главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Договір довічного утримання

Договір довічного утримання та його відмінність від інших договорів. Характеристика, зміст, сторони договору. Укладення на користь третьої особи. Особливості стосовно майна спільного користування. Розірвання договору та правові наслідки таких дій.

Рубрика: Государство и право
Вид: курсовая работа
Язык: украинский
Дата добавления: 25.11.2008
Размер файла: 31,5 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Договір довічного утримання
Ознайомлення із юридичною природою, принципами укладення та підставами розірвання договору довічного утримання; права та обов'язки відчужувача та набувача. Наведення прикладів судової практики вирішення майнових спорів згідно договору довічного догляду.
реферат [22,4 K], добавлена 19.07.2011

2. Договір довічного утримання
Природа, проблеми, особливості правового регулювання інституту довічного утримання (догляду). Історичний етап становлення інституту договору довічного утримання. Права та обов’язки сторін угоди, правові наслідки, спрямовані на відчуження права власності.
курсовая работа [53,4 K], добавлена 26.02.2012

3. Поняття та загальна характеристика договору довічного утримання
Поняття договору довічного утримання. Зміст договору: майно, що може бути об’єктом договору; строк чинності договору; права і обов’язки сторін; підстави і порядок розірвання, припинення договору. Договор довічного утримання в законодавстві країн СНД.
курсовая работа [63,5 K], добавлена 31.01.2008

4. Договір дарування
Поняття та правова природа договору дарування, його сторони та зміст. Порядок укладення, форма та істотні умови договору дарування. Відмова від договору та розірвання договору дарування: аналіз правових наслідків. Пожертва як різновид договору дарування.
курсовая работа [77,8 K], добавлена 04.12.2013

5. Шлюбний договір
Історія шлюбного договору, його значення. Аналіз договірної форми регулювання відносин подружжя з приводу правового режиму їх спільного майна, його розподілу та майнового утримання. Порядок укладення, виконання, зміни та припинення шлюбного договору.
курсовая работа [73,7 K], добавлена 01.06.2014

6. Договір дарування: в контексті цивільного законодавства
Історія розвитку інституту дарування. Загальна характеристика договору дарування. Елементи договору та порядок його укладення. Права та обов’язки сторін за договором дарування та правові наслідки їх порушення. Припинення договору й правові наслідки.
курсовая работа [49,4 K], добавлена 18.07.2011

7. Проблеми укладення шлюбного договору в Україні
Характеристика шлюбного договору за сімейним законодавством України, суспільні відносини, що складаються в сфері його укладення. Право на укладення шлюбного договору, його зміст та правовий режим. Зміна, розірвання та визнання шлюбного договору недійсним.
курсовая работа [38,9 K], добавлена 16.05.2014

8. Договір найму житлового приміщення
Форма, зміст та предмет договору житлового найму як засобу реалізації права громадян на житло. Сторони договору (фізичні та юридичні особи). Права та обов’язки наймача жилого приміщення. Особливості зміни та розірвання договору найму житлового приміщення.
курсовая работа [83,5 K], добавлена 26.12.2011

9. Цивільно-правовий договір
Поняття та значення цивільно-правового договору. Види договорів у цивільному праві. Здійснення тлумачення умов договору відповідно до загальних правил тлумачення правочину. Укладення цивільно-правового договору та підстави для його зміни або розірвання.
реферат [30,9 K], добавлена 21.09.2009

10. Теоретичний аналіз правової природи договору ренти в законодавстві Україні
Історичне походження і розвиток договору ренти. Поняття договору ренти та його юридична характеристика. Види та сторони договору ренти. Аспекти укладення договору, його зміст, виконання та припинення. Відповідальність за невиконання договору ренти.
дипломная работа [133,4 K], добавлена 20.08.2011


Другие работы, подобные Договір довічного утримання


2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

ТА УПРАВЛІННЯ

Курсова робота

з дисципліни: Цивільне право

по темі:

ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ(ДОГЛЯДУ)

Виконала:

Студентка ІІ курсу

юридичного факультету

групи ЗПБ - 051

Шульга Анна

Перевірив:

професор

Самойленко В. М.

ЧЕРНІГІВ, 2007

ПЛАН

  • Вступ 3
    • 1. Договір довічного утримання та його відмінність від інших договорів 9
      • 1.1. Характеристики договору довічного утримання (догляду) та
      • його зміст 10
      • 1.2. Сторони в договорі 12
      • 1.3. Укладення договору на користь третьої особи 12
      • 1.4. Особливості укладення договору щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності 15
    • 2. Права та обов'язки сторін за договором довічного
    • утримання 16
      • 2.1. Обов'язки набувача 16
    • 3. Заміна набувача за договором довічного утримання 18
    • 4. Припинення договору довічного утримання 19
      • 4.1. Розірвання договору судом 20
      • 4. 2. Правові наслідки розірвання договору 21
      • 4.3. Правові наслідки смерті набувача 21
      • 4.4. Правові наслідки припинення юридичної особи набувача 22
      • 4. 5. Припинення договору у разі смерті відчужувача 23
  • Висновки 25
  • Додаток 1 28
  • Додаток 2 31
  • Використана література 33

Вступ

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування рин-кового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників - підприємств, громадян має свободу гос-подарської діяльності та підприємництва. Результати ж цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договір-них засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договірних зобо-в'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у матеріаль-них, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна - бартер, постачання енергії тощо). Безумовно, не зменшується роль договорів майнового найму (оренди, лізингу, прокату та інших), за допомогою яких опосередковуються відносини по тимчасовому володінню і користуванню майном. Зростає значення і договорів підряд-ного типу, і про надання різного роду послуг громадянам та організаціям (побутовий підряд, про надання посередницьких послуг, на рекламу продукції тощо).

