Основні принципи, функції та концептуальні засади ювенальної юстиції

Реферат на тему:

Основні принципи, функції та концептуальні засади ювенальної юстиції

Зміст

Вступ

1. Основні принципи, функції та концептуальні засади ювенальної юстиції

Висновок

Література

Вступ

В останні роки проблема запровадження елементів ювенальної юстиції в судочинство України стала дуже актуальною, принаймні необхідні широке інформаційне забезпечення та підготовка кадрів для ювенальної юстиції з числа суддів та фахівців пенітенціарної системи. Наявність різних позицій і підходів з приводу правосуддя для неповнолітніх призводить до того, що зараз основне питання у цій сфері полягає вже не в тому, чи бути в Україні «дитячій» юстиції, а в тому, якою їй бути. На наш погляд, намітилися позитивні зрушення у цій сфері, а також повільна, але доволі стійка трансформація системи правосуддя від переважання каральної моделі правосуддя до реституційної та реінтеграційної її моделей. Треба зазначити, що в Україні вже зроблено певні кроки для втілення у життя прогресивних положень міжнародно-правових актів, що дає підстави вести мову про позитивні зміни у національному (внутрішньодержавному) законодавстві. Протягом 2001 р. Верховна Рада України ухвалила закони: від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства», від 21 червня 2001 р. № 2558-ІІІ «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», від 15 листопада 2001 р. № 2789-ІІІ «Про попередження насильства в сім'ї», а ще в 1995 р. прийнято Закон від 24 січня 1995 р. № 20/95-ВР «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», в якому передбачено створення при судах інституту судових вихователів, положення про який затверджується Верховним Судом України, Міністерством юстиції України, Міністерством освіти України[1, 27с.].

Протягом 2004 р. Пленум Верховного Суду України прийняв дві постанови: від 27 лютого 2004 р. № 2 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» та від 16 квітня № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

Нині в судах України практикується спеціалізація суддів, які розглядають справи про злочини неповнолітніх, і це є вагомим кроком до запровадження ювенальної юстиції.

1. Основні принципи, функції та концептуальні засади ювенальної юстиції

Принципи та функції ювенальної юстиції:

- Охоронна. Забезпечення судового захисту неповнолітнього як потерпілого, підсудного, засудженого тощо шляхом закриття справи про злочин неповнолітнього або про посягання на злочин, зменшення розміру покарання у зв'язку з неповноліттям відповідно до Кримінального кодексу України; надання переваги виховному впливу перед примусовими заходами тощо; цей принцип пов'язаний із відновною та примирною функціями;

- Відновна та примирна. Ювенальна юстиція має базуватися на відновному принципі. У цьому її істотна відмінність від сучасного «дорослого» правосуддя. Правосуддя у справах неповнолітніх має бути не каральним, а передовсім таким, що відновлює порушені права та свободи жертви злочину або потерпілого від правопорушення, сприяє усвідомленню правопорушником необхідності відповідати за свої вчинки і здійсненню заходів для відшкодування завданої шкоди. Залагодження конфліктів та вирішення ситуацій, пов'язаних з правопорушеннями, відбувається шляхом досягнення порозуміння між сторонами судового процесу із залученням їх соціального оточення та представників місцевих громад;

- Реабілітаційна. Реабілітація стосується і дитини, яка потерпіла від жорстокого поводження або недбалого піклування, і неповнолітнього правопорушника, який має бути ресоціалізований. Для цього ювенальний суд має стати координатором програм і проектів, а також центральною інституцією серед низки державних та недержавних, які працюють з дітьми[5, 39с.].

До основних концептуальних засад ювенальної юстиції відноситься:

1.Здійснення профілактичної діяльності, спрямованої на попередження протиправної поведінки серед дітей та неповнолітніх:

- створення та впровадження в систему ювенальної юстиції державних органів, котрі опікуються дітьми та неповнолітніми, профілактичних програм, заснованих на відновних принципах;

- розроблення додаткових та вдосконалення наявних програм з підтримки, підвищення значимості сім'ї, громади та оточуючих у житті дитини (програми з підтримки сім'ї, з надання допомоги у вихованні, ініціювання розвитку суспільства, розвитку ініціативи місцевих громад, схеми безпечного оточуючого середовища, партнерство заради безпеки суспільства тощо).

2.Реформування системи правосуддя щодо неповнолітніх у напрямі зміни способу реагування на правопорушення з карального на відновний, реабілітаційний, охоронний:

- створення системи ювенальних судів. Ювенальний суд як центральний елемент ювенальної юстиції розглядає справи про:

злочини, вчинені неповнолітніми (у тому числі й за наявності дорослих співучасників);

адміністративні правопорушення неповнолітніх;

жорстоке поводження з дітьми та невиконання обов'язків стосовно дитини;

усі правопорушення, від яких постраждалою стороною є дитина;

цивільні справи, де стороною є дитина;

- гуманізація ювенального судочинства:

зміна преференцій у судочинстві -- поступовий перехід від виконання каральних функцій правосуддя до відновних, реабілітаційних та охоронних;

утвердження нового погляду на жертву як важливий суб'єкт судового процесу;

