Державна зрада у правовому аспекті

2

Міністерство освіти і науки України

Юридичний факультет

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Державна зрада у правовому аспекті»

Виконав: студент групи

Львів-2009

План

Вступ

1. Поняття та правовий аналіз державної зради

2. Об'єкт злочину

3. Об'єктивна сторона злочину. Форми її прояву

3.1 Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту

3.2 Шпигунство

3.3 Подання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України

4. Суб'єкт злочину

5. Суб'єктивна сторона злочину

6. Застосування покарання

7. Звільнення від покарання

Висновок

Використана література

Вступ

Державна зрада є одним із злочинів, який посягає на територіальну цілісність та недоторканість держави. Справжній патріот своєї держави ніколи б не зважився на вчинення цього злочину. Можливість вчинення такого роду злочину наступає з утворенням держави, тому цей вид злочину має довгу історію. Історично склалося, що кожна держава старається тримати в собі таємниці, які не бажано знати іншим державам, і розкриття яких може знищити або принизити державу.

На сучасному етапі життя кожна держава виділяє державну зраду, як один із основних злочинів.

В Україні цей злочин регулюється Кримінальним Кодексом України, а саме ст.111. Цей злочин входить в групу злочинів проти основ націольної безпеки України.

Злочин проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів.

Родовим об'єктом злочинів, передбачених у цій роботі, є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України: її конституційного ладу, сувернітету, територіальної недоторканості, обороноздатності. Іншими словами, родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави.[6;ст.1]

З об'єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України здійснюються шляхом активної поведінки-дії. При цьому вони вважаються закінченими з моменту здійснення самого діяння, незалежно від настання фактичної шкоди основам національної безпеки України.

Висока небезпечність цих злочинів виражається в їх суб'єктивних ознаках: всі вони здійснюються умисно і, як правило, з прямим умислом, за якого особа бажає заподіяти шкоду основам національної безпеки України.

Отже, можна визначити, що злочини проти основ національної безпеки України - це передбачені кримінальним законом умисні суспільно небезпечні дії, що посягають на конституційний лад, сувернітет і соціальну недоторканість України.

1. Поняття та правовий аналіз державної зради

Згідно із законодавством України і Кримінальним Кодексом : Державна зрада - полягає у вчиненні умисних дій громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України : перехід на бік ворога в умовах воєнного стану чи збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Державна зрада відноситься до тяжких злочинів. У кожного із авторів історичної чи юридичної літератури є своє трактування поняття державна зрада, тобто що :

· Зрада - це завжди перехід на бік ворога, боротьба проти своїх, ніж у спину своїм, тому зрадник - людина проклята.

· Зрада - це удар свого, який знає куди бити і від кого удару не сподіваються.

· Зрада несе навіть в одиничному випадку тяжкі наслідки - як матеріальні так і моральні.

· Зрада - це допомога ворогові.

Склад такого злочину як державна зрада утворює кожна зрадницька дія: а. Перехід на бік ворога. б. Шпигунство. в. Подання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Для підстави кримінальної відповідальності досить того що кожна з цих дій може вчинятися окремо.

Зрада державі як склад злочину - формальний : настання фактичної шкоди державній безпеці лежить за межами складу злочину і не є його обов'язковою ознакою, але повинна враховуватися при призначенні покарання. [7;с.28]

2. Об'єкт злочину

Перш нiж розкривати поняття об'єкта Державної зради, необхiдно розкрити змiст взагалі об'єкта посягання. В системi основних елементiв складу злочину, об'єкт посягання займає важливе місце, вiн в значнiй мiрi допомагає розкрити змiст i суспiльну небезпечнiсть злочину.

Об'єктом злочину прийнято вважати те, на що посягає злочин. В науковому розумiннi об'єктом злочину є суспiльнi вiдносини, на якi посягає злочин, яким вiн спричинює шкоду, наносить збитки i якi захищаються нормами кримiнального закону.

В науцi кримiнального права розроблена класифiкацiя об'єктiв злочинів: загальний, родовий i безпосередній. Така класифiкацiя має не тiльки пізнавальне, але й кодифiкацiйне i правозастосовче значення.

