Перевищення меж крайньої необхідності: проблеми законодавчого визначення

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Острозька академія»

Правничий факультет

Кафедра правосуддя та кримінально-правових дисциплін

Курсова робота на тему:

Перевищення меж крайньої необхідності: проблеми законодавчого визначення

студентки групи П-32

Татарчук Л. І.

Науковий керівник:

викладач-стажист

Лопанчук Ю. Л.

Острог - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ

1.1 Поняття крайньої необхідності

1.2 Умови правомірності крайньої необхідності

1.3 Міжнародне визначення поняття крайньої необхідності

Висновки до Розділу 1

РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕЖ КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ

2.1 Перевищення меж крайньої необхідності

2.2 Проблеми визначення перевищення меж крайньої необхідності

Висновки до Розділу 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми Основним завданням кримінального законодавства України є правове забезпечення охорони прав і свобод людини, громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Сучасна держава, на жаль, не може будь-якої миті захистити громадянина від певної небезпеки, тому вона й створює законодавчі гарантії особистого захисту громадян від небезпеки.

Механізмом реалізації такої гарантії в Україні є Кримінальний кодекс, у якому вперше на законодавчому рівні закріплено існування кримінально-правового інституту «Обставини, що виключають злочинність діяння», в якому традиційно закріплена така обставина, як крайня необхідність (ст.39 КК України). Окремі нововведення є спірними. Викликає зауваження редакція законодавчого описання крайньої необхідності, котре, через його складність та деяку суперечливість, не зовсім доступне для сприйняття, при тому, що інститут крайньої необхідності спрямований на його реалізацію широким колом осіб, більшість із яких не мають спеціальних знань та відповідних навичок тлумачення закону.

Зміст цієї кримінально-правової норми, а також практика її застосування дають підстави для наукової дискусії. Ці підстави зумовлені, по-перше, низьким ступенем реалізації цієї норми у правозастосовчій діяльності, по-друге, досить суперечливим застосуванням її положень у зв'язку з неоднозначним підходом органів правосуддя до кримінально-правової оцінки вчиненого у стані крайньої необхідності. Таке положення на практиці часто призводить до того, що дії осіб, які діяли в стані крайньої необхідності на користь інтересів суспільства та держави, визнаються неправомірними та особи, що їх вчинили, притягуються до кримінальної відповідальності.

У теорії кримінального права крайня необхідність завжди вважалася нарівні з необхідною обороною одним з основних видів правомірної, соціально корисної поведінки особи. І хоча вона має належний рівень розробки у науці кримінального права, однак проблема крайньої необхідності і на сучасному етапі залишається актуальною.

Не зайве вказати, що недосконалість законодавчої регламентації крайньої необхідності, а також суперечливість теоретичних тлумачень окремих її аспектів негативно позначаються на практиці застосування інституту крайньої необхідності.

Метою роботи є визначення правомірності крайньої необхідності та розв'язання проблеми перевищення меж заподіяння шкоди при цьому стані. У межах означеної мети сформульовані наступні завдання дослідження:

- конкретизувати кримінально-правове поняття крайньої необхідності;

- дослідити особливості регламентації крайньої необхідності у чинному Кримінальному кодексі України;

- проаналізувати підстави вчинення діяння в умовах крайньої необхідності;

- встановити умови правомірності крайньої необхідності;

- визначити поняття перевищення меж заподіяння шкоди при крайній необхідності;

- проаналізувати питання кримінальної відповідальності особи за перевищення меж крайньої необхідності;

Об'єктом курсової роботи є перевищення меж крайньої необхідності, а також кримінально-правові відносини, що виникають у зв'язку із заподіянням шкоди більш значної за відвернену (перевищення меж крайньої необхідності).

Предметом роботи є перевищення меж крайньої необхідності.

