Концепція розвитку та створення системи ювенальної юстиції в Україні

Реферат на тему:

Концепція розвитку та створення системи ювенальної юстиції в Україні

Зміст

Вступ

1.Концепція розвитку та створення системи ювенальної юстиції в Україні

2. Умови реалізації Концепції

Висновок

Література

Вступ

Головним обов'язком держави є забезпечення прав і свобод людини, у тому числі неповнолітніх, серед яких найважливіші -- право на безпечне дитинство при достатньому життєвому рівні, право на опіку та піклування, виховання з боку батьків або осіб, що їх замінюють, на охорону здоров'я та лікування, відпочинок, доступ до безоплатної повної загальної та професійної освіти, право на житло, на справедливий судовий розгляд із забезпеченням права на захист на всіх етапах судового процесу.

Розвиток держави неможливий без підтримки сім'ї, підвищення авторитету та цінностей сімейних і родинних зв'язків, виховання поваги до батьків, дорослих, старшого покоління.

Високий рівень злочинності серед неповнолітніх, кризові явища у соціальній та економічній сферах в Україні викликають необхідність посилити соціальний захист дітей, визначити пріоритетні напрями у цій важливій роботі, одним з яких є увага до дітей при виникненні у них конфлікту із законом.

На забезпечення основних прав неповнолітніх й спрямована Концепція створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні

1. Концепція створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні

При аналізі причин підвищення рівня дитячої злочинності й пошуку шляхів виходу України з такої ситуації чи не найважливішим є з'ясування питання про характер і роль держави в регулюванні процесів здійснення правосуддя щодо дітей. Чинниками, що вплинули на вибір саме цього напряму у сфері захисту прав дітей, -- при виникненні конфлікту із законом -- стали: різкий спад виробництва, розбалансування економічних відносин, зростання безробіття, зниження сукупного доходу сім'ї, руйнування інституту дитячих дошкільних закладів, зменшення доступності медичних послуг, погіршення екологічних умов тощо. Ці обставини призвели до погіршення демографічних показників, підвищення дитячої безпритульності, зростання рівня дитячої злочинності[9, 200с.].

У нових умовах держава має запровадити більш прогресивну систему соціальної реабілітації дітей, котрі вступили у конфлікт із законом, яка б відповідала сучасним вимогам.

Міжнародна та вітчизняна практика свідчить, що запровадження ювенальної юстиції є важливим фактором, який позитивно впливає на суспільство та сприяє зміцненню позицій місцевих громад. Ефективною складовою ювенальної юстиції є програми з відновного правосуддя: це й виховний вплив на правопорушника, і профілактика вчинення повторних правопорушень, і сприяння соціальній адаптації та реінтеграції правопорушників у суспільство[15, 26с.].

Ювенальна юстиція існує вже понад 100 років. Піонером у цій справі стали США, де у 1899 р. було створено перший «дитячий суд» у м. Чикаго. Нині є декілька ефективних моделей ювенальної юстиції -- англо-американська, континентальна, скандинавська. За загальним правилом вони діють на підставі окремих законодавчих актів про судоустрій і процедуру в органах ювенальної юстиції. Так, у США такою основою є федеральний Закон про ювенальну юстицію та запобігання правопорушенням неповнолітніх (1974 р.), у Великобританії -- ряд законів про дітей і молодь (впроваджуються з 1908 р.), у Польщі -- Закон про процедуру розгляду справ неповнолітніх (1982 р.), у Канаді -- Закон про кримінальну юстицію щодо неповнолітніх (1 квітня 2003 р.) [15, 36с.].

У Російській Федерації енергійно розробляється система ювенальної юстиції; зокрема, уже підготовлено її концепцію та проект федерального Закону «Основи законодавства про ювенальну юстицію Російської Федерації». У деяких регіонах Росії, зокрема у містах Санкт-Петербурзі та Ростові-на-Дону, за допомогою Програми розвитку ООН та деяких зарубіжних благодійних програм розгорнуто пілотні проекти з поступового запровадження ювенальної юстиції.

