Цивільний позов у кримінальному процесі

Позовна заява повинна містити в собі:

· назву суду, до якого подається заява;

· точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником;

· зміст позовних вимог;

· виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

· зазначення доказів, що стверджують позов;

· зазначення ціни позову;

· підпис позивача або його представника з зазначенням часу подання заяви.

При розірванні шлюбу необхідно додати відомості про дітей, їх подальше виховання, розподіл спільного майна тощо. До позовної заяви додаються письмові докази, а якщо позовна заява подається представником позивача - також довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника.

Підготовка цивільної справи до судового розглядує обов'язковою стадією. Ст.143 ЦПК - після прийняття позовної заяви суддя проводить підготовку справи до судового розгляду. Суддя виконує комплекс процесуальних дій, передбачених ст.143 ЦПК. Метою стадії підготовки є забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи по суті. Завданням є підготовка справи до судового розгляду.

Відповідно до Постанова пленуму ВС УРСР від 05.03.1977 року “Про підготовку цивільних справ до судового розгляду”, перед судом поставлені наступні завдання:

· суд уточнює обставини, що підлягають встановленню (факти, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін);

· суд визначає характер спірних правовідносин сторін;

· суд визначає матеріальний закон, яким необхідно керуватися при вирішенні справи;

· визначає коло осіб, тобто встановлює суб`єктів процесуальних правовідносин;

· з'ясовує коло доказів, необхідних для вирішення справи.

Ст.143 ЦПК - перелік процесуальних дій суду, який не є вичерпним:

· суд опитує сторони: відповідачу суд пропонує подати заперечення проти позову і подати докази, якими відповідач може підтвердити свої заперечення, суд може викликати сторони одночасно, в разі необхідності і саме під час опитування суд роз`ясняє правило про укладення мирової угоди, наслідки, але остаточно вирішити щодо укладення мирової угоди можна тільки в судовому засіданні;

· суд вирішує питання про притягнення або вступ у справу співучасників, третіх осіб, опитує третіх осіб з самостійними вимогами;

· суддя вирішує питання про участь в справі прокурора, є категорія справ, в яких участь прокурора в справі обов`язкова, щодо іншої категорії справ - питання про участь прокурора вирішує суд;

· суд вирішує питання про допущення в справу представника громадськості, цей порядок вирішується ст.161, п.5 ст.143 ЦПК;

· питання про необхідність залучення до участі у справі свідків в порядку, передбаченому ст.45 ЦПК;

· необхідність допиту свідків, які перебувають в іншій місцевості ст.33, 43, 45 ЦПК;

· питання про необхідність вжиття заходів до забезпечення доказів;

· суд, з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, може призначити проведення експерти, у певній категорії справ (про визнання особи недієздатною, поновлення дієздатності в разі одужання) суд зобов`язаний призначити експертизу в стадії підготовки справи до судового розгляду;

· може проводити огляд на місці як письмових, так і речових доказів (п.9 ст.143 ЦПК);

· забезпечення позову можливо в будь-який стадії цивільного судочинства. Кожна стадія починається і закінчується ухвалою суду. В ухвалі суд визначає, які процесуальні дії суд виконував.

Ст.147 ЦПК. Суд зазначає про час і день розгляду справи в судовому засіданні. Ця ухвала означає про закінчення підготовчої стадії. Стадія підготовки повинна бути виконана в ті строки, які зазначені в ст.148 ЦПК (трудові спори - 7 днів, про стягнення аліментів - 10 днів, інші справи - 15 днів).

Забезпечення позову - це вчинення судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують виконання позитивно прийнятого рішення (ст.149-158 ЦПК).

Забезпечення позову може відбуватися такими способами:

· накладення арешту на майно або грошові суми, такі дії не дозволяється вчинювати щодо зарплати, доходів громадян, що займаються с/господарством, пенсій, стипендій, допомоги по соціальному страхуванню, але це не стосується позовів про стягнення аліментів;

· заборона вчиняти певні дії;

· заборона іншим особам здійснювати розрахунки або передавати майно відповідачеві;

· зупинення продажу описаного майна;

· зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріального органу, коли боржник оспорює такий напис: предметом нотаріального регулювання є безспірне стягнення боргу.

Ст.152 ЦПК - відносно державних підприємств, установ, організацій, кооперативних підприємств тощо, які є учасниками спору, то допускається тільки один спосіб забезпечення позову, а саме: заборона провадити певні дії. Про забезпечення позову суд або суддя виносить ухвалу. І відповідно ст.156 ЦПК така ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Висновки

На підставі вищевикладеного неважко помітити, що законодавцем ще не достатньо врегульований порядок відшкодування шкоди, яка завдана злочином, незважаючи на діючі норми в чинному КПК. У Конституції України проголошується, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3). Реалізація цих та інших конституційних положень у кримінальному процесі пов'язана з необхідністю не тільки вдосконалення діяльності органів досудового розслідування, прокуратури, суду, адвокатури, а й розширення процесуальних прав учасників процесу, в тому числі й тих, які постраждали від злочинів, а також послідовного здійснення наявних прав.