Загальним об'єктом злочину виступають всi суспiльнi відносини, охоронюванi нормами кримiнального закону. Цей об'єкт є сталим, але до тих пір, поки не змiниться сам кримiнальний закон (кримiналiзацiя, декримiналiзацiя).

Об'єктом злочину передбаченого статтею 111 Кримінального Кодексу є національна безпека України переважно у сфері державної безпеки, інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах.

Відповідно до Концепції (основ державної політики, національна безпека України, у тому числі державна), безпека України передбачає відсутність загрози у сферах: політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технічній, інформаційній, і полягає зокрема у безпеці конституційного ладу і державного суверенітету України, невтручанні у внутрішні справи України з боку інших держав, відсутності сеператиських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні, непорушенні принципу розподілу влади, злагодженості механізмів забезпечення законності і правопорядку, у відсутності проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн, невідпливі за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів; у відсутності посягань на державний суверенітет України та її територіальну цілісність. Відповідно до законодавства України національна безпека України означає рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства.

Суверенітет держави означає верховенство державної влади, її самостійність усередині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори і зобов'язання в галузі міжнародних відносин.

Територіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави перебувають у нерозривному взаємозв'язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.

Територіальна недоторканість - це захищеність території країни в межах існуючих кордонів від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаконної зміни території України, визначеної Верховною Радою і міжнародними договорами України.

Обороноздатність означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів. Стан обороноздатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість Збройних Сил, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресії.

Державна безпека - це захищеність дежавного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності України , її економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу, державної таємниці, правопорядку, державного кордону, життєво важливої інфраструктури та населення від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, а також від терористичних та інших особливо небезпечних посягань з боку злочинних організацій, груп чи осіб. Поняття “державна безпека” є найбільш широким, оскільки воно охоплює відсутність загрози суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності держави.

Економічна безпека передбачає захищеність інтересів України у сфері економіки. Її змістом є, зокрема, врахування національних інтересів України при виборі методів та механізмів реформування економіки, стабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, у тому числі фінансової політики держави, наявність ефективної програми запобігання фінансовим кризам, значні обсяги інвестиційної та інноваційної діяльності, незалежність національної економіки та від кон'юктури зовнішніх ринків, високі темпи розширення внутрішнього ринку, відсутність боргової залежності держави, мобілізаційна готовність національної економіки.

Інформаційна безпека - це захищеність інтересів України у сфері комунікацій, інформаційних систем, інформаційної власності. Її забезпечують, зокрема, відсутність технічного та технологічного відставання України від розвинутих країн світу в інформаційній сфері, а також проявів монополізації цієї сфери , відсутність проявів обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації, дотримання режиму функціонування важливих, з точки зору національної безпеки та життєзабезпечення населення, інформаційно-комунікативних мереж та систем управління, відсутність маніпулювання суспільною свідомістю з боку окремих суб'єктів політичного впливу.

3. Об'єктивна сторона злочину

Об'єктивна сторона складу злочину - сукупність передбачених законом ознак, характеризуючих зовнiшнiй прояв суспiльно-небезпечного діяння, що посягає на об'єкти кримінально-правової охорони, а також об'єктивнi умови, пов'язанi з цим посяганням. Тобто об'єктивна сторона це те, в чому злочин має зовнішнє вираження. Об'єктивна сторона має значення для оцiнки суспільної небезпеки злочину.

В даному виді злочину об'єктивна сторона проявляється в трьох формах:

1.Перехід на бік ворога;

2.Шпигунство.

3.Подання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Перехід на бік ворога у воєнний час або в бойовій обстановці - це свідома навмисна допомога воєнному ворогові України під час війни чи воєнного конфлікту. Вона може проявлятися у добровільній здачі в полон, вступі до війська ворога, участі у військових формуваннях ворога а також у видачі ворогові відомостей що не містять державної чи військової таємниці вчинені з метою сприяти ворогові у війні з Україною. Подібні дії вчинені без мети допомоги ворогові у боротьбі з Україною не утворюють складу злочину, передбаченого цим злочином. Готування до переходу чи спроба перейти на бік ворога, утворюють готування чи замах на цей злочин. Згода громадянина України на допомогу ворогові утворюють закінчений склад злочину.