Доволі прозора і вмотивована нідерландська система ювенальної юстиції, хоча у ній немає відповідних законодавчих актів. Ключовими елементами цієї системи є: ювенальний суддя, ювенальний прокурор, ювенальний адвокат, Рада із захисту дітей при Міністерстві юстиції Нідерландів (займається підготовкою соціально-психологічної характеристики правопорушника, наданням відповідної інформації ювенальному судді, а також наглядом за дотриманням прав дитини під час кримінального процесу), центри пробації (переважно громадські організації, наприклад «Холт»). Функції відновного правосуддя покладені на спеціально підготовлених офіцерів поліції у справах неповнолітніх та громадські організації.

В Україні створення спеціалізованої системи, що захищала б права дитини, є вкрай необхідним заходом. Досвід свідчить, що соціальна реабілітація дітей, котрі вступили у конфлікт із законом, є ефективним соціальним механізмом, який дає змогу відновити фізичний, психологічний та соціальний статус дитини при значній економії коштів на це.

Зважаючи на складність демографічної ситуації в Україні, тенденцію до зростання рівня дитячої злочинності та необхідність поліпшення стану справ у цій сфері соціальна реабілітація дітей зазначеної категорії сприятиме відновленню їх повноцінного соціального статусу, що зрештою дасть змогу зменшити соціальну напруженість у суспільстві та поліпшити здоров'я нації.

2. Умови реалізації Концепції

Для впровадження системи ювенальної юстиції в Україні необхідно:

1. Створити Національну державну програму, в якій мають бути враховані основні компоненти ювенальної юстиції з метою зміни пріоритетів у правосудді щодо неповнолітніх. Це означатиме еволюційну зміну системи кримінальних покарань у напрямі широкого застосування технологій відновного правосуддя. У Програмі має бути передбачено комплексне впровадження основних складових ювенальної юстиції шляхом реалізації семи модулів Програми:

І модуль: кадровий -- підготовка фахівців у галузі ювенальної юстиції:

ювенальні судді;

прокурори у справах неповнолітніх;

адвокати з ювенальних справ (створення Муніципальної адвокатури);

працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

слідчі;

соціальні працівники;

офіцери пробації;

працівники пенітенціарної системи по роботі з неповнолітніми;

координатори та ведучі програм з відновного правосуддя;

психологи, психіатри, фахівці-медики, які безпосередньо працюють із неповнолітніми правопорушниками;

вихователі, вчителі, які безпосередньо працюють із дітьми групи ризику, з неповнолітніми, які перебувають у школах (училищах) соціальної реабілітації.

II модуль: законодавчий -- створення законодавчої бази та процедур стосовно неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом:

у цьому модулі передбачено здійснення аналізу чинного законодавства, виявлення у ньому прогалин та невідповідностей з міжнародними стандартами;

внесення необхідних змін та доповнень до чинного законодавства;

створення окремого закону, яким би регулювався весь комплекс питань та процедур, пов'язаних з юстицією щодо неповнолітніх.

III модуль: інституційний -- створення ювенальних судів і центрів:

спеціалізація суддів в судах загальної юрисдикції;

створення центрів пробації та центрів надання соціальної і психологічної допомоги;

створення інституту судового вихователя;

впровадження програм відновного правосуддя;

створення спеціалізованих ювенальних судів.

IV модуль: освітньо-науковий -- впровадження нових освітніх кваліфікацій, проведення наукових досліджень щодо проблем ювенальної юстиції:

розроблення спеціальної освітньої програми на базі Академії суддів України з урахуванням міжнародного досвіду та останніх досягнень науки щодо особливостей психофізіологічного розвитку неповнолітніх; підготовка за цією програмою спеціальної категорії суддів за фахом «ювенальний суддя»;

розроблення спеціальної освітньої програми юридичних вузів для юристів, які працюватимуть у галузі ювенальної юстиції;

розроблення та виконання цільових науково-дослідних програм з питань функціонування ювенальної юстиції[9, 154с.];

