Кримінально-правова характеристика зловживання владою або службовим становищем. Відмінність зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службового становища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національна Академія Внутрішніх Справ України

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни Кримінальне право

На тему:

«Кримінально правова характеристика зловживання владою або службовим становищем. Відмінність зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службового становища»

Виконала:

Азізова Сабіна

Студентка 3 курсу

Київ 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

Розділ 2. Зловживання владою або службовим становищем

Розділ 3. Перевищення влади або службових повноважень

Розділ 4. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень

Розділ 5. Відмінність зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службового становища

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Відповідно до Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової гілок влади, виконують свої службові обов'язки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах чи організаціях. Не має також значення службове становище особи, відомча чи галузева належність органу, сфера його діяльності, характер та обсяг повноважень або форма власності, на підставі якої створені та функціонують підприємства, установи і організації. Виконання службовими особами своїх службових функцій на підставі, в межах і у порядку, передбачених Конституцією, законами та іншими нормативними актами України, забезпечує нормальну діяльність на всіх рівнях управління.

Дотепер питання розслідування зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень є недостатньо розробленим у криміналістичній теорії, хоча актуальність його незаперечна. Ось чому виникла необхідність у проведенні наукового дослідження проблем боротьби з цими видами злочинів, зокрема у розробці їх криміналістичної характеристики, виробленні методики розслідування та наданні практичних рекомендацій працівникам правоохоронних органів.

Мета і завдання дослідження. У курсовій роботі поставлено за мету дослідити правову природу злочинів в сфері службової діяльності на прикладі складу злочину передбаченого статтею 364 Кримінального кодексу України.

Відповідно до мети основними завданнями дослідження є:

- подати загальну характеристику злочинів в сфері службової діяльності;

- визначити поняття та виявити криміналістичні особливості зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень, які відрізняють цей вид злочинів від інших, суміжних з ним кримінальних діянь; встановити і розробити елементи їх криміналістичної характеристики;

- схарактеризувати зловживання владою або службовим становищем: виділити об'єктивні та суб'єктивні ознаки вказаного злочину;

- дослідити кваліфіковані та особливо кваліфіковані види злочину передбаченого статтею 364 КК України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, в межах яких реалізується процес розкриття та розслідування злочинів у сфері службової діяльності, та діяльність оперативних і слідчих органів з виявлення й розслідування злочинів даної категорії.

Предметом дослідження є методики розслідування злочинів, пов'язаних із зловживанням владою або службовим становищем та перевищенням влади або службових повноважень, й особливості їх побудови.

Методи дослідження. Методологічну основу курсової роботи становлять положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. У роботі були використані також: порівняльно-правовий, формально-логічний, функціональний, системно-структурний, статистичний та інші методи.

Розділ 1. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи виконують вони свої службові обов'язки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах і організаціях. Не має також значення службове становище особи (звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас), відомча приналежність органу, характер і сфера його діяльності, обсяг повноважень або форма власності, на підставі якої створені та функціонують підприємства, установи і організації. Виконання службовими особами своїх службових функцій у порядку, передбаченому законом та іншими нормативними актами, забезпечує нормальну діяльність державного і громадського апаратів, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.

Від реалізації цього принципу значною мірою залежить правильне використання ресурсів держави, своєчасне вирішення соціальних питань, забезпечення реалізації конституційних прав та свободи людини і громадянина Правознавство. Підручник / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін.; За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. - К.: КНЕУ, 2003. - 767 с.

Посадовими називаються злочини, що їх вчинюють посадові особи з використанням наданих Їм законом прав і повноважень на шкоду інтересам служби або невиконання чи неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків.

Усі посадові злочини посягають на державне чи громадське управління як певну систему суспільних відносин. Безпосередніми об'єктами цих злочинів, поряд з державним чи громадським управлінням, можуть бути також відносини власності, система господарювання, громадська безпека та деякі інші важливі соціальні цінності і блага Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге- К.: Атіка, 2002 .

Посадовою особою є особа, наділена владними юридичними повноваженнями відносно певного кола осіб -- надавати їм певні права чи покладати на них певні обов'язки. Не можуть визнаватися посадовими особи, які виконують власне технічні обов'язки, заборони-дозволи чи контроль (кондуктори, вахтери, охоронці тощо) Коржанський М. П'ять статей -- сім помилок // Юридичний вісник України. -- 1996. -- № 8.

