Цивільне судочинство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття та значення строків у цивільному процесі

2. Види та обчислення процесуальних строків

2.1 Встановлені законом

2.2 Встановлені судом

2.3 Абсолютно визначені

2.4 Відносно визначені

2.5 Не визначені

3. Зупинення, продовження та поновлення процесуальних строків

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність теми. Цивільне судочинство у конкретній справі є процесом, що має свою тривалість. Надмірна його розтягнутість у часі тягне негативні наслідки не тільки щодо осіб, які беруть участь у справі, суду, але й для суспільства і держави в цілому. Успішне вирішення завдань цивільного судочинства безпосередньо залежить від часової впорядкованості цивільної процесуальної діяльності. У зв'язку з цим держава, з однієї сторони, з метою забезпечення економії часу впорядковує темпоральні сторони суспільних відносин, що виникають у процесі діяльності компетентних посадових осіб і державних органів при розгляді цивільних справ, а з іншої - створює реальні часові можливості для реалізації суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків, захисту прав, свобод та інтересів учасників цивільного судочинства.

Недотримання встановлених законом процесуальних строків провадження у справах порушує конституційні права осіб на судовий захист, а також суперечить загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, закріпленим у ст. 10 Загальної декларації прав людини, у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що зумовлює необхідність неухильного дотримання процесуальних строків вирішення справ, а також на неприпустимість фактів тяганини.

Таким чином, питання часу має неабияке значення для реалізації суб'єктами цивільних процесуальних відносин своїх процесуальних права та обов'язків і реалізації завдань цивільного судочинства в цілому, тому законодавець надає особливу увагу процесуальним строкам та іншим часовим параметрам у ЦПК України, але, на жаль, дана проблема не отримала належного дослідження серед науковців, що робить дослідження часових характеристик актуальним не тільки в межах теоретичного пізнання, а й для судової практики в цілому, адже процесуальні строки та інші часові параметри покликані забезпечити гарантованість, реальність та оперативність судового захисту суб'єктивних прав фізичних, юридичних осіб та держави.

У національній доктрині тему процесуальних строків досліджували такі вчені кримінального та цивільного процесу як О.Р. Михайленко, В.І. Тертишніков, С.Я. Фурса, С.І. Чорнооченко, М.Й. Штефан та інші.

Метою дослідження є комплексний аналіз цивільного процесуального законодавства щодо цивільних процесуальних строків та інших часових параметрів цивільного судочинства.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- розкрити поняття та значення процесуальних строків;

- дослідити види процесуальних строків та порядок їх обчислення;

розкрити основні ознаки зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків.

Об'єктом дослідження є часові аспекти суспільних відносин, що виникають у цивільному судочинстві України.

Предметом дослідження є цивільні процесуальні строки.

1. Поняття та значення строків у цивільному процесі

Строки, що встановлюються у цивільних процесуальних відносинах як вияв соціального часу, є важливим правовим засобом найбільш ефективного регулювання діяльності фізичних та юридичних осіб. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів цивільного судочинства.

Строк трактується як певний проміжок часу. Із його закінченням норми цивільного процесуального права пов'язують можливість виникнення, зміни або припинення правовідносин. Таким проміжком часу є цивільний процесуальний строк, закінчення якого визнається юридичним фактом не тільки в цивільному процесі, а і в інших галузях права, а також в загальній теорії права.

В юридичній літературі була висловлена думка про те, що юридичним фактом (подією) є не закінчення строку, а закінчення часу [3, c. 103]. Як зазначає Красавчиков О.А., "говоря о событиях, значимых для права, никогда не следует забывать о таком важном юридическом факте, как истечение времени". Однак ті, хто не підтримує таку точку зору, на наш погляд, обґрунтовано зазначають, що сплив часу, що є фактом реальної дійсності, не може розглядатися як факт, оскільки час як спосіб буття матерії нерозривний і нескінченний, не має початку, ніколи не сплине, бо в своєму існуванні безмежний, внаслідок чого можна говорити тільки про закінчення передбаченого законом строку.

