Види покарань за чинним кримінальним законодавством України
Поняття покарання за чинним кримінальним законодавством України, його мета та види, властивості, загальні засади призначення, складові і значення в сучасному кримінальному праві. Поняття та сутність, класифікація і особливості системи покарань в Україні.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.05.2010 |
| Размер файла | 43,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Наявність у військовослужбовця не знятої або непогашеної судимості за вчинення злочину будь-якого ступеня тяжкості, а так само вчинення вперше військовослужбовцем злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину позбавляє суд можливості застосувати щодо нього норми статей 45 і 46.
Видами факультативного звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, у тому числі військовослужбовця, є звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з: 1) передачею особи на поруки; 2) зміною обстановки.
Особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі ст.47, якщо: 1) вона вперше вчинила злочин; 2) цей злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості; 3) після вчинення злочину вона щиро покаялася; 4) існує відповідне клопотання колективу військової частини.
Ст. 48 створює підстави для можливого звільнення особи від кримінальної відповідальності за умов, якщо: 1) вона вперше вчинила злочин; 2) цей злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості; 3)суд визнає, що на час розгляду справи внаслідок змін обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно незалежною.
2.7. Конфіскація майна
Додатковий вид покарання, який полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке належить засудженому на праві власності.
За змістом ч.1 ст. 59 конфіскація, як законна форма позбавлення права власності, є повною або частковою. У вироку суду має бути чітко визначена та частина майна, яка конфіскується, або перелічено всі предмети, що конфіскуються. Заміна майна, що конфіскується на еквівалентну грошову суму не допускається.
Особливістю конфіскації майна є те, що вона: 1) може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в санкціях норм Особливої частини КК; 2) встановлена за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини [№4 ст. 48].
Корисливим тяжким та особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12, якщо його вчинено із корисливих мотивів.
Для забезпечення конфіскації майна і цивільного позову у кримінально-процесуального порядку накладається арешт на вклади. Цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальну відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено арешт. Вилучені гроші, цінні папери та коштовності передаються за описом у фінансові органи для зберігання. Транспортні засоби описуються, і до нотаріальної контори або виконкому сільської ради надсилається лист або копія постанови про накладення арешту з приписом не засвідчувати жодних цивільно-правових угод щодо них.
Не виявлення на час розгляду справи у винного майна, яке належить йому на праві власності і може підлягати конфіскації, не може бути підставою для незастосування конфіскації. Таке майно бути виявлене на стадії виконання вироку у справі, що набрав законної сили.
Засуджений може бути звільнений від конфіскації майна за амністією, а також при звільненні від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років та умовно-достроковому звільненні від відбування покарання якщо до дня набрання чинності закону про амністію або на день звільнення від покарання не був виконаний вирок суду в частині конфіскації майна.
Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх.
Поряд з конфіскацією, як видом додаткового покарання, виділяють спеціальну конфіскацію, яка не є видом покарання. Вона передбачена кримінально-процесуальним законодавством і полягає в примусовому безоплатному вилученні в дохід держави знарядь злочину, що належить обвинуваченому, а також грошей, цінностей, інших речей, нажитих злочинним шляхом.
2.8 Арешт
За своєю правовою природою арешт є різновидом позбавлення волі на короткий строк, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції від суспільства. Така ізоляція засудженого поєднується із застосуванням до нього обмежень, спеціально передбачених режимом відбування даного покарання, а також із застосуванням заходів вихованого характеру. Це покарання може застосовуватися, коли воно вказане в санкції норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом [ст. 85].
Арешт може застосовуватися до всіх засуджених, у тому числі і до непрацездатних [інвалідів 1-2 групи], осіб пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби. Суд не може застосовувати арешт, до вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до семи років.
Короткочасність ізоляції від суспільства особи, засудженої до арешту, полягає у тому, що цей вид покарання встановлюється на строк від одного до шести місяців. Конкретний строк арешту визначається судом, виходячи із загальних засад призначення покарання.
Відбування арешту здійснюється в спеціальних виправних устаткував - арештних дамах. Згідно з ч. 2 ст. 60 військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.
До осіб, які відбувають арешт, не може застосовуватися звільнення від відбування покарання з випробуванням [ст. 75] та умовно-дострокове звільнення від відбування покарання [ст. 81].
Особи, які були засуджені до арешту, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину [п. 5 ст. 85].
Втеча засудженого до арешту з місця позбавлення волі або з-під варти утворює склад злочину передбаченого ст.. 393.
2.9. Згідно зі ст. 61 Кримінального кодексу України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Засуджені в даному випадку не ізолюються від суспільства, як при відбуванні позбавлення волі, вони лише обмежені у свободі пересування і виборі місця проживання.
Обмеження волі як міра кримінального покарання призначається на строк від одного до п'яти років.
Карою при обмеженні волі є:
а) тримання засудженого у кримінально-виконавчій установі;
б) обов'язкове залучення засудженого до праці.
