Принцип незалежності та недоторканості суддів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИНЦИП НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА НЕДОТОРКАНОСТІ СУДДІВ

ПЛАН

ВСТУП

1. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІВ - ГАРАНТІЯ ПРАВОСУДДЯ

2. ЩО ТАКЕ НЕДОТОРКАННІСТЬ СУДДІ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми.

Принцип незалежності і недоторканності суддів є одним з конституційних принципів. Актуальність проблеми незалежності суддів завжди була в центрі уваги не тільки вчених-юристів, а й юристів-практиків, діяльність яких пов'язана в тій чи іншій мірі із здійсненням судочинства.

Питання незалежності суддів особливо стало актуальним після проголошення незалежності України. Стає зрозуміло, що формування громадянського суспільства та побудова правової держави неможливі без реального забезпечення незалежності й недоторканності суддів та судової влади. Тому Україна почала перебудову судової системи, створення нової законодавчої бази, вдосконалення форм судочинства з урахуванням світового досвіду. В зв'язку з цим виникає необхідність вивчення, аналізу та осмислення на теоретичному, правотворчому та право застосувальному рівнях не тільки норм міжнародних правових актів щодо незалежності суддів, а й законодавства окремих держав щодо незалежності суддів, які можуть бути корисними у реформуванні судово-правової системи України.

Ставши членом Ради Європи, Україна (1995 р.) взяла на себе певні зобов'язання, зокрема, одним з яких є забезпечення принципу незалежності суддів. Без незалежних суддів немає демократичного суспільства, тому зайво говорити про побудову правової держави. Отже, суддя у демократичному суспільстві повинен мати необхідну правомочність для вирішення питань, бути спроможним робити це вільно, без втручання з боку законодавчої і виконавчої влад, без будь-якого примусу або незаконних впливів.

Питання реалізації принципу незалежності і недоторканності суддів не пов'язано з однією державою, воно має міжнародно-правове значення.

Так, принцип незалежності і недоторканності суддів передбачений такими міжнародно-правовими актами, як Загальна декларація прав людини від 1948 р. (ст.10), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р. (ст. 6), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 1966 р. (ст. 4). Зокрема, в них говориться про право на справедливий судовий розгляд і підкреслюються такі атрибути суддів, як незалежність, компетентність та безсторонність.

Положення міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів повинні бути певним орієнтиром для удосконалення існуючої та створення нової законодавчої бази у забезпеченні та гарантуванні незалежності суддів.

1. Незалежність суддів - гарантія правосуддя

Кожному хочеться, аби суд став на його бік, врахував саме його докази. Це цілком природно. Але головне для правосуддя - з'ясувати істину та прийняти на цій основі правильне, законне рішення, яке б не залежало від впливу на суддю якоїсь із сторін, що має такі можливості.

Для того, щоб суддя міг постановляти рішення виключно на підставі закону, і потрібна незалежність суддів.

Судді мають бути незалежні від впливів на них з боку інших гілок влади, політичних структур, кримінальних угруповань, окремих громадян тощо.

Незалежність суддів має стати гарантією їх безсторонності та об'єктивності у прийнятті рішень. Вони мають керуватись лише законом, дотримуватись принципу верховенства права та етичних стандартів судді.

Корупційна спокуса, яка виникає під час розгляду деяких справ, має нейтралізуватися високим статусом судді та його матеріальною забезпеченістю легальними доходами, а адміністративний вплив на суддю має відійти в минуле назавжди. Лише незалежний суддя може у судовому процесі безсторонньо оцінити докази сторін, зважити всі обставини справи і прийняти законне та справедливе рішення.

Незалежність суддів забезпечується:

- спеціальною процедурою призначення та звільнення з посади;

- захистом судді від арешту чи затримання;

- встановленням покарання за спроби вчинення тиску чи іншого впливу на суддю або членів його сім'ї;

- встановленням достатнього матеріального забезпечення діяльності судді як під час його трудової діяльності, так і після його виходу на пенсію за віком чи у відставку.

Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки. Це правило є серйозним елементом незалежності судді, оскільки суддя має керуватись у своїй професійній діяльності виключно законом і своїм розумінням його застосування і не думати, що у випадку скасування чи зміни судового рішення, яке він прийме, на нього чекатиме дисциплінарне стягнення.

Оскільки основну роль у внесенні пропозиції на призначення чи обрання судді закон відводить кваліфікаційній комісії суддів чи Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, ці органи формуються за спеціальною процедурою і більшість голосів у цих органах належить саме суддям. Ці комісії є дуже важливим елементом гарантування суддівської незалежності.

