Правовий режим об’єктів соціальної сфери села

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Поняття об'єктів соціальної сфери села, їх класифікація.

2. Особливості правового режиму об'єктів соціальної сфери.

3. Правові підстави зміни функціонального використання об'єктів соціальної сфери села.

Висновки

Список використаних законодавчих і нормативних актів та літератури.

ВСТУП

Україна - велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природно кліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.

Реформування аграрних і земельних відносин на ринкових засадах, приватизація підприємств АПК, реструктуризація недержавних сільськогосподарських підприємств на основі паювання земель, погіршення фінансового стану та зниження платоспроможності сільськогосподарських і агропромислових товаровиробників, недосконалість кредитно-фінансової системи, демографічна криза здійснення соціальних перетворень на селі в нових умовах, суттєво змінюють зміст і характер суспільних відносин у соціальній сфері села, які потребують правової регламентації.

Чинне законодавство України вживає такі поняття, як «соціальний розвиток села», «соціальна сфера села», «об'єкти соціальної сфери села», однак не визначає цих понять як самостійних правових категорій. З правової точки зору ці поняття необхідно розуміти як коло суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації юридичними та фізичними особами соціально-економічних прав, державної підтримки пріоритету соціальних перетворень у сільській місцевості і врегульовані нормами права.

На різних етапах становлення нашої держави певний вклад у наукову розробку теоретико-методологічних проблем соціальної сфери внесли вчені України: В.Я.Амбросов, Д.П.Богиня, П.П.Борщевський, О.А.Бугуцький, М.Х.Вдовиченко, А.І.Доценко, Г.І.Купалова, П.А.Лайко, Е.М.Лібанова, В.І.Лишиленко, М.Й.Малік, М.М.Махненко, М.І.Нижній, С.І.Пирожков, І.В.Прокопа, В.С.Стешенко, Г.С.Фтомов, Л.О.Шепотько, В.Г.Швець, К.І.Якуба та інші дослідники. Проблеми планування та управління соцальними процесами на селі відображені в наукових працях В.П.Вихруща, С.Й.Завадського, В.М.Ма-леса, Л.В.Молдаван, О.І.Образцова, І.Х.Степаненка, В.В.Юрчишина.

Разом з тим в умовах реформування економічних відносин соціальні проблеми і особливо питання механізму регулювання її розвитку і функціонування недостатньо досліджені як в теоретичному, так і в прикладному плані. Незважаючи на значну кількість робіт проблема в комплексі залишається малодослідженою і насамперед в перехідний період до ринкової економіки. Необхідно також зазначити, що в наукових розробках відсутнє єдине застосування категорій «соціальна сфера», «соціальна інфраструктура», «об'єкти соціальної сфери» і триває дискусійний процес уточнення суті та функцій цих категорій.

Аналіз норм чинного законодавства України дозволяє зробити висновок про те, що соціальна сфера села є самостійним об'єктом правового регулювання і її слід розглядати через призму правового режиму об'єктів , за наявності яких і створюються належні соціальні умови на селі.

Розгляд правового режиму об'єктів соціальної сфери села передбачає з'ясування наступних питань:

1) визначення поняття таких об'єктів, проведення їх класифікації;

2) аналізу права власності і права користування об'єктами соціальної сфери;

3) правові підстави зміни їх функціонального використання тощо.

1. Поняття об'єктів соціальної сфери села, їх класифікація

Визначення поняття і переліку об'єктів соціальної сфери є важливим для державного регулювання основних напрямів економіки шляхом прийняття бюджету та фінансування соціальної сфери, встановлення фінансових і матеріальних пільг і переваг для тих суб'єктів, які спрямовують свої кошти на реалізацію програм пріоритетного розвитку соціальної сфери села.

