Організаційно-правові основи заснування, легалізації, реєстрації громадських об’єднань

Міністерство освіти і науки України

Міжгалузевий інститут управління

Кафедра теорії держави та права

Контрольна робота

З дисципліни: Громадські об'єднання в Україні

на тему: Організаційно-правові основи заснування, легалізації, реєстрації громадських об'єднань

Виконав: студент VІ курсу

юридичного факультету

заочної форми навчання

групи ПЗ-6.3

Красій Артур В'ячеславович

Перевірив:

викладач Рудковський А. М.

Київ 2010

План

Вступ

1. Засновники об'єднань громадян, членство в об'єднаннях громадян

2. Назва об'єднання громадян, символіка об'єднання громадян

3. Статутні документи об'єднань громадян

4. Легалізація об'єднань громадян, реєстрація об'єднань громадян

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Право громадян на свободу передбачено і гарантовано Конституцією та законодавством України, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права.

У відповідності з цими документами свобода об'єднань громадян включає право громадян створювати їх за своїм вибором; право вступати до таких організацій і право організацій самостійно виробляти свої статути; організовувати свій апарат, мати широкі контакти з міжнародними організаціями тощо.

Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян України на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Суб'єкти адміністративно-правових відносин реалізують свої права і обов'язки не тільки індивідуально, але й відповідним чином об'єднуючись в громадські організації. Колективна форма задоволення потреб громадян -- звичайне у світовій практиці явище. Це достатньо самостійні утворення, у справи яких держава, як правило, втручається найменшим чином. Об'єднання громадян органічно вплітаються в тканину суспільних і, перш за все - адміністративно-правових відносин. Без них неможливо уявити саму організацію суспільства, механізм здійснення народовладдя в Україні. Іншими словами, демократія без різноманітних об'єднань громадян неможлива. До недавніх пір такі об'єднання не мали належного розвитку: їх перелік був занадто обмежений, діяльність формальна, оскільки їх соціальне призначення, цілі й завдання були повністю підпорядковані вимогам тоталітарної командно-адміністративної системи.

Своє основне соціальне призначення - задоволення потреб та інтересів громадян - вони не виконували. Їх діяльність йшла врозріз із нормами міжнародного права, хоч право громадян на об'єднання - їх невід'ємне конституційне право.

1. Засновники об'єднань громадян, членство в об'єднаннях громадян

Ми знаємо, що Конституція України гарантує громадянам нашої держави право на свободу об'єднання у політичні партії, громадські організації для здійснення і захисту своїх прав та свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Норми Конституції України, що стосуються об'єднань громадян, конкретизуються і деталізуються в інших законах і підзаконних актах. Їх сукупність (включаючи Конституцію) становлять специфічну систему і є законодавством про об'єднання громадян. Правовий статус об'єднань громадян законодавчо закріплений в Законах України:

· „Про об'єднання громадян” вiд 16.06.1992 № 2460-XI;,

· „Про політичні партії в Україні” вiд 05.04.2001 № 2365-II;,

· „Про свободу совісті та релігійні організації” вiд 23.04.1991 № 987-XII;

· „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” вiд 15.09.1999 № 1045-XIV та ін.

А також в таких підзаконних нормативних актах, як:

· Положення "Про порядок легалізації об'єднань громадян" від 26 лютого 1993 p.;

· Положення "Про порядок реєстрації символіки об'єднань" від 26 лютого 1993 p. та ін.

Згадаємо, що об'єднанням громадян визнається:

· по-перше, виключно добровільне громадське формування, утворене на основі єдності інтересів;

· по-друге, тільки таке формування, яке утворене фізичними особами для спільної реалізації, поданими ними на законних підставах, прав і свобод.

У зв'язку з цим, треба зазначити, що законодавець обмежує коло осіб, які можуть виступати засновниками об'єднань громадян.

Стаття 11 Закону України «Про об'єднання громадян» зазначає, що:

1. Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які:

· досягли 18 років,

· не обмежені судом у дієздатності;

· не тримаються в місцях позбавлення волі.

2. Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку.

3. Рішення про заснування об'єднань громадян приймаються установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами.

4. Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян.