Із запровадженням патентної системи охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки підвищується роль ліцензійних договорів як основної правової форми пере-дачі права на використання цих результатів технічної твор-чості. Договірна форма використовується і для відступлення виключного права на товарні знаки (знаки обслуговування), права на таємниці виробництва (ноу-хау). Розширення кола можливих об'єктів страхової охорони, до яких належать очікуваний прибуток, ризик підприємницької діяльності тощо, теж веде до урізноманітнення форм добровільного (договір-ного) страхування з конкуренцією страхових організацій. Отже, сфера застосування договору розширюється як у відносинах між юридичними особами, між останніми та громадянами, так і між самими громадянами.

Розкриваючи значення договору, слід підкреслити і його функції як правового засобу регулювання товарно-грошових та інших майнових відносин.

Чітку класифікацію функцій цивільно-правового договору запропонував О. О. Красавчиков. На його думку, договору властиві такі загальні функції: ініціативна, програмно-коорди-наційна, інформаційна, гарантійна та захисна.

Ініціативна функція договору полягає в тому, що як ре-зультат погодження волі сторін договір є водночас актом вияву ініціативи і реалізації диспозитивності учасників дого-вору.

Програмно-координаційна функція означає, з одного бо-ку, що договір є своєрідною програмою поведінки його учас-ників один щодо одного, а з другого, - засобом координації цієї поведінки сторін на засадах рівності, диспозитивності та ініціативи.

Інформаційна функція виявляється в тому, що завдяки чітко сформульованим умовам договір містить певну інформа-цію щодо наявних прав та обов'язків у сторін, яка в разі спору може бути врахована і юрисдикційним органом для правильної кваліфікації взаємовідносин сторін і прийняття законного та обгрунтованого рішення з цього спору.

Гарантійна функція зводиться до залучення для стимулю-вання належного виконання зобов'язань системи забезпечу-вальних засобів, які також набувають договірної форми (за-стави, завдатку, гарантії, поруки, неустойки тощо).

Захисна функція полягає в тому, що завдяки до-говору включається в дію механізм захисту порушених прав шляхом примусу до виконання обов'язку в натурі, відшко-дування збитків, застосування заходів оперативного впливу тощо.

Зазначені функції об'єднуються більш загальною - регу-лятивною функцією договору як правового засобу регулю-вання правомірної поведінки учасників цивільних право-вовідносинах.

Система цивільно-правових дого-ворів як єдина система зі складними взаємозв'язками її елементів характерна як внутрішньою єдністю, так і диферен-ціацією договірних відносин, що зумовлена особливостями конкретних майнових відносин, опосередкованих догово-рами. Цивільно-правовими договорами опосе-редковуються відносини у різних сферах діяльності громадян і юридичних осіб. Юридичне оформляючи і закріплюючи суспільні, передусім економічні, зв'язки суб'єктів, надаючи цим зв'язкам рис стабільності і визначеності, цивільно-пра-вові договори, взяті в цілому, являють собою єдину систему, окремі частини якої тісно пов'язані між собою і взаємодіють.

За ознакою розподілу прав та обов'язків між сторонами у зобов'язанні, що виникло з договору, виділяють односторонні та двосторонні договори.

За одностороннім договором одна сторона має лише суб'єктивні права, а друга - лише суб'єктивні обов'язки. Наприклад, за договором позики одна сторона (позикодавець) має право вимагати повернення переданих другій стороні (позичальникові) у власність грошей або речей, визначених родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку саму суму або рівну кількість речей того самого роду і якості (ст. 374 ЦК). Односторонніми є договори дарування, безоплатного ко-ристування майном тощо.

Двостороннім є договір, за яким права та обов'язки покладено на обидві сторони зобов'язан-ня, що виникло з цього договору. Переважна більшість договорів у цивільному праві є двосторонніми (купівля-про-даж, оренда, комісія тощо).

Залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей, які ставлять перед собою сторони, вступаючи у договірні зв'язки, договори можна поділити на попередні та основні.

У практиці ділового спілкування часто ведуться переговори або листу-вання між суб'єктами господарювання з приводу створення у майбутньому нових ринкових структур або проведення якихось спільних господарських заходів. Такі ділові стосунки нерідко оформляються попереднім договором або протоко-лом про наміри тощо.

За попереднім договором сторони зобов'язуються у певний строк укласти в майбутньому договір на умовах, передбачених попереднім договором. У цьому договорі визначається й порядок погодження істотних умов майбутнього договору, які не передбачені попереднім договором.

Основним вважається такий договір, укладення якого передбачене попереднім договором. Хоч істотні умови основного договору названі у попередньому договорі, але вони мають бути узгоджені сторонами при укладенні основ-ного договору. Сторона, яка необгрунтоване ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, зумовлені простроченням, якщо інше не передбачено попереднім договором або законодавчими актами. Зобов'язання, передбачені попереднім договором, припиняються, якщо до закінчення строку, протягом якого має бути укладений основний договір, цей договір не буде укладений або жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір (протокол) про наміри, в якому не виявлено прямо волі сторін надати йому силу попереднього договору, не породжує цивільно-правових наслідків.