Для простих громадян головне, аби судді були незалежні від впливів, але були залежні від закону, від права. Якщо це досягається, то судова система в державі стає дійсно владою, без якої неможлива ні демократія, ні внутрішня стабільність держави.

Звільнення судді з посади можливе у таких випадках:

- закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

- досягнення суддею 65 років;

- неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

- порушення суддею вимог щодо несумісності;

- порушення суддею присяги;

- набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

- припинення його громадянства;

- визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

- подання суддею заяви про відставку або про звільнення за власним бажанням. [1, 124]

Зазвичай звільнити суддю із займаної посади також досить складно, оскільки процедури звільнення передбачають знову ж таки наявність відповідних підстав для звільнення. Ці підстави мають бути достатніми та підтвердженими цими ж незалежними органами, які рекомендували особу на призначення судді. Подання про звільнення судді до Президента України чи Верховної Ради України вносить Вища рада юстиції.

Відповідно до ст. 127 Конституції правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. [1]

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону. Заборонене будь-яке обмеження і сторонній вплив на процесуальну діяльність професійних суддів, народних засідателів, присяжних. Відповідно до ст.130 Конституції України фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів повинна забезпечити держава. Тому невиконання чи неналежне виконання цієї конституційної норми відповідними органами чи посадовими особами слід розцінювати як істотне порушення конституційного принципу незалежності судової влади.

Держава зобов'язана гарантувати, забезпечувати і оберігати незалежність судової влади. Незалежність і недоторканність не є особистим привілеєм судді, а є способом захисту публічних інтересів, насамперед прав і свобод людини та громадянина.

Судді повинні всебічно, повно і об'єктивно розглядати кожну справу, додержуватися прав учасників розгляду та приймати законні і обґрунтовані рішення. При призначенні покарання в кожному випадку судді повинні забезпечувати індивідуальний підхід, враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного та обставини справи, які пом'якшують та обтяжують відповідальність. В Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.90 зазначено, що вирок суду, який є найважливішим актом правосуддя, повинен бути законним та обгрунтованим, складеним юридично грамотно, з коротким, чітким і зрозумілим формулюванням висновків, щоб при його виконанні не виникало питань і сумнівів, що потребують уточнення.

При здійсненні правосуддя судді зобов'язані:

-дотримуватися Конституції і законів України, забезпечувати повний, всебічний і об'єктивний розгляд справ з дотриманням встановлених законом правил;

-дотримуватися службової дисципліни і розпорядку роботи суду;

-не розголошувати відомості, які становлять державну, військову, службову, комерційну, банківську таємниці, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян;

-не вчиняти проступків та будь-яких дій, які ганьблять звання судді і можуть викликати сумнів в його об'єктивності і незалежності.

Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією України і законами України. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку.

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Необхідною умовою здійснення завдань правосуддя є надійний правовий захист суддів. Якщо під час здійснення правосуддя чи у зв'язку з цим виникнуть обставини, що свідчать про наявність небезпеки для життя, здоров'я, житла чи майна судді або його близьких родичів, відповідно до Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" голови судів повинні вживати заходів для нормального здійснення правосуддя.

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність суддів і працівників правоохоронних органів, а також їх близьких родичів.

Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, який покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Судові рішення ухвалюються від імені України, що обумовлено їх значенням як загальнообов'язкових рішень органу судової влади, піднімає їх авторитет як акта державної влади. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх без винятку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, окремих громадян та їх об'єднань і підлягають виконанню на всій території України. Вироки, рішення, ухвали й постанови судів повинні повною мірою відповідати вимогам процесуального законодавства. Винесення необгрунтованих, немотивованих судових рішень знижує їх виховне й запобіжне значення.

Діяльність судів по здійсненні правосуддя врегульована державою в законодавчому порядку. Крім Конституції, ряд законів України присвячено питанням судочинства. Це, наприклад, Про судоустрій України: Закон України від 5 червня 1981 р., Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р., Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2 лютого 1994 року., Про органи суддівського самоврядування: Закон України від 2 лютого 1994 року., Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року та ін.

В своїй діяльності суди керуються також керівними роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України. Зокрема, Пленум Верховного Суду своєю Постановою №5 від 22.08.80 (п. 2) зобов'язав суди вживати належні заходи до суворого додержання процесуальних строків та підвищення якості розгляду кримінальних і цивільних справ, культури судочинства, маючи на увазі, що своєчасний і правильний розгляд кожної кримінальної та цивільної справи є важливою умовою зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі неухильного додержання Конституції та законів України, поважання прав і свобод, честі й гідності інших людей.

