Розслідування злочинів з застосуванням вневидових методик розслідування

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття, сутність і завдання методики розслідвання окремих видів злочинів як частини науки криміналістики.

Розділ 2. Структура і загальні принципи криміналістичної методики.

Розділ 3. Методика розслідування окремих видів злочинів

Розділ 4. Значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів у розробці методики розслідування .

Розділ 5. Наукові основи методики розслідування.

Висновки

Перелік літератури та інших інформаційних джерел

Вступ

Завдання успішного розслідування злочинів, особливо стратегічного характеру, як показує слідчий досвід, не можуть бути вирішені досить швидко і методично правильно тільки за допомогою засобів і прийомів криміналістичної техніки і тактики. Професійно розкрити злочин по гарячих слідах і при відсутності таких, вирішити всі інші завдання розслідування, визначені кримінально-процесуальним законом, у встановлений термін практично неможливо, не керуючись при цьому спеціальними науково розробленими системами методів ведення слідства і попередження злочинів.

Методика розслідування окремих видів злочинів - частина науки криміналістики, яка має озброїти слідчого науково-методичним комплексом знань та навиків розкриття та розслідування злочинів.

Методика розслідування - це самостійний розділ криміналістики. Його складають наукові положення, рекомендації та методи розслідування окремих видів злочинів, що ґрунтуються на вимогах кримінально- процесуального законодавства.

В своїй роботі мені хотілося б докладніше дослідити це питання, тому що від знання загальних положень криміналістичної методики розслідування злочинів багато в чому залежить ефективність та швидкість розкриття злочинів.

Актуальність даної теми полягає у тому, що однією із закономірностей організації суспільного життя в період розбудови суверенної, незалежної, демократичної, правової України є посилення боротьби з негативними соціальними явищами. Важливим напрямом діяльності органів влади є боротьба зі злочинністю, яка потребує постійного вдосконалення роботи правоохоронних органів з розкриття та розслідування злочинів, її забезпечення сучасними науковими рекомендаціями. Обумовлене це:

по-перше, зростанням рівня професіоналізму злочинців, посиленням організаційних засад підготовки, вчинення та приховування злочинів, удосконаленням тактики злочинної діяльності;

по-друге, організаційно-кадровими та іншими недоліками в діяльності органів розслідування (рівнем професійної підготовки, плинністю кадрів, станом матеріально-технічного забезпечення ).

Відтак вважається доцільним, що удосконалення методики розслідування злочинів є одним з актуальних питань, які постають на сьогодні перед наукою криміналістикою. Згідно з цим із значної кількості аспектів зазначеної проблеми, на думку автора, потребують виділення і поглибленого дослідження питання:

по-перше, про необхідність подальшого розвитку та удосконалення науково-методичних основ організації, методики розслідування злочинів;

по-друге, про забезпечення відповідності засобів і методів боротьби зі злочинністю, її стану і суттєво зміненому характеру.

Науковим забезпеченням організації діяльності з розкриття та розслідування злочинів займається криміналістична методика. Сучасний рівень її розвитку не повною мірою відповідає характеру злочинності та вимогам слідчої практики і потребує активних наукових пошуків. Так, організованими злочинними угрупованнями вчинюються злочини, що відносяться до різних видів. Застосування типових методик для їх розслідування не може дати бажаного результату через те, що такі методики не враховують суттєвих криміналістичних ознак, притаманних саме для організованої злочинності. Результативність розслідування залежить також від вміння слідчого використовувати сучасні методичні рекомендації на практиці, тобто рівня його професійної майстерності, який значною мірою залежить від обсягу і глибини отриманих під час навчання теоретичних знань, стажу роботи і набутого досвіду.

Головною метою курсової роботи є визначення концептуальних напрямів і засобів забезпечення організаційних, методичних і тактичних основ розслідування злочинів з застосуванням вневидових методик розслідування. Це обумовило необхідність вирішення таких спеціальних завдань:

визначити умови, чинники і підстави для поєднання злочинів у групи за криміналістичними ознаками, що мають суттєве значення для організації їх розслідування;

розробити загальнотеоретичні засади створення вневидових методик розслідування на підставі здійснення постійного пошуку і прогнозування появи нових груп злочинів;

обґрунтувати необхідність систематичного аналізу стану та характеру злочинності і на цій основі прогнозувати появу нових груп злочинів з метою упереджувальної розробки вневидових методик розслідування, застосовуючи нові досягнення криміналістики та інших наук, для своєчасного забезпечення ними працівників практичних підрозділів;

встановити та визначити закономірності, що відбиваються у слідовій картині злочину і дозволяють своєчасно зробити правильний висновок для організації розслідування за оптимальним алгоритмом, у тому числі передбаченим вневидовими методиками;

розробити методичні рекомендації щодо виявлення та поглибленого дослідження обставин, які сприяють таким злочинам, та підготувати пропозиції для їх локалізації і нейтралізації.