Під юридичним фактом розуміють конкретні життєві обставини, факти об'єктивної дійсності, з якими норма цивільного процесуального права пов'язує виникнення, зміну чи припинення цивільно-процесуальних відносин. При цьому необхідно зазначити, що закінчення цивільного процесуального строку являє собою юридичні факти, які здатні виступати як підстави для настання правових наслідків лише як елемент фактичного складу, оскільки сам по собі строк, поза зв'язками з іншими юридичними фактами жодного змісту не має, а має значення тільки як строк прийняття процесуальних рішень та вчинення процесуальних дій [5, c.71].

З питання про закінчення строків як юридичних фактів в юриспруденції існують різні точки зору: одні вченні вважають, що юридичним фактом буде перебіг процесуального строку; інші говорять про закінчення строку; треті вважають, що юридичне значення може мати як перебіг, так і закінчення строку.

Вважаємо, що правильно пов'язувати юридичне значення цивільного процесуального строку з його закінченням. Як вірно зазначив Ісаков В.Б., закінчення процесуального строку являє собою такий факт, яким можна встановити з достатньою визначеністю на відміну від його перебігу.
В юридичній літературі дискусійним є питання про місце строків як юридичних фактів в їх класифікації за вольовою ознакою. Одні з авторів вважають, що закінчення процесуального строку належить до абсолютних юридичних фактів-подій, виключаючи тим самим наявність у феномені строку будь-яких суб'єктивних моментів. На думку інших, закінчення строку - це відносна подія [11, c. 118].

На наш погляд, більш аргументована позиція тих авторів, які вважають, що сплив строку не можна віднести ні до абсолютних, ні до відносних подій, а необхідно цей юридичний факт називати "умовною подією". Дана думка ґрунтується на тому, що в суті процесуальних строків як юридичних фактів поєднуються два невід'ємно пов'язаних між собою моменти: суб'єктивний та об'єктивний. Об'єктивність полягає в тому, що строк являє собою певний проміжок об'єктивного явища часу, непідконтрольного та незалежного від волі та свідомості людини. Суб'єктивний характер строків як юридичних фактів полягає в тому, що, по-перше, за допомогою усвідомленої вольової діяльності людей історично був обраний визначений масштаб часу, який застосовується в практичній, в тому числі цивільно-процесуальної діяльності. По-друге, за допомогою вольової усвідомленої діяльності людини фіксуються відрізки об'єктивного процесу (часу). Разом з цим, в нормах цивільного процесуального права регламентуються тільки юридично значимі визначені відрізки часу (строки), які в силу формального характеру правових приписів набувають низку ознак, непритаманних часу у філософському розумінні (строк може бути зупинений, продовжений, поновлений тощо). Цивільний процесуальний кодекс України не містить визначення процесуальних строків.

Згідно визначення, яке наведено С.І. Чорнооченком, цивільно процесуальні строки - це строки, встановлені ЦПК України для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві [12, c. 78].

Таке ж визначення дає М.Й. Штефан [15, c. 179].

Відповідно до визначення, наведеного Тертишніковим В.І., процесуальний строк - це проміжок часу, визначений для здійснення процесуальних дій учасниками процесу (крім суду).

Науково - практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу України містить наступне визначення строку: процесуальний строк - це встановлений законом або призначений судом проміжок часу, з яким процесуальний закон пов'язує можливість або необхідність вчинення конкретних процесуальних дій або настання певних процесуальних наслідків [, c. 126].

Зазначені визначення є дещо обмеженими і не розкривають суті цивільних процесуальних строків.