Залежно від того, на чию користь обумовлено виконання зобов'язань за договором, - на користь сторін по договору чи третіх осіб, які не беруть участь в укладенні договорів, останні можна поділити на дві групи.

Першу, найбільш поши-рену групу становлять договори, в яких виконання здій-снюють взаємно самі сторони без участі третіх осіб. У цих до-говорах обумовлюється виконання сторонами їхніх взаємних зобов'язань одної на користь другої (наприклад, продавець на користь покупця тощо).

У договорах другої групи виконання зобов'язання обумовлюється на користь третьої особи (ст. 160 ЦК). Коли особа, яка уклала договір, обумовила вико-нання зобов'язання, що виникло з договору, третій особі, то, якщо інше не передбачено в договорі і не випливає з його змісту, виконання може вимагати як сторона за договором, так і третя особа, на користь якої виговорено виконання. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй за до-говором, то особа, що уклала договір, може скористатися цим правом, коли це не суперечить змістові договору. Прикладом договору на користь третьої особи може бути договір зміша-ного страхування життя, за яким страхова сума у разі смерті громадянина (застрахованої особи) виплачується зазначеній у договорі третій особі - вигодонабувачеві).

Групування договорів можливе і за тими правовими наслідками, створення яких домагаються учасники відносин. Якщо проаналізувати систему чинного ЦК України, то можна зробити висновок, що розміщення договірних інститутів у ньому (підрозділ II розділу III, глави 20-38) здійснено за озна-ками, які характеризують юридичні наслідки укладення окремих договорів. Поклавши в основу зазначений критерій, можна виділити такі групи цивільно-правових договорів:

1) договори про передачу майна у власність, повне госпо-дарське відання або оперативне управління (купівля-продаж, поставка, контрактація, позика, міна, дарування, постачання енергетичних ресурсів тощо);

2) договори про передачу майна у тимчасове користуван-ня (майновий найом, оренда, житловий найом, побутовий прокат, безоплатне користування майном, лізинг тощо);

3) договори про виконання робіт (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, на виконання проектних і розвіду-вальних робіт, на виконання аудиторських робіт тощо);

4) договори про передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науко-во-технічної продукції тощо);

5) договори про надання послуг (перевезення, страхуван-ня, доручення, комісія, схов, про посередницькі послуги, довічне утримання, кредитний договір тощо).

В даній курсовій роботі буде розглянуто договір довічного утримання (догляду). Його основні сторони та аспекти.

Договір довічного утримання (догляду) - це договір, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність жилий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК).

На відміну від ЦК 1963 р., де договір довічного утримання був розміщений серед договорів про надання послуг (для того, щоб підкреслити надання набувачем послуг у вигляді довічного матеріального забезпечення в натурі), в ЦК 2003 р. цей договір розміщений після договорів купівлі-продажу, дарування та ренти. Це підкреслює ту обставину, що договір довічного утримання (догляду) опосередковує перехід права власності від відчужувача до набувача.

1. Договір довічного утримання та його відмінність від інших договорів

Договір довічного утримання (догляду), як один із різновидів договорів ренти, є альтернативою договорів дарування у тих випадках, коли особа за життя має намір, але за певних умов, розпорядитись належним їй на праві власності майном.

Такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а якщо предметом договору є нерухоме майно, - то й державній реєстрації.

Право власності на майно, передане по договору довічного утримання, виходячи з визначення поняття цього договору та, враховуючи встановлену законодавством форму, виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, а якщо договір підлягає державній реєстрації - з моменту такої реєстрації.

Однак, до смерті відчужувача право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання законодавчо обмежене. Так, до смерті відчужувача набувач позбавлений права продавати, дарувати, обмінювати чи передавати в заставу майно, отримане за цим договором. З метою дотримання набувачем зазначених обмежень, при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом накладається заборона на відчуження такого майна.

Договір довічного утримання(догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна та набувачем, на якого покладається обов'язок виконувати розпорядження відчужувача і який, у разі смерті останнього, набуває права власності на його майно.

Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання пов'язується з набуттям права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках встановлених законодавством - з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за цим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі.

Набувач по спадковому договору може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (наприклад, сплатити відчужувачу чи на користь третіх осіб частинами чи одноразово визначену грошову суму, виконати розпорядження щодо обряду та місця його поховання та інше).

Договір довічного утримання (догляду) і договір купівлі-подажу мають таку спільну ознаку, як перехід майна у власність набувача. Однак між цими договорами є значна різниця. Перехід майна у власність покупця є безумовним. Покупець вправі повернути майно продавцю у разі продажу майна неналежної якості у встановлені законом строки. Повернення ж майна колишньому власнику при розірванні договору довічного утримання (догляду) можливе на вимогу будь-якої сторони лише на зазначених у законі підставах незалежно від якості предмета договору і будь-яких строків.

Метою договору довічного утримання є забезпечення утримання та (або) догляду відчужувача, тому відносини сторін мають тривалий характер. За договором купівлі-продажу еквівалент виражений у грошовій сумі, а за договором довічного утримання - у матеріальному забезпеченні в натурі.