Певне суспільно небезпечне діяння може бути визнане посадовим злочином і кваліфікуватися за відповідною статтею Кримінального кодексу лише у тому випадку, якщо воно вчинене посадовою особою, тобто особою, яка була наділена повноваженнями представника влади або виконувала обов'язки, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. Якщо на певну особу у встановленому порядку такі обов'язки покладені не були, то ця особа не може бути відповідальною за посадові злочини.

Особливість посадових злочинів полягає і в тому, що суспільна сфера вчинення їх не має обмежень. Аналіз слідчо-судової практики та керівних постанов Пленуму Верховного Суду України свідчить, що посадові злочини вчинюються у всіх сферах господарської, культурної та громадської діяльності. Пленум у своїх керівних роз'ясненнях вказав, що:

1) дії службових осіб виправно-трудових закладів, які пов'язані з незаконною передачею засудженим заборонених предметів, за наявності необхідних ознак злочину і залежно від обставин справи можуть кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених статтями 364 і 1834 КК Див.: п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі" від 2 березня 1993 р. // Там само. -- С. 73.;

2) дії працівників контрольно-ревізійного апарату, а також інших посадових осіб, які з корисливої чи іншої особистої заінтересованості умисно приховують розкрадання і нестачі, кваліфікуються як зловживання посадовим становищем, а якщо такі дії були поєднані із співучастю в розкраданні або з хабарництвом -- за сукупністю ст. 364 КК та розкрадання або хабарництва Див.: п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства в справах про розкрадання продовольчих товарів, їх витрату І псування в системі державної торгівлі та споживчої кооперації" від 24 червня 1983 р. // Там само. -- С. 80.;

3) шахрайство, вчинене посадовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довір'ям зловживала владою або посадовим становищем, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 143 і 364 КК Див.: п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 р. // Постанови... -- С. 117.;

4) сприяння посадовою особою підприємств (організацій) торгівлі та інших організацій у скуповуванні і перепродажу товарів або інших предметів завідомо для спекуляції кваліфікується за сукупністю за ст. 364 і статтями 19 і 154 КК, а якщо таке вчиняють за хабар -- ще й за ст. 168 КК Див.: п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за спекуляцію" від 25 червня 1982 р, // Там само. -- С. 138--139;

5) дії посадових осіб, які допустили внаслідок зловживання владою чи посадовим становищем або халатності введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд, коли при цьому заподіяно істотну шкоду державним чи громадським інтересам, мають кваліфікуватися за ст. 167 КК, а при забрудненні водойм чи атмосферного повітря -- і за ст. 228 КК Див.: п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи" від 26 січня 1990 р. // Там само. -- С. 201..

Кримінальний кодекс встановлює кримінальну відповідальність за найбільш небезпечні порушення посадовими особами своїх обов'язків. Так, розділ XVII Особливої частини Кримінального кодексу України «Злочини в сфері службової діяльності» передбачає відповідальність за зловживання владою або посадовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або посадових повноважень (ст. 365 КК), службовий підлог (ст. 366 КК), службова халатність (ст. 367 КК), одержання хабара (ст. 368 КК), дачу хабара (ст. 369 КК), провокацію хабара (ст. 370 КК).

Більшість злочинів, які містяться у даному розділі, вчиняється тільки посадовими особами. Суб'єктом же дачі хабара може бути будь-яка особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16-ти років.

З суб'єктивної сторони злочини у сфері службової діяльності, за винятком службової халатності, характеризуються умисною формою вини.

криміналістичний службовий зловживання влада

Розділ 2. Зловживання владою або службовим становищем

Зловживанням владою або посадовим становищем називається використання посадовою особою влади чи наданих Їй посадових повноважень всупереч інтересам служби для отримання матеріальної або іншої особистої вигоди, поєднане із заподіянням істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК). Як зловживання владою або посадовими повноваженнями діяння може кваліфікуватися лише у випадках, коли посадова особа, діючи з корисливих спонукань або іншої особистої заінтересованості, використовує надані їй по службі повноваження. Якщо при вчиненні діяння суб'єкт не використовував наданих йому по службі прав і повноважень, то він діяв як приватна особа і не може відповідати за посадовий злочин Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге- К.: Атіка, 2002 .

