Президентский контроль

ПЛАН

1. Правовий статус Президента України

2. Поняття та характеристика президентського контролю

3. Об'єкти президентського контролю

4. Контрольні повноваження адміністрації Президента України

5. Практичне завдання

1. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Вивчаючи цей інститут, слід звернути увагу на те, що ст. 102 Конституції України визначає Президента України як главу держави, який виступає від її імені. Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Питання про вибори Президента України, його статус та повноваження визначається чинним законодавством. Президент України обирається громадянами України, які досягли 18 років, на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням строком на п'ять років. Законом передбачені певні вимоги, яким має відповідати кандидат на посаду Президента України. Президентом України може бути обраний громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років на день виборів, який має право голосу і не обмежений у виборчих правах, проживає на території України протягом 10 останніх перед днем виборів років, володіє державною (українською) мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Президент України не може мати іншого представницького мандата, займати посади в громадських чи державних органах і організаціях, займатися підприємницькою діяльністю. Президент України користується правом недоторканності і за посягання на його честь і гідність винні особи несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Чинне законодавство наділяє Президента України широкими повноваженнями. Згідно зі ст. 106 Конституції України Президент України:

1. Забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2. Звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3. Представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4. Приймає рішення про визнання іноземних держав;

5. Призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6. Призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7. Призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;

8. Припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

9. Призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

10. Призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

11. Призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

12. Призначає половину складу Ради Національного банку України;

13. Призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14. Призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

15. Утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

16. Скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17. Є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 18. Очолює Раду національної безпеки й оборони України;

19. Вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України;

20. Приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21. Приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації -- з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22. Призначає третину складу Конституційного Суду України;

23. Утворює суди у визначеному законом порядку;

24. Присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25. Нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26. Приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27. Здійснює помилування;

28. Створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29. Підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30. Має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31. Здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. А також користується правом недоторканності на час виконання своїх обов'язків.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного Президента України, але Конституція України передбачає підстави дострокового припинення повноважень Президента України в разі його відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту та смерті.

При Президентові України функціонує допоміжний орган -- Адміністрація Президента, завданням якої є надання кваліфікованих порад Президентові України для винесення рішень, підготовки проектів документів, проведення експертних оцінок стану суспільства, аналізу існуючих проблем і надання рекомендацій щодо їх ефективного вирішення.

2. ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРЕЗИДЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ

Контроль є одним з найбільш поширених і дієвих способів забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції.

Аналіз існуючої практики свідчить, що контрольна діяльність містить такі елементи: визначення характеру і строків контрольних заходів; залучення до контролю спеціалістів, представників громадськості; аналіз підсумків контролю, формування висновків і прийняття рішень;

розробка заходів по виконанню прийнятих рішень, вибір шляхів, форм, методів їх реалізації.

Що стосується рішень, то вони мають бути конкретними, їх важливо своєчасно довести до виконання, а також пояснити виконавцям. Контрольні органи повинні надавати виконавцям практичну допомогу в реалізації рішень; вони ж зобов'язані систематично аналізувати хід роботи по їх виконанню.

До контрольної діяльності висувається цілий ряд вимог, згідно з якими вона повинна бути:

1) підзаконною, тобто контроль має здійснюватися тільки в рамках конкретних нормативних приписів;

2) систематичною, тобто нести регулярний характер;

3) своєчасною, тобто проводитися своєчасно, що значно підвищує його ефективність;

4) всебічною, тобто охоплювати найбільш важливі питання, поширюватися на всі служби і структури підконтрольних органів;

5) глибокою, тобто перевірці повинні підлягати не тільки ті підрозділи, які мають слабкі результати роботи, а й ті, що мають добрі результати. Ця вимога дозволяє виявляти і поширювати передовий досвід, попереджувати помилки та упущення;

6) об'єктивною, тобто виключати упередженість;

7) гласною, тобто її результати повинні бути відомі тим, хто підлягав контролю;

8) результативною (дієвою). Ця діяльність не може обмежуватися виявленням фактичного стану справ. Вона повинна супроводжуватися конкретними заходами по усуненню недоліків.

У юридичній теорії та практиці прийнято класифікувати контрольну діяльність на види. Підхід до вирішення цього питання залежить від вибору критерію, на підставі якого здійснюється класифікація. Вибір же критерію багато в чому зумовлений потребами практики. Саме тому відомо досить багато класифікацій контрольної діяльності.