Чинне законодавство України не визначає єдиного поняття «об'єкти соціальної сфери. У законах «Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві» Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України: Закон України від 17.10.1990р// ВВРУ.-1990.-№45.-Ст. 602, про охорону здоров'я, про освіту, про культуру та інших законах і підзаконних актах вживаються різні терміни щодо визначення об'єктів соціальної сфери, зокрема, «об'єкти соціально-культурного призначення», «об'єкти соціальної інфраструктури», «об'єкти охорони здоров'я, фізкультури і спорту», «об'єкти інженерної інфраструктури», «об'єкти житлового фонду» тощо.

У листах Міністерства фінансів України від 09,04,1993 року «Тимчасовий перелік об'єктів, які відносяться до соціальної сфери» Тимчасовий перелік об'єктів, які відносяться до соціальної сфери - затв. Листом Міністерства України у справах будівництва і архітектури та Міністерства фінансів України №№11/38, 34-100 від 09.04.1993 та Держкоммістобудування, Мінфіну, Мінекономіки, МЗЕЗ торгу, ДПАУ від 10.01.1997 р. «Про доповнення до «Тимчасового переліку об'єктів, які відносяться до соціальної сфери»» Про доповнення до «Тимчасового переліку об'єктів, які відносяться до соціальної сфери» - Лист Держкоммістобудування, Мінфіну, Мінекономіки, МЗЕЗ торгу, ДПАУ №9/4-4; 11-303/8-4983/5;41-37/13; 08-28/11; 16-1321/11-405 від 10.01.1997 р. міститься перелік таких об'єктів, які поділені на такі групи:

- житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення (житлові будинки, гуртожитки для робітників і службовців, студентів вищих і середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладів, школи-інтернати, водогони, об'єкти газопостачання і теплозабезпечення тощо);

- охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення (лікарні, станції швидкої допомоги, лікувально-фізкультурні заклади, протитуберкульозні, наркологічні диспансери, поліклініки, пункти охорони здоров'я, фельдшерсько-акушерські пункти, санаторії-профілакторії, пансіонати, спеціалізовані санаторії, піонерські табори, будинки відпочинку, пансіонати, стадіони, спортивні зали, водні басейни, дитячі спортивні школи, спортивні клуби тощо).

- народна освіта (академії, університети, інститути, технікуми, професійні училища, курси, учбові комбінати, курси підвищення кваліфікації, методичні кабінети, навчальні школи, школи-інтернати, дитячі садки, дитячі садки-ясла (комбінати), дитячі майданчики, ясла, дитячі будинки тощо);

- культура і мистецтво ( бібліотеки, фільмотеки, будинки культури, клуби, будинки художнього виховання дітей, кінотеатри тощо). Крім названих груп об'єктів соціальної сфери, вказаний Перелік визначає також і види робіт, виконання яких вважається «будівництвом об'єктів соціальної сфери села» за умови їх бюджетного фінансування Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України. (В питаннях та відповідях): Навчально-практичний посібник.Видання четверте. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. - С.64..

Крім названих груп об'єктів соціальної сфери, цей Перелік визначає також і види робіт, виконання яких вважається "будівництвом об'єктів соціальної сфери села" за умови їх бюджетного фінансування.
Для будівництва та реконструкції об'єктів соціальної сфери села Державна програма передбачає використання коштів Державного бюджету України як пайову участь держави для заохочення місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та недержавних інвесторів до розвитку соціальної інфраструктури села. Цікавим прикладом залучення недержавних інвесторів до фінансування будівництва та реконструкції об'єктів соціальної сфери села є реалізація в чотирьох областях України (Донецькій, Луганській, Одеській та Київській) Програми, розробленої Міністерством у справах міжнародного розвитку Великобританії. Спеціалісти проекту надають на місцях консультаційну допомогу сільським мешканцям з питань раціональнішого ведення господарства й власного бізнесу. Одним із головних напрямів реалізації цієї Програми є створення кредитних спілок, діяльність яких буде спрямована на кредитування соціальних програм на селі Аграрне право України : Підручник / За ред. О. О. Погріб ного. -- К.: Істина, 2007. -- С.187..