Для правильного розуміння процесуальних строків виділено такі ознаки, притаманні їм: по-перше, цивільним процесуальним строкам характерна владно-регулятивна юридична природа, оскільки вони знаходять свій прояв через правову форму, врегульовані нормами цивільного процесуального права, та по відношенню до конкретного цивільного процесуального правовідношення тягнуть для його учасників певні правові наслідки; по-друге, цивільні процесуальні строки встановлюються і функціонують для досягнення поставлених в цивільному процесуальному праві цілей. Процесуальні строки цілеспрямовані, зорієнтовані на раціональне та ефективне регулювання часових аспектів цивільного судочинства, зокрема на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ; по-третє, цивільні процесуальні строки є елементами дії цивільного процесуального права, механізму процесуального регулювання; по-четверте, в якості юридичних засобів процесуальні строки мають юридичну силу і забезпечуються державою, оскільки несвоєчасна їх реалізація як засобів правового регулювання може мати негативні наслідки; по-п'яте, цивільні процесуальні строки як юридичні засоби нормативного характеру в результаті цілеспрямованого правового впливу на часові сторони суспільних відносин в сфері цивільного судочинства призводять до певних юридично значимих правових наслідків; по-шосте, цивільні процесуальні строки встановлюють проміжки часу вчинення саме процесуальних дій (або тягнуть конкретні процесуальні наслідки). Процесуальні строки не можуть впливати на зміст спірного матеріально-правового відношення; по-сьоме, цивільним процесуальним строкам притаманний публічно-правовий елемент: процесуальні строки встановлюються законом та/або судом. Відповідно особи, які беруть участь у справі, не вправі своєю домовленістю змінювати процесуальні строки; по-восьме, цивільні процесуальні строки мають одиниці їх обчислення: дні, місяці, роки; по-дев'яте, ЦПК України встановлює способи визначення цивільних процесуальних строків (період часу, точна календарна дата, вказівка на подію, яка має неминуче настати); по-десяте, цивільним процесуальним строкам притаманні такі властивості цивільно-процесуальної форми, як детальність та імперативність, що тягнуть за собою ще одну особливість, - процесуальні строки підлягають точному обчисленню; по-одинадцяте, цивільні процесуальні строки скеровані на конкретних адресатів (суд (суддя), особи, які беруть участь у справі, інші учасники цивільного процесу).

За допомогою формально-догматичного методу зроблено висновок, що закінчення цивільного процесуального строку визнається юридичним фактом, що здатен виступати як підстава для настання правових наслідків лише як елемент фактичного складу, оскільки сам по собі строк, поза зв'язками з іншими юридичними фактами жодного змісту не має, а має значення тільки як строк прийняття процесуальних рішень та вчинення процесуальних дій. Крім того, аргументовано позицію, що сплив строку не можна віднести ні до абсолютних, ні до відносних подій, а необхідно цей юридичний факт називати "умовною подією".

Вивчивши та проаналізувавши визначення процесуального строку, наведеного вченими-процесуалістами, автором запропоновано його удосконалену дефініцію, під якою пропонується розуміти цивільний процесуальний строк як встановлений в нормах цивільного процесуального закону та/або судом і обчислюваний роками, місяцями або днями проміжок часу, який визначається точними календарними датами чи вказівкою на подію, що повинна неминуче настати, і з яким або до якого ЦПК пов'язує можливість або необхідність вчинення судом і учасниками цивільного процесу процесуальних дій, а його закінчення (пропущення) може мати негативні наслідки для осіб, які беруть участь у справі.

Проаналізувавши національну практику, доктрину зарубіжних країн та рішення Європейського суду з прав людини запропоновано такі визначення:

Розумний строк - це сукупність процесуальних строків, встановлених процесуальним законом для справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення справи з метою захисту порушених, невизнаних або оскаржених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави без необґрунтованих зволікань, перебіг яких розпочинається з дня відкриття провадження у справі, а закінчується набранням законної сили остаточним рішенням або його виконанням, без втрати його сенсу та можливість досягнення практичних цілей заінтересованих осіб [3, c. 105].

Достатній строк є складовою частиною розумного строку, і визначається як проміжок часу, мінімальні межі якого є необхідними для всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів судом для ухвалення законного і своєчасного рішення у справі. Перевищення розумного строку розгляду та вирішення цивільної справи - це розгляд справи понад строки, достатні для встановлення юридичних та фактичних обставин справи, що мало наслідком необґрунтовано запізніле ухвалення рішення у справі, і призвело до утруднення чи неможливості його виконання або виконання якого втратило інтерес для осіб, які звернулися до суду за захистом порушених, невизнаних або оскарження прав, свобод чи інтересів.

Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони: забезпечують стабільність і визначеність цивільних процесуальних правовідносин, цивільного провадження у справі; забезпечують суб'єктам правовідносин можливість належно підготуватися і виконати певні процесуальні дії, є процесуальними засобами впливу на поведінку несумлінних учасників процесу, на виконання ними процесуальних обов'язків засобами реалізації принципу раціональної процесуальної форми. Отже, цивільні процесуальні строки поряд з іншими цивільними процесуальними засобами покликані забезпечити гарантованість, реальність і оперативність судового захисту суб'єктивних прав заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, та інтересів держави

Отже, цивільний процесуальний строк - це елемент правового регулювання поведінки учасників цивільного судочинства, встановлений в нормах цивільного процесуального закону або визначений судом та обчислюваний роками, місяцями або днями проміжок часу чи момент у часі, який визначається точною календарною датою чи вказівкою на подію, та з яким ЦПК встановлює можливість або необхідність вчинення судом і учасниками процесу конкретних процесуальних дій, а також настання певних процесуальних наслідків.

2. Види та обчислення процесуальних строків

Встановлені судом процесуальні строки можуть бути визначені колегіальним складом суду і суддею одноособове різної тривалості залежно від складності і місця вчинення процесуальних дій. Так, суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). Питання про відкриття провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду. У постановленій про це ухвалі зазначається, крім іншого, пропозиція відповідачу подати у встановлений строк письмові заперечення проти позову (частини 3, 4 ст. 122 ЦПК України).

2.3 Абсолютно визначені

Залежно від тривалості виділяють: 

1) процесуальні строки не пізніше наступного дня від вчинення певної процесуальної дії передбачений для: оформлення протоколу (ч. 3 ст. 200 ЦПК); надіслання апеляційним судом копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі (ст. 298 ЦПК); повідомлення судом відповідного відділу державної виконавчої служби про подання скарги (ст. 384 ЦПК).

2) процесуальний строк в 24 години встановлений у випадках: психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів (ч. 4 ст. 280 ЦПК); розгляду судом заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом госпіталізацію особи до психіатричного закладу (ч. 1 ст. 281 ЦПК); подання заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу (ст. 284 ЦПК) [2].

3) процесуальний строк в два дні встановлюється коли: суд розглядає заяву про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви (ч. 2 ст. 153 ЦПК); суд розглядає заяву, що подана особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення (ч. 2 ст. 154 ЦПК).

4) процесуальний строк в три дні передбачений для: видачі судового наказу по суті заявлених вимог, у разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу суд (ст. 102 ЦПК); набрання судовим наказом законної сили, у випадку, коли в цей період не надійшла заява від боржника (ст. 105 ЦПК); надіслання копій ухвал стягувачеві та боржникові після її постановлення (ст. 106 ЦПК); розгляду судом заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом психіатричного огляду (ч. 1 ст. 281 ЦПК); розгляду судом справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування після відкриття провадження у справі (ст. 285 ЦПК); надіслання судом першої інстанції справи до апеляційного суду з моменту закінчення строку на подання апеляційної скарги (ст. 296 ЦПК); вирішення суддею-доповідачем питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом з моменту надходження справи (ст. 297 ЦПК); подання мирової угоди, укладеної між сторонами, або відмови стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення (ч. 1 ст. 372 ЦПК); звернення учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (ст. 385 ЦПК); надіслання судом стягувачеві та боржникові копії ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання, з дня постановлення ухвали (ст. 395 ЦПК); надіслання судом заінтересованим особам копії ухвали про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню з дня постановлення ухвали (ч. 8 ст. 401 ЦПК) [10, c. 55].

5) процесуальний строк в п'ять днів встановлюється у випадках, коли: судом розглядається заява боржника про скасування судового наказу, що подана в установлений строк, з дня її надходження (ст. 106 ЦПК); розглядається заява про забезпечення доказів, з дня її надходження (ч. 2 ст. 135 ЦПК); повідомляють суд особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, з дня отримання ухвали (ч. 4 ст. 137 ЦПК); розглядаються зауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання, з дня їх подання. (ч. 4 ст. 199 ЦПК); залежно від складності справи складання повного рішення відкладається, з дня закінчення розгляду справи (ч. 3 ст. 209 ЦПК); видаються копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу, з дня проголошення рішення (ч. 2 ст. 222 ЦПК); видаються копії судового рішення особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні (ч. 3 ст. 223 ЦПК); направляється рекомендованим листом із повідомленням відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, копія заочного рішення, з дня його проголошення (ст. 227 ЦПК); подається заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, з дня проголошення ухвали (ст. 294 ЦПК); залежно від складності справи відкладається складання повного рішення, з дня закінчення розгляду справи (ч. 3 ст. 209 ЦПК); розглядається справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, з дня надходження заяви (ч. 1 ст. 289 ЦПК); оскаржується ухвалене судом рішення особою, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявником до апеляційного суду (ч. 3 ст. 290 ЦПК); проводиться попередній розгляд справи в касаційному проваджені після складення доповіді суддею-доповідачем. (ст. 332 ЦПК); здійснюється письмове повідомлення боржника про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (ст. 395 ЦПК); суд письмово повідомляє заінтересовану особу про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню (ст. 401 ЦПК).

