Екологічні функції держави

Размещено на http://www.allbest.ru

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ

Реферат

з дисципліни: теорія держави і права

на тему: Екологічні функції держави

Підготував студент I курсу

групи 11-БП

Корнійчук Дмитро

Вінниця

2008

План

Вступ

I. Глобальні екологічні проблеми

II Криза екологічної ситуації в Україні

III Способи вирішення екологічної кризи

IV Методи забезпечення екологічної безпеки в державі

Список літератури

Вступ

Серед актуальних загальнотеоретичних проблем, що мають важливе науково-практичне значення суттєве місце належить екологічній функції Української держави, яка спрямована на охорону природи і забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Порівняно новим явищем у конституційній регламентації функцій держави стало закріплення в Конституції України 1996 р. екологічної функції (ст. 16, 50, 85, 92, 106, 110 та ін.). Ця функція держави лише в останні роки стає предметом спеціального наукового дослідження.

Проблеми природоохорони і природокористування змістовно розглядалися в основному представниками інших галузей права, безпосередньо пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, але як правило, не пов'язувалися з аналізом відповідної функції держави. В юридичній літературі державна діяльність з охорони природи не визнавалася самостійною функцією держави і вивчалася лише у зв'язку з дослідженням господарсько-організаторської і культурно-виховної функцій Радянської держави як їх складова. Лише з початку 70-х років ХХ ст. екологічна функція держави починає розглядатися в теорії держави і права, конституційному праві як самостійна. В цей період починається розвиток системи природоохоронних державних органів, громадських організацій, відповідного законодавства, а цей напрям діяльності держави визначається як одна з її основних функцій.

Основний зміст екологічної функції складає державна діяльність в сфері охорони навколишнього середовища, регулювання природокористування, реалізації комплексу заходів щодо екологічної безпеки, покращення стану навколишнього природного середовища підтримання екологічної рівноваги, збереження генофонду.

Викладене розкриває тенденцію збагачення і розширення змісту й ускладнення структури екологічної функції, підвищення її ролі в системі внутрішніх функцій держави. Здійснення екологічної функції передбачає вироблення чіткого уявлення про екологічну ситуацію, що склалася в країні. Під екологічною ситуацією ми розуміємо сукупність економічних, політичних, соціально-психологічних та інших процесів, що відбуваються у країні (та в світі) і спричиняють певний відносно стійкий у кількісному і якісному відношеннях стан навколишнього середовища, який, в свою чергу, має власний потенціал розвитку в конкретних напрямах.

Отже, екологічна ситуація в Україні є наслідком дії багатьох різнопланових факторів.

I. Глобальні екологічні проблеми

Реалії глобальної екологічної проблеми висунули перед Україною (як і іншими країнами світу) нові складні завдання. Вони переконливо демонструють безперспективність будь-якої політики, що не має

обґрунтованого конституційно-правового забезпечення [1]. Саме тому розвиток суверенної Української держави неможливий без розробки та здійснення багатопланової і цілеспрямованої безпеки та складової останньої - екологічної безпеки. На сьогоднішньому етапі розвитку суспільства як в Україні, так і у глобальному

масштабі заслуговує на увагу і всебічну підтримку модель суспільства сталого екологічного безпечного розвитку. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки - ось невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою держава

здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонії у взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

II. Криза екологічної ситуації в Україні

екологічний державний політика україна

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи. Тому, основними напрямами державної екологічної політики мають стати допустимі форми використання природоохоронного потенціалу на основі планування, стимулювання та контролю з боку держави і застосування нормативно-правових аспектів, створення і впровадження еколого-сумісних технологій, моніторингу, експертизи, гласності, виховання бережливого ставлення до природи тощо. За сучасних умов неефективна державна екологічна політика або ж її відсутність, спричиняють екологічні катастрофи, цілковите порушення екологічної рівноваги [2]. Важливим засобом реалізації природоохоронної політики держави забезпечення її дії зазначає Ю. Шемшученко, є право. Але останнє може успішно виконувати покладену на нього роль тільки у тому разі, якщо воно саме буде достатньо удосконаленим. На сьогодні правове регулювання екологічних суспільних відносин відстає від вимог практики [3]. Територіальна організація України спрямована на поєднання загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів. Територіальний розподіл суспільних інтересів у галузі охорони природи визначається територіальними обсягами природних геоекосистем і поділяється на: загальнодержавні, що поширюються на всю територію України; регіональні, що охоплюють територію в межах двох або більше областей та Автономної Республіки Крим чи поширюються на територію суміжних держав та акваторією морської економічної зони; місцеві, що охоплюють територію в межах Автономної Республіки Крим, області, району. Такий об'єктивний характер просторового поширення природних систем створив територіальну невідповідність між адміністративними одиницями та природними системами як об'єктами управління. Тому, виникає потреба у виділенні регіонального рівня державного управління природоохоронними заходами. Доцільним є забезпечення злагодженої взаємодії різних державних і регіональних структур та суспільних інституцій у формуванні і проведенні регіональної екологічної політики як складової державної екологічної політики, спрямованої на забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку окремої території у контексті національної безпеки України. Регіональна екологічна політика має визначатися виходячи з пріоритетності національних і регіональних інтересів, бути невід'ємною складовою державної екологічної політики. Вона органічно вплітається в державну політику національної екологічної безпеки і здійснюється шляхом реалізації стратегії, концепцій і програм відповідно до чинних нормативних актів як на державному рівні, так і правових актів місцевих органів влади і самоврядування [4].

III. Способи вирішення екологічної кризи

На думку вчених, розв'язанню проблеми регіональної екологічної політики може сприяти адміністративна реформа. Серед її основних напрямів - передача частини повноважень на регіональний рівень. Важливою складовою адміністративної реформи є державна і регіональна екологічна політика. Саме вона покликана передбачати створення ефективно діючої системи влади в центрі і на місцях, здійснити фінансово-економічне, та нормативно-правове забезпечення територій на основі оптимального поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів [5]. Безумовно, екологічна політика держави в умовах її незалежності є предметом дослідження різних галузей науки. У еколого-правових дисциплінах дослідження регіональної політики нерозривно пов'язане з розробками у галузі забезпечення екологічної безпеки держави. Ефективність здійснення заходів, форм і методів забезпечення цієї безпеки визначається шляхом прогнозування оцінки стану розвитку екологічних ризиків на регіональному рівні, об'єктивне визнання загроз, встановлення їх сутності та можливих наслідків і є запорукою планування правових, організаційно-управлінських та економічних заходів щодо запобігання або реагування на наслідки негативних проявів. більшість з цих завдань взаємопов'язані між собою і мають регіональний характер, що обумовлено комплексністю екологічних проблем [6].

Реалізація екологічної функції держави повинна базуватися на реальній правовій основі, саме тому розв'язання проблеми регіональної екологічної політики пов'язано з нагальною потребою розроблення нормативно-правового акту комплексного характеру, спрямованого на регулювання екологічної безпеки на територіях з кризовим станом (наприклад: промислові центри Придніпровського регіону). Як зазначає О. Заржицький у галузі державної екологічної політики повинен бути єдиний правильний підхід - це положення теорії сталого розвитку, яка базується на збалансованому співвідношенні економічних і екологічних інтересів. Правові екологічні проблеми великих промислових центрів Півдня України за характером є регіональними. Саме тому регіональність екологічної політики щодо екологічної безпеки антропогенно переважених територій з екологічним кризовим станом визначає особливість регіонального виникнення екологічної небезпеки компонента - можливих екологічних ризиків, а звідси - й комплекс проблем, які виникають в конкретному регіоні з урахуванням особливості економічної, промислової, господарської діяльності [7, 8].

Змістом екологічної функції Української держави є також діяльність в сфері забезпечення екологічної безпеки. Вона є складовою глобальної і національної безпеки і становить собою стан захищеності довкілля від порушення його екологічної рівноваги [9]. А. Кочинський, розглядаючи екологічну безпеку, зазначає, що Україні потрібна принципово нова система державної екобезпеки. Її основу має становити розроблення адекватного організаційно-правого соціально-політичного та господарського механізмів управління природокористування [10].

В свою чергу В. Андрейцев розглядає проблему екологічної безпеки, з одного боку, як систему спеціальних юридичних заходів, спрямованих на захист життєво важливих інтересів людини від небезпечного впливу навколишнього природного середовища, і з іншого - як систему законодавчого і підзаконного правового забезпечення цієї безпеки, за якого забезпечується регулювання екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона природного середовища, безпечного для життя і здоров'я людей [11]. Автор більш комплексно підходить до визначення змісту цієї категорії.

IV. Методи забезпечення екологічної безпеки в державі

Забезпечення екологічної безпеки здійснюється за допомогою відповідних заходів державного впливу: впровадження науково обґрунтованих нормативів природокористування та охорони довкілля; проведення контролю за станом навколишнього природного середовища; зниження антропогенних навантажень, ліквідацію наслідків шкідливого впливу людської діяльності на навколишнє природне середовище; впровадження у виробництво екологічно безпечних технологій, реалізацію заходів щодо зменшення наслідків Чорнобильської катастрофи; профілактику неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів. Екологічна безпека забезпечується організаційно-правовими, економічними, санітарно-гігієнічними та іншими заходами, комплекс яких, передбачений системою законодавчих актів. Серед таких заходів: екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення у дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів; охорона навколишнього природного середовища при застосуванні заходів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів; охорона навколишнього природного середовища від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу; охорона навколишнього природного середовища від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами; вимоги екологічної безпеки щодо військових оборонних об'єктів та військової діяльності; екологічні вимоги при розміщенні і розвитку населених пунктів тощо [12].

Тому, ефективна реалізація цих заходів залежить від багатьох факторів, має велике значення для стабілізації екологічної ситуації в Україні, а також оптимізації державної екологічної політики в сучасних умовах, екологічної функції Української держави.

Список використаної літератури

1. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навч. посібник. - Х.: Фоліо, 2002. - С. 124

2. Кисельов М.М., Канак Ф.М. Національне буття серед екологічних реалій. - К.: Вентурі, 2000. - С. 184

3. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии. - К.: Знання, 1989. - С. 5

4. Заржицький О. Проблеми вдосконалення правових засад регіональної екологічної політики // Право України. - 2003. - №3. - С. 75-78. - С. 76

5. Яковенко О. Управління регіоном: збалансування повноважень та відповідальності органів влади // Урядовий кур'єр. - 2000. - №195. - С. 4

6. Шемшученко Ю.С. Местные советы и охрана окружающей среды. - М.: Наука, 1987.- С. 9, 32

7. Заржицький О. Проблеми вдосконалення правових засад регіональної політики // Право України. - 2003. - №3. - С. 78-79

8. Заржицький О. Регіональна екологічна політика як об'єкт правового регулювання // Право України. - 2003. - №10. - С. 56-59

9. Качинський А.Б., Хміль Г.А. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика / Національний інститут стратегічних досліджень. - К.: Ін Юре, 1997. - Вип. 3. - С. 8, 111

10. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред) та ін. - К.: Укр. енцикл., 1998. - Т.1: А-Г. - 672 с. - С. 208-209.

11. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: Навч. та науково-практичний посібник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 332 с.

12. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища // Відомості Верховної Ради. - 1991. - №41. - Ст. 546.

Размещено на Allbest.ru