1. Поняття, сутність і завдання методики розслідвання окремих видів злочинів як частини науки криміналістики

Методика розслідування злочинів може розглядатися у двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів. Саме у взаємозв'язку цих двох напрямів -- практичного і теоретичного -- методика розслідування злочинів виявляє своє призначення, сприяючи розробці наукових рекомендацій і запровадженню їх у практику розслідування злочинів.

Процес розслідування в цілому і окремих видів злочинів зокрема може бути охарактеризований як:

1) правова діяльність, що здійснюється на підставі процесуальної форми уповноваженими законом органами (дізнання, досудове слідство) та особами (дізнавачем, слідчим);

2) пізнавальна діяльність, спрямована на встановлення обставин події минулого на підставі теорії судових доказів, законів логіки і положень психології;

3) організаційна діяльність, спрямована на забезпечення планомірного розслідування окремих видів злочинів на підставі нормативних приписів, рекомендацій з наукової організації праці (НОП);

4) оперативно-розшукова діяльність, що проводиться уповноваженими законом органами з виявлення та розкриття злочинів;

5) профілактична діяльність, спрямована на встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, яка здійснюється на підставі рекомендацій кримінології та криміналістики.

У здійсненні зазначених напрямів процесу розслідування злочинів синтезуюча роль належить криміналістичній методиці та науковим рекомендаціям криміналістики. Основою методики є система методів розслідування, що покликана сприяти повному та всебічному розкриттю злочинів, збиранню та об'єктивній оцінці доказів на підставі закону і криміналістичних рекомендацій.

Теорія криміналістики і слідча та оперативно-розшукова практика виробили основні методи розкриття злочинів: від відомостей про спосіб та механізм вчинення злочину до методу його розкриття; від мотиву вчинення злочину до методів встановлення передбачуваного злочинця; від потерпілих до методів виявлення підозрюваної особи; від осіб, які раніше вчиняли аналогічні злочини, до методів встановлення інших осіб та обставин; від відомого кримінального епізоду до методів виявлення інших, пов'язаних з ним епізодів. Застосовуються й такі методи встановлення злочинців, як криміналістичний аналіз оперативної обстановки в певному районі, групування та об'єднання кримінальних справ, що дозволяє концентрувати та систематизувати уривчасту інформацію. Останнім часом запропоновано метод розкриття злочинів шляхом виявлення їхніх осередків.

Методика розслідування злочинів, як структурна частина науки криміналістики, органічно пов'язана з іншими її розділами -- загальною теорією криміналістики, криміналістичною технікою і криміналістичною тактикою. У цілісній науковій системі криміналістики, безпосередньо спрямованій на повне відображення досягнутих знань, властивостей і закономірностей об'єкта пізнання, методика розслідування є, як зазначалося, заключним розділом, синтезуючим наукові положення криміналістичної техніки й тактики щодо завдань і програм виявлення і розкриття окремих видів злочинів. У цьому розумінні методика розслідування злочинів може розглядатися як особлива частина криміналістики.

Порівняння системи криміналістики з системами наук кримінального права і кримінального процесу показує, що розділи цих галузей знань, які розробляють власні положення загальної частини, різняться структурою. У той же час система заключного розділу криміналістики -- методики розслідування злочинів -- відповідає побудові особливих частин наук кримінального права та кримінального процесу. Така однотипність систем визначається спільністю об'єктів, що вивчаються ними, єдністю завдань кримінально-правової боротьби зі злочинністю та впливом міжнаукових зв'язків. Очевидно, що система окремих методик розслідування в основному відповідає побудові особливої частини кримінального права, а внутрішня структура кожної окремої методики будується згідно з процесуальними стадіями провадження кримінальної справи на досудовому слідстві.

Внутрішня система розділу методики розслідування складається з двох основних частин:

1) загальної методики розслідування злочинів (поняття, об'єкт дослідження, завдання, принципи, місце у системі криміналістики та зв'язок з іншими галузями знань);

2) окремих методик розслідування різних видів злочинів (криміналістична класифікація злочинів і методики їх розслідування, структура окремих методик розслідування).

Розглянута сутність методики розслідування дає підстави для визначення її поняття як заключного розділу науки криміналістики, її особливої частини, що містить рекомендації, синтезовані на основі узагальнення практики виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, наукових досягнень всіх розділів криміналістики та суміжних наук.

