Договори на передачу майна в користування

5. За договором прямого (фінансового) лізингу лізингодавець передає лізингоодержувачу майно у користування.

Користування предметом лізингу є квінтесенцією відносин, що складаються між сторонами договору лізингу як різновиду договору найму. Після закінчення строку договору фінансового лізингу майно, що складає предмет прямого (фінансового) лізингу, повертається лізингодавцю.

В свою чергу, вищезазначене не означає повну заборону на перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача. Частина 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" прямо передбачає можливість укладання сторонами договору фінансового лізингу договору купівлі-продажу предмета лізингу. У цьому разі право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Щодо прямого лізингу, то перехід права власності на предмет лізингу можливий на підставі ст. 705 ЦК України; у цьому разі якщо умова щодо купівлі-продажу міститься, власне, в лізинговому договорі, то за термінологією ЦК України подібний договір називатиметься "договір найму-продажу" Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV. .

У разі переходу до лізингоодержувача за договором прямого (фінансового) лізингу права власності на предмет лізингу, який знаходиться в державній (комунальній) власності, його вартість оцінюється відповідно до Методики оцінки об'єктів оренди, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629 (в редакції постанови від 2 січня 2003 р. № 3).

ЦК України, положення якого застосовуються до відносин прямого лізингу, а також спеціальне законодавство про фінансовий лізинг допускають можливість сублізингу. Так, ст. 5 Закону України "Про фінансовий лізинг" (ст. 774 ЦК України) визначає сублізинг як вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР. При передачі предмета фінансового лізингу в сублізинг обов'язково вимагається письмова згода лізингодавця за основним договором фінансового лізингу. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.

6. Прямий та фінансовий види лізингу передбачають строкове користування предметом лізингу. Проте, на відміну від прямого лізингу, щодо якого законодавством не встановлено чітких строків користування, законодавство про фінансовий лізинг чітко встановлює мінімальні межі такого строку - один рік. Максимальною межею строк користування предметом фінансового лізингу не обмежений.

7. Майно передається лізингоодержувачу за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. їх сума нормативно не встановлена і визначається за угодою сторін. Щоправда слід мати на увазі, що оскільки обидва види лізингу - прямий і фінансовий - є різновидами найму (оренди), на них поширюються обмеження, пов'язані з передачею в оренду державного та комунального майна, зокрема і щодо мінімальних розмірів орендної плати (див., наприклад, Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, рішення Київської міської ради від 5 липня 2001 р. № 366/1342 "Про Методику розрахунку і порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва" тощо).

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка за аналогією може бути застосована і до відносин прямого лізингу, лізингові платежі можуть включати:

- суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- компенсацію відсотків за кредитом;

- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

8. На відміну від прямого лізингу, відносини щодо якого оформляються двосторонніми договорами між лізингодавцем і лізингоодержувачем, оформлення відносин фінансового лізингу здійснюється у формі багатостороннього договору за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника) предмета лізингу тощо.

Форма лізингового договору залежить як від виду лізингу, так і від того, яке майно передається в лізинг. При визначенні форми договору необхідно керуватися відповідними положеннями ЦК України.

Так, наприклад, при передачі в прямий лізинг будівлі або іншої капітальної споруди відповідний договір укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 793 ЦК). Проте, якщо ця будівля, споруда передається на умовах фінансового лізингу (на строк один рік і більше) або в прямий лізинг на той самий строк, договір підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 793) та державній реєстрації (ст. 794 ЦК).

Договір прямого (фінансового) лізингу вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди Щодо всіх істотних умов, тобто є консенсуальним.

Законодавство про лізинг, на відміну, наприклад, від Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не містить спеціальної процедури укладання договорів лізингу, тому потенційним сторонам необхідно керуватися загальними положеннями ЦК України щодо укладання договорів (гл. 53). Проте Закон України "Про фінансовий лізинг" визначає істотні умови відповідного договору, що можуть, за аналогією, бути застосовані і до відносин прямого лізингу:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У випадках і в порядку, передбачених законодавством, предмет лізингу підлягає реєстрації.