Отже, завершуючи нашу роботу, можна зробити такі висновки:

· по-перше, з'ясували, які фізичні та юридичні особи можуть виступати цивільними позивачами по кримінальній справі. Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно КПК України. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому - особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу. Право на пред'явлення вимоги про відшкодування збитку в розглянутому випадку має перш за все власник майна й у випадку пред'явлення ним такої вимоги він повинен бути визнаний цивільним позивачем;

· по-друге, вивчили поняття цивільного позивача та відповідача в кримінальному процесі. Для визнання цивільним позивачем, як громадянин, так і юридична особа, повинні висунути вимогу (подати позовну заяву) про відшкодування заподіяних їм збитків. Цивільний позов можна пред'явити як у період розслідування кримінальної справи, так і під час розгляду справи в суді, але до початку судового слідства, тобто зачитання обвинувального висновку. Разом з тим, варто мати на увазі, що якщо в позові в порядку цивільного судочинства було відмовлено, тоді це позбавляє цивільного позивача права заявити той же позов у кримінальній справі. Про визнання особи цивільним позивачем або про відмовлення в цьому слідчим, органом дізнання, прокурором повинна бути винесена постанова, судом - ухвала, з якою особа повинна бути ознайомлена з роз'ясненням прав під підпис. Крім цивільного позивача, у кримінальному процесі України бере участь і такий його суб'єкт, як цивільний відповідач. По кримінальній справі в якості цивільного відповідача можуть бути притягнуті батьки, опікуни піклувальники або інші особи, а також підприємства, установи й організації (тобто юридичні особи), що в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого. В якості цивільного відповідача по кримінальній справі фізична або юридична особа залучається в тих випадках, коли слідчий, орган дізнання, суддя або суд визнають це необхідним;

· по-третє, дослідили та проаналізувати поняття представника цивільного позивача та цивільного відповідача в кримінальному процесі. Цивільний позивач вправі мати свого представника. Такою особою, що представляє ваші інтереси в ході розслідування кримінальної справи й у суді можуть бути адвокати, близькі родичі: батьки, чоловік (дружина), діти, рідні брати і сестри, дід, бабка, онуки, законні представники (батьки, опікуни, попечителі), а також інші особи. Представником цивільного позивача вони стають з моменту винесення про це постанови (визначення) і користуються в наступними процесуальними правами цивільного позивача, про що їм також повинно бути роз'яснено. Як представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у справі можуть брати участь: адвокати, близькі родичі, законні представники, спроможні в силу закону, представляти під час провадження у кримінальній справі законні інтереси відповідно потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, а також інші особи за постановою особи, у провадженні якої перебуває справа. Представниками можуть бути: опікуни; піклувальники; представники установ і організацій, у піклуванні яких перебувають ті, кого вони представляють; посадові особи підприємств, установ і організацій, що є цивільними позивачами або цивільними відповідачами. Представники користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють.

Список використаної літератури

1. Юридическая летопись. -- 1891. -- №1.

2. Даев В. Г. Современные проблемы гражданского иска в уголовном процессе. -- Л., 1972.

3. Зинатуллин З. З. Возмещение материального ущерба в уголовном процессе. -- Казань, 1974.

4. Мазалов А. Г. Гражданский иск в уголовном процессе. -- М., 1967.

5. Гуреев П. П. Гражданский иск в уголовном процессе. -- М., 1961.

6. Донцов С. Е., Глянцев В. В. Возмещение вреда по советскому законодательству. -- М., 1990.

7. В.Бозров. Гражданский иск в уголовном процессе неуместен // Российская юстиция. - 2001. - №5.

8. БозровВ.М. Современные проблемы российского правосудия по уголовным делам в деятельности военных. Вопросы теории и практики. Екатеринбург, 1999.

9. ЛифшицЮ., ТимошенкоА. Назначение института гражданского иска в уголовном процессе // Российская юстиция. - 2002. - №5.

10. ФойницкийИ.А. Курс уголовного судопроизводства. - СПб: Альфа, 1996. - Т.2.

11. Милицин С., Попкова Е. Уголовное дело и гражданский иск: вместе или порознь? // Российская юстиция. - 2001. - №7.

12. МилицинС.Д. Предмет регулирования советского уголовно-процессуального права. - Свердловск, 1991.

13. СысоевВ., Храмцов К. Так ли уж неуместен гражданский иск в уголовном процессе? // МилицинС., ПопковаЕ. Уголовное дело и гражданский иск: вместе или порознь? // Российская юстиция. - 2001. - №10.

14. НорВ.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. - К.: Выща школа., 1989.

15. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступлений и злоупотребления властью // Советская юстиция. - 1992. - №9-10.

16. Кримінально-процесуальний кодекс України. - Затверджений Законом від 28.12.60 ВВР. - 1961. - N 2.

17. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - NN 40-44.

18. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року // Відомості Верховної Ради України. 1995. - N 1.

19. Гошовський М. І., Кучинська О. П. Потерпілий у кримінальному процесі України.

20. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. - К.: Юірнком Інтер, 2006.