РЕФЕРАТ

На тему: “Роль держави і права в організації суспільства і побудові правової держави”

План

I. Виникнення і розвиток ідеї правової держави

II. Основні характеристики правової держави

1. Економічна, соціальна і моральна основи правової держави

2. Ознаки правової держави

3. Принцип організації діяльності правової держави

III. Висновок

Список літератури

І. Виникнення і розвиток ідеї правової держави

Правова держава - це така форма організації і діяльності державної влади, що будується у взаєминах з індивідами і їхніми різними об'єднаннями на основі норм права.

Уявлення про державу як організацію, що здійснює свою діяльність на основі закону, почали формуватися вже на ранніх етапах розвитку людської цивілізації. З ідеєю правової держави зв'язувалися пошуки більш досконалих і справедливих форм громадського життя. Мислителі античності (Сократ, Демокріт, Платон, Арістотель, Ціцерон) намагалися виявити такі зв'язки і взаємодії між правом і державною владою, які б забезпечували гармонічне функціонування суспільства тієї епохи. Учені стародавності вважали, що найбільш розумна і справедлива лише та політична форма гуртожитку людей, при якій закон загальнообов'язковий як для громадян, так і для самої держави.

Державна влада, що визнає право і, одночасно, обмежена ним, на думку древніх мислителів, вважається справедливою державністю. “Там, де відсутня влада закону,- писав Арістотель,- немає місця і (якій-небудь) формі державного ладу”.Ціцерон говорив про державу як про “справу народу”, як про правове спілкування і “загальному правопорядку”. Державно-правові ідеї й інститути Древньої Греції і Риму вплинули на становлення і розвиток більш пізніх прогресивних вчень про правову державу.

Ріст продуктивних сил, зміна соціальних і політичних відносин у суспільстві в епоху переходу від феодалізму до капіталізму породжують нові підходи до держави, і розуміння її ролі в організації суспільних справ. Центральне місце в них займають проблеми правової організації державного життя, що виключає монополізацію влади в руках однієї особи чи владного органу, що затверджує рівність усіх перед законом, що забезпечує індивідуальну волю за допомогою права.

Найбільш відомі ідеї правової державності виклали прогресивні мислителі тієї епохи Н. Маккіавеллі і Ж. Боден. У своїй теорії Маккіавеллі на основі досвіду існування держав минулого і сьогодення пояснював принципи політики, осмислював рушійні політичні сили. Ціль держави він бачив у можливості вільного користування майном і забезпеченні безпеки для кожного. Боден визначає державу як правове керування багатьма сімействами і тим, що їм належить. Завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити права і волі.

У період буржуазних революцій у розробці концепції правової державності значний внесок внесли прогресивні мислителі Б. Спіноза, Д. Локк, Т. Гоббс, Ш.. Монтеск'є й інші.

II. Основні характеристики правової держави

1. Економічна, соціальна і моральна основи правової держави

Економічною основою правової держави є виробничі відносини, що базуються на багатовкладеності, на різних формах власності (державної, колективної, орендної, приватної, кооперативної, і інших) як рівноправних і однаковою мірою захищених юридично. У правовій державі власність належить безпосередньо виробникам і споживачам матеріальних благ; індивідуальний виробник виступає як власник продуктів своєї особистої праці. Правовий початок державності реалізується тільки при наявності самостійності і волі власності, що економічно забезпечують панування права, рівності учасників виробничих відносин, постійний ріст добробуту суспільства і його саморозвиток.

Соціальну основу правової держави складає саморегулююче цивільне суспільство, що поєднує вільних громадян - носіїв суспільного прогресу. У центрі уваги такої держави знаходиться людина і її інтереси. Через систему соціальних інститутів, суспільних зв'язків створюються необхідні умови для реалізації кожним громадянином своїх творчих, трудових можливостей, забезпечується плюралізм думок, особисті права і волі. Перехід від тоталітарних методів керування до правової державності зв'язаний з різкою переорієнтацією соціальної діяльності держави. Міцна соціальна основа держави визначає стабільність його правових підвалин.

Моральну основу правової держави утворять загальнолюдські принципи гуманізму і справедливості, рівності і свободи. Конкретно це виражається в демократичних методах державного керування, справедливості і правосудді, у пріоритеті прав і воль особи у взаєминах з державою, захисту прав меншості, терпимості до різних релігійних світобачень.

Правова держава - це суверенна держава, що концентрує в собі суверенітет народу, націй і народностей, що населяють країну. Здійснюючи верховенство, загальність, повноту і винятковість влади, така держава забезпечує волю суспільних відносин, заснованих на засідках справедливості, для усіх без винятку громадян. Примус у правовій державі здійснюється на основі права, обмежений правом і виключає сваволю і беззаконня. Держава застосовує силу в правових рамках і тільки в тих випадках, коли порушується її суверенітет, інтереси її громадян. Вона обмежує волю окремої людини, якщо її поводження загрожує волі інших людей.

2. Основні ознаки правової держави

а) Верховенство закону у всіх сферах громадського життя. У системі правових цінностей вищою формою вираження, організації і захисту волі людей є закон. У законах держава встановлює загальнообов'язкові правила поведінки, що повинні максимально враховувати об'єктивні споживи суспільного розвитку на засадах рівності і справедливості. Саме тому закон володіє вищою юридичною чинністю. Всі інші правові акти - повинні відповідати закону. Закони регулюють найбільш важливі, стержневі сторони громадського життя. Підзаконні акти, тим більше відомчі, при необхідності можуть лише конкретизувати деякі положення законів.

