам, мають відповідати визначеним критеріям і можуть бути перевірені відповідним органом. У разі порушення встановлених норм приватний детектив позбавляється ліцензії, а також притягається до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі терміном до 6 місяців. Заборонено будь-яку діяльність детектива, що загрожує громадському порядку або державній безпеці країни.

Перші приватні охоронні підприємства в КНР виникли в містах, де найактивніше розвивалися нові форми господарювання, а також у спеціальних економічних зонах. Упродовж трьох років відпрацьовувалися методи діяльності цих служб, порядок їхньої взаємодії з правоохоронними органами.

У липні 1988 р. Держрада КНР затвердила Положення про приватні служби безпеки, розроблене міністерством громадської безпеки. Цей нормативний акт регламентує правовий статус приватних охоронних підприємств як госпрозрахункових і економічно самостійних організацій, що діють за контрактами, які укладаються з підприємствами й організаціями різних форм власності, так і тих, які співпрацюють з державними правоохоронними структурами [11, с. 292].

Досвід минулого свідчить про ефективність роботи приватних охоронних підприємств у сфері охорони об'єктів і певних громадян, консалтингових послуг, а також забезпечення громадського порядку під час проведення масових заходів. Характерно, що співробітникам приватних служб безпеки в Китаї заборонено мати при собі вогнепальну зброю або спеціальні засоби поліції, застосування яких може призвести до загибелі людей. В окремих випадках їм видають поліцейські кийки.

Загалом керівництво органів громадської безпеки КНР високо оцінює діяльність приватних охоронних підприємств із забезпечення правопорядку в країні.

Промислові служби безпеки, місцеві правоохоронні органи досить активно діють через впливові національні союзи підприємців, а також самостійно у великих фірмах. Уповноважені співробітники спецслужб на підприємствах разом з кадровим апаратом служб безпеки проводять кваліфіковану спецперевiрку осіб, що допускаються до роботи із секретними документами й матеріалами; створюють агентурно-інформаційну мережу, поширюють серед персоналу досвід контррозвідувального забезпечення закріплених об'єктів.

Простежується тенденція до розширення функцій державних і відомчих спецслужб по забезпеченню безпеки комерційної діяльності приватнопідприємницьких організацій за кордоном, по організації й сприянню у формуванні в них власних груп і служб безпеки.

У промислово розвинутих країнах на утримання служб безпеки виділяється до 20% місцевих прибутків за рік. Ось як охоронна фірма витрачає ці кошти:

- на утримання фізичної охорони до 50%;

- на утримання технічної охорони до 30%;

- на інші способи забезпечення охорони та безпеку підприємства до 20%.

На сьогодні більшість зарубіжних країн визначили, що модель безпеки підприємства це офіційно затверджений документ, який включає 7 блоків [12, c. 124]:

а) опис проблемної ситуації в області безпеки підприємства:

- визначення стану навколишнього середовища;

- аналіз стану підприємства, його ресурсного потенціалу, ступеня захищеності об'єктів, надійності кадрів, фінансової, інтелектуальної, правовий, інформаційної, техніко-технологічної, екологічної, силовий;

- виявлення потенційних погроз, їхнє ранжирування по ступені значимості або небезпеки;

- визначення причин і факторів зародження небезпек і погроз;

- прогнозування можливих наслідків окремих небезпек і погроз, розрахунок можливого збитку;

- формулювання проблемної ситуації.

б) визначення цільової настанови забезпечення безпеки:

- формулювання політики й стратегії безпеки;

- визначення мети безпеки;

- постановка завдань, що сприяють досягненню мети й реалізації сформульованої політики й обраного типу стратегії.

в) побудова системи економічної безпеки підприємства:

- формулювання функцій системи й вибір тих принципів, на яких вона будується;

- визначення об'єктів безпеки й аналіз стану їхньої захищеності;

- створення суб'єктів безпеки;

- розробка механізмів забезпечення безпеки;

- створення організаційної структури керування системою.

г) розробка методологічного інструмента оцінки стану економічної безпеки підприємства:

- визначення основних критеріїв і показників стану економічної безпеки;

- вибір методів оцінки стану економічної безпеки;

- формування системи методів аналізу господарського ризику.

д) розрахунок чинностей і коштів, необхідних для забезпечення безпеки:

- розрахунок необхідної кількості матеріально-технічних, енергетичних і інших ресурсів, засобу захисту й охорони об'єктів безпеки;

- розрахунок необхідної кількості людських ресурсів і витрат на їхнє втримування й стимулювання їхньої праці;

- визначення фінансових витрат;

- зіставлення необхідних витрат з можливим збитком від впливу погроз.