У даній курсовій роботі використовувалися такі методи як:

- порівняльно-правовий -- при співставленні підходів до регламентації крайньої необхідності в українському кримінальному законодавстві та у законодавстві інших країн;

- формально-догматичний - при з'ясуванні змісту відповідних кримінально-правових норм та окремих термінів, понять та формулювань у кримінальному законодавстві України та інших країн;

Практичне значення роботи полягає в тому, що висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в науковій роботі, є певним внеском у теорію і практику застосування крайньої необхідності, а також можуть бути використані у таких областях:

а) у науково-дослідній - у роботі порушується низка дискусійних питань, що можуть слугувати базою при подальшому дослідженні проблеми крайньої необхідності;

б) у право застосовній - з метою покращення практики застосування норм про крайню необхідність;

в) у навчальному процесі - при підготовці підручників і методичних рекомендацій, відповідних підрозділів чи розділів підручників з кримінального права.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ

1.1 Поняття крайньої необхідності

У науці кримінального права відсутня єдина точка зору щодо визначення юридичної природи обставин, що виключають злочинність діяння, оскільки тривалий час у юридичній літературі не було універсальних позицій та уніфікованих підходів до вирішення багатьох важливих питань цього інституту. Це, зокрема, стосується найменування інституту, переліку обставин, які його утворюють, їх класифікації тощо. Відсутність законодавчого визначення поняття розглядуваних обставин породжує виникнення різних дефініцій цього поняття у науці кримінального права Лісова Н. В. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н. В. Лісова. - К., 2007. - 23 с.. Відповідно також і відсутня єдність думок з приводу визначення самих понять обставин, що виключають злочинність діяння, зокрема і визначення крайньої необхідності.

Найбільш повне визначення можна дати проаналізувавши всі умови правомірності крайньої необхідності. Адже це є однією з обставин, що виключають злочинність діяння. Тобто схоже за зовнішніми ознаками на злочин діяння, насправді є суспільно корисним, але лише за умови його правомірності. Тому дії вчинені в стані крайньої необхідності будуть такими, що виключають їх злочинність лише при дотриманні всіх умов правомірності.

Більшість науковців таким же чином дають визначення крайньої необхідності:

- стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, щоб усунути небезпеку, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько. - 2-е вид., виправ. та допов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - С. 156-157.;

- це випадок зіткнення двох інтересів, які у рівній мірі охороняються законом, проте задля збереження більш важливого інтересу заподіюється шкода менш важливому інтересові Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М. Й.- К.: Атака, Академія, Ельга-Н, 2001. - С. 95-97.;

- обставина, за наявності якої особа може заподіяти шкоду правоохоронюваним інтересам третіх осіб (непричетних до ситуації, що склалась) з метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі, її правам чи правам інших громадян, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, і не підлягає за це кримінальній відповідальності Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. - С. 122-123.;

- такий збіг обставин, за якого виникла небезпека для певного об'єкта, зберегти який можна, лише заподіявши шкоду іншому, менш цінному об'єктові; Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С. 181-183.

А статтею 39 КК передбачено, що „не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2001. - 176с..”

В загальному кажучи, правомірним вважається заподіяння шкоди одним цінностям, що охороняються правом, з метою відвернути шкоду більш значним цінностям, які теж охороняються правом.

Та все ж при такій кількості спроб дати чітке визначення крайній необхідності, Лісова Н. В. у своїй дисертації справедливо визначає негативну тенденцію, притаманну законодавчому визначенню крайньої необхідності ще за чинності Кримінального кодексу 1960 року. Ця тенденція полягає у тому, що початок визначення крайньої необхідності (“не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки…”) є невдалим, оскільки ці слова підкреслюють схожість аналізованих дій зі злочином, і тим самим не стимулюють громадян до відвернення небезпеки у стані крайньої необхідності Лісова Н. В. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н. В. Лісова. - К., 2007. - 23 с..

В юридичній літературі такий підхід критикувався як щодо крайньої необхідності, так і щодо законодавчого визначення необхідної оборони. Науковці розглядали такий законодавчий підхід як застереження для кожної особи - чи слід скористатися цим правом чи ні, адже сам законодавець наголошує, що ці дії схожі зі злочином. Тому вже у Кримінальному кодексі 1960 року законодавець по-іншому викладає норму про необхідну оборону (ст.15 КК України), а саме: “Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи…”. Однак щодо крайньої необхідності змін не відбулось ані в Кримінальному кодексі 1960 року (ст.16 КК України), ані в Кримінальному кодексі 2001 року (ст.39 КК України) Там само..