1.1. Характеристики договору довічного утримання (догляду) та

його зміст

За характеристиками договір довічного утримання (догляду) можна розділити на три основні групи:

1) односторонній - зобов'язаним за договором стає лише набувач майна, відчужувач не має ніяких обов'язків;

2) реальний - момент укладення договору пов'язується з передачею майна;

3) оплатний - набувач майна зобов'язаний забезпечувати утриманнята (або) догляд відчужувача замість отриманого майна.

Істотною умовою договору є надання набувачем систематичного матеріального забезпечення відчужувачеві, причому в натурі у вигляді житла, харчування, догляду та необхідної допомоги. Сторони вправі передбачити й інші елементи матеріального забезпечення. Всі елементи матеріального забезпечення в натурі підлягають конкретизації в договорі.

Хоча, як правило, матеріальне забезпечення відчужувача здійснюється в натурі, однак на практиці можливе і включення в обов'язок набувача щомісячної виплати відчужувачу на витрати певної грошової суми.

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦК). Хоча майно переходить до набувача на праві власності, він не має права відчужувати його під час життя відчужувача.

Згідно ст. 754 ЦК що передбачає забезпечення виконання договору, набувач не маж права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачем за договором, не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перд відчужувачем.

Таким чином, право власності набувача обтяжене істотною забороною, що обмежує розпорядження майном. Набувач при житті відчужувача обмежений у праві розпорядженні ним. Продаж, обмін або дарування набувачем при житті відчужувача в протиріччі з установленою законом забороною спричиняє недійсність такого договору. Це обмеження обумовлене специфікою договору і є гарантією виконання набувачем обов'язку довічно утримувати відчужувача.

В усьому іншому режим права власності залишається загальним, зокрема при вирішенні питання про ризик випадкової загибелі майна. Однак випадкова загибель майна, отриманого набувачем від відчужувача, не звільняє набувача від його обов'язків за договором. У цьому виявляється специфіка зазнаеного договору, його змісту - надання відчужувачу матеріального забезпечення довічно, тобто до його смерті.

Це - терміновий правочин. Зазначений договір не можна визнати умовним правочином, оскільки умова може настати або не наставати, а смерть обов'язково настає.

1.2. Сторони в договорі

Основними сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач.

Новим Цивільним кодексом передбачено, що відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку і стану здоров'я. Раніше непрацездатність відчужувача, потреба його в догляді, матеріальній допомозібули необхідною умовою для укладення договору довічного утримання. Набувачем за договором може бути повнолітня дієздатна фізична або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. У разі якщо набувачами є кілька осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.

1.3. Укладення договору на користь третьої особи

Відповідно до ч. 4 ст. 746 ЦК договір довічного утримання може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи. Укладення договору довічного утримання на користь третьої особи є новевелою у вітчизняному цивільному праві. Зміст такого договору полягає у тому, що відчужувач майна передає іншій особі (набувачеві) майно у власність, взамін чого останній зобов'язується надати третій особі, визначеній відчужувачем, довічне утримання. Отож зацікавлена третя особа потенційно виступатиме на боці відчужувача.

Оскільки ч. 2 ст. 755 ЦК встановлює, що договір припиняється зі смертю відчужувача, постає питання про долю договору, який укладено відчужувачем на користь третьої особи, у разі його (відчужувача) смерті. Зрозуміло, що без відповідного застереження щодо зазначеного положення, у разі смерті відчужувача за таким договором, третя особа, на користь якої встановлено зобов'язання, може залишитись без довічного утримання

Тому в такому випадку необхідно враховувати ч. 2 ст. 608 ЦК, згідно з якою зобов'язання припиняється зі смертю відчужувача (кредитора) лише у разі, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою. Якщо ж виконання зобов'язання з довічного утримання пов'язане з іншою особою, такий договір довічного утримання припиняється виконанням, проведеним належним чином щодо зазначеної відчужувачем третьої особи. Тому відповідно до статей 6, 627 ЦК сторони у договорі вправі передбачити, що договір довічного утримання, укладений на користь третьої особи, припиняється зі смертю цієї особи (утриманця), а підставою для зняття заборони відчуження нерухомого майна за цим договором є свідоцтво державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть зазначеної у ньому третьої особи. Згідно умов договору договірможе вважатися виконаним при похованні третьої особи, тому відповідний документ про поховання третьої особи набувачем може стати підставою для зняття заборони відчуження нерухомого майна

Відповідно до статей 6, 627 ЦК сторони вправі укласти договір довічного утримання, за яким одна особа утримуватиме відчужувача, а інша отримає його майно. Такий договір укладається між відчужувачем та набувачем (утримувачем), що визначає особу, на користь якої відчужувач здійснює відчуження майна (набувача). У цьому випадку зацікавлена третя особа виступатиме на боці сторони договору, що зобов'язана надати довічне утримання відчужувачу (утримувача). Тому договором необхідно передбачити, що у разі смерті утримувача, його обов'язки з надання довічного утримання відчужувачу переходять до третьої особи, до якої перейшло право власності на майно. Ця умова свідчить про те, що третя особа повинна стати суб'єктом договору, який має брати безпосередню участь в його посвідченні, оскільки в неї виникатимуть не тільки права за договором, а й обов'язки

