Так що президентська форма виглядає зараз більш оптимальною. Не виключено, що в невизначеному майбутньому Україна все ж таки зупиниться на парламентській формі правління. Очевидно, що шлях до нього лежить через реальне включення все більш широких шарів суспільства до важелів прийняття ухвал. Але, схоже, що це зайва розкіш для нинішнього покоління, з урахуванням серйозних внутрішніх і зовнішньоекономічних викликів.

Висновки

Державні функції в кожній країні здійснює розгалужена системи органів. Серед них виділяються вищі - парламент, уряд і глава держави. Саме ці органи реалізують основні повноваження у сферах законодавчої та виконавчої влади, і їх діяльність має політичну значущість. До вищих органів також віднесені вищі судові інстанції загальної і спеціальної компетенції - верховний суд, конституційний суд, вищій адміністративний суд тощо. Проте судові органи формально відсторонені від реалізації державних функцій політичного характеру (виняток становить лише діяльність конституційного суду, хоча і він вважається в цілому «неполітичним» органом). Тому тільки дослідивши роботу вищих органів законодавчої і виконавчої влади можна більш або менш точно визначити, в яких формах здійснюється політика, на яких засадах існує і діє державний механізм.

Корінна зміна основ політичного та економічного життя України, здобуття нею державної незалежності, демократичні перетворення, формування громадянського суспільства i побудова правової держави, однією з головних ознак якої є поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, обумовили необхідність теоретичного переосмислення уявлень про державу і право, про конституційне закріплення основ конституційного ладу, про владу взагалі та про державну владу зокрема, про поділ державної влади та про відносини різних її гілок між собою.

Список використаних джерел

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30.

2. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 p., затвердженої Верховною Радою України 23 грудня 1998 p

3. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. Четвертое издание переработанное и дополнительное. М., Юристъ. 2005. - С. 470

4. Карпенко В. Досвід регіонального планування у Франції (приклад з регіону Луари) // Вісник УАДУ. - 2000. - №1. - С. 289 - 294

5. Карпенко В. Захист прав громадян у Франції // Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. - 2000. - №1. - С. 99 - 104

6. Козлов Ю.М. Исполнительная власть: исходные позиции // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11, Право. - 1992 - №3. - С. 21;

7. Крылова И.С. Аппарат государственного управления современной Франции. - М.: Наука, 1982. - 181 с.

8. Оболонский А.В. Государственная служба во Франции // Государство и право. - 2000. - №11. - С. 60 - 66

9. Система управления государственной службой во Франции // Книга работника кадровой службы: Учеб.-справ. пособие / Под общ. ред. Е.В. Охотского, В.М. Анисимова. - М., 1998. - С. 408 - 416

10. Солових В.П. Структурно-функціональні механізми влади: досвід Франції // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. Вип. 2 (7) / Редкол.: Г.І. Мостовий (голов. ред.), В.В. Корженко (заст. голов. ред.), О.М. Ястремська та ін. - Х., 2000. - С. 37 - 44

11. Ткач Г.Й., Мартьянов /. В. Державна виконавча влада в Україні: поняття, завдання, шляхи вдосконалення // Вісн. Львів, ун-ту. Проблеми державотворення в Україні. - 1994. - Вип. 31. - С. 29

12. Ткачук А. Децентралізація, що зміцнює державу. Особливості місцевого самоврядування у Французькій Республіці // Місцеве самоврядування. - 1997. - №1 - 2. - С. 84 - 89

13. Французька Республіка // Озірська С.М., Полянський Ю.Д. Системи державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Україна, Французька Республіка: Наук. - аналіт. дослідж. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - С. 123 - 164

14. Фрицький О.Ф. Деякі питання розвитку законодавства в галузі конституційного права і державного будівництва до 2005 р.: Матеріали наук.-практ. конференції «Концепція розвитку законодавства України». - К., 1996. - С. 183, 184

15. Чмига В. Конкурсна політика як складова частина ефективності державної служби (з досвіду організації та проведення конкурсів на заміщення посад у державній службі Франції) // Вісник УАДУ. - 2000. - №1. - С. 279 - 288

16. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. - К., 1995. - С. 63;

Размещено на Allbest.ru