Шпигунство - це передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.[10;ст.114]

Подання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України може проявлятися у допомозі при проведенні терористичних та диверсійних актів, шкідництва та шпигунства, антиукраїнської агітації та пропаганди, поширення вигадок та чуток, а також виконання іншого доручення на шкоду Україні: вербування агентів чи переховування шпигунів. Якщо така допомога іноземній державі сама по собі містить окремий склад злочину, то вчинене діяння утворює сукупність злочину за ч.1 ст.111 КК і ст.114КК, або ч.1 ст.111КК і ст.112КК.

3.1 Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту

Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту. У конкретних випадках цей злочин може полягати у вступі на службу до певних військових чи інших формувань ворожої держави, наданні засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав, усуненні перешкод для їх вчинення або наданні зазначеним агентам іншої допомоги.

Перехід на бік ворога є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. Один лише факт надання згоди виконати такі дії є лише готуванням до вчинення злочину і залишає можливість добровільно відмовитися від доведення злочину до кінця. Вчинення громадянином України в інтересах ворожої держави суспільно небезпечних дій, які передбачені статтями Кримінального Кодексу, наприклад, диверсії, посягання на життя державного діяча тощо.

Специфікою цієї форми державної зради є те, що вона може бути вчинена в умовах воєнного стану або, хоча й у мирний час, але в період збройного конфлікту.

Воєнний стан - це особливий правовий режим , що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню і органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав та свобод людини й громадянина і прав та законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.[9;ст.1]

Воєнний стан в Україні або в її окремих місцевостях вводиться за пропозицією РНБО указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою протягом двох днів з моменту звернення Президента України. Режим воєнного стану існує, зокрема, в часових межах від дня і часу оголошення Верховною Радою за поданням Президента України стану війни і до дня і часу оголошення Верховною Радою за поданням Президента України про укладення миру.[9;ст.5]

Не є ворожими незаконні формування сепаратистського, ультрареакційного характеру, які ведуть боротьбу з легітимними органами влади України. Проте перехід на бік ворога в період збройного конфлікту може мати місце і в формі вступу громадянина України до угруповань терористичного характеру, диверсійних загонів, які розпалюють прикордонні конфлікти, порушують недоторканість морського простору України.

Перехід на бік ворога, поєднаний з незаконним перетинанням державного кордону України, що потребує додаткової кваліфікації за статтею 331.

3.2 Шпигунство

Предметом є відомості що становлять державну таємницю, які матеріалізовані у відповідному документі чи виробі.

Відомості що становлять державну таємницю - це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України і які рішенням державних експертів з питань таємниць визнано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять держану таємницю. З моменту опублікування Зводу ці відомості підлягають охороні з боку держави як такі, що містять державну таємницю.

Передача або збирання з метою передачі іноземним організаціям, підприємствам, установам або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.

Передача відомостей - це їх усне повідомлення (безпосередньо, по радіо, по телефону) іноземній державі, іноземній організації, їх представникам, вручення певних документів, виробів чи інших матеріальних носіїв інформації або їх пересилання.

Збирання таких відомостей полягає в їх пошуку і добуванні, придбанні будь-яким способом (таємне чи відкрите викрадення, купівля, обмін документів чи зразків зброї, боєприпасів, макетів секретного об'єкта) з наступним зосередженням їх в одному чи кількох місцях.

Якщо шпигунство вчинене шляхом незаконного втручання у роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж, це потребує додаткової кваліфікації за статтею 361, а шляхом викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем кваліфікується за статтею 362.

Шпигунство поєднане з незаконним використанням технічних засобів негласного отримання інформації, повністю кваліфікується як шпигунство.

Шпигунство, як складова об'єктивної сторони злочину передбаченого ст. 111 ККУ слід відрізняти від шпигунства, як окремого злочину передбаченого ст. 114 ККУ. Така відмінність полягає в суб'єкті злочину. Якщо суб'єктом шпигунства в складі державної зради може бути фізична осудна особа громадянин України, то суб'єктом шпигунства в ст. 114 може бути тільки іноземець або особа без громадянства, інші ж ознаки цих злочинів збігаються.