Доцільним є також розмежувати дві обставини, які виключають злочинність діяння: необхідну оборону та крайню необхідність. Адже крім того, що, на перший погляд, громадянам без спеціальної освіти важко їх розрізнити, то вони мають багато спільного і з юридичної точки зору.

Крайня необхідність і необхідна оборона мають такі загальні риси:

- заподіяна шкода там і там є правомірною;

- там і там захищаються особисті та громадські інтереси;

- кожен з цих інститутів є суб'єктивним правом людини Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М. Й.- К.: Атака, Академія, Ельга-Н, 2001. - С. 95-97.;

Крайня необхідність в той же час відрізняється від необхідної оборони:

- Джерелом створення небезпеки

Небезпеку, що вимагає захисту, в стані необхідної оборони створюють суспільно небезпечні дії, посягання людини, а небезпеку крайньої необхідності найрізноманітніші дії людей, сил природи, тварин, фізіологічні процеси і т. ін.

- Способом можливого усунення небезпеки

За необхідної оборони не вимагається таких обов'язкових для крайньої необхідності умов, як неможливість усунення небезпеки іншим способом. Якщо з'ясовується, що загрозливої небезпеки можна уникнути, наприклад, сховатися, втекти, то крайньої необхідності не буде. За необхідно оборони така умова не ставиться Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько. - 2-е вид., виправ. та допов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - С. 156-157.. За необхідної оборони людина, на яку було вчинено напад, має право активно захищатись незалежно від того, що вона могла уникнути посягання чи звернутись за допомогою до представників влади.” Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С. 181-183 Необхідна оборона виражається в активних діях, а крайня необхідність може бути виражена й у бездіяльності, здебільшого непричетних до виникнення небезпеки, а у виняткових випадках - поведінка яких призвела до суспільно небезпечного посягання Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько. - 2-е вид., виправ. та допов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - С. 156-157..

- Особами, яким завдається шкода

При крайній необхідності шкода завдається третім, непричетним до події особам (стороннім благам, часто навіть установам, підприємствам і організаціям), а при необхідній обороні - нападникові, тому, хто посягає. Заподіяння шкоди третім особам у стані крайньої необхідності правомірно лише в тому випадку, якщо це був єдиний засіб відвернення небезпеки, не було інших шляхів запобігти загрозі небезпеки. При необхідній обороні такої умови немає.

- Розміром допустимої шкоди, яка завдається

Якщо у стані крайньої необхідності заподіяна шкода має бути менш значною, ніж відвернена шкода, то у стані необхідної оборони заподіяння шкоди тому, хто вчиняє напад, має бути лише необхідною у даній конкретній обстановці. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С. 181-183.

Також важливо зазначити, що на відміну від необхідної оборони в крайній необхідності відсутність хоча б однієї з умов правомірності, призводить до виключення вчинених дій з стану крайньої необхідності.

Оскільки дії в стані крайньої необхідності є правомірними, то проти них необхідна оборона не може бути вжита Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М. Й.- К.: Атака, Академія, Ельга-Н, 2001. - С. 95-97..

Крайня необхідність - це суб'єктивне право кожної людини. Однак для працівників правоохоронних органів крайня необхідність - юридичний обов'язок, передбачений їхнім службовим становищем. Водночас ухилятися від виконання своїх функції посилаючись на стан крайньої необхідності, працівники правоохоронних органів не можуть Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько. - 2-е вид., виправ. та допов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - С. 156-157..

1.2 Умови правомірності крайньої необхідності

Дії в стані крайньої необхідності будуть визнаватися правомірними при дотриманні низки умов, які характеризують як небезпеку, так і дії по її ліквідації. Перелік цих умов можна поділити на дві групи:

1) умови, що характеризують небезпеку;

2) умови, що характеризують дії з її усунення Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько. - 2-е вид., виправ. та допов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - С. 156-157..