Об'єкт лізингу, який потребує реєстрації в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання підвищеної небезпеки тощо), реєструється за домовленістю сторін на ім'я лізингодавця або лізингоодержувача у встановленому законодавством України порядку. Реєстрація об'єкта лізингу здійснюється в порядку і випадках, передбачених законодавством України. Відповідно до ст.13 Закону України “Про лізинг”( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 394-XIV від 14.01.99, ВВР, 1999, N 9-10, ст.67 )

Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.

Лізингові платежі включають:

1. суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

2. суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

3. платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

4. відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

5. інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домовленістю сторін відповідно до вимог Закону України “Про лізинг” та законодавства України.

Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором лізингу платежі.

Спори, що виникають з договорів лізингу, розглядаються відповідно до законодавства України судами. Спори, що виникають з договорів міжнародного лізингу, за домовленістю сторін можуть розглядатися міжнародним арбітражним судом за місцем, обумовленим у договорі Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. Частина перша - К.: Вентурі., 1997. - 544 с..

Висновки

В результаті проведеного дослідження нами були зроблені деякі висновки. За договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Особливими видам договору майнового найму згідно з чинним цивільним законодавством є договір побутового прокату та договір найму жилого приміщення.

Відтак усе викладене дозволяє зробити висновок, що при регулюванні відносин оренди (найму) необхідно керуватись нормами Цивільного і Господарського Кодексів України, з огляду на це чинне цивільне та господарське законодавство України виділяє різновиди договорів, що регулюють строкове платне користування чужим майном.

Закон передбачає можливість укладення як реальних договорів найму, так і консенсуальних. Оскільки договір майнового найму є оплатним, за користування майном справляється плата. Розмір оплати погоджується сторонами. Форма договору залежить від суб'єктного складу та предмету оренди. Цивільним кодексом України передбаченні підстави для розірвання договору позички з ініціативи позичкодавця.

Оренда являє собою засноване на договорі строкове платне володіння і користування землею, іншими природними ресурсами, підприємствами (об'єднаннями) та іншими майновими комплексами, а також іншим майном, необхідним орендареві для самостійного провадження господарської чи іншої діяльності.

Оренда допускається в усіх галузях народного господарства і може застосовуватися щодо майна всіх форм і видів власності. Основним документом, який регламентує відносини орендодавця з орендарем, є договір оренди. Він укладається на засадах добровільності і повної рівноправності сторін.

Лізинг є специфічним різновидом найму (оренди), що в деяких випадках може поєднувати в собі ознаки купівлі-продажу (поставки).

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.

Список використаної літератури

1. Господарське законодавство: Практикум. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV

3. Декрет Кабінету Міністрів України „Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається” від 31 грудня 1992 р. №26-92.

4. Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М., Господарське право: Навчальний посібник Київ, 2003

5. Закон України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV.

6. Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 3 березня 1998 р.

7. Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР.

8. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 зі змінами від 14.03.1995.

9. Закон України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» від 10.04.1992 р.//Баланс.-1992.-№ 27.-5 червня.-С.6-13.

10. Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 02.10.1992.

11. Закон України «Про управління об'єктами державної власності”, від 21.09.06 року N 185-V, Відомості Верховної Ради України, 2006, N 46, ст.456

12. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III.

13. Конституція України від 28 червня 1996 р.// ВВР України.-1996.-№30.

14. Маслов С. О некоторых особенностях лизинговых операций//Бизнес.-Документы, комментарии, консультации.-1998.-№38(297). - с.44-47.

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок регістрації договоров лізингу» від 16.06.98 р. №913//Бізнес.- Документи, комментарі, консультації.-1998.-№27(286). - Ст.15-16.

16. Усенко Я.Б. Розвиток лізингу і новий закон//Гос. інформ. бюл. про приватизацію -1998-№3-С 70-71.

17. Хозяйственное право: Учебник / под ред. Мамутова В.К. - К.: Юринком Интер, 2002.

18. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. Частина перша - К.: Вентурі., 1997. - 544 с.

19. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. Частина друга - К.: Вентурі., 1996. - 480 с.

20. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV.

21. Щербіна В.С. Господарське право України: Навч. посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2002.- 392с.

22. http://pravo.biz.ua.

23. http://www.pravoznavec.com.ua

24. //http://zakon.rada.gov.ua