Від суддів залежить людська доля, подальше життя. Тому велике значення має незалежність суддів для прийняття правильного рішення. Незалежність суддів має проявлятися в різних напрямках:

-незалежність від впливу зацікавлених сторін (сторони потерпілої, сторони, яка перебуває під слідством);

-незалежність від впливу сторони звинувачення чи сторони захисту;

-незалежність від впливу інших сторін, які так чи інакше зацікавлені у тому чи іншому кінцевому результаті кримінальної справи.

Суддя -- це посадова особа, виключно якій надано право від імені держави здійснювати правосуддя шляхом розгляду у судовому засіданні кримінальних, цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення і виносити відповідне судове рішення Органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ст.6 Конституції України).

Робота судді надзвичайно складна, багатогранна і відповідальна. Високий рівень судової діяльності, винесення компетентного і справедливого рішення судом є однією з найважливіших гарантій надійного забезпечення прав і законних інтересів громадян. [6, 54]

Відправлення правосуддя - завершальна і вирішальна ланка ланцюгу проходження юридичної справи від початку до кінця. Від рішення суду залежить її кінцевий результат, а то і доля людини. Соціальна значимість діяльності суду виявляється також і у її впливі на активізацію профілактики правопорушень. Все це зобов'язує суддю до об'єктивної оцінки своїх професійних якостей і культивує такі риси характеру, які специфічні і необхідні саме для такого роду діяльності.

Також важливе місце має психологічна незалежність судді. Так, науковцем Г.Гросом був зібраний значний матеріал спостережень у різних сферах судової діяльності. У структурі судової психології він виділив суб'єктивну психологію, під якою розумів психічну діяльність судді, і об'єктивну -- психічну діяльність тих учасників процесу, які забезпечують судді матеріал для остаточних висновків і суджень, необхідних для винесення вироку. Сюди ж віднесена психологія свідків, звинувачуваного, потерпілого.

Психічну діяльність судді Г. Грос ділив на сприймаючу і конструктивну. Сприймаючу він пізніше розділив на три частини: перша -- психологічне спостереження в суді, друга -- самодисципліна всіх учасників процесу (щоб психологічне спостереження було точним), третя -- феноменологічне вивчення явищ (що дане у безпосередньому сприйманні і на підставі яких принципів можна робити висновки про наявні психологічні процеси). Конструктивна діяльність судді складається із умовиводів і висновків, а також наявних у суді матеріалів конкретної справі.

Поряд з якостями, які мають загальне значення для юристів будь-якої спеціальності, робота судді передбачає наявність у нього специфічних властивостей характеру.

Це, насамперед, глибока і тверда переконаність у справедливості і великій соціальній значимості справи, якій він себе присвятив, відповідна спрямованість на досягнення поставленої мети, підкріплена активною і послідовною діяльністю, високі вольові якості.

У той же час, враховуючи великий обсяг владних повноважень, якими наділений суддя, його обов'язок -- ефективно і виключно обачливо користуватися ними, скрупульозно аналізувати всі обставини справи, ретельно зважувати всі "за" і "проти", бути об'єктивним, не піддаватися обвинувальному ухилу, спокусі захисту "честі мундиру", проникати у сутність правових, соціальних явищ, мати мужність визнати свої помилки і виправити їх.

Особливостями мислення судді є незалежність від будь-яких впливів зовні, об'єктивність у підході до оцінки суті справи і прийняття рішення, глибокий і всебічний аналіз усіх її обставин, вміння бачити за чисто зовнішніми деталями справжні мотиви поведінки людей, дійсні причини виникнення подій і явищ. Інтелект судді найбільш виявляється у встановленні, визнанні істотних для справи фактів і відокремлення їх від недостовірних, сумнівних даних.

Організаційні здібності судді - неодмінна властивість його особистості, як керівника судового процесу. Його воля, висока дисциплінованість, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість у встановленні істини в поєднанні з правовою культурою у вирішальній мірі визначають належну поведінку учасників процесу, високий рівень організації відправлення правосуддя. Комунікабельність, тобто вміння спілкуватися - риса, без якої немислиме повноцінне виконання суддею своїх функцій. Характер його роботи зумовлює повсякденні відносини з багатьма людьми різного рівня освіти, складу розуму, віку, способу життя, характеру тощо. І до кожного з них потрібний відповідний підхід, розуміння.