Об'єкт дослідження методики розслідування. Зазвичай об'єктом дослідження криміналістики є процес розслідування злочинів. В окремих випадках, намагаючись спеціалізувати і конкретизувати цей об'єкт, надати йому суто криміналістичної спрямованості, говорять про процес розкриття злочинів. При такому підході поза об'єктом дослідження залишається найважливіша діяльність з боротьби зі злочинністю, з її найбільш небезпечною формою -- організованою злочинністю -- сфера виявлення злочинів. Як свідчить практика боротьби зі злочинністю останніх років та нові напрями законодавчого регулювання, об'єктом дослідження методики розслідування мають стати всі етапи, а разом з ними напрями та форми боротьби зі злочинами: виявлення, відшукання, розкриття, розслідування та попередження їх.

Завдання методики розслідування (як і в цілому науки криміналістики) полягають у сприянні найбільш успішному здійсненню конституційних положень про захист інтересів держави, законних інтересів та прав громадян, у вирішенні завдань кримінального судочинства, а саме «Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний» (ст. 2 КПК), оперативно-розшукової діяльності, а саме «Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.», (ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»), у сприянні досягненню мети боротьби з організованою злочинністю, «Метою боротьби з організованою злочинністю є:

встановлення контролю над організованою злочинністю, її локалізація, нейтралізація та ліквідація;усунення причин і умов існування організованої злочинності; Основними завданнями є:

створення загальних правових і організаційних засад у сфері боротьби з організованою злочинністю, сприяння її попередженню та ліквідації;

визначення системи державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та їх взаємовідносин;

встановлення повноважень спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю та спеціальних заходів, що здійснюються ними;

встановлення обов'язків інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю;

правове забезпечення фінансових, матеріально-технічних та інших умов, необхідних для боротьби з організованою злочинністю;

забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю.» (статті 2, 3 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»).

До таких завдань, сформульованих у ст. 2 КПК, належать: охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у кримінальному судочинстві, швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних. Ці завдання конкретизуються іншими законами, що регулюють діяльність відповідних правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю, що випливає з їх компетенції, повноважень та функціональних обов'язків.

Завдання методики розслідування безпосередньо пов'язані із завданнями кримінального законодавства, що полягають у правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам «Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам»(ст. 1 КК).

На підставі цих завдань та виходячи з предмета дослідження і логіки наукового розвитку в методиці розслідування виділяють власні завдання з удосконалення наукових рекомендацій щодо підвищення ефективності розкриття злочинів: систематичне узагальнення слідчої, судової та експертної практики, вивчення кримінальної обстановки в цілому та в окремих регіонах; стану, структури та динаміки злочинності; аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адмінiстративного, цивільно-правового, а також галузевого законодавства, пов'язаного з встановленням юридичної відповідальності за правопорушення в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банківської, податкової, екологічної ).

Одним з важливих завдань методики розслідування є розробка найбільш ефективних методів і засобів розкриття і розслідування злочинів, побудова їх криміналістичної характеристики, оптимізація процесу розслідування окремих видів злочинів на основі використання даних про типові слідчі ситуації, системи типових версій, комплекси слідчих дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів.

Останнім часом у переліку таких завдань виділяється вдосконалення методики прогнозування змін у структурі злочинності й розробка відповідно до цього нових методик розслідування та вдосконалення тих, що застосовуються. Так, серед актуальних стала розробка методик розкриття та розслідування злочинів проти особи, зокрема вбивств, вчинених на замовлення, різних видів економічних злочинів . Вирішення таких завдань відображає одну з найважливіших функцій криміналістики - прогностичну, що особливо важливо в умовах структурних змін і динаміки злочинності.

До важливих завдань методики розслідування належать розробка криміналістичних аспектів проблеми латентності і розкриття злочинів. Латентність пов'язана з рівнем виявлення злочинів. Деякі з таких діянь виявляються через певний, іноді тривалий час, деякі взагалі не виявляються.

Проблема розкриття злочинів завжди була в центрі уваги криміналістики, оскільки початковий етап розслідування відіграє важливу роль у процесі доказування. На даному етапі застосовуються методики розслідування по «гарячих слідах», комплекси невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, тактичні операції, що розробляються в окремих методиках розслідування.

Особливого значення набуває розробка методик розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами, до яких належать діяння загальнокримінальні (насильницькі, насильницько-корисливі) та економічні, що вчиняються у сфері виробництва, торгівлі, обслуговування, банківської та іншої економічної діяльності.

Кожна окрема методика розслідування розробляється відповідно до норм Особливої частини КК, що містять опис ознак злочинів певних видів. Наприклад: «Погроза вбивством. 1. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років. 2. Те саме діяння, вчинене членом організованої групи, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років (ст. 129 КК). Відповідні норми КПК становлять основу для розробки типових обставин, що підлягають встановленню в процесі доказування у справах про злочини певного виду, і побудови структури окремої методики розслідування.