3.3 Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України

Полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.

Підривною слід визнавати будь-яку діяльність пов'язану:

· зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом (це можуть бути дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, посягання на життя державного діяча)

· з втручанням у зовнішню політику України (наприклад, несанкціоноване відповідними органами державної влади, розірвання дипломатичних чи консульських стосунків з іншою державою, зрив важливих міждержавних переговорів або глобальних міждержавних форумів).

· з втручанням у внутрішню політику (наприклад, організація міжконфесійних, міжетнічних та інших конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, фінансування, оснащення чи інше забезпечення незаконних збройних формувань на території України, організація інформаційної експансії з боку інших держав).

· зі спробою зміни території України шляхом організації не передбачених Конституцією України референдумів з територіальних питань.

· зі спробою знизити обороноздатність України, шляхом організації і вчинення диверсій у формі дій, спрямованих на зруйнування об'єктів, які мають важливе оборонне значення, свідоме гальмування приведення мобілізаційних планів у відповідність до сучасних умов.

· зі створення умов для діяльності на території України іноземних розвідок тобто вербування агентури серед жителів України, підбір кандидатів для вербування та завчасний підкуп службових осіб, зокрема тих, що допущені до інформації “особливої важливості” , надання допомоги у придбанні документів прикриття для іноземних розвідників, влаштування їх на посади, пов'язані з можливістю доступу до конфіденційної інформації.[4;c.253]

Загалом вчинення будь-яких діянь, які створюють загрозу національній безпеці України, може бути розцінене як підривна діяльність проти України. Згідно з законодавством України загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що негативно впливають на стан національної безпеки, ускладнюють реалізацію національних інтересів України у зовнішньополітичній і внутрішньополітичній сферах, у сфері національної безпеки в економічній, соціальній та гуманітарній сферах, науково-технологічній, екологічній, інформаційній та воєнній сферах.

Таким чином види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати й допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь.

Закінченим злочин у цій формі є з моменту вчинення відповідного діяння, яким особа надала допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Вчинення громадянином України для надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України інших злочинів, наприклад дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, посягання на життя державного діяча, посягання на життя представника іноземної держави, диверсії, пропаганди війни, організації масових заворушень, створення не передбачених законом воєнізованих формувань, потребує додаткової кваліфікації за відповідними статтями Особливої частини Кримінального Кодексу України.

Змова винного з іншою особою про насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або про захоплення державної влади кваліфікується за ч. 1 ст.109, проте змова громадянина України з представником іноземної держави чи іноземної організації, змістом якої є отримане першим від другого завдання вчинити такі дії кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 і ч. 1 ст. 111.

Іноземна держава - це будь-яка держава, крім України, незалежно від того, чи визнана вона Україною як суверенна і чи має Україна з нею дипломатичні відносини.

Іноземна організація - це будь-яка державна чи недержавна установа, підприємство, об'єднання, орган іншої країни, крім офіційної міжнародної організації, членом якої є Україна. Іноземною організацією є також військова, політична, економічна, фінансова, прикордонна чи інша розвідка.

Представник іноземної держави або іноземної організації - це особа, яка уповноважена виражати інтереси тієї чи іншої іноземної держави та діє від імені або представляє її за спеціальним повноваженням, у т. ч. таємним. До представників іноземних держав слід відносити, зокрема: глав та членів дипломатичних представництв, консульських установ, осіб, що включені до парламентських і урядових делегацій іноземних держав як їх члени, та знаходяться на території України з офіційними чи неофіційними дорученнями. Не має значення, представляє особа державу, яка визнана чи не визнана Україною як суверенна, або організацію, яка є законною чи незаконною.[4;c.254]

4. Суб'єкт злочину

Згідно з законодавством України, а саме з Кримінальним Кодексом України суб'єкт злочину є одним із елементів складу злочину, без якого не може настати кримінальна відповідальність. Тобто особа може нести кримінальну відповідальність, за вчинений нею злочин, якщо вона є:

1)фізичною особою, тобто людиною;

2) осудною;

3) досягла віку, з якого може настати кримінальна відповідальність.