Найчастіше пропонуються такі класифікації:

а) залежно від місця суб'єкта (що здійснює контроль) в системі державного управління виділяють такі види контролю: 1) контроль з боку органів законодавчої влади (парламентський контроль); 2) контроль з боку Президента України та його апарату (президентський контроль); 3) контроль з боку Кабінету Міністрів України (урядовий контроль); 4) контроль з боку органів центральної виконавчої влади; 5) контроль з боку місцевих органів, органів державної виконавчої влади; 6) контроль з боку органів судової влади; 7) контроль з боку органів місцевого самоврядування; 8) контроль з боку громадськості (громадський контроль);

б) залежно від належності суб'єкта до державних або громадських структур виділяють: 1) державний контроль; 2) громадський контроль;

в) залежно від адміністративно-правової компетенції суб'єкта виділяють: 1) загальний контроль; 2) відомчий контроль; 3) над відомчий контроль;

г) залежно від управлінської стадії, на якій здійснюється контроль, виділяють: 1) попереджувальний контроль; 2) поточний контроль; 3) наступний контроль;

д) залежно від спрямованості контролю виділяють 1) зовнішній контроль; 2) внутрішній контроль;

е) залежно від призначення контролю виділяють: 1) загальний, що охоплює всі сторони діяльності суб'єкта, що контролюється; 2) цільовий контроль окремого напряму роботи.

Будучи главою держави, Президент України наділений правом контролю за додержанням законності в усіх структурах і сферах функціонування виконавчо-розпорядчої системи держави.

Він має право відмінити акти Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Президент є гарантом додержання Конституції України, забезпечення прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції).

Для здійснення своїх функцій, зокрема й контрольних, Президент може створювати необхідні дорадчі, консультативні та інші допоміжні органи та служби (п. 28 ст. 106 Конституції). Таким органом, наприклад, є Адміністрація Президента України. В своїй структурі Адміністрація Президента України має контрольне управління і організує контроль за виконанням законів, указів, розпоряджень, а також доручень Президента органами виконавчої влади та їх посадовими особами.

З метою виконання законів і у межах своєї компетенції Президент України видає Укази й розпорядження, які мають підзаконний характер і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Для прикладів реалізації Президентом контрольних повноважень можна звернутися до його Указів "Про невідкладні заходи щодо усунення порушень законності та правопорядку в Автономній Республіці Крим" від 26 липня 1995 р.; "Про посилення контролю за надходженням податків та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України і внесків до державних цільових фондів" від 17 листопада 1997 р.; "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю" від 21 липня 1994 p., у якому міститься норма такого змісту: "Керівникам Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного митного комітету України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України не рідше як раз на місяць доповідати Президентові України про виконання цього Указу". Відповідно до п. 14 ст. 106 Конституції України, ст. 32 Закону „Про Службу безпеки України", контроль за діяльністю СБ України також здійснюється Президентом України.

Згідно приписів вказаних правових актів, Служба безпеки регулярно, в порядку визначеному Президентом України інформує його, членів Ради національної безпеки і оборони України з основних питань своєї діяльності, а також про випадки порушення законодавства і, на їх вимогу, подає інші необхідні відомості. Окрім цього Голова Служби щорічно подає Президенту України письмовий звіт про діяльність СБ України.

Одним з механізмів президентського контролю над Службою безпеки є створення Інституту Уповноваженого з питань контролю за діяльністю СБ України, до повноважень якого віднесено здійснення контролю за дотриманням конституційних прав громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності СБ України, а також за відповідністю виданих нею нормативно-правових актів законам України.

Нині сформовано чіткі правові механізми реальної участі апарату Уповноваженого у контролі за діяльністю органів безпеки. Так, Указом Президента України від 22.10.1998 року № 1172/1998 Уповноважений з питань контролю за діяльністю СБ України відповідно до покладених на нього завдань:

- вивчає та аналізує з метою визначення їх відповідності Конституції і законам України положення, накази, розпорядження, вказівки, інструкції, видані Службою безпеки України, приймає рішення про їх реєстрацію та включення до Єдиного державного реєстру нормативних актів, а також стратегічні і тактичні настанови керівництва Служби безпеки України щодо пріоритетних напрямків роботи;

- перевіряє факти перешкоджання посадовими особами законним діям співробітників Служби безпеки України під час виконання ними службових обов'язків та факти порушення соціальних і правових гарантій їх захисту;

- розглядає за вказівкою Президента України звернення щодо порушення конституційних прав і свобод громадян, інших порушень в діяльності Служби безпеки України;

- одержує в разі потреби від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади експертні оцінки з окремих питань;

- проводить в разі потреби з відома керівництва Служби безпеки України або її регіональних органів співбесіди з особовим складом Служби;

- подає Президентові України доповіді та висновки про результати своєї роботи;

- надсилає Службі безпеки України методичні рекомендації, узагальнення, довідки щодо нормотворчої роботи.