Найважливішим чинником розробки ефективних методик розслідування є вивчення та аналіз кримінального оточення особи злочинця, механізму та способів вчинення та приховування різних видів злочинів. Дотримання даного принципового положення забезпечує умови для наукового розроблення криміналістичної характеристики окремих видів (різновидів) злочинів, їх класифікації.

2. Структура і загальні принципи криміналістичної методики

Методика розслідування складається із двох основних частин:

1) загальні наукові положення (поняття, задачі, методика, криміналістична характеристика, зміст та структура);

2) окремі видові і спеціальні методики розслідування (розслідування окремих видів злочинів згідно Особливої частини (розділи І-ХХ) КК України).Наприклад: «1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України , а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років», (ст. 110 КК).

Загальні принципи криміналістичної методики визначаються різними вченими неоднаково. В. М. Салтевський розкриває дане поняття таким чином «Принцип - це основне начало, вихідне положення будь - якої теорії, вчення; керівна ідея, основне правило діяльності» ( стор.414).

Названі частини складають структуру криміналістичної методики, яку необхідно відрізняти від структури окремих методик, розслідування різних видів злочинів, наприклад, убивств, дорожньо-транспортних злочинів,крадіжки .

В. М. Салтевський обгрунтовує поняття структура таким чином « структура - це елементна структура окремої криміналістичної методики, її елементи своїм змістом відображають специфіку розслідування як процес пізнавальної діяльності, заснованої на категоріях матеріалістичної діалектики і законах формальної логіки», (стор. 415).

При цьому загальні положення в криміналістичній методиці значною мірою виконують роль своєрідного введення в суть її предмету, завдань, структури, джерел, зв'язку з іншими галузями криміналістики. У наукових основах, що розкриваються звичайно в монографічних роботах, розглядаються інформаційно-теоретичні і методологічні початки методики розслідування. В цій частині поряд з коротким викладом загальних положень дається і саме загальне уявлення про наукові основи методики розслідування.

Загальні наукові положення (основи) методики - це засновані на законі та узагальненій слідчій практиці вимоги та криміналістичні рекомендації, які сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів усіх видів. До них належать:

1 дотримання законності;

2 плановість розслідування;

3 оперативність та швидкість розслідування;

4 індивідуальність розслідування;

5 взаємозв'язок слідчого з оперативним апаратом органів розслідування;

6 активне використання спеціальних знань та технічних засобів;

7 використання допомоги громадськості.

На базі наукових основ і даних інших частин криміналістики і розробляються окремі методики розслідування (конкретні методики), що складають другу -- особливу частину даної галузі криміналістики.

Зазначені методики є власне кажучи підсумковим елементом криміналістики в цілому. У них фактично акумулюються дані всіх частин криміналістики, трансформовані з урахуванням криміналістичної специфіки різних видів злочинів, ситуаційних і інших особливостей діяльності по їх розслідуванню.

Їх основу складає система науково обґрунтованих типових методичних рекомендацій з розслідування окремих видів злочинів, що дозволяє при ретельному обліку індивідуальних особливостей кожного такого діяння розкривати і розслідувати його в різних типових і антипових слідчих ситуаціях.

Значна типізованість часток методик, їхня конкретна цілеспрямованість і відрізняють їх від іншого структурного елементу методики розслідування - її загальної теорії, що носить у більшій мірі загальний інформаційно- методичний характер. Сполучення інформаційно-методичних початків і ситуаційно-типізованих даних часток методик і формує цілісн сукупність науково-методичних і практичних положень про загальне і часткове в методиках розкриття, розслідування і попередження різних видів злочинів.

Методика розслідування окремого виду злочину або окрема методика становить систему положень та наукових рекомендацій, які визначають порядок діяльності слідчого під час розслідування окремого виду злочину.

Кожний злочин індивідуальний і розслідування його характеризується специфічними та індивідуальними особливостями. Наприклад, розслідування розбійних нападів утворює окрему методику, або розслідування убивств, розбійних нападів утворює окрему методику, або розслідування убивств, учинених із застосуванням вогнепальної зброї. Разом з тим кожний розбійний напад та його розслідування індивідуальні, як і вбивство із застосуванням вогнепальної зброї.

Важливим стрижневим понятійним елементом усіх частин криміналістичної методики розслідування є методична рекомендація, що представляє собою науково - обґрунтовану пораду про найбільш доцільний спосіб дії слідчого в тій чи іншій типовій ситуації в процесі розкриття, розслідування і попередження злочинів.

3. Методика розслідування окремих видів злочинів

Для того щоб швидко і повно розкрити будь-який злочин і викрити винних осіб при розслідуванні, необхідно знати певні кримінально-правові і криміналістичні особливості окремих видів злочинів, методичні принципи їхнього розслідування і особливості застосування рекомендацій криміналістичної техніки і тактики в специфічних умовах розслідування різних видів злочинів.