До першої групи умов належать:

- реальність небезпеки - вона дійсно існує, а не уявляється особою, що її усуває Там само.. Проте у випадку, коли особа не могла, виходячи з обставин справи усвідомлювати відсутність небезпеки, вчинене нею розцінюється як вчинене в стані крайньої необхідності. Якщо особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність небезпеки, вона підлягає кримінальній відповідальності Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. - С. 122-123.;

- загроза повинна бути наявною - загроза для правоохоронюваних об'єктів, вона не викликає сумніву, безпосередньо існує, ще не минула та вимагає дії для її усунення Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько. - 2-е вид., виправ. та допов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - С. 156-157. або вже;

- небезпека має бути невідворотною та неминучою, окрім усунення її не іншим способом як завдання шкоди іншим інтересам, що охороняються державою та правом;

- особа завдає шкоду будучи зобов'язаною або вимушеною до цього об'єктивними обставинами Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 272 с. С. 181-183..

Джерелом небезпеки, що зумовлює стан крайньої необхідності також є досить специфічними. До прикладу можна взяти вже згадану необхідну оборону. Якщо в останньому випадку ним є виключно суспільно небезпечні дії людей, то в ситуації крайньої необхідності ними можуть бути Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів- К.: Атіка, 2004.- С. 173-174.:

- стихійні сили природи (громовиця, землетрус, пожежа, повінь, гірські лавини, дії джерела підвищеної небезпеки, потоплення тощо);

- фізіологічні та патологічні процеси, які проходять в організмі людини (хвороба, спрага, голод і т. ін.);

- дії машин та механізмів, технологічні процеси:

а) порушення роботи технічних чи автоматичних систем, що спричинило аварію або катастрофу Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 272 с. С. 181-183.;

б) суспільно небезпечна поведінка людини;

Спірним є питання, щодо віднесення до джерел, що зумовлюють стан крайньої необхідності суспільно небезпечної поведінки людей. Але йдеться про дії людей не проти конкретної особи, а наприклад необережні дії при роботі з механізмами. Наприклад, створення аварійної ситуації, що може спричинити тяжкі наслідки. Але саме необережні, адже не можуть бути джерелом небезпеки для вчинення дій у ситуації крайньої необхідності правомірні дії людей, дії машин та механізмів за технологічними схемами і т. ін. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів- К.: Атіка, 2004.- С. 173-174.;

- напад тварини, не спровокований самою особою;

- дії людей, які не можуть визнаватись суб'єктами злочину через відсутність у них хоча б однієї з притаманних суб'єкту злочину характеристик (при тому, що особа, яка діє в ситуації крайньої необхідності, усвідомлює їх відсутність) Там само.;

- збіг обставин, що зумовлює необхідність одночасного виконання певних обов'язків Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 272 с. С. 181-183..

Не буде стану крайньої необхідності, якщо небезпечна ситуація є наслідком поведінки особи, що опинилася в цій ситуації. Якщо небезпеку становить суспільно небезпечне посягання іншої особи, то дії, вчинені для відвернення такої небезпеки, оцінюються за правилами необхідної оборони. Проте у випадках, коли небезпечна ситуація є наслідком раніше вчиненого суспільно небезпечного діяння, правомірність дій, вчинених для її відвернення, має визначатись за правилами крайньої необхідності Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. - С. 122-123. ;

До другої групи умов належить:

- шкода має завдаватися так званим третім особам, якщо шкода завдається зазіхачеві, то вчинене розглядається за правилами про необхідну оборону Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 272 с. С. 181-183.. Типовим є приклад, коли водій сільгосппідприємства, залишивши на дорозі бідони з молоком, відвозить потерпілих від аварії, що виникла не з вини водія, у лікарню, а в цей час молоко викрадається невідомими. Шкода в такому випадку заподіюється сільгосппідприємству, що ніяким чином не причетне до виникнення небезпеки, яка загрожувала потерпілим. Проте у низці випадків особа змушена заподіювати шкоду самому джерелу небезпеки, щоб ліквідувати його, локалізувати, знизити інтенсивність впливу тощо (наприклад, перехожий, побачивши некерований автомобіль, що рухається з гори, спрямовує його в кювет, попереджаючи тим самим наїзд на дітей) Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник/ Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.; За ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- 3-є вид., перероб. і допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2007. -- С. 308-314. ;

- захищаються тільки правоохоронювані інтереси особи, суспільства, держави Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько. - 2-е вид., виправ. та допов. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - С. 156-157.;

- заподіяна шкода має не бути більшою, ніж відвернута шкода.