Зловживання владою або посадовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак в їх сукупності:

- використанням посадовою особою влади чи посадового становища всупереч інтересам служби. Діяння може кваліфікуватися за ст. 364 КК лише за умови, що посадова особа використала свої посадові повноваження на шкоду державним або громадським інтересам з метою отримати особисту вигоду. Зловживання владою чи посадовими повноваженнями -- це завжди вчинення дій всупереч інтересам і вимогам служби. Див.: там само.;

- заподіяння такими діями істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб . Порушення посадовою особою своїх посадових обов'язків або зловживання своїми посадовими повноваженнями не утворює складу злочину і не може кваліфікуватися за ст. 364 КК, якщо цим не було заподіяно істотної шкоди державним чи громадським інтересам або правам та Інтересам громадян Див.: постанова президії Волинського обласного суду від 17 листопада 1988 р. в справі 3. // Практика-- -- С. 153--154; постанова президії Київського обласного суду від 13 вересня 1990 р. в справі Г. // Там само. -- С. 157--158.;

- вчинення такого діяння з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб. Під інтересами третіх осіб слід розуміти прагнення службової особи протиправним шляхом догодити начальству, надати переваги або пільги чи звільнити від передбачених законом обов'язків родичів, членів сім'ї, знайомих чи будь-яких інших осіб.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364.

З об'єктивної сторони суспільно небезпечне діяння цього злочину може мати такі форми: 1) зловживання владою; 2) зловживання посадовим становищем. Кожна із зазначених форм залежно від заподіяних злочинних наслідків має два види: зловживання владою, що: а) завдало істотну шкоду, або б) спричинило тяжкі наслідки, і зловживання посадовим становищем, що спричинило ті ж наслідки Правознавство. Підручник / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін.; За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. - К.: КНЕУ, 2003. - 767 с.

При вчиненні посадового злочину винна особа, діючи з корисливих мотивів, прагне отримати матеріальну вигоду за рахунок використання наданих їй по службі прав і повноважень. Для цього посадова особа може використовувати працю підлеглих працівників на власній садовій ділянці, на будівництві дачі, житлового будинку або використовувати на цих роботах безоплатно машини, механізми, що належать підприємству, установі тощо.

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов'язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).

Конкретні форми зловживання службовим становищем дуже різні, оскільки воно може вчинятись у різних сферах. Найбільш розповсюдженими з них є: незаконна експлуатація праці підлеглих у власних інтересах; використання службового становища у процесі приватизації державних підприємств; зловживання при реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності; нецільове використання фінансових коштів або службових приміщень, обладнання, транспорту; потурання вчиненню злочинів та їх приховування тощо. У всіх цих та подібних їм випадках зловживання владою або службовим становищем може бути кваліфіковане за ст. 364 лише за умови, якщо відповідальність за таке діяння не передбачена іншими нормами, що містять спеціальні склади цього злочину, об'єктом яких є не загальний порядок здійснення службової діяльності, а інші суспільні відносини (власність, господарська діяльність, інтереси правосуддя тощо).

Суб'єктивна сторона службового зловживання характеризується умисною або змішаною формою вини. Діяння вчиняється тільки з прямим умислом, а щодо наслідків, передбачених частинами 1 і 2 ст. 364 -- вина може бути у формі умислу або необережності. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мотив:

1) корисливі мотиви;

2) інші особисті інтереси;

3) інтереси третіх осіб.

Корисливі мотиви мають місце, коли службова особа, використовуючи своє службове становище, прагне отримати незаконну майнову вигоду від вчиненого внаслідок збагачення або позбавлення від матеріальних витрат. Службове зловживання, вчинене з корисливих мотивів і яке заподіяло майновий збиток, за характером і способом заподіяння такого збитку слід відрізняти від заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 191 К.

Інші особисті інтереси -- це прагнення одержати вигоду нематеріального характеру, зумовлене такими мотивами, як кар'єризм, протекціонізм, сімейність, бажання прикрасити дійсне становище, зробити взаємну послугу, заручитися підтримкою в розв'язанні будь-якого питання, приховати свою некомпетентність тощо. До інших особистих інтересів можуть бути також віднесені такі мотиви, як помста, заздрість, пихатість, прагнення уникнути відповідальності за допущені помилки та недоліки в роботі тощо.