е) розробка заходів з реалізації основних положень концепції:

- визначення умов, необхідних і достатніх для реалізації концепції;

- знаходження джерел ресурсного забезпечення;

- розробка стратегічного плану, а також планів роботи структурних підрозділ служби безпеки за рішенням завдань, певних концепцій;

- підготовка професійних кадрів для служби безпеки, а так само навчання співробітників фірми питанням дотримання правил безпеки, діям у надзвичайних ситуаціях, правилам пропускного режиму, роботи із грифованими документами, дотриманню комерційної таємниці;

- створення певного типу служби безпеки й організація керування нею;

- установлення технічних засобів захисту;

- контроль за ефективністю виконання основних положень; економічної безпеки;

- розвиток системи безпеки підприємства, постійна адаптація її до умов, що змінюються, удосконалювання форм і методів її роботи.

ж) висновки про необхідність розробки й реалізації моделі й ефективності її застосування:

- відповідність концепції, сформульованих поза цілей і завдань створеною системою безпеки реальним і потенційним погрозам;

- ступінь достатності виділюваних ресурсів для реалізації концепції;

- здатність служби безпеки вирішити стоячи перед нею завдання;

- ефективність реалізації концепції підприємства.

Висновки

безпека підприємницький приватний правопорушення зарубіжний

Отже, можна зробити певні висновки. Проведене порівняння та функціонування приватних охоронних підприємств у деяких зарубіжних державах дає підстави стверджувати, що приватні охоронні організації в цих державах посідають чільне місце в системі органів, які здійснюють профілактику правопорушень. У деяких державах відсутній поділ, тобто немає приватної охоронної та детективної діяльності. Це є недоцільним і підтверджується досвідом країн, в яких регулювання приватної охоронної та детективної діяльності здійснюється двома різними нормативними актами. У таких випадках здійснюється принципове розмежування компетенції.

Розгляд законодавства, що регламентує приватну охоронну діяльність в Україні, переконує в необхідності більш детального розгляду питань, які стосуються правового статусу суб'єктів цього виду діяльності -- приватних охоронців. Правовий статус недержавних правоохоронних організацій нині зовсім не визначений, як і статус приватних охоронців.

В якості висновків слід зазначити, що система економічної безпеки сучасного підприємства характеризується високою складністю та повинна охоплювати всі напрямки його діяльності. Власники деяких підприємств вже роблять кроки спрямовані на підвищення ефективності та розбудову потужної системи економічної безпеки, але це поки що не є масовим явищем, значна кількість керівників задовольняється наявністю адміністративного ресурсу та охороною території підприємства.

Список використаних джерел

1. Сергієнко Н.П. Економічна безпека підприємництва // Світ бухгалтерського обліку. - 2006. - №4. - С. 75-80

2. Ярочкин В.И. Коммерческая информация фирмы: утечка или разглашение конфиденциальной информации. - М.: Ось-89, 2006. - 160с.

3. Ярочкин В.И. Предприниматель и безопасность. - М., 2004. -322 с.

4. Ярочкин В.И., Бузанова Я.В. Корпоративная разведка. - М.: «Ось-89».

5. Доронин А. И. Разведывательное и контрразведывательное обеспечение финансово-хозяйственной деятельности предприятия. - Тула.: Гриф и К., 2000. - 486 с.

6. Плэтт В. Информационання работа стратегической разведки / Пер. с анг. М., 2001. - 423с.

7.Практика защиты коммерческой тайны и интеллектуальной собственности в США. - К.: Хрещатик, 2000.- с. 4

8. Джон Е., Прескотт, Ставена Х., Меллер. Конкурентная розведка. Уроки из окопов. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. - 335с.

9. Бизнес разведка. Внедрение передовых технологий: пер. с англ./ Кристофер Боган, Майкл Инглиш; под общей ред. Б.Л.Резниченко. - М.: Вершина, 2006. - 328 с.

10. Качинський А. Б. Безпека, загрози і ризик: наукові концепції та математичні методи / А.Б. Качинський; Інститут проблем національної безпеки; Національна академія Служби безпеки України. - К., 2004. - 472с.

11. Новикова О.Ф. Економічна безпека: концептуальне визначення та механізм забезпечення. /О.Ф. Новікова, Р.В. Покотоленко; [наук. ред. О.І. Амоша]; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк:,2006. - 407 с.

12. Андрощук Г.А. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны: Монография/ Г. А. Андрощук, П. П. Крайнев ; ред. А. Д. Святоцкий . - К.: ВД " Ін Юре ", 2000. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru