Склад злочину бандитизму

Особа злочинця при бандитизмі має свої особливості. У теорії кримінального права банда визначається як злочинне угруповання, ознаками якого є: наявність в його складі трьох і більше осіб, попередня організованість і стійкість, і загальна мета учасників - вчинення нападів. Кількість учасників банди може бути різною. Найбільш поширені банди з числом учасників 6-11, іноді зустрічаються банди, що налічують у своєму складі 12-25 і більше чоловік. Бандитське формування вимагає суворого розподілу функцій і ролей між його учасниками, певну ієрархію. Банді властиві такі ознаки, як наявність лідера, конспірація, розподіл ролей, дотримання неформальних норм поведінки і певних принципів, наявність відповідних "фондів" та ін. [20, с. 452].

У структурі банди звичайно виділяються:

1) лідер банди (особа, як правило, судима, що користується авторитетом у злочинному світі;

2) охоронці (особи, що складають найближче оточення лідера);

3) бойовики (безпосередні виконавці нападів);

4) скарбник;

5) допоміжний персонал (особи, що надають допомогу у збуті матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом, обслуговують учасників банди, утримують конспіративні квартири, тощо).

За своїми соціально - психологічними даними лідер має вплив на інших учасників банди, має сильний характер, йому притаманна жорсткість [20, с. 452].

Суб'єктивна сторона злочину відображає процеси, які відбуваються в свідомості особи у зв'язку з вчиненням нею злочину і свідчать про спрямування її волі та про її ставлення до суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Ознаками суб'єктивної сторони злочину є:

1) вина;

2) мотив злочину;

3) мета злочину.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Умисел може бути прямим або непрямим, а необережність поділяється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість [20, с. 78].

З суб'єктивної сторони бандитизм характеризується прямим умислом. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Також суб'єктивна сторона характеризується спеціальною метою - це здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. При цьому винний повинен усвідомлювати, що його діяльність пов'язана з бандою, розуміти свою конкретну роль у ній. Розуміючи ці ознаки, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, а також передбачає настання наслідків у вигляді загрози громадській безпеці, оскільки знає, що суттю банди є здійснення нападів. Крім того, винний бажає або свідомо допускає настання таких наслідків [20, с. 681].

Якщо особа, яка брала участь у нападі, не знала про те, що інші учасники входять до складу банди, то вона не може підлягати відповідальності за бандитизм. Дії такої особи необхідно кваліфікувати залежно від характеру вчиненого, наприклад, розбій, вбивство тощо. Бандитизм може вчинюватися з метою викрадення, вбивства, зґвалтування, звільнення винних з-під варти, вчинення хуліганства тощо.

Отже, суб'єктивна сторона злочину завжди відображається у формі прямого умислу, тобто особа, що вчиняє цей злочин, усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії, передбачає настання суспільно небезпечних наслідків як результату вчинення бандитизму та бажає настання цих наслідків [18, с. 116].

Таким чином, можна сказати, що прямий умисел, який є характерним для суб'єктивної сторони бандитизму, є визначеним і характеризується наявністю у винного бажання досягти конкретного злочинного наслідку.

Висновки

бандитизм злочинний покарання

Беручи до уваги вище наведений матеріал, можна зробити наступні висновки:

Під бандитизмом слід розуміти організацію озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі. Стаття 257 КК передбачає три самостійні види бандитизму: організація озброєної банди з метою нападу на державні, громадські, приватні підприємства, установи організації чи на окремих громадян; участь у таких бандах, участь у вчинюваних бандою нападах, - і за будь-яку з цих дій встановлює кримінальну відповідальність.

Об'єктом бандитизму виступає громадська безпека. Безпосереднім об'єктом бандитизму є підвалини державного управління у галузі громадської безпеки, а додатковим об'єктом, як правило, є життя та здоров'я людей і власність.

Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій:

1) організацію банди;

2) участь у банді;

3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

Можна виділити два шляхи створення банди і перетворення групи в банду в ході її злочинної діяльності.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеціальною метою -- це здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. При цьому винний повинен усвідомлювати, що його діяльність пов'язана з бандою, розуміти свою конкретну роль у ній. Це означає, що свідомістю члена банди або особи, яка бере участь у бандитському нападі, повинні охоплюватися всі об'єктивні ознаки банди та місце власних дій в організації банди або участь в ній, у вчинюваних нею нападах. Бандитизм передбачає також бажання брати участь у цих діях.

Ознаками характерними для банди є: наявність 2-х і більше членів; стійкість групи, стабільність і згуртованість; озброєність групи; мета створення банди -- вчинення нападу на фізичних та юридичних осіб.

Основним покаранням за бандитизм є позбавлення волі. У якості додаткового покарання в КК встановлена конфіскація майна. Якщо конфіскується частина майна суд повинен зазначити, яка саме частина конфіскується або перелічити предмети що конфіскуються.

Покарання призначуване особам, винним у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 257 КК, повинно відповідати тяжкості злочинів і особистості засудженого. Кожному учаснику банди, відповідно до його ролі і внеску в загальну злочинну діяльність, повинно бути призначено строго диференційоване покарання.

Як показало вивчення практики застосування кримінального законодавства, не завжди правильно кваліфікуються такі ознаки складу бандитизму, як організація банди і керівництво нею, участь у банді й участь в бандитських нападах. Недостатньо повно з'ясовуються які саме дії вчинив кожен учасник банди, не встановлюються особи, що сприяють бандитській діяльності.

Припускаються помилки в кваліфікації нападів, що вчиняються бандою в сукупності з іншими діяннями, оскільки не всі злочини, у яких взяла участь банда, охоплюються поняттям бандитизму.

Перелік літератури та інших інформаційних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. - Х.: Одіссей, 2001. - 240 с.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України №3 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» // Комп'ютерна бібліотека Інфодиск: законодавство України.

4. Агапов П. Бандитизм и организация приступного сообщества (преступной организации): проблемы соотношения // Законность. - 2002. - №4. - С. 16-20.

5. Андреева А., Овчинникова Г. Квалификация бандитизма // Законность. - 1996. - №4. - С. 13-15.

6. Бажанов М.І. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с.

7. Бажанов М.І. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 496 с.

8. Быков В. Как розграничить бандитизм и розбой // Рос. Юстиция. - 2001. - №3. - С. 18-22.

9. Галиакбаров Р. Разграничение разбоя и бандитизма. Ошыбка в теории попадает в практику // Рос. Юстиция. - 2001. - №7. - С. 27-36.

10. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. - М.: Рус. яз., 1989. - Т.1. - 658 с.

11. Дворкин А.И., Боголюбова Т.А. Расследование бандитизма: Метод. пособие. - М.: Приоритет, 2000. - 176 с.

12. Дяков С.В., Игнатьев О.А. Ответственность за государственные преступления. - М.: Юрид. лит., 1998. - 224 с.

13. Єфремов С.О., Редька А.І. Деякі питання кваліфікації злочинів, вчинених організованою групою // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - №4(26). - С. 54-55.

14. Іваненко І.В. Актуальні питання кримінально-правової характеристики бандитизму // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 4. - С. 116-120.

15. Кононенко В. Деякі питання судової практики у справах про бандитизм // Право України. - 1996. - №4. - С. 56-59.

16. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. - К.: Атака, 2002. - 640 с.

17. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива / За ред. М.Й. Коржанського. - К.: Атака, 2001. - 544 с.

18. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. М.І. Бажанова, С.С. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 124 с.

19. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. М.І. Мельника, В.А.Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - 656 с.

20. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2003. - 1104 с.

21. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов. - К.: Ін Юре, 2004. - 1196 с.

22. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 272 с.

23. Мельник М. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України // Право України. - 2001. - №11. - С. 69-74.

24. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. В.Ф. Бойко. - К.: А.С.К., 2000. - 529 с.

25. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Наук.-практ. посібник. - К.: Вища школа, 2001. - 96 с.

26. Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалов В.О. Настільна книга слідчого (Науково-практичне видання для слідчих і дізнавачів). - К.: Ін Юре, 2003. - 7020 с.

27. Фріс П.Л. І знову про відповідальність за організовану злочинну діяльність // Право України. - 1995. - №1. - С. 39-41.

28. Фріс П.Л. Об'єкт злочину: Лекція. - Івано-Франківськ: Сімик, 2002. - 20 с.

29. Хавронюк М., Мельник М. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації // Право України. - 2000. - №4. - С. 58-65.

30. Шутемова Т. Особенность доказывания создания банды // Законность. - 1999. - №9. - С. 6-9.

31. Яременко В., Сліпушко О. Новий словник української мови. - К.: Аконіт, 1999. - Т.1. - 708 с.

Размещено на Allbest.ru