Також українським законодавством визначено, що суб'єктом злочину не можуть бути юридичні особи.

Суб'єктом злочину може бути лише осудна особа, тобто яка під час вчинення діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України, могла усвідомлювати свої дії і керувати ними. Неосудні особи позбавлені такої здатності і тому не можуть бути суб'єктами злочину.

Навіть у психічно здорової людини зазначена здатність свідомості і волі виникає лише при досягненні певного віку. Саме тому Кримінальний Кодекс встановлює конкретний вік з якого особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. До цих злочинів відноситься також і державна зрада це передбачено у статті 22 Кримінального Кодексу України. Також вік з якого настає кримінальна відповідальність вказано у статті 111 ККУ.

Суб'єкт злочину це - конкретна особа, якій притаманні певні соціальні властивості, їх сукупність утворює індивідуальний образ людини, що охоплюється поняттям „особа яка вчинила злочин” . З поняттям “особа злочинця” пов'язано багато положень Кримінального Кодексу. Вимога враховувати особу винного є однією із загальних засад призначення покарання (ст.65). Окремі властивості особи, яка вчинила злочин, відображені у переліку обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання (статті 66, 67). Дані про особу мають також юридичне значення для вирішення інших кримінально-правових питань. Проте на відміну від ознак губ'акта злочину, інші дані про особу перебувають за межами складу злочину, а тому не можуть бути покладені в обґрунтування кримінальної відповідальності.

Якщо під час провадження у справі буде встановлено, що особа, яка обвинувачується у державній зраді, має крім українського, ще й громадянство іншої держави, слід виходити із того, що набуття нею іноземного громадянства виключає її із числа громадян України. Тому вчинені нею шпигунські дії слід кваліфікувати за ст. 114.[4;c.255]

Факт виїзду громадянина України з України навіть для постійного проживання в іншій країні ще не виключає його із сфери відносин з українською державою. Тому, наприклад, передача такою особою представникам іноземної держави відомостей, що становлять державну таємницю, кваліфікується за ст. 111.

Питання про притягнення до відповідальності за статтями 27 і 111 як організаторів, підбурювачів чи пособників державної зради представників іноземної держави чи іноземної організації звичайно постає тільки у тому випадку, коли законодавство України і міжнародні договори не виключають можливості їх підсудності у кримінальних справах судам України у зв'язку з дипломатичною недоторканістю або іншими підставами.[4;c.255]

Якщо зраджує державі службова особа, використовуючи при цьому владу чи службове становище, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 111 і 364, а якщо вона це робить за хабар, то додатково за ст. 368

5. Суб'єктивна сторона

Суб'єктивна сторона - це внутрiшня сторона злочину. Вона характеризується тими психiчними, тобто внутрішніми процесами, якi вiдбуваються в свiдомостi суб'єкта, характеризують його волю i якi проявляються в самому злочинному дiяннi (у вiдношеннi до того дiяння яке особою вчинено).[7;с.46]

Суб'єктивна сторона характеризується такими ознаками як вина, мотив, i мета вчинення злочину. Повне i всебiчне встановлення ознак, що характеризують суб'єктивну сторону є необхiдною умовою правильної квалiфiкацiї злочину, визначення ступеню суспільної небезпеки діяння i особи, що вчинила це діяння, а також індивідуалізації вiдповiдальностi.

Вина - основна i обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину, кримінальній вiдповiдальностi і покаранню підлягає тільки особа, що є винною у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспiльно-небезпечне діяння.

В кримiнальному законi вiдсутнє загальне визначення поняття вини. Таке поняття вироблене наукою кримiнального права. Вина - психiчне ставлення осудної особи до вчиненого нею суспiльно-небезпечного дiяння i його наслідків, виражене у формi умислу чи необережності. Вiдповiдно до ст.24 і 25 КК України, вина особи у вчиненнi злочину може проявитися у двох формах: умислу i необережності. Кожна з цих форм подiляється на два види: прямий умисел i непрямий; злочинна самовпевненiсть i злочинна недбалість.