Методика розслідування окремих видів злочинів являє собою систему оптимальних прийомів і засобів діяльності слідчого в специфічних умовах розслідування різних видів злочинів, розроблену для найкращого вирішення задач слідства на певній теоретичній і методичній основі з урахуванням кримінально-процесуальних вимог кримінально-правової і криміналістичної характеристик злочинів.

Зміст методики розслідування окремих видів злочинів складається з двох груп питань. Одна група складається з загальних вихідних теоретичних і методичних положень, які стосуються криміналістичної характеристики злочинів, принципів підходу до розробки засобів розслідування, структури розслідування і змісту його частин. Інша група являє собою методичні питання розслідування конкретних видів злочинів, що реалізують загальнотеоретичні, методичні положення і рекомендації криміналістичної техніки і слідчої тактики в специфічних умовах розслідування різноманітних злочинів.

Кожний злочин за своїми обставинами і деталями є індивідуальним і неповторним. Тому не може бути й цілком однакового процесу їхнього розслідування. Однак кожний злочин, поряд з індивідуальними особливостями, містить в собі і деякі загальні риси, що повторюються. Останні найчастіше виявляються в способі, механізмі і обстановці вчинення злочинів, особі суб'єкта злочину .

Вказані загальні риси дозволяють об'єднати одиничні злочинні вчинки в окремі види і типи не тільки за кримінально-правовими характеристиками, але і по їхніх криміналістичних ознаках.

В свою чергу, вивчення і узагальнення слідчої практики показує, що в засобах розслідування злочинів, особливо однорідних в кримінально-правовому і криміналістичному відношеннях, також є багато загального. Це дозволяє виробити ряд типових методик розслідування злочинів, групи споріднених, одного виду або його різновидів. Разом з тим, в кінцевому результаті, не можна вимагати від методики розслідування, щоб в ній містилися вичерпні методичні вказівки про розслідування кожного конкретного злочину. Це практично неможливо.

Загальну орієнтацію про напрамок розслідування, обсяг і спосіб встановлення всіх обставин справи дадуть передусім кримінально-правові риси даного злочину (вид злочину, його різновид, особливості елементів його складу), а також пов'язані із ними обставини, підлягаючі доказуванню по справі, згідно кримінально-процесуальному закону (ст. 64 КПК), в якій вказується «При провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;

4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння». Звідси випливає зумовленістьметодики розслідування відповідними кримінально-правовими даними та предметом доказування.

В основному ж вибір найправильнішого напрямку розслідування, визначення обставин, які підлягають встановленню по справі, а також комплексу і послідовності необхідних для цього слідчих та інших дій залежать від своєрідності криміналістичної характеристики злочинних дій і слідчих ситуацій.

Під криміналістичною характеристикою злочину найдоцільніше розуміти сукупність взаємопов'язаних загальних та індивідуальних рис злочину, що виявляються головним чином в способі, механізмі і обстановці його вчинення, в окремих рисах особи його суб'єкта, а інколи і в інших ознаках злочинного вчинку, з урахуванням його специфіки, які в більшості випадків визначають первинні слідчі ситуації, коло обставин, що вимагають першочергового з'ясовування, дозволять виробити найбільш правильні і ефективні засоби їхнього розслідування.

Під засобом вчинення злочину в криміналістичному сенсі звичайно розуміють обумовлену різноманітними об'єктивними і суб'єктивними факторами систему дій або стримання від них, яка відкидає матеріальні і нематеріальні сліди, що дозволять з допомогою криміналістичних прийомів і засобів судити про суть вчиненого злочину, поведінку суб'єкта в період підготовки, скоєння приховування злочинного вчинку, про мотиви і мету його злочинної поведінки.

Механізм вчинення злочину - це тимчасовий, і динамічний і інший зв'язок різноманітних обставин, етапів, фактів події злочину, що створює його картину.

Обстановка вчинення злочину - система різноманітного роду взаємодіючих між собою об'єктів, явищ і процесів, що характеризують умови місця, часу, погоди та інші умови об'єктивної реальності, що склалися в момент події злочину і можуть впливати на спосіб і механізм злочину.

Сліди особи злочинця, що мають криміналістичне значення, найчастіше виявляються в своєрідності способу, механізму і, в певній мірі, в обстановці вчинення злочину, характері предмету злочинного посягання .

Коло обставин, які підлягають першочерговому встановленню, повинно бути максимально специфічним для даного злочину і повинен забезпечувати отримання всієї можливої додаткової інформації, що вказує на основні обставини злочину.

В структурі процесу розслідування можна умовно виділити декілька етапів.