Обмеження волі не застосовується до:
а) неповнолітніх;
б) Вагітних жінок;
Жінок, що мають дітей віком до 14 років;
в) Осіб пенсійного віку;
г) Військовослужбовців строкової служби;
д) До інвалідів І ІІ групи.
Обмеження волі може бути застосовано і в порядку заміни невідбутої частини покарання іншим його видом.
Заміна невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі м'яке [№7 ст.313] можлива після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) 2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
Підставою постановки на облік засудженого до обмеження волі є: копія вироку суду; довідка про набуття його законної сили і розпорядження суду про виконання вироку; прибуття засудженого до місця відбування покарання самостійно чи в порядку, встановленому для осіб, позбавлених волі; наявність розпорядження про виїзд до місця відбування покарання.
Засуджений знімається з обліку при наявності таких підстав:
- відбуття строку обмеження волі;
- застосування умовно-дострокового звільнення;
- заміни обмеження волі позбавленням волі;
- засудження за здійснення нового злочину до позбавлення волі;
- застосування амністії чи помилування;
- захворювання в процесі відбування покарання, а також утрати працездатності засудженим чи вагітності засудженої;
- скасування чи зміни вироку;
- смерті засудженого.
Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, - огляду. Огляд і обшук приміщень, де проживають засуджені з сім'ями, проводиться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду.
Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення: - попередження; - догана; - сувора догана; - призначення на позачергове чергування з прибиранням гуртожитку і підлеглої до нього території; - заборона входу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; - поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.
Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово і усно та відображаються в особовій справі засудженого.
До засудженого застосовується, як правило, один захід заохочення.
Дозвіл на виїзд засудженого до близьких родичів на святкові. Неробочі та вихідні дні може бути наданий не більше одного разу на місяць.
2.10. Тримання в дисциплінарному батальйоні - вид основного покарання, що застосовується виключно до військовослужбовців строкової служби. Таке покарання є одним із видів основних покарань. Воно застосовується на строк від шести місяців до двох років.
Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні може застосовуватися не лише тоді, коли воно вказане в санкціях норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк [ч. 1 ст. 62]. До засуджених військовослужбовців, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні замість позбавлення волі застосовуватися не може.
Військовослужбовці, що відбувають покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні. Не підлягають звільненню від відбування цього покарання з випробуванням [ст.75] але до них може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання [ст. 81].
Особи, які відбули покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, визнаються такими, що не мають судимості [п. 4 ст. 89].
Дисциплінарний батальйон є військовою частиною, а тому самовільне залишення його створює склад злочину.
2.11. Позбавлення волі на певний строк - це один із видів основних покарань, який полягає в примусовій ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Це покарання може застосовуватися лише тоді, коли воно вказане в санкціях норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також коли суд дійде висновку про можливість незастосування довічного позбавлення волі [ст. 64]. Відбування засудженими покарання у виді позбавлення волі на певний строк здійснюється у виправно-трудових установах. Вид виправно-трудової установи, в якій засуджені до позбавлення відбувають покарання, визначається спеціальними комісіями Державного департаменту України з питань виконання покарань.
При позбавленні волі засуджений обмежується у праві вільного пересування волі засуджений обмежується у праві вільного пересування і користування своїм часом, вибору місця проживання та місця і часу праці, на відпочинок, освіту тощо. При цьому засуджений піддається виправно-трудовому впливу поєднаному з проведенням з ним виховної роботи. Його життя і діяльність підпорядковані установленому режиму відбування цього покарання.
Ст. 63 встановлює строки позбавлення волі - від одного до п'ятнадцяти років. Суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначає такий строк позбавлення волі, який необхідний і достатній для досягнення мети покарання.
Позбавлення волі на певний строк може застосовуватися і на строк, більший п'ятнадцяти років [ч. 2 ст. 71, ч. 2 ст. 87].
Звільнення від відбування позбавлення волі з випробуванням може застосовуватися лише тоді, коли воно призначене на строк не більше п'яти років [ст. 75]. Особа, засуджена до позбавлення волі на певний строк, може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання [ст. 81]. Невідбута частина цього покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням [ст.82]. ця особа може бути повністю або частково звільнена від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування. До неповнолітніх позбавлення волі на певний строк застосовується у порядку, передбаченому ст. 102.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі на певний строк, за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти підлягає кримінальній відповідальності за ст. 393.
2.12. Довічнен позбавлення волі - найсуворіший із усіх видів основних покарань, який полягає у пожиттєвій ізоляції засудженого від суспільства в спеціальних виправно-трудових установах. Цей вид вид покарання застосовується судом тільки тоді, коли воно вказане в санкціях норми Особливої частини КК, яке передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Це покарання застосовується тільки у випадку, коли суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обмежують покарання, не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Не застосовується довічне позбавлення волі до таких категорій осіб: 1) осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років; 2) осіб, що вчинили злочин у віці понад 65 років; 3) жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину; 4) жінок, що були в стані вагітності на момент постановлення вироку.