Під інтересами третіх осіб слід розуміти прагнення службової особи протиправним шляхом догодити начальству, надати переваги або пільги чи звільнити від передбачених законом обов'язків родичів, членів сім'ї, знайомих чи будь-яких інших осіб.

При кваліфікації діяння за ст. 364 досить встановити наявність хоча б одного з указаних мотивів, їх відсутність свідчить про вчинення лише службового проступку, а в окремих випадках -- недбалості.

Відповідно до ст. 364 КК України до кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем може притягатись лише службова особа (спеціальний суб'єкт).

Розділ 3. Перевищення влади або службових повноважень

Перевищення влади (службових повноважень) є вихід посадової особи за межі наданих Їй законом прав і повноважень Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге- К.: Атіка, 2002 .

Перевищення влади або службових повноважень -- це умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб Див.: п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26.12.2003р. .

Перевищення влади проявляється в діях службової особи, яка маючи владні повноваження стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходять за межі цих повноважень.

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що як перевищення влади або посадових повноважень кваліфікуються:

а) вчинення дій, які є компетенцією іншої посадової особи даного відомства чи посадової особи іншого відомства;

б) вчинення дій одноособово, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально;

в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення, -- за відсутності цих умов;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Для кваліфікації діяння за ст. 365 КК досить одного з цих різновидів перевищення посадовою особою влади або наданих їй посадових повноважень.

Обсяг прав і повноважень службової особи визначається її службовою компетенцією, яка закріплюється у різних нормативних актах (законах, статутах, положеннях, наказах, інструкціях тощо). Тому, щоб вирішити питання про те, чи виходять дії службової особи за межі наданих їй повноважень, необхідно з'ясувати, яким сам нормативним актом вони регулюються, і які положення цього акту були порушені. Коло повноважень, що надаються посадовій особі, визначається не тільки законом, а й підзаконними актами, статутами, інструкціями, наказами. Для кваліфікації злочину завжди потрібно певно і чітко визначити правовий статус посадової особи і межі ЇЇ повноважень. Тільки після цього можна буде зробити правильний висновок -- вийшла ця посадова особа за межі наданих їй прав і повноважень чи ні.

У судовій практиці найбільш характерними випадками перевищення службових повноважень визнаються: а) вчинення дій, які входять до компетенції будь-якої іншої (а не даної) службової особи; б) вчинення дій, які могли бути вчинені даною службовою особою, але лише за наявності особливих обставин (в особливих випадках, в особливій обстановці, з особливого дозволу, в особливому порядку); в) вчинення дій одноосібне, тоді як вони могли бути вчинені тільки колегіальне; г) вчинення дій, на які жодна службова особа і за жодних обставин законом не уповноважена. суб'єктивної сторони перевищення влади або службових "повноважень характеризується умисною або змішаною формою вини. При цьому діяння може бути вчинене тільки умисно, оскільки службова особа усвідомлює, що її дії явно (тобто безперечно і очевидно для неї самої) вийдуть за межі наданих їй повноважень і бажає цього. Щодо наслідків можлива як умисна, так і необережна форма вини. Мотиви і цілі вчинення таких дій можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

Родовим об'єктом злочинів у сфері службової діяльності є суспільні відносини, які визначають і регулюють зміст правильної роботи державного апарату і апарату органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності,

З об'єктивної сторони злочин може вчинятися у формі:

1) перевищення влади;

2) перевищення службових повноважень, які завдали істотної шкоди.

Для аналізованого складу злочину об'єктивна сторона характеризується також тим, що ці активні дії:

- зумовлені службовим становищем винного;

- пов'язані з реалізацією його службових повноважень;

- явно виходять за межі цих повноважень;

- спричиняють істотну шкоду або тяжкі наслідки;

- перебувають у причинному зв'язку із зазначеними наслідками .

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365 КК, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Перевищення влади або службових повноважень, тобто вчинення службовою особою дій, які виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, може виявитися в таких формах:

- вчинення дій, які е компетенцією службової особи вищою рівня цього ж відомства, установи, підприємства чи організації або службової особи інших зазначених структурних підрозділів;

- вчинення будь-яких дій чи ухвалення якогось рішення одноосібне у разі, коли вони можуть бути зроблені чи вирішені тільки колегіальне;

- вчинення дій, дозволених тільки в особливих випадках, за наявності певних обставин і умов (надзвичайний стан), без наявності цих обставин і умов;

- вчинення дій, що їх взагалі не має права здійснювати будь-яка службова особа чи колегіальний орган.

Можливі випадки, коли службова особа, хоча й виходить за межі наданих їй повноважень, робить це у зв'язку з надзвичайними обставинами, коли затягування часу для одержання спеціального дозволу потягло б тяжкі наслідки. Якщо дії такої службової особи в умовах надзвичайних обставин нормативно-правовими актами не врегульовані, вчинене доцільно розглядати з урахуванням положень про крайню необхідність (ст. 39 КК України) або виправданий ризик (ст. 42 КК України).

Розділ 4. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень

При розслідуванні цих злочинів насамперед з'ясовуються:

1) мета і форма зловживання владою або службовим становищем;

2) у чиїх інтересах здійснено це зловживання;

3) чи усвідомлювала службова особа, що перевищує межі своїх повноважень;

4) чи не пов'язане зловживання з порушенням службової, фінансової, технологічної дисципліни;

5) як реагували вищестоящі структури на факти зловживань, чи були сигнали про ці факти Криміналістика, За ред. В. Ю. Шепітька. -- 2-ге вид., переробл. і допов. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. -- 728 с..

Найбільш типовими першочерговими слідчими діями є виїмка й огляд документів, зразків продукції, допит свідків, обшук і допит підозрюваних.

Огляд документів і допит свідків розраховані на одержання первинних даних про зловживання службовим становищем. Первинні документи співставляються з даними статистичної звітності, наказами про штатні перестановки, заохочення, офіційні обов'язки посадових осіб і фактично виконувану ними роботу, використання майна, транспортних засобів.

При розслідуванні зловживань, пов'язаних із порушенням технологічного процесу, випуском на товарний ринок або реалізацією недоброякісної продукції, необхідно провести огляд виробничого обороту, вилучити проби і зразки Див.: там само..

Розслідування злочинів про перевищення влади або службових повноважень, передбачених ч. 1 ст. 365 КК, необхідно починати з виїмки та огляду документів, допиту свідків, а злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 КК, -- з допиту, судово-медичної експертизи потерпілого, у разі застосування зброї -- судово-балістичної експертизи, допиту підозрюваного та ін.

Подальше розслідування зловживань владою або службовим становищем (ст. 364 КК) полягає в уточненні мотивів зловживання, фіксації його обставин, визначенні розміру заподіяної шкоди.

Найчастіше мотивами зловживання владою або службовим становищем бувають корислива або інша особиста заінтересованість, кар'єризм, помилково витлумачені професійні або службові інтереси тощо. У зв'язку з цим допит свідків може бути спрямований на встановлення та уточнення мотивів зловживань. З цією метою допитуються колеги по службі, працівники бухгалтерії, виробничих підрозділів, ревізори та інші працівники, у тому числі суміжних організацій, особи, які звернулися зі скаргою, відвідувачі установи та ін.

При допиті обвинуваченого необхідно одержати відомості про умови його роботи; мотиви, якими він керувався, здійснюючи певні дії; обставини, що викликали шкідливі наслідки; хто, на думку обвинуваченого, винний у настанні цих наслідків; службову кваліфікацію обвинуваченого і досвід роботи у даній галузі і на цій посаді; характер його стосунків із керівними особами, обґрунтованість і законність їх розпоряджень.

При розслідуванні службових зловживань можуть призначатися судові експертизи: судово-економічна -- для перевірки фінансових і господарських операцій підприємства, організації або окремих посадових осіб; для перевірки промислового, товарного, фінансового планування, відповідності звіту установи дійсності; судово-товарознавча -- встановлення якості готових промислових і продовольчих товарів, їхня сортність, вартість; судово-технічна -- для з'ясування причин аварій, порушень технологічних процесів, термінів будівництва тощо; криміналістична -- щодо дослідження документів (почеркознавчі, авторознавчі, технічні експертизи документів) Криміналістика, За ред. В. Ю. Шепітька. -- 2-ге вид., переробл. і допов. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. -- 728 с..

Розділ 5. Відмінність зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службового становища

Злочинний характер дій службової особи при перевищенні влади або службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. Саме у цьому полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби. На відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності. Його об'єктивну сторону характеризує лише вчинення службовою особою дії.

Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними і на кваліфікацію злочину, як правило, не впливають Див.: п. 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26.12.2003р. .

Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з'ясувати компетенцію цієї службової особи і порівняти її із вчиненими діями.

У кожному конкретному випадку, кваліфікуючи дії винного як перевищення влади або службових повноважень, треба встановити, які нормативні акт (закони, статути, положення) були порушені службовою особою, порівнюючи при цьому визначену зазначеними нормативними актами компетенцію конкретної службової особи з учиненим нею, встановлюючи, де саме і в якому обсязі, у яких межах винний вийшов за межі своїх прав і повноважень.

Перевищення влади відрізняється від зловживання владою або службовим становищем передусім тим, що, зловживаючи владою або службовим становищем, особа діє в межах своїх повноважень, а при перевищенні влади або службових повноважень службова особа явно виходить за межі своїх службових прав, обов'язків і повноважень.

Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом: законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо. Тому будь-яке злочинне використання винним свого службового становища, але у межах наданих йому повноважень (тобто за відсутності явного виходу за ці межі), не може кваліфікуватися за ст. 365 КК .

Можливі випадки, коли службова особа, хоча й виходить за межі наданих їй повноважень, робить це у зв'язку з надзвичайними обставинами, коли затягування часу для одержання спеціального дозволу потягло б тяжкі наслідки. Якщо дії такої службової особи в умовах надзвичайних обставин нормативно-правовими актами не врегульовані, вчинене доцільно розглядати з урахуванням положень про крайню необхідність (ст. 39 КК України) або виправданий ризик (ст. 42 КК України).

Висновок

На підставі проведеного аналізу можна зробити наступні висновки.

Усі посадові злочини посягають на державне чи громадське управління як певну систему суспільних відносин. Безпосередніми об'єктами цих злочинів, поряд з державним чи громадським управлінням, можуть бути також відносини власності, система господарювання, громадська безпека та деякі інші важливі соціальні цінності і блага.

Кримінальний кодекс встановлює кримінальну відповідальність за найбільш небезпечні порушення посадовими особами своїх обов'язків. Так, розділ XVII Особливої частини Кримінального кодексу України «Злочини в сфері службової діяльності» передбачає відповідальність за зловживання владою або посадовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або посадових повноважень (ст. 365 КК), службовий підлог (ст. 366 КК), службова халатність (ст. 367 КК), одержання хабара (ст. 368 КК), дачу хабара (ст. 369 КК), провокацію хабара (ст. 370 КК).

Перевищення влади або службових повноважень це умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Перевищення влади відрізняється від зловживання владою або службовим становищем передусім тим, що, зловживаючи владою або службовим становищем, особа діє в межах своїх повноважень, а при перевищенні влади або службових повноважень службова особа явно виходить за межі своїх службових прав, обов'язків і повноважень.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. - К.: Атіка, 2001.

2. Конституція України від 28 червня 1996 року. із змінами та доп. Згідно ЗУ №2222

3. Правознавство. Підручник / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін.; За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. - К.: КНЕУ, 2003. - 767 с

4. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге- К.: Атіка, 2002

5. Коржанський М. П'ять статей -- сім помилок // Юридичний вісник України. -- 1996. -- № 8

6. Див.: п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі" від 2 березня 1993 р. // Там само. -- С. 73.

7. Див.: п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства в справах про розкрадання продовольчих товарів, їх витрату І псування в системі державної торгівлі та споживчої кооперації" від 24 червня 1983 р. // Там само. -- С. 80.

8. Див.: п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 р. // Постанови... -- С. 117.

9. Див.: п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за спекуляцію" від 25 червня 1982 р, // Там само. -- С. 138--139

10. Див.: п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи" від 26 січня 1990 р. // Там само. -- С. 201.

11. Див.: постанова президії Волинського обласного суду від 17 листопада 1988 р. в справі 3. // Практика-- -- С. 153--154; постанова президії Київського обласного суду від 13 вересня 1990 р. в справі Г. // Там само. -- С. 157--158.