Кожний з них має свою конкретну мету і певну специфіку в обсязі і засобах криміналістичної діяльності слідчого. Так, в розслідуванні більшості (незакінчених) кримінальних справ найчастіше вдається виявити три наступних етапи: початковий (що дозволить детальніше зорієнтуватися в обставинах злочину, накопичити, вивчити фактичні дані про нього - в першу чергу ті, що можуть з течією часу зникнути), наступний (що створює необхідну фактичну основу для пред'явлення обвинувачення і допиту обвинуваченого) і завершальний (що дасть можливість пред'явити обвинувачення, допитати обвинуваченого і здійснити інші дії, що вимагаються для завершення кримінальної справи).

Другого етапу в розслідуванні може і не бути, якщо на першому вже створена база для пред'явлення обвинувачення.

По деяких складних, багатоепізодних справах, злочинах, пов'язаних з порушенням технічних, технологічних і інших правил, інколи виділяють підготовчий до розслідування етап. Він полягає в поповненні первинних матеріалів додатковими даними, яких не вистачає для порушення кримінальної справи в відведені законом терміни. Цей етап є не частиною розслідування, а лише підготовкою до його початку в суворій відповідності з кримінально- процесуальним законом.

Для здійснення найбільш успішного розслідування злочинів на всіх вищезазначених етапах слідчої діяльності по конкретній справі і на стадії підготовки до нього дуже бажано, щоб прийоми і засоби дій слідчого в методиці розслідування розроблялися з врахуванням особливостей зазначених етапів.

4. Значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів у розробці методики розслідування

Підкреслюючи важливе значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів в розробці техніки, тактики і методики їхнього розкриття, неправильно було б стверджувати, що криміналістична характеристика злочинів є основою методики розслідування.

Основоположним в методиці розслідування злочинів є кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство, наприклад: (ст.110 КПК), «Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність", а саме «Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;)

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності».

Способи і засоби встановлення елементів складу злочину визначаються кримінально-процесуальним законодавством, яке детально регламентує весь процес розслідування і встановлює чіткі критерії припустимості тактичних прийомів. Криміналістичній характеристиці злочинів в розробці методики розслідування належить важлива, але у порівнянні з кримінальним і кримінально-процесуальним законами допоміжна роль.

Криміналістична характеристика окремих видів злочинів як наукова категорія криміналістики має важливе значення не тільки для методики розслідування окремих видів злочинів, але і для криміналістичної техніки і слідчої тактики. Криміналістична техніка, тактика розкриття злочинів і тактичні прийоми виконання слідчих дій розвиваються з урахуванням криміналістичних характеристик окремих видів злочинів з використанням даних про сучасні особливості злочинної діяльності, змін її способів і засобів, що злочинці прагнуть пристосувати до обстановки, що змінюється і зробити їх більш прихованими і надійними.

Криміналістична характеристика, розкриваючи типові особливості підготовки, вчинення і приховування даної групи (виду) злочинів, допомагає завдяки цьому знаходити найбільш ефективні тактичні прийоми і технічні засоби їхнього розкриття. В цьому сенсі вона є однією з важливих методологічних проблем криміналістики.

5. Наукові основи методики розслідування

Криміналістична методика - це заключний розділ курсу криміналістики, що становить систему наукових положень і розроблених на їх основі рекомендацій з розкриття та розслідування злочинів визначених видів і груп, І. В. Гора ( стор. 182).

Однак для кожного виду злочинів існують структурні схеми, алгоритми діяльності, які придатні для розслідування будь-якого іншого виду злочинів. Такі алгоритми діяльності називають структурою окремої методики. Вона включає такі основні елементи:

1) криміналістичну характеристику даного виду злочинів;

2) обставини, які необхідно встановити;

3) особливості порушення кримінальної справи;

4) першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи;

5) типові слідчі ситуації, типові версії та планування;

6) тактику провадження окремих слідчих дій;

7) профілактичні дії слідчого.

Врахування перелічених елементів під час розслідування злочинів дозволяє визначати напрям розслідування та оптимізувати діяльність слідчого.

Загальні (вихідні) положення криміналістичної методики - це засновані на законі та узагальнені слідчою практикою вимоги та криміналістичні рекомендації, які сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів усіх видів. Структура загальних положень визначається різними вченими неоднаково. поділяють їх на три групи:

1) методи розслідування;

2) криміналістичні рекомендації;

3) положення, які характеризують тактику слідчих дій і методику розслідування в цілому.

Існує сім загальних положень. до них відносить:

а) відповідність методичних рекомендацій вимогам законності;

б) взаємодія слідчого з оперативним апаратом міліції;

в) використання допомоги спеціаліста та громадськості;

г) вивчення способів вчинення злочинів;

д) узагальнення передового досвіду розслідування.

