Договір купівлі-продажу

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінювати арбітражний суд стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони мають право керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не передбачає іншого.

Правило, встановлене ст. 48 ЦК, повинно застосовуватися у всіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод. Наприклад, спеціальні підстави та наслідки передбачено ст. 49 ЦК, відповідно до якої недійсною є угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Відповідно до ст. 50 ЦК недійсною є угода, укладена юридичною особою, що суперечить встановленим цілями її діяльності. Спеціальні підстави визнання угод недійсними передбачені й іншими статтями глави 3 ЦК.

Тут варто зупинитися на найпоширеніших обставинах, з якими закон пов'язує визнання недійсними угод приватизації.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та п. 1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Із змісту ст. 27 можна зробити висновок, що зазначена вимога стосується як договорів купівлі-продажу майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу, так і договорів купівлі-продажу ;

пакета акцій, акціонерних товариств, створених у процесі приватизації або корпоратизації. Саме з моментом нотаріального посвідчення договорів законодавець пов'язує у цих випадках перехід права власності на приватизований об'єкт (п. 4 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", п. 1 ст. 22. Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"). Оскільки обов'язковість нотаріальної форми договору передбачена чинним законодавством, недодержання її тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 ЦК (ст. 46 ЦК). Разом з тим, якщо одна сторона виконала угоду повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, арбітражний суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК має право за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення. Законодавство про приватизацію передбачає реєстрацію окремих видів угод. Так, відповідно до п. 7 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" договір купівлі-продажу підлягає реєстрації відповідною місцевою радою. На нашу думку, недодержання цієї вимоги законодавства не може слугувати підставою для визнання незареєстрованої угоди недійсною, якщо всіх інших вимог (у тому числі щодо нотаріального посвідчення) додержано.

У контексті визнання недійсними договорів купівлі-продажу державного майна певний інтерес становить ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зміст якої породив дискусію щодо застосування норм цієї статті в арбітражній судовій практиці. У цій статті, що називається "Припинення та визнання недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі", наведено перелік порушень, які можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі:

- не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої ст. 15 цього Закону, та терміну її опублікування;

- об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства;

- покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію;

- істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.

Про які ж угоди, укладені на аукціоні, конкурсі, йдеться у цій статті? Одна з висловлених з цього приводу думок зводиться до того, що передбачені ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" угоди - Це ті, які пов'язані з організацією та проведенням аукціону, конкурсу, але аж ніяк не договори купівлі-продажу об'єктів приватизації.

З такою думкою варто погодитися, виходячи з того, що за юридичною природою організація та проведення аукціону, конкурсу являє собою сукупність дій (юридичних фактів), які породжують певні правовідносини (права та обов'язки). Такі дії учасників конкурсу, аукціону, органів приватизації, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків, слід вважати угодами, про які йдеться у ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". До них, зокрема, можна віднести, інформаційне повідомлення органу приватизації про проведення аукціону, конкурсу, звернене до невизначеного кола осіб, які відповідно до законодавства є потенційними покупцями об'єкта приватизації і за певних умов набувають права стати учасниками аукціону, конкурсу.

Як угоду слід розглядати внесення учасником аукціону, конкурсу застави в розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта. Пунктом 6 ст. 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено ведення протоколу під час аукціону, який підписується ліцитатором та покупцем (його представником). Підписання протоколу аукціону, до якого заноситься результат торгів (ціна продажу, відомості про покупця, який одержав право на придбання об'єкта), також слід вважати угодою.

Договір купівлі-продажу об'єкта приватизації не може належати до угод, укладених на аукціоні, конкурсі, у розумінні ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки відповідно до ст. 23 зазначеного Закону цей договір укладається у 5-денний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу. Таким чином, проведення аукціону, конкурсу і укладання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації за часом не збігаються.

Висновок

Договір купівлі-продажу - основний вид цивільно-правових зобов'язань, які застосовуються в майновому обороті.

Відносини купівлі-продажу регулюються положеннями діючого на території України цивільного законодавства і договорами купівлі-продажу, укладеними між сторонами угоди.

Купівля-продаж - це договір за яким, одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) іншій стороні (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і заплатити за нього певну грошову суму (ціну).

Таким чином, договір купівлі-продажу завжди являється консенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди за всіма умовами договору.

Купівля продаж оплатний: основою виконання зобов'язань по передачі товару являється отримання зустрічного задоволення у вигляді покупної ціни, і навпаки.

Наявність суб'єктивних прав і обов'язків у обох сторін договору кіпівлі-продажу дозволяє характеризувати його як взаємний.

Єдина умова, яку сторони повинні у всіх випадках обов'язково самі визначити при купівлі-продажу, - її предмет. По закону питання про те, що продається і купляється, вважається погодженим сторонами, якщо із договору можна установити найменування і кількість товару. Інші умови, включаючи ціну і якість товарів, в принципі являються визначеними на основі критеріїв, введених законом, і можуть сторонами особо не погоджуватися.

Список використаних нормативних актів та літератури.

1. Господарський кодекс України.

2. Цивільний кодекс України .

3. Про захист прав споживачів: Закон України від12.05.1991р. за ред. від 15.12.1993р. //Там же.-1994.-№1.

4. Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини: Закон України 23.12.1997 р.

5. Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію) від 06.03.1992р.

6. Закон України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992р.

7. Про порядок заняття торгівельною діяльністю і правила обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. Правила продажу непродовольчих товарів: Затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 27.05.1996р

8. Старцев О.В. “Підприємницьке право”.