МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Реферат

з дисципліни “ Підприємництво”

тема «Поняття та система антимонопольного регулювання підприємницької діяльності»

Зміст

1. Поняття і призначення антимонопольного регулювання підприємницької діяльності

2. Організаційно-правові методи боротьби з монопольними зловживаннями

3. Санкції за порушення антимонопольного законодавства

1. Поняття і призначення антимонопольного регулювання підприємницької діяльності

Антимонопольне регулювання - це процес обмеження монопольної діяльності, що передбачає безпосереднє державне регулювання на конкретних монополізованих ринках або діяльність конкретних монопольних утворень шляхом централізованого встановлення кількісних і якісних показників.

Мета антимонопольного регулювання - захист інтересів споживачів і суспільства в цілому від негативних наслідків монопольної діяльності конкретних господарюючих суб'єктів.

Поняття конкуренції, монополії, домінуючого становища на ринку товарів, зловживання монопольним становищем містяться в законодавстві.

Закон України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" визначає конкуренцію як змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Монопольне утворення (монополія) згідно з зазначеним Законом - це підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.

Монопольне становище - домінуюче становище суб'єкта господарювання, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Ринок товару - це сфера обороту товару однієї споживчої вартості, в межах якої визначається монопольне становище.

Згідно із законодавством України монопольним визначається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Разом з тим рішенням Антимонопольного комітету може визначатися монопольним становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару становить менше 35 відсотків.

Саме по собі монопольне становище того або іншого суб'єкта господарювання не визнається порушенням антимонопольного законодавства. Таким порушенням Закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" визнає зловживання монопольним становищем на ринку.

Правове регулювання недопущення монополістичної діяльності та забеспечення конкуренції у підприємництві України здійснюється системою нормативно-правових актів.

Основні начала антимонопольного регулювання визначено у Конституції України (ст. 42).

В Указі Президента України "Про основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 рр. І заходи щодо їх реалізації" від 26.02.99р. № 219/99 серед основних напрямів конкурентної політики виділено такі:

q узгодження промислової і конкурентної політики;

q удосконалення законодавства, зокрема антимонопольного;

q зниження або зняття бар'єрів вступу суб'єктів господарювання на існуючі ринки і стимулювання вступу нових суб'єктів господарювання на монопольні ринки;

q захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності і споживачів від неправомірних обмежень конкуренції, подолання негативного впливу "тіньового" сектора економіки на конкуренцію;

q удосконалення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій і посилення державного контролю за їхньою діяльністю;

q істотне обмеження практики об'єднання функцій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з господарськими функціями;

q підвищення конкурентноздатності вітчизняних підприємств на світових товарних ринках в умовах посилення конкуренції.

Антимонопольні органи та їх компетенція. Закон "Про Антимонопольний комітет України визначає статус спеціального державного органу - Антимонопольний комітет України, створеного для здійснення державного контрою за дотриманням антимонопольного законодавства; захисту законних прав та інтересів підприємців і споживачів шляхом вживання заходів щодо попередження і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за ці порушення в межах своїх повноважень; сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Антимонопольний комітет України функціонує у складі Голови та десяти державних уповноважених. Голова цього органу призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України.

Територіальне відділення Антимонопольного комітету утворюється Антимонопольним комітетом України, йому підпорядковане і підзвітне. Відділення реалізує в регіоні завдання, покладені на Комітет Законом України "Про Антимонопольний комітет України", в межах повноважень, що визначені Положенням про територіальне управління Антимонопольного комітету України, затв.

Наказом Антимонопольного комітету України від 5 січня 1994 р. Відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку .

Порушення антимонопольного законодавства:

- зловживання монопольним становищем на ринку;

- антиконкурентні узгоджені дії;

- дискримінація суб'єктів господарювання: органами державної влади і місцевого самоврядування; органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Зловживання монопольним становищем на ринку:

q нав'язування умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту;

q обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

q часткова або повна відмова від реалізації або закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

q інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;

q встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

q встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;

q встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

Антиконкурентні узгоджені дії(ст. 5 Закону):

q встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

q розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками, що призвели або можуть призвести до їх монополізації;

q усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Дискримінація суб'єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю:

1. заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів, що призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції;

2. примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного укладання договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів; Штрафна. Вона покладена на такі види господарсько-правових санкцій як неустойка, штраф, пеня. Господарсько-правова відповідальність є ретроспективної, тобто реакція на вже зроблені протиправні дії або бездіяльності, у виді відповідальності як покарання правопорушника економічними санкціями.

3. Попередження правопорушень. Сутність складається в тому, що завдяки застосуванню відповідальності не тільки усувається факт господарського правопорушення, але і застосовуються судом правові міри, спрямовані на усунення причин і умов.

