Місцеві бюджети в системі місцевих фінансів. Доходи та видатки бюджету

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Контрольна робота

з дисципліни «Фінансове право»

м. Київ-2010

1. Місцеві бюджети в системі місцевих фінансів

доход бюджет фінансовий

Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування -- це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцеві бюджети -- це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади управління на відповідній території.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їхній території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Роль місцевих бюджетів певною мірою визначається величиною валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через них.

При дослідженні проблеми місцевих бюджетів їх треба розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складаються між:

-- місцевими бюджетами й господарськими структурами, що функціонують на цій території;

-- бюджетами й населенням цієї території;

-- бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових ресурсів;

-- місцевими і державним бюджетами.

Проте місцевий бюджет -- це тільки частина фінансових ресурсів, необхідних для фінансування всіх функцій і завдань, які виконують органи місцевого самоврядування.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.

Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів.

Загальний фонд включає надходження з поточного або реєстраційного рахунку фінансового органу на поточний або реєстраційний рахунок установи платіжним дорученням, в якому вказуються суми засобів, виділених на видатки установи в розрізі кодів економічної класифікації.

Спеціальний фонд має формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей.

Місцевий бюджет поділяється на поточний (адміністративний) бюджет і бюджет розвитку (капітальний або інвестиційний).

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Наявність видатків є причиною утворення доходів. Доходи місцевих органів влади можна класифікувати за їхніми джерелами та за економічною природою.

Збалансувати бюджети одного рівня лише розмежуванням їхніх доходів і видатків неможливо. Це досягається за допомогою перерозподільних процесів у межах бюджетної системи.

Центральне місце в управлінні фінансами в Україні посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладено завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни.

Розмежування повноважень і функцій між органами Міністерства фінансів здійснюється за регіональним принципом. Так, Міністерство фінансів АРК складає і виконує республіканський бюджет, обласні фінансові управління -- обласні бюджети, районні й міські фінансові відділи -- районні й міські бюджети.

Крім того, місцеві фінансові органи виконують такі функції:

-- забезпечують втілення в життя державної фінансової політики;

-- аналізують показники розвитку економіки відповідного району та галузей народного господарства;

-- сприяють збільшенню доходів бюджету;

-- розробляють проекти зведених балансів фінансових ресурсів для відповідних територій;

-- координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

-- ведуть облік і складають звіти про виконання бюджету;

-- готують інформаційні матеріали, доповіді органам місцевої влади про хід і підсумки виконання бюджету;

-- вирішують питання про відстрочення платежів;

-- вносять пропозиції про надання пільг з податків і платежів до бюджетів відповідних рівнів за висновками податкових інспекцій.

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. По-перше, вона здійснює ревізії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету. По-друге, вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів. По-третє, контрольно-ревізійна служба проводить ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектору. Контрольно-ревізійна служба має регіональну структуру, аналогічну структурі Міністерства фінансів.

Державне казначейство створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання державного бюджету. Казначейство має таку саму регіональну структуру, як і Міністерство фінансів.

Державна податкова адміністрація організовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодавства.

Органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові (в тому числі валютні) фонди. Ці фонди включають у спеціальний фонд місцевих бюджетів.

Згідно з Законом України дотації вирівнювання з Державного бюджету отримують Київська обл., Миколаївська обл., Херсонська обл. Місто Київ та Одеська обл. передають кошти до Державного бюджету. Крім того, всі вказані області та місто Київ отримують додаткові дотації на зменшення фактичних диспропорцій між місцевими бюджетами через нерівномірність бюджетних установ, субвенції з державного бюджету загального фонду, субвенції на виконання інвестиційних проектів.

2. Розподіл доходів та видатків між бюджетами

Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу - складають витрати бюджету.

Одним із найбільш проблемних відносин у бюджетному праві є регулювання між бюджетних відносин.

Зміст міжбюджетних відносин полягає в першу чергу у розподілі видатків між бюджетами різних рівнів, з метою найефективнішого забезпечення виконання функцій (держави, органу місцевого самоврядування) та задоволення прав і інтересів мешканців, громадян тощо. Визначенню міжбюджетних відносин присвячено Розділ 4 БК.

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, АРК та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами , необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Основними об'єктами сучасної системи міжбюджетних відносин є:

1. Власні, закріплені та регулюючі доходи;

2. Нормативи відрахувань від регулюючих доходів;

3. Дотації, субвенції та субсидії;

За структурою розділу 4 БК і змістом міжбюджетних відносин ми знаходимо:

Принцип розмежування видатків:

державні

ті які можуть бути передані АРК та місцевому самоврядуванню для їх найефективнішого використання (делеговані).

Власне видатки місцевого самоврядування

Випливає із змісту ст. 85 і по-суті визначає основні засади та принципи здійснення видатків різними ланками бюджетної системи.

Передача державою права на здійснення видатків супроводжується передачею бюджетних ресурсів у вигляді: а) закріплених за відповідним бюджетом доходів або їх частки; б) трансфертів з держбюджету.

Заборона здійснювати видатки не віднесені кодексом до місцевих бюджетів

Заборона фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів протягом одного бюджетного періоду.

Розмежування видатків між місцевими бюджетами здійснюється за принципом субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача.

Отже, методи бюджетного регулювання передбачають встановлення:

Закріплених доходів та норм відрахувань.

Власних доходів місцевого самоврядування.

Механізм міжбюджетних трансфертів (з державного місцевим, з місцевих - державному; місцеві між собою)

3. Задача

Після березневого звіту про виконання бюджету виявлено недоотримання надходжень до дохідної частини бюджету, що мають стійкий характер, зокрема істотно (на20%) зменшилися надходження від податку на прибуток підприємств. Для подолання такої ситуації народні депутати внесли для розгляду у верховній раді України пропозиції щодо змін до закону про державний бюджет на поточний рік, згідно з якими збільшувалися ставки деяких податків.

Який існує порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України?

Звіт Кабінету Міністрів аналізує Рахункова палата. У процесі такого аналізу використовують звітні та інформаційно-аналітичні дані Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Державного комітету статистики, Фонду державного майна, Національного банку України.

За результатами такого аналізує складають висновок щодо використання коштів державного бюджету. Зокрема, зазначають, чи забезпечило економічне зростання у поточному році передумови для уточнення планових параметрів державного бюджету; чи збільшується (зменшується) річний обсяг ресурсів і витрат державного бюджету; який загальний обсяг фінансових ресурсів державного бюджету (в тому числі якими є залишок бюджетних коштів на початок року, доходи, надходження коштів від повернення кредитів, надходження для фінансування державного бюджету); якими є витрати державного бюджету (в тому числі видатки, надання кредитів, погашення державного боргу); якою є сума залишку коштів, чи збільшилася (зменшилася) вона з початку року. Обов'язково зазначають проблеми, які залишилися неподоланими (наприклад, щодо обсягів невідшкодованих сум податку на додану вартість; забезпечення головними розпорядниками бюджетних коштів розподілу отриманих асигнувань, наслідком чого стало нездійснення запланованих видатків за окремими бюджетними програмами; нарощування простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, що залучені державою або під державні гарантії, та ін.). Резюмують, чи здійснив уряд усі необхідні заходи для належного виконання бюджету.

Стаття 52. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України

1. Зміни до закону про Державний бюджет України можуть вноситися у випадках виникнення відхилення оцінки прогнозу макропоказників економічного і соціального розвитку України та надходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період, а також зміни структури видатків державного бюджету та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Міністерство фінансів України проводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам, встановленим Державним бюджетом України. Кабінет Міністрів України проводить щоквартальну оцінку відповідності прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України показникам, врахованим при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період. ( Частина перша статті 52 в редакції Закону № 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )

2. Зміни до закону про Державний бюджет України подаються у формі проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: Преса України, 1997.

2. Бюджетний кодекс України. - К.: “АрТек”,2001.

3. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Б 98 Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. -- К.: КНЕУ, 2004.

4. Деркач Н.И., Гордеева Л.П. Бюджет и бюджетный процесс на Украине. - Дніпропетровськ: Пороги, 1995.

5. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наукова думка, 1997.

6. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика).- К.: НІОС, 2000.

7. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999.

8. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. - К.: НІОС, 1998.

9. Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навчальний посібник. - Черкаси: Відлуння. - 1999.

10. Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. - К.: Основи, 1993.

11. Черник Д.Г. Налоги в рыночной экономике. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997.

12. Юрій С.І. Бюджетна система України.: навчальний посібник. - К.: НІОС, 2000.

Размещено на Allbest.ru