Для виконання вказаних завдань Уповноваженому Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України та його заступнику надано зазначеним Указом надані відповідні права.

Важливе значення має президентський контроль за управлінською діяльністю органів виконавчої влади як у плані впливу на неї, так і посилення відповідальності за дотриманням норм чинного законодавства. Слід зауважити, що хоч у Конституції України і немає прямої вказівки на підконтрольність органів виконавчої влади Президентові, але існування такої залежності органічно випливає із загального співвідношення конституційного статусу Президента і Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади. Так, Президент має право скасовувати акти Кабінету Міністрів, рішення голів місцевих державних адміністрацій, приймає рішення про відставку останніх, якщо недовіру їм висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради.

На впорядкування державного контролю у сфері підприємницької діяльності спрямований Указ Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23 липня 1998 р6. Органи виконавчої влади уповноважені здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності проводять її згідно з планом за сукупними показниками за письмовим дорученням керівника контролюючого органу не частіше одного разу на рік у межах компетенції контролюючого органу.

Указом чітко визначені контролюючі органи, що мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, та їх повноваження. До них відносяться органи державної податкової служби, митні органи, органи державного казначейства, державні контрольно-ревізійні служби. Планові виїздні перевірки проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органами державної податкової служби, а порядок координації проведення перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. ОБ'ЄКТИ ПРЕЗИДЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ

- Верховна Рада України;

- Прем'єр-міністр України;

- Рада НБУ;

- Національна рада з питань телебачення та радіомовлення;

- Антимонопольний комітет;

- Фонд державного майна;

- Державний комітет з питань телебачення та радіомовлення;

- Центральні органи виконавчої влади;

- КМУ;

- Рада міністерств АРКрим;

- Рада національної безпеки і оборони України;

- Інші органи виконавчої влади.

4. КОНТРОЛЬНІ ПОВНОВАЖЕННЯ АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

З метою забезпечення здійснення повноважень глави держави Президент України утворює постійно діючий орган - Адміністрацію Президента України. Це відповідає положенням п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України.

Адміністрація не являє собою органу державної влади; до її функцій входить створення необхідних умов, без яких неможливі здійснення повноважень глави держави, його зв'язок з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Правову основу діяльності Адміністрації складають: Конституція та закони України, укази і розпорядження Президента України, акти Кабінету Міністрів України, а також Положення про Адміністрацію Президента України, затверджене Указом Президента України від 19 лютого 1997 р. № 159/97.

Загальне керівництво Адміністрацією Президента України здійснює Глава Адміністрації, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.

До складу Адміністрації входять: Глава Адміністрації Президента України, Перший помічник Президента України, Перший заступник та заступники Глави Адміністрації Президента України, помічники Президента України, радники Президента України, наукові консультанти, консультанти й референти Президента України, Постійний представник Президента України у Верховній Раді України, Постійний представник Президента України в Конституційному Суді України;

управління, служби, відділи та інші структурні підрозділи.

Згідно з Положенням основними завданнями Адміністрації Президента України є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента України, зокрема щодо:

реалізації його повноважень як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина; представлення України в міжнародних відносинах, здійснення керівництві її зовнішньополітичною діяльністю, ведення переговорів та укладання міжнародних договорів України, визнання іноземних держав, призначення і звільнення глав дипломатичних представництв України; здійснення ним керівництва у сферах національної безпеки та оборони; визначення стратегії економічного розвитку держави; вирішення питань, пов'язаних з утворенням, реорганізацією та ліквідацією центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого функціонування і взаємодії; розв'язання кадрових питань, які належать до його повноважень; вирішення питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами, зокрема й відзнаками Президента України, присвоєнням вищих військових та інших вищих спеціальних звань і класних чинів, прийняттям до громадянства та припиненням громадянства України, наданням притулку в Україні, здійсненням помилування; здійснення ним й інших повноважень, визначених Конституцією України.