розроблення спеціальної освітньої програми у педагогічних вузах для вчителів та вихователів, які працюватимуть у галузі ювенальної юстиції;

впровадження нової освітньої кваліфікації для вчителів і вихователів -- ювенальний вихователь, ювенальний вчитель, судовий вихователь, вчитель та вихователь з питань соціальної адаптації, вчитель та вихователь дітей групи ризику, дітей-правопорушників, дітей, які вчинили злочин;

підготовка навчальної програми для запровадження правової освіти з метою виховання поваги до закону, а також профілактики правопорушень;

розроблення спеціальної програми з підготовки та акредитації координаторів і ведучих програм з відновного правосуддя.

V модуль: аналітичний:

комплексне вивчення міжнародного досвіду; розроблення окремої програми з метою адаптації найбільш прогресивних та інноваційних елементів в українській моделі (вивчення практики та законодавства, здійснення перекладу українською мовою, вивчення наявних систем, обмін спеціалістами);

дослідження суспільних процесів та оцінка їх впливу на поведінку неповнолітніх;

розроблення пропозицій щодо підготовки програм ювенальної юстиції відповідно до вікових особливостей неповнолітніх[9, 143с.].

VI модуль: інформаційний -- пропагування ідей і принципів ювенальної юстиції в українському суспільстві шляхом проведення:

* просвітницької кампанії з метою інформування громадськості щодо ювенальної юстиції та формування соціального попиту на програми, які вона пропонує.

VII модуль: фінансовий:

бюджетне забезпечення видатків на реалізацію І-УІ модулів;

створення законодавчої бази для заохочення громадських і комерційних організацій до координації діяльності ювенальних органів та громадських організацій.

Реалізація І, ІІ, ІУ, У, УІ та УІІ модулів відбуватиметься не послідовно, а паралельно; ІІІ модуль буде реалізовано після І та ІІ.

2. Забезпечити організаційну, фінансову і матеріальну підтримку для впровадження та функціонування системи ювенальної юстиції.

3. Створити міжвідомчу Координаційну раду з питань функціонування системи ювенальної юстиції для сприяння в реалізації державної політики та координації дій у вирішенні питань, пов'язаних з профілактикою вчинення дітьми та підлітками правопорушень, створенням системи підтримки дітей і підлітків у межах системи ювенальної юстиції, соціалізацією і реінтеграцією неповнолітніх правопорушників за участю представників Міністерства юстиції, Міністерства освіти, Міністерства з питань молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я, Генеральної прокуратури України та інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади і громадських організацій.

Висновок

При розробці нормативних актів у галузі ювенальної юстиції доцільно брати за основу:

Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-ХІІ);

Керівні принципи запобігання злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи; прийняті та проголошені відповідно до резолюції 45/112 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р.);

Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 р.;

Правила Організації Об'єднаних Націй щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі, від 14 грудня 1990 р.;

Основні принципи застосування програм відновного правосуддя в кримінальних справах (Економічна і Соціальна Рада ООН, 24 липня 2002 р.) .

Література

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.

2. Указ Президента України від 18.10.2001 р. № 992/2001 «Про Національну програму правової освіти населення».

3. Сімейний кодекс України, прийнятий 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення, прийнятий Верховною Радою України 7.12.1984 р. № 8073-Х.

5. Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 5.04.2001 р. № 2341-ІІІ.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України, затверджений Законом України від 28.12.1960 р.

7. Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. - К.,- 2002, - 243с.

8. Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства: Зб.наук.прац.- Вип.2. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997.- 320с.

9. В.В.Копєйчиков. Правознавство . - К.:Юринком Інтер, 200, - 352с.

10. Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. - Київ, 2001.-156 с.

11. Молдован В. В., Мелащенко В. Ф. Конституційне право. - К., 2003, - 254с.

12. Котюк В. О. Теорія права. - К., 2002, - 412с.

13. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. - К., 2000, - 276с.

14. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. - Київ: Юрінком, 2002, - 375с.

15. Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун",
2003. - 416 с.