демократизація судочинства;

застосування принципу використання неюридичних знань (з психології та педагогіки) в ювенальному судочинстві України;

- особливий підхід до неповнолітніх під час досудового слідства:

надання переваги мірам запобіжного заходу, які не пов'язані з перебуванням неповнолітнього під вартою;

особливі умови тримання неповнолітніх під час перебування під вартою;

дотримання прав дитини, які визначені міжнародним та вітчизняним законодавством у процесі досудового слідства;

- розвиток альтернативних заходів кримінального переслідування (таких, як програми відновного правосуддя);

- розвиток та впровадження системи надання юридичної, психологічної допомоги та підтримки неповнолітнім правопорушникам і потерпілим в процесі здійснення правосуддя;

- розвиток і впровадження програм відновного правосуддя в ювенальну юстицію:

розроблення моделі функціонування програм відновного правосуддя в системі ювенальної юстиції;

розроблення дієвого механізму співпраці державних органів та громадськості (організації, фізичні особи) щодо впровадження і реалізації програм відновного правосуддя в системі ювенальної юстиції;

створення системи підготовки та акредитації (сертифікації) спеціалістів з впровадження програм відновного правосуддя;

розроблення механізму державного соціального замовлення на впровадження програм відновного правосуддя.

3. Забезпечення функціонування системи реабілітації неповнолітніх правопорушників для їх соціалізації та/або соціальної реінтеграції:

- гуманізація та посилення реабілітаційної, виховної і профілактичної функції установ кримінально - виконавчої системи та установ, які опікуються засудженими неповнолітніми й тими, хто вийшов з місць позбавлення волі:

створення підґрунтя для реформування державної пенітенціарної політики та її проведення;

соціальний захист неповнолітніх, зокрема забезпечення їх соціальним житлом, тобто тих, які не мають житла і виходять з установ системи Державного департаменту з питань виконання покарань;

- впровадження відновного принципу в діяльність кримінально-виконавчих та реабілітаційних установ, які працюють з неповнолітніми;

- розроблення і впровадження в систему реабілітації неповнолітніх правопорушників широкого кола заходів виховного та профілактичного характеру:

програм відновного правосуддя;

надання соціально-психологічної підтримки неповнолітнім та їхнім сім'ям, робота з соціальним оточенням неповнолітнього;

призначення громадських робіт;

освітньо-інформаційні превентивні програми;

інші заходи виховного та профілактичного характеру;

- створення інституту пробації для неповнолітніх, до функцій якого, зокрема, належатимуть:

підготовка соціально-психологічної характеристики неповнолітнього правопорушника для органів системи правосуддя;

підготовка рекомендацій органам судочинства про призначення оптимального заходу впливу (виховного та профілактичного характеру) на неповнолітнього правопорушника, а також підготовка матеріалів щодо забезпечення його цивільних прав, зокрема прав на житло;

профілактика повторного правопорушення шляхом надання соціально-психологічної підтримки неповнолітньому правопорушнику;

сприяння соціальній адаптації та реінтеграції неповнолітнього правопорушника.

Посилення ролі громадськості в процесах профілактики вчинення повторних правопорушень, реабілітації та перевиховання неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі, покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, та тих, котрі вийшли з місць позбавлення волі[7, 139с.].

Висновок

13 січня 2005 р. прийнято Закон № 2342-ІУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в якому визначено правові, організаційні, соціальні засади і гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і який є складовою законодавства про охорону дитинства[1, 54с.].

Одним з таких, що потребують невідкладного вирішення, є питання соціальної адаптації, тобто створення умов, за яких дитина була б менш вразливою і які давали б їй можливість протистояти різним несприятливим ситуаціям, в тому числі й таким, що спонукають неповнолітнього до вчинення злочинів та до рецидивів.

Аналіз стану злочинності неповнолітніх в Україні, а також законодавства, яке визначає їх правовий статус і повноваження судів, правоохоронних органів та пенітенціарної системи, можливостей реабілітації неповнолітніх правопорушників, дає підстави для однозначного висновку про необхідність створення в Україні ювенальної юстиції шляхом реформування наявних та запровадження нових інституцій, залучення недержавних організацій[11, 79с.].

Література

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.

2. Указ Президента України від 18.10.2001 р. № 992/2001 «Про Національну програму правової освіти населення».

3. Сімейний кодекс України, прийнятий 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення, прийнятий Верховною Радою України 7.12.1984 р. № 8073-Х.

5. Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 5.04.2001 р. № 2341-ІІІ.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України, затверджений Законом України від 28.12.1960 р.

7. Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. - К.,- 2002, - 243с.

8. Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства: Зб.наук.прац.- Вип.2. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997.- 320с.

9. В.В.Копєйчиков. Правознавство . - К.:Юринком Інтер, 200, - 352с.

10. Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. - Київ, 2001.-156 с.

11. Молдован В. В., Мелащенко В. Ф. Конституційне право. - К., 2003, - 254с.

12. Котюк В. О. Теорія права. - К., 2002, - 412с.

13. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. - К., 2000, - 276с.

14. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. - Київ: Юрінком, 2002, - 375с.

15. Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2003. - 416 с.