Часто від несумлінних дій окремих осіб, майнові витрати несе трудовий колектив, тому виникає необхідність у персонифицировании матеріальної відповідальності суб'єктів , що хазяюють, застосування майнових заходів для трудового законодавства до робітників, винним у застосуванні санкцій до суб'єкта , що хазяює.

4. Компенсаційна. Її сутність складається у відновленні порушеного правопорушником майнового стана потерпілого шляхом застосування в його користь компенсаційних майнових санкцій, стягнених у порушника.

Тут застосовується цивілізований метод, заснований на праві справедливості, що застосовується безпосередньо потерпілою стороною або правовстановлюючим органом (правоприменительным) Універсальна міра (по праву справедливості) - це відшкодування (компенсирование) збитку (ст. 203 ГК -обов'язок боржника відшкодувати збиток і ст.204 ГК - залікова неустойка: якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлене неустойка (штраф, пеня), те збиток відшкодовується в частині, не покритою неустойкою).

5. Інформаційна. Факт пред'явлення претензії, позову, відшкодування збитку або неустойка - це юридична інформація про несприятливе положення або стан, наявність хиб у господарській діяльності суб'єкта. Водночас, це інформація про необхідність застосувати відповідні міри до поліпшення справ, наведенню порядку на підприємстві.

прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призвело або може призвести до монопольного становища на ринку;

встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону республіки в інший;

надання окремим суб'єктам господарювання податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців, що призвело або може призвести до монополізації ринку певного товару;

обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;

встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп суб'єктів господарювання.

2. Організаційно-правові методи боротьби з монопольними зловживаннями

Організаційно-правові методи боротьби з монопольними зловживаннями:

а) контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, приєднанням), ліквідацією суб'єктів господарювання.

З метою запобігання монопольному становищу окремих суб'єктів господарювання на ринку (монополізації товарних ринків) створення, реорганізація (злиття, приєднання), ліквідація суб'єктів господарювання, створення асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань підприємств, перетворення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю в зазначені об'єднання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання у випадках, передбачених законодавством, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України;

б) контроль за придбанням, передачею в оренду майна. Придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), а також активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання чи їх структурних підрозділів, оренда цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання чи їх структурних підрозділів здійснюються суб'єктами господарювання у віпадках, передбачених законодавством, за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України;

в) примусовий поділ монопольних утворень. У випадках коли суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення мають право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень.

Примусовий поділ не застосовується у випадках:

неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства (об'єднання тощо) становить менше 30 відсотків.

Рішення Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про примусовий поділ підприємств (об'єднань тощо) підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути менше шести місяців.

Реорганізація монопольного утворення,що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.

4. Виходячі зі змісту Закону України "Про обмеження монополізму.." , за порушення антимонопольного законодавства можливе застосування заходів адміністративної, цивільно-правової відповідальності, а також двох специфічних санкцій у вигляді накладання Антимонопольним комітетом штрафів і примусового поділу монопольних утворень (ст. 16, 19-22).

3. Санкції за порушення антимонопольного законодавства

Види санкцій:

штрафи, які накладаються Антимонопольним комітетом та його органами на суб'єктів господарювання - юридичних осіб (ст.19 Закону "Про обмеження монополізму");

адміністративна відповідальність (штраф) у судовому порядку ( ст. 166-1 - 166-4 КпАП України);

вилучення у судовому порядку незаконно одержаного суб'єктами підприємницької діяльності прибутку до державного бюджету (ст.21 Закону "Про обмеження монополізму ..");

стягнення заподіяних збитків за рішенням суду (господарчого суду) ) ст.22 Закону "Про обемеження монополізму...");

примусовий поділ монопольних утворень (ст.16 Закону "Про обмеження монополізму..").

Література

1. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18.02.92р.

2. Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.93р.

3. Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції. - Схвалена Верховною Радою України від 21.12.93р.

4. Про Основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи щодо їх реалізації: Указ Президента України від 26.02.99 р. № 219/99.

5. Положення про порядок сплати зборів за подачу заяви про надання згоди на створення, реорганізацію та ліквідацію суб'єктів господарювання. - Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.98 р. № 886.

6. Положення про контроль за економічною концентрацією. - Затв. Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 18.02.2000 № 31-р.

7. Методика визначення монопольного становища підприємців на ринку. - Затв. Разпорядженням Антимонопольного комітету України від 10.03.94 р. № 1- р.

8. Амуржуев О. Проблемы антимонопольного регулирования // Хозяйство и право. - 1990.

9. Дойников И.В. Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебное пособие. М., 1997.

10. Жидков О.А., Яковлев Л.И. Монополизм и право. // Трудный поворот к рынку. - М.,1990.

11. Журик Ю. Поняття і види недобросовісних дій у конкуренції. //ПХП. - 2000. - №2.