6) процесуальний строк у сім днів встановлюється у разі: вручення судової повістки про виклик особі, яка викликаються (ч. 4 ст. 74 ЦПК); подачі суду особами, які беруть участь у справі, письмових зауважень щодо неповноти або неправильності їх запису, у разі їх ознайомлення із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання (ч. 1 ст. 199 ЦПК); направлення справи до суду першої інстанції, який її розглядав, після закінчення апеляційного провадження (ст. 322 ЦПК); направлення справи до суду, який її розглядав, після закінчення касаційного провадження (ст. 352 ЦПК) [2].

7) процесуальний строк в десять днів передбачений для: вирішення суддею питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі, з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків (ст. 122 ЦПК); подання заявником позовної заяви, коли цьому передувала заява про забезпечення доказів або позову, з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів або позову (ч. 4 ст. 133 та ч. 4 ст. 151 ЦПК); подачі заяви до суду особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, про скасування таких заходів, з дня отримання копії ухвали (ч. 2 ст. 154 ЦПК); розгляду заява про роз'яснення рішення суду (ч. 3 ст. 221 ЦПК); подання заяви про перегляд заочного рішення, з дня отримання його копії (ч. 2 ст. 228 ЦПК); розгляду заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації (ч. 1 ст. 281 ЦПК); подачі апеляційної скарги на ухвалу суду, з дня подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 294 ЦПК); вчинення суддею-доповідачем низки дії, пов'язаних із забезпеченням апеляційного розгляду справи (ст. 301 ЦПК); вирішення суддею-доповідачем питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом, з дня надходження скарги (ч. 1 ст. 327 ЦПК); витребування судом касаційної інстанції справи, надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлення строку, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу, з дня отримання касаційної скарги (ч. 1 ст. 328 ЦПК); подання заяви про приєднання до касаційної скарги, з дня одержання копії касаційної скарги. (ст. 329 ЦПК); підготовки доповіді суддею-доповідачем у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі, з дня отримання справи (ст. 331 ЦПК); постановлення ухвали суддею-доповідачем про надходження скарги, оформленої без дотримання вимог, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду (ст. 355 ЦПК); розгляду заяви про поновлення пропущеного строку (ч. 2 ст. 371 ЦПК); розгляду судом питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ч. 2 ст. 374 ЦПК); розгляду судом подання державного виконавця (ст. 375 ЦПК); розгляду судом питання про вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (ч. 2 ст. 378 ЦПК); розгляду судом питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (ч. 2 ст. 379 ЦПК); подання учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій скарги, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (ст. 385 ЦПК) та розгляду такої скарги у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються (ст. 386 ЦПК).

8) процесуальний строк у п'ятнадцять днів встановлюється, коли: призначається справа до розгляду після закінчення дій підготовки до судового розгляду (ч. 2 ст. 156 ЦПК); розглядається заява про перегляд заочного рішення, з дня її надходження (ст. 230 ЦПК); вирішується питання про допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і витребування справи, з дня надходження скарги (ст. 356 ЦПК) [13, c. 191].

9) процесуальний строк у двадцять днів має місце, коли подається апеляційна скарга на рішення суду після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 294 ЦПК).

10) процесуальний строк в один місяць передбачений для: призначення і проведення попереднього судового засідання, з дня відкриття провадження у справі (ст. 129 ЦПК); подання скарги у зв'язку із винятковими обставинами, з дня відкриття обставин, що є підставою для перегляду справи (ст. 355 ЦПК); повідомлення відповідним органом державної виконавчої служби суду та заявника про виконання ухвали, з дня одержання ухвали суду (ст. 389 ЦПК).