З вищевказаного випливає, що засновувати об'єднання громадян (політичну партію, громадську організацію) можуть виключно фізичні особи. Юридичним особам у такому праві законодавець відмовив.

Членство в об'єднаннях громадян регламентується ст. 12 Закону «Про об'єднання громадян»:

· Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку.

· Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами в межах, встановлених законами України.

· Громадські організації можуть не мати фіксованого індивідуального членства.

Законодавець нічого не говорить про громадянство членів громадських організацій. Проте, орієнтуючись на ст. 11 Закону «Про об'єднання громадян», слід визнати, що ними можуть бути громадяни будь-якої держави і особи без громадянства.

Крім фізичних осіб, у діяльності громадських організацій можуть брати участь колективні члени. Такі випадки повинні передбачатись їх статутами.

Передбачаючи різноманітні обмеження щодо членства, чинне законодавство категорично забороняє встановлення і застосування будь-яких обмежень прав і свобод людини і громадянина у зв'язку з належністю чи неналежністю до об'єднань громадян (ст. 7 Закону «Про об'єднання громадян»).

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян. Належність чи неналежність до об'єднання громадян не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Вимога про зазначення в офіційних документах щодо членства (участі) у тому чи іншому об'єднанні громадян не допускається, крім випадків, передбачених законами України.

Забороняється відмова у прийнятті або виключення з політичної партії особи в зв'язку з її статтю або національною належністю. Обмеження щодо перебування у політичних партіях окремих категорій громадян встановлюються Конституцією та законами України.

На працівників апарату об'єднань громадян поширюється законодавство про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування.

2. Назва об'єднання громадян, символіка об'єднання громадян

Назва об'єднання громадян визначається рішенням установчого з'їзду або загальними зборами об'єднання громадян.

Назва об'єднання громадян повинна складатися з двох частин - загальної та індивідуальної. Загальна назва - це: партія, рух, конгрес, союз, спілка, об'єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо. Загальна назва може бути однаковою у різних об'єднань громадян.

Індивідуальна назва об'єднання громадян є обов'язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому порядку об'єднань громадян з такою ж загальною назвою.

Об'єднання громадян поряд з повною назвою може мати скорочену назву, яка фіксується в установчих та статутних документах об'єднання громадян.

Об'єднання громадян, зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Використання назви об'єднання громадян фізичними та юридичними особами, які не належать до об'єднання громадян, для цілей, не пов'язаних з діяльністю цього об'єднання, забороняється.

Об'єднання громадян можуть використовувати власну символіку: прапори, емблеми тощо, які є їх символами і відмітними знаками.

Символіка політичних партій не повинна відтворювати державні чи релігійні символи.

Символіка об'єднань громадян затверджується центральними статутними органами об'єднань відповідно до їх статутів.

3. Статутні документи об'єднань громадян

Об'єднання громадян діє на основі статуту (або положення), який не повинен суперечити законодавству України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про об'єднання громадян» статутний документ повинен містити:

· назву об'єднання громадян (повну, а також скорочену), його статус та юридичну адресу;

· мету та завдання об'єднання громадян;

· умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;

· права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;

· порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;

· джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;

· порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання;

· порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.

У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.

Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом:

· виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав;

· представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;

· брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

· ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;

· створювати установи та організації;

· одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

· вносити пропозиції до органів влади і управління;

· розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

· засновувати засоби масової інформації.

4. Легалізація об'єднань громадян, реєстрація об'єднань громадян

Держава забезпечує додержання прав і законних інтересів об'єднань громадян, легалізованих у порядку, передбаченому Законом „Про об'єднання громадян”.

Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи.

Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.

Легалізація є функцією виконавчої влади і здійснюється чітко зафіксованими у законодавстві органами (так званими легалізуючими органами). Згідно зі ст. 14 Закону "Про об'єднання громадян" та Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. до таких органів належать:

а) Міністерство юстиції;

б) місцеві органи державної виконавчої влади;

в) виконкоми сільських, селищних, міських рад.

Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції.