Договір довічного утримання, укладений стосовно утримання третьої особи, не може передбачати обов'язків для неї. Проте у ньому можуть бути передбачені випадки, коли встановлені у договорі зобов'язання можуть породжувати для третьої особи права щодо кожної із сторін, які уклали такий договір, разом або окремо (ст. 511 ЦК). Так, виконання договору, укладеного на користь третьої особи, може вимагати як особа, яка уклала договір, так і власне третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено сторонами чи законом (ст. 636 ЦК). З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом

У разі, якщо третя особа відмовиться від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь цієї третьої особи, може сама скористатися цим правом, або перевести це право на іншу особу. Наприклад, якщо третя особа, на користь якої здійснено відчуження майна, відмовиться від наданого їй за договором права власності, набувач може скористатись цим правом особисто та прийняти у власність майно, що є предметом договору, або визначити іншу особу, на користь якої проводиться відчуження майна. Це може бути здійснено і шляхом внесення змін у договір довічного утримання

У Договорі довічного утримання з обов'язком по утриманню третьої особи доцільно передбачити, що у разі її смерті або відмови третьої особи від утримання, передбаченого договором, одразу після його посвідчення, цей договір має вважатися таким, що не вступив у дію. Адже набувач не вчинив жодної дії щодо виконання обов'язків. У цьому випадку майно повертається відчужувачу. Такі умови мають бути чітко визначені та регламентовані договором

1.4. Особливості укладення договору щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності

Закон передбачає встановлення довічного утриманняна користь кількох фізичних осіб, а також подружжя. Майно, що належитьйому на правахспільної сумісної власності, може бути відчужене на підставі договору довічного утримання.

Співвласники майна повинні передати набувачу майно, а він, у свою чергу, повинен надати кожному відчужувачу обумовлене в договорі утримання. У разі смерті одного зі співвласників майна, відчуженого ними на підставі договору довічного утримання, обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується. Набувач же продовжує утримувати того співвласника майна, який живий.

Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на правах спільної сумісної власності, договір довічного утримання може бути укладений тільки після визначення частки цього співвласника в спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном. Правило про переважну купівлю частини нерухомого майна в спільній сумісній власності в цьому випадку не застосовується.

За договором довічного утримання право виникає у відчужувача, а обов'язок виконати вимогу, що полягає у виконанні всіх необхідних дій з матеріального забезпечення відчужувача і догляду за ним.

2. Права та обов'язки сторін за договором довічного

утримання

Право виникає на стороні відчужувача, а обов'язок - на стороні набувача. Відчужувач має право вимагати, а набувач зобов'язаний виконати вимогу, що полягає в здійсненні всіх необхідних дій з матеріального забезпечення відчужувача. Права відчужувача за договором полягають утому, що він може робити певні розпорядження і вимагати їх виконання.

2.1. Обов'язки набувача

У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечити відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпеченнята догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання. Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем (ст. 749 ЦК).

Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання. У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати (ст. 750 ЦК).

Змістом обов'язків набувача є систематичне матеріальне забезпечення відчужувача, у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги. Цей перелік не є вичерпним, сторони можуть передбачити й інше матеріальне забезпечення. Всі види забезпечення підлягають конкретизації в договорі. Так у ньому може бути вказано:

-яке саме житло буде надано - належна відчужувачу квартира, інша квартира, кімната чи частина її, частина будинку;

- яке харчування буде надано - яка саме їжа і періодичність її надання;

- розмір грошового забезпечення;

- яким одягом і як часто забезпечуватиметьсявідчужувач;

- конкретні види необхідної допомоги та догляд і т.д.

Якщо в договорі визначено, що відчужувач потребує медичного обслуговування, слід вказати, якого саме - загального або спеціального, які ліки потрібні, періодичність їх застосування, їхню вартість. Ті види матеріального забезпечення, які в договорі не визначені, але яких відчужувач фактично потребує або потребу матиме надалі, повинні бути йому надані відповідно до вимог, що звичайно надаються. Оскільки сторонам наперед може не бути відомий обсяг необхідної допомоги та догляду, а також те, як може змінитися стан здоров'я відчужувача за час дії договору, в разі виникнення спору він має вирішуватися згідно з принципами справедливості та розумності

Договором довічного утримання набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом в будинку (квартирі), переданому набувачу за договором. У цьому випадку в договорі може бути конкретно вказана та частина приміщення, в якій відчужувач має право проживати.

Всі зобов'язання за договором повинні виконуватися в натурі. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно надається відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації в порядку, встановленому законом. Закон не вимагає відповідності між ціною переданого майна і грошовою оцінкою всіх видів матеріального забезпечення.

3. Заміна набувача за договором довічного утримання

Законом передбачена можливість заміни набувача. У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підставі, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувачаабо іншій особі за їх згодою. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

У разі якщо члени сім'ї набувача не бажають приймати на себе обов'язки за договором довічного утримання, то з їхньої згоди, а також з відома відчужувача обов'язкиза договором може прийняти на себе інша особа. Відчужувач має право заперечувати проти передання набувачем обов'язків за договором іншій особі. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за договором іншій особі може бути оскаржена до суду.

У результаті виниклих у процесі виконання договору обставин сторони можуть встановити умови заміни майна, що передається, на рівноцінне. У цьому випадку обсяг обов'язківнабувача за домовленістю сторін може бути змінений або залишений без змін.

Крім заміни набувача в окремих випадках може відбуватися заміна майна, яке було передане набувачеві за договором.

Набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором довічного утримання, на іншу річ. У цьму разі обсяг обов'язків набувача може за домовленістю сторін бути змінений або залишений без змін.