11) процесуальний строк в два місяці має місце у випадках: пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя (ч. 2 ст. 265 ЦПК); подання касаційної скарги з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду (ч. 1 ст. 325 ЦПК).

12) процесуальний строк в три місяці встановлюється для: призначення справи до розгляду, якщо держатель втраченого цінного паперу на пред'явника або векселя не надасть заяви до суду про свої права на цінний папір або вексель (ч. 1 ст. 266 ЦПК); подання заяви фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження (ч. 5 ст. 280 ЦПК); подання заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами, з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду (ст. 362 ЦПК).

13) процесуальний строк в один рік призначається у разі поновлення строку судом касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу про пропуск строку з причин, визнаних судом поважними, з дня виникнення права на касаційне оскарження (ст. 325 ЦПК).

14) процесуальний строк в три роки встановлений на випадок пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні, з дня набрання ним законної сили (ст. 391 ЦПК) тощо.

2.4 Відносно визначені

Відносно визначені - це ті, що мають відносну визначеність і можуть пов'язуватись з іншими подіями, наприклад, із позовною давністю (ст. 381 ЦПК).

1. про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2. про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації (у цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа, довідалася чи могла довідатися про ці відомості);

3. про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК);

4. у зв'язку з недоліками проданого товару;

5. про розірвання договору дарування;

6. у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти;

7. про оскарження дій виконавця заповіту [10, c. 58].

Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;

Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Позовна давність не поширюється на:

1. на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2. на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3. на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

4. на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове майно;

5. на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування.

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

2.5 Невизначені

Невизначені - це строки, які не мають жодних вказівок на певну визначеність, наприклад, так званий розумний строк (ч. 4 ст. 9 ЦПК).

ЦПК України вводить у термінологічний обіг категорію «розумні строки». Так, статтею 9 передбачено правило, за яким при застосуванні норм права інших держав суд встановлює зміст цих норм відповідно до їх офіційного тлумачення та практики застосування у такій державі, а також може звернутися за роз'ясненням до Міністерства юстиції України чи до іншого компетентного органу або залучити експертів. Якщо, незважаючи на вжиті заходи, зміст норми права в розумні строки не з'ясовано, суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України.

Протягом розумного строку суд розглядає справи, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів -- одного місяця (ч. 1 ст. 157). За правилом ч. 2 ст. 302 ЦПК України справа має бути призначена до апеляційного розгляду у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення її підготовки до розгляду. Отже, застосування розумних строків можливе тільки судом і тільки в окремих випадках, передбачених законом. А виділення в системі процесуальних строків названих розумних строків не викликається потребою теорії та практики цивільного судочинства. Різний нормативний підхід до умов визначення змісту (тривалості) розумних строків не сприятиме правильному їх застосуванню та не слугуватиме доступності цивільного процесу.

3. Зупинення, продовження та поновлення процесуальних строків

Відповідно до ст. 68 ЦПК, строки, які встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями. В окремих випадках, цивільно-процесуальні строки можуть обчислюватись і годинами (ст.ст. 280, 281, 284 ЦПК). Цивільні процесуальні строки можуть визначатись вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (наприклад, ст. 381 ЦПК). 

Однак, в будь-якому випадку строк, будучи категорією темпоральною, є періодом часу, який характеризується його початком та завершенням. Початком перебігу цивільного процесуального строку є наступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 69 ЦПК). Однак, що коли строк обчислюється годинами, то початком його перебігу повинен бути фактична година, яка відповідає вчиненню дій, з якими закон пов'язує початок перебігу процесуального строку. 

Що стосується закінчення цивільного процесуального строку, то відповідно до ст. 70 ЦПК, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Коли ж строк обчислюється місяцями, то він закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Однак бувають випадки, коли закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа немає. У цьому випадку, цивільний процесуальний строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. У разі встановлення зв'язку строку із настанням певної події, яка повинна неминуче настати, то він закінчується наступного дня після настання події [16, c. 90].

