Порушення провадження у справі

Зміст

Вступ

1. Поняття провадження по справі, основні ознаки позовного провадження

2. Позов в господарському процесі, порядок подання позовної заяви

3. Прийняття, відмова у прийнятті та повернення позовної заяви

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Відповідно до законодавства України правосуддя в вирішенні господарських спорів здійснюється судами. Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, які виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також при розгляді справ про банкрутство.

Значення судового розгляду полягає в тому, що вирішується головне завдання - захист майнових та інших прав і законних інтересів організацій та підприємств і активний всебічний вплив на поліпшення їх діяльності.

В процесі розгляду перевіряється обгрунтованість взаємних вимог і заперечень сторін; на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права та взаємовідносини, виявляються умови та причини, що породили спір.

Питанням вирішення господарських спорів та порушення провадження у справі приділяється не достатньо уваги. Лише їх окремі правові аспекти розроблені у науково-теоретичних дослідженнях, зокрема у працях О.М. Вінник, Н.О. Саніахметової, Г.Л. Знаменького, В.С. Щербини, М.І. Тітова, А.М. Осетинського та інших.

Метою роботи є дослідження особливостей та порядку порушення провадження по справі в господарських судах.

1. Поняття провадження по справі, основні ознаки позовного провадження

Діяльність господарського суду по розгляду і вирішенню спорів про право здійснюється у встановленій законом процесуальній формі, яка забезпечує заінтересованим у результаті спору сторонам певні правові гарантії правильності вирішення спору, рівності процесуальних прав і процесуальних обов'язків сторін, зобов'язує господарський суд розглядати й вирішувати спори у суворій відповідності з нормами господарського процесуального права на підставі правильного застосування норм матеріального права, встановлювати суттєві для справи обставини і виносити законні та обґрунтовані судові рішення. Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченого господарським процесуальним законодавством.

Початковою стадією відповідного провадження по справі в господарському процесі є порушення справи в суді першої інстанції, тобто в місцевому господарському суді, яка має свої специфічні цілі та завдання. Суспільною метою даної судової процедури слід вважати реалізацію права на звернення за судовим захистом, оскільки на це спрямовані норми зазначеного інституту, дії суб'єктів процесу та відношення між ними [1; 88].

Мета реалізації права на звернення за судовим захистом досягається виконанням завдання за своєчасним і правильним порушенням справи.

Особа, право якої оспорюване чи порушене звертається в суд з позовною заявою, де просить суд розглянути виниклий спір.

Позовне провадження має певні специфічні ознаки. Для нього характерно:

1) наявність матеріально-правової вимоги, що випливає з порушеного чи оспорюваного права;

2) розгляд чи вирішення даної вимоги у встановленому законом процесуальному порядку;

3) наявності спору про право;

4) наявність двох наділених законом рівними процесуальними правами сторін з протилежними матеріально-правовими інтересами.

До позовної форми захисту відноситься не лише форма звернення до суду, але й порядок розгляду спору. В цьому полягають процесуальні гарантії права на судовий захист.

Для позитивного вирішення питання про порушення конкретної справи в господарському суді необхідна наявність у зацікавленої особи права на подання позову та реалізація цього права в належному порядку. В даному випадку мова йде про передумови права на подання позову - обставини, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує виникнення суб'єктивного права певної особи на надання позову за конкретною справою. Якщо яка-небудь з передумов відсутня, відсутнє й право звернення до суду. Так, до загальних передумов права на подання позову відносяться наступні обставини:

1) підвідомчість справи суду;

2) процесуальна правоздатність сторін;

3) відсутність судового рішення, раніше винесеного за даною справою; 4) відсутність між сторонами договору про передачу даного спору на розгляд третейського суду.

Виходячи із змісту нині діючого господарського законодавства, порядок звернення до господарського суду зберігає в собі вичерпний перелік вимог. На відміну від випадків недодержання передумов права на подання позову, недодержання порядку реалізації права на подання позову хоча і тягне неможливість порушення провадження по справі в суді, однак не є неусуваним. Позивач може виправити допущені помилки та повторно звернутися до суду з тотожнім позовом [2; 159].

До порядку реалізації права на подання позову відносяться:

1. Підсудність справи даному суду. 2. Наявність належно оформлених повноважень на підписання або подання позовної заявої. 3. Сплата державного мита. 4. Додержання реквізитів позовної заяви.

2. Позов в господарському процесі, порядок подання позовної заяви

Позов у господарському процесі є важливим процесуальним засобом захисту порушеного або оспорюваного права учасників господарського процесу. Для того щоб він виконував цю важливу роль, необхідно при поданні позову до господарського суду суворо дотримуватися певного процесуального порядку.

Справи позовного провадження в господарському суді порушуються шляхом подання позовної заяви. Подання позову є важливою процесуальною дією. Правом на звернення з позовом до господарського суду є встановлена законом можливість для кожної заінтересованої особи звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України [3; 141].

Подати позов означає звернутися до господарського суду із заявою, яка повинна містити прохання до суду про розгляд спору про право. Поряд із цим для порушення справи недостатньо подати до суду заяву. Суддя повинен вирішити питання і винести ухвалу про прийняття заяви до провадження в суді, коли дотримано всі вимоги, передбачені законодавством.

Порядок подання позову регулюється Господарським процесуальним кодексом України. Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується уповноваженою посадовою особою позивача або його представником, прокурором або його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Поза закріплення правил про додержання встановленої форми позовної заяви, в ст. 54 ГПК України закріплені вимоги відносно її змісту.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подається до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються та оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів;

7) перелік документів та інших доказів, що подаються до заяви.