Також характерними для крайньої необхідності є її ознаки, до яких входять:

1) мета;

2) об'єкт заподіяння шкоди;

3) характер дій;

4) своєчасність заподіяння шкоди;

5) межі заподіяння шкоди Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. - С. 267-269..

Проблеми визначення перевищення меж крайньої необхідності детально розглядатиметься в другому розділі курсової роботи. Проте і решта ознак заслуговують короткого огляду.

Мета

Положення ст. 39, що дія в стані крайній необхідності застосовується «для усунення небезпеки» означають, що метою крайньої необхідності є саме усунення небезпеки Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник/ Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.; За ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- 3-є вид., перероб. і допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2007. -- С. 308-314.. Наприклад, особа уявляє, яким чином небезпека буде усунута: шляхом знищення або ушкодження джерела небезпеки, перевезення людей у безпечне місце за допомогою узятого без дозволу чужого транспорту і т. п.

Об'єкт

У стані крайньої необхідності шкода заподіюється правоохоронюваним інтересам держави, суспільства або особи Там само..

Іноді твердять, що за правилами крайньої необхідності варто розглядати заподіяння шкоди особі, яка посягає, якщо нею є явно неосудна особа, малолітня або така, що діє в стані фактичної помилки. Однак це не так. У цьому випадку має місце необхідна оборона, ознакою якої є заподіяння шкоди саме тій особі, яка посягає, незалежно від її фізичних або психічних властивостей Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. - С. 267-269..

Характер дій

Вважається, що крайня необхідність припускає лише активну поведінку суб'єкта. За своїми зовнішніми ознаками крайня необхідність може полягати, наприклад, у різних самоуправних діях, пов'язаних із вилученням майна, його ушкодженням або знищенням, викраденням зброї або наркотичних засобів, крадіжкою транспорту, приховуванням злочинів, розголошенням державної або військової таємниці, порушенням різноманітних правил обережності, заподіянням шкоди життю або здоров'ю людини, позбавленням її особистої свободи тощо. Подібні дії за зовнішніми своїми ознаками здатні підпадати під різноманітні види злочинних посягань Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник/ Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.; За ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- 3-є вид., перероб. і допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2007. -- С. 308-314..

Своєчасність заподіяння шкоди

Полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, вже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку (так звана «передчасна» і «запізніла» крайня необхідність) може тягнути відповідальність на загальних підставах Там само.. Тобто це є фактично ті самі умови правомірності - реальність та наявність небезпеки.

Межі заподіяння шкоди

КК не визначає межі заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності, проте висновок про ці межі може бути зроблений виходячи з тлумачення ч. 2 ст. 39, яка визначає перевищення меж крайньої необхідності як заподіяння шкоди більш значної, ніж шкода відвернута. Отже, граничною і правомірною у стані крайньої необхідності повинна визнаватися заподіяна шкода, якщо вона рівнозначна шкоді відверненій або є менш значною, ніж відвернена шкода Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. - С. 267-269..

1.3 Міжнародне визначення поняття крайньої необхідності

Визнання правомірним заподіяної шкоди за обставин, що виключають злочинність діяння, характерне для кримінального права багатьох зарубіжних країн. Проаналізувавши умови правомірності крайньої необхідності в зарубіжних країнах та в вітчизняному законодавстві можна виділити ряд спільного:

- наявність небезпеки для будь-якого охоронюваного законом інтересу;

- можливість усунення небезпеки лише шляхом заподіяння шкоди іншому охоронюваному законом інтересу;

- діяння, внаслідок якого заподіюється шкода, має бути співрозмірним із засобом усунення небезпеки;

- відвернута шкода має бути завжди більшою порівняно з заподіяною.