Легалізація всеукраїнських об'єднань громадян і міжнародних громадських організацій здійснюється Мінюстом, їх місцевих осередків та місцевих об'єднань громадян - Головним управлінням юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, районними, районними в містах Києві та Севастополі управліннями юстиції, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

У разі, коли діяльність місцевої громадської організації поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним вищестоящим органом.

Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.

Для реєстрації об'єднання громадян його засновники подають заяву. Заява про реєстрацію політичної партії повинна бути підтримана підписами не менш як десятьма тисячами громадян України, які мають виборче право.

До заяви додаються статут (положення), протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору, (крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України).

Політичні партії подають також свої програмні документи.

Органи,що здійснюють реєстрацію об'єднань громадян, ведуть реєстр цих об'єднань.

Заява про реєстрацію місцевої громадської організації розглядається у 3-денний строк з дня надходження документів. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення.

Заява про реєстрацію всеукраїнської та міжнародної громадської організації розглядається протягом одного місяця.

Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк.

При розгляді питання про реєстрацію можуть бути присутніми представники об'єднання громадян.

Зміни до статутних документів, зареєстрованих об'єднань громадян підлягають обов'язковій реєстрації.

У реєстрації об'єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать вимогам законодавства України.

Легалізація об'єднань громадян, що мають одну і ту ж назву, не допускається.

У разі коли із заявою про легалізацію звертаються об'єднання громадян, що мають одну і ту ж назву, перевага віддається об'єднанню громадян, яке першим подало заяву про легалізацію.

Рішення про відмову у реєстрації повинно містити підстави такої відмови. Це рішення може бути оскаржено у судовому порядку.

Про відмову у реєстрації об'єднання громадян реєструючий орган повідомляє у засобах масової інформації.

Висновки

Із вищевикладеного можна зробити наступні висновки. Уся система прав і обов'язків, їх співвідношення зумовлені об'єктивними потребами та інтересами суспільства, з одного боку, й інтересами громадянина і людини з іншого.

Право громадян на свободу об'єднання - їх невід'ємне право, яке гарантовано не тільки міжнародними угодами, а й Конституцією і законодавством України.

Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян проявляється або політичною партією, або громадською організацією. Громадська організація - об'єднання громадян з метою задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів. Це організації, які мають будь-яку мету, крім політичної.

Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в Законі України від 16 червня 1992 року “Про об'єднання громадян”, який регулює порядок створення об'єднань громадян, їх права, громадську діяльність.

Законом України «Про об'єднання громадян» визначено, що легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування.

В Україні існує два способи легалізації (офіційного визнання) громадських об'єднань: шляхом реєстрації (із створенням юридичної особи) і шляхом повідомлення (без створення юридичної особи).

Легалізація шляхом повідомлення здійснюється органом легалізації на підставі заяви, яка підписана не менш, ніж трьома фізичними особами, в якій зазначається назва, мета створення громадської організації і місцезнаходження центральних керівних органів. Підписи засвідчуються нотаріально. Легалізована шляхом повідомлення громадська організація вноситься до книги обліку громадських організацій, яку веде орган легалізації. Організація, зареєстрована шляхом повідомлення, має право на власне найменування та символіку.

Відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян» легалізація громадської організації здійснюється також відповідними виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад.

Таким чином, питаннями реєстрації/легалізації громадських організацій опікуються зовсім різні органи: виконавчої влади та місцевого самоврядування, що не сприяє підвищенню якості здійснення повноважень обох структур в цієї сфері через відсутність чіткої вертикалі управління та зворотного зв'язку.

Термін розгляду заяви про реєстрацію всеукраїнської та міжнародної громадської організації - місяць; місцевої громадської організації - три дні.

Список використаних джерел

1. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Закон України „Про об'єднання громадян” вiд 16.06.1992 № 2460-XII.

3. Закон України „Про політичні партії в Україні” вiд 05.04.2001 № 2365-III.

4. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р.

5. Закон України „Про свободу совісті та релігійні організації” вiд 23.04.1991 № 987-XII.

6. Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” вiд 15.09.1999 № 1045-XIV.

7. Положення "Про порядок легалізації об'єднань громадян" від 26 лютого 1993 p.

8. Положення "Про порядок реєстрації символіки об'єднань" від 26 лютого 1993 p.