До засуджених до довічного позбавлення волі не застосовується звільнення від відбування покарання з випробуваннням, а до засуджених, які відбувають це покарання, - умовно-дострокове звільнення його відбуванння. До них не застосовується заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
Довічне позбавлення волі не має абсолютного характеру. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років. Відповідно до ч. 5 ст. 80, якщо суд не визнає за можливе застосувати давність виконання обвинувального вироку, довічне позбавлення волі замінюються позбавленням волі на певний строк. Слід мати на увазі, що давність виконання обвинувального вироку не застосовується при вчинені деяких злочинів, за які передбачене довічне позбавлення волі [ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 439, ч. 1 ст.442].
Особа, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти підлягає кримінальній відповідальності зі ст.393.
ВИСНОВКИ
Таким чином, у даній курсовій роботі я намагалась дати визначення поняття покарання та його мету, а також більш “ширше” зокрема сутність видів покарань, що власне і було моєю метою.
Отже, до осіб, визнаних винними у вчинені злочином, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:
1. штраф
2. позбавлення військового звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
3. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
4. громадські роботи
5. випрані роботи
6. службові обмеження для військовослужбовців
7. конфіскація майна
8. арешт
9. обмеження волі
10. тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
11. позбавлення волі на певний строк
12. довічне позбавлення волі
Із видів покарань випливає, що для того, щоб особа підлягала юридичній відповідальності, вона повинна мати достатній рівень свідомості, який досягається у певному віці. Адже, людина, котра не досягала віку, з якого здатна усвідомлювати соціальну значимість свої дій, розуміти їх фактичний характер, передбачати наслідки своїх вчинків, не можу відповідати перед законом за споєння правопорушення, тобто нести відповідальність. Особа також повинна мати психічне здоров'я, яке дозволяє їй усвідомлювати зміст та значення своїх дій, передбачаючи їх результати та бажати чи не бажати настання наслідків названих дій.
Ст. 51 Кримінального Кодексу України визначає систему покарань - вичерпний, загальнообов'язковий перелік визначених за змістом видів покарань, що характеризуються внутрішньою єдністю та узгодженістю.
Отже, орієнтуючи суди на порівняно більш м'які покарання, цей підхід має сприяти подальшій гуманізації правозастосовної практики, застосуванню справедливого покарання, необхідного і достатнього для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Подобные документы
Загальнотеоретичні аспекти поняття покарання, його властивості, ознаки, види, загальні засади призначення, складові і значення в сучасному кримінальному праві. Поняття, сутність, значення, ознаки, класифікація та особливості системи покарань в Україні.
курсовая работа [52,2 K], добавлен 19.01.2010Визначення поняття покарання та його ознак в кримінальному праві України. Кара та виправлення засудженого. Особливості загального та спеціального попередження злочинів. Загальна характеристика системи покарань. Коротка класифікація кримінальних покарань.
дипломная работа [89,6 K], добавлен 24.07.2015- Система та види покарань за кримінальним правом Франції, їх характеристика. Покарання юридичних осіб
Поняття, сутність та цілі системи покарання у кримінальному праві Франції. Кримінальне право та законодавство країни. Основні види покарань, що застосовуються до фізичних та юридичних осіб. Обставини, що звільняють від притягнення особи до нього.
курсовая работа [54,8 K], добавлен 16.05.2013 Історичний розвиток кримінального законодавства і його головні джерела. Злочин і суміжні з ним інститути за кримінальним законодавством України та федеральним кримінальним законодавством Сполучених Штатів Америки. Нормативно-правове регулювання покарань.
диссертация [861,7 K], добавлен 23.03.2019Характеристика поняття системи покарань, заснованої на встановленому кримінальним законом і обов'язковим для суду переліку покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості. Вивчення системної природи зв'язків між цими групами покарань.
реферат [35,0 K], добавлен 07.01.2011Поняття призначення покарань та види призначення покарань. Історичний розвиток покарань у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Призначення покарань, які можуть застосовуватись і як основні, і додаткові.
магистерская работа [152,5 K], добавлен 14.02.2011Залежність побудови системи органів й установ виконання покарань від видів покарання, передбачених діючим законодавством. Основні види покарань. Порядок встановлення, здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.
контрольная работа [35,9 K], добавлен 14.06.2011Стадії вчинення злочину - певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення. Злочинні і карані стадії згідно з кримінальним кодексом.
реферат [24,7 K], добавлен 21.01.2011Визначення поняття "службова особа" відповідно чинного законодавства, її права та обов’язки. Судова практика щодо встановлення поняття "службова особа". Відповідальність за розкрадання державного майна у великих розмірах. Покарання за викрадення авто.
курсовая работа [63,7 K], добавлен 13.10.2012Загальні начала призначення покарання та його основні принципи. Зміст юридичної бази боротьби зі злочинністю. Характеристика сукупності злочинів, поняття, види та призначення покарання. Правила складання покарань і зарахування строку ув'язнення.
курсовая работа [48,7 K], добавлен 01.05.2009