Суб'єктивна сторона державної зради характеризується виною у вигляді прямого умислу. При вчиненні державної зради винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту і бажає цього.

Слова “на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України” визначають суб'єктивну спрямованість дій винного і не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння шкоди не має значення для кваліфікації діяння за статтею 111. Проте фактичне спричинення діями винного такої шкоди створює підстави для додаткової кваліфікації його діяння за іншою статтею Кримінального Кодексу.

Окремої уваги потребує встановлення мети вчинення відповідних дій при державній зраді. При вчиненні цього злочину у першій та другій його формах мета вчинення відповідних дій має враховуватися для правильної кваліфікації.

Наприклад такі дії як здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю, вчинені з метою сприяння ворогові, добровільна участь військовополоненого у роботах, які мають воєнне значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні, а так само насильство над іншими військовополоненим чи жорстоке поводження з ним з метою припинити таку, що провадилась останнім у таборі, діяльність, спрямовану на шкоду ворогові, мають кваліфікуватися за ст. 111 як перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту або як надання іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, а добровільна здача в полон з метою участі у воєнних діях на боці ворога - як готування до злочину передбаченого ст. 111. Розголошення державної таємниці з метою у такий спосіб передати її іноземній державі, іноземній організації або їх представникам треба кваліфікувати як державну зраду у формі шпигунства.

Мотивами державної зради можуть бути користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання в іншій країні.

6. Застосування покарання

Успіх боротьби з такими злочинами як державна зрада в великій мiрi залежить вiд правильного призначення покарання винному. Виходячи iз змiсту ст.50 КК України, покарання являє собою мiру примусу, яка застосовується вiд iменi держави за вироком суду, до осіб, що визнанi винними у вчиненнi злочину i полягає в передбачених законом позбавленнi чи обмеженнi прав та iнтересiв засуджених. Покарання застосовується з метою виправлення i перевиховання засуджених в дусi точного виконання законів, чесного ставлення до праці, а також попердження вчинення нових злочинiв як засудженими, так i iншими особами. Покарання не має на метi спричинити фiзичнi страждання чи приниження людської гiдностi.

Мета покарання може бути досягнута при дотриманнi певних правил його призначення. Цi правила викладенi в ст.65 Кримінального Кодексу України, в якiй сказано, що суд призначає покарання в межах, встановлених статтею закону, яка передбачає вiдповiдальнiсть за вчинений злочин. При призначеннi покарання суд, керуючись правосвідомістю, враховує характер i ступiнь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного i обставини справи, що пом'якшують i обтяжують вiдповiдальнiсть.

Постанова Пленуму Верховного Суду України вад 22 грудня 1995 року N 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зобов'язує суди звертати особливу увагу на індивідуальний підхід до кожного злочинця.[11; с.63 ]

Характер суспільної небезпеки вчиненого злочину - це індивідуальна ознака конкретного злочинного діяння, ознака, яка характеризує вагу злочину певної групи, чи певного виду. Так, характер суспільної небезпеки залежить вiд того, чи віднесено злочин до тяжких, чи до злочинів, якi не являють великої суспільної небезпеки.

Ступiнь суспільної небезпеки - це ознака, що характеризує конкретне злочинне діяння. Ступiнь суспільної небезпеки є складовим поняттям, що визначається на основi врахування всіх об'єктивних i суб'єктивних ознак, що характеризують вчинене діяння.

При визначенні ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину суд має виходити з сукупності всіх обставин, при яких було вчинено конкретне злочинне діяння (форма вини, мотиви, спосіб, обстановка, стадія вчиненого злочину, ступiнь i характер участi кожного iз спiвучасникiв злочину та iнше).

При визначеннi конкретного покарання суд має врахувати особу винного, так як обставини, що її характеризують, мають дуже важливе значення. Врахування особи винного означає всi тi обставини, якi вiдносяться до особи, якi набувають значення злочину - його характеру i ступеня суспільної небезпеки, крiм обтяжуючих i пом'якшуючих обставин.

