Бюджетний устрій України

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

План

1. Поняття і суспільне значення бюджету

2. Поняття бюджетного права і бюджетно-правового регулювання

3.Поняття бюджетної системи і бюджетного устрою України

4.Правові основи складу доходів бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

5. Правові основи складу видатків бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

1. Поняття і суспільне значення бюджету

Як економічна категорія, бюджет є системою економічних за своїм змістом відносин з приводу утворення, розподілу і використання централізованого фонду грошових коштів держави. Ці економічні відносини виникають в результаті розподілу валового внутрішнього продукту країни.

За матеріальним змістом бюджет -- це сам централізований фонд грошових коштів держави. В юридичному аспекті державний бюджет виступає у формі закону, який приймається найвищим органом законодавчої влади країни. Бюджетне законодавство України визначає бюджет як план.

Необхідність в існуванні державного бюджету обумовлюється природою держави, яка за своїм призначенням покликана виконувати загальносуспільні завдання і функції, а також об'єктивно існуючим законом вартості, існуванням товарно-грошових відносин та іншими факторами.

В Україні поняття, зміст і функції державного бюджету мають свої особливості, викликані суспільними і економічними перетвореннями в країні за останні роки.

Згідно ст. 1 Закону України “Про бюджетну систему України”, бюджет -- це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, в основу законодавства України занесене поняття бюджету як плану. В той же час це фонд, з якого держава черпає свої фінансові ресурси для забезпечення свого функціонування. Вище вже йшла мова про те, що термін “бюджет” має кілька поняттєвих аспектів. Державний бюджет України є планом, що містить в собі перелік доказів і прибутків, які повинні отримати в наступному році, і майбутніх видатків;

тому це розпис доходів і видатків держави на наступний бюджетний рік. Водночас бюджет є фондом грошових коштів, але в фінансово-правовій літературі відмічалось, що бюджет ніколи в цілісному вигляді не існує, оскільки відразу після надходження коштів на бюджетний рахунок вони використовуються на фінансування державних потреб. Тому суть бюджету полягає не в тому, що це певна сума грошових коштів, які знаходяться на певному рахунку, а в тому, що він передбачає напрями спрямування доходів на певні видатки, а сама по собі сума може бути лише зафіксованою в певний період величиною коштів, які надійшли і які вже використані.

Державний бюджет України є основним фінансовим планом. Суспільне значення бюджету полягає в тому, що за допомогою бюджету досягається вирішення багатьох питань соціального характеру.

Політичне значення бюджету багатогранне і, зокрема, воно полягає в тому, що законодавчий орган затверджує обсяги доходів і видатків бюджету на плановий рік, а тим самим народні представники реалізують волю народу. По відношенню до бюджету і бюджетних відносин, які складають його зміст, право виступає як форма, без якої бюджет не може існувати. Державний бюджет України набуває свого статусу тільки після затвердження його Верховною Радою України в формі закону (п. 4 ст. 85 Конституції України). Виключно законами України встановлюються державний бюджет України і бюджетна система Українц.(п. 1. ч. 2 ст. 92 Конституції України). Ці конституційні положення складають не лише основу бюджетно-правового регулювання, але і свідчать про основоположну роль найвищого представницького органу держави в галузі бюджету. Якщо утворення державного бюджету і використання його коштів здійснюють органи виконавчої влади, то розподіл бюджетних ресурсів -- прерогатива Верховної Ради України. Парламент України також розглядає і приймає рішення щодо звіту про Державний бюджет України.

Місцеві бюджети в Україні мають велике значення у фінансуванні соціальних потреб населення. Вони в значній частині забезпечують фінансовими ресурсами освіту, охорону здоров'я, культуру, житлово-побутові витрати та ін. З республіканського бюджету Автономної Республіки Крим фінансуються видатки на потреби, загальні для жителів Автономної Республіки Крим, а з обласних і районних бюджетів -- відповідно для жителів цих адміністративно-територіальних одиниць.

