Конституція США

Реферат:

Конституція США

План

Вступ

1. Конституція США

Висновок

Література

Вступ

Нині чинна конституція США була прийнята 17 вересня 1787 р. Вона несе на собі глибокий відбиток тієї історичної епохи, в якій розроблялася.

Визвольна війна, що почалася в 1775 р., 13 американських колоній проти панування Англії, по цілях і результатах була одночасно революцією буржуазно-демократичної по своєму характеру. В ході революції в 1776 р. була проголошена "Декларація незалежності Сполучених Штатів Америки", що закріпила право народу на повстання проти тих, що пригноблюють, невід'ємні права людини (право на життя, свободу і прагнення на щастя) і звільнення "від всякого підданства британській короні". Прийняті в 1777 р. (вступили в силу в 1781 р.) "Статті Конфедерації і вічного союзу", оформили міждержавний союз 13 штатів із збереженням їх суверенітету і з дуже слабкими зачатками централізованої (союзною) влади. У 1783 р. був підписаний мирний договір, і Англія визнала незалежність США.

Проте народні маси залишилися незадоволені підсумками революції, внутрішньою політикою правлячих кругів, високими податками. Країна була охоплена маніфестаціями і навіть повстаннями, найбільше з яких спалахнуло в штаті Массачусетс під керівництвом Д.Шейса (1786-1787 рр.). Правлячі круги були злякані цими виступами. Головнокомандуючий Д.Вашингтон писав: "Держава (якщо це можна назвати державою) приголомшена вщент і може бути перекинуто першим же вибухом. Це кінець: якщо не знайти незабаром протидії, то неминуче послідкує сум'яття і анархія". У суспільстві наполегливо висловлювалися вимоги про необхідність проведення реформи Конфедерації і централізації державній владі.

Для реалізації вказаної мети в травні 1787 р. у Філадельфії скликається Конвент, в якому брало участь 55 делегатів від штатів. Конвент замість реформування Конфедерації фундирував союзну державу (федерацію) і приймає 17 вересня 1787 р. конституцію, як сказане 8 її преамбулі для "забезпечення внутрішнього спокою". Після ратифікації конвентами 11 штатів конституція США набрала чинності 4 березня 1789 р.

1. Конституція США

Конституція США є видатним політико-правовим актом. Виражаючи дух американської революції, "батьки-засновники" конституції виробили для свого часу прогресивний документ, що зробив історичний вплив на конституційний розвиток багатьох держав миру. Конституція США - перша в історії писана конституція крупної держави. Ця подія сприяла поширенню у всьому світі доктрини конституціоналізму. Вона закріпила перемогу американського народу над англійськими колонізаторами і утворення незалежної суверенної держави.

Конституція гарантує захист людини від свавілля властей, поставивши перешкоду деспотичному правлінню. Вона сприяла становленню і розвитку демократичних інститутів:

Конституція США заснувала республіканську форму правління у вигляді президентської республіки: президент республіки - розділ держави і уряду; уряд не несе відповідальність перед Конгресом; президент не володіє правом розпуску палат Конгресу.

Конституція найбільша увага приділяє ладу формування і діяльності центральних органів влади (Конгрес, президент, Верховний суд). Їх конституційні взаємини засновані на принципі розділення властей, який в американській дійсності трансформувався в систему "сдержек і противаг".

Конституція США визначила нові стосунки між штатами, встановивши федеральну форму державно-територіального пристрої.

Спираючись на конституцію, Верховний суд придбав функцію конституційного нагляду, що дозволяє йому визнавати окремі акти президента, Конгресу неконституційними. Судовий прецедент, як джерело конституційного права, доповнює вміст конституції.

Конституція проголошена верховним правом США. У статті VI записано: "Справжня Конституція і закони Сполучених Штатів, видані в її виконання, так само як і всі договори, які поміщені або будуть поміщені Сполученими Штатами, є вищими законами країни".

Висновок

Конституція США належить до найбільш стабільних і стійких. За 208 років свого існування в неї було внесено лише 27 поправок. Вона передбачає вельми "жорстку" процедуру ухвалення поправок (ст. V). Поправки приймаються 2/3 члени обох палат Конгресу (або спеціально скликаним за ініціативою 2/3 штатів Конституційним конвентом). У обох випадках прийняті поправки мають бути ратифіковані законодавчими зборами 3/4 штати (або 3/4 конвентами штатів, що скликаються за рішенням Конгресу). Ратифікація поправок штатами і є головним гальмом оновлення конституції США. Поправки можуть десятиліттями і навіть століттями розглядуватися законодавчими зборами штатів. Прикладом може служити процес ухвалення ХХУП поправки. У 1789 році Конгрес, за пропозицією Дж. Медісона, прийняв поправку до конституції: "Ніякий закон, в якому мовиться про збільшення компенсації до платні сенаторів і членів палати представників за службу в Конгресі не набере чинності до чергових виборів в палату представників". Ця поправка знаходилася на стадії ратифікації 203 року. І лише 7 травня 1992 р. вона була ратифікована 38-м штатом (Мічіган) і набрала чинності. З 1917 р. Конгрес почав зазвичай встановлювати терміни для ратифікації, і якщо штати їх не дотримують, то поправка знімається з порядку денного. Поправки не змінюють первинну форму конституції. Вони хронологічно опубліковуються як доповнення до первинного тексту.

Деякі правознавці вважають конституцію США за виключно прагматичну. Вона включає 7 статей і 27 поправок. Стислість і лаконічність конституції США привели до того, що багато елементів державної системи не було конституційно закріплено. Рада національної безпеки, лад освіти і діяльності постійних комітетів палат Конгресу, процедура контролю постійними комітетами діяльності членів уряду, компетенція Верховного суду при здійсненні конституційного контролю - всі ці і деякі інші питання не регламентуються конституцією США. Конституційні пропуски доповнюються законами Конгресу, актами президента, судовими прецедентами, конституційними звичаями. Все це дає підставу деяким юристам говорити про "жваву конституцію" США, відповідну життєвим реаліям сучасного миру.

Література

1.Іноземне конституційне право/Черінь редакцією І67 проф. В.В. Маклакова. - М.: Юріст, 1996. - 512 з.