Отже, об'єктами соціальної сфери села є матеріальні блага (будівлі, споруди житлово-комунального господарства в галузях охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва, з приводу яких виникають і здійснюються права та обов'язки між суб'єктами цих відносин.

2. Особливості правового режиму об'єктів соціальної сфери

За своїм правовим режимом об'єкти соціальної сфери по кожній з названих груп можна класифікувати на:

- матеріальні об'єкти, які відносяться до основних фондів юридичних осіб;

- суб'єктів підприємництва, рахуються на їх балансі і є власністю цих підприємств;

- об'єкти соціальної сфери, які перебувають на балансі місцевих рад і є комунальною власністю, утримання яких фінансується з відповідного бюджету;

- об'єкти соціальної сфери як самостійні юридичні особи, засновані на державній, комунальній або недержавній власності (організації, підприємства, установи).

Залежно від того, до якої з названих груп відносяться об'єкти соціальної сфери, у чинному законодавстві визначаються особливості їх правового режиму, зумовлені законодавчою забороною на зміну функціонального призначення (перепрофілювання) окремих об'єктів соціальної сфери в процесі приватизації державного і комунального майна і цілісних майнових комплексів, а також передачею об'єктів соціальної сфери з балансу недержавних сільськогосподарських і агропромислових підприємств на баланс місцевих рад. Заборона на зміну функціонального призначення об'єктів соціальної сфери законодавче визначена лише для окремих груп таких об'єктів. Так, згідно зі ст. 6 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу у народному господарстві» Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України: Закон України від 17.10.1990р// ВВРУ.-1990.-№45.-ст. 6, не дозволяється у сільській місцевості ліквідація, реорганізація і перепрофілювання закладів охорони здоров'я, освіти, соціального захисту населення (будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів), які утримуються за рахунок бюджету. Окремі об'єкти освіти, фізичної культури та спорту, які належать підприємствам, можуть приватизуватись за умови збереження їх призначення. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про бібліотеку і бібліотечну справу» Про бібліотеку і бібліотечну справу: Закон України від 27.01.1995р.//ВВРУ.1995.-№7. С.45 від 27 січня 1995 р., забороняється приватизація і перепрофілювання бібліотек, які є юридичними особами і засновані на державній формі власності. У разі приватизації майна юридичної особи, у складі якої є бібліотека, одночасно можуть бути приватизовані бібліотечні фонди та інше майно, необхідне для її діяльності, за умови зобов'язання нового власника продовжувати подальше функціонування бібліотеки протягом десяти років. У разі відсутності такого зобов'язання вказане майно не підлягає приватизації, а рішення про його використання приймає орган приватизації. Як зазначається у ст. 29 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24.12.1993 р.// ВВРУ.- 1994.-№ 14. , перепрофілювання та ліквідація діючих бюджетних фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд без створення рівноцінних споруд не допускається Аграрне право України: Підручник/ В.З. Янчук, В.І.Андрійцев, С.Ф.Василюк та інші; За редакцією В.З.Янчука. - 2-е вид., перероб.та допов. - К.: Юрінком Інтер, 1999.-С.488.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу у народному господарстві» будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я, культури і спорту, служби побуту здійснюється за рахунок державного і місцевого бюджетів, а також сільськогосподарськими підприємствами за рахунок власних коштів. Будівництво цих об'єктів може здійснюватись: підрядним, господарським та змішаним (підрядно-господарським) способами.

Кооперативні та корпоративні підприємства у відповідності з чинним законодавством мають право за власні кошти або об'єднуючи їх з коштами місцевих рад споруджувати клуби, будинки культури, стадіони, будинки відпочинку, дитячі садки та ясла і ін.

Споруджені на власні кошти підприємствами об'єкти культурно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення належить їм на праві власності. Якщо такі об'єкти споруджені зусиллями декількох сільськогосподарських підприємств, які об'єднали для цього кошти, то вони належать учасникам будівництва на праві сумісної власності Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України. (В питаннях та відповідях): Навчально-практичний посібник.Видання четверте. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. - С.64..