Конкретним же терміном завершення строку є 24 година останнього дня строку. Однак, велика кількість процесуальних дій напряму пов'язані із завершенням робочого часу, наприклад, із робочим часом суду. В цьому випадку, строк закінчується у момент закінчення останнього часу робочого дня. При цьому строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Зупинення перебігу процесуальних строків - це повна і тимчасова зупинка перебігу всіх процесуальних строків у справі, початок якої пов'язується з настанням передбачених законом обставин, що обумовлюють зупинення провадження у справі і які перешкоджають подальшому судочинству, а закінчення - винесенням судом ухвали про відновлення провадження у справі, після чого перебіг процесуальних строків продовжується.

По-перше, зупинення перебігу процесуальних строків безпосередньо залежить від наявності підстав для зупинення провадження у справі. По-друге, зупинення перебігу процесуальних строків розпочинається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження у справі, про що постановляється ухвала. По-третє, зупинення перебігу процесуальних строків супроводжується тимчасовою і повною зупинкою всіх процесуальних дій та процесуальних строків у справі. По-четверте, проміжок часу, на який зупиняється провадження у справі, не відноситься до процесуальних строків. По-п'яте, перебіг процесуальних строків продовжується з дня відновлення провадження у справі, про що постановляється ухвала. По-шосте, з дня відновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується, тобто перебіг строку не починається спочатку, а час, який сплинув до зупинення, має враховуватися в обчисленні строку, який зупинявся.

Правовими наслідками пропущення цивільних процесуальних строків є те, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Однак, перебіг цивільного процесуальних строків може бути не безперервним. За певних обставин в нього можуть втрутитись різноманітні обставини, з якими закон пов'язує його зупинення. Підставою для зупинення перебігу процесуальних строків відповідно до ст. 71 ЦПК є зупинення провадження у справі. Початок такого зупинення вказаних строків пов'язується з моментом настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження.

Від зупинення процесуальних строків необхідно відрізняти перерив в їх перебігу. Так згідно статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документу до виконання перериваються :

- пред'явленням виконавчого документу до виконання;

- частковим виконанням рішення боржником;

- надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання відповідного рішення.

Різниця між перериванням процесуальних строків та їх зупиненням полягає в тому, що після закінчення зупинення процесуальних строків (відновлення провадження у справі) перебіг цих строків продовжується, а після їх переривання - обчислення процесуальних строків відбувається з самого початку (а час, що пройшов до переривання строку, у новий строк не зараховується) [7, c. 29].

Слід також відмітити, що не менш важливим аспектом застосування процесуальних строків в процесі цивільного судочинства є встановлена процесуальним законодавством можливість продовження та поновлення процесуальних строків.

В окремих випадках, закон встановлює можливість поновлення чи продовження цивільного процесуального строку (ст. 72 ЦПК). Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. При цьому наявність поважності причин пропуску строку визначається виключно судом. 

Поновлення процесуальних строків - це повторне надання судом особам, які беруть участь у справі, строку, встановленого процесуальним законом, пропуск якого відбувся з поважних причин, необхідного для реалізації ними втраченого права.

Продовження процесуальних строків - збільшення судом особам, які беруть участь у справі, строку до певної нової дати або події, коли у встановлені судом строки виконати певні процесуальні дії неможливо, оскільки виникли обставини, що перешкоджають їх реалізації.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішується виключно судом, якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. При цьому, про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі, однак їх присутність не є обов'язковою. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку може бути вчинено ту дію або подано той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. Про вирішення цього питання судом постановляється ухвала.

ВИСНОВОК

Проведений аналіз як чинного законодавства, практики його застосування, так і висловлених в літературі поглядів, дозволив обґрунтувати в роботі, що:

1. Цивільний процесуальний строк - встановлений в нормах цивільного процесуального закону та/або судом і обчислюваний роками, місяцями або днями проміжок часу, який визначається точними календарними датами чи вказівкою на подію, що повинна неминуче настати, і з яким або до якого ЦПК пов'язує можливість або необхідність вчинення судом і учасниками цивільного процесу процесуальних дій, а його закінчення (пропущення) може мати негативні наслідки для осіб, які беруть участь у справі.