4. Припинення договору довічного утримання

ЦК дає вичерпний перелік випадків припинення договору довічного утримання (догляду), що не підлягає розширеному тлумаченню. Договір може бути розірвано за рішенням суду: - на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від наявності його вини; - на вимогу набувача

Також договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача

На вимогу відчужувача і третьої особи договір може бути розірвано як у разі невиконання набувачем усіх узятих на себе зобов'язань, так і в разі неодноразового порушення цих зобов'язань. При виникненні спору із цього приводу суд має встановити: чи були ці порушення мимовільними, чи справили вони істотний вплив на забезпечення інтересів відчужувача, чи можна їх усунути в майбутньому і чи є вони підставою для розірвання договору.

Судам нерідко доводиться розглядати позови відчужувачів або третіх осіб з приводу неналежного виконання договору довічного утримання. Нерідко приводом для позову стають дрібні, епізодичні відступи від умов договору, нетипові для загального характеру взаємостосунків набувача і відчужувача. У таких випадках на суд покладається обов'язок правильно оцінити претензії позивача, всі відступи від умов договору, їх значущість для відчужувача і наслідки невиконання.

При розірванні договору на вимогу відчужувача у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків відчужувач одержує право власності на передане майно і може вимагати його повернення. Витрати набувача на утримання і (або) догляд за відчужувачем відшкодуванню не підлягають. Причому незалежно від строку, протягом якого набувач користувався майном

Можливе також пред'явлення позову про розірвання договору набувачем. Підставою для подання позову може бути така зміна матеріального становища набувача, погіршення стану його здоров'я, які перешкоджають або роблять неможливим подальше виконання ним обов'язків набувача. При встановленні того факту, що вказані причини для розірвання договору дійсно є в наявності, суд повинен задовольнити такий позов

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належним чином виконував свої обов'язки. Таким чином законодавець закріпив за добросовісною стороною право на відшкодування понесених витрат на утримання відчужувача. Під час слухання таких справ суду необхідно, керуючись принципами справедливості і розумності, чітко визначити співвідношення понесених набувачем витрат і частини майна, що виділяється.

4.1. Розірвання договору судом

Згідно зі статтею 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання за вимогою однієї із сторін може бути розірвано за рішенням суду.

Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК встановлює, що відчужувач або третя особа, на користь якої було укладено договір довічного утримання, можуть звернутися до суду із заявою про розірвання цього договору у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків щодо надання утримання (незалежно від його вини). Закон не передбачає будь-яких інших підстав для розірвання цього договору зазначеними особами

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 755 ЦК про розірвання договору довічного утримання із заявою до суду може звернутися і набувач. Проте у цьому разі закон не встановлює визначення підстав щодо такого звернення. Отже, очевидно, що набувач може вимагати розірвання договору довічного утримання як у зв'язку з відмовою від його виконання через власні особисті міркування, так і через неможливість його виконання через незалежні від нього (набувача) обставини, або з будь-яких інших причин

4. 2. Правові наслідки розірвання договору

Залежно від підстав розірвання договору довічного утримання для сторінможуть виникнути різні правові наслідки.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. А компенсація за користування житлом не виплачується.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої орбов'язки за договором.

4.3. Правові наслідки смерті набувача

У житті можлива ситуація, коли відчужувач переживає набувача за договором довічного утриманн.

Правові наслідки смерті набувача за договором довічного утримання (догляду) передбачені ст. 757 Цивільного кодексу України.

Так, у разі смерті фізичної особи - набувача за договором довічного утримання спадкоємці набувача, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем за договором довічного утримання, перебирають на себе і обов'язки набувача щодо довічного утримання відчужувача за цим договором

У разі відсутності у набувача спадкоємців або при відмові їх від набуття прав та обов'язків за цим договором нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис. Відчужувач набуває право власності на майно, що було предметом договору. Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть. Відчужувачу повертається первинний правовстановлюючий документ на майно (або його дублікат), що міститься у справах нотаріуса, який разом з листом нотаріуса про припинення дії договору довічного утримання подається відповідному реєстраційному органу для перереєстрації.

4.4. Правові наслідки припинення юридичної особи набувача

Правові наслідки припинення юридичної особи - набувача за договором довічного утримання (догляду) встановлені ст. 758 Цивільного кодексу України

У разі припинення юридичної особи - набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду)

При ліквідації юридичної особи - набувача, за умови відсутності у неї правонаступників, право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача. У цьому разі нотаріус на підставі письмової заяви відчужувача та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України припиняє дію договору довічного утримання (догляду) і повертає відчужувачу первинний правовстановлюючий документ. На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний напис про припинення дії договору з посиланням на ст. 758 Цивільного кодексу України

Якщо в результаті ліквідації юридичної особи - набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду).