За законодавством більшості розглянутих країн крайня необхідність належить до обставин, які є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Якщо аналізувати кримінальне законодавство країн, що належать до загальної системи права (англосаксонської системи права), то є підстави для висновку про наявність як схожих, так і відмінних рис у регулюванні крайньої необхідності порівняно з українським законодавством. Так, сучасна американська кримінально-правова доктрина висуває такі умови правомірності поведінки особи у стані крайньої необхідності Савченко А. В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно-правове дослідження: Монографія. - К.: КНТ, 2007. - 596 с.:

- особа повинна діяти, виходячи з вимог, що пред'являються середній розумній людині;

- шкода, що заподіюється, може мати будь-який характер, але має бути меншою порівняно з відвернутою шкодою, при цьому вважається, що цінність життя людини перевищує вартість будь-якого майна Там само.;

- особа може бути визнана такою, що перебувала у стані крайньої необхідності, якщо вона діяла з метою не допустити настання більшої шкоди;

- виправданість вчинених дій залежить від двох факторів: чи був в особи третій варіант поведінки та чи була загроза небезпеки неминучою;

У кримінальному законодавстві Англії при встановленні кримінальної відповідальності за окремі види злочинів, досить часто, зокрема у статутах, використано принцип необхідності, як законного виправдання вчиненого діяння. Разом з тим особа не може посилатись на крайню необхідність та захищатись від кримінального переслідування, якщо вона вчиняє злочин на прохання потерпілого Лісова Н. В. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н. В. Лісова. - К., 2007. - 23 с.. У законодавстві Англії існує ще одна група обставин, посилання на які виключають кримінальну відповідальність особи. Це так званий захист публічних та приватних інтересів, до яких входить:

- запобігання злочинам;

- проведення арешту;

- самозахист або захист іншої людини від існуючого або майбутнього нападу;

- захист від нападу на особисту власність або власність іншої особи;

- незаконного позбавлення свободи будь-якої особи або порушення права володіння Джерела Особливої частини кримінального законодавства Великобританії: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.net/book_z310_page_13.html..

Порівнюючи законодавства зарубіжних країн як з континентальною, так і загальної системи права можна дійти висновку, що спільним у визначенні сутності поняття крайньої необхідності є поняття колізії, зіткнення правових інтересів, коли особа обирає такий спосіб уникнення небезпеки, що завдасть меншої шкоди за відвернену Лісова Н. В. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н. В. Лісова. - К., 2007. - 23 с.. Такий підхід до сутності крайньої необхідності у кримінальному праві країн, які належать до різних правових систем (включаючи й Україну), свідчить про зближення різних систем кримінального права у сучасному світі, а також про доцільність використання позитивного зарубіжного досвіду для вдосконалення вітчизняного кримінального законодавства Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів- К.: Атіка, 2004.- С. 173-174..

Висновки до Розділу 1

Поняття крайньої необхідності є досить тонким. Одночасно нелегко врахувати всі ознаки, а особливо умови її правомірності для спроби дати вдале визначення. На мою думку найбільш повним та одночасно нескладним для розуміння є таке визначення: крайня необхідність є обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шкоду правоохоронюваним інтересам третіх осіб, що зазвичай непричетні до ситуації, яка склалася, із метою усунення небезпеки, яка загрожує особі і не підлягає за це кримінальній відповідальності при умові дотримання її меж.

РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕЖ КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ

2.1 Перевищення меж крайньої необхідності

Законодавець з міркувань підвищення соціальної активності людей щодо відвернення шкоди охоронюваним законом правам та інтересам у КК України 2001 року сформулював поняття перевищення меж крайньої необхідності, виходячи з чого крайня необхідність вважається правомірною за умови заподіяння охоронюваним законом правам та інтересам як менш значної шкоди, так і рівнозначної з відвернутою Лісова Н. В. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н. В. Лісова. - К., 2007. - 23 с..

Перевищення меж крайньої необхідності -- це порушення її співмірності, а саме: навмисне заподіяння правоохоронюваним інтересам більш значної шкоди, ніж шкода відвернена (ч. 2 ст. 39 КК) Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. -- С. 158-159.. Як уже зазначалось, це досить нове поняття для вітчизняного законодавства.