Встановленi по справi дані, якi негативно характеризують пiдсудного пiдлягають врахуванню при призначеннi покарання, оскiльки вони вiдносяться до особи винного, а не до обтяжуючих вiдповiдальнiсть обставин, вказаних в ст.67 КК України.

При призначеннi покарання суд зобов'язаний врахувати обставини справи, якi пом'якшують i обтяжують вiдповiдальнiсть. Цi обставини тим самим дають пiдстави для вибору законного, обґрунтованого, гуманного, iндивiдуалiзованого i справедливого покарання.

Пiд пом'якшуючими i обтяжуючими обставинами прийнято розумiти рiзного роду фактори, якi вiдносяться до особи винного i до злочину, який вчинено, якi вiдповiдно зменшують чи пiдвищують суспiльну небезпеку злочину i злочинця, а вiдтак i ступiнь його вiдповiдальностi.[7;c.141]

Наявність пом'якшуючих обставин дає суду право:

Призначити покарання ближче до нижчої межi санкції статтi КК, яка передбачає злочин, в скоєннi якого визнано винним підсудного;

При наявностi альтернативної санкції - призначити менш важкий вид покарання, з тих якi в данiй санкції передбаченi; В силу статтi 69 КК, призначити покарання нижче найнижчої межi санкції статтi, що передбачає злочин, який було вчинено; перейти, керуючись ст.69 КК, до iншого бiльш м'якого виду покарання, в порiвняннi з тим, який вказано в санкції статтi; застосувати умовне покарання; призначити вiдбування покарання в колонії менш суворого режиму.

При наявності обтяжуючих обставин, суд вправі:

Призначити покарання у виглядi максимуму чи близько до максимуму санкції статтi КК, яка передбачає злочин, що скоєно; при альтернативнiй санкції - призначити бiльш важкий вид покарання з тих, якi в данiй санкції вказанi; виключити перехiд до iншого, бiльш м'якого покарання, що в санкції не передбачений; виключити застосування умовного засудження.

В даному пункті було б доцільним навести деяку статистику, щодо

осіб, які порушили дану статтю і стосовно шпигунства.

З початку цього року ініційоване дострокове відкликання з України 8 іноземних дипломатів-розвідників. Також, з початку 2005 року закрито в'їзд до України 41 і видворено 7 іноземців, за державну зраду було засуджено одного громадянина України, стосовно ще трьох відкрито кримінальні справи. З початку 2005 року контррозвідувальними підрозділами СБУ проведено 7 демаршів офіційним представникам іноземних розвідок. Цього року також попереджено 56 спроб залучення громадян України до співпраці зі спецслужбами іноземних держав.

7. Звільнення від кримінальної відповідальності

Звільнення від кримінальної відповідальності за даний злочин, може мати місце за наявності трьох умов:

1. Субєктом звільнення є лише такий громадянин України, який вступив у зв'язок з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками й отримав їх злочинне завдання;

2. Цей громадянин не вчинив жодних дій на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників.

3. Він добровільно заявив органам влади України про свій зв'язок з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками та про отримане завдання.

Згідно із Кримінальним Кодексом України вище сказані умови практично унеможливлюють застосування на практиці норми ч. 2 ст. 111, оскільки:

· Саме по собі встановлення зв'язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками й отримання від них злочинного завдання при прямому умислі на державну зраду є готуванням до державної зради. Тому якщо громадянин України, встановивши вказаний зв'язок і отримавши відповідне злочинне завдання, не вчинив ніяких дій і добровільно відмовився від продовження реалізації свого наміру, то незалежно від того, заявив він органам державної влади про вказаний зв'язок або не зробив цього, підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності за статтею 111 немає, тоді згідно із статтею 17 справа має бути закрита за пунктом 2 статті 6 КПК.

· Громадянин який вчинив державну зраду за власною ініціативою, без відповідного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників має притягатися до відповідальності за статтею 111. Норма частини 2 ст. 111 на такого громадянина не поширюється.