3. Правові підстави зміни функціонального використання об'єктів соціальної сфери села

село соціальний об'єкт

У процесі реструктуризації сільськогосподарських підприємств, заснованих на колективній та інших формах власності, відбувалась передача в комунальну власність закладів соціальної інфраструктури, що належали реформованим сільськогосподарським підприємствам. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1060 «Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності» Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності - Постанова КМ № 1060 від 5.09.09 р. // Урядовий кур'єр від 19.09.96р, визначено умови такої передачі, згідно з якими, починаючи з 1997 і до 2001 р. вона здійснювалася безоплатно, поетапно, на основі розроблених і затверджених у встановленому порядку переліків об'єктів соціальної сфери. .

Передачі в комунальну власність підлягали: житловий фонд (крім гуртожитків); дитячі дошкільні заклади, школи та інші заклади освіти, табори відпочинку й оздоровлення дітей, об'єкти культури та аматорського спорту, приміщення будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, об'єкти охорони здоров'я й побуту; мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування житлового фонду і соціальної сфери (бойлерні, котельні, теплові, каналізаційні та водопровідні мережі й споруди, збудовані та прибудовані приміщення, обладнання тощо). .

Зазначені об'єкти переходили в комунальну власність за рішенням загальних зборів членів підприємства чи зборів уповноважених колективних сільськогосподарських підприємств або за рішенням органів, уповноважених розпоряджатися майном підприємств інших форм недержавної власності. Об'єкти соціальної сфери передавалися в комунальну власність адміністративно-територіальних одиниць за згодою органів місцевого самоврядування.
Об'єкти соціальної інфраструктури передавалися в комунальну власність відповідно до Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 р. .

Однак дії щодо передачі в комунальну власність закладів соціальної інфраструктури не підкріплювались відповідним наповненням місцевих бюджетів фінансовими ресурсами, потрібними для утримання таких закладів. Практично припинилися фінансування за рахунок бюджетних коштів соціальної інфраструктури села й відшкодування суб'єктам господарювання витрат на її розвиток. Держава, вирішуючи дану ситуацію, створює умови для розв'язання соціальних проблем відповідно до встановлених нормативів.
Так, згідно з положеннями Державної програми розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року, затвердженої Указом Президента України від 15 липня 2002 р. № 640/2002, на розвиток соціальної інфраструктури села в 2003-2005 рр. мало бути спрямовано не менш як 30% видатків з Державного бюджету України на капітальні вкладення. Ці заходи мали сприяти виділенню бюджетних коштів на розвиток соціальної інфраструктури села в обсягах, передбачених Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» Аграрне право України : Підручник / За ред. О. О. Погріб ного. -- К.: Істина, 2007. -- С.187..

Висновки

Серед актуальних проблем розвитку села чільне місце посідає його соціальна сфера. В переважній більшості регіонів вона є основним фактором впливу на вирішення цілого ряду важливих завдань села, зокрема, відтворення і стабілізації чисельності сільського населення, поліпшення демографічної ситуації, підвищення життєвого рівня селян, розвитку основних галузей соціальної інфраструктури та ефективності функціонування об'єктів соціальної сфери села.

В останні роки уповільнилася розбудова соціальної сфери села, яка значною мірою визначається рівнем розвитку та ефективністю функціонування соціальної інфраструктури. Незважаючи на прийняття Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві», закону «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», та інші нормативні документи, які передбачають здійснення якісних змін рівня життя трудівників села та подолання регіональних диспропорцій в забезпеченні сільського населення соціально-культурними благами і створення належних умов для відродження села та формування повноцінного життєвого середовища для селян, дія прийнятих законів та постанов шодо соціального розвитку села в умовах загострення соціально-економічної та фінансової кризи залишається малоефективною, а деякі положення правових актів навіть не виконуються.