Основний закон держави - це Конституція. У ній сформульовані правові принципи державного і громадського життя. Конституція являє собою загальну правову модель суспільства, якій повинне відповідати все поточне законодавство. Ніякий інший правовий акт держави не може суперечити Конституції.

Верховенство закону, і насамперед Конституції, створює міцний режим правової законності, стабільність справедливого правового порядку в суспільстві.

б) Реальність прав особистості, забезпечення її вільного розвитку. У соціально-політичному житті воля людини виступає як її право. Правова держава визнає за індивідом визначену сферу волі, за межі якої втручання держави неприпустимо.

Правовий характер волі індивіда виявляється в різних сферах громадського життя. Наприклад, це права індивіда на позитивні дії держави в його інтересах: право на недоторканість особи, соціальне забезпечення, судовий захист тощо. Ступінь розвиненості і гарантованості свобод особи обумовлюється зрілістю правових початків державності, економічними і духовними передумовами.

в) Взаємна відповідальність держави й особистості. Відносини між державою як носієм політичної влади і громадянином як учасником її формування і здійснення повинні будуватися на засадах рівності і справедливості. Держава бере на собе зобов'язання забезпечувати справедливість у відносинах з кожним громадянином. Підкоряючись праву, державні органи не можуть порушувати його розпорядження і несуть відповідальність за порушення невиконання цих обов'язків. Обов'язковість закону для державної влади забезпечується системою гарантій, що виключають адміністративну сваволю. До них відносяться: відповідальність депутатів перед виборцями, відповідальність уряду перед представницькими органами, дисциплінарна і кримінальна відповідальність посадових осіб держави будь-якого рівня за невиконання своїх обов'язків перед конкретними суб'єктами права.

На тих же правових початках будується відповідальність особистості перед державою. Застосування державного примусу повинне носити правовий характер, не порушувати міру волі особистості - відповідати вазі зробленого правопорушення.

Правовий характер взаємної відповідальності держави й особистості - це важлива складова частина права, що складається в суспільстві.

3. Принцип організації діяльності правової держави

Правова держава на відміну від деспотичного чи поліцейського ладу сама обмежує собе визначеним комплексом постійних норм і правил. Центральне місце серед них займає така норма, як поділ влади на три головні галузі - законодавчу, виконавчу і судову. Цей принцип визначає, з одному боку, верховенство законодавчої влади, а з іншого боку - підзаконність виконавчої і судової влади. Рівновага влади підтримується спеціальними організаційно-правовими мірами, що забезпечують не тільки взаємодію, але і взаємообменження повноважень у встановлених межах. В цей же час вони гарантують незалежність однієї влади від іншої в межах тих же повноважень.

Законодавча влада має верховенство, оскільки вона встановлює правові початки державного і громадського життя, основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики країни, а отже, визначає в кінцевому рахунку правову організацію і форми діяльності виконавчої і судової влади. Чільне положення законодавчих органів у механізмі правової держави обумовлює вищу юридичну чинність прийнятих ними законів, додає загальнообов'язковий характер нормам права.

Однак верховенство законодавчої влади не носить абсолютного характеру. Вона знаходиться під контролем народу і спеціальних конституційних органів, за допомогою яких забезпечується відповідність законів діючої Конституції.

Виконавча влада в особі своїх органів займається безпосередньою реалізацією правових норм, прийнятих законодавцем. Вона носить правовий характер лише в тому випадку, якщо вона є підзаконною владою, діє на засадах законності. У правовій державі кожен громадянин може оскаржити будь-які незаконні дії виконавчих органів і посадових осіб у судновому порядку.

Судова влада покликана охороняти право, правові підвалини державного і громадського життя від будь-яких порушень, хто б їх не робив. Правосуддя в правовій державі здійснюється тільки судовими органами. Ніхто не може привласнити собі функції суду. Незалежність і законність правосуддя є найважливішою гарантією прав і сврбод громадян і правової державності в цілому.

Судова влада виступає стримуючим фактором, що попереджає порушення правових установ, і насамперед у конституційних, як з боку законодавчих, так і виконавчих органів державної влади, забезпечуючи тим самим реальний поділ влади.

III. Висновок

Узагальнюючи, можна сказати, що в основі організації і діяльності правової держави лежить принцип поділу влади: законодавчу, виконавчу і судову. Кожна влада здійснює свої строго обкреслені функції. І разом вони стримують і врівноважують одна одну, забезпечуючи тим самим гарантію проти порушення демократичних норм і зловживання владою. А крім того, самі громадяни через загальну виборчу систему мають можливість контролювати влади у разі потреби. Правова держава має ряд загальних і об'єднуючих усіх членів цивільного суспільства правових основ, що по своїй суті носять надкласовий і загальнолюдський характер.

Отже, правова держава забезпечує:

1. Верховенство закону у всіх сферах громадського життя.

2. Рівність прав особистості, створення умов для її вільного розвитку.

3. Взаємну відповідальність держави й особи.

4. Міцний режим законності і стабільності правового порядку.

Список літератури

1. Хропанюк В. Н. Теорія Держави і Права. - К., 1995.

2. Введення в політологію ./ Гаджиєв К.С., Каменська Г.В. і ін. К., 93