Тут особливо важливі такі якості судді, як чуйність, врівноваженість, такт, вміння вислухати і у той же час допомогти людині зрозуміти сутність питання, чесно і правдиво висловитися по справі.

Професіограма судді була би неповною, якщо б не зазначити засвідчувальну сторону його діяльності, яка виявляється у відповідному оформленні усієї здобутої в ході процесу інформації: складанні і відпрацюванні судових документів - протоколів, вироків, ухвал тощо. Виконання цієї роботи потребує від судді високої загальної і правової культури, досконалого володіння державною мовою, наявності необхідних професійних навичок документоведення. [4]

У першу чергу суддя має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорисливість, об'єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення повинні бути невід'ємними рисами його натури.

Однак найбільш важливою умовою залишається, в першу чергу, незалежність суддів як гарантія справедливого правосуддя.

2. Що таке недоторканість судді

Відповідно до Конституції та Закону України «Про статус суддів» (далі - ЗСС), судді - недоторканні. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.

Суддя не може без згоди Верховної Ради України бути затриманим чи заарештованим до винесення обвинувального вироку судом.

З 1995 року Верховна Рада України надала 11 дозволів на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт суддів. Якщо порівняти цю цифру із загальною кількістю суддів в Україні, то це дуже невеликий відсоток.

Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставлений до будь) якого державного органу у порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду України та будь)якого суду загальної юрисдикції розглядається у першій інстанції апеляційним судом.

Суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:

- законодавства під час розгляду судових справ;

- вимог щодо несумісності, передбачених Конституцією та ЗСС;

- обов'язків, визначених статтею 6 ЗСС, у тому числі вчинення дій, що ганьблять звання судді й можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

До суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

- догана;

- пониження кваліфікаційного класу.

За наслідками дисциплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія суддів може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади.

Втім, ініціювати розгляд питання про дисциплінарну відповідальність судді не так вже й просто.

Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить досить невеликому переліку осіб: народним депутатам України; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; Голові Верховного Суду України (голові вищого спеціалізованого суду - щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді); Міністру юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України. [5, 37-39]

Коло осіб, які можуть ініціювати притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів є ще вужчим. Це питання перед Вищою радою юстиції може порушити лише член Вищої ради юстиції.

Оскільки демократична правова система передбачає дотримання принципу незалежності суду та суддів, значна частина питань внутрішньої організації судів покладається на органи самоорганізації суддів суддівське самоврядування.

Суддівське самоврядування регулюється законами про судоустрій та статус суддів.

ВИСНОВОК

Будь-який суд може працювати лише у випадку, коли він складається з осіб, яких держава наділила повноваженнями на здійснення правосуддя - суддів.

Стати суддею завжди було престижно, але до кандидатів на цю посаду завжди ставилися досить високі вимоги. Це правило з давніх віків дійшло і до нас. До судді висуваються особливі вимоги, як під час призначення, так і під час його діяльності. Певні обмеження, встановлені законом для суддів, компенсуються і певними гарантіями їх діяльності.

У нас досить часто можна почути, що судді та судова система досить дорого обходяться державному бюджету. Але слід пам'ятати, дешевий суд надто дорого коштує учасникам процесу і всьому суспільству.

Проблеми незалежності суддів і судової влади в різні періоди були предметом дослідження вчених України, але наукове порівняльно-правове дослідження принципу незалежності і недоторканності суддів в процесі не проводилось. Закріплення в законодавстві України гарантій принципу незалежності і недоторканності суддів не тільки з урахуванням відповідних міжнародно-правових документів, а й вивчення, аналізу правових актів інших країн є запорукою для організації і здійснення незалежного, об'єктивного та справедливого судочинства. Саме цим і обумовлена актуальність теми контрольної роботи.

суддя звільнення міжнародний правовий правоохоронний

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 року [статті 124-131];

2. Закон України “ Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р. // К:, Атіка, 2003;

3. Закон України “ Про статус суддів “ від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.;

4. Аскеров С.С. Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану // Вісник Академії адвокатури України. - К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2006. - Вип. 1 (5). - С. 116-123.;

5. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. - 2002. - №8. - с. 37-39.;

6. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. -- К.: Юрінком Інтер, 2002.;

7. Хавронюк М. І., Мельник М. І. Правоохоронні органи, правоохоронна діяльність: Навч. посіб. -- К.: Атіка, 2002.;

Размещено на Allbest.ru