Недійсність шлюбу: поняття, підстави, наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Відділення «Правознавство»

Курсова робота

з цивільного та сімейного права

на тему: «Недійсність шлюбу: поняття, підстави, наслідки»

Київ 2010



План

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика шлюбу та його недійсність

1.1 Підстави недійсності шлюбу

1.2 Порядок визнання шлюбу недійсним

Розділ 2. Умови недійсності шлюбу

2.1 Шлюб, який є недійсним

2.2 Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду

2.3 Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду

Розділ 3. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

З кожним роком все більше і більше уваги державою приділяється людині, зокрема можливості реалізації її основних прав. Це забезпечується за допомогою різноманітних галузей права. Але провідне місце серед інших галузей права займає сімейне право, адже сім'я необхідна кожній людині. Саме шлюб здійснює істотний вплив на розвиток суспільства, його моральне здоров'я і є одним з факторів підвищення соціальної активності людей. Саме в укладанні шлюбу формуються основні риси характеру особи, її відношення до праці, моральних, ідейних і культурних цінностей. Тому демократичне суспільство зацікавлене в міцній, духовній і морально здоровій сім'ї.

Міцний шлюб означає міцне суспільство.Сім'я впливає на відносини у суспільстві, хоч і сама зазнає його впливу. Одне з призначень шлюбу полягає в тому ж, у чому й призначення окремої особистості: виявити в кожному з її членів і в самому собі все найкраще, розвинути й віддати все на загальне благо. Відтворення життя і його зміна на краще - загальна й кінцева мета спільного життя жінки й чоловіка. Проте чи задумуємося, що більше всього хвилює кожного з нас? Це проблеми, що нас оточують. Щоб зрозуміти щось більш глобальне потрібно подивитися, відкіля усе починається. Наша держава - це проекція наших родин. Дійсно, у сім'ї можна знайти складені елементи великої держави. У сім'ї є економіка - це зарплата дружини і чоловіка, внутрішня і зовнішня політика - це відносини усередині родини та з сусідами, а також культурна сторона життя. Однак, саме головне в сім'ї - це любов між дружиною і чоловіком. З цього починається створення сім'ї. Хоча з цього ж починається і її руйнування.

В даній курсовій роботі мова піде про недійсність шлюбу, а саме - про підстави, порядок та наслідки визнання шлюбу недійсним.

Актуальність теми, що розглядатиметься, не викликає сумніву, адже шлюб являється основою майбутньої сім'ї. Створення її починається саме з укладення шлюбу між жінкою і чоловіком.

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі є шлюбні відносини, які посідають головне місце у житті людини порівняно з іншими формами людської спільності.

Предмет дослідження-недійсність шлюбу.

Метою курсової роботи є розкриття поняття недійсності шлюбу, які є підстави та наслідки визнання шлюбу недійсним.

Структура курсової роботи: складається із вступу, трьох розділів, у яких розкривається тема даної курсової роботи, висновок, а також список використаних джерел.



Розділ 1. Загальна характеристика шлюбу та його недійсність

Шлюб є початком і ядром сім'ї, він пов'язаний переважно з народженням дітей та їх вихованням, а тому держава не може залишити його поза правовою регламентацією в противагу дружбі, яка такій регламентації не підлягає.Говорячи про правовий смисл поняття «шлюб», потрібно підкреслити ряд конкретних ознак.

Перше: шлюб -- це союз жінки і чоловіка, який знаходиться під захистом держави. Це не договір, не угода, а союз.

Друге: шлюб -- вільний моногамний союз. Вступ до шлюбу є добровільним і вільним, крім того, це одношлюбний союз, на відміну від юридичне оформлених полігамних шлюбів в країнах, де панує мусульманська релігія і допускається багатоженство.

Третє: шлюб -- рівноправний союз жінки і чоловіка. Вступаючі до шлюбу користуються між собою рівними як в особистих, так і в майнових відносинах, правами.

Четверте: шлюб -- це союз, що укладається у встановленій державою формі, тобто державні органи, які реєструють шлюбний союз, пред'являють до нього ряд вимог, про які буде сказано нижче.

П'яте: шлюб -- в принципі, довічний союз, спрямований на утворення сім'ї, народження та виховання дітей, члени якого пов'язані взаємною моральною і матеріальною підтримкою.

Таким чином з вищеперерахованих ознак можливо дати таке визначення шлюбу.

Шлюб -- це вільний, рівноправний і, в принципі, довічний союз жінки і чоловіка, який укладається у встановленому законом порядку, має метою створення сім'ї.

Характерними особливостями шлюбу є взаємна любов, моральна і матеріальна підтримка, спільне виховання дітей. Наше суспільство вимагає від своїх членів дотримуватися правил моралі в питаннях шлюбу та сім'ї.

Поняття недійсності шлюбу

Недійсність шлюбу -- це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов'язуються з дійсним шлюбом.