В останні роки практично не проводились дослідження щодо ефективності капітальних вкладень в соціальну сферу села і розвиток її інфраструктури. Протягом останніх років витрати на розвиток соціальної сфери АПК продовжували скорочуватись. Не приділялося достатньої уваги таким важливим питанням, як залежності рівня розвитку соціальної сфери від умов формування та використання місцевих бюджетів. Якщо раніше при формуванні місцевого бюджету використовувався нормативний принцип, то нині цей процес залежить головним чином від виробничої діяльності тих галузей економіки, які підпорядковані місцевим Радам. Спад виробництва, несвоєчасні фінансові розрахунки держави з підприємствами агропромислового комплексу за здану сільськогосподарську продукцію тощо значно зменшують її доходну частину і видатки місцевого бюджету, які повинні направлятись на зміцнення матеріально-технічної бази соціальної інфраструктури. В умовах економічної кризи важко знайти для цього кошти в місцевих бюджетах чи залучити товаровиробників до надання матеріальної допомоги для розвитку об'єктів соціальної сфері у селі.

У зв'язку з вищевикладеним необхідна розробка економічного механізму регулювання розвитку соціальної сфери села, обгрунтування концептуальних основ і напрямів підвищення ефективності її функціонування в інтересах стабілізації аграрного виробництва та відтворення трудового потенціалу села. По суті вихід з кризового стану соціальної сфери можливий лише за умови системної реалізації комплексу заходів з пріоритетних напрямів її подальшого розвитку, регулювання економічних відносин, розробки механізму реорганізації об'єктів соціальної інфраструктури та фінансового забезпечення розвитку її матеріально-технічної бази на перспективу.

Список використаних законодавчих і нормативних актів та літератури

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996р. №254к/96-ВР (із змінами та доповненями) - К., 2004

2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21.06.2001р. № 2542- ІІІ//ОВУ.- 2001.-№29.Ст.1291

3. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України: Закон України від 17.10.1990р// ВВРУ.-1990.-№45.-Ст. 602.

4. Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років: Закон України від 18.01.2001р. № 2238-111.//ВВРУ- 2001.-№11.-С.52

5. Про державну підтримку сільського господарства: Закон України від 24.06.2004р. №1877-4//ВВРУ.-2004.-№49.-Ст.527

6. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року: Закон України від 18.10.2005р. №2982-4//ВВРУ-2006.-№1. Ст..17

7. Про бібліотеку і бібліотечну справу: Закон України від 27.01.1995р.//ВВРУ.1995.-№7. С.45

8. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24.12.1993 р.// ВВРУ.- 1994.-№ 14.

9. Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності - Постанова КМ № 1060 від 5.09.09 р. // Урядовий кур'єр від 19.09.96р

10. Тимчасовий перелік об'єктів, які відносяться до соціальної сфери - затв. Листом Міністерства України у справах будівництва і архітектури та Міністерства фінансів України №№11/38, 34-100 від 09.04.1993

11. Про доповнення до «Тимчасового переліку об'єктів, які відносяться до соціальної сфери» - Лист Держкоммістобудування, Мінфіну, Мінекономіки, МЗЕЗ торгу, ДПАУ №9/4-4; 11-303/8-4983/5;41-37/13; 08-28/11; 16-1321/11-405 від 10.01.1997 р.

12. Аграрна реформа в Україні. Законодавчі акти і нормативно-методичні документи (1999-1996). За ред..Зубця М.В.-Київ,1996.

13. Аграрне законодавство України. Укладач Янчук В.В. Вип.І/Бюллетень законодавства і юридичної практики України, №5, 1996.

14. Аграрне право України : Підручник / За ред. О. О. Погріб ного. -- К.: Істина, 2007. -- С.187.

15. Аграрне право України: Підручник/ В.З. Янчук, В.І.Андрійцев, С.Ф.Василюк та інші; За редакцією В.З.Янчука. - 2-е вид., перероб.та допов. - К.: Юрінком Інтер, 1999.-С.488

16. Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України. (В питаннях та відповідях): Навчально-практичний посібник.Видання четверте. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. - С.64.

Размещено на Allbest.ru