· У випадку закінченої державної зради особа також має притягатися до кримінальної відповідальності за статтею 111. При цьому слід мати на увазі, що державна зрада є закінченим злочином не з моменту встановлення зв'язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками чи з моменту отримання від них злочинного завдання, а з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні: вступу до лав ворожої армії, початку збирання відомостей, що становлять державну таємницю, з метою їх наступної передачі адресату.

Отже норма частини 2 статті 111 має бути застосована лише у випадку, коли громадянин України, отримавши злочинне завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання і, хоча й не вчинив на його виконання ніяких дій, але не відмовився остаточно від його виконання.[4;c.257]

Добровільність означає, що особа не примушується до зазначеної заяви органами державної влади України, службовими особами, робить її не в результаті насильства чи примусу, і що вона має можливість і надалі певний час приховувати від них факт свого зв'язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками. Добровільною заява буде і тоді, коли особа зробила її під впливом своїх родичів чи близьких, у тому числі й тих, які є представниками компетентних органів влади України. Добровільність не матиме місця, якщо особа зізналась про зв'язок з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками піля пред'явлення їй доказів такого зв'язку після початку проведення досудового розслідування у кримінальній справі.[4;c.257]

Висновок

Отже, можна зробити висновок, що державна зрада є одним з найтяжчих злочинів в Україні і всіх державах загалом, тому що при вчиненні даного виду злочину страждає не одна особа чи кілька осіб, а страждає ціла держава, нація. Держава ризикує втратити свою територіальну цілісність, а також економічну, політичну, військову, соціальну потужність і бути залежною від іншої держави у всіх аспектах життя.

Цей злочин тісно пов'язаний з рядом інших злочинів, таких як:

- посягання на життя державного чи громадського діяча;

- дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади;

- диверсія;

- шпигунство;

Характерною ознакою даного злочину, яка відрізняє його від злочинів проти основ національної безпеки є те, що суб'єктом вчинення даного злочину може бути тільки громадянин України, який досяг шістнадцятирічного віку, і є осудним.

Об'єктом даного злочину є посягання на сувернітет, територіальну цілісність, недоторканість, обороноздатність держави. А також посягання на інформаційну та економічну безпеку України.

Об'єктивною стороною даного злочину виступають дії, такі як:

- перехід на бік ворога в умовах воєнного стану, або в період збройного конфлікту;

- наданні іноземній державі чи іноземній організації, або їх представникам допомоги у підривній діяльності проти України.

Суб'єктивною стороною є дія, яка вчинена з прямим умислом, при якій особа усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій, передбачає шкоду від своїх дій інтересам України, бажає настання таких наслідків своїх дій, оскільки діє з метою завдати шкоду Україні.

Ознаками суб'єктивної сторони є такі мотиви:

- ворожість до України;

- помста Українській державі;

- корисливість;

- боягузтво та ін.

Особлива небезпечність цього злочину, підкреслена законодавцем і досить жорсткою санкцією, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Однак ч.2.ст.111КК передбачає звільнення за вчинення даного виду злочину, якщо особа не вчинила ніяких дій проти держави і добровільно заявила органам державної влади про зв'язок з іншими державами і про отримане завдання від них.

Список використаної літератури

Спеціальна література

1. Атонян Ю.М., Городин С.В. Преступность и психологические аномалии.М.:Наука.1987.

2. БажановМ.И.”Кримінальнe право України.” Київ. 2001р.

3. Викторов Б.А. Цель и мотивы в тяжких преступлениях. М.Госюриздат.1963.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.-К.2001р.

5. Навроцький В.О. Лекції. Львів. Львівський університет. 1997р.(48с.)“Злочини проти держави.”

6. Коржанський “Кримінальне право і законодавство України.” Київ. Атіка 2001р.

7. Бажанов М.И. Кримінальне право України. Загальна частина. Дніпропетровськ: «Пороги» 1992.

Нормативні акти

8. Конституція України.

9. Закон Украни “Про воєнний стан.” 2001р.

10. Кримінальний кодекс України, від 05.04.2001р.

11. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 р. №22. «Про практику призначення судами кримінального покарання». Право України. 1996. №4.