Шлюб визнається недійсним лише за рішенням суду, і на вимоги про визнання шлюбу недійсним позовна давність не поширюється.

Можливість визнання шлюбу недійсним обмежена лише випадками найбільш серйозних відступів від закону. Недійсним може бути визнано шлюб, коли порушені норми, які закріплюють принципи шлюбу (моногамії, свободи, добровільності), що встановлюють певні вимоги до особи, яка вступає в шлюб (дієздатність).

При порушенні правил реєстрації шлюбу, процедури і порядку реєстрації шлюбу, але дотриманні в цілому встановленої форми шлюбу, він не може бути визнаний недійсним.

1.1 Підстави недійсності шлюбу

Для визнання шлюбу недійсним повинна бути наявна хоча б одна з підстав визнання шлюбу недійсним.

До підстав визнання шлюбу недійсним чинне законодавство відносить такі обставини[3]: а) недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку (ст. 22 СКУ)

· шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка -- у вісімнадцять років.

· особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу;

· б) відсутність добровільної згоди чоловіка та жінки, які уклали шлюб (ст. 24 СКУ):

· шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка;

· примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається;

в) укладання шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст.24СКУ):

· реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, має наслідки, встановлені статтями 38-40 СКУ;

г) реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст.24 СКУ):

· реєстрація шлюбу з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 СКУ;

ґ) перебування особи (осіб), які уклали шлюб, в іншому нерозірваному шлюбі (ст.25СКУ):

· жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі;

· жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу;

д) укладання шлюбу між близькими родичами (ст.26СКУ):

· у шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення;

· у шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;

· у шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

· за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;

є) укладання шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст.26 СКУ):

· ушлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина;

· шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення;

ж) приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя чи їхніх нащадків (ст.30СК):

· наречені зобов'язані повідомити один одного про стан свого здоров'я;

· держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених;

· порядок здійснення медичного обстеження наречених встановлює Кабінет Міністрів України;

· результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим;

· приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

з) укладання шлюбу жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Для визнання шлюбу недійсним досить довести в суді наявність однієї із наведених вище обставин. Згідно з КпШС України 1969 р. [2] порушення умов укладання шлюбу недостатнє, щоб шлюб вважався недійсним - необхідно, щоб суд виніс відповідне рішення. В Сімейному кодексі України вітчизняний законодавець по-іншому розв'язує це питання, трактуючи шлюб як вид цивільно-правової угоди і розглядаючи його залежно від виду порушення встановлених вимог укладання відповідно або як вид абсолютно недійсної з моменту укладання (нікчемної) угоди, або як відносно недійсної (заперечної чи оспорюваної) угоди.



1.2 Порядок визнання шлюбу недійсним

Визнання шлюбу недійсним проводиться тільки в судовому порядку.

Закон визначає коло осіб, які можуть звернутися в суд з позовом про визнання шлюбу недійсним. Це особи, які мають особистий чи громадський інтерес: подружжя та особи, права яких порушені укладенням цього шлюбу, а також органи опіки та піклування чи прокурор.

Порушення умови добровільності вступу до шлюбу зачіпає особистий інтерес другого з подружжя, і тому саме він може вимагати визнання шлюбу недійсним.

Визнання шлюбу недійсним, як укладеного з порушенням принципу одношлюбності, може вимагати не тільки інший з подружжя, але і прокурор, оскільки в даному випадку порушений не тільки особистий, але і громадський інтерес. Прокурор має право порушувати будь-яку справу про визнання шлюбу недійсним, незалежно від підстав, якщо він вважає, що цього потребує охорона державних або громадських інтересів чи прав і охоронюваних законом інтересів громадян.

Після смерті чоловіка (дружини), який перебував у недійсному шлюбі, з позовом до суду може звертатися особа, яка є спадкоємцем померлого (діти від першого шлюбу померлого, брати, сестри). Чоловік (дружина) від першого нерозірваного шлюбу може вимагати визнання шлюбу недійсним як при житті дружини (чоловіка), так і після її (його) смерті, оскільки це пов'язано з правом спадкування пережилого чоловіка (дружини).

Позов про недійсність шлюбу, укладений з недієздатною особою внаслідок душевної хвороби чи недоумства, можуть подати батьки, органи опіки та піклування чи прокурор, оскільки на них лежить обов'язок охорони інтересів недієздатних, а також осіб, інтереси яких порушені укладенням такого шлюбу.

В законі визначено коло осіб, які мають право вимагати визнання шлюбу недійсним, внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку. Це неповнолітній чоловік (дружина), їх батьки, органи опіки і піклування чи прокурор.

Розгляд цієї категорії справ повинен провадитись з обов'язковою участю органу опіки і піклування.