Адміністрація Президента України відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції: аналізує політичні, економічні, соціальні, культурні та інші процеси, що відбуваються в Україні та світі, готує для Президента України аналітичні висновки, а також пропозиції щодо діяльності глави держави, внутрішньої та зовнішньої політики України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення державної незалежності, державного суверенітету, територіальної цілісності України, правонаступництва, національної безпеки та оборони держави, економічного і соціального розвитку, законності й правопорядку, розв'язання проблем охорони довкілля, місцевого самоврядування;

здійснює підготування проектів послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, інших програмних документів; забезпечує відносини Президента України з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, правоохоронними, іншими державними органами, політичними партіями, а також органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, громадськими та іншими організаціями; здійснює експертизу прийнятих Верховною Радою України законів України, готує Президентові України пропозиції щодо їх підписання чи повернення до Верховної Ради України для повторного розгляду; попередньо опрацьовує внесені в установленому порядку пропозиції щодо утворення, ліквідації та реорганізації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, утворення судів; забезпечує підготування проектів указів і розпоряджень Президента України, а також проектів законів України, що вносяться Президентом України до Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи; здійснює підготування проектів конституційних подань Президента України до Конституційного Суду України; вносить Президентові України пропозиції з питань кадрової політики, попередньо опрацьовує внесені в установленому порядку подання щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників органів виконавчої влади, суддів, інших посадових осіб, призначення на посади та звільнення з посад яких належить до повноважень глави держави;

аналізує акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також рішення голів місцевих державних адміністрацій та за наявності підстав вносить Президентові України пропозиції щодо необхідних змін до них з метою приведення у відповідність із Конституцією та законами України, актами Президента України або щодо зупинення їх дії чи скасування;

забезпечує координацію заходів щодо здійснення контролю за додержанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (в частині делегованих їм повноважень), а також підприємствами, установами і організаціями положень Конституції та законів України, вимог указів, розпоряджень і доручень Президента України, проведення комплексних перевірок їх виконання; контролює виконання указів і розпоряджень Президента України;

організовує проведення моніторингу інформаційного простору України, вносить Президентові України пропозиції щодо забезпечення інформаційної безпеки держави, організовує висвітлення засобами масової інформації діяльності глави держави, здійснює відповідну редакційно-видавничу діяльність;

вносить Президентові України пропозиції з питань нагородження державними нагородами, встановлення відзнак Президента України, присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів та інших вищих спеціальних звань і класних чинів, геральдики, прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, надання притулку в Україні, здійснення помилування;

здійснює організаційне забезпечення протокольних і церемоніальних заходів за участю Президента України, закордонних візитів, а також робочих поїздок глави держави; організовує приймання громадян, проводить облік і аналіз їхніх звернень, пропозицій і звернень органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, політичних партій, громадських та інших організацій; здійснює в установленому порядку організаційне та інші види забезпечення діяльності створених Президентом України консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб;

забезпечує оприлюднення законів України, указів і розпоряджень Президента України; здійснює облік та систематизацію законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів тощо.

Для здійснення своїх функцій Адміністрація Президента України має право:

запитувати і одержувати в установленому порядку необхідні для виконання своїх завдань матеріали від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та посадових осіб;

користуватись в установленому порядку банками даних інших державних органів;

використовувати державні, зокрема урядові, системи зв'язку і комунікацій;

залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт і завдань, до участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, зокрема на договірній основі, працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади;

порушувати за дорученням Президента України перед керівниками органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, керівниками державних підприємств, установ та організацій питання про усунення виявлених порушень чинного законодавства в їхній діяльності;

давати у визначених Президентом України межах і з питань, що належать до повноважень Адміністрації, доручення, що є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади та їхніми посадовими особами.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Зробити порівняльно-правовий аналіз ефективності здійснення президентського контролю в країнах СНД (на прикладі однієї держави).

Контрольные полномочия Президента Российской Федерации за деятельностью органов исполнительной власти наиболее полно выражаются в определении им, согласно ст. 80 Конституции, основных направлений внутренней и внешней политики государства, претворение которой в жизнь возлагается на соответствующие органы исполнительной власти. Президент осуществляет контрольные полномочия также при формировании Правительства и других федеральных органов исполнительной власти, а кроме того, при назначении должностных лиц, в частности Председателя Правительства, его заместителей и федеральных министров, при формировании Совета Безопасности и Администрации Президента, назначении высшего командования Вооруженных Сил. Контрольные полномочия Президента Украины также регулируются конституцией. Главные схожие элементы: формирование правительства, Совета безопасности, Администрации, назначение командования вооружённых сил.

Президент имеет возможность осуществлять повседневный контроль за деятельностью Правительства и других органов исполнительной власти, поскольку вправе председательствовать на заседаниях Правительства и его Президиума, руководить деятельностью федеральных органов исполнительной власти, ведающих вопросами обороны, без опасности, внутренних дел, юстиции, налоговой полиции, предотвращения чрезвычайных ситуаций и ликвидации последствий стихийных бедствий, а также осуществлять иные полномочия как Верховный Главнокомандующий Вооруженными Силами и Председатель Совета Безопасности Российской Федерации.