Тобто загальні положення визначають як теоретичні основи криміналістичної методики, що включають дослідження предмета, системи, задач, принципів, джерел, зв'язків методики з іншими галузями наукового знання. В літературі існують й інші конструкції., аналізуючи загальні положення, прийшов до висновку, що загальним для всіх є тільки законність, системність, плановість, взаємозв'язок положень, які утворюють засіб розслідування. Ці посилання справедливі стосовно методики розслідування як розділу науки криміналістики.

Оскільки загальні положення нерідко називають принципами, то можна виділити такі з них:

- законність наукових рекомендацій, тобто всі рекомендації повинні відповідати і не суперечити принципам кримінального процесу, бути етичними та гуманними;

- оптимальний набір слідчих дій, тобто в будь-якій окремій методиці доцільно використовувати повну сукупність слідчих дій, яка забезпечує вирішення слідчої ситуації, досягнення мети розслідування;

- максимальне використання технічних засобів, спеціальних знань та допомоги громадськості;

- використання передового досвіду та слідчої практики.

Діяльність - це форма відносин суб'єкта з навколишнім світом, спосіб виявлення активності особи, тому вона спрямована до зміни, перетворення умов в інтересах людей. Така діяльність корисна, вона відповідає інтересам суспільства. Якщо діяльність суперечить інтересам суспільства та окремих її громадян, вона протиправна, злочинна.

Злочином є передбачене ст. 11 КК України «1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. 2. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. »

Основу конкретної діяльності становлять навички застосування засобів праці для досягнення певної мети. Сукупність навичок діяльності утворює способи, послідовність застосування яких становить механізм діяльності.

Механізм будь-якої діяльності - це порядок, система (програма) застосування суб'єктом засобів та прийомів праці до об'єкта з конкретною метою.

Механізм вчинення злочину - це послідовність прийомів застосування певних засобів до предмета безпосереднього посягання з корисливою метою.

Предмети, прийоми та засоби вчинення злочинного посягання можуть збігатися, наприклад, позбавлення життя вогнепальною зброєю, заволодіння майном шляхом обману. Звідси в криміналістиці для визначення злочинної діяльності, що виконується одним і тим же способом, виникло поняття «закономірності вчинення злочину» .

B комплекс причинно та функціонально пов'язаних довільних (і частково недовільних) цілеспрямованих дій злочинця. Він детермінований сукупністю фактів об'єктивного та суб'єктивного характеру, склад та дія яких ситуаційні, що обумовлює відкритий характер способу як системи, відносну стійкість та повторюваність способів .

Способи вчинення та приховання злочину є самостійними криміналістичними поняттями. У методиці розслідування вони дають можливість визначати напрям розслідування, відшукувати злочинця, встановлювати механізм злочину та багато інших обставин.

Сучасні досягнення суспільних та технічних наук внесли до криміналістики багато нових методів і тактичних прийомів виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел інформації.

Оскільки в методиці практично реалізуються технічні засоби криміналістичної та прийоми слідчої тактики, загальні положення (принципи), які належать до цих розділів науки криміналістики, залишаються правомірними і для криміналістичної методики.

Нові методи досліджень розширюють межі дослідження речових доказів, дозволяють вирішувати проблему тотожності об'єктів на нових якісно- кількісних рівнях. Наприклад, встановлювати тотожність певних об'єктів рідин та газоподібних речовин, ідентифікувати людину за звуковим мовленням, загальними ознаками письма, виявляти, фіксувати та досліджувати тверді, сипучі, рідкі та газоподібні об'єкти, які дозволяють розкрити «старі» злочини.

Методологічні основи є складовою частиною криміналістичної методики. До них насамперед належать філософські категорії та закони:

- закон загального зв'язку явищ, тобто всі факти, умови середовища, в якому вчинено злочин, взаємопов'язані, пізнання одного з них створює умови для пізнання інших;

- теорія відображення, за якою: а) якщо є слід, то існує слідоутворюючий об'єкт, б) будь-який взаємозв'язок породжує зміни (сліди - матеріальні та ідеальні);

- категорії загального та окремого, тобто загальні положення властиві окремим явищам, фактам і навпаки, всяке окреме є часткою для формування загального.Зокрема, узагальнюючи слідчу практику розробляють загальні методи розслідування, які властиві для пізнання кожного конкретного злочину.

На теперішній час для обробки та зберігання в автоматизованих банках даних (АБД) інформації використовують математичні, кібернетичні, кількісно-якісні методи, різні види моделювання, логічного аналізу.

Алгоритм - це сукупність правил, які визначають ефективну процедуру вирішення будь-якого завдання. Оскільки розслідування - ситуаційний процес, а кожна ситуація ставить конкретне завдання, то порядок вирішення ситуації є алгоритмом у його криміналістичному розумінні.