12. Див.: п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень" від 27 грудня 1985 р. // Там само. -- С. 147.

13. Див.: п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26.12.2003р.

14. Див.: п. 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26.12.2003р.

15. Криміналістика, За ред. В. Ю. Шепітька. -- 2-ге вид., переробл. і допов. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. -- 728 с.

16. Клименко В.А; Мельник Н.И.. Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. -- С. 55.

17. Кримінальне правоУкраїни: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В.І.Борисоа та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 2-е вид., - К.; Юринком Інтер, 2005. - 544с.

18. Юридичний енциклопедичний словник. / Редкол.: С.С.Аверінцев та ін.- М.,1989.

19. http://www.portal.rada.gov.ua

20. http://www.wikipedia.org

21. http://www.zakoni.com.ua

Додатки

Задача 1

Шилов займався підробкою і збутом цінних паперів ТОВ «КРОК». Після порушення кримінальної справи до Шилова було застосовано такий запобіжний захід як взяття під варту. Під час допиту Шилов порвав протокол допиту, ображав слідчого райвідділу внутрішніх справ.

Кваліфікуйте дії Шилова.

Згідно з Законом України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу» та Положенням про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію, затвердженим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 12 лютого 1998 р. до недержавних цінних паперів належать: акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати інвестиційного фонду та векселі.

Стаття 224 ККУ передбачає відповідальність за фальшування недержавних цінних паперів: за їх виготовлення без належного дозволу, з метою збуту; збут виготовлених; використання підроблених недержавних цінних паперів.

Внаслідок таких дій Шилова було притягнуто до кримінальної відповідальності, але під час допиту він своїми діями вчинив ще один злочин, внаслідок чого утворюється сукупність злочинів. При сукупності злочинів кожне з вчинених діянь отримує самостійну кваліфікацію за окремою статтею (ч. 2 ст. 33 ККУ).

Діяння Шилова, спрямовані на особу слідчого та на його нормальну діяльність, мають деякі подібні ознаки з групою злочинів проти громадського порядку та моральності. Адже він, як член суспільства, має дотримуватися громадського порядку, тобто встановлених правил і норм поведінки, правил взаємної поваги. Але враховуючи те, що Шилов діяв сам, а не групою осіб, а також, що потерпілою особою був працівник правоохоронних органів, до нього потрібно застосувати норми ч.2 ст. 342 КК України і можна кваліфікувати як опір працівникові правоохоронного органу. При цьому дії Шилова були спрямовані проти предмету, необхідного для виконання слідчим своїх обов'язків (винний знищив протокол допиту), а також безпосередньо проти особи слідчого (ображав).

Вчинені Шиловим діяння мають ознаки злочинів, передбачених ч.1 ст.224, ч.2 ст. 342 КК України. Всі злочини є закінченими.

Задача 2

Громадянин Спірін придбав у магазині фінський ніж. Під час повернення додому його затримали працівники міліції і вилучили ніж. Експертиза визнали ніж холодною зброєю. Адвокат вимагав кримінальну справу закрити., обґрунтовуючи це вільним продажем ножа і відсутністю будь якого злочинного умислу в Спіріна.

Яке рішення повинен прийняти слідчий?

Згідно з ч.12 ст.1 Закону України «Про зброю» від 2 липня 2008 р. до холодної зброї належить зброя, призначена для ураження цілі шляхом використання лише м'язової сили людини або механічної енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кримінального кодексу носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Але згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про зброю» придбана громадянами зброя підлягає реєстрації у відповідному органі внутрішніх справ у десятиденний термін з дня її придбання. А виходячи з умов задачі громадянин Спірін тільки-но придбав ніж і в нього ще був час, щоб отримати дозвіл на носіння холодної зброї і тому дії слідчого є неправомірними.

Згідно ч.2 ст.13 Закону України «Про зброю» дозвіл на зброю видається органами внутрішніх справ за місцем проживання фізичної особи чи за місцезнаходженням юридичної особи протягом одного місяця з дня подання необхідних документів. Тож слідчий повинен повернути фінський ніж громадянину Спіріну для того, щоб той в свою чергу зареєстрував його в десятиденний термін.

Размещено на Allbest.ru