Державний бюджет -- це встановлений законом на певний період основний фінансовий план (розпис) доходів і видатків централізованого фонду коштів держави, необхідних для здійснення її завдань і функцій. Таке ж визначення можна дати і щодо місцевих бюджетів, виходячи з їх особливостей. І Істотною рисою бюджету є те, що він укладається на певний період, Тривалість цього періоду визначається можливостями фінансового планування, яке, в свою чергу і в кінцевому підсумку, залежить від економічного становища в країні. Але юридичне цей період встановлюється, виходячи також із співвідношення законодавчої і виконавчої влади в країні. Конституція України закріпила розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Тому з позиції права суть бюджетного періоду полягає в тому, що це період, протягом якого виконавча влада реалізовує, втілює в життя веління законодавчого органу -- Верховної Ради України. Закінчується цей період тим, що найвищий орган виконавчої влади -- Кабінет Міністрів -- організовує складання і подає до парламенту звіт про виконання державного бюджету за минулий рік. Таким чином, юридичний зміст бюджетного періоду і звіту про виконання бюджету зводиться в кінцевому підсумку до найбільш доцільного періоду, по закінченню якого Верховна Рада України здійснює свої контрольні повноваження щодо дій виконавчої влади в галузі бюджету. Виходячи з того, що бюджет є планом, значення бюджетного періоду набуває сутнісних ознак, рис бюджету.

В ст. 96 Конституції України встановлено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин -- на інший період, тобто бюджетний період в Україні збігається з календарним роком.

Після закінчення бюджетного періоду в деяких країнах світу має місце так званий пільговий період (разом з бюджетним вони становлять рахунковий період), протягом якого завершуються обороти за окремими рахунками. Кожен бюджет складається з дохідної і видаткової частин.

2. Поняття бюджетного права і бюджетно-правового регулювання

Бюджетне право України -- це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють внутрішньодержавні відносини, які виникають у зв'язку з утворенням, розподілом і використанням державного, республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, районних, міських (міст Києва і Севастополя) і місцевих бюджетів.

Найбільш суттєвою рисою бюджетних відносин є те, що всі вони мають єдиний центр -- розподіл бюджетних ресурсів. Розподіл їх має два напрями: 1) предметний -- за галузями діяльності держави і її функціями; 2) структурний -- за ланками бюджетної системи. Але в будь-якому випадку бюджетні відносини полягають в розподілі коштів, які надходять до бюджетної системи (як такі, що вже надані державі і врегульовані нормами податкового права), і реалізації цього розподілу.

Норми бюджетного права містяться в актах, які складають бюджетне законодавство. Базою бюджетного законодавства є Конституція України, що свідчить про велике суспільне значення бюджету.

Конституційні норми, що регулюють бюджетні відносини, встановлені в ст.ст. 85, 92, 95--98 та інших статтях Конституції України. Слід зазначити, що вони є нормами прямої дії і водночас складають базу для поточного бюджетного законодавства. Загальне значення для бюджетного законодавства України має конституційне положення про те, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Ця норма розвивається в бюджетному законодавстві. Виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Контроль за використанням коштів державного бюджету України здійснює від імені Верховної Ради України Рахункова палата.

Цілий ряд конституційних норм є нормами прямої дії:

-- регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені (ч. 4 ст. 95);

-- Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин -- на інший період (ст. 96);

-- Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект Закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року (ст. 96);

-- Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюднений (ст. 97);

-- до повноважень Верховної Ради України належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання (ст. 85);

-- виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (ст. 92) та інші.

Наведені вище конституційні норми є основою для створення бюджетного законодавства і бюджетного права, де вони розвиваються, конкретизуються і деталізуються.

Основу бюджетного законодавства складає Закон України “Про бюджетну систему Української РСР” від 5 грудня 1990 року в редакції Закону України “Про бюджетну систему України” від 28 квітня 1995 р. // “Відомості Верховної Ради України”. -- 1995. -- № 26. Ст. 195.

Крім того, до основних актів бюджетного законодавства можна віднести Регламент Верховної Ради України, постанову Верховної Ради України від 6 травня 1996 р., якою затверджені Правила оформлення проекту Закону України про Державний бюджет України, цілу низку Указів Президента України та інші. Бюджетно-правові норми містяться також, наприклад, в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. (який в цілому не відноситься до бюджетного законодавства) та в інших актах.

До числа актів бюджетного законодавства належать також щорічні бюджетно-правові акти -- Закон України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік, а також відповідні акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих Рад. В них конкретизуються загальні нормативні приписи на даний рік, встановлюються обсяги бюджетів, розміри асигнувань за напрямками діяльності, методи бюджетного регулювання та ін.