2. Розумний строк - це сукупність процесуальних строків, встановлених процесуальним законом для справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення справи з метою захисту порушених, невизнаних або оскаржених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави без необґрунтованих зволікань, перебіг яких розпочинається з дня відкриття провадження у справі, а закінчується набранням законної сили остаточним рішенням або його виконанням, без втрати його сенсу та можливість досягнення практичних цілей заінтересованих осіб.

3. Достатній строк - це складова частина розумного строку, що визначається як проміжок часу, мінімальні межі якого є необхідними для всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів судом для ухвалення законного і своєчасного рішення у справі.

4. Перевищення розумного строку розгляду та вирішення цивільної справи - це розгляд справи понад строки, достатні для встановлення юридичних та фактичних обставин справи, що мало наслідком необґрунтовано запізніле ухвалення рішення у справі, і призвело до утруднення чи неможливості його виконання або виконання якого втратило інтерес для осіб, які звернулися до суду за захистом порушених, невизнаних або оскаржених прав, свобод чи інтересів.

5. Перебіг цивільного процесуального строку - це послідовна плинність процесуального строку, що розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати, або настання події, з якими процесуальним законом пов'язано його початок, а закінчується у робочий день, що триває до 24 години або до закінчення роботи суду, відповідних місяця і числа останнього року строку або відповідного числа останнього місяця строку, якщо він обчислюється роками чи місяцями відповідно, або наступного дня після настання події, якщо його закінчення пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати.

6. Обчислення цивільного процесуального строку - це встановлений процесуальним законом порядок обрахунку перебігу процесуального строку, який виражається конкретним часовим відрізком, що залежить від встановлених процесуальним законом масштабів - днів, місяців, років.

7. Зупинення процесуальних строків - це повна і тимчасова зупинка перебігу всіх процесуальних строків у справі, початок якої пов'язується з настанням передбачених законом обставин, що обумовлюють зупинення провадження у справі і які перешкоджають подальшому судочинству, а закінчення - винесенням судом ухвали про відновлення провадження у справі, після чого перебіг процесуальних строків продовжується.

8. Поновлення процесуальних строків - це повторне надання судом особам, які беруть участь у справі, строку, встановленого процесуальним законом, необхідного для реалізації ними втраченого права, пропуск якого відбувся з поважних причин.

9. Продовження процесуальних строків - це збільшення судом особам, які беруть участь у справі, строку до певної нової дати або події, коли у встановлені судом строки виконати певні процесуальні дії неможливо, оскільки виникли обставини, що перешкоджають їх реалізації.

Список використаної літератури:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком, 1996.-80 с.

2. Цивільний процесуальний кодекс України. -- К.: Вид. ПАЛИВОРДА А.В., 2006. - 136 с.

3. Андрійчук О.В. Суть та значення строків у цивільному процесуальному праві України / О.В. Андрійчук // Вісник прокуратури. - 2007. - № 7(73). - С. 103-108.

4. Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навчальний посібник. -- К.; прецедент, 2005.- 192 с.

5. Вахонєва Т. Цільове призначення цивільно-правових строків // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 9. -  С. 68-71.

6. Волинець А. Порушення строків судового розгляду: хто винен? // Юридичний журнал. - №2. - 2007. - с. 32-34.

7. Гетьманський Т. Строки у виконавчому провадженні // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 5. - с. 28-30.

8. Зейкан Я.П. Коментар цивільного процесуального кодексу України.-К.: Юридична практика, 2006.-С.126.

9. Павлик П. М. Процесуальна документація: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2007. - 464 с.

10. Рожнов О. В. Деякі питания регламентації строків у цивільному судочинстві // Проблеми законності.- X., 2004.- Вип. 67.- С. 55-61

11. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник /За заг. ред. С. С.Бичкової. - К.: Атака, 2006. - 384 с.

12. Чорнооченко С. І. Цивільний процес: Навчальний посібник. - К.: ЦНЛ, 2005. - 472 с.

13. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю.С. Червоного. - К.: Істина, 2007. - 392

14. Цивільний процес: навчальний посібник. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. / За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2005. - 172 с.

15. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.-К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2005.-С.179.

16. Ясинок Н. Сучасний погляд на розвиток цивільного процесу в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 3. - с. 89-93.

Размещено на Allbest.ru