4. 5. Припинення договору у разі смерті відчужувача

Згідно з ч. 2 ст. 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача. Проте, враховуючи специфіку договору довічного утримання, це положення має узгоджуватись із загальними правилами припинення зобов'язання смертю фізичної особи, встановленими ч. 2 ст. 608 ЦК, де закріплено, що зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора

Враховуючи специфіку договору довічного утримання, необхідно виходити з того, що припинення цього договору пов'язане з виконанням набувачем своїх зобов'язань, проведених належним чином, що передбачає утримання відчужувача або третьої особи, на користь якої було укладено договір, протягом усього життя та поховання у разі смерті. Отже, мова йде про припинення договору довічного утримання смертю утриманця, з особою якого нерозривно пов'язане виконання зобов'язань набувачем

Цивільний кодекс України не встановлює диференційованого регулювання відносин щодо припинення договору довічного утримання у зв'язку з належним його виконанням щодо різних категорій утриманців: безпосередньо відчужувача за договором чи третьої особи, на користь якої його було укладено. Тому в договорі необхідно чітко визначити умови та підстави припинення зобов'язань набувача, з якими пов'язується належність виконання за таким договором (зокрема, необхідно чітко зазначити, зі смертю якої особи сторони пов'язують припинення зобов'язань щодо утримання). Факт смерті фізичної особи підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть

За обставин, визначених у ст. 46 Цивільного кодексу України, особа може бути оголошена судом померлою. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлений Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі факт смерті фізичної особи підтверджується рішенням суду про оголошення особи померлою, що набуло законної сили.

Припинення договору довічного утримання у зв'язку зі смертю відчужувача (утриманця) оформлюється нотаріусом, який здійснив посвідчення договору довічного утримання, на підставі заяви набувача та відповідного документа (свідоцтва про смерть, рішення суду про оголошення фізичної особи померлою).

Висновки

Договір довічного утримання (догляду), як один із різновидів договору ренти, є альтернативою договору дарування у тих випадках, коли особа за життя має намір, але за певних умов, розпорядитись належним їй на праві власності майном.

Саме за договором довічного утримання (догляду) відчужувач передає набувачеві у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а якщо предметом договору є нерухоме майно, - то й державній реєстрації.

Право власності на майно, передане по договору довічного утримання, виходячи з визначення поняття цього договору та, враховуючи встановлену законодавством форму, виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, а якщо договір підлягає державній реєстрації - з моменту такої реєстрації.

Однак, до смерті відчужувача право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання (догляду) законодавчо обмежене. Так, до смерті відчужувача набувач позбавлений права продавати, дарувати, обмінювати чи передавати в заставу майно, отримане за цим договором. З метою дотримання набувачем зазначених обмежень, при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом накладається заборона на відчуження такого майна.

Сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач, при цьому відчужувачем за цим договором може бути будь-яка фізична особа, незалежно від віку та стану здоров'я, а набувачем - фізична особа, яка здатна надавати відчужувачеві обумовлене договором забезпечення, тобто повнолітня дієздатна фізична особа, а також юридична особа або ж кілька фізичних осіб, які отримують майно на праві спільної сумісної власності, а їх обов'язок по утриманню (догляду) відчужувача є солідарним, тобто таким, за яким у відчужувача є право вимагати виконання обов'язків за договором як від усіх набувачів, так і від кожного з них окремо.

Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений також на користь третьої особи. Факт перебування такої особи в родинних стосунках з відчужувачем юридичного значення не має. Укладення такого договору можливе у випадку відсутності у третьої особи, на користь якої укладається договір, коштів для проживання або ж її хворобливий стан, у зв'язку з яким вона потребує постійного догляду і, при цьому, відсутність у неї майна, яке може бути передане за договором довічного утримання.

При укладенні зазначеного договору з метою належного його виконання мають бути чітко встановлені права та обов'язки сторін. Так, набувач зобов'язаний надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд, строки та види якого також визначаються договором та поховати відчужувача, навіть якщо такий обов'язок договором не передбачений.

За необхідності, та у разі, якщо такий обов'язок передбачений договором, набувач зобов'язаний забезпечити відчужувача житлом, при цьому в договорі конкретно визначається той об'єкт нерухомого майна (чи його частина), в якій відчужувач буде проживати.

Договір довічного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна та набувачем, на якого покладається обов'язок виконувати розпорядження відчужувача і який, у разі смерті останнього, набуває право власності на його майно.

Набувач по спадковому договору може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (наприклад, сплатити відчужувачу чи на користь третіх осіб частинами чи одноразово визначену грошову суму, виконати розпорядження щодо обряду та місця його поховання та інше).

Права відчужувача за договором полягають у тому, що він може робити певні розпорядження і вимагати їх виконання, а внаслідок укладення спадкового договору у нього виникають обов'язки не відчужувати майно, визначене у спадковому договорі, не заповідати його.

Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання (догляду) пов'язується з моментом набуття права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках, встановлених законодавством - з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за цим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі.

Аналізуючи нотаріальну практику щодо укладення та посвідчення договорів довічного утримання (догляду) та спадкових договорів слід зазначити, що спадкові договори за час дії нового Цивільного кодексу України не стали поширеними, скоріше навпаки, - їх укладення та посвідчення носить поодинокий характер, тоді як кількість укладених договорів довічного утримання (догляду) з року в рік зростає.

Отже в ЦК порівняно з раніше чинним законодавством істотно розширене коло осіб, які можуть бути відчужувачами та набувачами. Значно ширше розуміється й предмет договору - не лише жилий будинок або його частина, як це було раніше передбачено в законодавстві, а й будь-яке нерухоме майно, а також рухоме майно, що має значну цінність. Тим самим розширені можлтвості використання цоьго договору в цивільному обігу.

Додаток 1

Зразок договору

ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ

м. _______"___" _________ 200_р.