Закріплені в законодавстві бюджетно-правові норми складають в своїй сукупності бюджетне право. Водночас вони мають неоднорідний характер і можуть бути класифіковані на групи за певними критеріями.

За дією у часі бюджетно-правові норми можуть бути поділені на постійно діючі і строкові. Постійно діючі норми встановлені в нормативних актах, строк дії яких не обмежений, наприклад в Законах України “Про бюджетну систему

України”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та інших. Такі норми діють без обмеження в часі аж до їх відміни новими нормативно-правовими актами чи якоїсь іншої видозміни.

Строкові (періодичні) бюджетно-правові норми містяться в названих вище щорічних актах і тому більшість з них діють протягом певного бюджетного періоду. Але в практиці роботи Верховної Ради України мають місце випадки, коли термін дії деяких норм продовжується ще на один період. Такий стан речей відображає об'єктивну необхідність, а самі ці норми і в таких випадках не втрачають періодичний характер, якщо Верховна Рада визначає новий термін їх дії.

Бюджетно-правові норми можна також поділити на матеріальні і процесуальні. Норми матеріального бюджетного права об'єднуються в правовий інститут “бюджетний устрій”; вони встановлюють матеріальний зміст бюджету, тобто структуру бюджетної системи, розподіл доходів і видатків бюджетів між різними ланками бюджетної системи, їх обсяги та інше.

Процесуальні та бюджетно-правові норми регулюють порядок проходження бюджету від початку його складання до затвердження звіту про виконання бюджету (такий період носить назву “бюджетний цикл”), тобто охоплюють всі стадії бюджетного процесу: складання, розгляд, затвердження, виконання бюджету, а також складання, розгляд і затвердження звіту про його виконання. Ці норми складають інститут бюджетно-процесуального права.

Бюджетно-правові норми складають основу бюджетно-правового регулювання, механізм якого включає в себе бюджетні правовідносини і акти реалізації суб'єктивних прав і обов'язків.

Врегульовані нормами права економічні бюджетні відносини набувають статусу бюджетних правовідносин, в рамках яких відбувається практична діяльність по реалізації бюджетно-правових норм. Бюджетні правовідносини являють собою юридичну форму економічних відносин, які мають офіційний характер і забезпечуються засобами державного захисту. Співвідношення між матеріальними, економічними бюджетними відносинами і бюджетними правовідносинами відображають діалектичний взаємозв'язок змісту і форми. Бюджетні правовідносини є різновидом фінансово-правових і тому вони мають всі особливості останніх, водночас доповнюючи їх власними особливостями. Структура бюджетних правовідносин включає в себе суб'єктів, "їх права і обов'язки по відношенню до об'єкта (предмета) бюджетно-правового регулювання.

Суб'єктами бюджетних правовідносин є їх учасники, сторони, які мають певний об'єм прав і обов'язків з приводу розподілу і використання бюджетних коштів. Особливістю бюджетних правовідносин є те, що коло їх суб'єктів вужче, ніж коло суб'єктів фінансово-правових відносин. Це обумовлюється тим, що об'єктом їх є бюджетні кошти, які належать лише державі, а тому суб'єктами (учасниками, сторонами) бюджетних правовідносин можуть бути лише державно-територіальні утворення і органи державної влади. При цьому органи державної влади виступають як представники відповідних державно-територіальних утворень або України в цілому. До них відносяться Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада і Уряд Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, державної і місцевої виконавчої влади. Розподіл функцій і повноважень між ними випливає з розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Особливістю прав і обов'язків суб'єктів бюджетних правовідносин є те, що їх обсяг можна визначити в цілком конкретних грошових показниках. Але такий матеріальний зміст не може замінити їх юридичного змісту, який чітко і детально врегульований бюджетно-правовими нормами.

Динаміка бюджетних правовідносин, тобто їх виникнення, зміна і припинення, характерна ще однією особливістю -- вона носить періодичний характер. Бюджетні правовідносини мають загальний характер в тому розумінні, що вони виникають на підставі постійно діючих бюджетно-правових норм. Але в той же час вони приводяться в дію лише в результаті їх врегулювання конкретними, строковими правовими нормами в щорічних актах про відповідні бюджети. Тому конкретні бюджетно-правові відносини виникають з початком бюджетного періоду -- 1 січня -- і припиняються з його закінченням -- 31 грудня кожного року.

3. Поняття бюджетної системи і бюджетного устрою України

Закон України “Про бюджетну систему України” містить в собі положення про бюджетну систему і бюджетний устрій України.

У відповідності із статтею 2 Закону бюджетна система України складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Згідно ст. 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і не-упередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

В фінансово-правовій літературі дається наукове визначення бюджетної системи України. Це заснована на економічних відносинах, врегульованих правовими нормами, сукупність видів бюджетів, які існують на території держави” //“Фінансове право”. -- Харків: “Консулі”, 1998. -- Ст. 127.

Поняття “бюджетна система” відображає тільки загальну структуру бюджетів в Україні, яка визначається адміністративно-територіальним устроєм і побудовою системи органів влади в Україні. Разом з тим Закон “Про бюджетну систему в Україні” ввів поняття “бюджетний устрій”, яке відображає не лише систему бюджетів, а й взаємовідносини між ними.иБюджетний устрій -- “це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України”. Таким чином, бюджетний устрій -- більш широке поняття, яке включає в себе бюджетну систему, взаємозв'язок між бюджетами і принципи їх функціонування. При цьому слід враховувати, що Україна є унітарною державою, хоча до її складу входить Автономна Республіка Крим; в той же час в Україні згідно з ст. 7 Конституції, визнається і гарантується місцеве самоврядування, здійснення якого неможливе без власних місцевих бюджетів (значний вплив на це має Європейська Хартія місцевого самоврядування, до якої приєдналась Україна.

Сукупність всіх бюджетів, які входять до бюджетної системи України, складає зведений (консолідований) бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим. При цьому слід мати на увазі, що така система бюджетів Автономної Республіки Крим не виходить за рамки бюджетної системи України. Згідно зі ст. 134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання, але нормативно-правового регулювання бюджетних і в цілому фінансових питань вона не здійснює (ст.ст.137, 138 Конституції України).

Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного значення, селищні та сільські бюджети.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у місті Раді адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, бюджети цих міст, селищні, сільські бюджети об'єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в місті, Радам яких підпорядковані населені пункти.

Прийняття Конституції України та у відповідності з нею Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. дещо змінило погляд на природу місцевих бюджетів. Як випливає із ст.ст. 140, 143 Конституції України і змісту вказаного Закону, до місцевого самоврядування відносяться сільські, селищні, міські Ради; районні, обласні Ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Згідно зі ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” бюджетом місцевого самоврядування (місцевим бюджетом) є план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Районні і обласні бюджети входять до числа місцевих бюджетів і є планами утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання. Разом з тим, ст. 143 Конституції встановлює, що вони формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм. Тому районні і обласні бюджети займають проміжне становище між державними та сільськими, се-лдщними, міськими бюджетами. Бюджетний устрій України грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності, самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

В Законі України “Про бюджетну систему України” не знайшла свого відбиття, але в фінансово-правовій літературі виділяється як принцип, спеціалізація показників доходів і видатків бюджетів. Цей принцип полягає у конкретному визначенні розмірів доходів за джерелами утворення і видатків за їх призначенням,!

Ст. 8 Закону “Про бюджетну систему України” визначила бюджетну класифікацію як “єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних”. Саме через бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюджетів.

Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України, а нова її структура була затверджена постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 року.

Бюджетна класифікація України складається з чотирьох розділів:

Розділ І. Доходи бюджету.

Розділ II. Видатки бюджету.

Розділ III. Фінансування бюджету.

Розділ IV. Державний борг.,

Розділ І “Доходи бюджету” поділяється на групи, підгрупи, статті і під статті. Групи доходів -- це податкові надходження та неподаткові доходи, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти і державні цільові фонди.

Класифікація видатків бюджетів складається з функціональної, відомчої та економічної структури видатків.

Функціональна структура видатків бюджетів України визначає основні напрями державної діяльності:

Державне управління;

Міжнародна діяльність;

Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;

Національна оборона і т.д. (всього 24 розділи).

Розділи поділяються на підрозділи, тобто більш детальні частини. Наприклад, розділ “Державне управління” включає в себе шість підрозділів: функціонування законодавчої влади; функціонування виконавчої влади; утримання Президента України та його апарату; утримання фінансових та фіскальних органів; загальне планування і статистичні служби; інші видатки на загальнодержавне управління. Підрозділи можуть мати цільові статті і види витрат.

Економічна структура видатків групує видатки державного і місцевих бюджетів за їх економічним змістом. Вона поділяється на поточні видатки і капітальні видатки, а також на предметні статті, під статті та елементи витрат.

Розділ III “Фінансування бюджету” передбачає залучення коштів для фінансування видатків бюджету -- внутрішнє і зовнішнє фінансування.

У розділі IV “Державний борг” наводиться структура державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

4. Правові основи складу доходів бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

Кожний бюджет поділяється на дохідну і видаткову частини, які мають бути збалансовані між собою.

В дохідній частині бюджету передбачаються всі доходи, передбачені законодавством України (податки і неподаткові доходи). За соціально-економічними ознаками вони можуть бути поділені на: 1) доходи від господарської діяльності; 2) доходи від використання природних ресурсів; 3) доходи від зовнішньо-економічної діяльності; 4) доходи від банківської діяльності; 5) доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; 6) державне мито; 7) митні платежі; 8) збори та інші неподаткові доходи; 9) доходи від приватизації;

10) доходи від громадян тощо.

Такий загальний перелік доходів всіх ланок бюджетної системи України, Але основним бюджетним питанням є їх розподіл між окремими ланками всередині бюджетної системи. Розподіл доходів належить до повноважень представницьких органів держави, оскільки це є одним з основних питань функціонування бюджетної системи України. Головну роль в цьому відіграє Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади в Україні. Верховна Рада встановлює постійний розподіл закріплених доходів між ланками бюджетної системи в Законі “Про бюджетну систему України” і щорічний перерозподіл регулюючих доходів в Законах про Державний бюджет України. Основним завданням при розподілі доходів бюджетів є наділення кожного з державних органів -- суб'єкта бюджетного права -- таким об'ємом коштів, який міг би забезпечити виконання його завдань і функцій, передбачених Конституцією та законами України. При цьому повинні бути забезпечені збалансованість всіх бюджетів, зацікавленість місцевих органів у збільшенні бюджетних надходжень, запобігання касових розривів та інше, бездефіцитність бюджетів. Доходи кожного бюджету повинні бути найбільшою мірою пов'язані з підвідомчим господарством і соціальною сферою.

З врахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи всі вони можуть бути поділені на закріплені і регулюючі.

До закріплених належать доходи, які постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі-(нормативі). Прикладами доходів, закріплених за Державним бюджетом України, можуть бути:

-- надходження від зовнішньоекономічної діяльності, які повністю, на невизначений строк закріплені за загальнодержавним бюджетом;

-- плата за землю яка дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України, та інші.

Закріплені доходи створюють основу дохідної бази кожного бюджету .'Але для повного покриття потреб кожного з бюджетів їх недостатньо і тому кожен з бюджетів (крім державного) необхідно врегулювати за допомогою інших дохідних джерел. Оскільки потреба в доходах кожного з бюджетів часто змінюється, то держава щорічно здійснює бюджетне регулювання -- щорічний перерозподіл коштів всередині бюджетної системи з метою збалансування всіх бюджетів. Досягається це, за допомогою регулюючих доходів та інших методів. Регулюючі доходи -- це передбачені в Законі про Державний бюджет або в рішенні про бюджет представницьких органів доходи бюджетів, які щорічно перерозподіляються між різними ланками бюджетів. Розмір частини кожного з доходів, яка передається у бюджет нижчого рівня, визначається, виходячи з потреб цього бюджету, і може щорічно змінюватись. Так, в 1997 р. як регулюючі доходи були використані акцизний збір (50 відсотків його передавались до бюджетів областей, міст Києва і Севастополя), прибутковий податок з громадян та ін. Але вже в Законі про Державний бюджет України на 1998 р. було дано перелік всіх доходів, які в повному обсязі або частково надійдуть до державного бюджету, а в ст. 9 -- перелік доходів, які надійдуть до бюджетів Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Таким чином було здійснене бюджетне регулювання, тобто забезпечення вказаних бюджетів дохідною базою.

Але при нестачі коштів для збалансування бюджетів держава може використати і такий метод бюджетного регулювання як дотації, субвенції, субсидії, які можна назвати єдиним терміном -- трансферти. Цей метод застосовується у багатьох країнах світу. Щоправда, в законодавстві України ці терміни лише згадуються без розкриття їх суті, але, використовуючи світовий досвід, фінансово-правова наука виробила їх поняття.Дотація являє собою певну суму грошових коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня для покриття його дефіциту. Вона має загальний характер і не підлягає поверненню до бюджету вищого рівня (сам термін походить від латинського слова гіоіаііо -- дар). На відміну від дотації субвенції і субсидії мають цільовий характер і це передбачає, що у випадках їх невикористання або використання не за цільовим призначенням вони мають бути повернені до бюджету, з якого були надані. Різниця між субвенцією і субсидією полягає в тому, що субвенція передбачає як обов'язкову умову участь у виділенні коштів на певні цілі з бюджетів нижчого рівня поряд з сумою субвенції, а для субсидії це не обов'язково Але у випадках невикористання або використання не за цільовим призначенням субвенції і субсидії мають бути повернені до бюджету, з якого вони були виділені. Законом про Державний бюджет України на 1998 р. було передбачено виділення дотацій республіканському бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та міському (міста Севастополя) бюджетам (всього їх 22) на загальну суму 2.502.213 тис. гривень на фінансування видатків, що не покриваються власними та закріпленими доходами.

Таким чином, як випливає з викладеною вище, Державний бюджет України складається із закріплених доходів, а республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети -- з трьох: 1) власних джерел, які надходять від об'єктів, що є їх власністю; 2) закріплених доходів, тобто доходів, які постійно закріплені за ними і 3) доходів, що надійшли в порядку бюджетного регулювання (процентних відрахувань, дотацій, субвенцій, субсидій). Крім.цього, вони можуть на власний розсуд і запозичувати кошти, Ст. 70 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлює, що органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позички з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах. Ще одним джерелом фінансування видатків з цих бюджетів є позабюджетні цільові (у тому числі валютні) фонди коштів, створення яких передбачене ст.б8 Закону про місцеве самоврядування. Ця ж стаття надає право органам місцевого самоврядування, за рішенням зборів громадян за місцем їх проживання, запроваджувати місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування.

Законом України “Про бюджетну систему України” врегульовано доходи бюджетної системи України. Вони утворюються не лише за рахунок надходжень від сплати юридичними і фізичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а й за рахунок інших джерел, встановлених законодавством України. Закон встановлює доходи стосовно кожної з ланок бюджетної системи України окремо. Розмежування ж їх між окремими рівнями бюджетної системи здійснюється відповідно до ст. 16 Закону, яка регламентує здійснення бюджетного регулювання.

Бюджетне регулювання -- це щорічний перерозподіл коштів всередині бюджетної системи з метою збалансування всіх бюджетів на рівні, необхідному для виконання кожним місцевим органом своїх завдань і функцій. Бюджетне регулювання здійснюється кожним представницьким органом щодо бюджетів безпосередньо нижчого рівня, тобто обласні ради регулюють районні і міські (міст обласного підпорядкування) бюджети, районні ради -- селищні, сільські, міські (міст райнного підпорядкування) бюджети, міські Ради -- бюджети районів в містах. Верховна Рада України, яка здійснює розподіл бюджетних коштів, при цьому регулює обласні, міські (міст Києва і Севастополя) бюджети, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Верховна Рада Автономної Республіки Крим регулює бюджети районів, які входять до її складу.

Розмежування доходів в процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану відповідних областей, районів та населених пунктів.

У процесі бюджетного регулювання застосовуються методи, зміст яких вже був викладений вище: процентні відрахування від регулюючих доходів, дотації, субвенції, субсидії. Їх перелік і розміри визначаються в кожному році окремо.

В останні роки у відносинах державного і місцевих бюджетів з'явилося нове явище, яке не врегульоване в Законі України “Про бюджетну систему України”, але встановлене в ст. 62 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”. В ній встановлено, що у випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Законом про Державний бюджет. Законом “Про Державний бюджет України на 1998 рік” затверджено розмір коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджетів чотирьох областей і м. Києва в сумі 590.082,9 тис. гривень.

Закон “Про бюджетну систему України” в ст. 11--15 дає перелік доходів кожної з ланок бюджетної системи України.

Ст. 13 Закону “Про бюджетну систему України” дає перелік доходів, які в порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України, зараховуються у районні, міські (міст обласного підпорядкування) бюджети.

5. Правові основи складу видатків бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

бюджет державний фінансовий правовий

Видаткова частина державного та місцевих бюджетів відображає витрати держави на здійснення своїх завдань і функцій, а також на утримання самої держави (органів законодавчої, виконавчої, судової влади та ін.).