Якщо судом винесено рішення про розірвання шлюбу, позов про визнання цього шлюбу недійсним підлягає розгляду лише при скасуванні вказаного рішення, оскільки, приймаючи його, суд виходив з факту дійсності шлюбу. ^;

В тих випадках, коли шлюб розірваний органами РАЦСу, а пізніше пред'явлена вимога про анулювання запису про розірвання шлюбу, про визнання його недійсним, суд вирішує обидві вказані вимоги одночасно.



Розділ 2. Умови недійсності шлюбу

Шлюб є недійсним від дня його реєстрації. Це правило діє щодо усіх трьох видів недійсних шлюбів

а) шлюбу, який є недійсним (ст. 39 СКУ);

б) шлюбу, який визнається судом недійсним (ст. 40 СКУ);

в) шлюбу, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41 СКУ).

Оскільки шлюб як юридичне явище виникає від дня його державної реєстрації (ч. 1 ст. 21, ст. 27 СКУ) [3], то і визнання його недійсним пов'язується саме з цим моментом.

Недійсність шлюбу від дня його реєстрації означає, що такий шлюб не породжує жодних прав та обов'язків подружжя, які виникають при укладенні дійсного шлюбу. Сторони не мають права на зміну прізвища у зв'язку з реєстрацією шлюбу, вони не набувають права спільної власності на майно, а також права користування майном другої сторони, вони не можуть вимагати сплати аліментів на своє утримання тощо. Вказані наслідки не діють щодо особи, яка не знала про перешкоди до реєстрації шлюбу (ст. 46 СКУ).

Недійсність шлюбу принципово відрізняється від розірвання шлюбу. У першу чергу це стосується тих правових наслідків, що виникають у першому та другому випадках. При розірванні шлюбу права та обов'язки подружжя, що виникли і реалізувалися з моменту реєстрації шлюбу та до моменту його розірвання, не втрачають свого юридичного значення. Більш того, деякі права та обов'язки подружжя зберігаються і після розірвання шлюбу. Це стосується права на прізвище, яке особа одержала у зв'язку з реєстрацією шлюбу (ст. 113 СКУ), права спільної сумісної власності щодо майна набутого за час шлюбу (ст. 68 СКУ); права на утримання за законом або за договором (ст. ст. 76, 89 СКУ) [3] та інші. Таким чином при розірванні шлюбу основні права та обов'язки подружжя припиняються «наперед», у той час як при недійсному шлюбі -- «назад», тобто від дня його укладання.

В цьому аспекті недійсний шлюб відрізняється і від неукладеного шлюбу (ст. 48 СКУ). Недійсний шлюб, це, образно кажучи, - все ж таки певна точка у юридичному часі, оскільки в законі йдеться про день державної реєстрації такого шлюбу. У свою чергу, неукладений шлюб ніби-то взагалі у часі не існує.

2.1 Шлюб, який є недійсним

1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Тут закріплюються умови недійсності шлюбу, тобто випадки, коли шлюб є недійсним в силу прямого припису закону без винесення судом відповідного рішення. Це можливо у разі порушення основних умов дійсності шлюбу - одношлюбності, відсутності кровного зв'язку між найближчими родичами та свідомої згоди сторін на укладення шлюбу. Таким чином, шлюб є недійсним, якщо він зареєстрований:

* з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

* між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;

* з особою, яка визнана недієздатною.

2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.

Можливість «автоматичної» (без рішення суду) недійсності шлюбу встановлена в законі вперше. В цивільному праві усі недійсні правочини, як відомо, поділяються на нікчемні та оспорювані. Різниця полягає у тому, що для недійсності нікчемних правочинів не потрібне рішення суду, оскільки вони визнаються недійсними в силу прямого припису закону. Оспорювані ж правочи ни можуть визнаватися недійсними лише за рішенням суду. Нікчемними є правочини, укладені з такими порушеннями закону, які є очевидними і не потребують доведення в суді (наприклад, порушення нотаріальної форми договору). Оспорювані правочини потребують судового розгляду, оскільки підстави їх недійсності мають бути доведені в суді (укладення правочину під впливом обману, насильства тощо).

Таке відступлення в теорію цивільного права доцільне тому, що саме концепція недійсних правочинів знаходить свій прояв в концепції недійсних шлюбів. [10]

3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

Несприйняття концепції нікчемних шлюбів (без рішення суду) має й інші підстави.

Відповідно до закону орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з вже зазначеними особами. На перший погляд, анулювання актового запису - це проста формальна процедура. Однак це не так. Для того, щоб анулювати актовий запис, орган РАЦС повинен виконувати невластиві йому функції, а саме -- перевіряти та співставляти між собою документи, що одночасно встановлюють та юридично підтверджують протилежні факти. З одного боку, це документ, що підтверджує наявність зареєстрованого шлюбу, а з іншого - рішення суду про визнання особи недієздатною або документи, що підтверджують наявність іншого зареєстрованого шлюбу або кровний зв'язок сторін, які зареєстрували шлюб. Обставини, що підтверджуються такими документами, не є очевидними, вони потребують перевірки, яку може здійснювати виключно суд. [8]

З аналізу ч. 4 ст. 39 СКУ[3] випливає, що звернутися до органу РАЦС з заявою про анулювання актового запису про шлюб може будь-яка заінтересована особа. Коло таких суб'єктів законом не визначене. Заінтересованою особою може бути другий з «подружжя», їх родичі, спадкоємці тощо. Цей момент вбачається особливо небезпечним. Між особою, яка звертається до органу РАЦС із заявою про анулювання шлюбу, та власне особою, яка зареєструвала шлюб, можуть виникати різні відносини, в тому числі спірні. Органи РАЦС не можуть вирішувати питання про те, яка особа є заінтересованою в анулюванні актового запису про шлюб, а яка до цієї категорії не належить і, відповідно, не має на це права.

4. За заявою заінтересованої особи орган РАЦСу анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з вже зазначеними особами.

Не треба відкидати і суб'єктивний фактор. Існування протягом десятиліть виключно судового порядку визнання шлюбу недійсним, очевидно, остаточно сформувало юридичну свідомість у цьому питанні. Тому новий позасудовий порядок не сприймається науковцями та практиками. Можливо, тому погодитися з можливістю існування абсолютно недійсного шлюбу (без рішення суду), як це має місце відносно нікчемних правочинів, важко. Достатньо подивитися на про ведений в науці аналіз коментованої статті. Існують два порядки визнання шлюбу недійсним--реєстраційний та судовий. Автори вважають, що як в першому, так і у другому випадку шлюб визнається недійсним. [7] Різниця полягає лише у тому, який орган здійснює таке «визнання» - орган РАЦС чи суд. Ідея про недійсність шлюбу як такого з моменту його укладення без будь-якого формального закріплення цього факту не сприймається в цілому.

Вказане свідчить про необхідність зміни загальної концепції недійсних шлюбів, що знайшла своє закріплення в новому СКУ. Шлюб має визнаватися недійсним виключно за рішенням суду, незалежно від того, що саме слугує підставою для цього.

5. Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.

Із загального правила про недійсність шлюбу, зареєстрованого з особою, яка вже перебуває в зареєстрованому шлюбі, існує виключення. У разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу. Це означає, що правові наслідки виникатимуть для сторін лише наперед, тобто з моменту припинення попереднього шлюбу. Під час існування попереднього шлюбу сторони не можуть вважатися подружжям і набувати для себе права та обов'язки, що передбачені законом для осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Таким чином, повторний шлюб може частково (під час існування попереднього шлюбу) бути недійсним, а частково (після припинення попереднього шлюбу) дійсним.

З аналізу норм закону можна зробити висновок, що підстава припинення попереднього шлюбу не має значення. Це може бути розірвання попереднього шлюбу в органах РАЦС чи в суді або смерть одного з подружжя. Наслідки щодо долі повторного шлюбу будуть однакові - він стає дійсним після припинення попереднього шлюбу (див. ч. ч. 1, 2 ст. 104 СКУ та коментар до них). [8]

6. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу.

Недійсний шлюб є абсолютно недійсним. Він не тягне за собою правових наслідків для сторін. Тому навіть якщо сторони, які перебувають у недійсному шлюбі, розірвуть його в судовому або адміністративному порядку, це не буде мати правового значення. З моменту реєстрації недійсного шлюбу та до моменту розірвання «шлюбу» сторони не вважаються дружиною та чоловіком. Оскільки недійсний шлюб юридично не існує, то по суті і «розривати» нема чого. [12] Аналогічно вирішується питання і у разі смерті особи, яка перебувала у недійсному шлюбі. У зв'язку з тим, що недійсний шлюб не породжує для сторін статусу подружжя, вони не можуть визнаватися спадкоємцями першої черги, як це має місце для осіб, які перебувають у дійсному шлюбі. Закон передбачає, що навіть у випадку розірвання «шлюбу» або смерті особи, яка перебувала у такому «шлюбі», актовий запис про шлюб анулюється органом РАЦС.



2.2 Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду

1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. [6]

Тут визначаються правила щодо шлюбу, який визнається недійсним за рішенням суду. На відміну від шлюбу, який є недійсним (ст. 39 СКУ) [3], в цьому випадку необхідне відповідне рішення суду про визнання шлюбу недійсним. У свою чергу такий шлюб, який визнається недійсним, відрізняється від шлюбу, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41 СКУ). В останньому випадку суд має можливість вирішувати питання щодо визнання або невизнання шлюбу недійсним. Якщо будуть знайдені необхідні підстави, шлюб може бути визнаний судом недійсним, якщо таких підстав немає або вони існували, а потім відпали, то суд може не визнати шлюб недійсним.

Таким чином, визначаються випадки, при наявності яких суд визнає шлюб недійсним. Функція суду в цьому випадку полягає у з'ясуванні необхідних обставин, які визначаються як умови недійсності шлюбу.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду:

* якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;

* у разі його фіктивності.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1 ст. 214 ЦПК України)[5]. Якщо в процесі розгляду справи буде встановлена наявність однієї з двох вказаних підстав, суд визнає шлюб недійсним.

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права (ст. 24 СК України). Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним.

Згода особи не вважається вільною у наступних випадках:

* в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розла дом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними;

* особа перебувала^ стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'я ніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними;

* шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насиль ства.

Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу.Зокрема вимогою до змісту волі особи є: а) наявність волі; б) серйозність намірів; в) відсутність помилки; г) свобода волі. Що стосується умов волевиявлення, то окрім необхідної форми потрібні: а) ясність виявлення; б) визначеність вияву волі.

Якщо особа страждала тяжким психічним розладом, вона, без сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними. Причому шлюб визнається судом недійсним, якщо особа саме в момент реєстрації шлюбу страждала тяжким психічним розладом, тобто, коли її хворобливий психічний стан не є хронічним. Якщо ж особа була визнана недієздатною у зв'язку з тим, що вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлю вати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 39 ЦКУ) [4], то шлюб з такою особою є недійсним і без рішення суду в силу прямого припису закону (ч. З ст. 39 СК України). [8]

Шлюб визнається недійсним, якщо особа під час реєстрації шлюбу перебувала у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. Стан сп'янін ня має бути таким, що особа не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. Ці обставини мають бути доведені в суді.

Шлюб визнається також недійсним, якщо його було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Зокрема шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Фіктивність намірів може мати місце як щодо обох сторін, так і щодо однієї з них. Інколи особа може намагатися формально отримати деякі елементи правового статусу подружжя - право на пільги, право на одержання пенсій, допомог та інших платежів, право виїзду за кордон як члену сім'ї певної особи тощо. При цьому вона не має наміру реально створити сім'ю та підтримувати подружні стосунки. За таких обставин інтереси другої - добросовісної сторони, можуть бути серйозно порушені. [7]Закон передбачає можливість настання негативних правових наслідків недійсності шлюбу лише для однієї сторони (ст. 45 СКУ) і, навпаки, збереження прав подружжя за сумлінною стороною, яка не мала намірів укласти фіктивний шлюб. Якщо ж обидві сторони реєстрували шлюб без наміру створення сім'ї, то негативні наслідки будуть запроваджені щодо жінки та чоловіка одночасно. За таких обставин до суду з позовом можуть звертатися інші особи, права яких порушені недійсним шлюбом.

2.3 Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду

1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 СКУ;

2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінни ком, племінницею;

3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

При вирішенні справи суд бере до уваги наступні обставини:

* наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи;

* тривалість спільного проживання подружжя;

* характер їхніх взаємин;

* інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням цих обставин суд може дійти висновку, що, незважаючи на формальне порушення умов укладення шлюбу, між сторонами фактично виникли сімейні стосунки і що визнання шлюбу недійсним не буде відповідати їх інтересам. З урахуванням цього суд може прийняти рішення про невизнання шлюбу недійсним. Якщо ж, окрім порушення умов дійсності шлюбу, після його реєстра ції між сторонами відсутні подружні відносини й існування шлюбу суперечить інтересам сторін або однієї з них, суд своїм рішенням може визнати шлюб недійсним. [8]

2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Питання про визнання або невизнання шлюбу недійсним виникає лише у випадках, коли порушення при реєстрації шлюбу хоча і мали місце, однак не набували непереборного характеру.

По-перше, це стосується шлюбу, який було укладено між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною. Шлюб між цими особами може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення (ч. 5 ст. 26 СКУ). Якщо ж усиновлення скасоване не було, сторони не могли зареєструвати шлюб. Порушення цього формального моменту немає вирішального значення у тому разі, коли особи проживають однією сім'єю, ведуть спільне господарство, між ними виникли подружні відносини. Якщо ж таких «позитивних обставин» не буде виявлено, то суд може визнати шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною недійсним (окрім випадків вагітності дружини або народження дитини).

По-друге, недійсним може бути визнаний шлюб між двоюрідними братом та сестрою, а також між тіткою (дядьком) та племінником (племінницею). Цим особам не може бути надане право на шлюб за рішенням суду (ч. З ст. 26 СКУ), тому реєстрація між ними шлюбу завжди буде свідчити про порушення норм закону. Проте з урахуванням того, що між цими родичами кровний зв'язок не є небезпечно близьким, з урахуванням усіх обставин суд може і не визнати такий шлюб недійсним. Це питання навіть не виникає у разі вагітності жінки або народження нею дитини, оскільки такий шлюб не може бути визнаний недійсним (ч. З ст. 41 СКУ). [7]

По-третє, недійсним за рішенням суду може бути визнаний шлюб, укладений з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для друго го з подружжя і (або) їхніх нащадків. Цей момент потребує пояснення. У статті вказувалося, що підставою для визнання шлюбу недійсним є приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків. Втім, ч. 5 ст. ЗО СК України зазнала змін. В оновленій її редакції сказано, що підставою для визнання шлюбу недійсним може бути приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків¹.

По-четверте, недійсним може бути визнаний шлюб, укладений з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. В цьому випадку має місце порушення умов, встановлених в ст. 22 СКУ щодо шлюбного віку.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у вже зазначених осіб, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Тут закріплюється можливість санації (відновлення) недійсного шлюбу (див. ч. З ст. 40 СКУ та п. 4 коментаря до неї). Це випадки, коли, незважаючи на певні порушення, які існували під час укладення шлю бу, він не може визнаватися недійсним за рішенням суду.

Підставою для санації (відновлення) шлюбу є два фактори:

* вагітність дружини;

* народження дружиною дитини.

Якщо має місце наявність хоча б однієї із вказаних підстав, суд не може визнати шлюб недійсним. Якщо особи, які перебувають у такому шлюбі, або одна з них, не бажають зберігати на подальше свої відносини, вони можуть звернутися до суду з заявою або позовом про розірвання шлюбу у загальному порядку.

Шлюб не може бути визнаний недійсним при вагітності дружини або народженні нею дитини при будь-яких порушеннях, які надають можливість суду визнати шлюб недійсним (п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 41 СКУ) [3].

Виключення складають лише випадки реєстрації шлюбу з особою, яка приховала відомості про стан свого здоров'я, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків.

Якщо порушення мали такий характер, то суд може визнати шлюб недійсним навіть у разі вагітності дружини або народження нею дитини.



Розділ 3. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним

шлюб сервітут сімейний законодавство

1. Недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Із загального аналізу норм чинного законодавства можна дійти висновку, що закон закріплює два види правових наслідків недійсності шлюбу:

а) загальні правові наслідки (ст. 45 СКУ);

б) особливі (спеціальні) правові наслідки (ст. 46 СКУ).

Загальні правові наслідки можна визначити як негативні, оскільки вони полягають у позбавленні особи тих прав, на які вона могла розраховувати при укладенні дійсного шлюбу (прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України).

Загальні наслідки застосовуються до недобросовісної особи.

Згідно з ч. 6 ст. 45 СКУ недобросовісною є особа, яка:

* знала про перешкоди до реєстрації шлюбу;

* приховала дані про наявність перешкод від другого з подружжя і (або) від державного органу РАЦС.

Особливі (спеціальні) правові наслідки недійсного шлюбу можна визначити як позитивні, оскільки вони полягають у збереженні за особою тих прав, які вона могла б одержати у випадку реєстрації дійсного шлюбу. Спеціальні правові наслідки застосовуються до добросовісної сторони недійсного шлюбу (ст. 46 СКУ). [8]

2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

З аналізу ч. І ст. 45 СКУ[3] можна дійти висновку, що негативні наслідки недійсності шлюбу застосовуються щодо усіх видів недійсного шлюбу:

а) абсолютно недійсного (ст. 39 СКУ);

б) шлюбу, який визнається недійсним за рішенням суду (ст. 40 СКУ);

в) шлюбу, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду.

3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до ЦКУ, але не більше як за останні три роки.

Недійсність шлюбу означає відсутність у сторони (сторін) прав та обов'язків подружжя. Негативні правові наслідки полягають у позбавленні особи цілої низки особистих та майнових прав подружжя, які прямо визначені в законі. Треба зазначити, що в новому СКУ негативні наслідки недійсності шлюбу знайшли більш повне визначення порівняно з законодавством, що діяло раніше (ст. 49 КпШС України 1969 р.) [2]. Якщо раніше сімейне законодавство основну увагу приділяло правам добросовісної сторони недійсного шлюбу, то новий СКУ чітко визначає наслідки, що виникають для сторони недобросовісної.

4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

Першим з негативних наслідків є те, що майно, набуте протягом недійсного шлюбу, вважається таким, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.

В дійсному шлюбі норми сімейного права враховують особливість відносин подружжя, їх довірчий, особистий характер. Тому в законодавстві закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Якщо внесок одного з подружжя у спільне майно був незначним або взагалі відсутнім у зв'язку з навчанням, веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворобою та іншими суттєвими обставинами, то це не впливає на його права щодо спільного майна. У разі поділу майна подружжя частки дружини та чоловіка у праві власності на майно визнаються рівними (ст. 70 СКУ).

5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

Другим з негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що особа, яка одержувала аліменти від того, з ким вона була в недійсному шлюбі, повинна їх повернути. При цьому сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави і підлягає поверненню відповідно до ЦКУ. У свою чергу, у ч. 1 ст. 1212 ЦКУ сказано, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Згідно з п. З ч. 2 ст. 1212 ЦК України правила про безпідставно набуте майно застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'я занні. [11]

Треба вказати, що конструкція безпідставно набутого майна вперше застосовується до аліментів, одержаних недобросовісною стороною за час недійсного шлюбу. Кодекс про шлюб та сім'ю України 1969 р. не містив аналогічних правил (ст. 49). Очевидно, ідея нововведення полягає у тому, що наявність зареєстрова ного шлюбу є однією з підстав виникнення аліментного зобов'язання подружжя. Тому виконання такого зобов'язання (сплата аліментів) повинна мати відповідне юридичне підґрунтя. Якщо відпадає підстава зобов'язання, то воно не повинне виконуватися наперед, а усе сплачене підлягає поверненню, оскільки воно було сплачене безпідставно.

6. Правові наслідки, що застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Ще одним негативним наслідком недійсності шлюбу є те, що недобросовісна особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набуває права на проживання у ньому і може бути виселена (ч. 4 ст. 45 СК України). Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом. [12]Таке право називається сервітутом (ст. 401 ЦКУ). Сервітут нерозривно пов'язаний з членством в сім'ї власника житла. Якщо шлюб є недійсним в силу прямого припису закону або визнається недійсним за рішенням суду, особа позбавляється права на проживання, встановленого для членів сім'ї, оскільки це прямо передбачено в ч. 4 ст. 45 СК України.

Звертає на себе увагу та обставина, що в законі сказано: особа може бути виселена з житлового приміщення. Можна припустити, що правило про виселення не є імперативним і може застосовуватися у тих випадках, коли друга сторона недійсного шлюбу (добросовісна) наполягає на цьому. Якщо ж добросовісна сторона не вимагає виселення, то недобросовісна сторона може продовжувати проживати в житловому приміщенні і в подальшому. Очевидно, що підставою для такого проживання буде не шлюб, оскільки він не є дійсним, а самостійний договір двох осіб про встановлення права на проживання (сервітут).

Особливі правові наслідки:

1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;

3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 СКУ;

4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

1. В коментованій статті встановлюються особливі (спеціальні) правові на слідки недійсності шлюбу. Такі наслідки є особливими, оскільки вони застосовуються як виключення із загального правила. Якщо за загальним правилом недійсність шлюбу є перешкодою для виникнення у сторони прав та обов'язків подружжя (ст. 45 СКУ), то особливі наслідки, навпаки, полягають у можливості їх виникнення. Таким чином, особливі (спеціальні) правила можна визначити як позитивні, оскільки вони спрямовані на надання особі права. На відміну від цього загальні правила мають негативний характер у тому розумінні, що вони встановлюють для особи певні обмеження і пов'язані з невизнанням за нею тих прав, що мають дружина та чоловік у шлюбі.

Особливі - позитивні правові наслідки застосовуються лише по відношенню до добросовісної сторони недійсного шлюбу (ст. 46 СКУ). Закон визначає, що добросовісною є особа, яка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Найбільш типовою, очевидно, буде ситуація, коли лише одна сторона недійсного шлюбу буде добросовісною, оскільки друга сторона приховала від неї факт існування перешкод до укладення шлюбу. Втім, не можна повністю відкидати й іншу ситуацію, коли обидві сторони недійсного шлюбу будуть добросовісними. Порушення, які формально є підставою недійсності шлюбу, можуть мати об'єктивний, а не суб'єктивний характер. Якщо обидві сторони шлюбу, укладеного з порушенням вимог закону, не знали і не могли знати про існування перешкоди, вони вважатимуться добросовісними. Наприклад, особа може бути впевнена у тому, що її попередній шлюб припинився внаслідок смерті другого з подружжя. Якщо така впевненість має певне підґрунтя і ця особа може це довести, то її не можна вважати недобросовісною стороною. Зрозуміло, що і та особа, з якою ця сторона зареєструвала другий шлюб, не була обізнаною в існуванні попередньо го шлюбу. Згідно із ч. І ст. 39 СК України повторний шлюб є недійсним шлюбом, проте в суб'єктивному плані жодна з його сторін не може вважатися недобросові сною з усіма наслідками, які слідують з цього. До таких осіб можуть застосовуватися позитивні наслідки, передбачені коментованою статтею. [8]

2. Добросовісна сторона шлюбу, який укладено з порушеннями вимог закону, набуває певні особисті та майнові права та обов'язки. Треба зазначити, що навіть добросовісна сторона недійсного шлюбу не набуває усіх прав та обов'язків, які має особа, яка перебуває у шлюбі зареєстрованому. Зокрема це стосується права на спадкування, права на одержан ня аліментів, у випадках, передбачених законом, права на укладення шлюбного договору та інших договорів, які нерозривно пов'язані з подружнім статусом сторо ни, особистих прав, передбачених сімейним законом (ст. ст. 49-56 СКУ).

3. Добросовісна сторона недійсного шлюбу має права, передбачені законом. Вона може вимагати поділу майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя ( п. І ст. 46 СКУ). Зокрема вона має право на половину майна, набутого за час недійсного шлюбу. До цієї особи застосовують й інші норми щодо поділу спільного майна подружжя (ст. ст. 70, 71 СКУ).Для добросовісної особи кожна річ, набута за час недійсного шлюбу, крім речей індивідуального користування, вважатиметься об'єктом права спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 60 СК України).

4. Добросовісна сторона недійсного шлюбу має право на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом. Право на проживання у першу чергу стосується тих випадків, коли особа вселиться у житлове приміщення, яке є об'єктом права приватної власності другої сторони. У такому разі вона набуває права користування чужим нерухомим майном - сервітут. [9]

5. Добросовісна сторона недійсного шлюбу може набувати певні аліментні права. Зокрема добросовісна сторона має право на утримання (аліменти):

1) якщо вона є непрацездатною, потребує матеріальної допомоги, за умови, що друга сторона може надавати матеріальну допомогу (ст. 75 СКУ);

2) у разі проживання з нею дитини:

* жінка має право на одержання аліментів від чоловіка - батька дитини - під час вагітності та до досягнення дитиною трьох років, а у разі, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, особа, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років (ст. 84 СКУ);

* чоловік має право на одержання аліментів від другої сторони - матері дитини - до досягнення дитиною трьох років, а у разі, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, особа, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років (ст. 86 СКУ);

3) у разі проживання з нею дитини-інваліда (ст. 88 СКУ).

Треба зазначити, що добросовісна сторона набуває ті аліментні права, які передбачені ст. ст. 75, 84, 86, 88 СКУ. Вказані права не вичерпують усіх аліментних прав, що має подружжя. Тому обсяг аліментних прав добросовісної сторони недійсного шлюбу є дещо вужчим порівняно з обсягом прав подруж жя. Зокрема така особа не має права на утримання після розірвання шлюбу (ст. 76 СКУ), не може вона і укладати договори про утримання (ст. 78 СКУ). [3]

6. Добросовісна сторона недійсного шлюбу має право на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу (ст. 35 СКУ). Відносно такої особи діє загальне правило, яке встановлено для подружжя: особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (ст. 113 СКУ). При цьому згода другої сторони, прізвище якої обрала добросовісна сторона недійсного шлюбу, не вимагається.



Висновок

Аналізуючи законодавство що недійсності шлюбу, я зробила наступні висновки:

По-перше, в ст. 38 СКУ зазначено, що недійсним вважається шлюб який був укладений в протиріччі з ст..22-24 СК України:

- недосягнення хоч однією особою шлюбного віку ст..22 СК України;

- не був добровільним однією з сторін ст.24 СК України;

- одна з осіб була недієздатною, або з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними ст. 24 СК України.

А також вважається недійсним шлюб:

- зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

- зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою

По-друге, ст.40 та ст. 41 СК України визначають що шлюб може бути визнаним недійсним в судовому порядку:

- якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;

- шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

- між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою статті 26 Сімейного Кодексу України;

- між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

- з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

- з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Отже, таке поняття як недійсний шлюб має повне право на існування. Статті які визначають та обумовлюють недійсність шлюбу є обов`язково необхідними під час переходу суспільства до ринкових відносин.

Але було б набагато краще коли таких шлюбів - недійсних не утворювалося взагалі. Адже шлюб - не іграшка, не тимчасовий стан, він повинен стати основою вільного вибору подружжям принципів врегулювання певних відносин сімейного життя.



Список використаної літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30.

2. Кодекс про шлюб та сім'ю України від 20.06.69 // Відомості Верховної Ради. - 1969. - № 26.

3. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року.

4. Цивільний кодекс України в редакції від 16 січня 2003 року

5. Цивільно-процесуальний кодекс України.

6. Сімейне право: Підручник/ За ред. Гопанчука В.С. - К.: Істина, 2002 р.

7. Сімейне право України: Л. М. Баранова, В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін. 2004 р.

8. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003.

9. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: погляд у майбутнє // Право України. - 2001. - № 2.

10. Сімейне право України: Підручн. / За ред. Гопанчука В.С. - К. : Істина, 2002.

11. Сімейне право України: Підручн. / За ред. Ю.С. Червоного. - К. : Істина, 2004.

12. Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М. та ін. Цивільне і сімейне право України: Навчально-практичний посібник / За ред. Є.О. Харитонова, A.I. Дрішлюка - X.: ТОВ "Одіссей", 2003.

Размещено на Allbest.ru