В позовній заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Позивач, прокурор або його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Такий самий обов'язок покладається на позивача у випадку залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного відповідача [4].

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається доручення або інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

В одній позовній заяві можуть бути поєднані кілька позовних вимог. З'єднання кількох позовних вимог може мати місце, коли вони пов'язані між собою на підставах виникнення або наданим доказам.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, в яких приймають участь одні й ті самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні [5; 131].

3. Прийняття, відмова у прийнятті та повернення позовної заяви

Питання про прийняття позовної заяви згідно ст. 61 ГПК України вирішується суддею.

Закон зберігає вичерпний перелік підстав до відмови в прийнятті позовної заяви. Відповідно до ст. 62 ГПК України суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, що вирішує господарський спір у межах своєї компетенції, знаходиться справа по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і на тих самих підставах або є рішення цих органів за даним спором;

3) позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.

Наявність указаних підстав свідчить про відсутність у позивача права на подання позову. Отже, незважаючи на подання позовної заяви, господарський процес не може бути порушено, і суддя господарського суду відмовляє в прийнятті позовної заяви за відсутністю у позивача права на подання позову.

Про відмову в прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору або його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше п'яти днів від дня надходження заяви.

Ухвала про відмову в прийнятті позовної заяви може бути оскаржена. У випадку скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

В господарському законодавстві закріплена ще одна група правил, при недодержанні якої суддя теж повертає позов без розгляду. А саме, згідно ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, що не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) в позовній заяві не вказане повне найменування сторін, їх поштові адреси;

3) в позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не надані докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі;

5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і спільний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6) не надані докази направлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів;

7) до винесення ухвали про порушення провадження по справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

9) не надані докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше п'яти днів після її надходження, про що виносить ухвалу. У будь-якому випадку потрібне усунення підстав, які стали приводом для повернення позовної заяви. Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення [6; 88].

Таким чином, правові наслідки відсутності права на подання позову й відсутність умов його здійснення (реалізації) є такими:

-- в першому випадку за відсутності права на подання позову, тобто за відсутності передумов права на подання позову суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви і повторного подання тотожного позову не може бути;

-- у випадку відсутності умов здійснення права на подання позову позовна заява повертається позивачеві, що не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду з тотожним позовом у загальному порядку -- після усунення допущеного порушення.

Подання позову в строки, які встановлені для захисту порушеного або оспорюваного права, в першу чергу пов'язане із дотриманням позовної давності (глава 5 Цивільного кодексу України). Позовна давність має не тільки матеріально-правове, а й процесуально-правове значення.

Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду господарським судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Таким чином, мова іде про відмову в задоволенні матеріально-правової вимоги по суті, вимоги позивача до відповідача, якщо не буде відновлено пропущеного строку позовної давності, передбаченого законодавством. Згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу, якщо господарський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Відновлення строку давності означатиме не що інше, як можливість використання захисту в господарському процесі, щоб одержати захист порушеного або оспорюваного права. В цьому є не тільки матеріально-правове, а й процесуально правове значення позовної давності [7].

Встановивши, що позовна заява може бути прийнята до провадження господарського суду, суддя порушує справу. Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час та місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду. Ця ухвала виноситься з додержанням вимог ст. 86 ГПК України [8; 90].

Закон надає можливість особі, яка є відповідачем, надіслати відзив на позовну заяву з додатком документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи (ст. 59 ГПК) надіслати:

-- господарському суду -- відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

-- позивачеві, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь у судовому процесі, -- копію відзиву.

Відзив повинен містити:

-- найменування позивача і номер справи;

-- мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги;

-- перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору) [5].

Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником. В останньому випадку до відзиву додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. При неподанні відзиву на позовну заяву справа може бути розглянута по матеріалах, які є у справі (ст. 75 ГПК).

Винесенням суддею ухвали про порушення справи в господарському суді закінчується перша стадія господарського процесу, після чого процес вступає в стадію підготовки справи до судового розгляду.

Висновок

Отже, розглянувши дану тему можна дійти висновку, що порушення провадження по справі є першою і важливою стадією господарського процесу. Адже завдяки їй здійснюється захист майнових та інших прав і законних інтересів організацій та підприємств і активний всебічний вплив на поліпшення їх діяльності.

Об'єктом процесуальних дій і правової оцінки на цій стадії є пред'явлення позовної заяви з усіма доданим до неї матеріалами, вивчення її з точки зору підвідомчості й підсудності, а також інших критеріїв, необхідних для прийняття справи до провадження. На цій стадії суддя одноособово виносить ухвалу про порушення провадження у справі, прийняття справи до провадження. У випадках, передбачених законом, суддя може відмовити в прийнятті позовної заяви або повернути її.

Значення цієї стадії полягає також у тому, що на підставі аналізу та узагальнення матеріалів справи, а також достовірно встановлених обставин справи господарський суд розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин, господарського законодавства, а також усунення недоліків у діяльності організацій.

Список використаних джерел

1. Балюк І.А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 248 с.

2. Васильєв С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие. - Харьков, 2002. - 327 с.

3. Боровик С.С. Захист прав суб'єктів господарювання в арбітражних судах України. - К, 2001. - 271 с.

4. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Укл. В.Е. Беляневич. - К.: Юстиніан, 2002. - 713 с.

5. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. Арбітражний процес: Навч. посібник. - Харків: Консул, 2001. - 365 с.

6. Шелухін М.Л., Зубатенко О.М. Господарське процесуальне право: Навч. посібник у схемах. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 264 с.

7. Цивільний кодекс України. - Х.: ПП «ІГВІНІ», 2008. - 400 с.

8. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесуального права України: Навч. посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. - 220 с.