Президент осуществляет постоянный контроль за законностью актов органов исполнительной власти. Им могут быть отменены постановления и распоряжения

Правительства в случае их противоречия Конституции, федеральным законам и указам Президента. В определенных Конституцией случаях Президент вправе приостанавливать действие актов органов исполнительной власти субъектов

Федерации. Президент Украины имеет право налагать вето на принимаемые законы, которые не соответствуют КУ или нарушают права граждан Украины. Контроль в сфере исполнительной власти Президент осуществляет лично и через соответствующие президентские структуры, прежде всего Администрацию Президента. Главное контрольное управление как подразделение

Администрации Президента: организует систематический контроль и проверку деятельности федеральных органов исполнительной власти, подразделений

Администрации, органов исполнительной власти субъектов Федерации, организаций и их руководителей; при осуществлении проверки координирует деятельность органов контроля и надзора федеральных органов исполнительной власти и их подразделений в субъектах Федерации; по результатам проверки вносит Президенту предложения о, совершенствовании деятельности федеральных органов исполнительной власти, а в необходимых случаях направляет в органы прокуратуры внутренних дел, федеральной службы безопасности и другие органы исполнительной власти материалы о выявленных нарушениях. В украинской иерархии государственных органов, также предусмотрена Администрация Президента, которая обладает полномочиями, достаточно схожими с полномочиями Администрации Президента Российской Федерации.

Главному контрольному управлению поручено регулярно проводить проверки хода исполнения поручений Президента органами исполнительной власти

Федерации и ее субъектов, вносить представления о привлечении должностных лиц, виновных в несвоевременном или ненадлежащем исполнении либо неисполнении поручений главы государства, к дисциплинарной ответственности

Основные направления деятельности этого Управления -- обеспечение президентского контроля за деятельностью федеральных министерств и иных федеральных органов исполнительной власти, в том числе внешнеэкономической деятельности; ходом экономических ре форм и выполнением государственных программ; использованием государственных средств, выделенных целевым назначением. Особое внимание оно уделяет исполнению нормативных актов

Президента и Правительства, имеющих социальную направленность.

Важную роль в осуществлении президентского контроля играют полномочные представители Президента в регионах Российской Федерации. Согласно

Положению, утвержденному Указом Президента от 9 июля 1997 г., полномочный представитель осуществляет свою деятельность по поручению Президента в целях обеспечения реализации главой государства своих конституционных полномочий. Полномочный представитель Президента наделен необходимыми полномочиями для выполнения своих ответственных задач: вправе запрашивать и получать необходимые сведения, документы и материалы от федеральных и региональных органов власти, участвовать в работе органов исполнительной власти региона и др. Посредством института полномочного представительства обеспечивается дополнительное усиление исполнительной власти, контроль в регионах за выполнением федеральных законов, указов и распоряжений Президента. Главным отличием является то, что Украина унитарное государство и именно по этой причине у нас нет настолько разветвлённой системы государственных органов, наделены контрольными полномочиями, такой как она существует в федерациях. По результатам контроля полномочный представитель готовит и представляет Президенту аналитические и иные материалы об экономических, социальных и политических процессах в соответствующем регионе и вносит свои предложения. По предложению полномочного представителя Президент приостанавливает действие актов органов исполнительной власти субъектов Федерации, если они противоречат федеральной Конституции, федеральным законам или нарушают права и свободы человека и гражданина.

Полномочный представитель Президента вносит также в Главное контрольное управление Президента, соответствующие федеральные органы исполнительной власти, а также органы исполнительной власти субъектов Федерации представления в случае нарушения, неисполнения или ненадлежащего исполнения территориальными органами федеральных органов исполнительной власти и органами исполнительной власти субъектов Федерации федеральных законов, указов и распоряжений Президента РФ, а также вступивших в законную силу решений суда. Полномочный представитель является федеральным государственным служащим и входит в состав Администрации Президента, назначается на должность и освобождается от должности Президентом по представлению Руководителя Администрации. В украинском законодательстве таковая должность не предусмотрена.

Подводя итог можно сказать, что если сравнивать такие два государства как Украина и Российская Федерация, которые раньше считались одним государством и подчинялись единому законодательству, на данный момент не сильно отличаются друг от друга, в частности что касается контрольных полномочий со стороны Президента, к наглядным отличиям приводит именно устройство наших государств.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. - К.,1996.

2. Голос України. - 12 серпня 1992 р. - № 152. - с. 16.

3. Урядовий кур'єр, - 28 липня 1998 р. - № 23. - с. 9.

4. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. - К.,1999. - 46 с.

5. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.,1999. - с. 431.