Звідси випливає і структура державних видатків, яка залежить в кінцевому підсумку від завдань і функцій, які стоять перед державою і її апаратом. Останні, в свою чергу, юри-дично зафіксовані в Конституції і законах України.

Суть держави і державного бюджету полягає в тому, щоб задовольняти загальносуспільні інтереси і потреби. Тому ст.95 Конституції України, яка має багатогранне значення, встановлює, щоі “виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків” Сам характер загальносуспільних потреб теж визначається в ряді статей Конституції, зокрема в ст. 1 Основного Закону, яка встановлює, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною правовою державою, що дає підставу зробити висновок про соціальну орієнтованість видатків бюджетів усіх ланок. Ст. З Конституції встановлює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Такий гуманістичний зміст конституційних положень визначає і склад видатків державного і місцевих бюджетів. Структура їх відображається в бюджетній класифікації України (розділ II) і в щорічному Законі про Державний бюджет України. При всій різноманітності в розмірах щорічних асигнувань слід все ж відзначити, що значну їх частину складають видатки на соціальний захист, соціально-культурні заходи та ін.

Загальні начала правового регулювання видатків бюджетів встановлені в розділі 3 Закону “Про бюджетну систему України”. В ст.18 Закону встановлено що кошти Державного бюджету України витрачаються лиш на цілі в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України. Відповідно кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами. До Державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені законами України. Зміст цієї статті вказує на юридичне значення законів і рішень про бюджет, а також про значення принципу законності в сфері видатків бюджетів. Розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до Закону України “Про бюджетну систему України”! Закон категорично забороняє використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів, які можуть бути утворені за рахунок надходжень від необов'язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших небюджетних джерел.

Видатки бюджетів усіх ланок групуються за предметною ознакою відповідно до бюджетної класифікації України. Але ст. 18 Закону “Про бюджетну систему України” визначає І функціональний поділ видатків всіх бюджетів на поточні "видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки -- це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвиткуДВ складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі вказаних вище об'єктів з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

До складу видатків розвитку належать витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови господарства України, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Склад і структура видатків державного і місцевих бюджетів визначаються багатьма факторами, зокрема їх предметною спрямованістю (в загальному вигляді вона відображена в бюджетній класифікації), економічним змістом та ін. Але в будь-якому випадку державі при розподілі видатків доводиться вирішувати питання про пріоритетність об'єктів фінансування. Оскільки Україні, як і будь-якій іншій державі світу, недостатньо грошових коштів для фінансування всіх потреб, то процес планування видатків зводиться до проблеми вибору між конкуруючими потребами. В цьому, крім суто юридичних факторів, велике значення мають економічні, які випливають з конкретних умов певного періоду.

При розподілі видатків між окремими ланками бюджетної системи України загальними, принциповими положеннями є значимість, підвідомчість, підпорядкованість тих чи інших об'єктів фінансування, їх територіальне розміщення та інші. Закон України “Про бюджетну систему України” в ст.ст.19, 20 встановлює перелік видатків основних ланок бюджетної системи України. Цей перелік разом з бюджетною класифікацією є основою структури видатків щорічного Закону про Державний бюджет України.

У складі Державного бюджету України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків Державного бюджету. Він може використовуватись для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету.

У Державному бюджеті України понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до двох відсотків загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена в тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження державного бюджету України. Основними актами, які регулюють видатки місцевих бюджетів, є Закони України “Про бюджетну систему України” та “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Перелік конкретних видатків кожного з місцевих бюджетів встановлюється відповідною Радою. При цьому Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” підкреслює, що сільські, селищні, міські, районні в містах (якщо вони будуть створені) Ради і їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Як у всіх бюджетах, у видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку. Особливістю є те, що кошти бюджету розвитку можуть спрямовуватися на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності.

Крім цього, законодавством передбачено поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини: а) видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування і б) видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

В республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і районних бюджетах утворюються резервні фонди у розмірі до одного відсотка від обсягу видатків кожного з відповідних бюджетів для фінансування невідкладних заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження цих бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим і всіх місцевих бюджетах утворюється оборотна касова готівка, яка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, встановлених під час затвердження відповідного бюджету.

Размещено на Allbest.ru