Криміналістична методика, особливо окрема - це алгоритми, які приписують, як діяти слідчому, які застосовувати слідчі дії, технічні засоби для розслідування конкретного виду злочину (убивство, злодійство, розбійництво, рекет ). У зв'язку з цим криміналістичні рекомендації за суттю складають алгоритми діяльності для слідчого.

Евристична діяльність слідчого під час розслідування найяскравіше виявляється при плануванні та визначенні напряму розслідування взагалі.

Розслідування - це процесуальна діяльність слідчого, яка здійснюється засобами та методами переліченими в законі, а також розробленими наукою криміналістикою. Ця діяльність є визначеною системою, до якої включено:

а) встановлення у виявленій події ознак злочину;

б) прийняття рішення стосовно початку розслідування та визначення його напряму;

в) впровадження невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових

заходів щодо встановлення злочинця;

г) планування розслідування та провадження подальших слідчих дій;

д) нарешті, після встановлення обставин, які необхідно довести, розслідування закінчується заключним етапом.

У кримінальному процесі розслідування ділять на стадії порушення кримінальної справи, дізнання, попереднє слідство, закінчення попереднього слідства, направлення до суду, судовий розгляд, касаційне провадження.

Висновок

Таким чином криміналістична методика розслідування злочинів - це завершальний розділ науки криміналістики, який є системою наукових положень (закономірностей, принципів) і розроблених на їх основі практичних рекомендацій (алгоритмів, програм), які забезпечують оптимальну організацію розслідування та попередження окремих видів злочинів.

Підкреслюючи важливе значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів в розробці техніки, тактики і методики їхнього розкриття, неправильно було б стверджувати, що криміналістична характеристика злочинів є основою методики розслідування. Основоположним в методиці розслідування злочинів є кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та сучасні можливості природних, технічних і суспільних наук, що визначають рівень розвитку криміналістики. Власне кримінальний закон, кримінально-правова характеристика, дана законодавцем, визначає, з приводу чого повинно бути проведене розслідування і які елементи даного складу злочину необхідно встановити по кримінальній справі. Це - головне у визначенні напрямку і завдань розслідування.

Способи і засоби встановлення елементів складу злочину визначаються кримінально-процесуальним законодавством, яке детально регламентує весь процес розслідування і встановлює чіткі критерії припустимості тактичних прийомів. Криміналістичній характеристиці злочинів в розробці методики розслідування належить важлива, але у порівнянні з кримінальним і кримінально-процесуальним законами допоміжна роль.

Криміналістична характеристика окремих видів злочинів як наукова категорія криміналістики має важливе значення не тільки для методики розслідування окремих видів злочинів, але і для криміналістичної техніки і слідчої тактики. Криміналістична техніка, тактика розкриття злочинів і тактичні прийоми виконання слідчих дій розвиваються з урахуванням криміналістичних характеристик окремих видів злочинів з використанням даних про сучасні особливості злочинної діяльності, змін її способів і засобів, що злочинці прагнуть пристосувати до обстановки, що змінюється і зробити їх більш прихованими і надійними.

Криміналістична характеристика, розкриваючи типові особливості підготовки, вчинення і приховування даної групи (виду) злочинів, допомагає завдяки цьому знаходити найбільш ефективні тактичні прийоми і технічні засоби їхнього розкриття. В цьому сенсі вона є однією з важливих методологічних проблем криміналістики.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 р

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар.- К.: Юрисконсульт, КНТ, 2006.-

3. Кримінальний кодекс України (Прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р.).- К: ЮРінком-інтер, 2001.

4. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 11.12.98 .

5. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993.

6. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000.

7. Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. студентів, курсантів і слухачів, Донецьк, 2 березня 2001 року. - Донецьк, 2001.

8. Бахін В. П., Гора І. В., Цимбал П. В. Криміналістика: Курс лекцій. - Ірпінь, 2002.

9. Біленчук П. Д., Гель А. П., Салтевський М. В., Семаков Г. С. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001.

10. Криміналістика: підручник / за ред. П.Д. Біленчука. - К.: Атіка, 2001.

11. Криміналістика: підручник / за ред. Н.П. Яблокова. - М.: Юрист, 2000.

12. Криміналістика: підручник / за ред. Р.С. Бєлкіна. --М.: Юрид. літ., 1986.

13. Криміналістика: підручник / за ред. І.В. Гора., А.В. Іщенко., В.А. Колесник. - К. 2007.

14. Кузьмічов В. С. Криміналістика:Навч. посіб. / В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко, За заг. ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

15. М.В. Салтевський. Криміналістика ( у сучасному викладі) : юридична книга. - К. : 2006.

16. Шеремет Антон Петрович Криміналістика.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.