Ми, що нижче підписалися: з однієї сторони - ___________________________________________
_____________________________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові) непрацездатний (на) за віком (___________ року народження), який(а) проживає у місті__________, на вулиці ________________________________, будинок № _______________, і з другої сторони - _____________________________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові) який(а) проживає у ___________________________________________________, уклали
цей Договір про подане нижче.

Я, ___________________________________________________________________________________ (прізвище, ім'я, по батькові) передаю у власність гр. ________________________________________________________________ (прізвище, ім'я, по батькові) житловий будинок з надвірними будівлями, який належить мені на правах індивідуальної власності, що знаходиться у______________________________________________________________________
(повна адреса будинку, що передається у власність) на земельній ділянці площею _________________________________кв. м.

На вказаній земельній ділянці розташований _________поверховий будинок житловою площею ___________ кв. м, позначений у плані буквою А, літня кухня площею ______ кв. м, позначена у плані буквою Б, льох, позначений у плані буквою В.

Цей будинок належить мені, __________________________________________________________ (прізвище, ім'я, по батькові) на підставі _______________________, виданого ___________________________________________
________________________ року за реєстром № ___________і зареєстрованого у ______________________________________року під № ___________

2. Ціна будинку, який відчужується, визначена нами____________________________________
(____________________________________________________________________________) грн

3. Відновна вартість будинку становить ___________________
(________________________________________) грн

4. Я, _________________________________________ (прізвище, ім'я, по батькові) зобов'язуюсь довічно утримувати гр. __________________

(прізвище, ім'я, по батькові) забезпечуючи його(іі) харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, і залишити в його(їі) безоплатному довічному користуванні одну житлову кімнату площею _____ кв. м, позначену в плані цифрою 1-2

5. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду і необхідної допомоги) визначена Сторонами в сумі _______________
(__________________________________) грн. на місяць

6. Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі Сторін - у судовому порядку.

7. Витрати на складання і посвідчення цього Договору оплачує_______________

8. Зміст ст. ст. 425-429 Цивільного кодексу України сторонам пояснено.

Цей Договір складений у трьох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріальної контори, інші - видаються Сторонам.

Підписи: ____________________ _______________________
Цей Договір посвідчений мною, ___________________________________________________ державним нотаріусом ___________________________________________________________
нотаріальної контори

Договір підписаний Сторонами у моїй присутності. Особи Сторін встановлено, дієздатність їх, а також належність гр. _______________________________________________житлового будинку, який відчужується, перевірені. Відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України цей Договір підлягає реєстрації у_______________

Зареєстровано в реєстрі за № __________
Стягнуто державного мита: ____________
Нотаріус: __________________
(підпис) м. п.

Додаток 2

Зразок договору довічного утримання

ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ

Ми, які нижче підписалися: Лисяк Олексій Васильович, що мешкає: м. Дніпропетровськ, вул. Зелена, 30, з однієї сторони, та Співак Павло Іванович, що мешкає: м. Дніпропетровськ, вул. Залізнична, 5, кв. 140, з другої сторони, уклали цей договір про таке: 1. Я, Лисяк Олексій Васильович, передаю у власність Співака Павла Івановича жилий будинок, що знаходиться: м. Дніпропетровськ, вул. Зелена, ЗО, на земельній ділянці площею 800 кв. м, який належить мені на праві приватної власності.

На цій ділянці розташовані цегляний будинок жилою площею 40 кв. м, загальною площею 65 кв. м, сарай, погріб.

2. Відчужуваний будинок належить мені, Лисяку Олексію Васильовичу, на підставі свідоцтва про право на спадкування, виданого 1 січня 1970 р. 1-ю Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-100.

3. Вартість відчужуваного будинку визначена нами у 60 000 грн. Страхова оцінка будинку - 20 000 грн.

4. Я, Співак Павло Іванович, зобов'язуюсь: а) зберегти в безоплатному довічному користуванні Лисяка О. В. одну кімнату у 12 (дванадцять) квадратних метрів з південної сторони будинку; б) повністю утримувати Лисяка О. В., надаючи йому необхідне харчування, одяг, медичне обслуговування і необхідний догляд.

Вартість харчування, одягу, медичного обслуговування і догляду оцінюється у розмірі шести мінімальних зарплат щомісячно.

5. Будинок, який передається у власність Співака П. І., до цього часу нікому не проданий, не подарований, не заставлений, у спорі чи під забороною не перебуває.

6. Усі витрати за складення та оформлення цього договору несе Співак П. І.

7. Зміст статей 744-758 Цивільного кодексу України, які регулюють договір довічного утримання, сторонам роз'яснено.

8. Цей договір складено у трьох примірниках, з яких перший примірник залишається на зберіганні в державній нотаріальній конторі, другий видається Лисяку О. В., третій - Співаку П. І.

Підписи
м. Дніпропетровськ

1 лютого 2004 р

(Лисяк О. В) (Співак П. І)

Використана література

1. Юридичний журнал № 5, 2004р.

2. Журнал цивільне право № 3, 2005р.

3. Цивільний кодекс України, К., Либідь, 2004р.

4. Зобов'язальне право: теорія і практика / за ред. О. В. дзери. - К., 1998р.

5. Цивільний кодекс України: Коментар. - Харків, 2003р.

6. Цивільне право України: підручник / Є. О. Харитонов, М. О. Саніахметова, К. І., 2003р.


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Договір довічного утримання" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов